Організація і проведення соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Україні

Організація і проведення соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Україні

8) підготовку і перепідготовку кадрів;

9) преміювання страхового активу.

Витрати на оренду приміщень, послуги зв’язку, позавідомчої охорони плануються на підставі діючих тарифів та розцінок.

Кошти на відрядження, канцелярські та поштово-телеграфні послуги, впровадження і утримання обчислювальної техніки і оргтехніки визначаються виходячи із співвідношення витрат на ці цілі за попередній рік до фонду оплати праці працівників, які утримуються за рахунок коштів соціального страхування.

Асигнування на преміювання страхового активу і підготовку кадрів по відділеннях Фонду та нціональних галузевих профоб”єднаннях, які мають бюджети, встановлюються виходячи із фактичного співвідношення суми цих витрат до фонду оплати праці працівників за попередній рік.

Розпорядження цих сум відділеннями Фонду здійснюються з врахуванням чисельності працюючих на підприємствах, в установах і організаціях, що об’єднуються регіональними галузевими профорганами, та у страхувальників, які безпосередньо зареєстровані та підзвітні виконавчим дирекціям відділень Фонду.

Витрати на оренду приміщень, послуги зв’язку, канцелярські потреби, утримання автотранспорту для прфспілкових органів плануються відповідно чисельності працівників, які утримуються за рахунок коштів соціального страхування.

Витрати на придбання основних засобів здійснюється за окремими рішеннями правлінь відділень Фонду.

Виходячи з доходів і витрат наступного року правління Фонду визначає в бюджеті Фонду по його відділеннях і національних галузевих профоб’єднанях, які мають бюджети, диференційовані суми централізованих перерахувань коштів до Фонду для фінансування регіонів і галузей з плановим дефіцитом коштів, створення резерву на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності, фінансування республіканських галузевих профоб’єднань, які не мають бюджетів Фонду, та інші витрати, передбачені Положенням про Фонд.

Відділенням Фонду, національним галузевим профоб’єднанням, які мають бюджети, в разі, коли фактична сума надходжень страхових внесків менша від планової з об’єктивних причин (не склався фонд оплати прці), відповідно зменшуються перерахування до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Правління відділень Фонду, президії національних профспілкових об’єднань, які мають бюджети, при затвердженні бюджетів галузевих профоб’єднань і кошторисів страхувальників, у яких надходження не покривають витрати, планубть їм додаткові надходження коштів за рахунок галухевих профоб’днань і страхувальників з позитивним балансом.

У разі позитивного виконання бюджету Фонду за рік в цілому на рівні його відділень та національних галузевих профоб’єднань, які мають бюджети, за умови перевищення суми доходів над сумою витрат із врахуванням централізованих перерахувань утворюється фонд профілактичних заходів, кошти якого використовуються згідно порядку, встановленого правлінням Фонду.

Бюджети до відділень Фонду, та кошториси до страхувальників доводяться не пізніше 15 днів після затвердження їх відповідними органами Фонду.

Бюджет Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на 2005 рік затверджено по доходах в сумі 458770 тис. грн. в тому числі очікуваний залишок на 01.01.2005 р. в сумі 242483 тис. грн., по видатках в сумі 4528770 тис. грн., в тому числі резерв в сумі 137355 тис. грн. (додатки N 1, 2).

При народженні дитини - 1550 гривень.

По догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - 102 гривні на місяць (у разі народження (усиновлення, встановлення опіки) двох і більше дітей допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається на кожну дитину).

На поховання - 1000 гривень.

Таблиця 2.1 Бюджет Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на 2005 рік

Для більшої наглядності розглянемо структуру бюджету Фонду соціальног стахування з тимчасової втрати працездатності на 2005р. (див.табл.2.2)

Таблиця 2.2 Структура бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

2.3 Аналіз діяльності Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

Спираючись на дані фінансового звіту Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, складено таблицю аналізу виконання бюджету за 2003 рік (див. Табл. 3.1 та 3.2):

Таблиця 3.1 Аналіз виконання доходної частини бюджету КМВ ФСС ТВП за 2003р. (тис. грн.)

Таблиця 3.2. Аналіз виконання видаткової частини бюджету КМВ ФСС ТВП за 2003 р. (тис. грн.)

Дані таблиці 3.1 свідчать, що план по доходах за 2003 р. виконано на 110,09%. При цьому найбільш перевиконано план по нарахованих страхових внесках (111,83%), а по всіх інших статтях доходів план перевиконано у середньому на 103,69% (надходження від єдиного податку – 103,44 %, надходження часткової вартості путівок – 102,48 %, інші доходи – 105,17 %).

По витратній частині (див. табл. 3.2) план виконано по всіх напрямках в цілому на 104,78%, в тому числі по виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності – 105,34 %, по допомогах: на поховання – 113,04 %, при народженні дитини – 109,94%, по догляду за дитиною до досягнення нею з-х років – 111,82%, по витратах на санаторно-курортне лікування – 102,34 %.

Таким чином, в цілому в проведенні надходжень та витрат Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності спостерігається тенденція до перевищення запланованих надходжень та витрат фактичними, особливо надходжень. Це означає, що загальною тенденцією розвитку доходної та витратної частин бюджету Фонду є зростання: адже планування здійснюється завжди виходячи з фактичних показиків минулих років; значить доходи та витрати в цілому мають позитивний темп росту.

Аналіз структури надходжень показує, що частка цих груп надходжень у загальній структурі доходної частини бюджету постійно зростає: загальне збільшення сум надходжень відбувається за рахунок стійкого зростання страхових внесків на збільшення яких впливає зростання заробітної плати (доходів) застрахованих осіб, також вплинуло збільшення максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковоного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу)), з яких справляються страхові внески до соціальних фондів. Крім того, з березня 2003 року розмір внесків для найманих працівників, які мають заробітну плату нижче 150,00грн. - 0,5%, замість 0,25%.

В таблиці видно, що більша частина витрат бюджету належить дапомогам з тимчасової непрацездатності, яка теж постійно зростає, це пов¢язано в першу чергу із збільшенням середнього розміру денної допомоги, який розраховується із середньої заробітної плати, яка в свою чергу щорічно зростає.

Якщо розрахувати відношення загальної суми витрат до суми нарахованих страхових внесків і порівняти ці показники, то отримаємо: 104,78% проти 110,09 %, тобто співвідношення витрат до загальної суми доходів відрізняється в середньому на 5,31 процентних пунктів.

Якщо буде існувати великий резерв, то це означатиме, що кошти виключаються з кругообігу і перестають працювати: адже існує кошторис та правила планування бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, які передбачають певні пропозиції в проведенні різних витрат. У разі їх невикористання у поточному році вони переходять на наступний фінансовий рік. Кошти Фонду зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду в установах банків, визначених Кабінетом Міністрів України для обслуговування коштів Державного бюджету України, або спеціалізованого банку, який обслуговує фонди з окремих видів страхування. Якщо ж розміри внесків виявляться занизькими, то виникне заборгованість перед страхувальниками. Тому досить слушною здається норма закону №2240 щодо щорічного перегляду ставки внесків на соціальне страхування (цей перегляд провадитиметься з урахуванням досвіду кожного минулого року).

Фахівцям Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності надано право брати участь у розробках документів щодо роботи нового законодавства, шляхом подання своїх пропозицій до Кабінету Міністрів України та Верховної Ради. Це дозволить створити баланс доходів і витрат на новому етапі розвитку цього виду загальнообов'язкового державного страхування. Досягнення цього балансу буде вигідне як застрахованим і роботодавцям, так і державі, якій в цьому випадку непотрібно буде виділяти кошти для дотацій або робити численні перегляди законодавства з соціального страхування.

В цілому ж Закон України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов`язкового державного соціального страхування“ від 11.01.01р. № 2213-ІІІ та Закон України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням” від 18.01.01р. та № 2240-ІІІ деякою мірою наближають системи соціального страхування України до моделей цих систем у розвинутих країнах. Найпрогресивнішою в цьому розумінні є ідея розподілу фінансового навантаження соціального страхування між роботодавцем та найманими працівниками. Це створює можливість активної участі тих та інших платників у формуванні та витрачанні коштів соціального страхування, сприяє більш відповідальному ставленню їх до питань надання допомоги та ін.

Закон № 2213 містив деякі суперечності з чинними іншими законодавчими актами, їх вирішено завдяки роз¢ясненням Міністерства праці та соціальної політики лише в кінці 2001 року, хоча закон вступив в силу на початку року. Наприклад, небуло ніяких пояснень або уточнень з приводу суб'єктів підприємницької діяльності - платників єдиного податку. Тому закон фактично зобов'язував їх сплачувати внески на загальних підставах, в той час як відповідно до Указу Президента від 3 липня 1998 р. № 727 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб”єктів малого підприємства” та Указу Президента України від 28 червня 1999 р. № 746/99 ці суб'єкти вже сплачують єдиний податок, 11% з суми якого надходять до Фонду. Виходило, що вони сплачували кошти до Фонду двічі.

Був відсутній чіткий механізм проведення витрат на оплату перших п'яти днів непрацездатності. Не вказано, яким чином за рахунок власних коштів страхувальника відносити ці витрати і чи оподатковувати їх : адже віднесення їх на валові витрати автоматично звільняє ці суми від нарахування на них внесків, а інший варіант віднесенні (наприклад, для бюджетних установ, де немає поняття або коду власних коштів чи прибутку) може означати необхідність нарахування внесків на вказані суми. Правда, постановою КМУ від 6 травня 2001 р. N 439 затверджений порядок оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності для всіх видів підприємств та організацій (на валові витрати).

Недосконалим здається і новий порядок проведення виплат при народженні дитини та на похвання. Відповідно до Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми та Порядку виплати допомоги на поховання, які на сьогодні є чинними, підставою для вказаних виплат є довідка з органу РАГС про народження /або смерть/, в той час як згідно із Законом № 2240 підставою стають копія свідоцтва про народження (смерть) та заява працівника. Має місце, по-перше, суперечність в законодавстві, по-друге, - виникає простір для зловживань (адже не секрет, що деякі працівники можуть мати кілька трудових книжок в різних місцях, і по копіях свідоцтв, яких можна зробити безліч, можливо отримати не одну, як по довідці, яка видається один раз і немає права на її дублювання в разі втрати, а декілька допомог з приводу однієї події).

Для того, щоб оцінити співвідношення між дохідною та витратною частинами бюджету ФССУ, адже саме це співвідношення характеризує виконання бюджету в цілому, використовується таблиці, в якій розраховуються відношення різних статей витратної частини до загальної суми страхових внесків. В таблиці 3.3 зроблено аналіз виконання бюджету КМВ ФССУ через оцінку співвідношення між основними статтями витрат і нарахованими страховими внесками, а для порівняння - і з загальною сумою доходів:

Таблиця 3.3 Аналіз виконання бюджету КМВ ФССУ у 2002 - 2003 роках тис. грн.

У 2002 році витрати склали 80,19 % страхових внесків та 71,17% всіх доходів, а у 2003 році році витрати склали 83,88 % страхових внесків та 75,13% всіх доходів. Це пов`язано з тим, що у 2003 р. темп приросту цієї статті доходів був найвищий. Витрати на виплату різних видів допомог складають від 53,69% у 2002 році до 58,42% у 2003році страхових внесків та від 47,65% до 52,33% загальної суми доходів. Витрати на санаторно-курортне лікування складають від 25,42% до 26,47% страхових внесків та від 22,80% до 23,52% загальної суми доходів. З таблиці 3.7 видно, що найвищі показники співвідношень між витратами і доходами були у 2003 році, за виключенням витрат на санаторно-курортне лікування. Такий стан показників можна пояснити різким збільшенням доходів за рахунок нарахованих страхованих внесків у 2003 році, а зростання витрат відбувалося повільніше, більш плавно (див. табл. 3.5 та 3.6). Тобто зі зменшення загального відношення між витратами і доходами (75,13% замість 71,17% у 2002 році) випливає і зменшення розмірів інших співвідношень.

Aналізуючи данні , можна зробити висновок, що кожного року доходи ФСС з ТВП перевищують витрати, тобто має місце постійне дебетове сольдо на кінець року, яке є гарантом постійного покриття витрат з соціального страхування, а також критерієм успішного виконання бюджету та функцій ФСС з ТВП за умов чинного законодавства. Це означає що застраховані угромадяни дійсно захищені в межах цього виду соціального страхування.

Зріст витрат по тимчасовій непрацездатності відбувся також і за рахунок інших обставин в основі яких знаходяться порушення чинного законодавства про забезпечення допомогою по державному соціальному страхуванню.

Дані аналізу свідчать, що головною причиною, яка призводить до збільшення витрат коштів Фонду на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності є порушення Порядку обчислення середньої заробіної плати.

Зокрема:

- розрахунок виплат по лікарняних листках проводиться по заробітній платі в місяць непрацездатності, а не за два попередні, що передували події, з якою пов’язана відповідна виплата; іноді брався розрахунок за чотири повних місяці;

- премії попереднього періоду, включені до відомості нарахування заробітної плати поточного місяця, - при визначенні середнього заробітку враховувались в абсолютному розмірі, тоді як премії, нараховані за попередній період, необхідно враховувати пропорційно відпрацьованому часу в поточному місяці;

- лікарняні листки розраховувались виходячи з подвійного денного окладу, що перевищував середньоденний заробіток, внаслідок чого мали місце надмірні виплати допомоги;

- лікарняні листки працівникам, що працювали за змінним графіком, оплачувались на загальних підставах, а не за фактично відпрацьований час, що призводить до переплати допомоги;

- при визначенні розміру подвійного посадового окладу враховувались надбавки.

Мають місце порушення інших нормативних актів, що призводить до переплат допомоги, факти необгрунтованої видачі лікарняних листків за минулий час та їх продовження після встановлення інвалідності.

Зокрема:

- допомога по тимчасовій непрацездатності призначалась та виплачувалась в період відпустки без збереження заробітної плати;

- оплата лікарняних листків по побутовій травмі проводилась з першого дня непрацездатності;

- у випадках побутового травматизму допомога призначалась без наявності актів розслідування та за відсутністю довідки медустанови;

- допускаються порушення в оформленні лікарняних листків, їх оплата без рішення профкому (при його наявності);

- неправильно встановлюється розрахунковий період, є помилки при розрахунках розміру допомоги в залежності від стажу роботи.

У багатьох страхувальників розрахунок лікарняних листків перекладено на комп’ютери. Позитивним аспектом передачі функцій є спрощення процедури оформлення та комп'ютерний облік лікарняних листків. Проте, інколи, розроблені програми не відповідають вимогам діючого законодавства, що також призводить до порушень у використанні коштів соціального страхування на виплату допомоги.

Не зменшились кількість порушень в обчисленні та виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності і в 2003 році. Не прийнято до заліку виплат по тимчасовій непрацездатності Київським міським відділенням на суму 208,8 тис. грн., Донецьким - 136,8 тис. грн.

При перевірках виявлено також факти недоплат по лікарняних листках, що є результатом недотримання чинного законодавства, а саме:

- мають місце випадки, коли категоріям працівників, які користуються пільгами при наданні допомоги, оплата здійснювалась на загальних підставах;

- не на всіх підприємствах при підвищенні заробітної плати розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності коригувався на коефіцієнт підвищення;

- при оплаті лікарняного листка по догляду за хворого дитиною враховувався безперервний стаж, замість загального.

Ці та інші порушення чинного законодавства при призначенні та виплаті допомоги на підприємствах мають місце внаслідок недостатньої роботи відділень Фонду та галузевих профспілкових об'єднань по роз'ясненню і доведенню до страхувальників нормативних документів з питань призначення та виплати допомоги по державному соціальному страхуванню, низької підготовки працівників розрахункових відділів бухгалтерій, недостатнього рівня навчання та підвищення кваліфікації працівників бухгалтерій підприємств. Особливо такий стан речей занепокоює тим, що щорічно з бюджету Фонду соціального страхування безпідставно витрачається на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності близько 18 млн. грн., з яких завдяки перевіркам повертається до бюджету, як не прийняті до заліку, лише біля трьох млн. грн.

Виходячи з вище наведеного, вважаю за необхідне виконавчим дирекціям відділень Фонду :

- провести роботу по забезпеченню кожного страхувальника чинними актами законодавства з питань надання допомоги по тимчасовій непрацездатності;

- постійно проводити навчання з фінансовими працівниками розрахункових відділів страхувальників;

- контрольно-ревізійним відділам виконавчих дирекцій в практичній роботі слід приділяти більше уваги перевірці обгрунтованості призначення і виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності;

- залучати до перевірок страхувальників по питаннях правильності надання виплат допомоги по тимчасовій непрацездатності довірених лікарів профспілкових органів.

2.4 Соціальне страхування –один із головних напрямків ефективної соціальної політики

Соціальний захист населення у розвинутому суспільстві повинен виконувати дві головні функції: лікувальну та запобіжну. Перша пов'язана із запровадженням механізмів боротьби з бідністю, які включають адресну допомогу малозабезпеченим верствам населення, надання житлових субсидій, допомоги сім'ям з дітьми тощо. Друга, превен тивна функція, пов'язана з відверненням бідності шляхом подання громадянам можливості під час свого активного періоду життя здобути право на соціальне страхування (під час 6езробіття, хвороби, нещасного випадку на виробництві, інвалідності в похилому віці тощо).

Багато фахівців і політиків, користуючись терміном " соціальний захист населення ", відносять його до сфери виключно державної опіки та бюджетних витрат, тобто розглядають як категорію не ринкову. При такому застарілому підході громадяни будуть завжди поставлені у повну залежність від держави. Парадоксальність цієї ситуації полягяє в тому, що соціальний захист обездолених потребує все більших коштів за рахунок посилення і без того надзвичайно потужного податкового пресу, що прикопує небезпеку розширення армії незахищених за рахунок знедолення самих платників податків. Тупиковість цієї ситуації очевидна[59].

Між цими двома елементами соціалного захисту завжди існує внутрішній конфлікт. У період економічної кризи на перше місце виходить лікувальна функція. Однак економічний та політичний процес переходу до ринкової еко-номіки фундаментально змінює, якщо зовсім не відмінює механізми колишньої системи соціального захисту населення (бюджетні дотації на продукти харчування, житло, транспорт тощо). Також зміни у відносинах власності та швидке поширення самозайнятості населення тепер стають головними чинниками необхідних змін у системі соціального захисту населення.

Актуальність соціального страхування в умовах економічних перетворень в країні сягнула своєї критичної позначки, пов'язаної з різким зниженням рівня пенсійного забезпечення, втратою зв'язків пенсій з трудовим вкладом, з соціальною незахищеністю громадян, які працюють неповний робочий день (тиждень) або зовсім не працюють у зв'язку з простоями виробництва, руйнуванням бюджетної системи охорони здоров'я тощо[59].

Програмою реалізації заходів щодо втілення у життя основних засад економічної та соціальної політики Президента, що конкретизована у програмі діяльності Уряду і схвалена Верховною Радою України, передбачено розпочати далекосяжні перетворення у соціальному захисті населення. Мова йде про соціальну політику, яка направлена на переорієнтацію соціального захисту від тотальної державної благодійності до створення громадянам таких економічних умов, коли кожний, хто здатний до праці, повинен перш за все потурбуватись про себе сам.

Необхідність у переорієнтації курсу викликана і тому, що діюча система соціального захисту населення сьогодні, хоч і поглинає третину валового внутрішнього продукту, але не здатна справитися з проблемами спаду рівня життя, не говорячи вже про вирішення наступних проблем, які будуть пов'язані із проведенням глибоких структурних реформ.

Саме з цими міркуваннями пов'язана необхідність реформи соціального страхування. Новий законопроект повинен започаткувати заповнення прогалин другого елементу системи соціального захисту, який повинен втілювати у життя запобіжну функцію системи соціального захисту населення.

Україна, як і кожна соціальна держава, повинна вирішувати низку таких соціальних проблем, як охорона праці, подолання безробіття, надання соціальної допомоги інвалідам, сиротам, багатодітним і молодим сім'ям, перестарілим, біженцям, розв'язання житлової та транспортної проблем. Одне із головних соціальних завдань української держави — приведення заробітної плати, грошових допомог у відповідність із мінімальним прожитковим мінімумом, який повинен відповідати реальним мінімальним природним потребам людей. Держава не повинна допускати падіння мінімальної заробітної плати, мінімальних пенсій, стипендій, допомог нижче реального прожиткового мінімуму. Для вирішення поставлених соціальних завдань держава опирається на соціальне законодавство.

Характерно, що Україна у формуванні теорії і програми здійснення соціально-економічних прав не може йти второваною дорогою розвинутих західних країн або країн, що розвиваються. Україна — перехідне суспільство. Сфера українського законодавства, політична система, морально-гуманітарна сфера і економіка характеризуються незавершеністю. Окрім того, Україна опинилась віч-на-віч з наслідками Чорнобильської катастрофи.

Отже, в Україні треба бути особливо обережним, не допускаючи, з одного боку, утопізму, а з іншого, — надмірного консерватизму і догматизму щодо вироблення підходів та програм здійснення соціально-економічних прав. Слід констатувати, що соціально-економічні права і свободи в Україні заслуговують на особливу увагу. Вони не є другорядними правами, які мають нібито підпорядковане значення стосовно особистих та політичних прав громадян. Саме матеріальні умови (помешкання, медичне обслуговування, соціальне забезпечення, освіта та ін.) великою мірою визначають якість життя сучасної людини. Без цих прав неможливо забезпечити гідність людської особистості. Більше того, без цих прав значною мірою втрачають сенс всі інші права людини.

Однак в умовах серйозного економічного спаду, падіння виробництва в Україні в 1990-1995 рр. зростання інфляції підірвали можливості української держави щодо гарантування права на працю. Сповільнення темпів економічних реформ, фіскальний характер податкової політики, торпедування приватизації обумовили значне погіршення економічного становища підприємств, збільшення числа зубожілих людей. У зв'язку з цим на українську державу важким тягарем лягла турбота про соціальний захист громадян, забезпечення соціальних прав особи. Тому тепер перед нашим суспільством стоїть завдання законодавчого, насамперед конституційного закріплення як права на працю, так і його гарантій: можливості одержання роботи з оплатою праці відповідно до її кількості та якості і не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вибір професії, роду занять і роботи відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти та з урахуванням суспільних потреб. Таким чином, необхідно більш ефективно віднестися до законодавчого визначення колективного договору та його істотних умов праці[60].

Проведені останнім часом організаційні заходи мають головну мету: в умовах широкомасштабної економічної кризи зберегти діючу систему соціального страхування як важливий фактор соціального захисту людей. В кожному конкретному випадку необхідно розглядати колективний договір, як регулятор трудових правовідносин.

2.5 Проблеми діяльності Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та шляхи їх подолання

Уперше за останні три роки, незважаючи на певну невизначеність, бюджет Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності затверджено загалом на рік, а не на І квартал, як це було раніше. Сорок п’ять представників сторін соціального партнерства від держави, роботодавців і профспілок узгодили основний фінансовий документ Фонду на 2005 рік торік у грудні.

Головна особливість бюджету – збільшення розмірів допомоги. Вже з 1 січня 2005 року застраховані особи зможуть одержати по 1550 гривень допомоги при народженні дитини, щомісяця - по 102 гривні по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Допомога на поховання становитиме 1000 гривень.

Ці розміри допомоги ретельно прораховано, і Фонд гарантує їхню виплату, адже бюджет Фонду затверджено бездефіцитний. При цьому бюджет є дуже напруженим. В основу розрахунків покладено прогноз Міністерства економіки та європейскої інтеграції України, за яким заробітна плата в Україні в 2005 році зросте, порівняно з 2004 роком майже на 27%.

Сприяло підвищенню допомоги рішення Верховної Ради України про вилучення з 2005 року із складу фіксованого сільськогосподарського податку страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. До цього сільськогосподарська галузь для Фонду була збитковою. Так, лише за 9 місяців 2004 року, одержавши від селян 26322тис.грн. страхових внесків та відрахувань від фіксованого сільськогосподарського податку (2% його суми), Фонд надав працівникам сільськогосподарських підприємств матеріальне забепечення та соціальні послуги на суму 108270тис.грн.

Позитивній тенденції підвищення розмірів допомоги сприяло підвищення з квітня 2004 року розміру страхових внесків, які утримуються із заробітної плати застрахованих осіб, що перевищує розмір прожиткового мінімуму. При цьому, Фонд підтримує позицію про стабільність і не збільшення розмірів страхових внесків, або, як це називають у пресі, “податкового навантаження” на фонд оплати праці. Збільшення розмірів допомоги, до речі, як і рівня пенсій та соціальних послуг, на наш погляд, має відбуватися за рахунок підвищення заробітної плати. Крім того, нині на порядку денному - запровадження в Україні медичного страхування, для якого, вочевидь, знадобляться немалі кошти.

За рахунок же існуючих внесків Фонд і надалі надаватиме допомогу по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах. Кошти на ці види допомоги в повному обсязі закладено в бюджет 2005 року. Більше того, на Фонд покладено обов’язок виплачувати допомогу тим працівникам, які внаслідок відсутності коштів на рахунках підприємства або їхній арешт більш як місяць не можуть одержати таку допомогу. За даними Фонду, на 01.10.2004року така заборгованість становила 16935тис.грн.

У 2005 році Фонд продовжить надавати за рахунок своїх коштів санаторно-курортні путівки застрахованим особам і членам їхніх сімей. Згідно з проведеним тендером серед санаторно-курортних закладів України визначено 168 переможців торгів і укладено договори на придбання близько 220 тис. путівок. Як правило, такі путівки за рішеннями комісій (уповноважених) по соціальному страхуванню видаються працівникам, котрі їх потребують за медичним висновком, з частковою оплатою в розмірі 10% повної вартості. Оплачує Фонд і лікування застрахованих осіб після перенесення інфаркту та деяких інших захворювань, що вимагають доліковування, в реабілітаційних відділеннях санаторіїв. На це виділено понад 10млн.грн. Направляються за цими путівками хворі за рішеннями спеціально створених відбіркових комісій при лікувальних закладах.

Як і раніше, в 2005 році Фонд часткове фінансуватиме санаторії-профілакторії, оздоровлення дітей у дитячих оздоровчих закладах. Часткове фінансування оздоровлення дітей полягає в оплаті Фондом лікування, харчування та культурного обслуговування дітей у заміських дитячих оздоровчих таборах. Це становить близько 50% повної вартості дитячої путівки. Решту має оплачувати підприємств, де працюють батьки, або самі батьки. В 2004 році почастішали випадки, коли коштів для доплати не знаходилося ні в підприємства, ні в батьків. З огляду на це правлінням Фонду було запропоновано фінансувати за кошти Фонду оздоровлення дітей майже повністю (до 90% вартості путівки). Проте, враховуючи обмежені фінансові ресурси Фонду, рішення ухвалено не було. Такі пропозиції вирішено направити в регіони і після обговорення їх у І кварталі ухвалити рішення про фінансування дитячої оздоровчої кампанії 2005 року.

Понад 70млн.грн. коштів Фонду буде виділено на часткове фінансування дитячо-юнацьких спортивних шкіл. Проте за відсутності або недостатності фінансування окремих шкіл з інших джерел, Фонд змушений буде також вирішувати щодо можливості фінансування таких шкіл.

На сам кінець слід нагадати, що Фонд працює на засадах солідарності та субсидування. Це означає, що якщо на підприємстві виплачується заробітна плата та, відповідно, нараховуються страхові внески, будь-які види допомоги, що надаються за рахунок коштів Фонду, буде виплачено навіть у тому разі, коли розмір такої допомоги перевищує суму нарахованих страхових внесків. Фонд гарантує компенсацію витрат підприємства за рахунок солідарних коштів свого бюджету.

ВИСНОВОК

Проведене дослідження свідчить, що соціальне страхування є одним з основних інститутів соціального захисту населення будь-якої країни, і по стану цього інституту можна оцінити рівень економічного та соціального розвитку країни.

Соціальне страхування відрізняється від іншого елементу соціального захисту - соціальної допомоги тим, що формується зі страхових внесків, а не з податків до державного бюджету, право на допомогу із соціального страхування засноване на реєстрації страхувальника і рівень виплат залежить від категорії громадянина та його зарплати, в той час як соціальна допомога надається за результатами вивчення добробуту громадянина, в результаті чого його відносять до певної категорії і надають допомогу, орієнтовану на відносне підвищення цього добробуту.

В Україні, що обрала шлях до ринкової економіки, потребують реформування абсолютно всі галузі економічного та суспільно-політичного життя, в тому числі і система соціального страхування. Саме створення небюджетного Фонду соціального страхування України у 1991 році було наслідком перетворень, що почалися у країнах колишнього СРСР після проголошення курсу на ринкову економіку. Протягом наступного десятиріччя кілька разів зменшувалися внески на обов'язкове соціальне страхування, деякі зміни відбувалися у базі обкладання збором. Але істотних змін у визначенні платників збору, об`єкту обкладання збором та порядку надходження, обліку та витрачання коштів ФСС ТВП не було. Останнім часом було багато дискусій щодо введення коштів ФСС ТВП до Державного бюджету (така спроба зроблена при затвердженні Державного бюджету 2000 р.). Але більшість економістів прийшла до висновку, що спеціальні (цільові) соціальні фонди не повинні входити до складу державного бюджету, адже тоді є ризик втратити саму сутність цільового фонду коштів, порушити порядок цільового використання коштів, сформований попередніми економічними розрахунками, законодавчою базою та досвідом.

У 2001 році зроблено великий крок до реформування системи соціального страхування запроваджено нові законодавчі основи функціонування соціального страхування на випадок тимчасової втрати працездатності та на випадок безробіття, створено структуру соціального страхування на випадок виробничого травматизму та професійного захворювання, ведеться робота по експериментальному запровадженню медичного страхування.

22 лютого 2001 р. набрав чинності новий Закон України від 11 січня 2001 р. N 2213-ІІІ “Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування” /далі - Закон № 2213/, а 28 лютого - Закон України від 18 січня 2001 р. № 2240-ІІІ “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” (далі - Закон № 2240). Ці закони створені у відповідності до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (1998 р.), Кодексу Законів про працю України і внесли багато змін у порядок формування обліку та витрачання коштів ФСС ТВП.

Закон № 2240 визначає ФСС ТВП як цільовий позабюджетний страховий фонд, управління яким здійснюється на паритетних засадах державою, представниками застрахованих осіб (профспілками) та роботодавців.

Аналізуючи зміни, внесені новими законами до порядку здійснення соціального страхування, можна виділити такі основні положення:

1) щодо платників внесків: в колишньому законі мова йшла про збір на обов’язкове соціальне страхування, а у нових законах говориться про внески на загальнообов'язкове соціальне страхування:

- нерезиденти, а також іноземці, які на законних підставах працюють за наймом, повинні сплачувати внески в обов'язковому порядку;

- до числа обов'язкових платників включені і самі застраховані особи -наймані працівники (це стосується і найманих працівників фізичних осіб -платників єдиного податку);

- із числа обов'язкових платників виключені особи, які працюють за договорами цивільно-правового характеру (вони не є найманими працівниками, але можуть сплачувати внески на добровільних засадах);

2) щодо об'єкту нарахування:

- із заробітку найманих працівників тепер утримуються страхові внески;

- внески нараховуються в межах граничної суми зарплати (доходу), яка встановлюється КМУ і є розрахунковою величиною при обчисленні допомоги з тимчасової непрацездатності (ст.53 Закону № 2240). Раніше в Законі № 402 такої норми не було); з 1 березня 2001 р. гранична сума дорівнює 1600 грн., з 01.05.02р. – 2200грн., а з 01.06.03р. – 2660грн.;

- об’єкт для обчислення внесків більше не прив'язаний до Переліку № 697 (це означає, що з грошової компенсації за невикористану відпустку повинні сплачуватися внески);

3) щодо ставок страхових внесків:

- нарахування на заробітну плату зменшуються з 4 % до 2,5 %, а з 14.02.02р. 2,9%; для платників, що сплачують внески добровільно - 3 % доходу;

- з'являються відрахування із зарплат найманих працівників: якщо сума нарахованої зарплати до 150 грн. - 0,25 %, якщо більше 150 грн. - 0,5 %, з 01.03.03р. тільки 0,5%;

- для працюючих інвалідів і для підприємств всеукраїнських громадських організацій інвалідів більше не існує пільгової ставки (вона складала 1 %), вони повинні сплачувати внески в загальному порядку;

- розмір страхових ставок установлюється щорічно Верховною Радою України за поданням КМУ;

4) щодо термінів сплати внесків - зникла проблема з авансами та відпустками: тепер внески перераховуються один раз на місяць у день, встановлений для отримання коштів на зарплату в банку;

5) щодо відповідальності страхувальника на платників чекають серйозні штрафи за несвоєчасну реєстрацію, несплату страхових внесків та порушення порядку витрачення страхових коштів: якщо раніше застосовувалися тільки адміністративні штрафи за ці порушення, то тепер до них приєднуються і штрафи, що накладаються на страхувальника, і розміри цих штрафів досить відчутні ( наприклад, за неповну сплату страхових внесків сплачується штраф у розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати, на яку згідно із цим Законом нараховуються внески, а у разі повторного порушення - у трикратному розмірі вказаної суми);

6) щодо порядку витрачання коштів:

- перші п'ять днів тимчасової непрацездатності, спричиненої хворобою працівника або травмою, не пов'язаною з виробництвом, оплачуються за рахунок коштів підприємства за основним місцем роботи у порядку, встановленому КМУ (на сьогодні діє Постанова КМУ № 1266);

- допомога в разі здійснення протезування у стаціонарі протезно-ортопедичного підприємства оплачується, як і раніше, з 1-го дня за весь період перебування в стаціонарі з урахуванням часу на проїзд до підприємства і назад, але обмеження в 30 календарних днів знято;

- допомога по тимчасовій непрацездатності у разі здійснення санаторно-курортного лікування, яке здійснюється за рахунок коштів Фонду надається тільки за час проїзду до санаторію і назад; якщо лікування здійснюється за рахунок власних коштів застрахованої особи або інших джерел, допомога надається і за весь час перебування в санаторії;

- одноразова допомога в зв'язку з народженням дитини виплачується

сьогодні за рахунок коштів ФСС ТВП; її розмір у 2001 р. не може бути нижче 64 % прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років ( з 01.01.04р.- 684грн. );

- допомога на поховання у 2001 р. не може бути меншою за 50 % прожиткового мінімуму для працездатності особи (з 01.10.02р. -380 грн..);

- з 2002 року за рахунок коштів ФСС ТВП сплачується допомога в зв'язку з доглядом за дитиною віком до 3 років.

Таким чином, зміни досить істотні. Але зобов'язання роботодавців оплачувати перші п'ять днів тимчасової непрацездатності фактично означає додаткове навантаження на роботодавця: якщо раніше вони відносили на валові витрати 4 % нарахувань на зарплату, то сьогодні на валові витрати відносяться 2,9 % нарахувань плюс витрати на оплату перших п'яти днів непрацездатності. Тобто визначити фактичне навантаження досить важко, адже невідомо, скільки складуть кожного місяця ці витрати. І якщо дотримуватися припущення, що найчастіше тимчасова непрацездатність працівників триває до 5-7 календарних днів (діагноз захворювання ГРВІ, ГРЗ тощо), то можливою є ситуація, коли витрати роботодавця на оплату днів тимчасової непрацездатності у певному місяці будуть перевищувати (і значно!) витрати ФСС ТВП.

Недоліком у реформуванні соціального страхування можна вважати також і відсутність в Законі серед джерел одержання коштів права отримувати проценти від розміщення тимчасово вільних коштів на депозитних рахунках банків (така можливість закріплена офіційно, наприклад, у законі про страхування від нещасного випадку на виробництві). Як було показано вище, резерв коштів у Фонді на 01.01.04 р. досить великий, і ці тимчасово вільні кошти могли б працювати в економіці України, а не залишатися без руху на рахунках. Від цього виграла б і держава, і Фонд, і застраховані особи, для яких з'явилися б додаткові можливості фінансування оздоровлення, яке коштує сьогодні дуже дорого. Доречі до 2000 року практика депозитних вкладів у Фонді існувала і мала позитивні результати.

Дослідження роботи Фонду соціального страхування України протягом 13 років його існування (1991-2003 роки) показало, що діяльність Фонду була достатньо потужною і зробила значний внесок у підтримку добробуту та оздоровлення населення.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1.                 Конституція України

2.                 Закон України від 11 січня 2001р. за №2213-ІІІ “Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування” // Урядовий кур’єр. – 2001.- № 34.- 22 лютого.- с.10.

3.                 Закон України від 18 січня 2001р.за №2240-ІІІ “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” // Праця і зарплата.- 2001.- № 8 (252).- лютий.- с.4.

4.                 Закон України від 23 вересня 1999р. № 1105-XIV “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності” // Офіційний вісник України.- 1999.- № 205.- 3 листопада.- с. 10.

5.                 Закон України “Про державну допомогу сім`ям з дітьми” №2811-12

6.                 Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Відомості Верховної Ради України.- 1998.- №23.- с. 121.

7.                 Постанова Кабінет Міністрів України від 11 квітня 2002 р. №494 Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 7 березня 2001 р. №225.

8.                 Постанова Кабінет Міністрів від 7 березня 2001 р. №225 Про максимальну величину фактичних вират на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу, з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів (Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 687 (687-2007-п) від 21.06.2001р.)

9.                 Постанова Кабінет Міністрів України від 6 травня 2001 р.№439 Про затвердження Порядку оплати перших п”яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов”язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації.

10.            Праця і закон 07(55) ,(23.03-12.04)2005р.

11.            СташенкоВ нас може залишитись 42 мільйони //Урядовий курєр//6 лютого 2000р.

12.            Базилевич В.Д., Базилевич К.С., Страхова справа.- 2-ге вид., перероб. і доп.- К.: Т-во “Знання”, КОО, 2002.- 203с.

13.            Базилевич В.Д.,Баластрик Л.О. Державні фінанси. Навчальний посібник. За заг. Ред. Базилевича В.Д.-К.: Атіка, 2002.-368с.

14.            Боднарчук М.І. Деякі питання компетенції профспілкових організацій у сфері управління соціальним страхуванням // Вісник Академії праці й соціальних відносин.- 2000.-№3.- с.34-36.

15.            Бокань В. Соціальний захист сьогодні – запорука успіху завтра // Соціальний захист.- 2000.-№7.- с. 40-44.

16.            Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. Посібник.- К.: Вища шк., 1997.- 383 с.

17.            Дворник О. Реформа оплати праці – основа підвищення добробуту населення // Соціальний захист.-2000.-№7.- с. 47-48

18.            Дема Д.І. Державне регулювання соціального захисту населення в країнах із ринковою економікою . Фінанси України.- 2000.- № 9.- с.59.

19.            Єпіфанов А.О., Сало І.В., Дьякова І.І. Бюджет і фінансова політика україни.- К.: Наукова думка,-1997.-338с.

20.            Кичко І. Фінансування соціальних заходів: фактори впливу та їх оптимізація // Соціальний захист.- 2002.- №9.- с. 55-63.

21.            Кір`ян Т., Шаповалов М. Концептуальні питання соціальної реформи // Україна: аспекти праці.-2000.- №6.- с. 20-24.

22.            Косова Т.Д., Басанцов І.В. Сутність і критерії ефективності системи соціального захисту . Фінанси України.- 2000.- № 8.- с.26.

23.            Кравченко В. Місцеві фінанси України. Навч.посіб.- К.: Знання,-1999.- 487с.

24.            Кудряшов В.П. Фінанси. Навч. посіб./ Х.: Олді-плюс,- 2002.-352с.

25.            Кучер Г. Нові підходи до організації соціального обслюговування населення // Соціальний захист.- 2002.- №11.- с. 34-37.

26.            Надточій Б. Соціальне страхування: адміністративна організація та фінансування .Праця і зарплата.- 1998.- № 7.- квітень.- с. 20.

27.            Новиков В., Надточій Б. Соціальна політика // Економіка України.- 1994.- №2,-с.76

28.            Папінова О. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування сьогодні . Баланс.- 2001.- № 10 (6 березня).- с.44.

29.            Полоницька Т.П. Загальнообов`язкове державне соціальне страхування // Вісник податкової служби України.- 2001.-№12.- березень.-с.59

30.            Ротова Т.А., Руденко Л.С. Страхування: Навч. посіб.- К.: Київ.нац. торг.-екон. ун-т, 2001.-400с.

31.            Скуратовський В.А., Палій О.М. Основи соціальної політики: Навч. посіб.- К.: МАУП, 2002.- 200с.

32.            Советское социальное страхование: Учеб. пособие для высших профсоюз. школ . Под общ. ред. К.С.Батыгина.- 2-е изд., исп. и доп.- М.: Профиздат, 1985.- 368 с.

33.            Соціальне страхування: Збірник / упорядники: Б.В. Бочкалов, А.А. Омельченко.-К.: 1993. Ч.2.-224с.

34.            Соціальне страхування в Україні: Збірник / упорядники: М.Г. Селіхов, А.М. Аксьонов, В.Г. Єнін.- К.: ВД ФССУ, 2000.- 232с.

35.            Соціальне страхування в Україні: Збірник / упорядники: М.Г. Селіхов, А.М. Аксьонов, В.Г. Єнін.- К.: ВД ФССУ, 2000.- 2-е вид. Стереотип.- 224с.

36.            Соціальне страхування в Україні: Збірник / упорядники: Б.В. Бочкалов, С.А. Іванов.- К.: ВД ФССУ, 2000. Ч.1.- 240с.

37.            Соціальне страхування в Україні: Збірник.- К.: Виконавча дирекція Фонду соціального страхування України, 2003.

38.            Страхування : Підручник . Керівник авт. Колективу і наук.ред. С.С. Осадець. – Вид. 2-ге , перероб. і доп.- К.: КНЕУ, 2002р.-529с.

39.            Финансы: Учебник для вузов / Под ред. проф. Л.А. Дробозиной.- М.: ЮНИТИ, 2000.- 527с.

40.            Фонду соціального страхування України – 10 років за ред. А.М.Аксьонова, В.Д.Пилипчука.- К.: “Профінформ” ФПУ, 2001.- 35 с.

41.            Хансон М. Социальное страхование и социальная защита Человек и труд.- 1993.- № 9.- с. 50.

42.            Холостова Е.И. Социальная политика. Учебное пособие для студентов высших учеб.завед.- М.: СТИ МГУС, 2000.- 251с.

43.            Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України: Навч. посіб.- К.: НІОС, 2000.-с.400.

57.Головаха Є. Соціальний захист населення і соціальна політика в Україні \\ Соціальна політика і соціальна робота. – 2002. - №1.

59.Грига І., Іванова О. Культурні передумови виникнення соціальної роботи в Україні \\ Соціальна політика і соціальна робота. – 2001. - №2, 3 (3, 4).

60.Іванова О. Використання інструментів соціальної політики в Україні \\ Україна: людина, суспільство, природа. Тези ІV щорічної наукової конференції НаУКМА. – 2003.

61.Новіков В. Питання вдосконалення соціального забезпечення \\ Соціальна політика і соціальна робота. – 2001. - №1. – С.30-37

63.Праця та соціальна політика в Україні: Аналіт.-стат. Збірник Міністерства праці та соціальної політики України. – К., 2001

64 Соціальне страхування в Українї // Збірник нормативно-правових актів та інформаційних матеріалів. Київ 2002.

65.Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. – 216 с.

Страницы: 1, 2, 3, 4