Іноземне інвестування

Іноземне інвестування

Shura19@yandex.ru

ЗМІСТ

сторінка

ВСТУП

............................................................................

................................... 3

1. Поняття, суб'єкти, форми та види іноземного інвестування.

Оцінка іноземних інвестицій. Об'єкти іноземного інвестування......

5

2. Створення сприятливого інвестиційного клімату

............................. 8

3. Вільні економічні зони як ефективний засіб залучення

іноземних

інвестицій..............................................................

....................18

4. Інвестиції в підприємства

України..........................................................22

ВИСНОВКИ................................................................

......................................27

ЛІТЕРАТУРА

............................................................................

.......................29

ВСТУП

Що таке міжнародні інвестиції і які місце вони посідають в економіці

Україна, і не тільки України? За останні часові періоди інвестиції стали

відігравати особливу роль у житті будь-якої країни пострадянського періоду.

Коли є кошти, їх можна інвестувати в основні фонди або в оборотні кошти, та

якщо продукція має достатній ринок збуту, то можна жити досить

респектабельно навіть в умовах нестабільної економіки. Але де знайти кошти

в час, коли така слабка стабільність як в економіці, так і законодавстві?

Згідно з визначенням гроші є у інвесторів, але більшість їх знаходиться

за кордоном, де фінансисти грають за своїми правилами. Вони готові вкладати

гроші тільки в ті проекти, які принесуть їм найбільшу користь.

Дослідження проблеми інвестування економіки завжди знаходилось у центрі

уваги економічної думки. Це обумовлено тим, що інвестиції торкаються

найглибших основ господарської діяльності, визначають процес економічного

зростання в цілому. У сучасних умовах вони виступають найважливішим засобом

забезпечення умов виходу з економічної кризи, структурних зрушень у

народному господарстві, зростання технічного прогресу, підвищення якісних

показників господарської діяльності на мікро - і макрорівнях. Активізація

інвестиційного процесу є одним із надійніших механізмів соціально-

економічних перетворень.

Ситуація економічного розвитку, яка склалась зараз в Україні, дуже

складна. Серед сукупності причин, що сприяли економічній кризі та утримують

перехід України на траєкторію економічного зростання, чи не найголовнішою є

низька інвестиційна активність. З 1991 р. обсяг ВВП скоротився майже

вдвічі. При цьому абсолютна більшість відтворювальних ресурсів ледве

покриває фізичне зношування виробничого апарату, а чистого нагромадження

(приріст основного капіталу) практично немає. Ця тенденція тісно пов’язана

з явищами щорічного падіння обсягів капітальних вкладень, постійним

зменшенням бюджетного фінансування народного господарства. З 1989 по 1996

рр. обсяг капітальних вкладень скоротився на 78,2%. Зношування основних

фондів у деяких галузях досягло критичного рівня і не компенсується новими

капітальними вкладеннями.

У забезпеченні виходу економіки з кризового стану і стабільного її

розвитку вирішальну роль відіграє науково обґрунтована інвестиційна

політика держави. Саме вона визначає реальні джерела, напрями, структуру

інвестицій, здійснює раціональні та ефективні заходи для виконання

загальнодержавних, регіональних та місцевих соціально-економічних і

технологічних програм, відтворює процеси на макро- й мікроекономічному

рівнях. Водночас держава повинна створювати сприятливий інвестиційний

клімат з метою ширшого залучення, поряд з внутрішніми, іноземних інвесторів

на взаємовигідних засадах.

Загальновідомо, що ефективне реформування економіки будь-якої країни,

її структурне перетворення з якісним оновленням товаровиробництва, ринкової

та соціальної інфраструктури немислимі без відповідних капіталовкладень,

тобто без належного інвестування. Без надійних капіталовкладень неможливо

забезпечити створення і впровадження новітніх технологій, систем сучасної

організації та управління товаровиробництвом і збутом продукції, розвиток

ринкової інфраструктури, інформатизацію суспільства тощо. Це фундаментальні

основи для забезпечення конкурентоспроможності національного

товаровиробництва, без чого не може бути й успішної інтеграції нашої країни

в Європейське співтовариство. Складні відтворювальні процеси відбуваються

виключно на базі інвестування. Чим воно активніше, тим швидші темпи

відтворення і ефективних ринкових перетворень.

Крім того інвестиції дають змогу впроваджувати науково-технічні

досягнення у виробництво і на цій основі забезпечувати зростання ВНП,

продуктивності праці, реальних доходів на душу населення, а також

вирішувати багато соціальних проблем. Дослідженнями встановлено пряму

залежність між темпами зростання ВНП та інвестиціями, бо

конкурентоспроможність і темпи розвитку підприємства визначаються

інвестиціями. Без них підприємство будь-якої форми власності приречене на

банкрутство. Тому у розвинутих країнах приділяється серйозна увага

інвестиційній діяльності. Органи державного управління у цих країнах

використовують широкий спектр методів її стимулювання:

> прискорена амортизація;

> раціональна податкова система;

> кредити та регулювання банківських процентних ставок;

> заохочення лізингу.

В Україні ж дотепер не створено обґрунтованої системи державної

підтримки інвестиційної діяльності підприємств. Як наслідок цього, в

інвестиційній діяльності країни утворилося замкнуте коло, коли

недоінвестування народного господарства посилює спад виробництва, що, в

свою чергу, спричиняє зниження інвестиційних можливостей суб’єктів

господарювання та держави. Вивести Україну з цієї ситуації може лише

науково обґрунтована інвестиційна політика держави.

Отже, дана курсова робота розкриває суть іноземних інвестицій, основні

шляхи залучення іноземного капіталу, основні заходи стимулювання іноземного

інвестування. В роботі наведені приклади залучення іноземних інвестицій на

підприємства України.

1. Поняття, суб'єкти, форми та види іноземного інвестування. Оцінка

іноземних інвестицій. Об'єкти іноземного інвестування.

У Законі України «Про режим іноземного інвестування» іноземні

інвестиції визначаються як цінності, що вкладаються іноземними інвесторами

в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з

метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Іноземними інвесторами є суб'єкти, які провадять інвестиційну

діяльність на території України, а саме:

• юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого ніж

законодавство України;

• фізичні особи — іноземці, які не мають постійного місця проживання на

території України і не обмежені у дієздатності;

• іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації;

• інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визнаються

такими відповідно до законодавства України.

У законодавстві України існує також визначення терміну «іноземні

суб'єкти господарської діяльності», які в Законі України «Про

зовнішньоекономічну діяльність» визначаються як суб'єкти господарської

діяльності, що мають постійне місцезнаходження або постійне місце

проживання за межами України.

Крім вищезазначених, в Декреті Кабінету Міністрів України від 19 лютого

1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»

дається визначення поняття «нерезиденти», до яких відносяться:

• фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без

громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, в

тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України;

• юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають

статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням

за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства

іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти

підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб'єктів

підприємницької діяльності України;

• розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські,

торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх

філії, що мають імунітет та дипломатичні привілеї, а також представництва

інших організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності на

підставі законів України.

Необхідно пам'ятати про те, що до «іноземних інвесторів» застосовуються

положення чинного законодавства України, що стосуються їх безпосередньо, а

також «іноземних суб'єктів господарської діяльності» та «нерезидентів».

У Законі України «Про режим іноземного інвестування» визначаються

наступні види іноземних інвестицій:

V іноземна валюта, що визнається конвертованою Національним банком

України;

V валюта України — при реінвестиціях в об'єкт первинного

інвестування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно

до законодавства України за умови сплати податку на прибуток

(доходи);

V будь-яке рухоме та нерухоме майно та пов'язані з ним майнові

права;

V акції, облігації, інші цінні папери, а також корпоративні права

(права власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної

особи, створеної відповідно до законодавства України або

законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті;

V грошові вимоги та права на вимоги виконання договірних

зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають

вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами

(процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними

звичаями;

V будь-які права інтелектуальної власності, вартість яких у

конвертованій валюті підтверджена згідно із законами

(процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними

звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні,

включаючи легалізовані на території України авторські права,

права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для

товарів і послуг, ноу-хау тощо;

V права на здійснення господарської діяльності, включаючи права на

користування надрами та використання природних ресурсів, наданих

відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у

конвертованій валюті згідно із законами (процедурами) країни

інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

V інші цінності відповідно до законодавства України. Відповідно до

Закону України «Про режим іноземного інвестування» іноземні

інвестори мають право здійснювати інвестиції на території України

в наступних формах:

V часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з

українськими юридичними та фізичними особами, або придбання

частки діючих підприємств;

V створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам,

філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб

або придбання у власність діючих підприємств повністю;

V придбання не забороненого законами України нерухомого чи рухомого

майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання,

транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого

одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій,

облігацій та інших цінних паперів;

V придбання самостійно або за участю українських юридичних чи

фізичних осіб прав на користування землею, та використання

природних ресурсів на території України;

V придбання інших майнових прав.

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися також в інших формах, які не

заборонені законами України, в тому числі без створення юридичної особи на

підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України.

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися на основі концесійних

договорів, договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне

виробництво та інші види спільної інвестиційної діяльності.

Надання іноземним інвесторам прав на розробку та освоєння відновлюваних

і не відновлюваних природних ресурсів, проведення господарської діяльності,

пов'язаної з використанням об'єктів, що перебувають у державній власності,

але не передані підприємствам, установам, організаціям у повне господарське

відання чи оперативне управління, здійснюється на підставі концесійних

договорів, які укладаються з іноземними інвесторами Кабінетом Міністрів

України або уповноваженим на це державним органом відповідно до

законодавства України. Термін дії концесійного договору визначається

залежно від характеру та умов концесії, але не може бути більшим ніж 99

років. Якщо концесійні договори містять умови, не передбачені

законодавством України, вони підлягають затвердженню Верховною Радою

України.

Іноземні інвестори мають право укладати договори (контракти) про

спільну інвестиційну діяльність (виробничу кооперацію, спільне виробництво

тощо), не пов'язану із створенням юридичної особи, відповідно до

законодавства України.

Господарська діяльність на підставі зазначених договорів (контрактів)

регулюється законодавством України.

Сторони за договорами (контрактами) повинні вести окремий

бухгалтерський облік і складати звітність щодо операцій, пов'язаних з

виконанням умов цих договорів (контрактів), та відкрити окремі рахунки в

установах банків України для проведення розрахунків за цими договорами

(контрактами).

Договори (контракти) мають бути зареєстровані у терміни та в порядку,

що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Положення про порядок

державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну

діяльність за участю іноземного інвестора затверджене Постановою Кабінету

Міністрів України від 30 січня 1997р. №112.

Майно (крім товарів для реалізації або власного споживання), що

ввозиться в Україну іноземними інвесторами на строк не менше трьох років з

метою інвестування на підставі зареєстрованих договорів (контрактів),

звільняється від обкладення митом. При відчуженні такого майна раніше трьох

років з часу зарахування його на баланс мито сплачується у порядку,

передбаченому ч. 5 статті 18 цього Закону.

Прибуток, одержаний від спільної інвестиційної діяльності за договорами

(контрактами), оподатковується відповідно до законодавства України.

Специфіка регулювання іноземних інвестицій у спеціальних (вільних)

економічних зонах встановлюється законодавством України про спеціальні

(вільні) економічні зони. Правовий режим іноземних інвестицій, що

встановлюється у спеціальних (вільних) економічних зонах, не може

створювати умови інвестування та здійснення господарської діяльності менш

сприятливі, ніж встановлені Законом України «Про режим іноземного

інвестування».

Іноземні інвестиції та інвестиції українських партнерів, включаючи

внески до статутного фонду підприємств, оцінюються в іноземній

конвертованій валюті та у валюті України за домовленістю сторін на основі

цін міжнародних ринків або ринку України.

Перерахування інвестиційних сум в іноземній валюті у валюту України

здійснюється за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним

банком України.

При реінвестиціях прибутку, доходу та інших коштів, одержаних у валюті

України внаслідок здійснення іноземних інвестицій, перерахування

інвестиційних сум провадиться за офіційним курсом валюти України,

визначеним Національним банком України на дату фактичного здійснення

реінвестицій.

Об'єктами іноземного інвестування є всі об'єкти, інвестування в які не

заборонено законами України. Так, згідно із Законом України «Про

інвестиційну діяльність» об'єктами інвестиційної діяльності в Україні може

бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди та оборотні кошти у всіх

галузях і сферах народного господарства України, цінні папери, цільові

грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші

об'єкти власності, а також майнові права. При цьому, забороняється

інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам

санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших

норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та

інтереси громадян, юридичних осіб і держави, які охороняються законом.

2. Створення сприятливого інвестиційного клімату.

Інвестиційний клімат держави — це сукупність політичних, правових,

економічних та соціальних умов, що забезпечують та сприяють інвестиційній

діяльності вітчизняних та закордонних інвесторів. Сприятливий інвестиційний

клімат має забезпечити захист інвестора від інвестиційних ризиків.

Враховуючи стан економічного потенціалу й обмежені внутрішні

інвестиційні можливості впродовж всього періоду трансформації економіки,

українська держава намагається створити сприятливі рамкові умови для

розвитку інвестиційної сфери. Здійснено перехід до управління інвестиціями

на базі ринкових відносин. Формується багато секторна система капітального

будівництва. Ліквідовані будівельні міністерства. Розукрупнені та

приватизуються будівельні організації. У макроекономічній політиці наголос

робиться на створенні передумов зростання інвестицій — послаблення

інфляції, забезпечення оптимальних процентів за депозитами і вкладеннями,

зниження відсоткових ставок за кредитами, скорочення заборгованості та

зростання споживчого попиту населення.

До чинників, що забезпечують подолання або зниження ризиків для

інвесторів в Україні, належать:

1) рівень розвитку продуктивних сил та стан ринку інвестицій;

2) правове поле держави (законодавча база);

3) політична воля усіх гілок влади;

4) стан фінансово-кредитної системи;

5) статус іноземного інвестора;

6) інвестиційна активність населення.

За умов економічної кризи важливе значення має державна підтримка

реалізації інвестиційних проектів розвитку пріоритетних виробництв, а також

впровадження економічних регуляторів активізації внутрішньої інвестиційної

активності.

Рівень розвитку продуктивних сил держави — один з найважливіших

чинників, що впливає на покращення інвестиційного клімату. Оскільки основні

джерела інвестицій формуються у виробництві, то велике значення має

зростання ВВП та національного доходу, що спрямовуються на нагромадження.

На жаль, до 1997 р. ми маємо стійке падіння цих показників. Ретроспективна

картина погіршується тим, що наша методика визначення ВВП суттєво

відрізняється від світової, на що вказує шерег вітчизняних і зарубіжних

вчених. Розподіл національного доходу на фонди споживання і нагромадження

та фінансування обігових коштів і основних фондів дає певну помилку у

визначенні розміру ресурсів для інвестування, але не такою мірою.

Зрозуміло, що в останні роки структура національного доходу змінювалась не

на користь фонду нагромадження і, перш за все, через інфляцію та стагнацію

виробництва.

Згідно з офіційними даними національні нагромадження в 1990—1995 рр.

коливались на прийнятному рівні від 26 до 30 %, а інвестиції з врахуванням

структурних зрушень в запасах — від 26 до 34 %. Але ці нагромадження та

інвестиції фактично не були профінансовані в 1992—1995 рр., а через

інфляційні процеси були спожиті.

В 1996—1997 рр. через подолання інфляції картина різко змінилась і

національні нагромадження та інвестиції в структурі ВВП і національного

доходу набули реального характеру. В 1997 р. за даними Держкомстату освоєно

10,42 млрд. грн. капітальних вкладень, що становить понад 10 % ВВП.

Основними джерелами фінансування були: кошти підприємств і кредити банків —

74 % від обсягу; держбюджету - 8 %; місцевих бюджетів — 5 % .

Важливим чинником, що впливає на інвестиційний клімат, є рівень

розвитку інвестиційної сфери, особливо активних її елементів — підприємств

і організацій будівельного комплексу.

Підприємства мають зношене та морально застаріле обладнання, але при

першочерговому їх переозброєнні можуть стати впливовим чинником активізації

інвестиційних процесів в Україні. Приватизація цієї сфери з залученням

іноземних інвестицій також сприятиме цим процесам.

Одним з найважливіших чинників покращення інвестиційного клімату в

Україні є створення адекватного ринковій економіці правового поля, яке

цілком залежить від політичної волі законодавчої та виконавчої гілок влади.

Так, наприклад, реалізація угоди про вільну торгівлю між Україною та РФ

дозволила вести торгівлю з Росією без стягування ПДВ, що значно покращило

інвестиційний клімат.

Загальне правове поле інвестиційної діяльності регулюється законами,

більшість з яких прийняті ще в 1991 р.

Закон "Про зовнішньоекономічну діяльність" визначає рівність суб'єктів

цієї діяльності (вітчизняних та іноземних), гарантії прав власності, право

представництва, реєстраційний порядок організації діяльності. В законі

передбачені податкові, митні норми регулювання, експортно-імпортні квоти.

Розрахунки між суб'єктами інвестиційної діяльності (резидентами і

нерезидентами) здійснюються згідно з Законом "Про порядок здійснення

розрахунків в іноземній валюті" .

В Законі "Про інвестиційну діяльність" зафіксовані державні гарантії

прав інвестора. Передусім передбачено стабільність умов діяльності

інвесторів внаслідок зміни законодавства впродовж 10 років, відшкодування

збитків, що спричинили інвестору державні органи та ін. Закон України "Про

іноземні інвестиції" (березень 1992 р., його дію припинено 19.03.1996 р.)

був визнаний одним з найкращих у країнах колишнього Радянського Союзу щодо

заохочення прямих іноземних інвестицій. Він надавав значні гарантії, права

та пільги іноземним інвесторам.

Розпорядженням Президента України 20.05.97 р. створено Палату

незалежних експертів з питань іноземних інвестицій. Затверджено перелік

суперечок, з якими інвестори можуть звертатись до Палати, в тому числі про

нечесну конкуренцію, одностороннє невиконання домовленостей, розголошення

конфіденційної інформації тощо.

Сьогодні статус іноземного інвестора в Україні визначається Законом

"Про режим іноземного інвестування", який був прийнятий в березні 1996 р.

Останні пільги іноземним інвесторам скасовані новою редакцією законів про

ПДВ та оподаткування прибутку, що передбачають оподаткування іноземних

інвестицій на загальних засадах.

Закон "Про банки і банківську діяльність" визначає дозволені банкам

види операцій, пов'язаних з інвестиційною діяльністю: фінансування реальних

інвестицій за дорученням їх власників або розпорядників, випуск цінних

паперів, їх придбання та продаж; лізингові, факторингові та довірчі

операції. Законом забороняється діяльність банку як інвестора в виробничій

сфері, в законопроекті нової редакції цього закону передбачаються суттєві

зміни щодо активізації інвестиційної діяльності банків.

Важливе значення має Указ Президента "Про заходи щодо реформування

інвестиційної політики в Україні", в якому надавались доручення КМ щодо

впровадження в практику нового порядку визначення амортизації, норм

амортизаційних відрахувань, віднесення амортизаційних відрахувань на

витрати виробництва (обігу), використання прискореної амортизації основних

фондів. Указ Президента "Про невідкладні заходи щодо стимулювання

інвестиційної діяльності в Україні" зумовлює:

— необхідність приватизації об'єктів незавершеного будівництва

одночасно з приватизацією земельних ділянок;

— спрощення системи отримання дозволів на проведення проектно-

розвідувальних робіт;

— звільнення компаній, що споруджують об'єкти за рахунок бюджету, від

сплати земельного податку.

Постанова передбачає розробку проектів таких законів:

* про звільнення експортерів від сплати податку на прибуток на

приріст обсягів експорту;

* про спрощення оподаткування малого підприємництва;

* про дозвіл підприємству відкривати більше одного банківського

рахунку;

* про скасування обмеження для інвестфондів та інвесткомпаній щодо

володіння майном підприємств;

* про амністію нелегально вивезених з України капіталів;

* про збільшення ліміту участі іноземного капіталу в українській

банківській системі

Певну роль в покращенні інвестиційного клімату та в активізації

інвестиційного процесу відіграють законодавчі акти, що були розглянуті

парламентом в 1998 р., якщо положення, що в них пропонуються, не будуть

вилучені і якщо будуть враховані прогресивні пропозиції. Це, зокрема, такі

законопроекти:

— "Про промислово-торговельну палату України". Мета палати —

забезпечити представництво і захист інтересів підприємців У відносинах з

державою міжнародними та неурядовими організаціями. Ця палата повинна

затверджувати сертифікати товарів, підтверджувати форс-мажорні обставини,

вести недержавний реєстр українських підприємств з надійним фінансовим

станом;

"Про націоналізацію майна в Україні", де повинна передбачатись повна

компенсація вартості втраченого майна та упущеної інвесторами вигоди;

— законодавство з валютного регулювання повинно передбачити

реєстраційний характер одержання кредитів резидентами та звільнення від

податків Грантів, що надходять з-за кордону;

— "Про оцінку майна, майнових прав і про професійну оціночну діяльність

в Україні". Цей законопроект повинен визначати вимоги до оцінювачів майна,

затверджувати прогресивну методику його оцінки та порядок державної

реєстрації фірм-оцінювачів;

— "Про управління державним майном", де повинна бути створена система

регулювання казенних підприємств, тобто зі 100 % державною власністю, і

корпоратизованих підприємств, передбачатись створення окремого органу, який

буде управляти державними активами;

— "Про електронний обіг цінних паперів і систему депозитарію України",

де повинен бути передбачений загальний облік всіх акцій, що унеможливить

створення "пірамід" у фінансових структурах.

Для покращення інвестиційного клімату в Україні конче необхідно

прийняти цілу низку законодавчих актів:

— закони "Про Державний банк реконструкції та розвитку", "Про іпотеку

та іпотечні банки", "Про інвестиційні банки";

— закони про страхування цінних паперів, депозитів юридичних осіб,

внесків фізичних осіб, інвестиційних житлових кредитів тощо.

Важливе значення мають також заходи щодо державної підтримки та

стимулювання інвестиційної діяльності, що передбачаються урядом.

Важливу роль у формуванні сприятливого інвестиційного клімату в Україні

відіграють фондовий ринок, фінансово-кредитна система, залучення іноземного

капіталу, інвестиційна активність населення, структурно-інноваційна

перебудова економіки та інші чинники, що будуть розглянуті в наступних

підрозділах.

Залучення іноземного капіталу.

Існує багато шляхів залучення іноземного капіталу для інвестування

економіки країни. Найважливіші з них:

— прямі інвестиції через створення підприємств з іноземним капіталом, в

тому числі спільних підприємств;

— портфельні інвестиції шляхом продажу іноземним резидентам і

нерезидентам цінних паперів;

— кредити, позики та Гранти міжнародних фінансових інституцій, країн,

державних установ, міжнародних фондів, експортних агентств, банків тощо.

Державна політика щодо залучення іноземного капіталу здійснюється

Кабінетом Міністрів України спільно з НБУ і регулюється Верховною Радою

України. Неабияку роль в цьому процесі відіграє Адміністрація Президента.

Указами Президента України створена певна кількість державних інституцій,

що безпосередньо займаються залученням іноземних інвестицій в Україну:

> Українська державна кредитно-інвестиційна компанія;

> Національне агентство України по реконструкції і розвитку;

> Державний інвестиційно-кліринговий комітет;

> Палата незалежних експертів з питань інвестицій;

> Консультативна рада з питань іноземних інвестицій в Україну;

> Валютно-кредитна рада Кабінету Міністрів;

> Координаційна рада з питань інвестиційно-клірингового

співробітництва.

В липні 1996 р. Указом Президента було створено Національне агентство

України по реконструкції і розвитку, завданням якого є участь в формуванні

державної політики при взаємодії з міжнародними фінансовими організаціями і

закладами для залучення кредитів, грантів, міжнародної гуманітарної і

технічної допомоги, іноземних інвестицій. Згідно з Положенням про

Агентство, воно має статус міністерства і повинно здійснювати контроль за

ефективністю використання коштів, що надходять з-за кордону.

Державний інвестиційно-кліринговий комітет та Координаційна рада з

питань інвестиційно-клірингового співробітництва розглядають питання,

пов'язані з залученням фінансових і інвестиційних ресурсів в рамках

інвестиційно-клірингових відносин.

Палата незалежних експертів з питань іноземних інвестицій функціонує

згідно з Положенням і є постійно діючим консультативно-дорадчим органом при

Президентові України, метою якого є запобігання конфліктів між іноземними

інвесторами і органами виконавчої влади.

Консультативна рада з питань іноземних інвестицій створена при

Президентові для розробки і реалізації державної політики по залученню і

використанню іноземних інвестицій.

Рішення про надання державних гарантій при залученні іноземних кредитів

приймає валютно-кредитна Рада Кабінету Міністрів України.

Перші спільні підприємства в Україні почали створюватись в 1991 р. Цей

процес регулюється нормативними актами різної юридичної сили в яких

обумовлюється порядок реєстрації іноземних інвестицій, надання або відміна

пільг спільним підприємствам, умови розподілу та реінвестування прибутків,

їх оподаткування тощо. Загальна сума прямих іноземних інвестицій, Що

надійшли в Україну станом на 1.01.1998 р., складає близько 2,1 млрд. дол.

США. При цьому неможливо визначити, скільки коштів надійшло безпосередньо у

виробничі фонди, а скільки — на обладнання офісів та на інші потреби

підприємств та їх керівників.

На частку США і Німеччини припадає більше третини прямих інвестицій в

Україну, приблизно 10 % сукупного товарообігу України припадає на ці

держави.

Іноземні інвестиції вкладені в 5263 підприємств України, 4117 з яких —

спільні. СП володіють двома третинами загальної суми інвестицій. Основна

форма інвестицій це — рухоме і нерухоме майно (65 %),— близько 20 % —

безпосередньо — грошові внески.

Взагалі діяльність іноземних інвесторів в Україні регулюється близько

70 нормативними актами різного рівня, якими іноземному інвестору досить

важко керуватися в зв'язку з неоднозначністю положень. Крім цього, до

діючого Законодавства постійно вносяться зміни і доповнення, які часто

значно погіршують існуючі положення та умови діяльності іноземних

інвесторів. З метою усунення цих недолік доцільно було б, з одного боку,

прийняття нових законодавчих актів або змін і доповнень до вже діючих, а з

другого боку — усунення протиріч та неоднозначних положень в уже діючих

законодавчих та нормативних актах.

Найсприятливішим для іноземних інвесторів був Закон про іноземні

інвестиції, прийнятий ще в 1992 році.

В Законі передбачались такі положення:

— іноземним інвесторам надавались гарантії не погіршення їх фінансового

стану від змін законодавства протягом 10 років;

— підприємства з іноземними інвестиціями звільнялись від сплати податку

на доходи в виробничій сфері протягом 5 років, в торгівлі — протягом 3

років, в посередницькій діяльності — протягом 2 років;

— іноземні інвестиції в Україні не підлягали націоналізації;

— в разі припинення інвестиційної діяльності іноземний інвестор мав

право репатріації свого майна та доходів протягом 6 місяців;

— з іноземними інвесторами могли укладатися концесійні договори на

розробку корисних копалин строком на 99 років.

Діяльність іноземних інвесторів на території України тривалий час

регулювалась Декретом КМУ "Про режим іноземного інвестування та Законом

України "Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україну"

В цих законодавчих актах закріплювались майнові права іноземних інвесторів,

додатково передбачені Законом "Про іноземні інвестиції", але відмінялась

більшість пільг.

Більшість державних гарантій збереглася в діючому Законодавстві,

зокрема, державні гарантії відносно:

— примусових вилучень, а також незаконних дій державних органів та їх

посадових осіб;

— компенсації втрат та відшкодування збитків іноземним інвесторам;

— повернення своїх інвестицій в разі припинення інвестиційної

діяльності;

— переказу частки прибутку за кордон після сплати податків;

Ці гарантії закріплені в статті 8 Закону України "Про режим іноземного

інвестування", вони захищають права власності іноземного інвестора на

протязі 10 років з моменту змін в Законодавстві.

Новою редакцією статті 7 Закону "Про оподаткування прибутку

підприємств" встановлюється податок на прибуток підприємств з іноземними

інвестиціями на загальних засадах.

Закон «Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку

підприємств"» визначає постійне представництво нерезидента в Україні та

порядок оподаткування його прибутку. Згідно із статтею 13 цього Закону,

всі доходи нерезидентів джерелом походження з України: від головної

діяльності, портфельних інвестицій в цінні папери, в тому числі від

корпоративних прав оподатковуються за ставкою ЗО %.

Доходи від головної (господарської) діяльності в разі репатріації

додатково підлягають оподаткуванню в розмірі 15 %.

Суми доходів нерезидентів, отриманих у вигляді страхових внесків,

страхових платежів або страхових премій від перестрахування ризиків, а

також ризиків резидентів за межами України, оподатковуються за ставкою 15 %

у джерела їх виплати за рахунок таких виплат.

Не підлягають оподаткуванню доходи, отримані нерезидентами у вигляді

відсотків або доходу (дисконту) на державні цінні папери, продані

(розміщені) нерезидентами за межами території України через уповноважених

агентів-нерезидентів, або відсотків, сплачених нерезидентам за отримані

Україною позики (кредити або державні зовнішні запозичення), які

відображаються у державному бюджеті України чи кошторисі Національного

банку України.

Що стосується надання пільг іноземним інвесторам та іншим суб'єктам

господарювання, то, згідно з чинним законодавством — це прерогатива

Верховної Ради. КМУ має повноваження на встановлення номенклатури товарів

критичного імпорту, ввезення яких на митну територію України звільняється

від ПДВ.

З 1 липня 1997 р. Верховна Рада України внесенням змін до Законів "Про

оподаткування прибутку підприємств" та "Про режим іноземного інвестування"

скасувала пільговий режим оподаткування діяльності підприємств з іноземними

інвестиціями.

Законом "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачалося

звільнення від податку на прибуток підприємств, які зареєстровані до 1

січня 1995 р., і мають іноземну інвестицію на території України не менше

100 тис. дол. США. Таких підприємств в Україні приблизно 30 % (11 тис.) і

скасування пільг щодо них має принести бюджетові України в 1997 році 615

млн. грн.

Законом "Про режим іноземного інвестування" підприємства з іноземними

інвестиціями звільнялися від обкладання ввізним митом на майно, що

ввозилося як внесок у статутний фонд. В 1996 році сума коштів внаслідок дії

цієї пільги склала 1 млрд. 190 млн. грн.

На мою думку, скасування пільг щодо іноземних інвесторів погіршить

інвестиційний клімат в Україні, тим паче що для більшості спільних

підприємств пільгове оподаткування закінчується в поточному (1997) році. У

виробничій сфері пільги по податках на прибуток повинні бути збережені.

Прибуток СП повинен оподатковуватись, але за дещо меншими податковими

ставками.

Всі необхідні позитивні зміни для іноземних інвесторів повинні знайти

відображення у проекті Закону «Про внесення змін до Закону України "Про

режим іноземного інвестування"», що розглядається Верховною Радою в 1998 р.

Законодавча база портфельного інвестування шляхом продажу іноземним

інвесторам державних та корпоративних цінних паперів більш-менш

відрегульована.

Фінансові (портфельні) інвестиції можуть надходити в Україну шляхом:

придбання іноземним інвестором державних (муніципальних) цінних паперів;

акцій, облігацій, деривативів акціонерних товариств та підприємств; часток

(паїв) підприємств, що приватизуються, за міжнародним конкурсом або шляхом

реалізації на аукціоні застави.

Продаж пакетів акцій здійснюється згідно з Положенням про порядок

проведення на позабіржовій торговельній системі аукціонів з продажу за

грошові кошти пакетів акцій, що належать державі, відкритих акціонерних

товариств.

Продаж пакетів акцій здійснюється під час торгових сесій асоціації

"Позабіржова фондова торговельна система (ПФТС)", що згідно з Законом "Про

підприємства в Україні" є об'єднанням юридичних осіб, які займаються

підприємницькою діяльністю в галузі торгівлі цінними паперами. Іноземний

інвестор згідно з діючим законодавством має право на придбання пакетів

таких акцій.

Таким чином, іноземний інвестор формує свій інвестиційний портфель

шляхом залучення боргових фінансових інструментів і інструментів власності

(капіталу): чим більший доход ці інструменти будуть приносити інвесторові,

тим довше він буде тримати їх у своєму портфелі.

Закордонний досвід свідчить, що інвестиційний портфель приносить його

власнику приблизно 10 % доходу. Наприклад, середній номінальний доход

Міжнародної фінансової корпорації від інвестиційного портфеля, терміном від

шести місяців до одного року склав 9,5 % .

Іноземні інституційні інвестори представлені на українському ринку

міжнародними фінансово-кредитними інституціями, фондами, агенціями та

банками.

Особливості надходження від цих інвестицій — це обумовлення

обов'язковими для української сторони вимогами. Як правило, інвестиції

надаються лише як частка до потрібних для інвестиційного проекту.

Найвпливовіший міжнародний інституційний інвестор — це Світовий банк,

створений в 1944 році з метою сприяння соціально-економічного розвитку

різних країн світу (членами СБ є близько 160 країн).

Проектний портфель України у Світовому банку налічує близько 30

проектів на загальну суму понад 3,5 млрд. дол. США, що повинні бути

реалізованими в 1996-1998 рр. В 1997 р. реалізується сім кредитних угод,

найважливіші з яких:

. проект розвитку підприємств 300 млн. дол. США;

. проект реструктуризації вугільної промисловості 300 млн. дол.

США;

. проект реструктуризації сільського господарства 300 млн. дол.

США;

. експериментальний проект вугледобувної галузі — 15,8 млн. дол.

США;

Крім того, в 1997 р. Світовий банк спільно з Укрексімбанком

започаткував проект розвитку експорту приватними підприємствами України.

Розмір кредитів за рахунок цієї кредитної лінії може бути від 100 тис. дол.

США до 5 млн. дол. США з терміном до 5 років та з забезпеченням застави не

менше ніж 130 %.

Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР), створений в 1990 р.,

об'єднує 59 країн-акціонерів. Мета банку — сприяння розвитку держав

Центральної та Східної Європи, проведення в них ринкових реформ.

На початку 1998 р. банк має високий кредитний рейтинг, спроможний

залучати кредитні ресурси на міжнародних ринках капіталів на вигідних

умовах, в тому числі і для українських постачальників. ЄБРР в Україні

реалізує проекти як для державних підприємств, так і з приватним сектором

економіки; зокрема реалізує кредитну лінію для розвитку малого та

середнього бізнесу обсягом близько 150 млн. дол. США. Умови кредитування

малого та середнього бізнесу такі:

— розмір кредиту від 50 тис. до 2,5 млн. дол. США з терміном дії до 5

років;

— забезпечення кредиту заставою не менше 125 %;

— загальна вартість проекту повинна складати від 75 тис. до 4 млн. дол.

США, при цьому власний внесок позичальника передбачається не менше ЗО %

вартості проекту, а чисельність працюючих повинна не перевищувати 500 осіб.

Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) заснований в Люксембурзі в 1959

році десятьма країнами — членами Європейської спільності. Банк видає

пільгові кредити на строк 30—40 років в основному на розвиток транспорту,

енергетики, зв'язку, телекомунікацій.

В окремих країнах банк фінансує будівництво, реконструкцію і

модернізацію підприємств. ЄІБ є одним із головних співзасновників

Європейського банку реконструкції та розвитку.

Сьогодні в Україні діють декілька міжнародних фондів, які здійснюють

інвестиційну і кредитну підтримку підприємництва в Україні. Основні з них:

Фонд підтримки підприємництва в нових незалежних державах створений в

1994 році урядом США з початковим капіталом 150 млн. дол. США. Фонд, в

основному інвестує малий та середній бізнес шляхом створення спільних

підприємств або купівлі акцій господарюючих товариств. Фонд реалізував в

Україні 12 проектів переважно в галузі агро бізнесу, промисловості

будівельних матеріалів та виробництві металів. Фонд також надає кредити

підприємцям від 10 до 100 тис. дол. США, терміном від 2 місяців до 2-х

років.

Фонд "Україна" заснований в 1992 році в м. Бостоні (США) з статутним

капіталом 22,5 млн. дол. США. До початку 1998 р. Фонд реалізував 26

інвестиційних проектів на суму 8 млн. дол. США на засадах партнерства.

Німецько-український фонд створений в 1996 р. урядом Німеччини з

статутним фондом 10 млн. марок для сприяння розвитку малого підприємництва

в межах програми трансформ. Фонд може надавати кредити трьох видів:

мікрокредити до 15 тис. євро терміном до 1 року; для малого бізнесу — від

15 до 50 тис. євро терміном до 2-х років; кредити для спільних підприємств

розміром до 500 тис. євро і терміном також до 2-х років.

Фонд "Відродження" створено в 1990 р. за підтримкою відомого фінансиста

Джорджа Сороса. Фонд започаткував з 1.01.1998 р. Програму мікрокредитування

та підтримки розвитку кредитних спілок в Україні. Взагалі фонд

"Відродження" фінансує інтелектуальні інвестиції і до цього часу вже

запровадив в Україні мікрокредитів та грантів на суму близько 5,5 млн дол.

США.

Ще однією організаційною формою залучення іноземних інвестицій можна

Страницы: 1, 2