Характеристика факторів розміщення галузей матеріального виробництва

З даних таблиці 2.7 очевидно, що кількість осіб, що скористалися послугами пасажирського транспорту протягом 2004-2006 років зростала, оскільки загальні темпи приросту додатні та мають зростаючий характер, що свідчить про стрімкий розвиток.

Серед додатних показників темпів приросту кількості перевезених вантажів спостерігаємо єдиний від’ємний темп приросту кількості перевезених пасажирів у залізничному транспорті у 2005 році, проте у 2006 році він набув додатнього значення. Найбільше протягом 2004-2006 років перевезено пасажирів автомобільним транспортом, проте найбільше зросли обсяги перевезених пасажирів у авіаційному транспорті.

В загальному розвиток пасажирського транспорту характеризувався досить помітними величинами, що значно покращило в цілому економічний рівень пасажирського транспорту.

Розглянувши економічне становище сільського господарства, будівництва та транспорту протягом 2004-2006 років бачимо тенденцію суттєвого збільшення обсягів виробництва продукції, окрім сільського господарства, яке протягом зазначеного періоду зовсім непомітно розвивалося.

2.3 Оцінка розвитку галузей матеріального виробництва за 2004-2006 роки

Розглядаючи такі складові матеріального виробництва, як промисловість, сільське господарство, будівництво та транспорт щодо їх економічного розвитку, то можна зробити висновок, що саме у 2006 році вони зуміли покращити свій економічний стан. Щоправда, сільське господарство протягом 2004 – 2006 років не набуло економічного розвитку, а залишилось на тому ж економічному рівні.

Протягом 2004 -2006 років із зазначених складових матеріального виробництва найуспішніше розвинулася промисловість, темпи приросту якої набували лише додатних значень і найголовніше – зростаючого характеру, що зображено на рисунку 2.2, де 1 – промисловість, 2 – сільське господарство, 3 – будівництво, 4 – транспорт.

Рис. 2.2 Темпи приросту обсягів виробництва галузей матеріального виробництва України за 2004-2006 роки

Як бачимо темпи приросту складових матеріального виробництва у 2005 році дещо має негативні тенденції розвитку, тоді як у 2006 році ситуація помітно покращується, за винятком сільського господарства.

Темп приросту у промисловості у 2006 році удвічі більший, ніж у 2005 році, що доводить її успішний розвиток. Для того, щоб детально розглянути розвиток промисловості розглянемо таблицю 2.8.

Таблиця 2.8 Темпи приросту галузей промисловості України за 2004-2006 роки, у %

Дана таблиця підтверджує економічний розвиток усіх галузей промисловості. Кожна із її складових набуває значного приросту обсягів виробленої продукції протягом 2004 – 2006 років, причому найкраще розвинулася із складових промисловості – добувна промисловість, що суттєво збільшувала обсяги виробленої продукції з кожним роком. За 2006 рік темпи приросту усіх складових промисловості значно більші від попереднього року, що свідчить про стрімкий економічний розвиток промисловості.

Структура обробної промисловості включає багато видів промисловості та діяльностей, тому для точного аналізу розвитку даної промисловості розглянемо розвиток її складових.

Таблиця 2.9 Темпи приросту галузей обробної промисловості України за 2004-2006 роки, у %

За допомогою даної таблиці 2.9 можна детально розглянути темпи приросту складових обробної промисловості. Усі складові обробної промисловості мають позитивну тенденцію розвитку протягом 2004-2006 років, оскільки значними величинами збільшили обсяги виробництва своєї продукції. Водночас, спостерігається негативна тенденція розвитку у легкій промисловості, обсяги виробництва якої у 2005 році проти 2004 зросли зовсім незначно, а в 2006 році проти 2005 – знизилися, що обумовлено скороченням її випуску на підприємствах текстильної промисловості та пошиття одягу. Проте, досить помітно знизили обсяги виробництва продукції протягом 2004-2006 років підприємства з виробництва коксу та продуктів нафтоперероблення, що обумовлено падінням обсягів виробництва у нафтопереробленні.

Решта складових обробної промисловості за 2004 – 2006 роки суттєво збільшила обсяги виробництва продукції, що свідчить про економічний розвиток обробної промисловості в цілому.

Розглядаючи сільське господарство (див. рис. 2.2) можемо зробити висновок, що сільське господарство порівняно з іншими галузями матеріального виробництва, посідає найгірший економічний рівень. У 2005 році обсяги виробленої сільськогосподарської продукції залишились на тому ж економічному рівні, що і у 2004 році, а в 2006 – зросли на 0,4%, тобто можна сказати, що дана галузь не набула розвитку протягом 2004-2006 років, що породило вагому проблему для України щодо впровадження більш ефективних заходів у розвиток сільського господарства.

Розглянувши дані додатку А можна зробити висновок про занепад сільськогосподарської продукції протягом 2004 – 2006 років. Обсяги виробництва зерна зменшувались на помітні показники, що зумовлено як скороченням зібраної площі, так і зменшенням урожайності. Помітно зменшились (у 3 рази) обсяги виробництва плодоягідної продукції та винограду у 2006 році проти 2005, причиною такого стану було значне зниження урожайності плодів, особливо кісточкових, ягід та винограду через несприятливі умови в період цвітіння садів.

Обсяги виробництва картоплі у 2005 – 2006 роках залишилися сталими, проте проти 2004 року – помітно зменшилися, що зумовлено зниженням урожайності та скороченням зібраної площі.

Найбільше зросли обсяги виробництва соняшнику протягом 2004 – 2006 років, особливо у 2005 році проти 2004 – у 1,5 рази, що зумовлено як збільшенням зібраних площ, так і підвищенням урожайності.

Очевидно, що обсяги виробництва будівельної діяльності (див. рис. 2.2) у 2005 році зменшились проти 2004 року, проте у 2006 році спостерігається тенденція до збільшення обсягів виробництва будівельної продукції. На прикладі основних видів будівельної продукції (див. рис. 2.1) можна зробити висновки про значні зменшення обсягів виробництва у 2005 році проти 2004, тоді як у 2006 році – про вагомі темпи приросту. Розглядаючи прокладання доріг – якщо у 2005 році проти 2004 обсяги виробництва радикально зменшилися, то у 2006 проти 2005 – радикально збільшилися, що зумовлено збільшенням регіонів, в яких зростали обсяги виробництва будівельної діяльності.

Подібна ситуація з економічним розвитком будівництва спостерігається у транспорті, оскільки у 2005 році обсяги перевезених вантажів знизилися, проте у 2006 році проти 2005 помітно зросли, тобто існує тенденція зростаючого економічного розвитку.

Протягом 2004–2006 років галузі матеріального виробництва мали різні темпи розвитку. Найкраще розвинулася серед галузей матеріального виробництва, промисловість, темпи приросту якої були досить суттєвими та мали зростаючий характер.

У 2005 році проти 2004 галузі матеріального виробництва мали тенденцію спаду обсягів виробництва продукції, окрім промисловості, проте у 2006 році – усі галузі матеріального виробництва покращили свій економічний рівень за рахунок підвищення обсягів виробництва продукції. Варто нагадати, що сільське господарство протягом 2004-2006 років залишилось майже на тому ж економічному рівні.

Розділ 3. ШЛЯХИ РОЗВИТКУ ГАЛУЗЕЙ МАТЕРІАЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА

3.1 Перспективи розвитку галузей промисловості

Промисловість включає досить багато галузей, кожна з яких має окремі проблеми, які потребують вирішення для інтенсивного їх функціонування. Для того, щоб визначити перспективи розвитку промисловості потрібно розглянути перспективи розвитку усіх її складових.

Україна у своєму розпорядженні має значні природно-енергетичні ресурси: вугілля, нафти, пальні гази, торф, сланці, дрова, уранові руди, гідроенергію, внутрішнє тепло землі, вітрову і сонячну енергії, енергію припливів і відпливів. Усі паливні природні ресурси належать до невідновлюваних природних багатств, тому питання їх раціонального використання в інтересах соціально-економічного розвитку країни мають дуже велике і принципове значення [1, с. 276]. Мова йдеться про паливно-енергетичний комплекс та важливість подолання його теперішніх проблем, а також тих, які можуть статися в майбутньому.

Основними стратегічними напрямками вдосконалення структури паливно-енергетичного балансу України є:

- концепція народногосподарських зусиль на всебічному прискоренні проведення енергозберігаючої політики. Цей важливий напрям вимагає проведення різноманітних заходів щодо підвищення ефективності використання палива і енергії, а також удосконалення самої структури народного господарства пріоритетним розвитком лише енергомістких виробництв;

- удосконалення структури балансів енергоносіїв кінцевого використання. Передбачається збільшення питомої ваги електроенергії і тепла при зниженні частки котельно-пічного та моторного палива безпосереднього використання. Значно збільшиться також частка споживання природних енергоресурсів як сировини, а також для інших непаливних потреб.

У процесі формування територіальної структури паливно-енергетичного балансу особливого значення набуває запровадження енергозберігаючих засобів у дефіцитних на енергоресурси районів, а також залучення нетрадиційних джерел палива (енергії) [1, с. 269].

Не менш важливим є вирішення проблем металургійного комплексу. Металургійний комплекс України з його застарілими технологіями перероблення сировини є вкрай шкідливим для навколишнього середовища. Потрібні великі капітальні витрати на хвостосховища для складування відходів збагачення, існує необхідність відчуження земель для їх будівництва, у тому числі орних.

Для реформування гірничо-металургійного комплексу України налічено першочергові заходи для поліпшення екологічної ситуації. Серед них: впровадження ресурсо- і енергозберігаючих технологій виробництва, удосконалення існуючих та впровадження нових природоохоронних технологій, виведення надлишкових, екологічно небезпечних потужностей. Реконструкція систем водопостачання більшості підприємств дасть змогу зменшити обсяги технічної води та припинення скидання неочищених стічних вод основними металургійними підприємствами [1, с. 338].

Тепер розглянемо проблеми і шляхи їх подолання машинобудування. До організаційних проблем належить проблема підготовки і перепідготовки кадрів. Невирішення цієї проблеми призведе до відставання від сучасного рівня науково-технічного розвитку [20].

Залишається проблемою оновлення продукції. Поряд з високою якістю і високим науково-технічним рівнем значної кількості машинно-технічної продукції, у цілому галузь продовжує втрачати конкурентоспроможність, відсутні ознаки переходу на інноваційний шлях розвитку.

Необхідно відновити престижність інженерної праці, винахідницької діяльності, поряд з підготовкою у вищих навчальних закладах забезпечити випускників – молодих спеціалістів робочими місцями на машинобудівних підприємствах і в організаціях, враховуючи потребу в кваліфікованих і досвідчених кадрах.

Проблемою залишається стан виробничого апарату галузі, з чим пов’язана недостатня сприйнятливість до змін в номенклатурі попиту та впровадженні досягнень науки і техніки. Підприємства за технікою і організацією виробництва орієнтовані переважно на серійне чи масове виробництво, не мають гнучких технологій та організації виробництва. Вузька або звужена спеціалізація призводить до дисбалансу виробничих потужностей, нестачі одних або надлишку інших. Покращення проектної справи, підвищення її рівня є однією із найважливіших завдань галузі. Важливим для всієї економіки і для самого машинобудування є розширення зовнішніх ринків збуту продукції, заміна експорту металу, матеріалів, сировини на експорт машин і устаткування, забезпечення позитивного сальдо у зовнішній торгівлі своєю продукцією. Для цього необхідно збільшити частку машинобудування у виробництві продукції промисловості [20].

Переоснащення галузі з використанням гнучких виробничих і управлінських систем, високих технологій, підвищення рівня управління галуззю є необхідною умовою. Це нерозривно пов’язане із завданням переходу на інноваційний шлях розвитку, пожвавленням інвестиційної діяльності [5, С. 395-398].

Навколо хімічного, що, як зазначалось, включає хімічну, нафтохімічну, і хіміко-фармацевтичну промисловості накопичилось багато важливих проблем. Серед них: імпортозалежність із широкого спектра сировини та напівпродуктів, технічне переозброєння більшості виробництв з метою зменшення енергомісткості, зниження собівартості, підвищення якості і конкурентоспроможності продукції, активне виведення з експлуатації надлишкових потужностей найбільш енергомістких виробництв, продукція яких не має попиту, а також застарілих і техногенно небезпечних виробництв, максимальне завантаження діючих виробничих потужностей.

Знизити залежність країни від імпорту сировини можна за рахунок власної мінерально-сировинної бази, пошуку альтернативних джерел сировини, використання вторинних відновлювальних ресурсів. Це перш за все більш широке використання можливостей нафтохімічної та коксохімічної промисловостей для розвитку продуктів органічного синтезу. Перспективним видом сировини для хімічних виробництв є широке використання етилового спирту та його похідних, тобто використання біологічних відновлювальних джерел сировини та енергії (переробки цукровмісної сировини) [20].

Для досягнення оптимальних обсягів виробництва продукції хімічної, нафтохімічної і хіміко-фармацевтичної промисловостей необхідно щорічно збільшувати інвестиції в основний капітал, як за рахунок власних коштів підприємств, так і кредитних коштів, у тому числі іноземних [7, С. 428-430].

Розглянувши проблеми промисловості та шляхи їх подолання можемо зробити висновок про великий спектр проблем, які потребують негайного вирішення. Варто зазначити, що у 2006 році рівень розвитку промисловості досягнув успіху за рахунок вирішення деяких вищезгаданих проблем.

3.2 Основні шляхи розвитку сільського господарства

На сьогодні є досить актуальним питанням вирішення сільськогосподарських проблем, оскільки, як ми раніше зазначали, сільське господарство відіграє досить важливу роль у народному господарстві України.

За останні роки у сільськогосподарському виробництві України відчутно загострилися кризові явища: значно знизилися обсяги валової продукції, погіршилося використання природних ресурсів, знизилась родючість ґрунтів, поглибився дисбаланс між галузями рослинництва і тваринництва. Зменшення поголів’я худоби досягло критичної межі за значного зниження його продуктивності [2, С. 499].

Розглядаючи обсяги виробництва сільськогосподарської продукції ми зазначали, що протягом 2004-2006 років обсяги багатьох основних видів продукції істотно зменшились, що спричинене як зниженням урожайності, так і зменшенням посівних площ землі. Зниження урожайності спричинене не лише несприятливими кліматичними умовами, а й неправильним доглядом за землею, зокрема неоптимальним використанням мінеральних добрив, невчасною зміною посівів, нестворенням сприятливих штучних умов для урожайності землі тощо.

Частка родючих ґрунтів від усієї території України займає досить велике значення, тому Україна має досить високі перспективи розвитку сільського господарства.

Сільське господарство, як й усі галузі матеріального виробництва вимагає впровадження нових технологій та капіталовкладень.

Рушійною силою, що призупиняє розвиток сільського господарства є низькі ціни на сільськогосподарську продукцію. Варто заохотити значну частину приватних сільськогосподарських виробництв до екстенсивного виробництва продукції, а також селян, що можуть виступати, як виробники сільськогосподарської продукції. Держава повинна сприяти цьому за рахунок створення оптимальних умов для їх економічної діяльності, а також підвищити винагороди за працю працівникам, що працюють на державних сільськогосподарських виробництвах.

Також сільське господарство має проблему пов’язану з нестачею кваліфікованих працівників, тому держава повинна сприяти покращенню навчання студентів, що навчаються на спеціальностях сільськогосподарської діяльності, а також прикладати зусилля до збільшення їх кількості.

Для того, щоб заохотити селян, в тому числі молодь, до сільськогосподарської праці, а відповідно і покращити економічне становище сільського господарства варто було б звернути увагу на загальну середню освіту в сільських школах та на рівень добробуту селян.

Як уже зазначалось, сільськогосподарська продукція є сировиною для інших галузей матеріального виробництва, тому розвиток сільського господарства істотно впливає на розвиток усіх галузей матеріального виробництва.

Здійснення аграрної реформи в Україні повинно бути спрямованим на створення економічно ефективного агропромислового виробництва, поглиблення ступеня переробки та покращення зберігання сільськогосподарської продукції. З цією метою в програмних документах з проведення аграрної реформи передбачається:

- формування ринку землі та нерухомості;

- запровадження системи іпотечного кредитування сільськогосподарських товаровиробників;

- фінансування організаційних заходів щодо здійснення аграрної реформи на регіональному рівні, післяприватизаційна підтримка розвитку реформованих господарств, створення спеціалізованої консалтингової інфраструктури з інформаційного забезпечення;

- розвиток мережі інфраструктури сервісного обслуговування заготівель, оптової торгівлі;

- формування ринків матеріальних ресурсів і капіталу;

- ефективне використання наявного земельного фонду;

- реформування соціальної сфери села та розбудови її інфраструктури [, с. 499].

Сільське господарство потребує більш ефективної стратегії щодо покращення розвитку сільського господарства у його впровадження з боку держави. Причому держава повинна набагато ефективніше вживати заходи щодо розвитку сільського господарства.

У найближчій перспективі будуть здійснені ефективні заходи щодо охорони земель, запровадження ґрунтозахисних систем землеробства [1, С. 499].

Радикальне вирішення проблеми забезпечення населення України основними видами продовольства потребує значного збільшення обсягів їх виробництва на основі фінансової підтримки вітчизняного товаровиробника. Сьогодні екстенсивний шлях сільського господарства практично вичерпався. Тому у подальшому він може здійснюватися лише на основі широкомасштабного впровадження енерго- та ресурсозберігаючих технологій, докорінної модернізації засобів механізації.

3.3 Шляхи покращення економічного становища галузей будівництва та транспорту

Будівництво та транспорт відіграють важливу роль, оскільки будівництво забезпечує населення, працівників, заводи приміщенням без чого ми не в змозі обійтися; транспорт забезпечує пересування пасажирів та транспортування вантажів не лише в межах України, а й в усьому світі, тим самим здійснюючи експорт чи імпорт товарів.

Варто зазначити, що обсяги випуску будівельної продукції у 2005 році – помітно зменшились, у 2006 – істотно зросли, тобто на сьогодні будівництво в процесі розвитку.

Суттєві зміни відбулися в галузевій структурі будівництва та монтажних робіт у 2006 році. Підвищеними темпами зросли їх обсяги у житловому та комунальному будівництві, сільськогосподарському та водогосподарському будівництві об’єктів транспорту і зв’язку, за відповідного зниження питомої ваги обсягів будівельних та монтажних робіт у будівництві об’єктів промислового виробництва.

Саме ці зрушення, що відбулися у будівництві у 2006 році необхідно підтримувати й надалі, що відображають процес випереджального розвитку капітального будівництва в тих галузях, які безпосередньо впливають на зростання добробуту громадян – підвищення забезпеченості житлом, покращення комунального обслуговування, збільшення виробництва сільськогосподарської продукції [20].

Проблема підтримки темпів зростання капітальних вкладень, які намітились останнім часом, тісно пов’язана з питанням їх більш ефективного використання, скорочення термінів тривалості будівництва, скорішого введення в дію основних фондів та виробничих потужностей. Необхідно поліпшувати відтворювальну структуру капітальних вкладень, особливо в старих промислових регіонах з високим рівнем зайнятості населення за рахунок переважного спрямування коштів на реконструкцію діючих підприємств [1, с. 563].

Для активної підрядної діяльності необхідно передбачити:

- умови для формування сприятливого інвестиційного клімату, що дасть змогу подолати кризу неплатежів замовників підряднику, ввести персональну відповідальність за інвестиції з державного бюджету;

- відповідні умови для залучення іноземних інвесторів;

- залучення до 10-15 % коштів замовників на розвиток та перепрофілювання виробничої бази будівництва;

- урахування регіональних особливостей під час проведення заходів ринкових реформ (приватизації, акціонування тощо);

- створення лізингових організацій з прокату будівельної техніки та засобів малої механізації (створення 4-5 лізингових підприємств у різних регіонах дозволить обслуговувати не лише будівельників, а й комунальників, інші організації);

- звільнення будівельних організацій від утримання на своїх балансах житлово-комунального господарства;

- звільнення від оподаткування прибутку будівельних організацій, який одержано від робіт з реструктуризації будівельної бази об’єктів виробничого призначення і соціальної сфери в галузях агропромислового комплексу об’єктів безпосередньо пов’язаних з випуском товарів народного споживання і медикаментів, наданням платних послуг населенню;

- єдину державну технічну й містобудівну політику в галузі будівництва, зокрема у забудові міст і населених пунктів, інженерному забезпеченню їх розвитку, захисні території від природних і техногенних шкідливих впливів, розвитку архітектури та соціальної інфраструктури [1, С. 563-564].

Вживання вищезазначених заходів у будівництві сприятиме його успішному економічному розвитку.

Аналіз сучасного стану та функціонування транспорту України показує, що головними проблемами для всіх видів транспорту є:

- відновлення морально і фізично застарілого парку рухомого складу, низька його конкурентоспроможність на зовнішньому та внутрішньому ринках;

- відсутність іноземних та вітчизняних інвестицій на модернізацію рухомого складу через невелику привабливість і окупність проектів (особливо рухомого складу залізничного та автомобільного транспорту для збиткових пасажирських перевезень);

- недосконалість нормативно-правового забезпечення діяльності транспортно-дорожнього комплексу, повільне вирішення питань уніфікації транспортного законодавства відповідно до міжнародного права;

- незадовільний фінансовий стан підприємств транспорту, обтяжених платіжною кризою та невирішеністю питання про компенсацію страт доходів від пільгових перевезень населення та регулювання тарифів.

З метою створення сприятливого середовища для розвитку ринку автотранспортних послуг найбільш актуальними і ефективними засобами можна вважати:

- звільнення суб’єктів автотранспортної діяльності від необхідності забезпечувати безкоштовні перевезення, для чого потрібно розробити і запровадити порядок реалізації прав громадян на пільговий проїзд;

- лібералізацію тарифної політики на пасажирських перевезеннях, упровадження поступового, протягом 3-5 років, процесу скорочення сегмента державного регулювання тарифів з урахуванням як технологічних можливостей, так і соціальних аспектів, у першу чергу проведення дерегуляції тарифів на перевезення пасажирів у регулярному міжобласному сполученні.

На залізничному транспорті першочергового рішення вимагають такі проблеми:

- відшкодування втрат залізницям від перевезень пільгових пасажирів (у приміському сполученні – це понад 80 % пасажирів), що дасть можливість ліквідувати перехресне субсидіювання пасажирських перевезень за рахунок вантажних та направити кошти на закупівлю рухомого складу;

- фінансування робіт з відновлення, модернізації та організації виробництва вітчизняного рухомого складу як за рахунок власних коштів залізниць, так і за рахунок бюджетних коштів, як це передбачено.

Крім того, досягнення стабілізації роботи морського транспорту передбачається за рахунок:

- збільшення перевезень зовнішньоторговельних вантажів вітчизняним флотом, залучення додаткових вантажопотоків шляхом удосконалення тарифної політики;

- розвитку інфраструктури портів, будівництва і реконструкції причалів, перевантажувальних комплексів, будівництва залізниці у портах;

- створення вільних економічних зон різних типів у морських портах і територіях, що прилягають до портів Одеси, Іллічівська, Рені, Маріуполя, Ізмаїла;

- інтенсифікації перевантажувальних робіт у портах – відновлення перевантажувального устаткування, створення конкурентного середовища стивідорних, експедиторських та інших комерційних структур;

- поетапної приватизації судноремонтного виробництва для входження в міжнародний ринок ремонту флоту – поетапного роздержавлення на Іллічівському СРЗ і Одеському СРЗ «Україна».

Пріоритетними напрямами розвитку транспортно-дорожнього комплексу є:

- утвердження ролі України, як транзитної держави;

- розвиток мережі міжнародних транспортних коридорів;

- інтеграція транспорту України в міжнародну транспортну систему на основі створення національної нормативної бази галузі, адаптованої до міжнародної;

- забезпечення відновлення рухомого складу, основних фондів галузі з метою досягнення їх конкурентоспроможності на зовнішньому та внутрішніх ринках;

- організація безпеки роботи транспорту;

- введення ресурсозберігаючих і енергозберігаючих технологій, зменшення шкідливого впливу на навколишнє природне середовище;

- удосконалення державного регулювання, структури управління та реформування галузі;

- залучення інвестицій у розвиток транспортно-дорожнього комплексу.

В останні роки у взаємовідносинах європейських та азіатських держав набув розвитку такий напрям транспортної політики, як створення міжнародних транспортних коридорів (МТК). Ці шляхи сполучення виконують роль не тільки головної поєднувальної ланки між багатьма державами світу, а також є альтернативою всій транспортній мережі України для перевізників, які працюють на внутрішньодержавних маршрутах. Передбачається, що мережею міжнародних транспортних коридорів здійснюється близько 50 % усіх внутрішніх перевезень – цьому сприяє зручне їх географічне положення, більша пропускна спроможність, наявність пунктів сервісу та кращий технічний стан [12].

ВИСНОВКИ

Галузі матеріального виробництва України займають значну її частину народного господарства, тому від їх функціонування залежить економічне становище самого народного господарства. Для того, щоб забезпечити ефективне функціонування галузей матеріального виробництва, необхідно їх правильно розмістити відносно природних ресурсів, споживачів та різних виробництв.

Структура матеріального виробництва включає ті підприємства і галузі, що виробляють матеріальні блага (промисловість, сільське господарство, будівництво), а також ті, що виробляють матеріальні послуги (транспорт, торгівля, громадське харчування, матеріально-технічне постачання та збут).

Промислове виробництво – найбільша складова матеріального виробництва, продукція якого йде у фонди нагромадження України та на експорт. При розміщенні промислових виробництв враховують такі важливі фактори, як наявність трудових та водних ресурсів, екологічна ситуація, беруться до уваги витрати пов’язані із створенням об’єктів соціальної інфраструктури, водозабезпечення виробництва і населення, охорона навколишнього середовища і відтворення відновлювальних природних ресурсів.

Сільське господарство є другою важливою ланкою матеріального виробництва після промисловості, оскільки воно забезпечує населення продовольством, а промисловість сировиною. Досить значну частку займає у валовому внутрішньому продукті України. Без нормального функціонування сільського господарства неможливе нормальне функціонування інших галузей матеріального виробництва. На розміщення підприємств сільського господарства впливають такі фактори, як родючість землі, трудовий та водний фактори.

Будівництво забезпечує населення житлом, будує заводи, автотранспортні та залізничні шляхи, атомні, теплові станції та гідростанції, тваринні ферми та ін. Без існування будівництва неможливе існування жодного виробництва.

Транспорт забезпечує пересування пасажирів та транспортування вантажів, а також за його допомогою здійснюється доставка продукції до споживачів, зв’язок між різними галузями народного господарства, експорт та імпорт товарів.

Розглянувши обсяги виробництва продукції галузей матеріального виробництва за 2004-2006 роки та проаналізувавши їх, можна зробити висновок, що найкраще розвивалася протягом даного періоду промисловість, оскільки найуспішніше збільшила обсяги виробництва порівняно з іншими галузями.

Серед галузей промисловості найбільше зросли обсяги виробництва продукції машинобудування, особливо легкових автомобілів та автобусів, що в цілому спричинене капіталовкладенням у дану сферу діяльності.

Усі галузі промисловості, окрім виробництва коксу та продуктів нафтоперероблення і легкої промисловості, мали зростаючий характер обсягів виробництва продукції.

Стан легкої промисловості поступово погіршувався, оскільки у 2005 році досягнуто зовсім незначний приріст продукції, тоді як у 2006 – випуск продукції зменшився.

Досить екстенсивно протягом даного періоду розвивалися харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів; виробництво деревини і виробів із неї; целюзно-паперова, поліграфічна промисловість; хімічна та нафтохімічна промисловість; виробництво неметалевих мінеральних виробів та виробництво електроенергії, на що вплинула введена нова програма розвитку промисловості.

Сільське господарство протягом даного періоду показало досить негативну тенденцію розвитку, оскільки у 2005 році порівняно з 2004 обсяги виробництва залишились на тому ж економічному рівні, а у 2006 році зросли всього майже на половину відсотка, що спричинило скорочення обсягів виробництва деяких видів продукції харчової та легкої промисловостей. Скорочення випуску сільськогосподарської продукції спричинене перш за все неурожайністю та скороченням посівних площ. Особливо зменшились обсяги виробництва плодоягідної продукції, оскільки несприятливі умови спостерігались під час цвітіння даної продукції. Варто зазначити, що протягом 2004-2006 років вагомо зменшився випуск жита, вівсу та просу.

Будівництво протягом даного періоду мало коливальний характер розвитку, оскільки у 2005 році проти 2004 року обсяги випуску будівельної продукції суттєво зменшувались, тоді як у 2006 році вагомо зросли, що спричинене збільшенням обсягів робіт будівельної діяльності у 22 регіонах, тоді як у 2005 році збільшення спостерігалося у 8 регіонах, а також пов’язано в основному із газифікацією сіл та будівництвом кабельних ліній електропередачі і зв’язку.

Помітно збільшились роботи з нового будівництва, реконструкції та технічного переозброєння, що становили 75% від загального обсягу робіт.

Транспорт протягом 2004-2006 показав різні результати обсягів перевезених вантажів та пасажирів, проте в цілому досягнув значного успіху. Пасажирський транспорт досить суттєво збільшив обсяги перевезених пасажирів протягом зазначеного періоду, проте у вантажному транспорті спостерігалася деяка інша тенденція розвитку, оскільки у 2005 році обсяги багатьох видів перевезених вантажів порівняно з 2004 роком зменшились, тоді як у 2006 – зросли обсяги перевезених вантажів майже всіх видів вантажів, однією з причин чого було збільшення робочого часу транспортної роботи.

Оцінивши економічні результати кожної галузі матеріального виробництва бачимо, що кожна з них має свої проблеми, які потребують негайного вирішення. Спільною проблемою для галузей матеріального виробництва є недостатнє капіталовкладення та невнесення суттєвих змін до стратегії їх розвитку. Варто зазначити, що кожна галузь матеріального виробництва потребує перехід на інноваційний шлях розвитку, а також висококваліфікованих кадрів.

Промисловість потребує нових технологій і техніки, а також всебічного використання альтернативних джерел палива, сировини, матеріалів та енергії, що дозволить раціональне використання природних запасів.

Сільське господарство знаходиться на даний момент в жахливому економічному становищі, що є актуальною і досить важливою проблемою України. Для подолання проблем сільського господарства варто ввести нову програму роботи сільського господарства, що дозволить отримувати більші прибутки та зменшити витрати.

Будівництво, як і інші галузі матеріального виробництва України, потребує негайного капіталовкладення, скорочення термінів тривалості будівництва, скорішого введення в дію основних фондів та виробничих потужностей.

Транспорт потребує забезпечення відновлення рухомого складу, основних фондів галузі з метою досягнення їх конкурентоспроможності на зовнішньому та внутрішніх ринках; організацію безпеки роботи транспорту, введення ресурсозберігаючих і енергозберігаючих технологій, зменшення шкідливого впливу на навколишнє природне середовище; удосконалення державного регулювання, структури управління та реформування галузі; залучення інвестицій у розвиток транспортно-дорожнього комплексу.

Галузі матеріального виробництва відіграють важливу роль у народному господарстві, а також у житті населення України, тому важливо забезпечити їх ефективне функціонування для задоволення усіх потреб. Варто врахувати такі фактори, що можуть вплинути на їх функціонування, а також провести комплекс заходів для здійснення екстенсивного розвитку певної галузі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Дорогунцов С.І., Заєць Т.А., Пітюренко Ю.І та ін.; За заг. ред. д-ра ек. наук, проф., чл.-кор. НАН України Дорогунцова С.І.// Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка.: Підручник. – К.: КНЕУ, 2005. – 988с.

2. Заставний Ф.Д.// Географія України: У 2-х книгах. – Львів: Світ, 1994. – 472с. іл.

3. Заставний Ф.Д.// Соціально-економічна географія України: Підруч. Для 9 кл. серед. загальноосвіт. шк. вид. 3-тє, зі змінами. – К.: Форум, 2004. – 239 с.: іл.., карти.

4. Качан Є.П.// Розміщення продуктивних сил: Підручник. – К.: ВД „Юридична книга”, 2001. – 552с.: іл.

5. Ковалевський В.В., Михайлюк О.Л., Семенова В.Ф.// Розміщення продуктивних сил.: Підручник. – К.: Товариство „Знання”, КОО, 1988. – 546 с.

6. Мочерний С.В.//Політична економія.: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2002. – 687с. – (Вища освіта ХХІ століття).

7. Павидова А.В.// Розміщення продуктивних сил і територіальна організація виробництва: Навч. посіб. для студ. екон. та геогр. спец. вищ. навч, зал. – К.: 2000. – 260с.

8. Радіонова І.Ф. та ін.//Загальна економіка.: Підручник, 3-тє вид., доп. і перероб. – Кам’янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2002. – 384с.

9. Чернюк Л.Г., Клиновий Д.В.// Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Навч. посіб. для. дистац. навчання. – К.: Ун-т „Україна”, 2005. – 245с.

10. Чернюк Л.Г., Клиновий Д.В.// Розміщення продуктивних сил України: Навчльний посібник. – Київ ЦУЛ, 2002. – 470с.

11. Шаблій О.І.//Соціально-економічна географія України.: Навч. посібник вид. друге, перероб. і доп. – Львів: Світ, 200. – 680с., іл.

12. www.ukrstat.gov.ua

13. www.industry.gov.ua

14. www.energy.gov.ua

15. www.minagro.gov.ua

16. www.nerc.gov.ua

17. www.customs.gov.ua

18. www.kmu.gov.ua

19. www.rada.gov.ua

20. www.google.gov.ua

ДОДАТКИ

Додаток А

Динаміка обсягів виробництва основних видів продукції харчової промисловості та перероблення сільськогосподарських продуктів України за 2004-2006 роки

Додаток Б

Темпи приросту обсягів виробництва продукції легкої промисловості України за 2004-2006 років

Додаток В

Темпи приросту обсягів виробництва продукції целюзно-паперової, поліграфічної промисловості України за 2004-2006 років

Додаток Д

Темпи приросту обсягів виробництва продукції хімічної та нафтохімічної промисловостей України за 2004 – 2006 роки

Додаток Е

Динаміка обсягів виробництва основних видів продукції металургії та оброблення металів України за 2004-2006 роки

Додаток Ж

Динаміка обсягів виробництва основних видів продукції машинобудування України за 2004-2006 роки

Додаток З

Динаміка обсягів виробництва продукції сільського господарства країни протягом 2004-2006 років

Додаток Л

Темпи приросту перевезення вантажів підприємствами транспорту України за 2004-2006 роки

Страницы: 1, 2