 |
РУБРИКИ |
Зовнішньоекономічна діяльність комерційних банків (Внешнеэкономическая деятельность комерческих банков) |
РЕКЛАМА |
||
|
Зовнішньоекономічна діяльність комерційних банків (Внешнеэкономическая деятельность комерческих банков)p> 10. Уточнюються діючі та вносяться пропозиції щодо встановлення пільг і компенсацій залежно від умов праці, визначається обсяг матеріальних витрат на ці цілі.Таким чином, атестація робочих місць є результатом здійснення певного комплексу заходів, який дає інформацію про можливість та засоби раціоналізації робочих місць або їх скорочення. Важливою ланкою планування та обліку робочих місць і професійної
діяльності, виявлення існуючих резервів виробництва є паспортизація. Паспорт містить загальні відомості про робоче місце: найменування моделі устаткування, коефіцієнт його завантаження, найменування професії осіб, що виконують виробничі завдання на даному робочому місці, тощо. Наводиться планування робочого місця. Звичайно паспорт складається з п'яти розділів: 1.Містить відомості про робоче місце в структурному підрозділі установи або підприємства, де воно розташоване, інформацію про основні характеристики праці користувача ВДТ. 2. Представлена інформація про технологічні особливості виробничої діяльності та відомості про характеристики праці, пов'язані з цими особливостями. 3. Зосереджені атестаційні характеристики робочого місця: відомості про технологічну документацію, пов'язану з даним робочим
місцем (інструкції щодо експлуатації програм, що застосовуються, та ін.),
хронокарти, що дають інформацію про часові параметри робочих операцій; дані про відповідність конкретного устаткування, розташованого на
робочому місці, виробничим завданням, що виконуються, та вимогам наукової
організації праці; відомості про напруженість та важкість праці на робочому місці; відображає забезпеченість робочого місця засобами захисту (екранні
фільтри та ін.) та містить номер інструкції з техніки безпеки 4. Формується система оформлення паспорта та правила атестації робочого місця. 5. Вказуються дані про виробничі операції, що виконуються на даному робочому місці, пов'язані з ними техніко-економічні показники, що характеризують організацію (коефіцієнт зайнятості) та оплату праці користувача ВДТ. При нерівномірному розподілі робочих завдань по змінах паспорт складається на кожну з них. 4.2. Труднощі нормування факторів трудової діяльності Виробничі приміщення, устаткування, технології повинні відповідати всім вимогам охорони праці. Ці вимоги повинні виконувати будівельники, проектувальники технологій, працівники, які керують експлуатаційним процесом. При цьому повинні дотримуватися санітарно-гігієнічні норми, що регламентують ступінь впливу шкідливих факторів виробництва на організм користувача ВДТ, а також режими його праці та відпочинку. Ці вимоги законодавства про працю забезпечуються системою санітарного нагляду, органами Держнагляду та охорони праці, а також контролем служб охорони праці та профспілкових органів. Проте дотримання вимог нормування наштовхується на ряд об'єктивних труднощів, пов'язаних з дискусійністю проблеми визначення норми здоров'я та норми впливу того або іншого виробничого фактору. Існують різні підходи до визначення норми, зумовлені як потребами практики, так і рівнем сучасних знань про норму, та ступінь відхилення від неї. Проте погляд на норму як на умовне, суб'єктивне уявлення про існуючі явища призводить до вкрай непродуктивної уяви про норму як про формальний феномен. Одним з підходів до визначення норми є середньою статистичний спосіб. На думку багатьох сучасних авторів, найбільш прийнятним визначенням норми є її характеристика як функціонального оптимуму життєдіяльності організму, коли протікання всіх процесів у його системах відбувається з найбільшою узгодженістю, надійністю, економічністю та ефективністю. Відомий авторитет у галузі фізіології праці В. І. Медведєв вказує, що
проблема фізіологічного нормування перетворюється у проблему, кількісного
опису діапазону можливостей фізіологічних процесів, що забезпечують
системну відповідь при здійсненні професійної діяльності. Під гігієнічним
нормуванням він розуміє кількісну регламентацію тих факторів трудового
середовища, з якими безпосередньо взаємодіє людина, а основним критерієм
такого нормування є збереження її здоров'я шляхом забезпечення оптимальних
або субоптимальних умов навколишнього середовища. Проте, як підкреслює
автор, і у цьому випадку дослідники обмежені головною теоретичною трудністю Таким чином, між гігієнічним та фізіологічним нормуванням установлюються такі співвідношення: якщо гігієнічне нормування спрямоване на визначення припустимих параметрів зовнішніх умов за критеріями фізіологічного нормування, то фізіологічне нормування визначає умови оптимального функціонування та перетворень в організмі людини у процесі виробничої діяльності, розглядаючи гігієнічні норми та відхилення від них як такі, що підтримують або порушують цю оптимальність. Вирішення цієї принадливої проблеми пов'язане з індивідуальними
характеристиками особистості, вияв яких зумовлений особливостями різних
видів та форм діяльності, що в свою чергу впливає на рівень працездатності. Таким чином, для раціонального використання робочої сили необхідно суворо дотримуватися вимог охорони праці шляхом застосування технічних, гігієнічних, фізіологічних та психологічних нормативів. Проте, враховуючи труднощі при створенні та застосуванні цих нормативів для різних професійних груп, невирішеність теоретичних питань визначення гігієнічної та фізіологічної норми, існування особливостей професійної діяльності у різних галузях, необхідно творчо підходити до їх розвитку — активізувати роботу по створенню галузевих норм умов та режимів праці, розробляти адекватні способи профілактики функціональних порушень, захворювань та реабілітації здоров'я. 4.3. Розумова працездатність та особливості її психофізіологічного забезпечення Процес праці має дві складові. Одна з них пов'язана з цілями і технологією виробництва і може бути описана за допомогою «квантів» поведінки, друга— з функціональними можливостями людського організму. Розглянемо випадок,, коли праця ділиться на дискретні елементи (може складатися з кількох «квантів» поведінки) однакової складності. У цьому випадку можна запропонувати три способи виконання роботи. 1. Видача чергового елемента роботи тільки після завершення обробки попереднього, без будь-яких обмежень на тривалість його виконання. Такий режим роботи називається вільним. Його мають багато професійних груп розумової праці: письменники,, кінорежисери, артисти, лікарі (якщо не існує екстремальних ситуацій, що вимагають швидкого прийняття рішення), інженери, вчителі, програмісти, оператори-спостерігачі, а також багато категорій користувачів ВДТ і т. п. Очевидно, що за такого режиму роботи можна оцінити працездатність, наприклад, за кількістю продукції, яка виробляється (у тому випадку, якщо одержання цієї продукції не дуже пов'язане з творчим процесом, і вона має чітко виділені одиниці роботи за досить великий проміжок часу. Це дає можливість визначити розбіжності ефективності роботи у різних умовах діяльності. 2. Надходження чергового елемента роботи здійснюється через заданий У цьому випадку працездатність можна оцінити за якістю продукції за досить великий проміжок часу. Якщо темп пред'явлення елементів роботи для даної особи великий або вони досить складні, то працездатність можна охарактеризувати також за кількістю невиконаних завдань (помилки, що допускаються, можуть бути кількох типів: людина повільно виконувала роботу і не встигла її закінчити за відведений період; людина зробила помилку при виконанні завдання). Такий режим роботи дає можливість порівняти працездатність однієї особи у різні періоди роботи. Найбільш адекватним таке порівняння може бути у тому випадку, коли темп пред'явлення завдань не дуже низький (щоб не викликати монотонності, вияв якої залежить від властивостей нервової системи та інших характеристик особи) й не дуже високий (щоб кількість помилок була невеликою, але праця досить інтенсивною). За вказаних умов можливе між індивідуальне порівняння працездатності. 3. Пред'явлення чергового елемента роботи здійснюється через неоднакові проміжки часу, залежно від успішності вирішення попередніх завдань. Очевидно, даний режим діяльності властивий деяким операторським професіям під час роботи в екстремальних ситуаціях, коли прийняте рішення призводить до наслідків, що вимагають прийняття чергового рішення у максимально короткі строки, та ін. Таке надходження завдань називається режимом із зворотним зв'язком. В тих випадках, коли успішне вирішення завдання викликає зменшення експозиції наступного завдання, відбувається процес збалансування швидкості пред'явлення завдань з функціональними можливостями людини. Якщо завдання на даній швидкості виконуються правильно, то темп пред'явлення (залежно від змісту та організації робіт) може збільшуватися доти, поки людина не почне робити помилки. Потім швидкість знижується до тієї, коли знову забезпечується безпомилковість роботи. Таким чином, темп пред'явлення завдань весь час наче підлаштовується під функціональні можливості працюючого. Якщо рівень мотивації максимальний, то у такому режимі робоче навантаження відповідає максимальній швидкості переробки конкретної інформації, що пред'являється даній особі. Тобто щоразу вона ставить своєрідний рекорд. В цьому випадку показники працездатності стають порівнюваними не тільки для однієї людини, але й для різних людей. Такий режим організації праці специфічний для високоефективних виробництв, наприклад тих, що існують на японській фірмі Оцінка ефективності розумової праці (у тому числі праці користувачів
3.1. Аналіз міжнародних розрахунків; сучасний етап і напрямки підвищення прибутковості банку від їх здійснення Відділення Державного Експортно-імпортного банку України в м. Одесі, як суб’єкт господарської діяльності, виконує широкий спектр операцій спрямованих на одержання максимального прибутку. Міжнародні розрахунки у формі документарного акредитива, документарного інкасо і банківського переказу, як і інші операції відділення Державного Експортно-імпортного банку України в м. Одесі приносять доход і впливають на результат діяльності банку. Динаміка міжнародних розрахунків відділення Укрексімбанку в м. Одесі Таблиця 2.9. Стан міжнародних розрахунків у відділенні Укрексімбанку у м. Одесі за 1994-2000 р. шт. Слід зазначити, що за даними таблиці 2.9. можна зробити висновок про прогресуюче зниження використання в господарській діяльності міжнародних форм розрахунків. Це пояснюється фінансово-економічною обстановкою в країні і твердій конкуренції з боку комерційних банків, що пропонують здійснення переказних операцій по більш низьким тарифним ставкам. Серед Українських підприємств цієї форми розрахунків надають перевагу експортери що поставляють свою продукцію в країни, що розвиваються, в такі як Індію, Шрі-Ланку, Пакистан, Іран та ін., законодавство яких обмежує застосування прямого переказу; підприємства вимушені використовувати акредитивну форму по вимозі покупця їх товару для забезпечення умов торгової угоди. За даними таблиці 2.9.спостерігається тенденція до скорочення
кількості експортних акредитивів, що в більшому ступені пояснюється
падінням виробництва й експорту в цілому. Кількість імпортних акредитивів
за останній рік збільшилося через обмеження НБУ на здійснення розрахунків
між партнерами у формі банківського переказу, уведених наприкінці серпня Інкасова форма розрахунків, як видно із таблиці 2.9., використовується вкрай рідко, що обумовлено недостатністю гарантій при використанні даної форми розрахунків по обидва боки, і експортери надають перевагу укладенню контрактів, що передбачають передоплату. Тому документарне інкасо рекомендується тільки в тих випадках, коли продавець і покупець довіряють один одному, а також кредитоспроможність покупця не викликає сумніву. Основними перспективи роботи відділення є підвищення якості виконуваних міжнародних операцій, а також активізація роботи з залучення нових клієнтів на обслуговування у відділення для збільшення прибутковості від проведених операцій. Динаміка отриманого доходу відділу міжнародних розрахунків відділення Таблиця 2.10. Динаміка отриманого доходу відділу міжнародних розрахунків у 1998-1999 р. |Види здійснюваних |Доход за 1998 |Доход за 1999|Динаміка росту | З даних таблиці 2.10. видно що спостерігається тенденція зниження доходів по усіх формах міжнародних розрахунків. Це підрозумівається під зниженням обсягів вироблених розрахунків через нестабільність економіки країни і загального зниження виробництва. Структура комісійних доходів відділення по операціях на валютному ринку в загальній структурі доходів представлена в таблиці 2.11. Розділ 3 Охорона праці 3.1. Охорона праці в Україні на початку ХХІ століття. З дня незалежності України охороні праці приділили значну увагу. В
зв'язку з цим було створено у 1992 році Закон України "Про охорону праці",
завдяки якому було багато приділено уваги життю та здоров'ю громадян Створюється враження, що ситуація з охорони праці в Україні
переходить у категорію некерованої і практично не прогнозованої. Виробничі приміщення, устаткування, технології повинні відповідати всім вимогам охорони праці. Ці вимоги повинні виконувати будівельники, проектувальники технологій, працівники, які керують експлуатаційним процесом. При цьому повинні дотримуватися санітарно-гігієнічних норм, що регламентують ступінь впливу шкідливих факторів виробництва на організм людини, а також режим його праці та відпочинку. Ці вимоги законодавства про працю забезпечуються системою санітарного нагляду, органам Держнаглядохоронпраці, а також контролем служб охорони праці та профспілкових органів. Проте дотримання вимог нормування наштовхується на ряд об'єктивних труднощів, пов'язаних з дискусійністю проблеми визначення норми здоров'я та норми впливу того або іншого виробничого фактору. Одним із підходів до визначення норми є середньостатистичний спосіб. На думку багатьох сучасних авторів, найбільш прийнятим визначенням норми є її характеристика як функціонального оптимуму життєдіяльності організму, коли протікання всіх процесів у його системах відбувається з найбільшою узгодженістю, надійністю, економічністю та ефективністю. Відомий авторитет у галузі фізіології праці В.І. Медведєв вказує, що
проблема фізіологічного нормування перетворюється у проблему кількісного
опису діапазону можливостей фізіологічних процесів, що забезпечують
системну відповідь при здійсненні професійної діяльності. Під гігієнічним
нормуванням він розуміє кількісну регламентацію тих факторів трудового
середовища, з якими безпосередньо взаємодіє людина, а основним критерієм
такого нормування є збереження її здоров'я шляхом забезпечення оптимальних
або субоптимальних умов навколишнього середовища. Проте, як підкреслює
автор, і у цьому випадку дослідники обмежені головною теоретичною трудністю Таким чином, між гігієнічним та фізіологічним нормуванням установлюються такі співвідношення: якщо гігієнічне нормування спрямоване на визначення припустимих параметрів зовнішніх умов за критеріями фізіологічного нормування, то фізіологічне нормування визначає умови оптимального функціонування та перетворень в організмі людини у процесі виробничої діяльності, розглядаючи гігієнічні норми та відхилення від них як такі, що підтримують або порушують цю оптимальність. Розвиваючи описані уявлення про нормування, дослідники вказують, що мобілізація, використання та відновлення трудового потенціалу людини найтіснішим чином пов'язані з особливостями її психіки. Тому при розробці та застосуванні нормування трудового середовища необхідно враховувати психологічні фактори та проводити роботу щодо гуманізації праці, тобто раціонально використовувати властивості особистості працівника, перетворюючи працю з тяжкого обов'язку у задоволення найважливіших його потреб. Вирішення цієї принадливої проблеми пов'язане з індивідуальними
характеристиками особистості, вияв яких зумовлений особливостями різних
видів та форм діяльності, що в свою чергу впливає на рівень працездатності. Проте існують професії та виробничі ситуації (аварії, робота в екстремальних умовах навколишнього середовища та інше), коли вибір компромісних стратегій діяльності ускладнений або неможливий. Тоді можна говорити про гетерогенність (неоднорідність) професій, оскільки одні ставлять дуже жорсткі вимоги до характеристики особистості та психофізіологічних якостей людини, а інші - включають можливості компенсації поведінкою вимог до задовільного виконання посадових обов'язків. Викладене підкреслює необхідність існування ще однієї категорії нормативів до роботи в окремих професіях - нормативів психологічних та психофізіологічних. Таким чином, для раціонального використання робочої сили необхідно суворо дотримуватися вимог охорони праці шляхом застосування технічних, гігієнічних, фізіологічних та психологічних нормативів. Проте, враховуючи труднощі при створенні та застосуванні цих нормативів для різних професійних груп, невирішеність теоретичних питань визначення гігієнічної та фізіологічної норми, існування особливостей професійної діяльності у різних галузях, необхідно творчо підходити до їх розвитку - активізувати роботу по створенню галузевих норм умов та режимів праці, розробляти адекватні способи профілактики функціональних порушень, захворювань та реабілітації здоров'я. 3.2. Аналіз умов праці на підприємстві. 3.2.1. Загальна характеристика умов праці відділку , бухгалтерії, участку, банку. Охорона праці - система законодавчих актів, соціально-економічних, організаційно-технічних, гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, що забезпечують безпеку, збереження здоров'я та працездатність людини у процесі праці. Все різноманіття нормативних документів, що включають поняття охорона праці, передбачає створення таких умов, за яких виключено або значно ослаблено вплив на працюючих шкідливих та небезпечних факторів трудового середовища. Під шкідливим виробничим фактором розуміємо такий фактор виробничого середовища, вплив якого на працюючого завдає шкоди його здоров'ю та умов впливу шкідливих факторів може стати небезпечним. До небезпечних факторів належать такі фактори трудового середовища, вплив яких на працюючих у певних умовах призводить до різкого погіршення здоров'я або до травми. В сучасному складному виробництві, насиченому технікою,
спостерігається дія не одного, а цілого комплексу виробничих факторів,
частина з яких може бути не тільки шкідливими, але й небезпечними. При впливі на організм декількох факторів ефект комплексу може дорівнювати сумі впливу окремих факторів, що визначається як адитивний вплив. Іноді спільний вплив менший за адитивний. Особливу небезпеку становить підсилення одних факторів іншими, що свідчить про наявність потенціювання їх дії. Окрім того, взаємодія комплексу виробничих факторів може стати причиною виникнення акумулюючого ефекту (а у випадку неадитивного впливу комплексу факторів цей ефект може бути підсилений), що завдає значно більшої шкоди здоров'ю, ніж дія одного з них. Зараз проводяться інтенсивні дослідження щодо виявлення механізмів
впливу на організм комплексу факторів трудового середовища. Але у зв'язку з
надзвичайною складністю питання, його вирішення ще далеке до завершення. Науки, що вивчають вплив на організм людини факторів виробничого середовища, це гігієна та фізіологія праці. Гігієна праці - це комплекс заходів та засобів по збереженню здоров'я працівників, профілактиці несприятливих впливів виробничого середовища та трудового процесу. Фізіологія праці вивчає функції організму людини в умовах її трудової діяльності з метою забезпечення високого рівня працездатності та здоров'я. Широкомасштабні заходи, спрямовані на поліпшення здоров'я людей,
повинні здійснюватися як у суспільстві в цілому, так і безпосередньо на
кожному підприємстві та установі у встановленому законодавством порядку. Гігієна та фізіологія праці дають можливість підняти на більш високий рівень охорони праці, забезпечити безпечний і здоровий спосіб життя та професійної діяльності. Бухгалтерія банку не є підрозділом зайнятим на виробництві. На цій ділянці роботи приділяється увага факторам, які негативно впливають на безпеку праці робітників цього відділу. Для забезпечення нормальних умов праці власнику необхідно провести атестацію робочих місць відділу, стосовно довести їх до нормативних вимог. Атестація робочих місць є одним із засобів підтримання належного рівня охорони праці і являє собою комплексну оцінку кожного робочого місця на його відповідність передовому науково-технічному рівню виробництва, гігієнічним нормам умов праці, психофізіологічним параметрам працюючого, що дає змогу не тільки продуктивно виконувати свої професійні обов'язки, але й зберігати здоров'я та не скорочувати тривалість діяльності у даній професії, тобто зберігати професійне довголіття. Порядок проведення атестації регулюється Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Мінпраці України від 01.09.92 року № 41 та Головним державним санітарним лікарем України. Атестація робочих місць передбачає: виявлення безпосередньо на робочому місці шкідливих та небезпечних виробничих факторів та з'ясування причин їх появи; дослідження санітарно-гігієнічних факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу на конкретному робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища та характеру праці на відповідність їх рівнів вимогам нормативних документів; обґрунтування віднесення робочого місця до відповідної категорії шкідливості умов праці; встановлення або підтвердження права працівників на пільгове пенсійне забезпечення, додаткову відпустку, скорочений робочий день, а також інші пільги та компенсації залежно від умов праці; перевірку правильності використання списків виробництв, робіт, професій, посад та показників умов праці при наданні права на пільгове пенсійне забезпечення. Атестація робочого місця дає можливість упритул наблизитися до
розробки та здійснення заходів щодо його раціоналізації шляхом нормалізації
умов, режимів праці та у цілому трудового середовища. Як підкреслюють
сучасні дослідники, основною метою атестації є: Таким чином, атестація робочих місць є результатом здійснення певного комплексу заходів, який дає інформацію про можливість та засоби раціоналізації робочих місць або їх скорочення. 3.2.2. Аналіз повітряного середовища на підприємстві. Підприємства, які працюють у закритих приміщеннях повинні бути обладнані витяжною вентиляцією або кондиціонерами, в залежності від того які види робіт виконують робітники. Розрахунок встановлення вентиляції проводиться згідно наявності робочих місць, а також висновок експертизи умов праці згідно розрахунків на кожне робоче місце. Щорічно в Україні викидається в атмосферу 2 мільйони тон шкідливих речовин. У середньому на кожного громадянина України припадає близько 400кт шкідливих речовин. Крім того, 14 працюючих атомних реакторів АЕС за умов ідеальної безаварійної роботи викидають в атмосферу понад 140 тисяч кюрі радіоактивних речовин на рік. Працюючі люди, обладнання та пристрої опалення викидають в навколишнє середовище теплову енергію. Все це разом взяте приводить до погіршення продуктивності праці на 5-10% та виникнення різних захворювань. Вентиляція виробничих приміщень і робочих місць - основа оздоровлення умов праці, підвищення продуктивності праці та ліквідації небезпечних професійних захворювань. Вентиляція і опалення виробничих приміщень здійснюється для всіх виробничо-побутових та допоміжних приміщень, згідно будівельних норм та правил. Вентиляція може бути природня, штучна або мішана. Природня вентиляція виробничих приміщень здійснюється за рахунок спеціальних каналів, квартирок тощо. При розрахунку природньої вентиляції розраховують площу квартирки, каналу (проріз) як верхньої так і нижньої. Кондиціювання повітря - це створення та автоматизована підтримка в приміщені нормального повітря. Може використовуватись повне кондиціювання повітря або неповне кондиціювання. При повному кондиціюванні забезпечується постійна температура повітря, відносна вологість, чистота та швидкість повітря. При необхідності повітря очищають, нагрівають або охолоджують, сушать або зволожують, озонують або іонізують, дизенфикують або опромінюють ультрафіолетовими променями. Для розрахунку кондиціонера розраховують необхідний повітрообмін повітря. Далі вибирають тип кондиціонера. 3.2.3. Аналіз освітлення робочого місця. Результати дослідження показали, що виникнення одного з істотних
джерел негативних фізіологічних впливів на працівників пов'язане з
дискомфортними зоровими умовами через неправильне спроектоване освітлення. Штучне освітлення у приміщеннях треба здійснювати у вигляді
комбінованої системи освітлення з використанням люмінесцентних джерел
світла у світильниках загального освітлення, які слід розташовувати над
робочими поверхнями у рівномірно-прямокутному порядку. Для запобігання
засвітлення, лінії світильників повинні бути розташовані з достатнім бічним
зміщенням відносно рядів робочих місць або зон, а також паралельно до
світлових отворів. Бажане розміщення вікон з одного боку робочих приміщень. Освітлення робочого місця може бути природним і штучним. Природне освітлення - освітлення приміщення прямим і відбитим денним світлом, яке проникає через вікна та інші конструкції. Сучасне освітлення - це доповнення природнього освітлення штучним. Розрахунок природнього освітлення при боковому освітленні зводиться до надходження сумарної площі вікна. =(Sп*Kн*Z*Kз )/(100*Кс*Кв), де Sп - площа підлоги кімнати, цеху, приміщення м^2 (ширину приміщення перемножають на довжину); Кн - нормоване значення коефіцієнта природнього освітлення приймаємо Z - світлова характеристика вікна, приймаємо Z=0,8-0,9; Кз - коефіцієнт запасу, який враховує затемнення вікна деревами, сусідніми приміщеннями, приймаємо Кз=1,0-1,7; Кс - загальний коефіцієнт світлопропускання скла вікна з врахуванням затемнення, приймаємо Кс=0,15-0,6; Кв - коефіцієнт, який враховує відображення світла від внутрішніх поверхонь приміщення, приймаємо Кв=1-10. Штучне освітлення передбачається для всіх виробничих приміщень та побутових приміщень. Штучне освітлення ділиться на робоче, аварійне, чергове та евакуаційне. У виробничому відділі використовується загальне робоче освітлення. 3.2.4. Аналіз шуму в приміщенні. Шум - одна із форм фізичної дії середовища, що впливає на продуктивність працездатності. Надмірна інтенсивність шуму знижує продуктивність праці на 40 відсотків, призводить до захворювання. Шум справляє негативний вплив на функціональний стан людини. Відомо, що шум несприятливо діє на людину, особливо при тривалому впливі; це виражається у зниженні розумової працездатності, підвищенні втрати енергії (на 17 відсотків), появі головного болю, розвитку безсоння, послабленні уваги та інше. Шум може бути фактором, що сприяє розвитку стресу. Відзначено взаємозв'язок між скаргами на шум, з одного боку, та емоційними порушеннями і поганим настроєм - з другого. Вплив шуму на вегетативну нервову систему може проявлятися при рівнях, близьких до припустимого, і призводити до порушення периферійного кругообігу за рахунок спазму капілярів шкіри та слизових оболонок, а також до інших негативних наслідків. Для вимірювання шуму застосовують різні шумовимірювачі, частотні
аналізатори та інші прилади. Частотні аналізатори служать для виділення
будь-якої смуги частот для подальшої направленої корекції шуму як за
об'єктивними показниками, так і згідно з суб'єктивним сприйняттям. Нормованими параметрами шуму на робочих місцях є рівні середньоквадратичних звукових тисків (дБ)та рівні звука (дБА), що вимірюється по шкалі "А" шумовимірювача. Останні найбільш близькі до фізіологічного сприйняття людиною. Згідно з ГОСТ 12.1.003-83 шум у приміщенні, де виконують роботу,
пов'язану з виробленням концепцій, створення нових програм, викладацькою
роботою, творчістю, не повинен перевищувати 40 дБА. Праця керівників
виробництва, пов'язана з контролем групи людей, що виконують переважно
розумову роботу, не повинна супроводжуватися шумом вище 55 дБА. Під час
виконання розумової роботи за особистим графіком з інструкцією Джерелами шуму є: транспорт, насоси, двигуни, пневматичні та електричні інструменти, верстати, будівельна та комп'ютерна техніка тощо. У робітників, які мають справу з шумними машинами та механізмами, виникають стійкі порушення слуху. Тривала дія шуму робить людину нервовою, погіршує самопочуття, знижує працездатність та швидкість, вповільнює розумовий процес, робить людину дратливою та пригніченою. Такий стан людини спричиняє аварію на виробництві. Треба пам'ятати, що : - шумовий фон до 70 дБ викликає погіршення ендокринної та нервової систем; - шумовий фон до 90 дБ порушує слух; - шумовий фон до 120 дБ призводить до фізичного болю, який може бути нестерпним; - шумовий фон у фінансових відділах, де переважає розумова праця, не повинен перевищувати 45-55 дБ; - для робітників цехів, гаражів 56-70дБ; - шумовий фонд банківських установ складає 60-75дБ. Основними заходами боротьби з шумом є усунення або ослаблення причин шуму в самому його джерелі у процесі проектування, використання засобів звукопоглинання, раціональне планування виробничих приміщень, використовують шумовловлюючі екрани, фільтри-поглиначі, встановлюють безшумні механізми, змінюють технологію виробництва, динаміку транспортних потоків, використовують зелені насадження, шумозахисні полоси будинків та споруд. 3.2.5. Оцінка електробезпеки. Електрообладнання, яким доводиться користуватись працівникам фінансових та інших відділів, банківських установ, являє собою потенційну небезпеку. Електричний струм. Проходячи крізь тіло людини, чинить на нього складний вплив: термічний - нагрівання тканини живого організму; біологічний - подразнення і збудження нервових волокон та інших тканин організму; електролітичний - розпад крові та плазми; механічний - розрив шкіри, вивихи, переломи кісток. Поріг відчуття струму залежить від стану нервової системи та фізичного розвитку людини. У більшості випадків - це струм 1мА при змінній частоті 50 Гц. Для жінок порогове значення струму в два рази нижче ніж для чоловіків. При струмі 10-15 мА виникає судорожне скорочення м'язів, яке весь час підсилюється, і людина не може самостійно звільнитись від контакту зі струмопровідною частиною обладнання. Слід пам'ятати, що основними причинами враження електричного струму є: - випадкове доторкання до струмопровідних частин, що перебувають під напругою; - несправність захисних засобів, якими потерпілий доторкається до струмопровідних частин; - поява напруги на металевих частинах електрообладнання (огорожах, карнізах, кожухах) у результаті пошкодження ізоляції струмопровідних частин електрообладнання, замикання фази на землю; - поява напруги на відключених частинах електрообладнання в результаті поломки обладнання, помилкового включення обладнання, коротких замикань струмопровідних частин, розряду блискавки та інше; - виникнення кропової напруги на поверхні землі або підлоги, на якій стоїть людина, в результаті замикання проводу на землі, несправності заземлення. При роботі з електрообладнанням необхідно виконувати такі правила техніки безпеки: - перед включенням електроприладів візуально перевірити шнури на наявність механічних порушень; - забороняється працювати з електроприладами вологими руками; - не залишати електроприлади без нагляду на довгий час; - після закінчення роботи вимкнути електроприлади; - при виявлені або виникненні несправності в електроустаткуванні негайно викликати електрика, що його обслуговує; - категорично забороняється самостійно проводити будь-які ремонтні роботи; - вміти надати лікарську допомогу при ураженні електричним струмом. 3.2.6. Охорона праці при експлуатації комп'ютерної техніки. Науково-технічний прогрес призводить до корінної зміни характеру та засобів трудової діяльності. Він створює для людини велику кількість благ: зменшує тяжкість праці (фізичне навантаження), робить її інтелектуальною, цікавою, різноманітною, розвиває творчі здібності людини, сприяє удосконаленню її професійних навичок тощо. Проте сучасна техніка є потенціальним джерелом високої небезпеки для життя та здоров'я працівника, оточуючих його людей, а також навколишнього середовища. На думку переважно більшості дослідників, процес праці та умови її безпеки слід вивчати, враховуючи особистісні та індивідуально- типологічні особливості працюючого, оскільки помилка на виробництві (ціна якої зараз дуже висока), а також нещасний випадок, є наслідком зіткнення між якостями людини та особливостями конкретної професійної діяльності. Особливо це стосується сучасних технологій, що активно використовують
комп'ютери. Мільйони користувачів відеодисплейних терміналів персональних
комп'ютерів працюють практично в усіх галузях народного господарства. Багато факторів ризику, що викликають напруження різних систем організму, зумовлені технократичним розвитком суспільства, а людина залишається без необхідного захисту. В сучасних технічних пристроях, при створенні комп'ютерних програм та у інших випадках нерідко не враховуються психофізіологічні можливості людини, відсутності системи контролю її стану за фізіологічними показниками. В результаті людина безконтрольно піддається психоемоційним напруженням, перенапруженню зорової та іншої систем, які повторюються день у день, призводять до розвитку спочатку функціональних, а потім і соматичних порушень. Психоемоційний стрес є причиною багатьох функціональних порушень або захворювань: психосоматичних (психозів, неврозів, порушень сну); серцево-судинної системи (аритмій, гіпертонічної хвороби, інфаркту міокарда); виразно-дистрофічних поразок шлунково-кишкового тракту; зниження імунітету, розвитку схильності до вірусних та багатьох інфекційних захворювань, аутоімунних процесів; ревматичних уражень та остеохондрозів; онкологічних; гормональних розладів, порушень статевих функцій та інше. Водночас стан умов праці в установах, організаціях та на підприємствах, що використовують комп'ютери, часто не задовольняє сучасні гігієнічні та ергономічні вимоги. Користувачі відеодисплейних терміналів нерідко зазнають дії таких небезпечних та шкідливих виробничих факторів, як підвищений рівень шуму, неоптимальна температура зовнішнього середовища, відсутність або нестача природного світла, нераціональне освітлення робочої зони, статична електрика, змінений аероіонний склад повітря робочої зони та інше. Робота користувача часто сполучена з монотонністю, гіподинамією чи наявністю інших факторів , пов'язаних із змістом та організацією. Вплив комплексу вказаних несприятливих факторів призводить до зниження
працездатності, появи несприятливих функціональних розладів здоров'я. Тривале перебування людини у зоні комбінованого впливу різних несприятливих факторів може призвести до розвитку професійного чи професійно зумовленого захворювання. Наслідком спільної дії несприятливих факторів виробничого середовища є зниження резистентності (опірності) організму. У випадку, коли складові трудового навантаження перевищують функціональні резерви організму, напруження фізіологічних функцій може виявитися надмірним і викликати ознаки перенапруження, яке поступово переходить у патологію. Робота за відеодисплейним терміналом є значним навантаженням на
м'язовий апарат очей. Дослідженнями провідних офтальмологів встановлено, що На сьогодні опубліковано ряд повідомлень про захворювання шкіри у користувачів відеодисплейних терміналів. Ці захворювання проявляються у вигляді: висипу, який виникає через кілька годин роботи з комп'ютером та починається з свербежу, лущення, рожевих вугрів, себорейного дерматиту, атопічного дерматиту тощо. В літературі є данні про підвищення частоти спонтанних абортів серед вагітних жінок - користувачів відеодисплейних терміналів та збільшення кількості випадків уроджених дефектів у їхніх дітей. Рекомендаціями щодо організації робочого місця працюючого за комп'ютером та захисту від шкідливого впливу комп'ютера на здоров'я людини є такі: - до роботи з комп'ютерами допускаються особи, які засвоїли відповідний практичний курс, склали іспит та отримали посвідчення на право роботи за комп'ютерами; - ознайомились з інструкцією щодо роботи з ЕОМ і отримали інструктаж на робочому місці; - перед вмиканням ЕОМ у мережу необхідно переконатись у наявності заземлення приладів, у справності шнура живлення, шнура зв'язку клавіатури з блоком живлення; - категорично забороняється включати ЕОМ у розетку при несправному шнурі живлення, проводити будь-який ремонт під час роботи ЕОМ, вмикати та вимикати роз’єми кабелів при поданій напрузі, залишати комп'ютер під живленням без нагляду; - після закінчення роботи на ЕОМ необхідно відключити живлення, пам'ятаючи, що частина схеми залишається під напругою 220В; - у разі виникнення пожежі використовувати всі наявні засоби гасіння пожежі, крім води і пінних вогнегасників (ОХІІ-Б), при необхідності викликати пожежну команду за телефоном 01; - положення тіла повинно відповідати погляду, неправильна поза призводить до виникнення захворювання; - нижній край екрана повинен бути на 20см нижче рівня очей, рівень верхньої кромки екрана повинен бути на висоті чола; - екран встановлюють на відстані 75-120см від очей працюючого; - висота клавіатури повинна бути встановлена таким чином, щоб кисті рук користувача розміщувались прямо, щоб не було потреби далеко витягуватись; - спинка стільця повинна підтримувати спину користувача, кут між стегнами і хребтом має становити 90 градусів; - відстань між столами з комп'ютерами повинна бути не менше 1,5м, між моніторами - 2,2м; - якщо під час роботи доводиться дивитися на документи, то підставку з оригіналом документа треба встановлювати в одній площі і на одній висоті з екраном; - уникати яскравого освітлення екрану, щоб не втомлювати очі різкою зміною потужності світлового потоку; - екран комп'ютера потрібно розміщувати під прямим кутом до вікон, самі вікна під час роботи доцільно завішувати або закривати жалюзями; - у робочому приміщенні доцільно збільшувати повітря (оптимальна вологість - 60% при температурі 21 градус), розміщувати квіти, акваріум у радіусі 1,5м від комп'ютера; - при введенні даних, редагуванні програм, читанні інформації з екрана, безперервна робота за екраном монітора не повинна перевищувати чотирьох годин при восьмигодинному робочому дні; - через кожну годину праці необхідно робити перерву на 5-10 хвилин. 3.2.7. Аналіз пожежної безпеки та засобів пожежегасіння. Пожежа - це стихійне розповсюдження вогню, який вийшов з під контролю і призводить до матеріальної шкоди, наносить шкоду здоров'ю людей, а іноді приводить до їх загибелі. Головна небезпека, яка травмує людей та приводить до їх загибелі - це дим і гаряче повітря. У задимленому приміщенні потрібно дихати тільки через мокру тканину. Виходячи із приміщення, де виникла пожежа, потрібно зачинити щільно двері, залишивши полум'я без кисню. Необхідно пам'ятати, що основними причинами пожежі є: - необережне поводження з вогнем, газом, бензином, несправність електрообладнання та електропроводки; - аварії та катастрофи на підприємствах; - недотримання правил техніки безпеки; - природні явища. Відповідно до Закону України "Про пожежну безпеку" забезпечення безпеки на підприємстві, установі покладено на керівників або уповноважених осіб. Згідно статті 5 цього закону керівник підприємства зобов'язаний: - розробляти комплекс заходів щодо забезпечення пожежної безпеки; - розробляти та затверджувати положення, інструкції, схеми евакуації при виникненні пожежі , інші нормативні акти, що діють у межах підприємства, здійснювати контроль за їх виконанням; - організовувати навчання працівників щодо пожежної безпеки; - утримувати у справному стані засоби протипожежного захисту і зв'язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не використовувати його не за призначенням; - проводити службове розслідування. Посадові та фізичні особи, що винні у порушенні цих правил, несуть адміністративну, кримінальну та іншу відповідальність відповідно до чинного законодавства. У фінансових, банківських та інших установах слід організовувати вивчення всіма працівниками правил пожежної безпеки і дій на випадок пожежі. Кожний працівник зобов'язаний: - знати місцерозташування первинних засобів пожежегасіння і вміти ними користуватися; - знати правила поведінки при пожежі та шляхи евакуації; - легкозаймисті та горючі рідини дозволяється зберігати у спеціально відведених місцях відповідно до норм та потреб; - у разі виникнення пожежі негайно повідомити про це пожежну охорону за телефоном 01 та керівництво; - розпочати евакуацію людей та ліквідацію пожежі всіма наявними засобами. Висновок. У світовій практиці в даний час активно використовуються такі форми
міжнародних розрахунків як банківський переказ, акредитив і інкасо. У міжнародному бізнесі через залучення в нього найрізноманітніших
факторів величина кредитного ризику й імовірність його прояву підвищуються. Проте, для контролювання кредитного ризику і полегшення міжнародної торгівлі міжнаціональні банки за довгі роки виробили відповідну комплексну систему. Ця система ґрунтується на способі проведення міжнародних, ділових операцій, відомому як акредитив. При застосуванні акредитива кредитний ризик від покупця і продавця передається банку. А оскільки міжнародні банки працюють постійно в багатьох країнах світу і постійно втягнуті у велику кількість угод, вони звичайно мають експортну систему оцінки міжнародних комерційних операцій і заощаджують на ефекті масштабу. Банки можуть також розподілити прибутки і витрати між багатьма компаніями, зайнятими в такого роду угодах. У розвинених країнах така форма розрахунків, як інкасо, практично не використовується, тому що найчастіше служить гальмом у взаєморозрахунках між партнерами, у зв'язку з тим, що документообіг даної операції досить тривалий, а ступінь ризику практично така, як при банківському переказі. В основному акредитивна форма розрахунків і інкасо використовується країнами третього світу, у зв'язку з відсутністю більш нових і розвитих телекомунікаційних зв'язків, а також відсутністю довірчих відносин з боку закордонних партнерів. До того ж політична обстановка багатьох країн третього світу передбачає робити розрахунки з закордонними партнерами шляхом виставляння інкасо або у формі акредитиву. На Україні найчастіше використовується банківський переказ, у зв'язку з низькою вартістю банківських послуг, хоча ступінь довіри між партнерами залишає бажати кращого. Невиконання зобов'язань партнерів нерезидентів перед українськими резидентами приводить до повного або часткового не повернення валютного виторгу при експорті і непостачанні продукції або невиконанні послуг при імпорті. При порушенні законодавчо встановлених термінів розрахунків українські підприємства попадають під дію інструкції № 136 і державна податкова адміністрація застосовує відповідні санкції до цих підприємств, що приведе до додаткових витрат і ускладнення розрахунків. Виходячи з вищевикладеного, варто зробити висновок про те, що необхідно доробити валютне законодавство України, інструкція № 136 повинна бути більш гнучкою, політика України в області зовнішньоекономічної діяльності повинна бути більш лояльної, щоб залучати закордонних партнерів і інвесторів, підвищуючи тим самим соціальний рівень країни. Для підвищення надійності і зниження ризику в міжнародних розрахунках українським суб'єктам господарської діяльності необхідно більш активно використовувати акредитивну форму розрахунків. Список використаної літератури. 1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.00. №185-94-ВР від 23.09.94. 04.10.94. 19.02.93. України», Постанова НБУ № 204 від 02.08.96. 24.03.99. 127 від 18.03.99. (контрактів) і типові форми захисних застережень зовнішньоекономічних договорів (контрактів), що передбачають розрахунки в іноземній валюті», Постанова НБУ № 444 від 21.06.95. № 16-1/863 від 24.12.96. «Видання Міжнародної Торговельної Палати», 1993. Торговельної Палати», 1993. 16. «Банковское дело» / под ред. Лаврушина О.И., М., 1998. М., 1997. Хозяйственное право от 15.08.99. стр.14. Голубовича А.Д., М., 1994. 1997. стр. 32. № 34 от 23.08.99. стр. 80. ----------------------- [pic] [pic] [pic] [pic] [pic] |
|
© 2000 |
|