Облік, контроль та аналіз формування прибутку підприємства та розрахунок з бюджетом його оподаткуванн



РУБРИКИ	Облік, контроль та аналіз формування прибутку підприємства та розрахунок з бюджетом його оподаткуванн	РЕКЛАМА

Главная

Зоология

Инвестиции

Информатика

Искусство и культура

Исторические личности

Безопасность жизнедеятельности

Бизнес-план

Биология

Бухучет управленчучет

Водоснабжение водоотведение

Военная кафедра

География экономическая география

Законодательство и право

Здоровье

Земельное право

Иностранные языки лингвистика

ПОИСК

Облік, контроль та аналіз формування прибутку підприємства та розрахунок з бюджетом його оподаткуванн

p>Рис. . Процес планування формування та розподілу прибутку.

Обгрунтування обсягу формування прибутку підприємства на плановий період передбачає з одного боку, визначення цільової величини прибутку, що забезпечує умови самофінансування і вирішення стратегічних і тактичних задач, що стоять перед ним, з другого – розрахунок можливості отримання прибуток при прогнозному обсязі товарообороту, доходу і витрат.

Величина прибутку, як цільова функція діяльності підприємства, залежить від обраної стратегії. Як відомо, вона може бути мінімальною, нормальною і необхідною.

Для визначення мінімального і нормального прибутків як цільової функції підприємства виходять із прогнозної величини капіталу підприємства, прогнозу мінімального рівня рентабельності капіталу (прогноз процентної ставки банків) і прогнозі норми прибутку на капітал (середньогалузева рентабельність капіталу). При прогнозуванні величини капіталу необхідно врахувати склад і розмір джерел його збільшення (кредити банків, випуск облігацій, продаж акцій абощо, а також впливу на його вартість інфляційних очікувань).

Необхідна величина прибутку підприємства розраховується, виходячи із потреби підприємства в фінансуванні його виробничого і соціального розвитку, забезпечення необхідного соціального споживання, утворення фондів розвитку і фонду виплати дивідендів власникам підприємства, створення фінансових резервів, а також виплати податкових і інших обов(язкових платежів, що здійснюються з прибутку. Таким чином, необхідний прибуток визначає умови для самофінансування підприємства.

Розрахунок розміру необхідного прибутку на плановий період здійснюється в такому порядку.

1. Проводиться обгрунтування потреб підприємства в фондах фінансових ресурсів на виробничий і соціальний розвиток, що утворюється за рахунок чистого прибутку підприємства.

2. Визначається питома вага податків і обов(язкових платежів із прибутку в його загальній величині, що складається в передплановому періоді. В тих випадках, коли у плановому періоді змінюється порядок оподаткування або ставка податків, необхідно за звітними даними минулого періоду провести розрахунок питомої ваги податків у складі прибутку, які підлягатимуть сплаті з урахуванням змін в умовах їх сплати.

3. Розраховується величина необхідного прибутку (Пнеобх), виходячи із потреби прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, та частки обов(язкових платежів в загальній сумі прибутку:
|П необх = |ЧП необх |(100,|
| |100 - Сп | |

де ЧП необх – потреба в чистому прибутку підприємства в грошовому вимірі;

Сп – середній рівень податків і обов(язкових платежів, у відсотка до балансового прибутку.

Розрахунок можливого розміру одержання прибутку може здійснюватись методом прямого розрахунку або розрахунково – аналітичним методом.

Метод прямого розрахунку передбачає визначення суми прибутку як різниці між розміром доходів підприємства, податком на додану вартість і його поточними витратами. Можливі методичні підходи до оцінки їх планового обсягу були розглянуті у попередніх розділах підручника.

Розрахунково – аналітичний метод базується на вивчені тенденції змін прибутку і рентабельності та прогнозуванні змін факторів, що впливають на їх величину. Величина можливого прибутку визначається за формулою:

П можл = Ррпт х Тп+1 ( дельта Пдельта Ф де Ррпт - рівень рентабельності товарообороту звітного п-ого періоду,%;

Тп+1 – плановий товарооборот (п+1)-ого періоду; дельта Пдельта Ф – прогнозовані зміни прибутку підприємства за рахунок змін факторів, що впливають на його величину.

Результати розрахунку цільового та можливого прибутку необхідно порівняти. Якщо можливості отримання прибутку відповідають його цільовому розміру, то такий варіант приймається як плановий. У тому разі, коли можливості підприємства по одержанню прибутку недостатні для забезпечення самофінансування, слід розробити заходи з урегулювання цієї невідповідності шляхом пошуку і мобілізації додаткових (неврахованих) резервів збільшення доходів або зниження витрат. При цьому необхідно прагнути до максимального наближення планового прибутку до його цільового розміру.

Після прийняття рішення про величину планового прибутку розраховують планові показники рентабельності підприємства, які використовуються при прийнятті управлінських рішень з формування ресурсного потенціалу підприємства, здійснення комерційних угод, інвестиційній діяльності тощо.

3.3. Оформлення результатів контролю і аналізу формування прибутку, та розрахування з бюджетом.

В умовах ринку контролю і аналізу формування прибутку підлягає вся господарсько-фінансова діяльність підприємства, що спонукає організаторів і виконавців виробництва відповідально ставитися до своїх обов(язків. З іншого боку, ліквідуються умови, які народжують безгосподарність.

Контроль у цьому випадку покликаний виявляти подібні явища і сприяти їх усуненню, реалізуючи при цьому профілактичну функцію.

Інформаційна функція полягає в тому, що одержана під час контролю інформація є підставою для прийняття відповідних рішень і проведення коректуючих дій, завдяки яким забезпечується нормальне функціонування перевіреного об(єкта.

У процесі контролю виявляють не тільки недоліки, але і позитивні сторони діяльності.

Останні, як передовий досвід, стають надбанням інших об(єктів, в чому проявляється мобілізуюча функція контролю.

Однією з основних форм контролю є ревізія.

Ревізія – це різностороння перевірка діяльності підприємств, організацій, установ (далі - підприємств) для встановлення законності, доцільності і ефективності дій. ревізія є засобом контролю і виявлення фактів прихованих порушень і крадіжок. Наслідки ревізії оголошуються і обговорюються в колективі господарського суб(єкта, після чого обов(язково приймаються відповідні заходи (рішення), що дозволяє повсюдно забезпечити дієвість ревізії.

На відміну від інших способів економічного контролю, ревізія має чіткий правовий статус, який закріплює межі її розповсюдження, строки проведення, права і обов(язки посадових осіб, порядок оформлення і розгляду наслідків.

Ревізія є найбільш розповсюдженою формою контролю.

Основним завданням контролю і ревізії є перевірка:

- виконання завдань господарсько-фінансової діяльності;

- економічного використання матеріальних трудових і фінансових ресурсів;

- достовірності, законності й доцільності господарських операцій, реальності даних бухгалтерського обліку та звітності;

- правильності та своєчасності розрахунків з бюджетом і позабюджетними фондами;

- попереджання фактів приписок і безгосподарності;

- заходів щодо забезпечення збереження власності підприємства тощо.

Основним завданням фінансово-господарського контролю є насамперед сприяння раціональному використанню засобів і предметів праці і самої праці у підприємницькій діяльності з метою одержання максимальних прибутків.

Фінансово – господарський контроль в Україні здійснюється державними контрольними органами, міністерствами і відомствами, громадським і незалежним аудиторським контролем, самими власниками капіталу, вкладеного в підприємницьку діяльність.

Економічний контроль – це система органів державного і господарського управління, які здійснюють контроль за економічним і соціальним розвитком країни у відповідності із законодавчим регулюванням, прийнятим Верховною
Радою України.

Функції економічного контролю здійснюють державні органи. Зокрема,
Фонд державного майна України(далі - Фонд) здійснює державну політику щодо приватизації державного майна.

Міністерство фінансів України та його місцеві органи здійснюють контроль за своєчасним виконанням підприємствами завдань перед бюджетом щодо сплати податків та інших платежів. Воно також контролює правильність витрачання бюджетних коштів. Міністерство фінансів здійснює свої функції через головну державну податкову адміністрацію і Державну контрольно- ревізійну службу в Україні.

Державний комітет статистики України перевіряє забезпечення достовірності державної звітності, дає обов(язкові постанови про проведення ревізій господарсько- фінансової діяльності підприємства тощо.

Національний банк України контролює наявність грошей в обігу використання кредитів за цільовим призначенням, додержання касової дисципліни, правил розрахунків, правильність витрачання коштів з бюджету.
До спеціальних органів економічного контролю належать державні комітети, інспекції та ін.

За класифікаційними ознаками фінансовий контроль поділяється на державний, громадський, аудиторський, відомчий (фірменний) і внутрішній
(внутрішньогосподарський).

На підставі функції контролю здійснюють насамперед бухгалтери, тобто вони проводять попередній і поточний контроль. Функції наступного
(ретроспективного) контролю входять в компетенцію працівників контрольно- ревізійного апарату – ревізорів), галузевих перевірок.

Ревізії господарсько-фінансової діяльності структурних підрозділів, що здійснюють господарську діяльність і перебувають на самостійному балансі проводяться в міру необхідності, але не рідше одного разу в два роки.

Ревізії досліджують господарсько – фінансову діяльність підприємств і підприємців з метою виявлення негативних явищ, їх ліквідації та неприпустимості в майбутньому.

Ревізії активно впливають на виявлення причин безгосподарності, порушення законодавства і нормативних актів, сприяють відшкодуванню заподіяних збитків конкретними особами. Для цього рівня ревізори використовують законодавчі і нормативні акти з питань господарсько – фінансового контролю, первинні облікові документи, реєстри бухгалтерського обліку, бухгалтерську звітність.

Ревізії розрізняють за наступними ознаками.

За ознакою ревізуючих органів ревізії можуть бути позавідомчі і внутрішньовідомчі. Позавідомчі ревізії у системі споживчої кооперації здійснюють органи інших міністерств і відомств. Міністерство фінансів,
Державний комітет статистики, Державна інспекція України по контролю за цінами тощо. Внутрішньовідомчі ревізії призначаються розпорядженням керівника вищестоящої організації чи установи.

За ознакою повноти перевірки розрізняють ревізії повні і часткові.
Повна ревізія охоплює перевіркою всі види господарсько – фінансової діяльності підприємства, часткова – лише окремі види діяльності або окремі види господарських операцій (касові, розрахункові, товарні, виробничі тощо).

За організаційною ознакою ревізії можуть бути плановими і позаплановими. Ревізії, які проводяться за визначений період часу (за один чи два роки) і охоплюють перевіркою всі види господарсько – фінансової діяльності (повні ревізії), вважаються плановими і передбачаються в планах проведення ревізій. До позапланових відносять ревізії, які проводяться в окремих випадках і за різних причин (під час виявлення нестач, при наявності сигналів про недоліки у роботі, порушення і зловживання, з метою контролю за роботою ревізорів тощо).

За ознакою кола питань, що підлягають перевірці ревізії бувають наскрізні і тематичні, комплексні і некомплексні. Наскрізні ревізії проводять для перевірки взаємопов(язаних між собою різних госпрозрахункових організацій і підприємств. Тематичні проводяться переважно по окремому питанню (темі) і охоплюють максимальну кількість підприємств ( перевірка забезпечення збереження власності споживчої кооперації ) .

Комплексні ревізії включають всі види контролю і охоплюють виробничу та господарсько – фінансову діяльність підприємств, при цьому здійснюють документальну ревізію, економічний аналіз, перевірку оперативної роботи тощо. Такі ревізії проводить бригада, яка складається з ревізорів, бухгалтерів, економістів, менеджерів, працівників кадрових служб та інших фахівців.

За інформаційним забезпеченням в економічному контролі розрізняють документальний і фактичний контроль.

Документальний контроль полягає в тому, що встановлюють суть і достовірність господарської операції за даними первинної документації, облікових реєстрів і звітності, в яких вона знайшла відображення в бухгалтерському, оперативному і статистичному обліку.

Фактичний контроль полягає у встановленні реального (дійсного) стану об(єкта зважування, лічбою, вимірюванням, лабораторним аналізом тощо. До об(єктів фактичного контролю відносять: гроші готівкою в касі, основні засоби, нематеріальні активи, матеріальні цінності, готову продукцію.
Фактичний і документальний контроль взаємопов(язані, а тому спільне їх застосування дає змогу встановити дійсний стан об(єктів, розробити заходи щодо усунення недоліків.

За формами здіснення економічного контролю розрізняють такі контрольні перевірки, як превентивні і поточні. Превентивні контрольні перевірки здійснюють на стадії попереднього контролю виробничої і господарсько – фінансової діяльності підприємств перевіряє оптимальність планів і збалансованість ресурсами згідно з нормативами.

Поточні контрольні перевірки – засіб оперативного, систематичного контролю конкретних операцій, вони здійснюються усіма контрольними органами з питань, що входять в їх компетенцію.

Основними завданнями внутрішньокооперативного контролю є: контроль за додержанням правліннями, керівниками і працівниками кооперативних організацій (підприємств), законодавчих актів, статутів і рішень кооперативних органів управління, забезпечення збереження власності споживчої кооперації, попередження (профілактика ) зловживань і порушень на організаціях і підприємствах, контроль господарсько – фінансової діяльності організацій (підприємств), виявлення і мобілізація внутрішньогосподарських резервів підвищення ефективності їх роботи, недопущення збиткових господарських операцій; надання практичної допомоги в усуненні виявлених недоліків, сприяння щодо впровадження раціональних економічних методів управління, самофінансування і самозабезпечення.

Для здійснення внутрікооперативного контролю застосовуються наступні форми і методи:

- перевірки додержання вимог законів, статутів, що регулюють діяльність споживчої кооперації, виконання рішень кооперативних органів;

- документальні ревізії ( планові, позапланові, суцільні, часткові, комплексні );

- тематичні перевірки, інвентаризації ( суцільні або вибіркові ) основних засобів матеріальних активів, товарно – матеріальних цінностей, грошових коштів, цінних паперів, фінансових вкладень, розрахунків тощо;

- перевірки додержання правил ведення бухгалтерського обліку і звітності та їх вірогідності;

- перевірки правильності формування і застосування цін, додержання правил торгівельного обслуговування населення, з питань метрології, стандартизації і сертифікації продукції, будівництва і реконструкції, охорони праці, безпеки дорожнього руху, пожежної безпеки, екології, радіології тощо;

- контрольні перевірки фактично виконаних робіт, закладки сировини та виходу готової продукції, проведення лабораторних аналізів;

- перевірка законності прийнятих управлінських рішень, розгляд листів, заяв і скарг пайовиків працівників споживчої кооперації, обслуговуваного населення.

Розробку та застосування форм і методів контролю здійснюють правління, ревкомісії, структурні підрозділи споживчих товариств і споживспілок, керівників кооперативних організацій і підприємств, а також органи громадського самоврядування і контролю.

Ревізії, інвентарізації та перевірки проводяться за річними, піврічними і квартальними планами, складеними правліннями, ревкомісіями.

Крім того, ревізії і перевірки проводяться на вимогу правоохоронних органів, служби безпеки, інших державних органів, яким надано в межах своєї компетенції здійснювати контроль за роботою кооперативних організацій ( підприємства відповідно до закону України “Про споживчу кооперацію”).

Ревізійні комісії дирекції здійснюють перевірки і ревізії їх господарсько – фінансової діяльності та підпорядкованих їм підприємствам, а також контроль додержання статутів споживчих товариств, вимог чинного законодавства, питань захисту прав споживачів, виконання рішення зборів та наказів пайовиків і правлінь споживчих товариств, рішень споживспілок, до складу яких вони входять.

Бухгалтерські і фінансово – економічні служби здійснюють контроль за організацією бухгалтерського обліку та підвищення його контрольних функцій, забезпечують незмінність протягом поточного року прийнятої методології відображення окремих господарських операцій, дають оцінку майна, здійснюють його інвентарізацію, перевіряють виконання заходів щодо попередження нестач, виникнення зловживань та інших негативних явищ.

Контрольно - ревізійні служби перевіряють виконання керівниками організацій і підприємств чинного законодавства та рішень органів управління з іншими збереженнями колективної власності, використання матеріальних і фінансових ресурсів, стану вірогідності бухгалтерського обліку і звітності.

Тривалість ревізій і перевірок не може перевищувати 30 календарних днів. Наслідки ревізій ( перевірок ) оформлюються довідними ( службовими ) записками, актами, довідками тощо, які передаються правлінням ( керівникам
) і ревізійним комісіям перевірених організацій ( підприємств ), а також правлінню організації ( керівнику підприємства ), за завданням яких проведено ревізію ( перевірку ).

Наслідки ревізії ( перевірок ) розглядаються на зборах колективів перевірених підприємств або на засіданнях правлінь і ревізійних комісій, організацій, до складу яких вони входять, однак не пізніше ніж через 10 днів, в разі розгляду їх відповідними спілками ( об(єднаннями ) не пізніше ніж через 25 днів після закінчення ревізій ( перевірок ).

На відміну від інших способів економічного контролю, ревізія має чіткий правовий статус, який закріпляє її межі розповсюдження, терміни проведення, права і обов(язки посадових осіб, порядок оформлення і розгляду її наслідків. А тому судово – слідчі органи із усіх економічних органів контролю застосовують переважно ревізії як процесуальний засіб виявлення складу злочину. Мета ревізії – виявити можливі зловживання і недоліки, які не були усунені під час попареднього і поточного контролю. Наступний контроль (ревізія) здійснюється за даними бухгалтерського і статистичного обліку, нормативної документації, перевірки фактичної наявності товарно – матеріальних цінностей і коштів тощо.

Комплексна ревізія полягає в системному вивченні економіки досліджуваного об(єкта, глибокому аналізі його господарсько – фінансових показників, дослідженні технології і організації виробництва, перевірці збереження і ефективності використання матеріальних, трудових, фінансових ресурсів і дотримання звітної фінансово – кошторисної і кредитної дисципліни. Такі ревізії націлені на дотримання режиму економії у тих чи інших коштів, профілактику і закриття каналів крадіжок і розробку практичних рекомендацій щодо усунення недоліків, забезпечення рентабельності і підвищання ефективності і якості роботи підприємства. Вони проводяться групою фахівців різного профілю ( економістів, бухгалтерів, фінансистів, менеджерів, інженерів – технологів тощо ). При цьому особливістю ревізії є застосування прийомів і способів економічного аналізу, поєднання їх з документальною перевіркою, всебічне вивчення облікових і звітних даних, узагальнення і розповсюдження передового досвіду.

Метод ревізії – це сукупність методичних прийомів контролю процесів розширеного відтворення суспільно необхідного продукту і додержання його законодавчого регулювання.

Загальнонаукові методичні прийоми включають аналіз і синтез, індукцію і дедукцію, аналогію і моделювання, абстрагування і конкретизацію, системний аналіз, функціонально – вартісний аналіз.

Аналіз – це прийом дослідження, який включає вивчення предмета уявним або практичним розчленуванням його на складові об(єкти.

Синтез – прийом вивчення об(єкта в цільності у взаєсозв(язку його частин. У контролі синтез пов(язаний з аналізом, дає змогу об(єднати об(єкти, розчленовані в процесі аналізу, встановити зв(язок і впізнати предмет як єдине ціле.

Індукція – прийом дослідження при якому загальний висновок, складають на основі вивчення не всіх прикмет, а лише частини елементів цієї множини, тобто спосіб виведення висновків від окремого до загального (ревізію дебіторської заборгованості здійснюють спочатку за даними аналітичного, а потім – синтетисного обліку).

Дедукція – дослідження стану об(єкту в цілому, а потім його складових частин, тобто роблять висновки від загального до окремого (ревізію витрат обігу спочатку проводять за даними синтетичного, а потім – аналітичного обліку).

Аналогія – прийом наукових висновків, завдяки якому досягають пізнання одних об(єктів на основі подібності їх з іншими. Прийом аналогії грунтується на подібності деяких сторін різних об(єктів, становить основу моделювання, яке застосовується в контролі і ревізії.

Моделювання – прийом наукового пізнання, що грунтується на заміні об(єкта, який вивчають, на їх аналог, модель, що має істотні прикмети оригіналу.

У контролі і ревізії застосовують організаційні моделі проведення контрольно – ревізійного процесу – стандарти, нормативи.

Абстрагування – прийом відволікання. Методом абстрагування переходять від конкретних об(єктів до загальних понять (наприклад, перевіряють стан трудової дисципліни в окремих підрозділах підприємства і, абстрагуючись роблять висновки в цілому по підприємству).

Конкретизація – дослідження об(єктів у всій різнобічності їх реальної, а не абстрактної дійсності.

Системний аналіз – вивчення об(єкта дослідження як сукупності елементів, що утворюють систему. Цей прийом у контролі і ревізії передбачає оцінку поведінки об(єктів як системи з усіма факторами, що впливають на його функціонування.

Функціонально-вартісний аналіз – вивчення об(єктів на стадії інженерної підготовки виробництва, яка включає проектування і синтез складних систем у процесі дослідження функціонування їх (оцінка економічної ефективності технологічних процесів).

Вивчаючи свій предмет, ревізори використовують різні способи і прийоми пізнання: спостереження і експеримент, одиничне і загальне, причину і наслідок тощо.

На практиці і ревізії використовують специфічні (власні) прийоми контролю. Їх можна об(єднати в наступні групи: органолептичні, розрахунково
– аналітичні, документальні, узагальнення і реалізація наслідків контролю.

Перевіркою первинних документів реєстрів бухгалтерського обліку та звітністю за суттю відображених в них господарських операцій, їх змісту, законності і доцільності можна виявити достовірність даних, реальність і доцільність здійснення операцій, їх правильність і законність і відповідність самих документів відображеним операціям.

Арифметичній перевірці слід піддавати правильність підрахунку підсумків у розрахунково – платіжних відомостях, звітах касира, авансових звітах тощо.

Зустрічна перевірка господарських операцій за первинними документами і обліковими реєстрами полягає в тому, що зіставляють декілька примірників
(копій) одного і того ж документа, записи по взаємних розрахунках у окремих підрозділах підприємства, що ревізується, або у різних організаціях.

Прийом зустрічної перевірки має можливість встановити реальність і правильність відображення господарських операцій у первинних документах та облікових реєстрах.

Узагальнення та реалізація наслідків контролю – сукупність прийомів синтезування наслідків контролю і прийняття рішень щодо виправлення недоліків у господарсько – фінансовій діяльності підприємства і запобігання їх у майбутньому.

Ревізії господарсько – фінансової діяльності підприємств проводяться на підставі річних планів, які затверджуються правлінням. Плани зберігаються як документи, що не підлягають розголошенню. Плани контрольно
- ревізійних управлінь і ревізійних комісій узгоджують з планами структурних підрозділів.

Комплексні ревізії охоплюють широкий спектр питань, які характеризують господарсько – фінансову діяльність підприємства, яке ревізується в цілому і по кожній галузі його діяльності зокрема. Для забезпечення глибокої перевірки до складу ревізійної групи включають фахівців кооперативу, а також на договірних засадах – фахівців сторонніх організацій. До участі у проведенні комплексних ревізій на місці також залучаються члени ревізійних комісій, органи громадського самоврядування і контролю.

Очолюють проведення комплексних ревізії керівники ревізійних підрозділів органу, що призначив ревізію, їх заступники або найбільш кваліфіковані працівники контрольно – ревізійних служб.

У планах вказується, на яку дату обревізовані підприємства, вид ревізії, виконавці, затрата часу у днях, за який період проводиться ревізія, час проведення її, і робиться відмітка про виконання. Термін проведення ревізії визначається у залежності від обсягів діяльності та особливостей підприємств, що ревізуються. Обсяг ревізій може вимірюватися товарооборотом, кількістю підприємств, кількіст. Справ. Продовження встановленого терміну, як виняток, допускається з дозволу органу, який призначив ревізію.

Ревізія проводиться за період діяльності організації, яка ревізується, наступний за тим періодом, який був обревізований під час попередньої ревізії, до початку місяця, в якому проводиться дана ревізія, а за статтями балансу, що проінвентаризовані під час ревізії, до дати початку цих інвентаризацій. Плани ревізій складаються з таким розрахунком, щоб у наступному році всі підприємства були обревізовані не менше одного разу у два роки. Якщо організації допускають нестачі, втрати, не виконують планові завдання з товарообороту, прибутків тощо, то в них ревізії слід проводити частіше.

За кожним ревізором закріплюють об(єкти ревізії на наступний рік з таким розрахунком, щоб не менше 2/3 робочого часу відводилось для ревізій, звіту про свою роботу і підготовки до наступної ревізії. Поряд з цим, слід зарезервувати час для виконання позапланових ревізій (наприклад на вимогу судово – слідчих органів).

Після затвердження плану проведення ревізій ревізуючим доводять до відома про заплановані об(єкти ревізії без повідомлення терміну проведення ревізії у кожній кооперативній організації. Це необхідно для того, щоб ревізуючі завчасно почали підготовку до наступної ревізії.

Після затвердження планів ревізій починається підготовка до проведення ревізії. Проведенню ревізії передує вивчення наявних в організації, яка призначила ревізію, у фінансових, банківських та інших органах звітних та статистичних даних, матеріалів попередньої ревізії і тематичних перевірок та іншої поточної інформації, яка характеризує господарську діяльність і фінансовий стан підприємства, яке підлягає ревізії. Використовуються також дані аналізу за матеріалами звітності. Крім того, ревізуючі знайомляться із законами України з питань оподаткування, розрахунково – платіжної та фінансової дисципліни, праці і заробітної плати, з іншими нормативними актами, з(ясовують як виконані пропозиції за наслідками попередньої ревізії.

Крім того, ревізору слід порозмовляти з керівниками управління і одержати від них необхідну інформацію про роботу правління кооперативної організації і окремих її керівників.

Таке попереднє вивчення дає можливість ревізору начамперед визначити найбільш наблагополучні ділянки у роботі цього підприємства, а отже, накреслити основний напрямок своєї роботи під час ревізії.

У разі встановлення на місці фактів порушення безгосподарності, зловживань ревізор має право розширити програму, ставить про це до відома керівника організації, якій призначив ревізію. Завдання не повинно відміняти інструкцію чи положення.

Завершальним етапом підготовки до ревізії є інструктаж, який проводиться начальником контрольно – ревізійного управління чи відділу
9головою ревізійної комісії0 або заступником голови правління кооперативу, який курирує ревізійну роботу. Звертають увагу на неблагополучні ділянки роботи організації, на наслідки інвентаризації, тематичних перевірок, попередньої ревізії.

Керівник до початку ревізії знайомить учасників ревізії із змістом завдання і розподіляє його серед виконавцями.

На підставі одержаних завдань члени ревізійної бригади, складають робочі плани проведення ревізії. У робочому плані, який затверджується керівником ревізійної групи (бригадиром) вказується об(єкт ревізії (назва робіт), обсяг робіт, спосіб перевірки (суспільний, вибірковий), терміни закінчення ревізії. Разом з тим розробляється план проведення інвентаризації матеріальних цінностей, коштів.

Працівники контрольно-ревізійних служб вносять великий вклад у справу збереження, раціонального використання і збільшення національного багатства країни.

Ревізори мають право:

- перевіряти всі сторони господарсько-фінансової діяльності підприємства у відповідності з наказом власника;

- одержувати для перевірки первинні документи, бухгалтерські реєстри, звіти, кошториси, готівку, цінні папери, товарно-матеріальні цінності;

- проводити інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, коштів, розрахунків і фінансових зобов(язань;

- безпосереднього доступу на склади, у сховища, виробничі та інші приміщення для їх обстеження та з(ясування питань, пов(язаних з ревізією і перевіркою;

- залучати на договірних засадах кваліфікованих фахівців для проведення контрольних обмірів будівельних, монтажних, ремонтних та інших робіт, контрольних запусків сировини і матеріалів у виробництво, контрольних аналізів сировини, матеріалів і готової продукції;

- пред(явити керівникам об(єктів, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства;

- вилучати до бюджету виявлені ревізією приховані і знижені валютні та інші платежі;

- ставити питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;

- вживати заходи для відшкодування завданих збитків тощо.

Обов(язки ревізора:

- бути принциповим, об(єктивним, ввічливим і тактовним;

- керуватися в роботі законодавчими актами;

- систематично підвищувати свій професійний і кваліфікаційний рівень;

- перевіряти виконання прийнятих рішень за наслідками попередніх ревізій;

- при виявленні зловживань ставити питання перед керівництвом споживспілок, яке призначило ревізію, про відсторонення від роботи винних осіб і передачу матеріалів слідчим органам для притягнення їх до відповідальності тощо.

Ревізор несе відповідальність за:

- якість ревізії, необ(єктивне відображення в актах ревізії дійсного стану господарсько-фінансової діяльності;

- недобросовісне виконання службових обов(язків;

- навмисне приховування фактів зловживань і недопустиме розголошення матеріалів ревізії тощо.

Ревізійний процес складається із цілої низки послідовних стадій. Кожна із стадій має свій зміст, функціональне призначення і відокремлення за часом.

У теорії і практиці контрольно-ревізійної діяльності ревізійний процес ділять на такі етапи:

- підготовка до ревізії;

- поведення ревізії;

- реалізація матеріалів ревізії;

- контроль за виконанням рішень, прийнятих за матеріалами ривізії.
4. Система автоматизації обліково – аналітичної роботи з формування прибутку підприємства та розрахування з бюджетом та його оподаткування

4.1. Характеристика автоматизованих систем, автоматизації обліку та контролю формування прибутку.

Зміни в господарському механізмі актуалізують проблему підвищення ефективності діяльності суб(єктів господарювання. Відповідно зростає роль контрольно - аналітичних функцій обліку.

Витрати обігу – найважливіший показник діяльності підприємства, який використовується і в макроекономічних балансових розрахунках. Їх розмір впливає на рівень рентабельності і на прибуток підприємства. З метою забезпечення єдиного інформаційного простору, інтеграції та об(єднання звітних даних окремих підприємств, створення рівних умов для використання законодавства про оподаткування прибутку підприємств, необхідне загальне визначення і порядок використання витрат оббігу. На державному рівні це було визначено Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”.
Головне в ньому – забезпечення єдиних засад формування собівартості незалежно від форм власності, вилучення із собівартості витрат, які носять податковий характер.

Згідно із законодавством про оподаткування прибутку підприємства передбачена чітка система ставок податку, порядку його очислення, внесення змін і доповнень до складу витрат виробництва (обігу). Це забезпечує більш чітке їх використання, що особливо важливе в умовах застосування обчислювальної техніки.

Комплексне вивчення автоматизації бухгалтерського обліку, контролю та аналізу потребує створення концептуальної моделі. Концептуальну модель автоматизованої обробки облікової інформації унаочнює рис

Рис. . Концептуальна модель автоматизованої обробки облікової інформації.

На першому рівні формуються і обробляються первинні дані, виконується розрахунок і відображення інформації для прийняття управлінських рішень на місті виникнення інформації (АРМБ категорії І).

На другому рівні інформація систематизується і узагальнюється за комплексами завдань, дільницями обліку, виконується контроль і аналіз. Саме на цьому рівні формується і відображається інформація для прийняття конкретних управлінських рішень за комплексом завдань (АРМБ категорії ІІ).

На третьому рівні формуються зведені дані, здійснюються облік, контроль та аналіз фінансово – господарської діяльності підприємства (АРМБ категорії ІІІ).

Одним із важливих моментів в організації комплексного підходу до автоматизації бухгалтерського обліку як процесу є включення до єдиного інформаційного процесу виконання завдань внутрішнього аудиту, тобто контролю та аналізу. В умовах ароматизованої обробки облікових даних внутрішній аудит (контроль і аналіз) передбачає незалежну оцінку всередині підприємства для перевірки і визначення ефективності його діяльності. мета внутрішнього аудиту – допомоги управлінському апарату ефективніше виконувати свої обов(язки завдяки таким заходам: автоматизації даних досліджень, аналізу, оцінюванню, поданню рекомендацій, порад та інформації по об(єктах, що перевіряються.

Протягом останніх 10-15 років за рубежем набула визнання й значного поширення концепція децентралізованої обробки облікової інформації та створення локальних баз даних. В Україні концепція децентралізованої обробки облікової інформації знайшла своє відображення в широкому і масовому створенні АРМ бухгалтера (ПАРМБ).

АРМ бухгалтера є засобом автоматизації праці зайнятого обліком, контролем та аналізом персоналу і являє собою функціональну спеціалізовану людинно – машинну систему, що включає програмно – технічний комплекс, інформаційне, додаткове інструктивно – методичне та організаційно – технічне забезпечення. Ця система призначена для автоматизованого виконання конкретної стадії облікового, контрольного та аналітичного процесів. І хоча при цьому зберігається поділ обов(язків між персоналом бухгалтерії за функціональною ознакою, завдяки застосуванню ресурсів АРМБ істотно підвищується продуктивність праці облікових працівників. АРМБ є структурною одиницею автоматизованих систем управління, персональним засобом облікового працівника для планування, управління, обробки даних, підготовки для прийняття управлінських рішень. Це елемент автоматизації бухгалтерського обліку, усі підсистеми якої мають бути погоджені між собою.

Створення АРМБ має грунтуватися на принципах персоніфікації обчислень і самоосвіти облікових працівників, автоматизації професійних знань, нових функцій, безпаперової технології, раціонального поєднання розподіленої, децентралізованої і централізованої обробки облікової інформації, а також з урахуванням модульності, системності та ергономічності. Безпаперова технологія функціонування систем дає змогу використовувати АРМБ з іншими елементами інформаційної системи управління підприємства або діючими системами з мінімальними витратами і без переривання функціонування.
Принцип ергономічності потребує створення АРМБ, які забезпечують комфортні умови праці.

Інформаційні системи обліку, контролю та аналізу розробляють відповідно до основних функцій облікових працівників на підприємствах, тобто впроваджують три категорії АРМБ (АРМ бухгалтера категорії І - ІІІ), які використовують різні персональні комп(ютери (ПК) з відповідними технічними характеристиками. У разі автоматизованого вирішення облікових завдань управлінський персонал здебільшого виконує роботи, безпосередньо пов(язані зі здійсненням облікових, контрольних і аналітичних функцій, складанням у встановленому порядку бухгалтерської звітності, а також зі збором, реєстрацією, підготовкою на машинному носії первинної інформації з використанням ПК, передаванням підготовленої інформації системі обробки даних.

При цьому управлінські служби (цехи, відділи) несуть повну відповідальність за підготовку й передавання відповідної інформації, оформленої у вигляді документів або виконаного розрахунку на місці виникнення даних, а бухгалтерія, крім того, несе загальну відповідальність за організацію і ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.

Основним завданням комплексу автоматизованого обліку прибутку є забезпечення:
- обліку та аналізу витрат як по окремих статтях, так і в цілому по підприємству;
- правильності віднесення доходів і витрат до відповідних звітних періодів;
- обліку витрат і результатів діяльності по структурних підрозділах;
- обчислення показників, які характеризують раціональне використання та втрати всіх видів ресурсів;
- автоматизованого розрахунку витрат обігу на залишок та реалізовані товари за звітний місяць згідно з відповідним алгоритмом;
- одержання на ЕОМ розрахунку реалізованих торговельних націнок;
- формування та розподіл прибутків по підприємству та структурних підрозділах;
- ретроспективного аналізу за допомогою імітаційних та оптимізаційних моделей;
- накопичення даних для відображення їх у машинних регістрах синтетичного обліку, деклараціях по податку на прибуток, бухгалтерській звітності.

Інформація із зазначених завдань формується у різних масивах, які створюються за документами, що відображають переміщення товарно – матеріальних цінностей, засобів, коштів, розрахунків, фондів. Тобто інформаційно ці завдання пов(язані між собою, а також із завданнями інших комплексів системи автоматизації бухгалтерського обліку.

Комплекси завдань “Облік готової продукції, товарів та витрат обігу”
, “Облік фінансових результатів та використання прибутку” передбачають використання планових показників з товарообігу, даних виробничих програм та їх виконання з витрат і прибутків, показники довідкових та нормативних масивів.

Тому вирішення комплексу завдань, що розглядаються, передбачає зв(язок із завданнями інших комплексів, які виділяються згідно з методичними матеріалами щодо створення підсистеми “Бухгалтерський облік” у складі АСУ підприємств споживчої кооперації: “Облік грошових коштів”,
“Облік розрахунків”, “Облік кредитів банку та фінансування”, “Облік заробітної плати та розрахунків з оплати праці”, “Зведений облік по синтетичних розрахунках”, “Формування бухгалтерської звітності”.

Крім того, інформаційні взаємовідносини налагоджуються із комплексами завдань інших підсистем – наприклад, “Оперативне управління”.

Інформація, яка формується на рахунках прибутків накопичується при вирішенні інших облікових завдань. Внаслідок цього вона є похідною за характером і часом відображення в бухгалтерських регістрах.

Автоматизоване вирішення комплексних завдань, які розглядаються, базується на створенні інформаційної бази, що включає повідомлення про залишки у розрізі синтетичних рахунків та об(єктів аналітичного обліку. В умовах функціонування автоматизованого робочого місця бухгалтера саме бухгалтерські працівники при впровадженні ЕОМ мають здійснити трудомісткий процес підготовки та ручного введення з клавіатури як залишків, так і сум оборотів по цим рахунках з початку року.

Інформаційне забезпечення охоплює також сукупність нормативно – довідкових відомостей, які представлені різноманітними довідками. Їх кількість і склад залежать від програмного забезпечення, що використовується на даному підприємстві. Але який програмний продукт не застосовувався б, виникає потреба розробки спеціальних кодів.

Так, для рахунку 44 “Витрати обігу” по всіх субрахунках найбільш доцільно використовувати код, побудований згідно з затвердженою Правлінням
Укоопспілки уніфікованою для всіх галузей обліковою номенклатурою статей витрат. Методичними матеріалами щодо створення підсистеми “Бухгалтерський облік” рекомендується структура коду, де перші три знаки – номер рядка звіту про витрати обігу, а четвертий знак – субстаття.

Щодо кількості статей облікової номенклатури – складається тенденція до їх скорочення. З 47 їх кількість зменшилась до 20, а нині діє 16.

При розробці кодів по рахунку 80 “Прибутки і збитки” побудова коду здійснюється згідно з номерами рядків звітності про фінансові результати та їх використання.

Для поглиблення деталізації видів доходів та витрат можливе відділення ще одного знака, який визначає конкретну статтю в межах номера рядка звітності.

Для інших балансових рахунків, на який обліковується доходи і витрати
– 31 “Видатки майбутніх періодів”, 42 “Торговельна націнка”, 81
“Використання прибутку”, 83 “Доходи майбутніх періодів”, 89 “Резерви майбутніх витрат і платежів”, доцільне використання кодів, побудованих за порядковим методом кодування.

Розроблені коди вводяться з клавіатури в ЕОМ для створення довідника, який може доповнюватися та коригуватися.

При наявності взаємозв(язків цього комплексу з іншими завданнями, використовуються довідники господарських операцій, структурних підрозділів, матеріально відповідальних осіб, торговельних партнерів, аналітичних рахунків, бухгалтерських кореспонденцій.

При кодуванні документів бухгалтер використовує роздруковані на принтері довідники. Функціонування АРМ бухгалтера дозволяє здійснювати введення в ЕОМ даних з документів, не виконуючи їх кодування. Дуже зручно використовувати діалоговий режим, при якому бухгалтер швидко за допомогою дисплея знаходить потрібний код.

Вхідні дані для вирішення зазначених завдань знаходяться у первинних документах, які формуються на основі товарно – грошових, товарних, касових звітів, виписок банків з розрахункових рахунків, відомостей нарахування заробітної плати; розрахунків автоматизації основних засобів, зносу малоцінних і швидкозношуваних предметів; розрахунків природних втрат товарів; відомостей розрахунків відрахувань у спеціальні фонди та ін.

Більша частина початкових даних формується при вирішенні суміжних комплексів облікових завдань. При наявності взаємозв(язку облікових комплексів ця інформація передається за допомогою внутрішньомашинного обліку.

4.2. Алгоритм розв(язування задачі автоматизації, контролю та аналізу формування прибутку, характеристика та призначення результатної інформації.

Побудова технологічного процесу обробки інформації про витрати і фінансові результати має свої особливості. Формування інформації при вирішенні інших облікових завдань обмежує технологію обробки даних узагальненням облікової інформації, її коригуванням та видачею результатів машинограм.

Алгоритми, які реалізуються на даній дільниці, передбачають сумування по різних угрупуваннях, обчислення оборотів та вихідного сальдо. Є і спеціальні алгоритми.

Щомісяця автоматизовано розраховуються витрати обігу на залишок товарів.

Для автоматизованого розрахунку витрат обігу на залишок товарів використовуються дані про фактичний товарообіг за звітний місяць, початкові і кінцеві залишки товарів, суми витрат, товарообігу.

Алгоритм обчислення має вигляд:
|Ткі =|(Тні + Тпі) | |
| | |( 100 ( (j=1 |
| | |Okoj |
| |((j=1 Okoj+(j=1 | |
| |OjT) | |

Sp = (j=1 Tні + ВР - (j=1 Ткі де: Ткі – сума витрат обігу на залишок товарів на кінець звітного періоду по і статті.

Тні – сума витрат обігу на початок звітного періоду по і статті.

Тпі – сума витрат обігу за звітний період по і статті.

Okoj – вартість залишків товарів на кінець звітного періоду.

OjT – вартість реалізованих товарів за звітній період.

ВР – сума витрат обігу по субрахунку.

Вихідна форма машинограм “Розрахунок частки витрат обігу на залишок товарів” не відрізняється від розрахунку, який виконується вручну бухгалтером.

Але бухгалтер звільнений від відображення результатів обчислення на рахунках 44 “Витрати обігу” та 80 “Прибутки і збитки”.

Алгоритм автоматизованого розрахунку витрат обігу використовується для формування їх масиву на реалізовані товари. Підсумкові дані автоматизовано відображаються на аналітичних рахунках та фіксуються в пам(яті ЕОМ.

Подібно за спеціальним алгоритмом виконується розрахунок реалізованих торгівельних націнок. Сума реалізованих націнок автоматизовано відображається по дебету рахунку 42 “Торгівельна націнка” та кредиту рахунку 80 “Прибутки і збитки”.

Після цього запису на рахунку 42 “Торгівельна націнка” залишається сальдо торгівельних націнок по нереалізованих товарах.

Розрахунок роздруковується за допомогою принтера.

Після виконання розрахунків у сформований масив включаються підсумкові дані по кожному аналітичному рахунку. Для балансових рахунків 31
“Видатки майбутніх періодів”, 42 “Торгівельна націнка”, 44 “Витрати обігу”,
80 “Прибутки і збитки” здійснюється автоматизований пошук даних з початку року.

Згруповані за статтями масиви даних видаються на принтер ЕОМ.
Користувач має, отримати машинограму аналітичного обліку.

Підприємства можуть використовувати різні програмні продукти – як розроблені для системи споживчої кооперації, так і універсальні програми:
“ІС - Бухгалтерія”, “Finexprt”, “Соло для бухгалтера з комп(ютером” та інші.

Згідно з цим і форми вихідних повідомлень можуть відрізнятися. В зв(язку з тим, що підприємствами споживчої кооперації тривалий час використовувалася книжково – журнальна форма обліку, це позначилося на формах машинограм, які в основному одержали назву “відомість аналітичного обліку”.

З переходом на журнально – ордерну форму, яка використовується у багатьох сферах господарства країни, і застосуванням універсальних програм
, користувач одержує машинограми – ордери або машинограми аналітичного обліку.

В тому чи іншому разі склад машинограм не має принципових розходжень.
Кожен рядок машинограми відповідає господарській операції. Має дані про дату та номер звіту, документа, кореспондуючий рахунок, суму витрат обігу.

Підсумки сальдо і оборотів підраховуються по кожній статті аналітичного рахунку, по структурному підрозділу, субрахунку і рахунку в цілому. Підсумкові дані машинограм реєструються в пам(яті ЕОМ і використовуються для розробки машинограми, що замінює ведення головної книги.

Накопичені в пам(яті ЕОМ з початку року підсумки по витратах обігу та торговельних націнках на реалізовані товари можуть бути відображені при автоматизованому складанні бухгалтерської звітності – у формі № 2 “Звіт про фінансові результати та їх використання” та інших. Використання ЕОМ не тільки допомагає бухгалтеру, а й спрощує роботу економіста. з(являються широкі можливості для проведення кореляційного, регресивного аналізу по визначенню впливу різних показників на кінцевий фінансовий результат роботи підприємства.

ПОЧАТОК

А(І), В(І), С(І),

D(I), E(I), F(S),

G(I), H(I), I(I),

J(I)=F(I)-B(I)

K(I)=G(I)-C(I)

L(I)=H(I)-D(I)

M(I)=I(I)-E(I)

B=B+B(I)

C=C+C(I)

D=D+D(I)

E=E+E(I)

F=F+F(I)

G=G+G(I)

H=H+H(I)

I=I+I(I)

J==J+J(I)

K=K+K(I)

L=L+L(I)

M=M+M(I)

I=I+I(I) TAK

n(I

В, С, D, Е, F, G,

Н, I, S, К, L, М

КІНЕЦЬ

Рис. . Блок схема алгоритму вирішення задачі «Звірювальна відомість»

Перелік використаних джерел.

1. Конституція України: прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р./ Відомості Верховної Ради України – 1996р. №30.
2. Про підприємства в Україні : Закон України, прийнятий Верховною Радою

України – 1991р., № 14.
3. Про господарські товариства : Закон України від 19 вересня 1991 р./

Відомості Верховної Ради України – 1991 р. №28.
4. Про систему оподаткування : Закон України 18 лютого 1997 р./ Відомості

Верховної Ради України – 1997 р. № 16.
5. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 22 травня

1997 р./ Відомості Верховної Ради – 1997 р. № 23 (з змінами і доповненнями).
6. Про споживчу кооперацію : Закон України від 12 квітня 1992 р./

Відомості Верховної Ради України – 1992 р. № 31.
7. Про оподаткування прибутку підприємств : Закон України від 25 березня

1999 р./ Відомості Верховної Ради України – 1997 р. № 16.
8. Про господарські товариства : Закон України від 21 вересня 1993 р./

Відомості Верховної Ради України – 1993 р. № 29
9. Балабанов І.Т. Ризик – менеджмент: Підручник – К, Вища школа, 1996 р.
10. Білуха М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту :

Підручник, К, Вища школа, 1994 р.
11. Брігхен Є.Ф. Основи фінансового менеджменту: Підручник – К, Вища школа,

1997 р.
12. Беркар Колас . Управління фінансовою діяльністю підприємства :

Підручник- М, Фінанси, 1997 р.
13. Василик О.Д. Державні фінанси України. Навчальний посібник – К, Вища школа, 1997 р.
14. Перчікова І.М. Фінансовий менеджмент : Підручник – М, АО “Консалт –

Банкір” , 1996 р.
15. Дамарі Р. Фінанси і підприємництво : Підручник - Я, Єлень, 1993 р.
16. Єфімова О.В. Фінансовий аналіз : Підручник – М, 1996 р.
17. Ковальова А.М. – Фінанси промислового підприємства : Підручник – К,

Вища школа, 1995 р.
18. Коробов М.Я. Фінанси промислового підприємства , Підручник – К, Вища школа, 1995 р.
19. Кравченко Н.І. Аналіз господарської діяльності в торгівлі : Підручник

– М, 1995 р.
20. Максимова Т.І. Економічний аналіз прибутку : Підручник - М, Фінанси і статистика, 1990 р.
21. Нестеренко А.Г. Прибутки і рентабельність на торговому підприємстві –

М, 1995 р.
22. Патров В.В., Ковальов В.В., Як читати баланс : Підручник - М. Фінанси і статистика , 1993 р.
23. Поленко В.Н., Управління валовим доходом торгового підприємства :

Підручник, К, КТСІ, 1993.
24. Радіонова В.М. Фінансова стійкість підприємства : Підручник - М,

Перспектива. 1995 р.
25. Савіцкая Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства : Підручник

- М, ІП ”Екоперпектива”, 1998 р.
26. Смолін І.В., Лещук М.Н. Стратегія розвитку торгівельного підприємства в ринкових умовах : Підручник – К, КДТСУ, 1998 р.
27. Стоуп Д., Хетчинг Х. Бухгалтерський облік і фінансовий аналіз:

Підручник- С.-П., АОЗТ, 1993 р.
28. Солнова Є.С. Фінансовий менеджмент : Підручник – М, Перспектива , 1995 р.
29. Полека Г.Б. Фінансовий менеджмент : Підручник – М, Фінанси , 1997 р.
30. Поддерьогіна А.М. Фінанси підприємства : Підручник – К,Вища школа

,1998р.
31. Ушакова М.М., Кукурудза Л.О. Управління прибутком торгівельного підприємства – К, КДТСУ, 1998 р.
32. Ушакова М.М., Кукурудза Л.О., Лисенко В.П. Управління поточними витратами торгівельного підприємства – К, КДТСУ, 1997 р.
33. Фісенко М.А. Фінанси підприємств : Підручник – Мінськ, 1995 р.
34. Шеремет Л.Д. Фінанси підприємств : Підручник – М, Фінанси і статистика

1997 р.

Таблиця 7.
_______________________________

(місяць, рік)

Машинограма аналітичного обліку по рахунку

__________________________________________________________________

(назва рахунку) (назва підприємства)

Підсумок по статті
Підсумок по структурному підрозділу
Усього по субрахунку
Усього по рахунку

Звірювальна відомість по рахунку 80 “Прибутки і збитки” на 1 лютого 2000 року.

|Назва |Згідно журналу - ордеру |Згідно карток аналітичного |відхилення |
|потача-льн| |обліку | |
|ика | | | |
| |Оборот|Оборот|Сальдо на |Оборот|Оборот|Сальдо на |Оборот|Оборот|Сальдо на |
| |по |по |01.02.2000 |по |по |01.02.2000 |по |по |01.02.2000 |
| |дебету|кредет| |дебету|кредет| |дебету|кредет| |
| | |у | | |у | | |у | |
| | | |По |По | | |По |По | | |По |По |
| | | |дебету|кребету| | |дебету|кребет| | |дебету |кребету|
| | | | | | | | |у | | | | |
|Магазин №3|2000 |1729,5| | |2000 |1729,5| |8150 |0 |0 |0 |8150 |
| | |1 | | | |1 | | | | | | |
|Маг. Центр|1200 |1200 | | |0 |0 | |0 |-1200 |-1200 |0 |0 |
|Маг.Руся |1200 |1200 | | |1200 |1200 | |2420 |0 |0 |0 |2420 |
|Маг.Ріта | | | | | | | | |0 |0 |0 |0 |
|Маг. Річна| | | | | | | |6897,4|0 |0 |-0 |6897,42|
| | | | | | | | |2 | | | | |
|Маг.Ганнус| | | | | | | |700,15|0 |0 |0 |700,15 |
|я | | | | | | | | | | | | |
|Маг.Над | | | | | | | |2035 |0 |0 |0 |2035 |
|Бугом | | | | | | | | | | | | |
|ТовюМарія-| | | | | | | |1175,5|0 |0 |0 |1175,5 |
|Люкс | | | | | | | | | | | | |
|Маг.лаванд| | | | | | | |848 |0 |0 |0 |848 |
|а | | | | | | | | | | | | |
|Інші | | | | | | | |23737 |0 |0 |0 |23737 |
|Всього |4400 |4129,5|0 |45963,0|3200 |2929,5|0 |45963,|-1200 |-1200 |0 |0 |
| | |1 | |7 | |1 | |07 | | | | |

Звірювальна відомість по рахунку 80 “Прибутки і збитки” станом на 1 лютого 2000 року

|Поста-ч|Згідно журналу - ордеру |Згідно карток аналітичного обліку|відхилення |
|альник | | | |
| |Оборот|Оборот |Сальдо на |Оборот |Оборот |Сальдо на |Оборот |Оборот |Сальдо на |
| |по |по |01.02.2000 |по |по |01.02.2000 |по |по |01.02.2000 |
| |дебету|кредету| |дебету |кредету| |дебету |кредету | |
| | | |По |По | | |По |По | | |По |По |
| | | |дебету |кребету| | |дебету|кребету| | |дебету |кребету|
|А |В |С |D |Е |F |G |Н |І |J |К |L |М |
| | | | | | | | | |J(I)= |K(I)= |L(I)= |M(I)= |
| | | | | | | | | |F(I)- |=G(I)-C(|=H(I)- |=I(I) –|
| | | | | | | | | |B(I) |I) |D(I) |E(I) |
| |n |n |n |n |n |n |n |n |n |n |n |n |
|Всього |=( |=( C(I)|=( D(I)|=( E(I)|=(F(I) |=( G(I)|=( |=( I(I)|=( J(I)|=( K(I) |=( L(I)|=( M(I)|
| |B(I) | | | |і=1 | |H(I) | | |і=1 | | |
| |і=1 |і=1 |і=1 |і=1 | |і=1 |і=1 |і=1 |і=1 | |і=1 |і=1 |

----------------------- n

Страницы: 1, 2, 3