Організація і проведення соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Україні

Крім того, для забезпечення повного відтворення робочої сили потрібно переглянути в сторону збільшення й споживання продуктів харчування. Згідно з нормами Всесвітньої організації охорони здоров'я працюючій людині необхідно споживати не менше 2800 кілокалорій на добу. А в Україні споживчий кошик розрахований на 2564 кілокалорій, тобто при зарплаті на рівні прожиткового мінімуму людина помітно недобирає до мінімальної

Удосконалення методологічної бази розрахунку прожиткового мінімуму відповідатиме міжнародним стандартам, зокрема визначеним Конвенцією МОП № 117 “Про основні норми та цілі соціальної політики”, Конвенції МОП № 102 “Про мінімальні норми соціального забезпечення” та Європейській соціальній хартії. За цих умов “споживчий кошик” поважчає, в 1,8 рази. Тобто в діючих цінах його вартісна величина становила б нині приблизно 800 гривень. До речі, дуже близьку до названої суми (714 грн.), як мінімально необхідної для забезпечення життєдіяльності працюючої людини, вказали й експерти за результатами соціологічного опитування (див.табл.1,8).

Іншим системним кроком дії влади та всіх суб'єктів соціально-трудових відносин має бути встановлення нормативу витрат на робочу силу за нормами, характерними для країн з ринковою економікою: у собівартості продукції (операційних витратах на виробництво) частка оплати праці повинна становити 25-30% та у структурі ВВП 60-65%. Для цього мають бути задіяні державні важелі регулюючого та стимулюючого характеру, а також; договірний механізм оплати праці при укладанні колективних договорів і угод. Без таких структурних змін досягти кардинального підвищення рівня заробітної плати та відновлення її основних функцій неможливо.

У контексті проблеми, що нами розглядається, доцільно також зробити порівняльний аналіз стану наближення України до стандартів ЄС і зокрема в соціальній сфері. В літературі вони визначені як копенгагенські критерії, що включають три групи показників: грошово-фінансової політики; розвитку реального сектора; соціальної сфери.

Якщо по першим двом групам показників є значний прогрес в напрямку руху до євро стандартів — ступінь наближення становить 50-65%, то у соціальній сфері спостерігається найбільше відставання (див.табл.1.11).

Таким чином, Україна відхиляється від критеріїв ЄС:

а) по рівню заробітної плати — у 25 разів менше (за рівнем оплати за одну робочу годину Україна посіла у 2004 р. передостаннє місце серед 46 країн Європи, де проводилося таке дослідження);

б) по рівню бідності — в 1,9 — 2,8 рази більше;

в) по частці доходу, що спрямовується на придбання продуктів харчування — в 4,6 рази більше (біля 60% сукупного доходу);

г) по різниці в доходах самих багатих і самих бідних верств населення в 1,5-3,1 рази більше (коефіцієнт Джині)

Таблиця 1.11 Структура грошових доходів населення.

З огляду на європейський досвід та фактичний стан в Україні потребує суттєвого вдосконалення й механізм захисту прав працівників на своєчасну і повну винагороду за працю. Міжнародні норми передбачають, що цей захист здійснюється, по-перше, правом на першочерговість виплати заробітної плати перед іншими обов'язковими платежами підприємства (податки, відрахування до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування), по-друге, створенням фондів гарантування виплати заробітної плати (гарантійних установ), по-третє, індексацією заробітної плати у зв'язку із зростанням цін на товари і послуги, по-четверте, компенсацією працівникам за затримку виплати заробітної плати[10].

При розробленні Закону України “Про оплату праці” у 1995 році на вимогу профспілок ці міжнародні норми були в основному враховані парламентом (статті 15, 33 і 34), однак запровадження відповідних механізмів або стримувалося, або ж вони не в повній мірі відповідали вимогам соціального захисту найманих працівників. Тому до цих питань Верховна Рада поверталася неодноразово.

Так, з ініціативи Федерації профспілок України питання визначення заробітної плати першочерговим платежем декілька разів розглядалося парламентом й в окремі роки приймалися відповідні зміни до Закону “Про оплату праці”, однак кожного разу Уряд бл”на ці законодавчі зміни. Лише 21 жовтня 2004 року нарешті такий закон було прийнято й підписано (№ 2103-ІV). Однак механізму його реалізації Урядом ще не розроблено.

Значних зусиль було докладено профспілками й до запровадження механізму індексації заробітної плати, як способу захисту від її знецінення внаслідок інфляції. Нині індексація застосовується лише до частини доходу, який не перевищує величини прожиткового мінімуму й порівняно недавно, з 2003 року, знижено поріг індексації з 5 до 1 відсотка, чим посилено захист майнових прав працівників. Однак проблемним залишається питання розрахунку індексу споживчих цін, він повинен здійснюватись не в цілому по товарним позиціям, до яких відносяться купівля автомобілів, золота та інших предметів розкоту, а тільки за набором товарів і послуг, що включені до прожиткового мінімуму. Внаслідок існуючої нині невідповідності реальні виплати з індексації грошових доходів за 2004 рік, за розрахунками фахівців ФПУ, були занижені більш ніж на чверть.

Зовсім незадовільним, вважаємо, є діючий механізм компенсації працівникам за затримку виплати заробітної плати, коли сума за боргованої заробітної плати збільшується на індекс інфляції за період, в якому вона не була виплачена. Наприклад, працівникові у грудні 2004 року не виплатили заробітну плату 500 грн. Компенсація складе: 500 грн. х 1,7% = 8,5 грн. Можна уявити, які моральні страждання напередодні Нового року понесла людина, її сім'я, яка залишилася без засобів існування і якою мізерною є компенсація[10].

Ясна річ, існуючий підхід до компенсації втрат при затримці виплати трудових доходів порушує конституційне право громадян на належний захист їх власності.

Федерація профспілок двічі у 2003 і 2004 роках ініціювала розгляд у Верховній Раді України відповідних змін до законодавства, подаючи через народних депутатів власні законопроекти. Проте, на жаль, при їх розгляді вони не набрали необхідної кількості голосів.

В їх основу було покладено принцип жорсткої економічної відповідальності роботодавця, який примусово відчужує у працівника зароблене і має при цьому певну вигоду. Адже поповнення обігових коштів підприємства через взяття кредиту у комерційних банках обходяться роботодавцям у 10-15 разів дорожче, ніж сплата компенсації працівнику за затримку зарплати. Це одна з причин того, що організаційно-правові заходи боротьби з заборгованістю із заробітної плати не дають належного результату.

Тому профспілковим законопроектом було передбачено значно посилити економічну відповідальність підприємців за невиплату заробітної плати працівникам за прогресивною шкалою: затримка до одного місяця —10% від суми заборгованості, від 30 до 90 календарних днів — 50%, більше 91 дня — 100% від суми нарахованого, але не виплаченого доходу. Подібні механізми застосовуються у Данії, Італії, Нідерландах, Франції, Німеччині.

Не підтримка цього законопроекту народними депутатами засвідчила, що інтереси бізнесу взяли верх над правами працівників. Дещо виправити становище може ратифікація Україною Конвенції МОП № 173 “Про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця”. Майже дворічна дискусія профспілок з роботодавцями з цього питання завершилася рекомендацією Національної ради соціального партнерства Президенту України подати Конвенцію до Верховної Ради України на ратифікацію, але до цього часу це ще не зроблено. У разі ратифікації зазначеної Конвенції МОП виплата заробітної плати при неплатоспроможності підприємства або його банкрутства має стати в Україні привілейованим (першочерговим) платежем. Крім того, для стабільного захисту майнових прав працівників необхідно буде створити спеціальний гарантійний фонд, подібний тому, який діє в банківській системі для захисту фізичних осіб — вкладників. Однак Уряд та об'єднання роботодавців України погодились лише на часткову ратифікацію Конвенції № 173, а саме на визначення заробітної плати першочерговим платежем, з віднесенням питання щодо створення гарантійних фондів на невизначений строк. Слід зазначити, що Директиви ЄС містять вимогу щодо створення таких гарантійних установ в усіх країнах — членах ЄС і неухильно ними виконуються. Зокрема, їх запровадили країни Центральної Європи і Прибалтики, які з 2004 року стали членами Євросоюзу.

Наслідком реформи оплати праці стане дотримання конституційного права громадян на гідне життя, забезпечення розширеного відтворення якості робочої сили, подолання бідності серед працюючих, посилення мотивації й відповідно продуктивності праці, підвищення платоспроможного попиту як чинника, що сприятиме розвитку вітчизняного виробництва[10].

Дослідження, які проводились в цій сфері в країнах Центральної та Східної Європи — кандидатах в члени ЄС — показали, що економічне зростання в них розпочалося, коли рівень середньомісячної заробітної плати перевищив поріг 300 дол. США, а розвиток демократії відбувався коли середньодушовий доход в країні становив більше 1500 дол. США, а сама демократія встановлюється при доході 6-7 тис. дол. США на рік.

Вирішення цих та інших питань у сфері оплати праці в Україні залежить від низки факторів: політичних, економічних, організаційних, а також ефективності соціального діалогу та соціальної відповідальності Уряду, роботодавців і профспілок за розвиток та належне функціонування одного з найважливіших та найпродуктивніших ресурсів держави — робочої сили.

До цього зобов'язують й міжнародні угоди України. Зокрема, в Декларації Всесвітньої зустрічі глав держав в інтересах соціального розвитку (Копенгаген, 1995 рік), яку підписала і наша країна, зазначено, що "соціальний розвиток є вищим пріоритетом, як в даний час, так і в XXI столітті". Він визначатиметься пріоритетністю орієнтації економік всіх країн на інтереси людини, більш ефективне задоволення її потреб, на вирішення питань справедливості. Глави держав та урядів “взяли на себе зобов'язання активізувати соціальний розвиток у всьому світі”.

Питання реформи заробітної плати та її подальшого зростання мають віднайти своє чільне місце в стратегії розбудови України як соціальної держави, робота над якою розпочалась у 2004 році і, безумовно, має бути продовжена Урядом Ю.В. Тимошенко разом з соціальними партнерами.

РОЗДІЛ ІІ. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ФОНДУ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ З ТИМЧАСОВОЇ ВТРАТИ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ

2.1 Структура Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

Відпопідно до Статуту про Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності затвердженого правління Фонду соціальног страхування з тимчасової втрати працездатності №9 від 05.06.2001р.Фонд соціального страхування з тимчасовою втратою працездатності є самостійною Фінансовою системою, кошти якого не входять до складу державного бюджету України.

Згідно з законом України “Про загальнообов`язкове державне соціальне стархуванняу у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,зумовленими народженням та похованням ” від 11.01.2001р.№2213-ІІІ належить до державних цільових фондів, а встановлені до нього платежі - до загальнодержавних обов'язкових платежів[3].

Відповідно до Інструкції про порядок надходження,обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26.06.2001р.№16 даний порядок надходження, обліку та витрачання коштів соціального страхування є обов’язковим для виконання всіма підприємствами, установами, організаціями і об'єднаннями незалежно від їхньої відомчої належності, форм власності й господарювання, а також громадянами-підприємцями, які використовують найману працю.

Загальнообов`язкове державне соціальне страхування –це система прав ,обов`язків і гарантій, яка передбачає надання соціальног захисту ,що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби,повної,часткової або тимчасової втрати працездатності,передбачених законом , за рахунок грошових фондів,що формуються шляхом сплати страхових внесків або уповноваженим ним орган (роботодавець), громадянам , а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Завданням законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування є встановлення гарантій щодо захисту прав та інтересів громадян, які мають право на пенсію,а також на інші види соціального захисту, що включають право на забезпечення іх у разі хвороби,постійної або тимчасової втрати працездатності,безробіття з незалежних від них обсавин,народження дитини,необхідністью догляду за малолітньою дитиною або дитиною інвалідо,хворим членом сім`ї , смерті громадянина та членів його сім`ї

А основними напрямками діяльності Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є забезпечення фінансування матеріального забезпечення та надання соціальних послуг відповідно до Закону та надавати і опачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповіднийвид матеріального забезпечення та соціальних послуг працівникам та членів їх сімей а саме :

-                     здійснюють перевірку правильності нарахування і повноти сплати страхових внесків та використання страхових коштів на підприємствах,в установах,організаціях незалежно від форм власності,виду діяльності та госпдарювання ;

-                     здійснюють контроль за праввильним нарахуванням,своєчасною сплатою страхувальником страхових внесків,а також обгрунтованістью проведених ним витрат страхових коштів;

-                     здійснюють контроль за достовірністью подання срахувальникоми та застрахованими особами відомостей;

-                     вести облік і звітність щодо сплати коштів;

-                     публікувати в засобах масової інформації бюджету Фонду на поточний рік та звіт про виконання бюджету Фонду за минулий рік;

-                     надавати безоплатно застрахованим особам і страхувальникам конс ультацій з питань застосування законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працзздатності та витратами ,зумовленими народженням та похованням;

-                     інформувати застрахованих осіб про призначення (відмову) і розмір матеріального забезпечення ,порядок виплат,види т аумови надання матеріальгого забезпечення і соціальних послуг,а також про порядок оскарженння рішень у разі відмови в наданні матеріального забезпечення і соціальних послуг;

-                     співпрацюює з фондами з інших видів загальнообов`язкового державного соціального страхування у реалізації заходів,пов`язаних з наданням матеріальног забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам,приймають спільне рішення щодо участі у фінансуванні цих заходів;

-                     контольє виплати допог по тимчасові втраті працездатності не пов`язані з витратами працездатності внаслідок нещасних випадків на виробництві;

-                     виплати по тимчасові непрпрацездатності по догляду за хврорими;

-                     виплати при народженні дитини;

-                     виплати допомги при народжені дитини до досягнення нею трирічного віку;

-                     виплати допомог по вагітністью і пологам;

-                     виплату допомоги на поховання ;

-                     на санаторно-курортне лікування;

-                     оздровлення дітей в оздоровчих таборах;

-                     позашкільне обслуговування дітей;

Фонди соціального страхування з тимчасової втрати працездатності повинен управлятись на тристоронній основі з рівного числа вибраних осіб, тобто тими, хто безпосередньо у цьому зацікавлений. Це означає, що узгодженість повинна випливати з самої системи управління сферою соціального страхування. При цьому страхові фонди повинні бути повністю прозорими.

Ці принципи не відміняють наявних державних форм соціального забезпечення, а лише підвищують їх управлінську дієвість шляхом перерозподілу відповідальності за соціальне забезпечення між державою, працедавцями та працівниками. Відображаючи нові економічні та соціальні реалії, запропонована реформа є спробою відгородити бюджет від основної частини видатків на соціальний захист, що сприятиме підвищенню ефективності. Така фінансова система, з одного боку, не обтяжує бюджет, а з другого — не створює надмірно великого рівня затрат на робочу силу, який міг би стати, на перешкоді формальній зайнятості. Проте, враховуючи низький рівень заробітної плати, було б не правильно домагатися збільшення участі у фінансуванні соціального страхування з боку всіх працівників без відповідних компенсацій у заробітній платі[43].

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, здійснюється за принципами:

1) законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

2) обов’язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на вибрані посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах; члени колективних підприємств, сільськогосподарських та інших виробничих кооперативів; також осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, видається свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів страхування (порядок видачі та зразок свідоцтва про загальнообов`язкове державне соціальне страхування затверджуються Кабінетом Міністрів України). І добровільності страхування осіб, громадян України, які працюють за межами території України і не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги, за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до діючого законодавства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до діючого законодавства;

3) державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав;

4) обов'язковості фінансування Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг, в обсягах, що будуть передбачені Законом “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням”;

5) формування та використання страхових коштів на засадах солідарності та субсидування;

6) цільового використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

7) паритетності в управлінні Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності представників держави, застрахованих осіб та роботодавців;

8) відповідальності роботодавців та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги.

Відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є юридичними особами, мають печатки із своїм найменуванням, рахунки в банках. Відділення Фонду забезпечують виконання покладених на них завдань разом з органами реєстрації платників збору на обов'язкове державне соціальне страхування до Фонду.

На відділення Фонду соціального страхування України покладаються такі головні завдання:

- забезпечувати виконання діючого законодавства про обов'язкове державне соціальне страхування, рішень правління та Наглядової ради Фонду, власних рішень з питань забезпечення права громадян на соціальне страхування, координація роботи профоб'єднань та галузевих комітетів профспілок регіону по соціальному страхуванню;

- забезпечувати надходження та аккумуляція збору на обов'язкове соціальне страхування та інших коштів до Фонду, контроль за цільовим їх використанням;

- здійснювати заходи по фінансуванню видатків на виплату встановлених законодавством видів допомоги по соціальному страхуванню, оплату витрат на санаторно-курортне лікування та оздоровлення працюючих і членів їх сімей, професійне навчання і підвищення кваліфікації працівників соціального страхування, страхового активу, забезпечення та впровадження автоматизованих робочих місць, нових інформаційних технологій;

- приймати участь у здійсненні міжрегіонального та міжнародного співробітництва з проблем, пов'язаних із соціальним страхуванням.

З метою виконання покладених на них завдань відділення Фонду:

- організовують та проводять практичну роботу в регіонах по забезпеченню права громадян на соціальне страхування, координуть дії регіональних та галузевих органів профспілок по соціальному страхуванню;

- здійснюють контроль за додержанням вимог законодавства про обов'язкове соціальне страхування, виконанням рішень правління та Наглядової ради Фонду, власних рішень, за своєчасним і повним надходженням збору на обов'язкове соціальне страхування до відділень Фонду, а також за цільовим і правильним витрачанням коштів Фонду соціального страхування;

- забезпечують ведення в регіонах регіональними галузевими органами профспілок і профоб'єднаннями, яким затверджено бюджети, а при їх відсутності - виконавчими дирекціями відділень Фонду реєстрації платників збору на обов'язкове соціальне страхування, єдиний їх облік та подання звітності щодо коштів Фонду, вживають заходи до суворого дотримання існуючих вимог у цій роботі;

- розглядають і затверджують бюджети відділень по коштах Фонду в розрізі галузевих профспілок та профоб'єднань регіонів, а також страхувальників, які зареєстровані у виконавчих дирекціях відділеннях Фонду, складають звіти про їх виконання;

- затверджують і фінансують регіональні і галузеві програми з питань діяльності Фонду, в тому числі в разі надзвичайних ситуацій, а також витрати на утримання працівників соціального страхування, довірених лікарів у встановленому правлінням Фонду соціального страхування України порядку;

- організовують та спрямовують діяльність виконавчих дирекцій відділень Фонду (в тому числі - господарську), проводять ревізії та перевірки по коштах Фонду, за результатами яких вживають відповідних заходів. З цією метою діють на громадських засадах ревізійні комісії відділень Фонду та контрольно-ревізійні служби виконавчих дирекцій відділень Фонду;

- забезпечують реалізацію заходів щодо санаторно-курортного лікування та оздоровлення працюючих і членів їх сімей, затверджують плани розподілу путівок в розрізі регіональних галузевих профспілок та профспілкових об’єднань, а також страхувальників, що виходять безпосередньо на виконавчу дирекцію відділення Фонду, розглядають, як виняток, звернення про придбання позапланових путівок і погоджують та контролюють ціни на путівки в оздоровниці регіону, здійснюють контроль за правильністю їх використання, якістю обслуговування в санаторіях, пансіонатах з лікуванням, розглядають питання роботи санаторіїв-профілакторіїв;.

- беруть участь у розробці регіональних програм соціального розвитку;

- готують пропозиції щодо вдосконалення законодавства про обов'язкове державне соціальне страхування, беруть участь у розробці проектів відповідних нормативних актів;

- організовують професійну підготовку та підвищення кваліфікації працівників виконавчих дирекцій відділень Фонду та профспілкових органів, страхового активу, спеціалістів фінансових служб підприємств, установ і організацій, які безпосередньо займаються питаннями соціального страхування, поширюють прогресивні форми і методи роботи;

- забезпечують впровадження у регіонах автоматизованих робочих місць, автоматизоване оброблення інформації, створення єдиного банку даних про платників збору на обов'язкове соціальне страхування до Фонду;

- взаємодіють у питаннях, що належать до їх компетенції, з органами виконавчої влади та управління, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями регіонів;

- здійснюють на договірних засадах міжрегіональне і міжнародне співробітництво з питань, що належать до компетенції відділень Фонду;

-                     інформують щоквартально громадськість через засоби масової інформації про свою діяльність.

Розглянемо загальні положення Фонду соціального страхуванняна прикладі Виконавча дирекція Київського міського відділення Фонду яка є органом Фонду соціального страхування, котрий являється юрдичною особою, має штамп і печатку встановленого зразка із своїм найменуванням та відповідні рахунки в установах банку, і здійснює розпорядчі функції по керівництву роботою міжрайонних виконавчих дирекцій відділень Фонду та координацію роботи по коштах соціального страхування профспілкових органів, які мають бюджет соціального страхування, забезпечує виконання рішень правління Фонду у межах визначених їй повноважень, вирішує покладені на них завдання. У своїй діяльності Виконавча дирекція Київського міського відділення Фонду соціальног страхування з тимчасової втрати працездатності підконтрольна та підзвітна правлінню Фонду соціального страхування.

В своїй діяльності Виконавча дирекція Київського міського відділення Фонду керується чинним законодавством України, нормативними актами по забезпеченню права громадян на обов'язкове державне соціальне страхування, постановами і рішеннями правління та Наглядової ради Фонду соціального страхування України, а також Положенням про Виконавчу дирекцію Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Виконавча дирекція Київського міського відділення Фонду створена з метою організації підготовки проектів рішень правління Фонду та їх виконання; забезпечення практичного надходження та акумуляції коштів від збору на обов'язкове державне соціальне страхування, а також інших надхождень до бюджету Фонду, призначених для фінансування видатків встановлених чинним законодавством; здійснення заходів по фінансуванню видатків на виплату встановлених допомог по соціальному страхуванню, а також на санаторно-курортне лікування та оздоровлення працюючих і членів їх сімей; розробка пропозицій для прийняття рішень правлінням Фонду та ініціювання ним розгляду органами державного управління з питань забезпечення соціальним страхуванням. Для здійснення контролю за цільовим використанням коштів соціального страхування, що знаходяться на рахунках Виконавча дирекція Київського міського відділення Фонду повина здійснювати професійне навчання і підвищення кваліфікації працівників органів Фонду, а також профспілкових органів, які безпосередньо займаються питаннями соціального страхування, страхового активу, працівників санаторіїв-профілакторіїв, які утримуються за рахунок коштів Фонду; забезпечувати та впроваджувати автоматизацію робочих місць, нових інформаційних технологій; узагальнювати та інформувати про міжнародний досвід у забезпеченні соціальним страхуванням,приймати участь у здійсненні міжнародного співробітництаа з проблем, пов'язаних із соціальним страхуванням[44].

Виконавча дирекція Київського міського відділення Фонду соціального страхування України у своєму складі має такі відділи:

бюджетний відділ;

фінансовий відділ;

відділ допомоги по соціальному страхуванню;

контрольно-ревізійний відділ;

відділ з питань оздоровлення;

відділ господарського забезпечення та діловодства;

З метою забезпечення виконання покладених на неї завдань виконавча дирекція Київського міського відділення Фонду:

- готує за дорученням правління Фонду проекти рішень з питань соціального страхування;

- розробляє проект бюджету Фонду соціального страхування , аналізує хід його виконання та інших рішень правління Фонду, звітує про їх виконання перед правлінням Фонду та у встановленому порядку - перед Наглядовою радою Фонду та Міністерством праці та соціальної політики;

- бере участь у розробці проектів актів законодавства, розробляє проекти положень, інструкцій, інших роз'яснень, методичних рекомендацій по соціальному страхуванню, здійснює контроль за їх додержанням. Готує інформаційні і довідкові матеріали з питань діяльності Фонду ;

- розробляє разом з Мінфіном, Мінекономіки, Мінпраці пропозиції про розмір збору на обов'язкове соціальні страхування і подає їх правлінню Фонду для подальшого розгляду Кабінетом Міністрів України;

- веде за формою, встановленою правлінцям Фонду, єдиний облік зареєстрованих організацій , яке затверджено бюджетом, а при їх відсутності виконавчими дирекціями відділень Фонду платників збору на обов'язкове соціальне страхування до Фонду, координує роботу органів реєстрації з цього питання;

- здійснює контроль за своєчасним і повним надходженням збору на обов'язкове соціальне страхування до Фонду, а також за цільовим і правильним використанням та витрачанням коштів бюджету Фонду, проводить ревізії та перевірки по коштах Фонду, вживає заходів по вдосконаленню цієї роботи;

- забезпечує розроблення та впровадження автоматизованих робочих місць, автоматизоване оброблення інформації по коштах Фонду, організовує роботу по створенню єдиного банку даних про платників збору на обов'язкове соціальне страхування до Фонду;

- розробляє і подає правлінню Фонду проекти структури, штатного розкладу, фонду оплати праці і кошторису видатків виконавчої дирекції Фонду, готує пропозиції для вирішення питань про умови та оплату праці працівників органів Фонду, а також інших працівників, які утримуються за рахунок коштів соціального страхування;

- готує для розгляду правлінням Фонду проект плану розподілу путівок на санаторно-курортне лікування та оздоровлення працюючих і членів сімей, забезпечує реалізацію інших заходів щодо розвитку цього напрямку роботи. Спільно з регіональними і галузевими органами профспілок, виконавчими дирекціями відділень Фонду здійснює контроль за правильністю використання путівок, цінами на путівки рівнем обслуговування в оздоровчих закладах;

- забезпечує спільно з виконавчими дирекціями відділень Фонду вирішення питань роботи санаторіїв-профілакторіїв, готує пропозиції по їх фінансуванню;

- аналізує, готує висновки та пропозиції з питань надання працюючим та членам їх сімей допомог при народженні дитини,на погребениє та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею тритічного віку за рахунок коштів Фонду;

- здійснює розрахунки по коштах, що направляються за рішенням правління на фінансування заходів по соціальному страхуванню, господарську і видавничу діяльність;

- укладає за дорученням правління Фонду угоди з науковими та іншими організаціями на проведення досліджень, підготовку пропозицій і впровадження заходів з питань удосконалення -роботи по соціальному страхуванню, нормативного, методичного та інформаційного забезпечення діяльності органів Фонду соціального страхування ;

- організовує вивчення громадської думки, тенденцій і актуальних проблем соціального страхування в державі, а також вітчизняного та зарубіжного досвіду для використання в роботі органів Фонду соціального страхування ;

- забезпечує діяльність виконавчих дирекцій відділень Фонду, в тому числі господарську, ведення обліку і звітності по коштах соціального страхування, удосконалення цієї роботи. Організовує і проводить професійну підготовку та підвищення кваліфікації кадрів органів Фонду, а також профспілкових органів, які безпосередньо займаються питаннями соціального страхування, страхового активу, працівників санаторіїв-профілакторіїв, які утримуються за рахунок коштів Фонду, узагальнює та поширює прогресивні форми і методи роботи;

-                     здійснює роботу з листами, скаргами, зверненнями та пропозиціями з питань соціального страхування, вживає заходи до вирішення поставлених в них питань.

Страхові внески на державне соціальне страхування нараховуються на фонд оплати праці та інші виплати, в тому числі в натуральній формі, які підлягають оподаткуванню прибутковим податком з громадян.

Не нараховуються внески на такі види виплат працівникам:

— вихідна допомога при звільненні;

— компенсація за невикористану відпустку;

— вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників квартир, комунальних послуг, палива, проїзних квитків;

— дивіденди за акціями;

— неоподаткована сума матеріальної допомоги;

— виплати з коштів фонду соціального страхування України і Пенсійного фонду України (крім коштів на оплату праці);

— допомога сім'ям з державного та місцевих бюджетів та деякі інші виплати.

Нараховані страхові внески страхувальник сплачує шляхом безготівкових розрахунків — перезарахуванням відповідних сум із свого рахунка на рахунок № 652"Кошти Фонду соціального страхування".

Підприємства сплачують страхові внески в дні одержання заробітної плати. Якщо заробітна плата виплачується двічі на місяць, вони теж сплачуються двічі.

Бюджетні та громадські підприємства сплачують внески до Фонду один раз на місяць — у строк, встановлений для виплати заробітної плати за другу половину місяця. Прострочення платежу карається пенею у розмірі 0,3% за кожний прострочений день.

Контроль за сплатою внесків здійснюють органи Фонду . У деяких випадках цей контроль може здійснювати і податкова інспекція.

Кошти ФСС з ТВП можуть використовуватись страхувальниками лише відповідно до їхнього цільового призначення у встановленому порядку.

Форми використання засобів соціального страхування:

— грошові виплати;

— пільги;

—              фінансування послуг.

Виплати і пільги за своїм функціональним призначенням можуть бути представлені двома групами:

— виплати і пільги, отримання яких зумовлене участю людини в суспільній праці та економічними характеристиками самої праці (трудовий стаж, умови праці, величина заробітної плати);

— виплати та пільги, які покликані зменшити негативний вплив певних соціальних факторів (виплати інвалідам війни, непрацездатним від народження, малозабезпеченим сім'ям з дітьми, затрати на протезування, навчання та працевлаштування інвалідів тощо).

Виплати та пільги мають дві основні форми:

— грошові виплати (пенсії та грошова допомога);

— безплатні та пільгові послуги. Пенсія — гарантована щомісячна грошова виплата для забезпечення громадян у старості на випадок повної або часткової непрацездатності, втрати годувальника, а також у зв'язку з досягненням законодавче встановленого стажу роботи у сферах трудової діяльності. Пенсійні виплати мають страхову природу. Трудящі, їхні сім'ї і, з настанням страхового випадку, ті, що з огляду обставин не брали участі в трудовому процесі, а за законом мають право на пенсійне забезпечення, отримують його із спеціального Пенсійного фонду, який створюється за рахунок внесків страхувальників до Фонду соціального страхування.

Величина ресурсів соціального страхування, спрямованих на пенсійне забезпечення, визначається демографічними та економічними чинниками.

До демографічних чинників відносять:

— середню тривалість життя та її динаміку;

— кількість людей пенсійного віку;

— чисельність працездатного населення і т.ін.

До економічних чинників відносять:

— економічний стан країни в цілому:

— співвідношення рівнів заробітної плати та пенсії;

— надбавки за стаж, умови роботи тощо;

— наявність та питома вага осіб, котрі мають право на пільги при визначенні рівня пенсійного забезпечення тощо.

Залежно від причини, що обумовлює право на отримання пенсії, розрізняють трудові та соціальні пенсії.

Трудові пенсії: за віком, за інвалідністю, при втраті годувальника, за вислугу літ.

Соціальні: пенсії непрацездатним громадянам, котрі не мають права на трудову пенсію.

Право на отримання трудової пенсії мають особи з певним стажем суспільно-корисної роботи за умови сплати відповідними підприємствами та організаціями страхових внесків до Державного пенсійного фонду.

Розмір трудової пенсії, як правило, порівнюється із заробітком у минулому і встановлюється у відсотках до нього на загальних або пільгових засадах.

Розмір соціальних пенсій, що сплачуються непрацездатним громадянам, якщо у них немає права на трудову пенсію, визначається за категоріями у відсотках до мінімальної пенсії за віком.

Наявність соціальних пенсій дає змогу охопити державним соціальним страхуванням усіх громадян, гарантувати їм мінімальний рівень матеріального добробуту незалежно від наявності трудового стажу.

Виплати на допомогу — гарантовані грошові виплати при тимчасовій перерві в роботі, а також компенсації підвищення виплат, спричинених певними подіями. Їх поділяють на дві групи:

— виплати з тимчасової непрацездатності у зв'язку з доглядом за дитиною, вагітністю та пологами;

— виплати у зв'зку з народженням дитини, виплати на похорони працівникам або членам сім'ї.

Виплати на дітей малозабезпеченим сім'ям не входять у жодну із груп, оскільки вони залежать від рівня доходів сім'ї.

Виплати з безробіття — здіснюються за рахунок фондів соціального страхування та позабюджетних фондів сприяння зайнятості.

Головне призначення цієї виплати — недопущення різкого падіння доходів працівників, що тимчасово втратили роботу.

Розмір виплат з безробіття встановлюється у відсотках від заробітної плати і становить не менше 1/2 її величини за останнім місцем роботи.

Фінансування послуг, що здійснюються по лінії соціального страхування, спрямоване на задоволення потреб певних груп непрацездатних громадян, зокрема:

— утримання будинків-інтернатів для дітей та громадян похилого віку;

— покриття затрат на лікування та відпочинок престарілих і інвалідів;

— працевлаштування інвалідів;

— протезування;

—              оплата пільг.

2.2 Панування бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (на прикладі 2005р.)

Розробка і подання на затвердження правлінням Фонду проекту бюджету Фонду соціального страхування в розрізі його відділень та національних галузевих профоб''еднань, яким за рішенням правління Фонду соціального страхування затверджуються бюджети здійснюється Виконавчою дирекцією Фонду.

Проект бюджету Фонду включає в себе такі статті:

Доходи:

- страхові внески;

- надходження від Фонду соціального страхування України. (планується для відділень і профоб'єднань при наявності у них дефіциту коштів).

Витрати:

- виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності;

- по вагітності і пологах;

- при народженні дитини;

- на поховання

- оздоровлення працюючих та членів їх сімей;

- здійснення соціального страхування;

- централізовані перерахування Фонду.

Відповідно до затвердженого бюджету фонду правління відділень Фонду за поданням їх виконавчих дирекцій розглядають і затверджують бюджет відділення в розрізі регіональних галузевих профорганів, яким за рішенням правлінь відділень Фонду затверджено бюджети, та страхувальників, які безпосередньо зареєстровані та підзвітні виконавчим дирекціям відділень Фонду. На підставі бюджету відділення регіональні галузеві профоргани затверджують і доводять бюджети до міських і районних профорганів[52].

Кошти бюджету Фонду соціального страхування України формуються за рахунок страхових внесків на державне соціальне страхування підприємств, установ і організацій (крім колгоспів, у тому числі риболовецьких) незалежно від форм власності та господарювання, виду діяльності й галузевої належності, об”єднань громадян, громадян-підприємців за найманих працівників, нарахованих на фонд оплати праці, включаючи всі витрати на оплату прці незалежно від джерела фінансування, які визначаються згідно з нормативними актами про склад коштів, що спрямовуються на зазначені цілі, а також виплат, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян.

Розрахунок загальної суми страхових внесків в цілому по Фонду та його відділеннях вдоходній частині проекту бюджету здійснюєься на підставі данних Міністерства економіки України про Фонд оплати праці на наступний рік[52].

Відділення Фонду та національні галузеві профоб”єднання, які мають бюджети, при розробці проектів відповідних бюджетів визначають фонд оплати праці по галузях на наступний рік таким чином: розрахований очікуваний розмір фонду оплати праці поточного року множиться на процент співвідношення фонду оплати праці наступного та поточного років.

На приклад: по регіону фонд оплати праці за 9 місяців поточного року склав 400,0 тис. грн., а за минулий рік - 91,0 тис. грн., в тому числі його 9 місяців - 70,0 тис. грн.

Розрахунок очікуваного фонду оплати праці поточного року:

а) 91,0 : 70,0 х 100 = 130%;

б) 400,0 тис. грн. х 130 : 100 = 520,0 тис. грн.

За даними Міністерства економіки України фонд оплати праці наступного року збільшиться в порівнянні з очікуваним поточного року на 145%.

Таким чином, фонд оплати праці для розробки проекту бюджету на наступний рік складе:

520,0 х 145,0% : 100 = 754,0 тис. грн.

Рзрахункові дані витрат на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності і пологах, при народженні дитини, на поховання визначаються шляхом множення суми фонду оплати праці наступного року на процентне співвідношення витрат по кожному виду допомоги до фонду оплати праці минулого року.

Для забезпечення додаткового фінансування виплат допомоги по тимчасовій непрацездатності в разі підвищення рівня захворюваності (коли фактичні витрати більші розрахункових), а також надання фінансової допомоги при надзвичайних ситуаціях, в бюджетах фонду та його відділень відповідно щорічно планується резерв коштів в розмірі 1 та 5% від загальної суми асигнувань на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Кошти цього резерву накопичуються, враховуючи окремо і використовуються лише за прямим призначенням.

Покриття перевитрат по тимчасовій непрацездатності проводиться по підсумках за рік.

Витрати по статті “Оздоровленяя працюючих та членів їх сімей” визначаються в бюджеті Фонду в єдиному процентному співвідношенні до суми страхових внесків суми витрат по цій статті для всіх відділеня Фонду та національних галузевих профоб”єднань, які мають бюджети.

Кошти по цій статті передбачаються на:

- придбання путівок на санаторно-курортне лікування та відпочинок працюючих і членів їх сімей;

- дотацію на утримання дитячих оздоровчих,студентських спортивно-оздоровчих таборів, оплату проїзду в санаторії;

- витрати на ремонт, обладнання і оренду дитячих оздоровчих таборів можуть визначатися лише для бюджетних і профспілкових організацій, які утримують на своєму балансі вказані табори, або за їх дольовою участю;

Суми витрат на утриимання санаторіїв-профілакторіїв плануються виконавчими дирекціями відділеннь Фонду та галузевими профорганами, які мають бюджети, згідно кошторисів на їх утримання.

Проекти цих кошторисів розробляються на підставі затверджених штатних розкладів санаторіїв-профілакторіїв, розмірів заробітньої плати персоналу, який утримується за рахунок коштів соціального страхування, запланованої кількості ліжко-днів і встановлених правлінням витрат на харчування, лікування та культобслуговування з розрахунку на один ліжко-день, консультацій - з розрахунку на одну путівку один, курсівку.

Відділення Фонду , національні галузеві профоб'єднання, які мають бюджети, використовують кошти соціального страхування, передбачені на оздоровлення працюючих та членів їх сімей, в межах встановленого проценту витрат на ці цілі до суми фактичних страхових внесків, які надійшли в бюджет, при умові забезпечення встановлених бюджетом планових перерахувань. В тому разі, коли фактично сума надходжень страхових внесків менша від планової, за підсумками дев'яти місяців і року здійснюється відповідне зменшення асигнувань по статті “Оздоровленяя працюючих та членів їх сімей”, при цьому на суму перевитрат зменшуються асигнування по цій статті.

Асигнування по статті “Здійснення соціального страхування” визначається на підставі затверджених штатів і встановлених посадових окладів для працівників, які утримуються за рахунок коштів соціального страхування, та нормативних актів по оплаті праці.

У цій статті плануються:

- фонд оплати праці, у тому числі на преміювання та матеріальну допомогу з відповідними нарахуваннями;

- витрати на:

1) відрядження;

2) оренду приміщень;

3) послуги засобів зв’язку;

4) канцелярські та поштово-телеграфні потреби;

5) утримання і забезпечення роботи автотранспорту;

6) впровадження та утримання обчислюваної техніки;

7) послуги позавідомчої охорони;

Страницы: 1, 2, 3, 4