 |
РУБРИКИ |
Облік, контроль та аналіз формування прибутку підприємства та розрахунок з бюджетом його оподаткуванн |
РЕКЛАМА |
||
|
Облік, контроль та аналіз формування прибутку підприємства та розрахунок з бюджетом його оподаткуваннp> Декларації, які відповідають господарським операціям);. при визначенні витрат при здійсненні операцій з пов(язаними особами (у тому числі витрат, пов(язаних з придбанням товарів (робіт, послуг), сплатою процентів по депозитах, цивільно-правових договорах, договорах оренди (пункт 1.20 статті 1 і підпункти 7.4.2 і 7.4.4 статті 7 Закону, рядки 3, 6, 11 додатка Ж, рядок 31.3 додатка К); . при визначенні тієї частини суми винагороди або інших видів заохочень пов(язаних з платником податків фізичним або юридичним особам, яка буде включена до складу валових витрат (підпункт 5.3.9 статті 5 Закону і рядок 18 додатка Ж відповідно до підпункту 4.23-в Порядку). До цієї ж групи слід віднести: * розрахунок суми доходу від виконання довгострокових договорів і результати перерахунку за такими договорами (пункт 7.10 статті 7 Закону, рядки 1.3, 1.4 додатка А, рядок 10.6 додатка Є); . розрахунок приросту або зменшення балансової вартості матеріальних запасів (пункт 5.9 статті 5 Закону і рядки 4,8,14 додатка Ж, рядки 33.1, 33.2, 33.3 додатка Л). 2.2. Розробка системи обліку формування прибутку та його оподаткування в умовах трансформації обліку. Трансформація економіко – правового середовища, курс на ринкові перетворення в Україні супроводжуються реформуванням бухгалтерського обліку. Законодавче регулювання нових напрямків господарської практики супроводжувалось нормативним урегулюванням бухгалтерського обліку вексельних і валютних операцій, фінансових інвестицій і собівартості, приватизаційних процесів та орендних відносин, основних фондів та нематеріальних активів, обігу майнових та компенсаційних сертифікатів, застосування єдиного принципу нарахування при визначенні доходів і витрат підприємства, проведення інвентаризації і оформлення документів, складання переглянутої бухгалтерської звітності, включаючи її скорочений варіант для малих підприємств. Для цього було також введено 8 нових синтетичних, більш як 25 аналітичних і 2 забалансових рахунки з одночасним наділенням суб(єктів підприємницької діяльності правом самостійно для управлінських потреб розширяти діючу номенклатуру субрахунків. При цьому необхідно згадати і про “конституцію” бухгалтерського обліку, виражену в урядовій постанові від 3 квітня 1993 року № 250, яка будучи базисною в ці роки, зазнала змін та доповнень. Зміцнилось значення аудиту. Зрозуміло, що ці нововведення не означають, що проблема формування бухгалтерського обліку вичерпана, тим більше на перехідному етапі економіки, коли умови і події змінюються бурхливіше, ніж в стабільній економіці, і вони (зміни) мають кардинальний характер. Верховною Радою України в червні 1999 року прийнято у першому читанні законопроект “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, яким передбачається законодавчо закріпити орієнтацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні на застосування міжнародних стандартів фінансової звітності. В основу цього законопроекту покладені пропозиції, підготовленні за дорученням Уряду Міністерством фінансів із залученням інших центральних економічних органів державної виконавчої влади, при опрацюванні враховано також слушні пропозиції наукових кіл. З метою реалізації програмних положень щорічного звернення Президента Мабуть, тут потрібно дати відповідь на запитання бухгалтерів і представників інших професій, чому подальше реформування національної системи бухгалтерського обліку має бути здійснено відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності. Під фінансовою звітністю тут слід розуміти бухгалтерську звітність, яка відображає фінансовий стан і результати діяльності підприємства в звітному періоді. Гармонізація національної системи бухгалтерського обліку може провадитись на основі міжнародних стандартів фінансової звітності, оскільки вони відображають умови ринкової економіки, мають міжнародне визнання, сформувались на основі компромісу системи обліку, що застосовується в країнах з розвинутою ринковою економікою, і дають змогу забезпечити більшу порівнянність обліково – звітної інформації, яку представляють українські та зарубіжні господарюючі суб(єкти і структури. Крім того, звітність за такими стандартами дозволяє підвищити загальні споживчі якості для її користувачів, які не можуть інакше ніж публічну звітність отримати відомості про виконання вкладень інвестора та фінансовий стан підприємства. Підготовка програми реформування бухгалтерського обліку спиралась на положення про необхідність адаптації міжнародного досвіду до конкретного економіко-правового середовища, тобто вказівки щодо регулювання бухгалтерського обліку будуть формуватися, орієнтуючись на його традіції в нашій країні і на міжнародні стандарти, щоб взагалі бути синхронними або не мати принципових розбіжностей з міжнародними стандартами. Широке коло питань і заходів, що потребують вирішення, зумовлюють не
реальність переходу до застосування міжнародних стандартів у режимі Головним завданням трансформації бухгалтерського обліку згідно з На основі аналізу сучасної (Діючої) української системи, параметрів
континентальної і англо-саксонської системи бухгалтерського обліку Програмою еволюційного шляху реформування бухгалтерського обліку в Формування нормативної бази – положень (стандартів) з бухгалтерського
обліку. Попередня конкретна робота в цьому напрямі вже розпочалася у рамках На виконання Програми формування бухгалтерського обліку з урахування
міжнародних стандартів фінансової звітності, затвердженої постановою І група спрямована на врегулювання питань складання фінансової звітності і передбачає прийняття у першому півріччі 1999 р. семи ПБО та їх застосування з 2000 року; ІІ група орієнтована на прийняття п(яти ПБО, якими з 2000 року передбачається керуватися підприємствам при веденні бухгалтерського обліку його майна і зобов(язань – основних заходів, нематеріальних активів, їх амортизації та оренди, товарно – матеріальних запасів, зобов(язань по кредитах, позиках, боргах постачальникам, підрядчикам тощо. ІІІ група підпорядкована завданню врегулювати облікові процедури з формування доходів, витрат і фінансових результатів. ПБО з цих питань належить прийняти у вересні – жовтні поточного року і запровадити з 2000 року; IV група передбачає зафіксувати правила обліку інвестицій, податків, дивідендів, фінансових інструментів (контрактів, які приводять до створення фінансового активу одного підприємства і фінансового зобов(язання або інструмента іншого підприємства) впливу змін валютних курсів, цін та інфляції. Передбачається, що ПБО цієї групи буде затверджено у 2000 – 2001 роках і введено в дію через 3-6 місяців після затвердження. Розробка Плану розрахунків бухгалтерського обліку та Інструкції з
його застосування, зорієнтованого на видачу інформації для фінансової та
внутрішньовиробничої звітності, структура якого надала б змогу забезпечити
прозорість фінансової звітності та охорону комерційної таємниці
підприємства. Роботу з розробки Плану рахунків включено до плану роботи План розрахунків буде включати 9 класів (розділів) балансу синтетичних рахунків і 1 клас позабалансових рахунків. 1 – 3 класи рахунків використовуються для заповнення статей активу балансу, 4 – 6 класи – для заповнення статей пасиву балансу, на підставі даних про обороти і сальдо на рахунках 7 – 9 класів визначаються показники звіту про фінансові результати, сальдо і обороти відповідних синтетичних рахунків та субрахунків використовуються для складання звіту про рух грошових коштів та про власний капітал. Неминучі зміни в Плані рахунків доведеться врахувати при розробці та
затвердженні форм бухгалтерського обліку і їх складових – регістрів
бухгалтерського обліку, в тому числі орієнтованих на застосування
суб(єктами малого бізнесу і комп(ютерних технологій. Передбачається
вдосконалення, перегляд і розробка до цього часу відсутніх форм первинної
облікової документації і порядку їх застосування, що виключає, зокрема,
пакувальне використання. За всіма цими процесами пропозиції що до виконання Шлях до гармонізації національної системи бухгалтерського обліку не можливо пройти без відповідного кадрового забезпечення, яке включає осмислення виконавцями ідеї реформування бухгалтерського обліку, важливості й професіональності доцільності їх застосування. В системі професійного навчання бухгалтерів і аналітиків слід передбачити забезпечення державних стандартів освіти, вдосконалення і перегляд навчальних програм з підготовки та перепідготовки фахівців, бакалаврів і магістрів бухгалтерського обліку, підготовка та видання навчально – методичної і довідкової літератури щодо трансформованих до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і звітності. Програма проголошує необхідність взаємодії систем бухгалтерського обліку та оподаткування. З приводу розбіжностей між даними бухгалтерського обліку та обліку з метою оподаткування висловлюються чи не найкритичніші зауваження. Визначення об(єкта оподаткування на підставі даних бухгалтерського обліку, вдосконалення якого відбувається з урахуванням міжнародних стандартів, могло стати платформою для більш ефективної роботи економічних служб підприємства. Безперечно, дані бухгалтерського обліку про прибуток для цілей оподаткування потребують корегування на передбачені законодавством такі відхилення, як цінові, безоплатні передачі тощо. Але базисною цифрою повинен визнаватися показник бухгалтерського обліку. Визначення прибутку за нинішнім законодавством з метою оподаткування – це не проста арифметика, яка у принциповому плані порівняно з 1996 роком, коли обчислення податку на прибуток спиралося на бухгалтерський прибуток, в 1997 та 1998 роках, коли прибуток на оподаткування обчислювався за автономною системою, ніяких змін маси податку на прибуток до бюджету держави або підприємства не принесла. Усього надійшло до зведеного бюджету податку на прибуток: 1996 р. – 5422,650 тис.грн.; 1997 р. – 5720,558 тис.грн.; 1998 р. – 5620,120 тис.грн.; Якщо врахувати ціну гривні в 1996 р., то стане зрозумілим, що приросту нема. Жорстка система визначення об(єкта оподаткування бартерних операцій, яка також потребувала раніше незнаної та незрозумілої кореспонденції рахунків валових витрат і доходів, також не вплинула на скорочення бартеру, бо не це є головним у його появі і поширенні. Бартер 1997 р. – 2,4%, 1998 р. – 42,5%, 1999 р. – не менше. Тому потрібно констатувати, що без змін і новацій у правовій системі Там, де розпочинається податковий облік, існує велика напруга через
незрозумілість його ведення, оскільки він не має сталої системи. А якщо на
зміну обліку видаються документи “бухгалтерською мовою”, то напруга стихає
або не виникає. На зміну вказівкам, яких не можна було виконати, щоб
визначити матеріальні затрати за п. 5.9 Закону про оподаткування прибутку в Чітко вирішено в наказі Міністерства фінансів України № 43 (лютий І все ж повне інтегрування бухгалтерського обліку і податкового обліку може не відбутися, і головним чином тому, що ведення податкового обліку асоціюється з необхідністю оформлення податкових накладних і записів кожної покупки і кожного продажу у відповідній податковій книзі. А ці нові атрибути податкової системи не ввійдуть в історію. Слід додати ще і запровадження облікової системи роботи ЕККА і готівкової маси. Хотілося б висловити сподівання, що всі, хто зацікавлений в
інтеграції економіки України до світової господарської системи (керівники,
менеджери, власники і, звичайно, бухгалтери), візьмуть участь у реалізації Таблиця . Порівняльна характеристика бухгалтерських записів. |1 |2 |3 |4 |5 |6 |7 |8 |
Контрольний процес (процес контролю), як і будь-який технологічний процес, складається з численних операцій. Контрольна операція – це дія над економічними даними (інформацією), що має на меті дістати різні проміжні та кінцеві (підсумкові) показники, придатні для оцінювання результату роботи та прийняття управлінських рішень. Сукупність операцій, які використовуються у контрольному процесі, поділяють на три типи (категорії): механічні, переробного та творчого характеру. Ці типи операцій дають змогу виокремити виконавчі місця, які можуть бути покладені в основу організації роботи виконавців. Вони також є важливим елементом поділу та кооперування праці, дають змогу будувати графіки процесів і роботи виконавців. Сукупність контрольних операцій формує процедуру. Кілька процедур утворюють технологічну фазу контролю, а фази – етап контрольного процесу. В організації контрольного процесу розрізняють три етапи: 1) підготовка даних для контролю; 2) перевірка даних різними прийомами контролю; 3) узагальнення результатів контролю. Перший етап – комплекс робіт, який забезпечує підготовку різних необхідних даних, і насамперед носіїв інформації про господарські факти, до контролю (перевірки). Підготовчий етап передбачає кілька видів робіт: визначення об(єктів перевірки, перевірка справжності та вірогідності інформації про господарські факти – явища або процеси, арифметична і логічна їх перевірка. Другий етап – перевірка (контрольна обробка) даних та інформації різними методами контролю з метою виявлення відповідності або невідповідності здійснення господарського факту (операції) передбаченим нормативним документам – закону, кошторису, квоті, нормі тощо. Третій етап – узагальнення результатів контролю методом оформлення та підготовки висновків і реалізація результатів контролю. На кожному етапі об(єкти організації контролю процесу такі: Рис. . Об(єкти організації контрольного процесу Структуру контрольного процесу та об(єкти його організації унаочнює рис. . Під номенклатурою контролю (контрольною номенклатурою) слід розуміти склад (перелік) даних інформації, яка є в законах, нормативних актах, кошторисах, квотах, планах і фактично зафіксованих характеристиках господарських фактів та процесів, використовуваних в контрольному процесі для підготовки управлінських рішень. Цей склад даних залежить від характеру діяльності господарства – виробнича (промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт), торгівельна і т.ін. у процесі контролю дані в первинному (або у перетвореному) вигляді використовуються для формування висновків результатів контролю, а також для розробки пропозицій і прийняття управлінських рішень. У процесі контролю використовують різні за характером натуральні та вартісні дані та показники. Зауважимо, що за кількістю назв номенклатура контролю дуже велика. Мета контролю господарської діяльності така: У виборі контрольних номенклатур суттєвим, особливо в умовах застосування ПК, є забезпечення економічності, юридичної та технічної вірогідності. Номенклатури контролю добирають за такими критеріями: На формування номенклатури контролю впливає організація внутрішньогосподарських, орендних, кооперативних або акціонерних відносин. Контрольна інформація має велике значення для організації внутрішньогосподарських відносин будь-якого рівня – госпрозрахункових, орендних, кооперативних, акціонерних. Вона використовується для поточної оцінки роботи виробничих та інших підрозділів і господарств в цілому. Для цього фактичні показники зіставляють з різними нормативними (плановими, кошторисними тощо), а також даними інших підрозділів. До контрольної номенклатури включають також нормативні, планові, фактичні дані. Проте в контрольному процесі використовують не лише нормативні, планові та фактичні дані, тобто вихідні, які надійшли іззовні, а такі, що їх створено уже в процесі контролю. Так, виявлені при перевірці відхилення, порушення використовують, аби зробити потрібні висновки. На різних етапах контрольного процесу контрольні номенклатури формуються по-різному. Тому при їх виборі звертають увагу на характер оформлення цих номенклатур. За характером оформлення контрольні номенклатури можуть бути трьох типів: первинного, кінцевого, проміжного. Контрольні номенклатури дають змогу обгрунтовано вибирати або проектувати носії, формувати контрольні таблиці, визначати обсяги робіт та інші дані для організації контрольної роботи. Від вибору контрольних номенклатур підготовчого етапу залежить якість
майбутньої контрольної роботи. Тому для їх визначення слід виходити з таких
положень: Вибір контрольних номенклатур залежить від змісту завдання, яке вирішують. Кожне таке завдання формується в межах топологічного структурного підрозділу – основних засобів, коштів, оплати праці і т.ін. якщо, наприклад, завданням контролю є дослідження ефективності використання праці у виробничому процесі, то для контролю беруть лише ті нормативні, планові, кошторисні, облікові, звітні номенклатури, що стосуються оплати праці. Якщо метою контролю є визначення ефективності використання основних засобів, знарядь праці, то добирають номенклатури, які стосуються основних засобів. Оскільки в контрольному процесі використовують різні за характером та джерелами номенклатури, їх доцільно оформляти у вигляді таблиці. Приклади вибору контрольних номенклатур для підготовчого етапу наведено в таблицях і . Таблиця . Об(єкти контролю з праці та її оплати цеху розкрою. Таблиця . Об(єкти контролю за використанням обладнання. Контрольні номенклатури етапу обробки мають характеризувати різні
відхилення від заданих параметрів і причинно – наслідкові зв(язки. Для
цього визначають на просто номенклатури, а й місця (точки) контролю, тобто
операції господарської діяльності, які дадуть змогу з(ясувати, де саме
неправильне рішення, порушено закон або інший нормативний акт Складність роботи з вибору номенклатур контролю на цьому етапі полягає в тому, що крім вихідних даних до контрольного процесу залучаються також і такі, які утворюються самим контрольним процесом. Дані, які здобуто в процесі обробки контрольної інформації та надалі використовуються на заключному етапі для формування висновків, розробки пропозицій тощо, становлять підсумкову (кінцеву) номенклатуру контролю. Отже, з огляду на послідовність формування контрольні номенклатури
можна поділити на три типи: Для того щоб процес вибору номенклатур контролю був ефективнішим, попередньо визначають об(єкти, які підлягають перевірці. Вибір контрольних номенклатур оформлюють і систематизують за формою, наведеною в таблиці . Таблиця . Перелік контрольних номенклатур. Визначивши контрольні номенклатури, переходять до організації носіїв контрольного процесу, тобто носіїв контрольної інформації. | | | | | | | | | | | | | | | | | | | Рис. . Схкма формування і відображення доходів, фінансових результатів, прибутку на рахунках бухгалтерського обліку. 3.1. Інформаційне забезпечення аналізу формування прибутку та його оподаткування. Підвищення ефективності господарювання в більшості залежить від обгрунтованості, своєчасності і доцільності прийнятих рішень. Все це може бути досягнутим в процесі аналізу. Однак тільки вірно організована робота по аналітичному дослідженню результатів господарювання може забезпечити її дієвість і ефективність, обгрунтовано вплинути на хід господарських процесів. Проведення аналізу повинно стати органічною частиною службових обов(язків кожного фахівця, керівника різних рівней господарювання, обов(язком всіх службовців, що мають відношення до прийняття управлінських рішень. Звідси витікає важливий принцип організації аналізу – обгрунтований розподіл обов(фязків по проведенню АГД між окремими виконавцями. Аналітична робота на підприємстві поділяється на слідуючі організаційні етапи: 1. Виділення суб(єктів і об(єктів АГД, вибір організаційних форм їх обстеження і розподілу обов(язків між окремими дослідниками. 2. Планування аналітичної роботи. 3. Інформаційне та методичне забезпечення АГД. 4. Аналітична обробка даних про хід і результати господарювання. 5. Оформлення результатів аналізу. 6. Контроль за впровадженням в виробництво пропозицій, зроблених по результатам аналізу. Приблизна схема розподілу функцій аналізу господарської діяльності може бути надана слідуючим чином. Технічні служби аналізують ритмічність роботи, підвищення якості продукції, запровадження нової техніки, комплексної механізації і автоматизації виробництва, роботу обладнання, використання матеріальних ресурсів, загальний технічний та технологічний рівень виробництва. Відділ праці та заробітної плати аналізує рівень організації праці, виконання плану заходів по підвищенню його рівня, забезпеченість підприємства трудовими ресурсами по категоріям і професіям, рівень продуктивності праці, використання фонду робочого часу і фонду заробітної плати. Відділ бухгалтерського обліку та звітності аналізує виконання кошторису витрат на виробництво, собівартість продукції, виконання плану прибутку і його використання, фінансовий стан, платоспроможність підприємства. Планово-економічний відділ здійснює складання планів аналітичної роботи та контроль за його виконанням, методичне забезпечення аналізу, організує та узагальнює результати аналізу господарської діяльності підприємства і його структурних підрозділів, розробляє заходи по підсумках аналізу. Періодично аналіз господарської діяльності проводиться вищестоящими організаціями. За результатами цього аналізу органи управління можуть в деякій мірі змінити економічні умови діяльності підприємства. Позавідомчий АГВ виконується статистичними, фінансовими органами, податковими адміністраціями, аудиторськими фірмами, банками, інвесторами, науково-дослідницькими інститутами. Використання всіх форм внутрішньогосподарського, відомчого, позавідомчого і громадянського контролю і аналізу дає можливості для всебічного вивчення господарської діяльності підприємства та найбільш повного пошуку резервів підвищення ефективності виробництва. Склад, зміст і якість інформації, яка притягується до аналізу має визначну роль в забезпеченні дієвості АГД. Аналіз не обмежується тільки економічними даними, а широко використовує технічну, технологічну та іншу інформацію. Всі джерела даних для АГД поділяються на планові, облікові, позаоблікові. До планових джерел відносяться всі типи планів, які розробляються на
підприємстві, а також нормативні матеріали, кошториси, проектні завдання. До позаоблікових джерел інформації відносяться документи, що регулюють господарську діяльність. до її числа належать документи: 1. Офіційні: закони держави, укази президента, постанови уряду, накази та розпорядження органів управління та керівництва. 2. Господарсько-правові документи: договори, угоди, рішення органів управління. 3. Рішення загальних зборів колективу. 4. Матеріали вивчення передового досвіду і придбаних з різних джерел інформації. 5. Технічна та технологічна інформація. Фінансовий та економічний аналіз формування прибутку здійснюється з метою визначення наступних характеристик підприємства: - економічна конкутентоздатність; - ефективність використання фінансових ресурсів та фондів; - можливість використання зобов(язань перед державою та іншими суб(єктами господарювання. Економічний аналіз формування прибутку проводиться шляхом розрахунку
показників прибутковості рівня дебету та кредиту заборгованості
ефективності використання основних фондів, оборотних засобів, трудових
ресурсів. Важливим є також розрахунок коефіцієнтів фінансового стану Джерелом інформації для аналізу є звітність, бухгалтерський баланс та додатки до нього. В ході проведення аналізу використовуються наступні прийоми: 1. Порівняння, коли розрахункові показники співставляються з відповідними показниками минулого періоду. Для отримання об(єктивної інформації важливо забезпечувати однорідність даних, що порівнюються, з врахуванням інфляційних процесів та календарних термінів. 2. Групування, тобто об(єднання інформаційних матеріалів в аналітичній таблиці, що дозволяє виявити взаємозв(язок різних показників, виділити певні закономірності та тенденції, визначити вплив найбільш суттєвих факторів. 3. У випадку, якщо існує потреба розрахувати вплив певних факторів на зміну комплексного показника, застосовують прийоми різниць та ланцюгових підставок: - прийом різниць полягає у множені відхилення кількісного фактору на базовий якісний фактор, а відхилення якісного фактору – на звітний кількісний; - прийом ланцюгових підставок передбачає послідовну зміну кожного базового фактору на звітний, при цьому ступінь впливу кожного фактору визначається шляхом послідовного віднімання: від другого розрахунку віднімається перший, від третього – другий і т.д. 3.2. Організація і методика проведення аналізу і формування прибутку. Розробка стратегії управління прибутком передбачає дослідження динаміки прибутку та рентабельності, оцінку факторів, що обумовлюють їх величину, а також визначення достатності прибутку для вирішення завдань виробничого і соціального розвитку підприємства. Аналіз прибутку базується на використанні наступних джерел інформації: форма № 2 “Звіт про фінансові результати”; форма № 1-кр “Звіт про товарооборот”; форма № 1 “Баланс”. Аналіз формування та використання прибутку підприємства проводиться в декілька етапів (рис. .). Розглянемо методику проведення кожного етапу аналітичної роботи. |1. Аналіз обсягів та динаміки формування балансового | Рис. . Послідовність проведення аналізу прибутку підприємства. На цьому етапі роботи обчислюються абсолютні та відносні зміни в обсязі одержаного балансового прибутку, визначаються та аналізуються джерела його формування,: прибуток від торгівельної діяльності, іншої реалізації, позареалізаційних операцій, - оцінюється вклад кожного джерела в формування загального обсягу прибутку. Варто звернути увагу, що основним джерелом формування балансового
прибутку для торгівельного підприємства є прибуток від реалізації товарів. Рівень прибутковості обороту визначається порівнянням прибутку від реалізації товарів та товарообороту і показує розміри формування прибутку на одиницю товарообороту або питому вагу прибутку в ціні реалізації товарів. Аналіз прибутковості обороту передбачає обчислення рівня показника та його порівняння з рівнем, досягнутим у попередніх періодах. Обсяг прибутку підприємства від реалізації товарів залежить від великої кількості факторів, найважливішими з них є: 1. Обсяг товарообороту (в поточних цінах). 2. Фізична маса товарів, що реалізуються (обсяг товарообороту у співставних цінах). 3. Індекс цін реалізації товарів. 4. Рівень валового доходу. 5. Рівень витрат обігу. 6. Рівень прибутковості обороту. Взаємозв(язок між названими факторами відображає наступна модель:
де Пр – обсяг прибутку від реалізації товарів; Тф – обсяг товарообороту в фактичних (поточних) цінах; Тс – обсяг товарообороту в співставних цінах; Іц – індекс зміни цін за період, що аналізується; Ро – рівень прибутковості обороту, відсотків до обороту; Рвд – рівень валового доходу, відсотків до обороту після сплати Рво – рівень витрат обігу, відсотків до обороту. Як видно з наведеної моделі, вплив фактора 1 є сукупним впливом факторів 2 та 3, а вплив фактора 6 кількісно дорівнює різниці між впливом факторів 4 та 5. Наведена модель дозволяє кількісно оцінити вплив кожного фактора, що включено до її складу на базі застосування методу ланцюгових підстановок або індексного методу. В зв(язку з тим, що прибуток є функцією від доходів і витрат, для більш глибокого аналізу і виявлення додаткових резервів його росту слід дати кількісну оцінку факторам, що побічно впливають на його величину. До них відносяться: асортиментна структура і склад товарообороту за видами продажу (населенню, дрібний опт, в кредит населенню), структура товарообороту за джерелами надходження товарів (самостійні закупки, через оптові підприємства), за видами комерційних угод (за місцем знаходження контрагента, умовами транспортування, страхуванням, формами розрахунків, валютою платежу і т.д.). Методика оцінки впливу перелічених факторів була розглянута у відповідних розділах підручника. З цією метою розраховується система показників прибутковості, розглянута вище, визначаються зміни в рівні окремих показників. Зміна рівня прибутковості використання ресурсів та капіталу
підприємства є суттєвим резервом зростання або фактором зниження загального
обсягу балансового прибутку підприємства. Кількісна оцінка впливу цього
фактора може проводитися на базі застосування наступної моделі: де Р – обсяг з ресурсів, що використовуються (в грошовій оцінці); К – обсяг капіталу, що використовується; Пр, Пк – прибутковість використання відповідної групи ресурсів чи джерел капіталу підприємства, відсотків до обсягу. Для проведення цієї роботи попередньо розраховується обсяг
відповідних показників, який потім порівнюється з фактичними обсягами
отримання прибутку. Оцінка ступеня досягнення проводиться на основі
розрахунку коефіцієнта досягнення (Кд): де БПоц – обсяг прибутку, ступінь досягнення якого оцінюється; БПфакт – фактичний обсяг отриманого прибутку. Інформаційною основою даного етапу аналізу є наступна додаткова
інформація: На цьому етапі роботи визначається обсяг формування чистого прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов(язкових платежів з прибутку; аналізуються абсолютні та відносні зміни в обсягах його формування. Взаємозв(язок між балансовим (БП) і чистим прибутком (ЧП)
підприємства відображає наступна модель: де П – частка податкових та інших платежів в обсязі балансового прибутку підприємства, відсотків. Використання даної моделі дозволяє здійснити кількісну оцінку факторів, що впливають на розмір чистого прибутку: зміна обсягу балансового прибутку та зміна умов, порядку і розмірів оподаткування. Дослідження факторів, що впливають на прибуток, є необхідним, оскільки це дозволяє не тільки дати кількісну оцінку їх впливу в ретроспективному періоді, а й використати виявленні взаємозв(язки для обгрунтування можливої зміни прибутку в перспективі. Моделювання можливих змін факторів у перспективі та їх вплив на
зростання (або зменшення) прибутку підприємства можна представити графічно Ф дельта ТП дельта Пр(Ц) дельта Ц дельта Пр(Рвд) дельта Рвд дельта Пр(ТП) дельта Рво дельта Рр дельта Пр(Рр) (1 (2 (3 (5 Пр (6 Ціна поділу: Пр – 10 ум.грош.од. Дельта Рвд (рівень ВД) – 0,1% Дельта Рво (рівень витрат обертання) – 0,1% Дельта Рр (рівень рентабельності) – 0,1% На вісі ординат показано зміну окремих показників – факторів, що впливають на прибуток: товарообороту в співставних цінах; індексу зміни цін на товари, що реалізуються; рівні валового доходу, витрат обертання і рентабельності товарообороту. На вісі абсцис відображається зміна прибутку в зв(язку зі зміною цих показників, яка може очікуватися. Для побудови кожного із графіків, що приведені на малюнку, необхідно обчислити можливу зміну прибутку при зміні відповідних факторів. Розрахунки носять імітаційний характер і здійснюються за формулами розрахунку окремих показників рентабельності. При цьому базовими показниками є дані звітного періоду. Залежності характеризуються прямими, що проходять через центр системи координат, оскільки при незмінності факторів прибуток буде відповідати обсягові, отриманому в базовому періоді. Кути нахилу прямих характеризують темпи зміни обсягу прибутку під
впливом окремих факторів. Кути нахилу до вісі абсцис ((1 - (5) можна
визначити так: де дельта Ф – зміна відповідного фактора; дельта П(дельтаФ) – зміна прибутку за рахунок зміни відповідного фактора. Ефективність управління процесами утворення прибутку значною мірою
залежить від якості аналізу, реальності виявлених резервів збільшення
прибутку, економічного обгрунтування планів (прогнозів) формування та
використання прибутку на майбутній період. |
|
© 2000 |
|