Характеристика факторів розміщення галузей матеріального виробництва

Характеристика факторів розміщення галузей матеріального виробництва

Національний університет “Острозька академія”

Кафедра економічної теорії

Курсова робота на тему:

Характеристика факторів розміщення галузей матеріального виробництва

Виконала: студентка групи Е-12

Лівінчук І.П.

Науковий керівник: викл. Костів О. М.

Острог, 2007

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МАТЕРІАЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА

ТА ЙОГО РОЗМІЩЕННЯ

1.1 Сутність матеріального виробництва та його роль у національному господарстві України

1.2 Структура матеріального виробництва та його галузей

1.3 Характеристика факторів розміщення галузей матеріального виробництва

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ОБСЯГІВ ВИПУСКУ ПРОДУКЦІЇ ГАЛУЗЕЙ МАТЕРІАЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА ЗА 2004-2006 РОКИ

2.1 Оцінка розвитку промисловості за 2004-2006 роки

2.2 Аналіз розвитку сільського господарства, будівництва та транспорту за 2004–2006 роки

2.3 Оцінка розвитку галузей матеріального виробництва за 2004-2006 роки

РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ РОЗВИТКУ ГАЛУЗЕЙ МАТЕРІАЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА

3.1 Перспективи розвитку галузей промисловості

3.2 Основні шляхи розвитку сільського господарства

3.3 Шляхи покращення економічного становища галузей будівництва та транспорту

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Для того, щоб будь-яке підприємство ефективно працювало, необхідно визначити його оптимальне розміщення на певній території, яке дозволить як рентабельно продовжувати його роботу, так і сприятиме економічному розвитку підприємства в цілому.

Матеріальне виробництво – складова частина народного господарства, яка посідає досить значну його частину. Отже, від ефективності виробництва галузей матеріального виробництва залежить соціально-економічне становище країни в цілому. Тому для країни є вкрай важливим забезпечити повноцінне функціонування галузей матеріального виробництва, правильне їх розташування, визначивши усі фактори розміщення, які впливають на їх функціонування.

Щороку в Україні створюються нові підприємства матеріального виробництва, які вимагають точної методології визначення їх правильного розташування щодо ресурсів, споживачів та інших підприємств. Тому для України є актуальним вивчення характеристики факторів розміщення галузей матеріального виробництва, оскільки від їх правильного розміщення залежить рівень економічного розвитку країни в цілому.

Метою є проведення характеристики факторів розміщення галузей матеріального виробництва.

Об’єктом дослідження нашої курсової роботи є галузі матеріального виробництва, а предметом дослідження – територіальне розміщення галузей матеріального виробництва.

Для досягнення заданої мети дослідження потрібно визначити ряд завдань:

-                     вивчити сутність матеріального виробництва та його значення у народному господарстві України;

-                     розглянути структуру матеріального виробництва та фактори розміщення;

-                     вивчити сучасне економічне становище галузей матеріального виробництва на основі результатів їх функціонування;

-                     розглянути шляхи розвитку галузей матеріального виробництва.

При дослідженні використовувалися такі методи:

-                     аналітичний;

-                     статистичний;

-                     графічний.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МАТЕРІАЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА ТА ЙОГО РОЗМІЩЕННЯ

1.1 Сутність матеріального виробництва та його роль у національному господарстві України

Україна – індустріально-аграрна держава, народне господарство якої складається з галузей матеріального і нематеріального виробництв.

Матеріальне виробництво охоплює ті підприємства й галузі, що виробляють матеріальні блага (промисловість, сільське господарство, будівництво), а також ті, що виробляють матеріальні послуги (транспорт, торгівля, громадське харчування, матеріально-технічне постачання та збут) [8, с. 31].

Саме матеріальне виробництво виробляє засоби виробництва (сировина, паливо, енергія, машини, будівельні матеріали, споруджуються підприємства, прокладаються шляхи сполучення) та предмети споживання (продовольство, одяг, взуття, меблі, легкові автомобілі, побутова радіоапаратура, електроприлади і т.д.) [20].

Найбільшим у структурі виробничої сфери України за усіма показниками є промислове виробництво. Його продукція споживається в усіх галузях народного господарства, йде у фонди нагромадження (у капіталовкладення), на експорт [5, с. 278].

Паливна промисловість і електроенергетика – найважливіші базові галузі, оскільки вони забезпечують розвиток і функціонування сфери виробництва, сфери послуг і побуту людей. Не менш важливим міжгалузевим комплексом у структурі промисловості є металургійний комплекс, продукція якого є основою індустріалізації національної економічної системи. На базі конструкційних матеріалів металургійного комплексу розвиваються машинобудування, капітальне будівництво, транспорт та інші галузі базових і соціальних виробництв фондомісткої важкої промисловості, які потребують великих обсягів робіт[5, с. 282].

Сучасне хімічне виробництво дуже важливе для національної економіки, бо виготовляє продукцію для всіх основних галузей промисловості, транспорту, сільського господарства, оборони, побутового призначення. Хімічний комплекс України є однією з найважливіших ланок її продуктивних сил. Його підприємництва виготовляють продукцію, яка істотно заміняє шкіру, метали, дерево, скло тощо [10, с. 356].

Машинобудування – провідна галузь промисловості України. Машинобудування в нашій країні є органічною складовою частиною майже кожного значного промислового комплексу. Виняткове значення цієї галузі полягає насамперед у тому, що вона дає знаряддя праці для матеріального і духовного виробництва, радикально примножуючи його продуктивну силу та інтелектуальні можливості людини [5, С. 284-285].

Другою великою національно-господарською галуззю України є сільське господарство. Сільськогосподарське виробництво – основа соціально-економічного та політичного життя України. Більше половини вартості виробленої продукції сільське господарство реалізовує у вигляді сировини, майже четверта частина йде безпосередньо у фонд споживання, тобто використовується як продовольство. Виробництво продовольства – основа існування будь-якого суспільства [20].

Жодна виробнича сфера без наслідків виробничої діяльності аграрного матеріального виробництва обійтися не в змозі, бо воно для цього матеріального механізму є органічно тією чи іншою мірою не тільки потрібним, а й неминуче необхідним [20].

Будівництво створює новий, а також відбудовує діючий основний капітал. Від нього залежить розвиток житлової сфери, нових міст і сіл, окремих мікрорайонів, промислових і сільськогосподарських підприємств, транспортних об’єктів, лікарень, шкіл, торговельних центрів тощо. Будівельний комплекс підтримує в належному стані обороноздатність країни, створює передумови для зростання виробництва в усіх сферах господарства. Він впливає на темпи, масштаби і розміщення виробництва як один з найбільш капіталомістких і диференційованих виробничих систем. Тому під час визначення розміщення капітального будівництва враховують наявність будівельної організації в регіоні. Водночас слабкість будівельної бази стримує промислове виробництво, будівництво великих комбінатів, галузевих і територіально-виробничих комплексів [13].

Транспорт – найважливіша ланка у сфері економічних відносин. Він бере участь у створенні продукції та її доставці споживачам, створює зв’язок між виробництвом та споживанням, між різними галузями народного господарства, а також між країнами та регіонами. Впливає на розвиток господарства і як споживач металу, енергії, деревини, гуми, інших продуктів [12].

Сільське господарство впливає на роботу транспорту в залежності від ступеня його інтенсивності та рівня розвитку агропромислової інтеграції. Транспорт вивозить сільськогосподарську продукцію, як в натуральному, так і в переробленому вигляді; завозить корми, паливо, мінеральні добрива, будівельні матеріали, сільськогосподарські машини та запчастини до них [20].

Безпосередньо з транспортом пов’язані зовнішня та внутрішня торгівлі. Обсяг вантажообігу з іншими країнами залежить від економічних відносин з цими країнами. У внутрішній торгівлі цей вантажообіг залежить від багатьох факторів: територіальної організації торгівлі, особливостей товарних ресурсів, розмірів та складу товарообігу, концентрації населення як споживача роздрібного товару та ін.

Матеріальне виробництво посідає важливе значення у народному господарстві України, кожна з галузей якого однаково важлива для його розвитку, структури та функціонування. Матеріальне виробництво відіграє важливу роль у соціально-економічного розвитку України, де складає вагому частину валового внутрішнього продукту.

1.2 Структура матеріального виробництва та його галузей

Матеріальне виробництво, як зазначалось, є складовою народного господарства, а отже структура його включає багато галузей, які також мають досить не просту структуру. Варто зазначити, що матеріальне виробництво не включає повністю певні комплекси, а лише їх складові, які займаються виробництвом продукції.

Матеріальне виробництво включає:

- промисловість, сільське господарство, будівництво, де створюються натуральні цінності;

- транспорт і зв’язок, обслуговування натурального виробництва, тобто забезпечення доставки натуральних цінностей споживачам;

- торгівля, матеріально-технічне постачання, громадське харчування, заготівля, тобто продовження процесу виробництва і створення приросту доданої вартості [20].

У промисловому виробництві виділяють наступні галузі народного господарства: паливну, електроенергетику, чорну і кольорову металургію, хімічну, лісову, легку і харчову промисловість [10, с. 300] .

Паливно-енергетичний комплекс - це сукупність галузей промислового виробництва, які спеціалізуються на видобутку, збагаченні, переробці та споживанні твердого, рідкого і газоподібного палива; виробництві, передачі та використанні електроенергії і тепла. До складу підприємств паливно-енергетичного комплексу входять вугільні шахти, нафтові та газові свердловини, електростанції тощо [11, с. 369].

Електроенергетика – капіталомістка складова паливно-енергетичного комплексу будь-якої країни, його базова галузь. Їй належить провідна роль у розвитку науково-технічного прогресу. Функціонування виробничої та обслуговуючої сфер неможливе без використання електричної й теплової енергії. Енергетичною основою розвитку продуктивних сил на сучасному етапі та в перспективі є і буде електрична енергія. Сучасна електроенергетика є високомеханізованою, автоматизованою галуззю промисловості [5, с. 255] .

Вугільна промисловість включає підприємства з видобутку, збагачення і брикетування кам’яного і бурого вугілля. Найбільшими споживачами вугілля сьогодні є теплоенергетика, чорна металургія, залізничний транспорт, машинобудування, а також житлово-побутовий сектор [3, с. 159].

Нафтова промисловість. Нафта – основа світового паливно-енергетичного балансу, найефективніше і найзручніше паливо. Продукти нафтопереробки широко використовуються в усіх галузях промисловості, сільського господарства, на транспорті, у побуті.

Газова промисловість серед галузей паливного комплексу домінує, оскільки забезпечує потреби в паливі виробників і населення. Промисловість природного газу включає розвідування, видобуток, транспортування, зберігання і переробку природного і супутнього нафтового газу, що видобувається разом з нафтою.

Харчова промисловість – сукупність галузей промисловості, що постачають продукти харчування, мило, тютюнові, парфумерно-косметичні вироби та ін. Харчова промисловість охоплює три основні групи галузей: харчосмакову, м’ясо-молочну і рибну. До харчової промисловості належать галузі: цукрова, хлібопекарська, борошномельно-круп’яна, кондитерська, макаронна, олійно-жирова, парфумерно-косметична, спиртова, лікерно-горілчана, виноробна, пивоварна, виробництво безалкогольних напоїв, дріжджова, крохмале-патокова, плодоовочева, соляна, тютюново-махоркова [5, с. 324].

Легка промисловість України – традиційна галузь народного господарства, яка від кустарних промислів в умовах напівнатурального господарства розвинулася до гігантів індустрії при товарному виробництві. До галузі включають первинну обробку льону-довгунця та інших луб’яних культур, вовни, а також шовкомотальну, бавовняну, лляну, вовняну, шовкову підгалузі, конопле-джутове, сітков’язальне, трикотажне, валяльно-повстяне, швейне, взуттєве виробництва, випуск нетканинних матеріалів, натуральних і штучних шкір, штучного хутра, хутрових виробів [12].

Легка промисловість України охоплює текстильну, трикотажну, швейну, шкіряну, взуттєву, хутрову та інші галузі, підприємства яких у розміщенні орієнтуються переважно на споживача, наявність трудових ресурсів та сировини [11, с. 330].

Хімічна промисловість включає гірничо-хімічну промисловість, основну хімію, промисловість хімічних волокон і ниток, промисловість синтетичних смол і пластичних мас, лакофарбову промисловість, промисловість синтетичних барвників.

Сільське господарство – одна з головних галузей матеріального виробництва (друга після промисловості), що має важливе значення для постачання продовольства для населення та сировини для промисловості. Сільське господарство складається з двох великих галузей рослинництва і тваринництва [5, с. 334].

Рослинництво – це велика галузь сільського господарства, головним засобом виробництва якого є земля. Внутрішня структура рослинництва в Україні представлена такими галузями і виробництвами: рільництвом (зернове господарство, технічні культури, картоплярство), городництвом, кормовиробництвом (польове та луківництво), садівництвом і виноградарством. Рільництво і городництво базуються на обробітку орних земель, луківництво – на природних кормових угіддях (луки, сіножаті), а садівництво і виноградарством – на культурі багаторічних деревних та кущових насаджень [11, с. 292].

Головною галуззю рослинництва України є зернове господарство. Воно являє собою культивування таких культур, як озима і яра пшениця, жито, ячмінь, овес, зернобобових (горох, біб, вика) та ін. Традиційними українськими зерновими культурами є гречка і просо [5, с. 336].

Технічні культури в Україні – соняшник, цукрові буряки, льон-довгунець – займають дещо більше десятої частини посівних площ.

Картоплярство – галузь, що задовольняє продовольчі, кормові та технічні (сировинні) потреби суспільства [3, с. 388].

Особливо велике значення у структурі рослинництва має польове кормовиробництво, що базується на вирощуванні кормових культур: коренеплодів (кормові буряки), кормових баштанних, кукурудзи на силос і зелений корм, однорічних і багаторічних трав, зокрема конюшини, люцерни, люпину тощо.

Садівництво включає в себе ягідництво (вирощування аґрусу, порічок, смородини тощо) та плодівництво (вирощування сім’ячкових – яблука, груші та кісточкових – вишня, черешня, слива, абрикоси, персики) [3, с. 389].

Тваринництво – галузь сільськогосподарського виробництва, рівень розвитку якої є свідченням інтенсивності аграрного сектора економіки країни. Тваринництво підрозділяється на галузі за основними видами тварин: розведення великої рогатої худоби, свиней, овець, птахів [5, с. 338].

Розведення великої рогатої худоби має м’ясний, молочний та м’ясо-молочний напрями [5, с. 338].

Вівчарство розділяється на чотири провідних напрями: м’ясо-вовняне, вовняне, каракульське та овчинно-шубне. Вівчарство є постачальником не тільки м’яса, але й високоякісної вовни.

Птахівництво – одна з швидко зростаючих галузей тваринництва, що забезпечує потреби населення у м’ясі, птиці та яйцях [5, С. 343].

Будівництво – головна ланка будівельного комплексу, що створює основні фонди народного господарства. Будівництво має специфічні властивості, що відрізняють його від інших галузей народного господарства: його продукція (будівлі) нерухома, великогабаритна; виробничий процес має перервний характер, відбувається протягом довгого часу та на відкритому повітрі.

Залежно від призначення будівництво розподіляється на промислове (спорудження заводів, фабрик), гідротехнічне (гідроелектростанції, водосховища, канали), енергетичне (електростанції, електромережі), транспортне (автомобільні та залізничні шляхи, аеропорти, трубопроводи), сільське (спорудження тваринних ферм, елеваторів), житлове [4, с. 368].

Провідне місце у матеріальному виробництві займає транспорт - один з найбільших галузей національної економіки. Виділяють наземний (залізничний, автомобільний, трубопровідний), водний (морський, річковий, озерний) та повітряний (авіаційний) види транспорту [11, С. 380].

1.3 Характеристика факторів розміщення галузей матеріального виробництва

Упродовж останніх десятиліть в Україні проведено певну роботу, спрямовану на розвиток промислового виробництва і підвищення ефективності його розміщення. Здійснювалася політика вирівнювання господарського розвитку економічних районів і областей. При цьому в процесі вдосконалення територіальної організації промислового виробництва, особливо в останні роки, все ширше враховувалися такі важливі фактори, як наявність трудових ресурсів та водна екологічна ситуація. При розміщенні нових виробництв, а також при реконструкції і технічному переоснащенні діючих, беруться до уваги витрати пов’язані із створенням об’єктів соціальної інфраструктури, водозабезпеченням виробництва і населення, охороною навколишнього середовища і відтворенням відновлювальних природних ресурсів. У цілому ці зрушення, що відбулися в розміщенні промислового виробництва слід оцінити позитивно. Вони в основному відповідають просторовому зосередженню природних і трудових ресурсів, рівневі розвитку і особливостям спеціалізації господарства економічних районів і областей [3, с. 278].

Проте у розміщенні галузей матеріального виробництва і спеціалізації господарства окремих регіонів України вирішені далеко не всі проблеми. Ефективність територіальної прив’язки багатьох промислових об’єктів, насамперед більших та найбільших, не можна вважати достатньо високою, а в ряді випадків будівництво окремих підприємств в тих чи інших регіонах або населених пунктах виявилося недоцільним. Ще недостатніми є заходи, пов’язані з плановим регулюванням нарощування індустріального виробництва в розмірних категоріях міст [3, с. 278].

Розміщення промислових виробництв в умовах України, які характеризуються інтенсивним економічним освоєнням території, високим рівнем господарського розвитку, має свою специфіку. Нове промислове будівництво здійснюється в умовах густої мережі міських поселень, які мають певні ресурси (трудові, водні тощо). Розрахунки підтверджують, що в Україні відсутні різкі просторові відхилення у витратах, пов’язаних з локалізацією підприємств машинобудування, легкої промисловості та деяких інших галузей [3, с. 278].

Існує чимало методів раціонального розміщення промислових підприємств. Однак багато з них, як правило, неприйнятні для потреб народногосподарської практики. Певний інтерес представляє метод. За допомогою якого завдання щодо розміщення промислових об’єктів в Україні можна реально розв’язати за допомогою ЕММ та ЕОМ. Сутність його в тому, що на всі елементи населених пунктів в яких можна розмістити промислові підприємства дається оцінка очікуваних питомих витрат на природні і трудові ресурси, транспорт, об’єкти соціального обслуговування населення, а також на охорону навколишнього середовища, відтворення природного потенціалу тощо. При розміщенні конкретного заводу беруться до уваги сукупні витрати, пов’язані зі споживанням природних і виробничих ресурсів. Здійснені обрахунки за цим методом дають змогу визначити регіони і населені пункти, в яких існують перспективи для розміщення нових промислових виробництв [3, с. 281].

Територіальна організація чорної металургії залежить від багатьох економічних і природних факторів. У розташуванні підприємств чорної металургії особливу роль відіграють сировина і паливо.

Руди кольорових металів здебільшого розташовані в країнах, що розвиваються, а для виробництва потрібно чимало енергії, що продукується в промислово розвинутих країнах. Під час розміщення підприємств кольорової металургії необхідно враховувати як сировинний фактор на стадії видобутку та збагачення, так і енергетичний під час виплавки металу. Територіально ці дві стадії різко збігаються.

Підвищення ефективності машинобудівного виробництва визначається не лише впровадженням у виробництво нових типів машин і устаткування, вдосконаленням його галузевої структури, реконструкцією та технічним переозброєнням. Великі можливості приховані у вдосконаленні територіальної організації галузі, кращому розташуванні її підприємств. На це істотно впливає традиційний рівень машинобудування й використання виробничих потужностей, а також різні регіональні фактори й умови, потреба районів у продукції галузі, забезпеченість паливом, електроенергією, транспортом. Наявність промислових майданчиків тощо. Крім того. Важливою умовою раціонального розміщення галузі є наявність трудових ресурсів, зокрема кваліфікованих кадрів [2, с. 278].

Розміщення промисловості будівельних матеріалів визначається в основному обсягами будівельно-монтажних робіт за економічними районами та наявністю сировинного фактора.

Розміщення підприємств будівельних матеріалів будіндустрії має свої особливості:

1) тяжіння до джерел сировини у зв'язку з низькою транспортабельністю сировини і її значними витратами при виготовленні продукції (цементні, гіпсові, вапнякові, нерудні, покрівельні та ін. підприємства);

2) тяжіння до районів споживання (заводи збірного залізобетону, бетону, розчинів, комбінати крупно панельного домобудування та ін.).

На розміщення легкої промисловості великий вплив справляє науково-технічна революція. Ключові фактори розміщення підприємств легкої промисловості: споживчий, сировинний, забезпеченість трудовими ресурсами.

Якщо розглядати фактори розміщення сільського господарства, то на розміщення галузей рослинництва значною мірою залежить від посівних площ, їх структури та раціонального використання. Розвиток і розміщення галузей тваринництва визначається у значній мірі наявністю кормової бази, яку формують польове кормовиробництво, природні кормові угіддя, а також поживні відходи й комбікормова промисловість. Райони розвиненого польового кормовиробництва спеціалізуються на молочному і молочно-м'ясному скотарстві, свинарстві, а наявність природних кормових угідь сприяє розвиткові м'ясного і м'ясо-молочного скотарства, вівчарства [5, с. 333].

Потужні підприємства споруджуються не лише у великих містах, а й у малих та середніх, тому що в ряді випадків саме останні мають більш сприятливі матеріальні і трудові ресурси, вдало розташовані відносно споживачів і сировинних баз. Ці поселення слід розглядати не тільки як територіальні бази для нового промислового будівництва, але й з позицій більш рівномірного розміщення галузі, забезпечення комплексного розвитку міст. Збалансованості їх господарства, розв’язання назрілих соціальних проблем [2, с. 280].

Фактори розміщення галузей матеріального виробництва для кожної галузі є різними і в цілому включають усі фактори, які впливають на ефективність виробництва галузі. Правильне розміщення певної галузі матеріального виробництва полягає у тому, що при найменших затратах підприємство отримає найбільші прибутки.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ОБСЯГІВ ВИПУСКУ ПРОДУКЦІЇ ГАЛУЗЕЙ МАТЕРІАЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА ЗА 2004-2006 РОКИ

2.1 Оцінка розвитку промисловості за 2004-2006 роки

Промисловість України займає значну частку її народного господарства. Спостерігаючи за темпами приросту обсягів виробленої промислової продукції ми можемо оцінити економічний розвиток країни в цілому, оскільки промисловість займає значну його частину. Для того, щоб зрозуміти сучасний економічний стан промисловості, буде достатнім розглянути обсяги її виробництва за останні три роки, тобто за 2004-2006 роки.

Таблиця 2.1 Темпи приросту обсягів виробленої промислової продукції в Україні за 2004-2006 роки, у %

За даними таблиці 2.1 спостерігаємо, що загалом обсяг виробленої промислової продукції за 2006 перевищив на 6,2% обсяг 2005 року, що є вдвічі більшим темпом приросту, ніж у 2005 році проти 2004. Тобто, якщо розглядати обсяг виробленої промислової продукції загалом, а не на рівні конкретної складової промисловості, то можна зробити висновок, що промисловість має стрімко зростаючий характер економічного розвитку. Визначальний вплив на покращання динаміки промислового виробництва мали металургія, яка із від’ємного, негативного темпу приросту у 2005 році перейшла у досить значний темп приросту у 2006 році, а також машинобудування, що за останні два роки помітно збільшив обсяг виробленої продукції відносно попередніх років.

Добувна промисловість протягом 2004-2006 років показала успішні темпи приросту, що можемо побачити з таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 Динаміка виробництва основних видів продукції добувної промисловості України за 2004-2006 роки

За даними таблиці 2.2 можна спостерігати зростаючу тенденцію розвитку обсягів виробленої продукції добувної промисловості за 2004-2006 роки. Розглядаючи обсяги виробництва продукції за три останні роки, то можемо побачити лише додатні значення абсолютного відхилення, що свідчать про збільшення обсягів виробленої продукції відносно попереднього року. Проте, якщо розглянути темпи приросту, то очевидно, що у 2005 році збільшення обсягів виробництва відбувалося екстенсивніше, ніж у 2006 році проти 2005, це, зокрема, темпи приросту обсягів виробництва нафти сирої та газу природнього. Водночас зріс темп приросту вугілля готового у 2006 році проти 2005, що свідчить про стрімке зростання обсягів випуску даної продукції.

Харчова промисловість протягом 2004-2006 років суттєво збільшила обсяги випуску продукції, що доводить таблиця 2.3.

Таблиця 2.3 Темпи приросту обсягів виробництва основної продукції харчової промисловості та перероблення сільськогосподарських продуктів України за 2004-2006 роки

Ми можемо спостерігати лише додатні значення темпів приросту обсягів виробництва продукції харчової промисловості, , що свідчить про постійне збільшення обсягів виробленої продукції протягом даного періоду. Проте розглядаючи темпи приросту ми можемо оцінити, в якому році спостерігався найбільший зріст обсягів виробництва продукції відносно попереднього року. В даному випадку немає чіткої загальної тенденції зростання чи спаду обсягів виробленої продукції відносно попередніх років, оскільки кожен вид продукції харчової промисловості реалізовувався по-різному. Обсяги таких видів продукції, як жиру та продукції м’ясної промисловості за 2004-2006 роки стрімко зростали, про що свідчать темпи приросту, які набули додатнього значення та зростаючого характеру. Вище ми зазначали, що темпи приросту усіх видів продукції мали додатнє значення, то мусимо відзначити, що існує виключення, тобто обсяг виробництва молочної продукції у 2006 році помітно зменшився порівняно з 2005, тобто темп приросту набув від’ємного значення.

Для того, щоб глибше зрозуміти стан харчової промисловості варто розглянути обсяги виробництва основних видів продукції харчової промисловості та переробленні сільськогосподарських продуктів (див. додаток А).

Деякі види продукції харчової промисловості та переробленні сільськогосподарських продуктів мають строго спадний або зростаючий характер, а деякі – коливальний. Такі види продукції, як м’ясо і субпродукти харчові свійської птиці, олія соняшникова, масло вершкове та сири жирні мають зростаючий характер обсягів виробництва продукції протягом даного періоду. Причому, найбільш стрімкого розвитку у обсягах виробництва досягла олія соняшникова. Решта із названих основних видів продукції мають коливальний характер обсягів виробництва. Обсяги виробництва молока обробленого, масла вершкового та сиру свіжого у 2005 році досягали найбільшу величину випуску продукції порівняно з 2004 та 2006 роками. Проте, випуск ковбасних виробів протягом даного періоду скорочувався, тобто з кожним роком знижувався.

На підприємствах з виробництва деревини і виробів із неї протягом 2004-2006 років не порушується тенденція розвитку, що доводить таблиця 2.4.

Таблиця 2.4 Темпи приросту обсягів виробленої продукції підприємствами України з виробництва деревини і виробів із неї за 2004-2006 роки, у %

Обсяги виробництва підприємств з виробництва деревини і виробів із неї за 2004-2006 роки зростають, що очевидно з даних таблиці 2.4, тобто існує чітка тенденція розвитку. Проте, ми можемо спостерігати, що у 2005 році темпи приросту були більшими, ніж у 2006 році. Проте показники приросту, окрім того, що усі додатні, то ще й набувають досить значних величин, що свідчить про тенденцію помітного розвитку даної діяльності. Найбільше обсяг виробництва зріс у виробництві вікон, дверей, рам та порогів дерев’яних, як бачимо, що у 2005 році темп приросту має значення 62% та у 2006 році – 37%, що свідчить про стрімкий характер розвитку. Варто зазначити, що дана таблиця демонструє виробництво основних видів продукції підприємств з виробництва деревини і виробів із неї, а що стосується другорядної продукції даної галузі діяльності, то як наводять розрахунки Держкомстату – існують і від’ємні темпи приросту, як у 2005, так і у 2006 роках, але оскільки загальні темпи приросту обсягів виробленої продукції за 2005 та 2006 роки додатні, а також досить значні, отже не будемо брати до уваги показники темпів приросту неосновної продукції.

Легка промисловість протягом 2004 – 2006 років зазнала деяких негативних показників (див. додаток Б).

Якщо розглянути темпи приросту обсягів виробництва легкої промисловості в цілому, то можна зробити висновок про тенденцію зниження обсягів виробництва продукції легкої промисловості, що в основному обумовлено скороченням її випуску на підприємствах текстильної промисловості та пошиття одягу. В 2005 році обсяги виробництва легкої промисловості перевищили обсяги 2004 року на 0,3%, що свідчить про уповільнений розвиток легкої промисловості, на що вплинуло значне зменшення обсягів виробництва курток вітрозахисних та виробів аналогічних жіночих та дівчачих (більше ніж на половину), а також тканин ворсових, лляних та шкіри і взуття на 5 - 9%. Водночас, у 2005 році решта продукції легкої промисловості збільшила обсяги виробництва порівняно з 2004 роком. Проте, у 2006 році проти 2005 обсяги виробництва майже всієї продукції зменшились, особливо ковдр та пледів та курток вітрозахисних та виробів аналогічних жіночих і дівчачих на 42 – 43%. Водночас, збільшились обсяги виробництва килимів та килимових виробів та шкіри і взуття на 10 – 11%. Загальний темп приросту обсягів виробництва продукції легкої промисловості у 2006 році зменшився майже на 2 %, що призупиняє її розвиток.

Целюзно-паперова, поліграфічна промисловість протягом 2004 – 2006 років суттєво збільшила обсяги виробництва продукції (див. додаток В). В цілому обсяги виробництва продукції, як очевидно з даних додатку, значно зросли протягом даного періоду. Якщо розглядати темпи приросту обсягів виробництва основної продукції целюзно-паперової, поліграфічної промисловості у 2005 році, то спостерігаються лише додатні значення, що свідчать про те, що не відбувалося зменшення обсягів виробництва продукції порівняно з попередніми роками. Найбільший темп приросту обсягів виробництва продукції серед продукції целюзно-паперової, поліграфічної промисловості мало виробництво коробок, ящиків і сумок з гофрованих паперу та картону. У 2006 році проти 2005 спостерігалося збільшення обсягів виробництва продукції на 10,3%, що є показником, який сприяє розвитку даної промисловості. Найбільше зросли обсяги виробництва тест-лайнеру некрейдованого, паперу для гофрування з напівцелюлози та крафт-паперу та паперу некрейдованого. Водночас, спостерігалося зменшення обсягів виробництва паперу побутового та санітарно-гігієнічного призначення та шпалер та аналогічних покриттів з паперу. Проте, загалом обсяги виробництва продукції целюзно-паперової, поліграфічної промисловості протягом 2004-2006 років помітно збільшились, що зумовлює економічний розвиток промисловості.

Хімічна та нафтохімічна промисловості протягом 2004-2006 років збільшили обсяги виробництва продукції (див. додаток Д), проте більший темп приросту спостерігався у 2005 році, ніж у 2006 році.

Розглянувши загальні темпи приросту обсягів виробництва продукції хімічної та нафтохімічної промисловостей, можна зробити висновок про їх тенденцію економічного розвитку. У 2005 році проти 2004 року обсяги виробництва хімічної та нафтохімічної продукції суттєво збільшилися, зокрема продукція фармацевтичного виробництва, мила, парфумерної продукції, очищувальних та полірувальних препаратів. Проте, у 2006 році був досить незначний темп приросту обсягів виробленої продукції порівняно з попереднім приростом, зокрема зменшилось виробництво лаків і фарби та штучних і синтетичних виробів, а решта в загальному набули незначного приросту.

Загальна картина економічного розвитку хімічної та нафтохімічної промисловостей є досить задовольняючою, проте все ж таки стрімкий її розвиток спостерігався у 2005 році, тоді як у 2006 році розвиток злегка призупинився.

Для металургії та оброблені металу характерне стрімке збільшення обсягів виробництва протягом 2004-2006 років.

Обсяги виробництва у 2005 році основних видів продукції металургії та оброблення металів (див. додаток Е) були меншими відносно обсягів виробництва цієї продукції за 2004 рік, проте ситуація була виправлена, оскільки обсяги виробництва за 2006 рік наздогнали обсяги виробництва 2004 року, а отже, перевищили обсяги виробництва за 2005 рік. Щоправда, обсяги виробництва таких видів продукції, як напівфабрикатів та труб за даний період мали стрімкий зростаючий характер.

Успішні результати за 2004-2006 роки показало машинобудування (див. додаток Ж), випуск продукції якого стрімко зростав. Найбільш вагомо зріс випуск автобусів, що у 2005 перевищив випуск 2004 року на 79,2%, а у 2006 році – на 63,3% випуск 2005 року. А також помітно збільшено випуск легкових автомобілів, особливо у 2006 році. Водночас, з кожним роком поступово зменшувався випуск тракторів для сільського та лісового господарства та у 2006 - помітно зменшився випуск машин.

Незважаючи на деякі від’ємні темпи приросту продукції машинобудування, загальні його темпи прирости мають позитивні показники.

На підприємствах з виробництва коксу та продуктів нафтоперероблення випуск продукції протягом 2004-2006 років помітно зменшився, що можна побачити з таблиці 2.5.

Таблиця 2.5 Темпи приросту основних видів продукції з виробництва коксу та продуктів нафтоперероблення в Україні за 2004-2006 роки, у %

Можемо спостерігати, що усі види основної продукції з виробництва коксу та продуктів нафтоперероблення мають від’ємні темпи приросту, які з кожним роком набували більшого значення, що свідчать про вагомі зменшення випуску продукції. Причому найбільше зменшення випуску продукції протягом зазначеного періоду спостерігалося у виробництві мазутів топкових важких.

Розглядаючи темпи приросту виробництва електроенергії за 2004-2006 роки можна зробити висновок про значний розвиток даної сфери діяльності.

Таблиця 2.6 Темпи приросту виробництва електроенергії в Україні протягом 2004-2006 років, у %

Як у 2005 році, так і у 2006 році, як бачимо з таблиці 2.6, існують лише додатні показники темпів приросту обсягів виробленої електроенергії. Варто зазначити, що найбільше збільшили випуск електроенергії теплові електростанції та гідростанції протягом зазначеного періоду. Загальні темпи приросту обсягів виробництва електроенергії – досить значні, що стверджують задовольняючий розвиток даної діяльності.

2.2 Аналіз розвитку сільського господарства, будівництва та транспорту за 2004-2006 роки

Окрім промисловості, як зазначалося, матеріальне виробництво включає сільське господарство, будівництво та транспорт, тому для реальної оцінки економічного становища матеріального виробництва розглянемо його економічний розвиток інших складових.

Розглядаючи темпи приросту сільськогосподарської продукції (див. додаток З) бачимо негативну тенденцію розвитку сільського господарства. Загальні темпи приросту сільськогосподарської продукції не є для України втішними, адже можна сказати, що вони взагалі відсутні.

Протягом 2004-2006 років помітно зменшено виробництво зерна, жита, вівса, просу, гречки та великої рогатої худоби, тобто у 2004 році випуск даної продукції більший за випуски 2005 та 2006 років, що свідчить про занепад даної сільськогосподарської продукції. Така продукція, як пшениця , ячмінь та худоба і птиця мали коливальний характер обсягів виробництва продукції, оскільки у 2005 році темпи приросту були додатними, тобто обсяги виробництва продукції збільшились порівняно з 2004 роком, проте у 2006 році – зменшились. Водночас, протягом даного періоду зростає виробництво рису. Овочевої продукції та яєць. Інтенсивно розвинулося виробництво соняшнику, темп приросту якого у 2005 році становив 50%, а в 2006 році – 13,1%, що свідчить про успішний розвиток.

Сільське господарство вимагає радикальних змін для збільшення випуску продукції, тобто для економічного розвитку, що впливає в значній мірі на розвиток інших галузей народного господарства.

Розвиток будівництва, як зазначалося, є дуже важливим для України, тому варто розглянути економічне становище будівництва (див. рис. 2.1). Розглядаючи даний рисунок 2.1, де 1 – вся будівельна продукція, 2 – будівництво будівель, 3 – будівництво мостів, шляхових естакад, тунелів і метрополітену, 4 – прокладання доріг, бачимо коливальний характер темпів приросту.

Рис. 2.1 Темпи приросту обсягів виробленої будівельної продукції в Україні за 2004-2006 роки

Можна побачити (див. рис. 2.1), що розвиток будівництва протягом даного періоду мав зростаючий характер, тобто у 2005 році випуск будівельної продукції зменшився порівняно з 2004 роком на досить значні величини, тоді як у 2006 році, порівняно з 2005 роком – помітно зріс. Зростання обсягів виробництва будівельної діяльності у 2006 році, порівняно з 2005 роком, відбувалося за всіма основними видами будівельної продукції. Обсяги прокладання доріг, якщо у 2005 році вагомо зменшились проти 2004, на що суттєво вплинуло зменшення роботи підприємств, що займаються будівництвом інженерних споруд, то у 2006 році – вагомо зросло проти 2005.

У 2005 році скоротили обсяги виробництва 19 регіонів, разом з тим будівництво зросло у 8 регіонах, що пов’язано в основному з газифікацією сіл та будівництвом кабельних ліній електропередачі і зв’язку.

З початку 2006 року збільшили обсяги робіт будівельники 22 регіонів. У 2006 році за характером будівництва обсяги робіт розподілилися таким чином: роботи з нового будівництва, реконструкції та технічного переозброєння становили 75% від загального обсягу робіт, з капітального та поточного ремонтів – відповідно 16% і 9%.

За 2006 рік будівництво помітно покращив свій економічний розвиток.

Транспорт показав успішні результати розвитку у 2006 році, тоді як у 2005 році, порівняно з 2004, обсяги перевезених вантажів зменшились.

Розглядаючи темпи приросту обсягів перевезених вантажів (див. додаток Л), маємо реальну картину економічного розвитку протягом 2004-2006 років. Протягом даного періоду помітно збільшили обсяги перевезених вантажів такі види транспорту, як річковий та автомобільний. Водночас, зменшено обсяги перевезення таких видів вантажів, як нафти і нафтопродуктів та вантажів, що перевозилися магістральними трубопроводами. Збільшено обсяги відправлення цементу, залізної руди та марганцевої руди та перекачка аміаку. Проте, розглядаючи темпи приросту обсягів перевезених вантажів іншими видами транспорту, то бачимо від’ємні значення темпів приросту у 2005 році і , нарешті додатні у 2006 році. Дивлячись на загальні темпи приросту обсягів перевезених вантажів можемо зробити висновок про покращення економічного становища транспорту в цілому у 2006 році.

Як зазначалося, транспорт може бути і пасажирським, тому розглянемо його темпи приросту обсягів перевезених пасажирів для чого скористаємося таблицею 2.7.

Таблиця 2.7 Динаміка кількості осіб, що скористалися послугами пасажирського транспорту України протягом 2004-2006 років

Страницы: 1, 2