 |
РУБРИКИ |
Облік, контроль та аналіз формування прибутку підприємства та розрахунок з бюджетом його оподаткуванн |
РЕКЛАМА |
||
|
Облік, контроль та аналіз формування прибутку підприємства та розрахунок з бюджетом його оподаткуваннОблік, контроль та аналіз формування прибутку підприємства та розрахунок з бюджетом його оподаткуваннЗміст | | |Сторінка |
Висновки та пропозиції. Перелік використаних джерел Додатки. Вступ Формування ринкових відносин в Україні і як наслідок цього загострення конкуренцій на споживчому ринку обумовлює необхідність корінних змін у діяльності підприємств. За цих умов велике значення для підприємств має забезпечення їх конкурентоспроможності, що вимагає нових підходів до поведінки на споживчому ринку, підвищення рівня взаємовідносин з постачальниками товарів та споживачами, організації господарської діяльності, управління підприємствами тощо. В умовах ринкової економіки для підприємства важливими питаннями є
розширення чи скорочення виробництва та реалізації продукції, зростання
норми прибутковості, складності податкового, фінансового та бухгалтерського
обліку, що викликають потребу в дослідженні вказаних проблем. Необхідність
вирішення цих болючих проблем і обумовили вибір теми дипломної роботи. - розглянуто економічну сутність та значення прибутку в умовах ринкової економіки; - проведено економіко – правовий аналіз нормативної бази з питань формування прибутку підприємства; - охарактеризовано економічну діяльність Корделівського радгоспного робітничого кооперативу; - висвітлено сучасну систему обліку та контролю прибутку підприємств; - узагальнено систему економічного аналізу формування прибутку; - наведено характеристику автоматизованих систем автоматизації обліку та контролю формування прибутку; - наведено характеристику автоматизованих систем автоматизації обліку та формування прибутку. Теоретичною та методологічною основою дипломної роботи послужили законодавчі та нормативні акти уряду, декрети Кабінету Міністрів, інструктивні матеріали, практичні матеріали Корделівського радгоспного робітничого кооперативу, офіційні статистичні дані, опубліковані наукові розробки фахівців з економічних питань. В дипломній роботі використані методи статистичного групування, вибіркові дослідження, порівняльного аналізу, економіко – математичних розрахунків тощо. Дипломна робота складається з вступу, 4-х розділів, висновків та пропозицій, переліку використаних джерел та додатків. Обсяг текстової частини дипломної роботи складає сторінок, що проілюстрований рисунками, таблицями та додатками. 1. Сутність прибутку у фінансово-господарській діяльності підприємства. 1. Економічна суть та значення прибутку в умовах ринковл економіки. Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва. Водночас прибуток є однією з важливих форм розподілу національного доходу. Відтак прибуток характеризує відносини, які складаються в процесі первинного розподілу національного доходу, його перерозподілу і кінцевого використання. Прибуток як економічний показник являє собою різницю між ціною реалізації та собівартістю продукції (товарів, послуг), між обсягом отриманої виручки та реалізацією продукції. Поява прибутку безпосередньо зв(язана з появою категорії “витрати
виробництва”. Прибуток – це та частина вартості, що реалізується
підприємством, яка залишається після покриття витрат виробництва. Визначення економічної сутності прибутку, як і інших форм, що їх набирає національний дохід за його первинного розподілу і наступного перерозподілу, неможливе без правильного тлумачення сутності необхідного й додаткового продукту в суспільстві. Необхідний і додатковий продукт це категорії виробництва. Для з(ясування сутності цих категорій необхідно уточнити, що лежить в основі поділу чистого продукту на необхідний і додатковий. Згідно з економічною теорією це поділ часу праці, витраченої у сфері матеріального виробництва, на необхідний і додатковий. Протягом необхідного часу забезпечується створення “... фонду життєвих коштів або робочого фонду, що необхідний робітнику для підтримання і відтворення його життя і що за всіх систем суспільного виробництва він сам постійно повинен виробляти й відтворювати”. Додатковий продукт – частина чистого продукту, створена безпосередніми виробниками понад вартість необхідного продукту. Додатковий продукт властивий усім суспільно-економічним формаціям і є однією з важливих умов їхнього успішного розвитку. У необхідному і додатковому продукті втілено заново створену вартість, грошове вираження якої становить національний дохід. Прибуток – це частина заново створеної вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість пройде відповідну стадію обороту і набере грошової форми. Отже, об(єктивна основа існування прибутку пов(язана з необхідністю первинного розподілу додаткового продукту. Прибуток – це форма реалізації вартості в основному додаткового продукту. Прибуток підприємств сфери матеріального виробництва – це частина національного доходу, що в результаті його первинного розподілу набирає форм чистого доходу підприємств. Таким чином, прибуток є об(єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають об(єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу суспільного продукту, національного доходу. Прибуток - одна з форм чистого доходу в умовах розвинутих
товарно–грошових відносин, що виражає вартість додаткового і часткового
необхідного продукту. За своєю величиною прибуток – це різниця між
продажною ціною товару і витратами на його виробництво. Значна частина
прибутку йде на виплату податків сплату процентів за кредит, виплату
дивідендів тощо. Прибуток виступає основним критерієм ефективності
підприємницької діяльності, основною метою капіталістичного способу
виробництва. Ця мета є дещо іншою на народних підприємствах (тобто
підприємствах, викуплених трудящими), де основним є не максималізація
прибутку, а максималізація чистого прибутку на одного зайнятого. У
розвинутих країнах Заходу не вся величина прибутку (після сплати податку,
тощо) привласнюється капіталістами. Наймані працівники залежно від розміру
акцій, суми вкладів в ощадних касах також привласнюють певну суму прибутку. Прибуток – це та частина виручки, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного удосконалення його матеріальної бази і продукції, усіх форм інвестування. Він служить джерелом сплати податків. Враховуючи значення прибутку, вся діяльність підприємства спрямована на те, щоб забезпечити зростання його величини або принаймні стабілізувати її на певному рівні. Загальна величина прибутку підприємства (валовий прибуток) має ті ж
джерела, що і доход, тобто вона включає прибуток від реалізації продукції Водночас прибуток – це підсумковий показник, результат фінансово- господарської діяльності підприємств як суб(єктів господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників. Є особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин. В торгівлі, з урахуванням специфіки виконуваних функцій і особливостей формування доходів та витрат, прибуток визначається як різниця між доходами підприємства і його поточними витратами. Прибуток характеризує кінцевий результат діяльності
торгового Рис. Схема формування балансового прибутку торговельного підприємства. підприємства, його одержання є обов(язковою умовою розширеного відтворення на підприємстві, забезпечення його самофінансування і зміцнення конкурентоспроможності на ринку. Прибуток виконує ряд функцій: Рис. Функції прибутку підприємства. 1. Оціночна функція. Прибуток підприємства використовується як
оціночний показник, що характеризує ефект його господарської діяльності. 2. Розподільча функція. Її зміст полягає в тому, що прибуток використовується як інструмент розподілу чистого доходу суспільства на частину, що акумулюється в бюджетах різний рівнів та залишається в розпорядженні підприємства. 3. Стимулююча функція. Виконання цієї функції визначається тим, що прибуток є джерелом формування різних фондів стимулювання, фонд виробничого та соціального розвитку, фонд виплати дивідендів абощо. Прибуток, як економічний показник, дозволяє поєднувати економічні інтереси держави, підприємства, як господарського суб(єкта, робітників і власників підприємства. Вирішення цього завдання перш за все пов(язане з пропорціями в розділі та використанні прибутку. об(єктом економічних інтересів держави є частина прибутку, яка виплачується у вигляді податків та обов(язкових платежів. Економічний інтерес підприємства як товаровиробника знаходить своє узагальнення у обсязі прибутку, який залишається у розпорядженні підприємства і використовується для вирішення виробничих та соціальних завдань його розвитку. Економічний інтерес працівників підприємства пов(язаний передусім з розміром прибутку, який спрямовується на матеріальне заохочення, соціальні виплати та соціальний розвиток. Власника підприємства цікавить в першу чергу розмір фонду виплати дивідендів, а отже – та частина прибутку, котра пов(язана з виробничим розвитком, а відповідно приростом капіталу підприємства. У зв(язку з тим, що прибуток є єдиним джерелом реалізації економічних інтересів всіх перераховани сторін, жодна з них не може мати пріоритетів в задоволенні, оскільки це призведе до ущемлення інтересів інших сторін. Наприклад, надмірні податки з прибутку підприємства знижують економічну зацікавленість підприємства в його збільшенні, що призводить до зменшення надходжень у бюджет. Прибуток є якісним показником, позаяк в його розмірі відображається зміна обсягу товарообороту, доходів підприємства, рівня використання ресурсів, величини витрат обертання. Таким чином, прибуток синтезує в собі всі сторони діяльності підприємства, характеризує ефективність його господарської діяльності в цілому. 2. Економіко – правовий аналіз нормативної бази та огляд теоретичної літератури з питань формування прибутку підприємства. Для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємством необхідно дотримуватися певних законодавчих та нормативних актів, що розроблені урядом, Президентом, міністерствами та відомствами. Короткий огляд основних законодавчих актів, що були використані в дипломній роботі наведено в таблиці ( ). Таблиця . | |прибуток підприємств, | |бюджету. | Крім вищезазначених нормативних документів широко використовувались
різноманітні літературні джерела. Так, питання формування прибутку,
механізму його утворення на підприємствах різних форм власності широко
висвітлено в підручнику Бланка І.А. “Управління прибутком” (1,с.36( Особливості обчислення і сплати прибутку державних підприємств в
умовах ринкових відносин описано в підручнику Василика О.Д. “Державні Про економічну природу, сутність та значення, та джерела утворення
прибутку йдеться мова у підручнику Герчікова І.Н. “Фінансовий менеджмент” Питання прибуток, як результат ефективної діяльності підприємства, та
механізм його формування розглянуто в підручнику Нестеренка А.Г. “Прибуток
і рентабельність на торговому підприємстві” (4,с.89( (Нестеренко А.Г. Аналізу з структурно – логічних схем, формування балансового прибутку
підприємств, різних сфер діяльності присвячено кілька розділів у підручнику Особливості формування прибутку від реалізації продукції та інших видів діяльності розглянуто в підручнику Ушакової Н.М. “Економіка торговельного підприємства” (6,с.120( Ушакова Н.М. Економіка торговельного підприємства. Питання стратегії управління прибутком торговельного підприємства в умовах ринкової економіки широко висвітлено в підручнику Холта Р.Н. “Основи фінансового менеджменту” (7,с.464( Холт Р.Н. Основи фінансового менеджменту. Види прибутку підприємства, та його відображення в бухгалтерському обліку, аналізі, плануванні розглянуто в підручнику Шеремети А.Д. “Фінанси підприємств” (8,с.283( Шеремет А.Д. Фінанси підприємств. 3. Організаційно-економічна характеристика Корделівського радгоспного робітничого кооперативу. В умовах ранкової економіки діють різні форми власності. Наше підприємство, засноване на колективній власності. Право колективної власності виникає на підставі: добровільного об(єднання майна громадян та юридичних осіб для створення кооперативів. У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, зокрема створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств за рішенням загальних зборів. Власник самостійно володіє, користується і розпоряджається об(єктами власності, які йому належать. Вищими органами управління суб(єктів колективної форми власності є загальні збори, конференції, з’їзди тощо. Корделівський радгоспний робітничий кооператив Калинівської
райспоживспілки Вінницької області зареєстровано в Калинівській Корделівський радгоспробкооп – самостійна, демократична організація
громадян, які проживають або працюють в с. Корделівка, Комунарівка, Радгоспробкооп вважається створеним, визначається юридичною особою і може здійснювати господарську та іншу діяльність з дня його державної реєстрації. Радгоспробкооп на добровільних засадах входить до складу районної спілки споживчих товариств та має право вільного виходу з неї. Радгоспробкооп може делегувати райспоживспілці частини своїх повноважень та виконання окремих функцій. Конкретні умови делегування повноважень і функцій визначаються договором між радгоспробкоопом та райспоживспілкою. Для зміцнення зв(язків радгоспробкоопу з своїми членами – пайовиками у його складі створюються органи самоврядування і контролю на кооперативних дільницях – дільничні кооперативні комітети, комісії кооперативного контролю та інші, покликані залучати пайовиків до управління господарською та громадською діяльністю радгоспробкоопу, розвивати його зв(язки з органами державної і виконавчої влади, сільськими (фермерськими) господарствами, колективними сільськими господарствами та іншими підприємствами, здійснювати контроль за роботою підприємств споживчої кооперації, які знаходяться на території дільниць. Основними цілями і завданням радгоспробкоопу є задоволення потреб своїх членів і обслугованого населення в товарах та послугах, сприяння розвитку їх трудової і соціальної активності, зростання добробуту і культурного рівня. Для здійснення своїх основних цілей і завдань радгоспробкооп: а) організовує торговельне обслуговування, громадське харчування та надання населенню послуг; б) закуповує у населення, сільських господарств сільськогосподарську продукцію і сировину, ягоди, гриби, лікарськотехнічну сировину для наступної переробки і реалізації; в) виробляє продовольчі і непродовольчі товари з сировини і матеріалів, що централізовано виділяються державою та придбаними в іншому порядку, не забороненим чинним законодавством України; г) на взаємовигідних умовах сприяє розвитку фермерських та особистих підсобних господарств громадян по вирощуванню і відгодівлі худоби, птиці, виробництву овочів і фруктів, а також їх первинній переробці; д) всемірно розвиває самоврядування і кооперативну демократію, веде пропаганду принципів і методів кооперативної діяльності; е) захищає права і інтереси своїх членів і обслугованого населення як споживачів щодо забезпечення їх якісними товарами та послугами. Індивідуальними членами радгоспробкоопу можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку. Прийом громадян у члени радгоспробкоопу проводиться за їх письмовою заявою зборами уповноважених на кооперативних дільницях не пізніше як в 30- денний строк з дня подання заяви. Кожний вступаючий у члени вносить внесок, вихід з членів теж на підставі письмової заяви, яка розглядається зборами уповноважених у 30- денний строк. При цьому йому повертається вся сума пайового внеску і сплачується належна частина прибутку за результатами роботи за рік. Вищим органом управління радгоспробкоопу є збори уповноважених, які правомочні розглядати і вирішувати будь-які питання діяльності радгоспробкоопу. Кожний член користується на зборах уповноважених правом одного голосу і це право не може бути переданим іншим особам. Збори уповноважених: а) приймають Статут радгоспробкоопу; б) визначають розміри вступного та обов(язкового пайових внесків; в) приймають громадян в члени та виключають з нього; г) обирають голову правління, членів правління та ревізійної комісії, визначають числьний склад цих органів ... Основною формою здійснення повноважень пайовиків на кооперативній дільниці є дільничні збори. Правління радгоспробкоопу є його виконавчо–розпорядчим органом, відповідальним органом, відповідальним перед зборами уповноважених. Правління радгоспробкоопу знаходиться в с. Корделівці Калинівського району, Вінницької області та має печатку з зазначенням своєї назви. Власністю радгоспробкоопу є засоби виробництва, вироблена продукція та інше майно, що належить йому і необхідне для здійснення статутних завдань. Власність радгоспробкоопу створюється з внесків його членів, прибутків, одержаних від реалізації товарів, продукції, послуг і цінних паперів, а також іншої діяльності та надходжень, не заборонених чинним законодавством України. Доходи радгоспробкоопу формуються за рахунок коштів, одержаних в результаті господарської діяльності, продажу цінних паперів та інших надходжень, не заборонених чинним законодавством. Прибуток радгоспробкоопу після сплати платежів у бюджет, виходячи с потреби, спрямовується на розвиток господарської діяльності, соціальні заходи, дивіденди членів радгоспробкоопу на їх обов(язковий, пайовий та інші внески. Частина чистого прибутку передається у власність трудових колективів, підпорядкованих радгоспробкоопу підприємств та організацій та їх органам управління. Розподіл продуктів є виключним правом зборів уповноважених членів радгоспробкоопу. Власні кошти радгоспробкоопу поділяються на основний (статутний), пайовий та спеціальні фонди. Основний (статутний) фонд утворюється за рахунок відрахувань від розподілюваного прибутку, коштів спеціальних фондів, які використовуються на фінансування капітальних вкладів, вступних внесків, різних безоплатних надходжень. Цей фонд є неподільним і не підлягає розподілу між членами радгоспробкоопу. Пайовий фонд утворюється за рахунок пайових внесків індивідуальних і колективних членів радгоспробкоопу і є подільним (поворотним). Повернення пайових внесків відбувається у порядку, який визначається цим Статутом. Спеціальні фонди утворюються за рахунок чистого прибутку та інших надходжень. Збитки від господарської діяльності по наслідках роботи за рік покриваються із коштів основного (статутного) фонду. Радгоспробкооп та його розрахункові підприємства мають право: а) відкривати на свій вибір у будь-якій установі банку розрахункові
та інші рахунки, включаючи валютні, вільно розпоряджатися коштами, що на
цих рахунках; б) одержувати в установах банків, у підприємствах і організаціях
позички з повною відповідальністю за одержання кредитних договорів і
розрахункової дисципліни; в) користуватися кредитами Банків України, комерційним кредитом в
іноземній валюті та погашати їх за рахунок валютних коштів, одержаних від
реалізації продукції, що імпортується, або інших власних коштів; г) зараховувати валютну виручку на валютний балансовий рахунок і
використовувати її самостійно. Рис. Організаційна структура діяльності Корделівського радгоспного робітничого кооперативу Таблиця 1. Економічна характеристика діяльності Корделівського радгоспного робітничого кооперативу. |1 |2 |3 |4 |5 |6 |7 |8 |9 |10 | Згідно наведених даних в таблиці 1 обсяги реалізації товарів зростають, причому ця тенденція зберігається на протязі періоду, що аналізується. Це в свою чергу, викликає збільшення валового доходу, а рівень його коливається в межах 25 %. Парним результатом вдало здійсненої фінансово – господарської діяльності є величина отриманого прибутку (27,2 тис.грн.) проте рівень рентабельності знижується. Цей показник свідчить, що на підприємстві необхідно шукати резерви зростання доходу та поліпшення збуткової діяльності. 2. Характеристика системи обліку та контролю формування прибутку підприємства та розрахування з бюджету по його оподаткуванню. 2.1. Документальне оформлення обліку та контролю прибутку підприємства. Облік – це спосіб документального спостереження, контролю за
господарською і фінансовою діяльністю виробників і господарників - Декларація про прибуток підприємства; - Декларація про прибуток банківської установи; - Декларація про доходи страховика; - Декларація про прибуток підприємства, основною діяльністю якого є виробництво с/г продукції. Декларація про прибуток підприємства змінилася і по суті, і за формою. Декларація складається із заголовної частини, 4 граф і 46 рядків. Таку
ж кількість граф мають і додатки. У першій графі міститься найменування
показника, у другій – код рядка. Саме під цім кодом (або, інакше кажучи,
порядковим номером) той або інший рядок згадується в Порядку складання Наприклад: рядок 5 Декларації заповнюється на підставі даних додатка Графи 3 і 4 Декларації і додатків вільні, їх будуть заповнювати платники податків. У попередній Декларації платниками податків заповнюється тільки одна графа і до неї зносилися показники, розраховані наростаючим підсумком з початку звітного року. Тепер такі показники відображаються в графі 4, а в графі 3 відображаються окремо показники за звітний квартал. У 3 кварталі 1997 року дані граф 3 і 4 по кожному рядку будуть однакові, оскільки цей квартал є першим кварталом роботи згідно з новим Законом. Рядки Декларації згруповані у сім умовних частин. У кожній частині
об(єднані однорідні показники: Рядки Декларацій заповнюються на підставі: 1) показників додатків. У цьому разі в графі 1 після найменування показника зазначено, на підставі якого додатка заповнюється той чи інший рядок. Причому в деяких випадках дані просто переносяться з конкретного рядка додатка в конкретний рядок Декларації. В інших випадках, перш ніж заповнити рядок Декларації, треба винести загальну суму рядків того чи іншого додатка. Наприклад, щоб заповнити 1 рядок Декларації, досить перенести до неї
показник з рядка 1.7 додатка А. Для того, щоб заповнити рядок 12 2) безпосередньо показників бухгалтерського або податкового обліку Таких рядків найбільше у другій частині Декларації. У них відображаються ті показники, які будуть використані податковими органами при відборі платників на документальні перевірки; 3) підсумок показників інших рядків Декларації (таким чином заповнюються рядки 11,32,36,43,44). Більшість рядків додатків заповнюються на підставі даних бухгалтерського або податкового обліку. Однак у додатках О і П при розрахунку показників 36.1, 41.1 і 41.2 використовуються дані Декларації. Таким чином: Під час заповнення додатків може виявитися, що в деяких з них взагалі
не буде показників. Наприклад, у підприємства в звітному періоді не було
доходів від операцій з основними фондами і нематеріальними активами,
значить додаток В йому заповнювати не треба. І не треба подавати цей
додаток до податкового органу. Відповідно до пункту 1.6 Порядку № 6 “у
разі, якщо окремі рядки декларації не заповнюються через відсутність
операцій, платники податків не подають до податкового органу додатки,
передбачені відповідним рядком декларації”. А ось у рядку 3 Декларації, що
відповідає додатку В, обов(язково поставити прочерк. Це вимога пункту 1.4 Цілий ряд рядків додатків стосується окремих категорій платників податків, наприклад небанківських фінансових установ, інноваційних центрів, виробників спеціальних продуктів дитячого харчування тощо. Іншим платникам податків не доведеться заповнювати ці рядки. Тому доцільно вже при першому знайомстві з Декларацією відзначити їх для себе, скориставшись наведеною нижче таблицею . Таблиця . Рядки Декларації і додатків, які стосуються окремих категорій платників податків. |1 |2 |3 | |1 |2 |3 | Плюс додаткові розрахунки. Разом з Декларацією і додатками, у визначених Законом випадках, необхідно подати до податкового органу звіти, розрахунки результатів окремих господарських операцій, платіжні документи. У таблиці наведено перелік таких операцій і вказані форми, за якими складаються звіти. Таблиця . Податкові звіти та інші документи, які подаються до податкового органу разом з декларацією У деяких випадках платники податків разом з Декларацією повинні подавати до податкового органу копії платіжних документів. Зокрема, відповідно до підпункту 7.1.2 Порядку № 6 платники податків, які виплатили у звітному періоді дивіденди, подають до податкового органу копії платіжних документів, що підтверджують суму внесеного до бюджету податку на дивіденди. Згідно з підпунктом 3.5 Порядку № 22 платники податків, які застосовують порядок нарахування і сплати консолідованого податку на прибуток, разом з Декларацією подають до податкового органу копії платіжних документів, які підтверджують суми податків на прибуток, що внесені до бюджету їхніми філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи. Однак, якщо до закону будуть внесені зміни і доповнення цей порядок може бути змінений. І тоді платник податків – юридична особа буде сплачувати податок на прибуток за свої філії, відділення та інші відокремлені підрозділи до бюджетів територіальних громад за місцевим знаходженням таких відокремлених підрозділів, а суму податку розрахувати, виходячи із сум валових витрат кожного відокремленого підрозділу у звітному періоді. Без ПДВ і акцизу. Відповідно до підпункту 5.3.3 статті 5 Закону до складу валових витрат не включаються витрати на сплату податку на додану вартість, включеного в ціну товарів (робіт, послуг), які придбалися платником податку для виробничого або невиробничого використання. Отже, і в Декларації суми валових витрат будуть відображатися без ПДВ. Однак у тих платників податку на прибуток, які не зареєстровані як
платники ПДВ, до складу валових витрат (відповідно до того ж підпункту Якщо ж платник податку на прибуток, зареєстрований як платник ПДВ,
але здійснює операції, які не є об(єктом обкладання ПДВ або звільнення від Що ж стосується валового доходу, то згідно з пунктом 4.1.1 і 4.2.1
статті 4 Закону суми акцизного збору і ПДВ спочатку включаються у валовий
дохід у складі загальних доходів від реалізації товарів (робіт, послуг), а
потім виключається з нього. Порядком № 6 передбачений спрощений варіант. Не за фактом – за розрахунком. Більшість показників у Декларації і додатках є фактичними даними,
відображеними у первинних бухгалтерських документах. Разом з тим є цілий
ряд показників, які будуть вноситись до Декларації на підставі розрахунків. Особливість показників цієї групи полягає в тому, що вони можуть відрізнятися від фактичних, і це буде відображатися в податковому, і не буде відображатися в бухгалтерському обліку. До показників 1-ї групи належать (при включенні до складу валових витрат): . суми коштів або вартість майна, добровільно перерахованих (переданих) до Державного бюджету України, бюджетів територіальних громад або неприбутковим організаціям у розмірі, що не перевищує 4% оподаткованого прибутку звітного періоду (підпункт 5.2.2 статті 5 Закону, рядок 15 основної форми Декларації); . суми коштів, перерахованих підприємствами всеукраїнських об(єднань осіб, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи, цим об(єднанням для здійснення благодійної діяльності у розмірі, що не перевищує 10% оподаткованого прибутку звітного періоду (підпункт 5.2.3 статті 5 Закону, рядок 16 основної форми Декларації); . суми витрат, пов(язаних з організацією прийомів, презентацій і свят, придбанням і розповсюдженням подарунків, включаючи безкоштовну роздачу зразків товарів або безкоштовне надання послуг (виконання робіт) з рекламною метою, але не більше 2% оподаткованого прибутку звітного періоду (підпункти 5.4.4 і 5.3.1 статті 5 Закону, рядок 21 основної форми Декларації). У разі коли вказані витрати не перевищують встановлених обмежень, вони
включаються до складу валових витрат у повному обсязі. Якщо ж є перевищення
необхідно виконати розрахунок, складність якого полягає в тому, що ці
показники розраховуються від суми оподаткованого прибутку, частиною якої
вони є. При зміні будь-якого з таких показників змінюється і загальна сума. 2-га група показників включає: . перерахунок іноземної валюти і заборгованості в іноземній валюті (пункт 7.3 статті 7 Закону, рядки 2.4, 2.5 додатка Б); . розрахунок амортизаційних відрахувань (статті 8,9 Закону, додатки М. І Н). І нарешті 3-тя група показників. Вона включає, зокрема, розрахунки, пов(язані із застосуванням звичайних цін. Такі розрахунки виконуються у випадках: . при визначенні доходів від здійснення товарообмінних бартерних операцій (пункт 1.20 статті 1 і підпункт 7.1.1 статті 7 Закону, рядок 1.2 додатка А); . при визначенні доходів від здійснення операцій з пов(язаними особами, у тому числі доходів від реалізації продукції, а також доходів у вигляді процентів за надані кредити, залучені в депозит кошти, надане в оренду майно (пункт 1.20 статті 1 і підпункт 7.4.1 статті 7 Закону, рядок 1.5 додатка А та інші рядки додатків і основної форми |
|
© 2000 |
|