проводиться обмиванням водою. Обмивання починається з даху і ведеться зверху вниз. Особливо старанно обмиваються вікна, двері, карнизи і нижні поверхи будинку.

проводиться за допомогою обмивання дезактивуючим розчином, водою, обмітанням мітлами і щітками, а також протиранням. Починати слід зі стелі. Стеля, стіни, майно протирають вологими ганчірками, підлога миється теплою водою з милом або 2—3% содовим розчином.

може проводитися змиванням радіоактивного пилу струменем води під великим тиском за допомогою поливальних машин або змітанням радіоактивних речовин підмітально-прибиральними машинами.

дезактивуються шляхом зняття зараженого шару грунту товщиною 5—10 см, дорожніми машинами (бульдозерами, грейдерами), засипкою забруднених ділянок шаром чистого ґрунту товщиною 8—10 см; переорюванням зараженої території плугом на глибину до 20 см, збиранням снігу та льоду. Щоб зменшити перенесення радіаційного пилу з одного місця на інше використовують в'яжучі рецептори, які створюють плівку, перешкоджаючи пилоутворенню.

проводиться кількома способами, зокрема: фільтруванням, перегонкою, за допомогою іонообмінних смол або відстоюванням криниці, шляхом багаторазового відкачування з них води і знищенням грунту з дна, а ділянка місцевості, яка прилягає до криниці у радіусі 15—20 м дезактивується шляхом зняття шару грунту товщиною 5—10 см з наступним засипанням її не забрудненим піском.

дезактивуючими розчинами, які створюються на базі порошків СФ-2 (СФ-2У) або при їх відсутності пральними засобами, чи промисловими відходами, які необхідні для пом'якшення води, що дає можливість краще змити з поверхні бруд разом з радіоактивними речовинами. З цією метою розчини можна підігріти.

Хімічний спосіб взаємодія хімічних речовин з отруйними речовинами, що знімає токсичність. Користуються дегазаційними розчинами або водними кашками ДТС ГК (хлорне вапно), можна використовувати промислові відходи, які містять у собі речовини лугової та окислювально-хлоруючої дії. Відходи обробки вовни, льону, бавовни, віскози; від мийки склянок з-під пива, вина і безалкогольних напоїв;

Фізико-хімічний засіб змиванні ОР за допомогою мийних речовин або розчинників. Порошки "Дом", "Єва" та інші мийні засоби у вигляді водного розчину (влітку) або розчину в аміачній воді (взимку). При дегазації розчинниками ОР не знешкоджуються, а розчиняються і видаляються з зараженої поверхні разом з розчинником. Розчинниками можуть бути — бензин, гас, дизельне пальне, діхлоретан, спирт

Фізичний засіб заснований на випаровуванні ОР з зараженої поверхні і частковим їх розкладанням під дією високотемпературного газового потоку. Проводиться за допомогою теплових машин.

Хімічний спосіб здійснюється поливанням дегазаційними розчинами чи розсипанням сухих дегазуючих речовин за допомогою шляхових машин.

Дегазація території з твердим покриттям, зараженої шкірнонаривними і нервово-паралітичними ОР, проводиться обробкою розчином хлорного вапна.

Механічний спосіб — зрізання та видалення верхнього шару за допомогою бульдозерів, грейдерів на глибину 7—8 см, а снігу до 20 см, або нейтралізації забрудненої поверхні з використанням покриття із соломи, очерету, дошок тощо.

Хімічний спосіб — знищення хвороботворних мікробів і руйнування токсинів дезінфікуючими речовинами — основний спосіб дезінфекції.

Фізичний спосіб дезінфекції — кип'ятіння білизни, посуду та інших речей. Використовується, в основному, при кишкових інфекціях.

Механічний спосіб здійснюється такими ж методами, що і дегазація і передбачає видалення зараженого ґрунту або використання мастил.

Необхідно насамперед ізолювати їх від зовнішнього середовища. шляхом збереження їх у тарі, яка герметичне закривається, чи укрити захисними матеріалами (поліетиленова плівка, щільний папір, клейонка тощо).

Хліб, сухарі, кондитерські вироби загорнути в щільний папір і вкласти в металеві каструлі, поліетиленові мішки.

Цукор, борошно, крупу, вермішель доцільно тримати в пакетах із щільного паперу, уклавши в коробки, шухляди, викладені зсередини клейонкою чи іншим плівковим матеріалом.

М'ясо, ковбаси, рибні вироби у холодильники.

Масло, молоко, рослинні жири зберігають в металевих чи скляних банках із кришками, які щільно закриваються.

Овочі зберігають у дерев'яних шухлядах, укривши їх брезентом або іншою щільною тканиною.

Використовують льохи, підвали, овочесховища замазавши в них щілини в стінах, дверях, закривши вентиляційні отвори і вікна щитами, толем, чи цеглою. Двері ущільнити цупким матеріалом.

Овочі, що зберігаються поза приміщеннями, вкривають матами з очерету, соломи, а потім засипають ґрунтом товщиною 15-20 см.

Весь посуд повинний закриватися щільними кришками, а відра і ванни — накриватися щільним матеріалом.

Запаси води необхідно створювати з розрахунку на кожну людину на добу тільки для готування їжі від 3 до 5 літрів.

Для захисту колодязів навколо зрубу насипають глиняний шар товщиною до 50 см і шириною 1,5-2 м., зверху насипають шар щебеню товщиною 10-15 см. Верхню частину дерев'яного зрубу оббивають дошками або багатошаровою фанерою. Над колодязем улаштовують навіс, а шахту закривають щільною кришкою, оббитою листовим залізом або толем. Бажано із шахти колодязя викачати воду й очистити дно.

Підлягають дезактивації, а ті, що зберігаються в герметичної тарі, можуть бути використані після ретельного обмивання посуду теплою водою.

М'ясо, сир, масло, які знаходяться в негерметичній тарі, обробляються шляхом зняття ножем зараженого шару товщиною не менше 2-3 см.

Картоплю, моркву, буряк та інші овочі і фрукти ретельно миють струменем води, при дво-триразовому промиванні досягається видалення до 80% радіоактивних речовин. При знятті шкірки з овочів з наступним кип'ятінням їх до напівготовності відбувається остаточне видалення радіонуклідів. Найбільше наповнення стронцію-90 відбувається в столовому буряку (у 6-8 разів більше), тому він підлягає найбільш ретельній обробці.

Молоко, заражене радіоактивними речовинами, у домашніх умовах на вживається, воно підлягає переробці у сир або масло.

Олію відстоюють протягом 3-5 діб і верхній шар вживають у їжу.

відстоювання - виділення тільки нерозчинні радіонукліди

фільтрування (пісок, торф, гравій) досягається очищення до 70%.

коагулювання (глина, кальцинована сода, фосфати) з наступним відстоюванням можна видалити до 40% радіонуклідів стронцію і цезію.

перегонку

можна отримати шляхом улаштування спеціальних колодязів на відстані від берега водойми 5-10 м. При цьому дно колодязя повинне бути нижче поверхні рівня води у водоймі.

Якщо ґрунт берега не пропускає вод, то між водоймою і колодязем обладнують фільтруючу траншею або трубу.

Найкращі результати для видалення радіонуклідів з води досягаються при перегонці чи пропущенні її через іонообмінні смоли.

Насамперед у раціон харчування повинні входити такі речовини, які перешкоджають засвоєнню організмом радіонуклідів, найкраще природні, органічні, котрі не дають побічних негативних явищ. Це пектини або полісахариди, органічні речовини, які вступають у контакт з радіонуклідами, позбавляють їх можливості розчинятися в клітинах живого організму.

Пектини входять до складу багатьох продуктів, а тому слід більше вживати яблук, гарбузи, ріпи, моркви, буряка, капусти, сливи, полуниці, вишні, чорноплідної горобину, обліпихи.

Засвоєнню радіонуклідів в організмі перешкоджають і фруктові соки (гранатного, яблучного, грушевого, сливового, томатного, виноградного), до складу яких входять органічні кислоти, здатні вступати в тісну взаємодію з радіонуклідами і, утворивши з ними ряд сполук, видаляють їх з організму.

Для підтримки потрібної кількості калію в організмі слід споживати петрушку, шпинат, цибулю, часник, брюссельську і цвітну капусту, турнепс, щавель, селеру та інші види зелених культур.

Зменшення радіоактивного впливу дає нормальне співвідношення в організмі кальцію і магнію. Для цього треба систематично вживати молоко і сир, а також бобові культури — квасолю, горох та ін.

Не виключена можливість потрапляння в організм людини «гарячих» часток — дуже руйнівних для живих клітин радіоактивних елементів. Несучи великі дози радіації, вони руйнують навколо себе усі тканини, викликаючи їх злоякісне переродження. Важливо для цього вживати продукти, де є волокнисті речовини: капусту, буряк, моркву, житній хліб.

Продукти, які мають яскраво-жовті і червоні пігменти, зменшують імовірність появи раку. Це помідори, червона морква, вишня, смородина. При цьому важливо, щоб вживались вони систематично, створюючи своєрідний бар'єр загрозливим хворобам.

Радіаційні аварії – це аварії з викидом (виходом) радіоактивних речовин (радіонуклідів) або іонізуючих випромінювань за межі, непередбачені проектом для нормальної експлуатації радіаційно-небезпечних об’єктів, в кількостях більше встановлених меж їх безпечної експлуатації.

внаслідок аварії або теплового вибуху та зруйнування РНО;

внаслідок вибухової ядерної реакції.

відчуження;

безумовного (обов’язкового) відселення;

гарантованого (добровільного) відселення

підвищеного радіоактивного контролю

за дозою випромінювання –кількість енергії, яка поглинута одиницею маси опроміненого середовища.

Експозиційна доза визначається лише для повітря при гама і рентгенівському випромінюванні.

Поглинута доза визначається для речовин.

Еквівалентна доза - дозиметрична величина для оцінки шкоди, нанесеної здоров’ю людини від дії іонізуючого випромінювання будь якого складу. Вона == добутку поглинутої дози на коефіцієнт якості.

надзвичайно небезпечного забруднення (Г);

небезпечного забруднення (В);

сильного забруднення (Б);

помірного забруднення (А);

радіаційної небезпеки (М);

в зоні “М” та інших повинні виконуватися основні заходи захисту: радіаційний і дозиметричний контроль, захист органів дихання, профілактичне використання препаратів йоду, санітарна обробка людей,, дезактивація одягу, техніки..

В зоні “А” перміщення людей в бронетехніці.

У зонах Б, В, Г в мирний час ніякі роботи не проводять

методом прогнозування

за фактичними даними (розвідки) масштабів і ступеня радіоактивного забруднення території і атмосфери

визначення та нанесення на карту зон забруднення;

визначення часу початку падіння радіаційних опадів

доз опромінення для людини

тривалості перебування на цій території

можливих санітарних втрат при цій аварії

тип та потужність реактора;

кількість аварійних реакторів -n

частка викинутих радіоактивних речовин

координати РНО;

астрономічний час аварії

метеоумови

відстань від об’єкта до аварійного реактора

час початку роботи працюючих на об’єкті

тривалість дій (роботи)

коефіцієнт послаблення потужності дози випромінювання – К посл

час ядерного вибуху

рівні радіації в районі дій

коефіцієнти послаблення захисних споруд, техніки

допустима доза опромінення людей (з врахуванням раніше отриманої

поставлені завдання та терміни їх виконання

визначення можливих доз опромінення при діях в зонах забруднення та під час їх долання

визначення допустимого часу знаходження, роботи або долання відстаней в зонах зараження;

визначення кількості змін для виконання робіт у зонах забруднення

визначення можливих радіаційних витрат під час дії в зонах зараження.

На карті-схемі спочатку позначаємо місце вибуху та проводять лінію в напрямку середнього вітру.

Потім знаходять розміри зон і наносять їх на карту.

Оскільки прогноз дає значні похибки то обстановка додатково уточнюється за допомогою розвідки.

гранично-допустима

симтоми отруєння ще не наступають.

середня порогова

викликає початкові симтоми отруєння у 50%

середня вивідна приводить до втрати працездатності до 50% уражених

смертельна

загибель 50%

зона заражен

ня СДОР – де небезпечно

глибина зараження – протяжність від місця аварії

глибина розповсю

дження -хмари СДОР

зона розповсю

дження – вся;;

тривалість хім.. зараження –час випаровування СДОР, коли існує небезпека

первинна хмара СДОР – пароподібна частина СДОР в атмосферу під час аварії

вторинна хмара сдор – випаровування СДОР з поверхні;

визначення напрямку за метеоданими;

визначення розмірів зон забруднення за очікуваними значеннями доз ураження;

визначення часу підходу зараженого повітря до об’єктів і тривалості дії ураження СДОР;

визначення можливого ураження людей, що знаходяться в осередку зараження; порядок нанесення зон ураження на карти і схеми.

довгострокове - заздалегідь

для визначення можливих масштабів та засобів

ліквідації, вихідні дані:

вид СДОР і його кількість; СДОР у кожній цистерні; середні щільність населення для даної місцевості; метеорологічні дані;

оперативне – здійснюється під час виникнення аварії для визначення можливих наслідків і порядку дій. Використовують дані: кількість СДОР на момент аварії; характер розливу (вільно чи в піддон); висота обвалування; реальні метеоумови.

5.3.Оцінка інженерної обстановки. Ступені руйнування: повні (збитки більше 70% вартості основних фондів, відновлення не можливе); сильні (від 30 до 70% вартості основних фондів, відновлення після капремонту); середні (руйнування другорядних елементів споруд – 10-30% вартості ОВФ, кап ремонт – обладнання середній ремонт), слабкі (руйнування віконних та дверних заповнень, перегородок – збитки до 1ё0% ОВФ, середній ремонт)

визначається за формулою та за таблицями враховуючи слідуючи дані:

ступінь руйнування об’єктів господарської діяльності

втрати населення

аварії на інженерних мережах та комунікаціях

потребу особового складу медичних формувань та сил ЦО для проведення РІНР

повне руйнування (збитки складають до 70 % вартості основних виробничих фондів, подальше використання неможливе)

сильне ( збитки від 30 до 70 % , відновлення після капремонту);

середнє ( від 10 до 30 % відновлення після середнього або капремонту)

слабке (до 10%, відновлення середній або поточний ремонт)

полягає у визначені показників, що характеризують захист працюючого персоналу і проводиться для найбільш несприятливих умов об’єкта.

Проводиться оцінка достатності захисних споруд за місткістю, яка повинна забезпечувати укриття найбільшої зміни

Проводиться оцінка захисних споруд за захисними властивостями від радіоактивного ураження в слідуючому порядку:

визначається коефіцієнт послаблення дози радіації сховища – Кпосл.;

визначається можлива максимальна доза опромінення на відкритій місцевості при одноразовому опроміненні за 4 доби; визначається необхідний коефіцієнт послаблення сховища, при умові, що одноразова доза не повинна перевищувати 50 рентген.

Коефіцієнт послаблення розрахунковий порівнюється з з тим, що вимагається. Якщо К посл.роз \= К посл.що вимаг. , то за захисними властивостями сховище забезпечує захист виробничого персоналу від впливу радіації, а якщо менше не забезпечує.

До систем життєзабезпечення належать: повітропостачання, водопостачання, теплопостачання, електропостачання, каналізація та зв’язок. Вибираються вихідні дані і за спеціальними формулами вираховують можливість забезпечення перебування не менше 2 діб.

під пожежною обстановкою треба розуміти масштаби та щільність ураження пожежами населених пунктів, об’єктів і прилягаючих до них лісових масивів, що впливає на роботу об’єктів господарської діяльності, життєдіяльність населення, організацію і проведення РІНР.

Попередня оцінка – виявлення можливих осередків суцільних пожеж і вогневих штормів.

Оперативна оцінка – визначають зони суцільних пожеж, протяжність фронту вогню в осередках ураження і кількість протипожежним сил необхідних для ліквідації пожежі.

Оперативна оцінка виконується на плані міста. Проводять розрахунки потреб кількості сил і уточняють швидкість розповсюдження пожеж від швидкості приземистого вітру та характеристики району можливої пожежі. Пожежна небезпека виробництва визначається технологічним процесом.

прогрес

збільшення ризику аварій при їхній експлуатації, можливість виникнення надзвичайних ситуацій - реальна загроза для здоров’я та життя людей

За останні двадцять років у промислових та природних катастрофах загинуло близько 3 млн. чол. та більше одного млрд. залишилося без житла.

В червні 1992 р. на конференції ООН ухвалена “Конвенція стійкого розвитку”, що виходить з нерозривності соціально-економічних, екологічних та духовних проблем суспільства. Керуючись цим документом питання вивчення та аналізу роботи територіальних потенційно-небезпечних виробництв, розробка основ регулювання техногенно-екологічною безпекою та швидкого реагування набирає першочергового вирішення.

Для наукового обґрунтування управління безпекою потрібно класифікувати суспільства та кількісно визначити потенційно небезпечні виробництва, а також межі їх потенційного ризику. Необхідно визначити різницю між екологічно і потенційно небезпечним виробництвом.

1 тип. – джерела екологічної небезпеки – виробництво з відходами які накопичуються в землі, атмосфері, поверхневих та підземних водах, рослинному покрові. Наближення екологічної кризи(коли негативні наслідки набувають необоротного характеру) при функціонуванні даних підприємств відбувається поступово і піддається спостереженню, аналізу та прогнозуванню.

2 тип – потенційно-небезпечні – виробництва, які у повсякденному житті можуть бути екологічно малоактивні або взагалі пасивні і проявлятися в екстремальних ситуаціях, а екологічна криза настає за надто короткий проміжок часу і йдеться вже не про відвернення аварії чи катастрофи, а лише про зниження наслідків або зменшення території, які опиняться під їх впливом. Процес прогнозування у зв’язку з цим набуває ймовірного характеру. Такі катастрофи можна класифікувати за типами аварій, масштабами можливих наслідків тощо.

До найбільш типових: транспортні аварії, вибухи, пожежі, , завали, затоплення, з викидом радіоактивних РЕЧОВИН та СДОР.

розуміють його спроможність в умовах надзвичайної ситуації випускати продукцію в запланованому обсязі та номенклатурі, а при отриманні середніх руйнувань або порушенні зв’язків з кооперації та поставок відновлювати виробництво у мінімальні терміни. Для тих хто не виробляє матеріальні цінності стійкість розуміється виконанням покладених функцій. в умовах НС.

захист праців-

ників

спроможність об’єкта протистояти вражаючим факторам

захищеність від вторинних вражаючих факторів

надійність системи забезпечення об’єкта

стійкість та безперервність управління виробництвом та ЦО

підготовле

ність об’єкта до ведення РІНР

захисту праців

ників

спроможності об’єкта протистояти вражаючим факторам

захищеності від вторинних вражаючих факторів

надійності системи забезпечення об’єкта

стійкість та безперервності управління виробництвом та ЦО

підготовле

ність об’єкта до ведення РІНР

підготовка до відновлення порушеного виробництва

інженерно-технічних – комплекс робіт по підвищенню стійкості будівель, обладнання та комунально-енергетичних систем.

Технологічних – шляхом зміни технології, що зменшує реальність вторинних вражаючих факторів

Організаційних - планування дій керівного складу, служб

Основний документ “Будівельні норми і правила”

захист населення

зменшення втрат під час НС

створення умов для проведення РІНР

Великі міста відносять до груп за такою класифікацією: 1-2-3 груп з ЦО

Великі промислові об’єкти теж 1 і 11 категорії з ЦО

Атомні в окрему

Або вони ще називаються “категорійні”.

Є зони можливих руйнувань

сильних руйнувань

слабких руйнувань

Для цього є спеціальні таблиці які визначають відстані меж цих зон від об’єктів які спричиняють НС.

Крім того поруч з вищеназваними зонами можуть бути і прилеглі до них смуги до 10 км. можливого небезпечного радіоактивного зараження; для різних типів атомних станцій ці зони можуть бути 20-40 км.

А поруч з цими смугами можуть бути ще 100 км смуги можливого небезпечного радіоактивного забруднення.

Біля підприємств по виробництву СДОР є зона можливого хімічного зараження. Зона можливого катострофічного затоплення (4 год. добігання хвилі прориву).

при складанні Генеральної схеми розвитку країни

областей

відповідно до методики «Загальні умови до розвитку і розміщення потенційно-небезпечних виробництв з урахуванням ризику надзвичайних ситуацій техногенного походження»

галузей промисловості

проектів районного планування

проектів забудови міст та селищ

промислових зон

Завдання на розробку ІТЗ ЦО погоджується з місцевими органами влади з питань ЦО.

Діючі можуть реконструюватися без збільшення чисельності і шкідливих викидів.

Нові підприємства не можуть розміщатися в зонах можливих руйнувань категорійних міст, їх будують в перспективних зонах далі від межі категорійних міст на відстані: не менше 60 км. для міст особливої і 1 групи з ЦО; - 40 км. для 11 групи; -25 км. для міст 111 групи та АС.

від 100 до 500 тис.чол .- 25 км

500-1000 – 30 км.; 1млн.-1.5 млн. – 40 км

1,5 – 2 млн. – 50 км.; більше 2 млн. –100км

Щільність населення у 25 км зоні має бути не більше 100 осіб на 1 км2 та має бути транспортна мережа для вивезення цих людей за 4 год.

Чисельність селищ для працівників не більше 50 тис. на відстані 8 км

Відстань від берегової лінії 1 км. не допускається розміщення над джерелами підземних вод.

Передбачається створення систем автоматичного контролю та інформації персоналу і населення.

Склади для СДОР у заміській зоні - відстані від населеного пункту згідно норм.

Склади нафтопродуктів 200 м від річок, нижче за течією від поселень та виробництв на 100м.

У аеропортах склади нижче їх рівня.

Підприємства легкозаймистих речовин нижче поселень і промислових підприємств, або обваловка , яка б утримувала 50 % ємності. Запаси СДОР установлюють міністерствами

Продовольчі склади на околицях категорійних міст поза зонами можливих руйнувань і затоплень.

Забезпечення розбивки частин міст на ділянки не більше 2,5 км2, по розривах між цими розбивками має виводиться населення в разі руйнувань.

Протипожежні розриви мають бути не менше 100м.

Нові залізничні станції., автопарки, трамвайні і тролейбусні депо мають будуватися за межами можливих руйнувань.

Обладнання міст штучними водоймами з розрахунку 3000м3 води на 1км2 території,

Вздовж берегової смуги рік обладнують через кожні 500м пожежні під’їзди для забору води не менш, як трьома автомобілями.

При проектуванні виробничих будівель в зоні можливих руйнувань застосовують легкі огороджуючи конструкції., ступінь вогнестійкості залежить від категорії об’єкта з ЦО.

Пункти керування розміщують у нижніх частинах будинків.

Передбачається захист ємностей і комунікацій від ударної хвилі

Заходи по виключенню розливів та пристрої по відсіканню зруйнованих частин і технологій, або випорожнення технологічних схем у заглиблені ємності.

Наявність локальних систем виявлення СДОР та повідомлення працюючих і населення

Повинно базуватися не менш як на двох джерелах, один підземний

Крім того мати резервуари (з фільтрами поглинаючими, за межами можливих руйнувань, з герматичними люками і пристосуваннями для наливу у пересувну тару) з тридобовим запасом води не менше, як 10 л. на 1 людину.

Теплові та атомні станції повинні мати запас технічної води навіть при прориві споруд.

Наявність резервних свердловин і колодязів, герметизація їх.

Пожежні гідранти в зоні де їх не завалить.

Повинно здійснюватись від станції поза категорійними містами і мати декілька підводів, також мати відключаючи пристрої ділянок при спрацюванні тиску ударної хвилі.

Наземні понижаючі станції мають мати дублювальні підземні, які включаються у випадку потреби, у цих містах має бути і підземне та закільцьоване підведення до об’єктів та пристрої, які спрацьовують при ударній хвилі.

Стійке, можливість автоматичного розподілу.

Теплові електростанції слід розміщати у незатопляємих та зонах де не буде руйнувань.

Так само розміщують і лінії ЛЕП.

Об’єкти мають мати декілька вводів, мати резервні дрібні та пересувні електростанції та підстанції.

Підстанції мають бути у безпечній зоні і на такій відстані, щоб виключало можливість їх одночасного руйнування.

Транзитне постачання (в обхід зруйнованих об’єктів) за рахунок транзитних перемичок.

Нові лінії слід проектувати в кабельному виконанні.

Особливі умови для об’єктів, які не відключаються, крім подвійного підведення – пересувні станції.

Такі ж вимоги і до нафто-газоперекачувальних станцій

При проектуванні атомних станцій повинна передбачатися система сигналізації для повідомлення органів ЦО, персоналу і населення, будівлі виконують згідно “Загальних положень забезпечення безпеки атомних станцій при проектуванні, будівництві та експлуатації”

При розрахуванні каскаду повинно бути розраховано стійкість споруд напірного фронту при проходженні хвилі прориву, для цього повинно бути розраховано відповідне підйомне обладнання для відкриття шлюзів у нижчих водоймах, також передбачають глибинні водоскидні отвори.

Крім того на шлюзах має бути гарантоване електропостачання та пересувні електростанції, керування ними має дублюватися місцевими постами.

мають мати обходи і кутові сполучні шляхи

Майданчики для перевантаження СДОР, вибухових речовин мають бути на відстані 250м від споруд та інших поїздів, вони обладнуються водяними завісами та локальною системою оповіщення.

Мають також бути підготовлені перед вузлові станції. Шляхопроводи до них розосереджено.

Електропостачання потягів має бути двохстороннє від незалежних джерел, а тягові підстанції у безпечній зоні.

Мають бути також захищені пункти керування.

не ближче 2 км від меж проектної забудови категорійних міст

при наявності існуючих через них - слід будувати обхідні на відстані 2 км. від межі проектної забудови

Стикувати заміські із міськими магістралями

Під’їзні шляхи до зал. станцій мають мати майданчики посадки населення для евакуації, миття та дезактивації.

Біля атомної станції має бути максимум дві дороги з твердим покриттям, що забезпечують під’їзд з 3 – 4 напрямків.

при наземному прокладанні в безпечних місцях, при заглибленому в зоні сильних руйнувань

В одному технічному коридорі може проходити не більше 260 млн. тон умовного палива в рік.

Відстань між технічними коридорами не менше 25 км.

Перекачувальні станції у безпечних зонах, відстань між ними в одному коридорі і сусідніх 30 км. Передбачається кільцювання.

Силами ІТП і залученими проектантами в три етапи:

підготовчий (наказ, календарний план заходів з підготовки, план проведення досліджень);

оцінка стійкості роботи ( умови захисту працюючих, уразливість виробництва, пошкодження від вторинного фактору, система забезпечення, вразливі місця в керівництві) для цього формують групи дослідження –

споруд – визначає ступінь стійкості, розміри можливої шкоди, визначає сили і засоби для відновлення

обладнання, заходи по переведенню на режим НС. способи збереження особливо цінного,

технології, найбільш вразливі ділянки виробництва

енергозбереження мінімуми потреби, додаткові джерела

постачання, додаткові запаси

оповіщення та зв’язку,

сховищ, радіаційного та хім.. захисту,

медична,

охорони громадського порядку.) ;

Кожна група оцінює стійкість відповідних елементів виробничого комплексу та робить необхідні розрахунки

розроблення заходів по стійкості. Підводяться підсумки. Група комплексного дослідження на основі доповідей інших груп складає комплексний план;

Перспективний план робіт які проводяться завчасно;

План-графік з підвищення стійкості при загрозі виникнення НС;

Графік безаварійної зупинки виробництва.

Правильність планування перевіряють на навчаннях

Два плани:

на воєнний та мирний час.

Розробка в три етапи: 1. підготовчий;

2. практична розробка, оформлення документів;

3. узгодження розроблених планів (після того вивчення всім керівним складом на штабних об’єктових навчаннях та внесення коректив).

законодавчих

директивних

нормативних

Наказу начальника ЦО об'єкта у двох примірниках. підписується начальником штабу ЦО об'єкта, погоджується з територіальними управліннями (відділами) з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і затверджується начальником ЦО об'єкта (підприємства, організації, установи, незалежно від форм власності і підпорядкування). Після затвердження зміст плану дій доводиться до виконавців.

для координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, керівництва ОГД

оперативності їх реагування на загрозу і виникнення НС

відвернення або зниження можливої загибелі людей

мінімізація матеріальних збитків і втрат

організацію задоволення першочергових потреб населення, яке постраждало

порядок дій і відповідальність керівництва відповідних органів управління підприємств, установ і організацій

основні заходи щодо організації і проведення робіт із запобігання і ліквідації НС техногенного і природного походження

узгодження термінів їх виконання,

фінансові, матеріальні та інші ресурси, які необхідні для цих заходів і робіт

захисту робітників і службовців

підтримування виробничої діяльності та інші з урахуванням обстановки після виникнення НС

передбачаються необхідна кількість сил і засобів для ліквідації наслідків НС

рішення та вказівки вищого штабу ЦО (управління, відділу з НС), розпоряджень начальника ЦО об'єкта

документів, що характеризують об'єкт (комунально-енергетичні мережі, стан будівель і споруд, вододжерела)

дані прогнозування за можливими НС та ін.

Щорічно, станом на перше січня, план і вносяться відповідні зміни.

під час командно-штабних, комплексних об'єктових навчань та об'єктових тренувань Цивільної оборони

У розділі І викладається загальна характеристика території, енергетичного та промислового комплексу, комунальних комунікацій, під'їздних шляхів та транспортних доріг на об'єкті, вірогідних надзвичайних ситуацій техногенного та природного походження, їх масштаби і наслідки, які визначаються на підставі експертної оцінки, прогнозу чи результату модельних експериментів, проведених кваліфікованими експертами.

У розділі 2 викладається порядок надходження інформації про загрозу та виникнення НС, терміни оповіщення та збору керівного складу ЦО в робочий та неробочий час.

Порядок дій оперативної групи, комісії з питань НС, головних спеціалістів (начальників служб ЦО) об'єкта.

У розділі 3 розкривається наявність сил і засобів ЦО об’єкта, які залучаються до ліквідації наслідків НС.

У розділі 4 визначається порядок організації забезпечення заходів та дій ЦО під час проведення РІНР: завдання розвідки, транспортного, матеріально-технічного, хімічного, медичного, протипожежного забезпечення і охорони громадського порядку.

У розділі 5 визначаються місця розташування основного та запасного пункту управління ЦО об'єкта, порядок задіяння засобів зв'язку, забезпечення управління, зв'язку і оповіщення при загрозі виникнення і в ході ліквідації НС на всіх її етапах

Додатки до плану дій органів управління та сил ЦО об'єкта з запобігання і ліквідації надзвичайної ситуації:

— календарний план основних заходів ЦО при загрозі та виникненні НС (на кожну можливу НС);

— карта (схема) ОГД з можливою обстановкою при виникненні НС;

— схема організації управління, зв'язку та оповіщення;

— план забезпечення захисту персоналу (населення) в разі аварії на ХНО;

— розрахунки щодо екстреної евакуації, укриття в ЗС;

— варіанти рішень начальника ЦО на ліквідацію наслідків НС;

— завдання оперативній групі та інші додатки.

На воєнний час:

Розділ 1. Оцінка обстановки, що може скластися на об’єкті в результаті дій противника.

Розділ 2. Виконання заходів на об’єкті при планомірному переведенні на воєнний стан:

1.     Захист працюючих та їх сімей

2.     Заходи забезпечення стійкої роботи у воєнний час.

3.     Заходи і ведення рятувальних та інших невідкладних робіт.

4.     Організація забезпечення заходів по ЦО.

5.     Організація управління.

Розділ 3 Виконання заходів на об’єкті в умовах несподіваного нападу противника.

1.Дії за сигналами ЦО.

2.     Дії після нападу противника.

Додатки:

підготовка і перепідготовка керівного складу Цивільної оборони

органів управління та сил

навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту та дій у НС.

керівний склад ЦО, до якого входять начальники ЦО, їх заступники, начальники служб, головні спеціалісти, керівники евакоорганів і працівники штабів ЦО;

командно-начальницький і рядовий склад невоєнізованих формувань

робітники і службовці, які не входять до складу формувань

населення, яке не зайнято у сфері виробництва та обслуговування

учні та студенти

в "Організаційно-методичних вказівках" начальника ЦО на новий навчальний рік, щорічно.

способи захисту від стихійного лиха, аварій, катастроф, при цьому дотр имуються поетапного принципу нарощування знань і навичок, враховуючи місцеві умови, соціальне заняття, вік, стан здоров'я і освіту

Мета - підготовка до управління силами ЦО своїх об'єктів у випадку стихійного лиха, або аварії

проводиться на курсах ЦО, шляхом зборів з відривом від виробництва терміном від двох до п'яти діб залежно від категорії слухачів, з періодичністю 3—5 років.

У навчальних закладах підвищення кваліфікації підготовка по ЦО головних спеціалістів здійснюється за програмами та в обсязі, який визначається відповідними міністерствами і відомствами з періодичністю раз в 5—6 років.

На об'єктах господарської діяльності підготовка керівного складу планується і проводиться згідно з тематикою і обсягом в 15 годин. Відповідальність за організацію і якість навчання несе начальник ЦО об'єкта.

метою навчання формувань є підготовка їх до чітких дій у районах стихійних лих, аварій і катастроф відповідно до їх призначення.

проводиться на курсах ЦО за відповідними програмами раз у 3 роки

на об'єктах у групах керівного складу, або групах начальників відповідних служб

проходить підготовку на об'єктах за програмою спеціальної підготовки тривалістю 15 годин щорічно (9 годин загальні теми та 6 годин — спеціальні теми).

тематика визначається, враховуючи специфіку об'єкта, місцеві умови та призначення формувань і затверджується для територіальних формувань начальниками ЦО району, міста, області, а для об'єктових — НЦО об'єкта.

Деякі категорії фахівців (хімік-розвідник, дозиметрист-розвідник тощо) готуються на районних курсах ЦО.

Заняття з формуваннями проводять командири формувань, а з окремих тем — начальники служб.

Мета підготовки цієї категорії — вміння використовувати засоби індивідуального і колективного захисту, надання першої медичної допомоги і діяти в умовах НС.

Навчання здійснюється за 12-ти годинною програмою під керівництвом начальників структурних підрозділів (цех, ділянка, відділ).

з навчально-методичних посібників

пам'яток

прослуховування радіо- та телепередач

матеріалів, які друкуються у газетах та журналах

в консульпрунктах

при сільських Радах та житлово-експлуатаційних дільницях

розробляє Міністерство освіти України

проведення планових занять і тренувань під керівництвом класних керівників у 2—8 класах;

підготовку учнів 8—11 класів, ПТУ та технікумів за програмою ДПЮ викладачами допризивної підготовки

навчання дівчат за програмою медико-санітарної підготовки

Підготовка студентів здійснюється за окремою програмою, яка затверджується Міністерством освіти.

наказ начальника ЦО району (міста) за підсумками підготовки за минулий рік і завдання на новий навчальний рік;

— програми підготовки та навчання з ЦО

витяг із плану комплектування курсів ЦО та навчальних закладів підвищення кваліфікації

наказ начальника ЦО об'єкта за підсумками підготовки з ЦО за минулий і завдання на новий навчальний рік.

перелік навчальних груп

перелік тем навчань і тренувань з ЦО

тематика підготовки з ЦО

план підготовки керівного складу, невоєнізованих формувань, робітників та службовців об'єкта

розклад занять для кожної навчальної групи

журнал обліку занять з ЦО (на кожну групу);

журнал обліку підготовки керівного і командно-керівного складу на курсах ЦО та навчальних закладах підвищення кваліфікації