 |
РУБРИКИ |
Зовнішньоекономічна діяльність комерційних банків (Внешнеэкономическая деятельность комерческих банков) |
РЕКЛАМА |
||
|
Зовнішньоекономічна діяльність комерційних банків (Внешнеэкономическая деятельность комерческих банков)p> В підтвердження відкриття акредитива співробітник Головного банку направляє у відділення Укрексімбанку електронне повідомлення про відкриття акредитива з указівкою номера акредитива і банку-кореспондента, через який був відкритий акредитив. По кожному акредитиву Укрексімбанку в Головному банку і відділенні
ведеться досьє за установленою формою. У досьє містяться всі документи і
переписка, що відносяться до акредитива, а також робляться записи по
оперативному обліку використання акредитива в іноземній валюті, оцінки про
внесені в умови акредитива змінах, про комісії і витрати, стягнених Відкриті акредитиви Укрексімбанку враховуються на балансовому рахунку Попередньо переказані іноземному банку покриття по відкритих акредитивах враховується на балансовому рахунку 1511 «Гарантовані депозити в інших банках». Непокриті акредитиви враховуються на позабалансовому рахунку 9122 Суми акцептованих документів з відстрочкою платежу або суми акцептованих тратт враховуються на позабалансовому рахунку 9002 «Акцепти, що представлені банком». Працівник Головного банку перевіряє комплектність представлених по акредитиву документів і їхня відповідність умовам акредитива. Банк повинний мати розумний термін, що не перевищує семи банківських днів, що передує дню одержання документів, для того, щоб перевірити документи і визначити, чи треба їх приймати або відмовитися від них, і щоб відповідно інформувати сторону, від якої були отримані документи. У випадку, коли акредитив виконується Укрексімбанком, Головний банк робить платежі по акредитиву іноземному банку відповідно до рамбурсьних інструкцій протягом 3-х робочих днів після перевірки документів або в терміни, зазначені в акредитиві. Головний банк списує виплачені по акредитиву суми з відповідних балансових рахунків і відображає по кореспондентських рахунках. Зміна умов акредитива або дострокова ануляція (відкликання)
безвідкличного акредитива, відкритого Укрексімбанком на користь іноземної
фірми, провадиться за заявою організації - наказодателя акредитива. Повідомлення про зміну умов акредитива або його відкликання направляється Головним банком по СВІФТу або телексу через той іноземний банк, що авізує акредитив. Акредитив підлягає закриттю після закінчення терміну для надання документів по акредитиву або після дати останнього платежу. Належна Укрексімбанку комісія за здійснення по документарним акредитивам і телекомунікаційним витратам нараховуються відповідно до тарифів комісійної винагороди за виконання доручень клієнта. Дт – 2600 Кт – 3800 Одночасно провадиться дооцінка валютної позиції за допомогою контррахунку 3801. Дт – 3801 Кт - 6110 При цьому відділенням Укрексімбанку стягується тільки комісія за відкриття акредитива, всі інші суми комісійної винагороди і телекомунікаційних витрат стягуються Головним банком. При надходженні в банк емітента всього пакета документів сума
акредитива з транзитного рахунка перераховується через кореспондентський
рахунок у Головний банк для подальшого здійснення платежу. |Дебет |Кредит |Короткий зміст операції | Розглянувши бухгалтерський облік операцій по імпортних акредитивах, можна побачити тенденцію росту або зниження імпортних акредитивів за визначений період часу, представлену в таблиці 2.6. Таблиця 2.6. Кількість імпортних акредитивів за 1994 – 2000 р. у відділенні Укрексімбанку м. Одеси. (шт.) Дані про кількість імпортних акредитивів показані також на малюнку Мал. 2.4. Динаміка імпортних акредитивів у 1994 - 2000 р. З даної таблиці 2.6. видно, що спостерігається тенденція росту в 2000 р. імпортних акредитивів. Кількість імпортних акредитивів у 2000 р. у порівнянні з минулим роком збільшилося на 125 %. Збільшення кількості імпортних акредитивів можна пояснити обмеженнями НБУ на здійснення розрахунків між партнерами у формі банківського переказу, що введені наприкінці серпня 1999 р. Також необхідно сказати, що українські організації «змушені» використовувати акредитивну форму забезпечення виконання умов торгової угоди . Акредитиви для розрахунків за експортовані українськими організаціями
товари і зроблені послуги з доручення іноземних фірм імпортеру
відкриваються іноземними банками на користь українських експортерів з
візуванням через Укрексімбанк м. Києва. Умови акредитива направляються
експортеру безпосередньо Головним банком, або через відділення Укрексімбанк при наявності повноважень від іноземного банку авізує і підтверджує акредитиви, відкриті на користь українських організацій, виступає в ролі виконуючого банку, одержує відшкодування від іноземних банків, а також здійснює переказ трансферабельних акредитивів. Якщо умови акредитива були отримані відділенням безпосередньо з інобанку, то вони повинні бути негайно спрямовані в Головний банк для того, щоб стати на облік. Після посвідчення дійсності акредитива і його підпорядкованості У цьому зв'язку відділення Укрексімбанку повинно дотримуватися
наступного порядку. Умови акредитива, отримані від іноземного банку, враховуються на спеціальному позабалансовому рахунку 9802. Дт – 9802 Кт – 9910 / на суму акредитива 9802 - «Акредитиви до оплати» 9910 – «Контр рахунок до рахунків 96-98» При одержанні від клієнта всього пакета необхідних документів, що підтверджують відвантаження і відповідають умовам акредитива, співробітник відділу міжнародних розрахунків перевіряє правильність їхнього оформлення й у момент відсилання документів через Головний банк іноземному банку- емітенту провадиться списання з позабалансового рахунка. Дт – 9910 Кт – 9802 Іноземний банк через Головний банк Укрексімбанку перелічує відповідну суму на рахунок українського бенефіціара. Дт – 3900 Кт – 2603 Списання комісії з поточного рахунка клієнта. Дт – 2600 Кт – 3800 Одночасно провадиться дооцінка валютної позиції за допомогою контррахунка 3801. Дт – 3801 Кт – 6110 Бухгалтерський облік по експортному акредитиву показаний у виді
таблиці. Кількість експортних акредитивів у відділенні Укрексімбанку з кожним роком значно зменшується. Це показано в таблиці 2.7. Таблиця 2.7. Кількість експортних акредитивів за 1994 – 2000 р. у відділенні Укрексімбанку м. Одеси. (шт.) Дані про кількість експортних акредитивів показані також на малюнку 2.5. Мал. 2.5. Динаміка експортних акредитивів у 1994 – 2000 р. Як видно з таблиці 2.7. кількість експортних акредитивів щорічно
значно знижується. Зменшення кількості експортних акредитивів пояснюється
зниженням експортного виробництва в регіоні, а також тим, що основними
одержувачами експортної виручки є підприємства морської інфраструктури 4. Оформлення, облік і контроль операцій по інкасо. Інкасо - доручення експортера своєму банку, одержати від імпортера безпосередньо або через інший банк, суму належну йому за відвантажену продукцію імпортеру на підставі розрахунково-грошових документів. Різновидом інкасо є документарне і чисте інкасо. Документарне інкасо - це засіб, шляхом якого банк інкасує суму, що повинен покупець, проти пред'явлення відповідних документів. При документарному інкасо одержання належних клієнту коштів, виробляється на підставі комерційних документів: транспортних, страхових і інших документів, що підтверджують відвантаження товару. При чистому інкасо – одержання засобів здійснюється по різних грошових зобов'язаннях (чеки, векселі). Банк виконує функції агента по грошових розрахунках між експортером і імпортером. Він пред'являє імпортеру, за вказівкою експортера або його банку, документи про відвантаження товару або наданні послуги й інкасує проти цих документів належну суму або одержує акцептований вексель. Операції по документарному інкасо здійснюється відповідно до «Єдиних правил інкасо», опублікованими Міжнародною торговельною палатою в Парижі і ратифікованими більшістю банків. Ці Правила фіксують основні зобов'язання і права партнерів, що прибігають до способу документарного інкасо. Однак правила, так само як і визначення, що містяться в них, є обов'язковими тільки в тому випадку, якщо вони не суперечать національному, регіональному або місцевому законодавству або інструкціям, що партнери не можуть обійти. Відповідальність банків обмежується передачею й оформленням документів проти оплати або акцептування векселя. На відміну від документарного акредитива, де банки самі несуть зобов'язання, тут вони ніяким чином не зобов'язані платити самі, якщо покупець не виконує або не в змозі виконати свої зобов'язання по оплаті. У Правилах говориться, що «банки повинні діяти сумлінно і розумно»; вони не несуть відповідальності за наслідки, що можуть виникнути в результаті обставин невизначеної сили, за затримку або втрату повідомлень або документів при їхньому пересиланні, за винятком тих випадків, коли вони самі допустили серйозне порушення. На відміну від документарного акредитива, документарне інкасо передбачає, що продавець виконує свої зобов'язання шляхом виробництва і відвантаження товару або надання послуг, причому оплата за це не гарантується. Тому документарне інкасо рекомендується тільки в тих випадках, коли продавець і покупець підтримують відносини взаємної довіри; готовність до оплати і кредитоспроможність покупця не викликають сумніву; політична, економічна і правова обстановка в країні імпортера є стабільною; міжнародні платіжні операції країни імпортера не обмежуються, не перебувають під загрозою контролю або інших аналогічних обмежень. Переваги документарного інкасо полягають у простоті і низькій вартості виконання операцій і в більш швидкій оплаті, у передачі безпосередньо покупцю документів і, у визначених випадках, товару після попередньої домовленості проти оплати належної суми або акцептування векселя (при необхідності, з поручительством або банківською гарантією). Однак, якщо покупець відмовляється прийняти документи, пошуки нового покупця або повернення товару можуть викликати значні витрати. У даній операції (документарне інкасо), як правило, беруть участь чотири сторони: продавець/експортер, що дає доручення, або ремітент, що передає документи своєму банку і дає йому доручення про інкасування; банк- ремітент, що передає документи банку, якому доручене інкасування в країні покупця відповідно до інструкцій доручення про інкасування; банк - якому доручене інкасування, або банк-пред'явник, який здійснює інкасування сам або запитує акцептування у трасата, керуючись при цьому інструкціями, отриманими від банку-ремітента; трасат (покупець/імпортер), якому представляються документи інкасування. Розрахунки у формі інкасо відділення Укрексімбанку в м. Одесі останнім часом здійснює досить рідко, зокрема експортні інкасо не здійснюється взагалі, а імпортні в невеликих обсягах. Тенденцію зниження по експортно-імпортних операціях документарного інкасо можна побачити в таблиці 2.8 Таблиця 2.8. Структура експортно-імпортних операцій по документарному інкасо у відділенні Укрексімбанку за 1996 – 2000 р. (млн.діл.США). |Показники |1996 |1997 |1998 |1999 |2000 | Дані таблиці представлені на малюнку 2.7. Мал. 2.7. Динаміка експортно-імпортних операцій по документарному інкасо в З таблиці 2.8. видно, що спостерігається тенденція зниження експортно- імпортних операцій по документарному інкасо. Інкасові операції по експорту товарів і послуг у 2000 р. відділення не здійснювало, тому що інкасова форма розрахунків не є гарантованою формою оплати, і експортери віддають перевагу укладати контракти, що передбачають передоплату. Характеризуючи загальний стан за 1996 – 2000 р. спостерігаємо загальну картину зниження експортного інкасо. Також спостерігається зменшення імпортних інкасових операцій за 1996 Укрексімбанк у якості інкасуючого банку, виконуючи інкасові доручення іноземних банків, видає організаціям, що імпортують через границю товари й одержує послуги, комерційні документи проти одержання від них акцепту або платежу, а також одержує від цих організацій акцепт або платіж по фінансових документах. Інкасові доручення разом з товарними й іншими документами надходять у Співробітник уповноваженого відділу ретельно перевіряє інкасове доручення, повноту і точність інструкцій, що містяться в ньому, а також наявність товарних і ін. документів (оригінали, дублікати), зазначених в інкасовому дорученні. Документи, що надійшли, на інкасо враховуються на позабалансовому рахунку 9830. Дт - 9830 Кт – 9910 9830 - «Документи і цінності, прийняті на інкасо» 9910 - «Контрахунок для рахунків розділу 96 –98» При одержанні документів для оплати співробітник уповноваженого відділу закриває позабалансовий рахунок 9830. Дт – 9910 Кт – 9830 Кошти списуються з поточного рахунка клієнта і перераховуються в А) Дт – 2600 Кт – 2909 Після одержання підтвердження від Головного банку про депонування коштів складається наступна проводка. Б) Дт – 2909 Кт – 3900 У Головному банку кошти депонуються на рахунку 2602. В) Дт – 3901 Кт – 2602 За здійснення інкасової операції банк із клієнта стягує комісію відповідно до діючих тарифів . Дт – 2600 Кт – 3800 Одночасно провадиться дооцінка валютної позиції за допомогою контррахунка 3801. Дт – 3801 Кт – 6110 Бухгалтерський облік по імпортному інкасо відділення Укрексімбанку в м. Перший екземпляр інкасового доручення залишається в Укрексімбанку для контролю за оплатою (акцептом) інкасо. Другий екземпляр разом із прикладеними до нього документами видається представнику платника під розписку на першому екземплярі інкасового доручення. При одержанні трьох екземплярів інкасового доручення третій екземпляр після відповідного оформлення повертається банку-ремітентові як підтвердження про одержання Укрексімбанком інкасових документів. Документи по інкасо до їхнього акцепту або повної оплати знаходяться в Відділення Укрексімбанку здійснює контроль за своєчасною оплатою При оплаті інкасового доручення організація-платник представляє у
відділення Укрексімбанку заяви на переказ за установленою формою. Оплата інкасо повинна вироблятися в повній відповідності з вказівками іноземного банку, що містяться в інкасовому дорученні. На підставі належним чином оформленої заяви на переказ відділення Після повної або часткової оплати (акцепту) інкасо відділення За виконання інкасових доручень Укрексімбанк стягує комісію відповідно до діючого Тарифу комісійної винагороди Укрексімбанку. Стягування комісії провадиться одночасно з переказом платежу в оплату інкасо або при поверненні неоплачених неакцептованих документів. Комісії і витрати по інкасо відносяться за рахунок іноземного банку, якщо в інкасовому дорученні не обговорене інше. Відділенням Укрексімбанку здійснюється валютний контроль за надходженням товару або наданням послуг протягом 90 днів з моменту здійснення платежу в оплату інкасо. При здійсненні операцій по інкасо відділення Укрексімбанку повинне керуватися «Уніфікованими правилами по інкасо», а також наступним порядком: 1. Документи, що підлягають інкасуванню, приймаються від клієнтів при інкасовому дорученні , що заповнюються в шести екземплярах: - перший екземпляр - інкасове доручення Укрексімбанку іноземному банку, підписане двома уповноваженими особами направляється останньому разом з документами; - другий екземпляр – лист-запит іноземному банку про причини затримки платежу. Зазначений екземпляр відділення Укрексімбанку разом з четвертим і з додатком копії рахунків направляють у Головний банк. Лист - запит використовується Головним банком у разі потреби звертання до іноземного банку; - третій екземпляр – лист, з яким іноземному банку відсилається другий екземпляр коносамента; - четвертий екземпляр є дорученням клієнта Укрексімбанку; - п'ятий екземпляр залишається у відділенні Укрексімбанку; - шостий екземпляр повертається клієнту з оцінкою банку про прийняття. 2. Всі інкасові доручення повинні містити відповідні реквізити: номер і дата доручення, найменування інобанку і його адреса, найменування платника і його поштова адреса, найменування української організації продавця, перелік прикладених до інкасового доручення документів, найменування і сума іноземної валюти. 3. Документи, прикладені до інкасового доручення, перевіряються з погляду відповідності їхніх реквізитів даним інкасового доручення і між собою. 4. Після перевірки й оформлення інкасового доручення і прикладених документів перший і четвертий екземпляри інкасового доручення підписуються двома уповноваженими особами відділення Укрексімбанку. Перший екземпляр інкасового доручення разом із документами що відносяться до нього , у день прийняття документів відсилаються в інобанк. Другий і четвертий екземпляри інкасового доручення з додатками копій рахунків направляються Головному банку при повідомленні, що повертається відділенню з оцінкою про прийняття. 5. Інкасові доручення повинні бути виписані на банки-кореспонденти 6. За виконання інкасових доручень відділення Укрексімбанку стягує комісії відповідно до діючого Тарифом комісійної винагороди. 7. Контроль за надходженням експортного виторгу здійснює Головний банк. 8. Усі прохання клієнта, що стосуються конкретного інкасо повинні прийматися від клієнтів у письмовому виді і передаватися в Головний банк по електронній пошті. Документи прийняті на інкасо попередньо враховуються на рахунку 9831. Дт – 9831 Кт – 9910 9831 – «Документи і цінності, відіслані на інкасо». При здійсненні експортного інкасо співробітник уповноваженого відділу робить списання комісії з поточного рахунку клієнта відповідно до тарифів, установленими банком. Дт – 2600 Кт – 3800 Одночасно з цією проводкою провадиться дооцінка валютної позиції з використанням контррахунка 3801. Дт – 3801 Кт – 6110 Кошти приходять на рахунок одержувача у виді звичайного переказу Дт – 3900 Кт – 2603 Бухгалтерський облік показаний у вигляді таблиці. Розділ 3 Аналітична оцінка результативності різних форм міжнародних розрахунків та шляхи забезпечення ефективності їх широкого впровадження і використання в Україні 3.1. Аналіз міжнародних розрахунків; сучасний етап і напрямки підвищення прибутковості банку від їх здійснення Відділення Державного Експортно-імпортного банку України в м. Одесі, як суб'єкт господарської діяльності, виконує широкий спектр операцій спрямованих на одержання максимального прибутку. Міжнародні розрахунки у формі документарного акредитива, документарного інкасо і банківського переказу, як і інші операції відділення Державного Експортно-імпортного банку України в м. Одесі приносять доход і впливають на результат діяльності банку. Динаміка міжнародних розрахунків відділення Укрексімбанку в м. Одесі Таблиця 2.9. Стан міжнародних розрахунків у відділенні Укрексімбанку у м. Одесі за 1994-2000 р. (шт.) Слід зазначити, що за даними таблиці 2.9. можна зробити висновок про прогресуюче зниження використання в господарській діяльності міжнародних форм розрахунків. Це пояснюється фінансово-економічною обстановкою в країні і твердій конкуренції з боку комерційних банків, що пропонують здійснення переказних операцій по більш низьким тарифним ставкам. Серед українських підприємств цієї формі розрахунків надають перевагу експортери, що поставляють свою продукцію в країни, що розвиваються, в основному Індію, Шрі-Ланку, Пакистан, Іран і ін., законодавство яких обмежує застосування прямого переказу; підприємства, «вимушені" використовувати акредитивну форму по вимозі покупця їх товару для забезпечення умов торгової угоди. За даними таблиці 2.9. спостерігається тенденція до скорочення кількості експортних акредитивів, що в більшому ступені пояснюється падінням виробництва й експорту в цілому. Кількість імпортних акредитивів за останній рік збільшилося через обмеження Національного банку України на здійснення розрахунків між партнерами у формі банківського переказу, уведених наприкінці серпня 1999 року. Інкасова форма розрахунків, як видно з представлених у таблиці 2.9. даних, використовується вкрай рідко, що обумовлено недостатністю гарантій при використанні даної форми розрахунків по обидва боки, і експортери надають перевагу укладанню контрактів, що передбачають передоплату. Тому документарне інкасо рекомендується тільки в тих випадках, коли продавець і покупець довіряють один одному, а також кредитоспроможність покупця не викликає сумніву. Основними перспективами роботи відділення є підвищення якості виконуваних міжнародних операцій, а також активізація роботи з залучення нових клієнтів на обслуговування у відділення для збільшення прибутковості від проведених операцій. Динаміка отриманого доходу відділу міжнародних розрахунків відділення Таблиця 2.10. Динаміка отриманого доходу відділу міжнародних розрахунків у 1998 – 1999 р. (грн.) З дані таблиці 2.10. видно, що спостерігається тенденція зниження доходів по усіх формах міжнародних розрахунків. Це порозумівається зниженням обсягів вироблених розрахунків через нестабільність економіки країни і загального зниження виробництва. Структура комісійних доходів відділення по операціях на валютному ринку в загальній структурі доходів представлена в таблиці 2.11. Таблиця 2.11. Структура доходів відділення Укрексімбанку в м.Одесі за січень-березень 2001 року. ( у %) * - у тому числі комісія від банківського переказу, акредитива, інкасо. Як видно з таблиці 2.11., частка процентних доходів відділення Середній доход по операціям здійсненим відділенням за 1 квартал 2001 р. і середня частка доходів від операцій на валютному ринку в загальному обсязі доходів представлена на малюнку 2.8. Мал. 2.8. Середній доход відділення Укрексімбанку за 2001 р. Як видно з малюнка 2.8. частка доходів від операцій на валютному ринку, у тому числі комісійні від операцій по міжнародних розрахунках, складає ј частина всіх доходів відділення. Значне місце в процесі утворення реальних ринкових відносин господарювання в Україні приділяється питанням удосконалення механізмів проведення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Форми зовнішньоторговельних розрахунків, розроблені міжнародною практикою, у своєму роді є захисними засобами від валютних ризиків і відрізняються між собою механізмом, ступенем гарантованості і формою участі в банківських розрахунках. В даний момент в Україні, найбільш розповсюдженими формами міжнародних розрахунків є акредитив, інкасо і банківський переказ. У світовій практиці існують і інші форми розрахунків, що на відміну від вищевказаних не одержали належного поширення в зовнішньоекономічній діяльності України. Необхідно відзначити, що рівень правового регулювання розрахункових відносин у господарсько-правовій сфері не відповідає повною мірою рівню соціально-економічного розвитку українського суспільства. Деякі нормативно- правові акти, такі як, наприклад, Цивільний кодекс України, коштують окремо від правової регламентації соціально-економічних явищ і мають на сучасному етапі не інструментальну, а історичну цінність, як правові пам'ятки епохи, що вже не мають нічого загального з існуючою реальністю. Шляхами удосконалення правового регулювання, на наш погляд, є прийняття нового Цивільного кодексу і усебічне твердження міжнародних стандартів у сфері здійснення безготівкових розрахунків. Таким чином, недосконалість діючого законодавства дуже згубно впливає
на взаєморозрахунки між резидентами і нерезидентами, що у свою чергу
приводить до приховання реальних грошових обігів і переходу бізнесу в Однією з причин зменшення кількості міжнародних розрахунків є зниження обсягів виробництва й експорту в цілому по Україні. Це обумовлено нестабільністю економіки, у результаті чого українські товари не можуть конкурувати на міжнародному ринку. Посилення валютного контролю також погіршуе розвиток міжнародних розрахунків. Для того, щоб уникнути порушень термінів розрахунків по експортно- імпортнім операціях резидентам необхідно приділити особливу увагу правильності складання зовнішньоекономічних договорів (контрактів). При складанні договору українському товаровиробнику (експортеру) щоб уникнути несвоєчасного надходження коштів за поставлену їм продукцію бажано наполягати на використанні акредитивної форми розрахунків або авансового платежу. При імпортній операції платнику вигідніше розраховуватися по факту одержання товарів, щоб уникнути повного або часткового неотримання товару. Підсумовуючи вищесказане можна зробити висновок, що усі форми міжнародних розрахунків можливі у випадку взаємної довіри всіх учасників зовнішньоекономічної діяльності. 2.6. Недоліки та переваги окремих видів міжнародних розрахунків Розглянемо недоліки та переваги різних форм міжнародних розрахунків з погляду їх привабливості для сторін купівлі-продажу. З точки зору експортера градація привабливості така: 1) авансовий платіж 2) документарний акредитив 3) документарне інкасо 4) відкритий рахунок З точки зору імпортера: 1) відкритий рахунок 2) документарне інкасо 3) документарний акредитив 4) авансовий платіж. Розрахунки по відкритому рахунку найбільш вигідні для імпортера, бо - оплату імпортер проводить після одержання товарів, а процент за наданий кредит, окремо не стягується; - відсутній ризик оплати непоставленого або неприйнятого товару. Для експортера ця форма розрахунків найменш приваблива, оскільки - не містить надійної гарантії своєчасного платежу; - сповільнює оборотність його капіталу; - інколи викликає необхідність банківського кредиту. Ця форма розрахунків звичайно застосовується лише на умовах взаємності, коли контрагенти по черзі виступають в ролі продавця і покупця і невиконання зобов'язань імпортером тягне за собою припинення товарних постачань експортером. При односторонніх постачаннях розрахунки по відкритому рахунку в міжнародній торгівлі застосовуються рідко. Основні ризики при розрахунках на умовах відкритого рахунку. а) Ризик покупця. Він відомий також як "кредитний ризик" і пов'язаний із небезпекою того, що покупець може не оплатити товар через нездатність заплатити або навмисного невиконання зобов'язань. Пам'ятаєте, що експортер губить контроль над товаром із моменту його відвантаження. б) Ризик країни. Імпортер намагається оплатити, але уряд імпортера приймає закони, по валютному регулюванню, що перешкоджають виконанню платежу. Причина введення валютного регулювання може бути політичною, у вигляді альтернативи, валютне регулювання може просто бути результатом фінансового тиску, таким як проблема заборгованості країн третього світу, що означає, що країна імпортера не може дозволити собі сплачувати за імпорт. в) Транзитний ризик. Товар подорожує значно далі в міжнародній торгівлі, що в внутрішніх угодах, і, отже, існує велика небезпека утрати чи пошкодження товару під час його транспортування від продавця до покупця. Розрахунки в формі інкасо дають певні привілеї імпортеру, основне зобов'язання якого складається в здійсненні платежу проти товарних документів, що дають йому право на товар, при цьому немає необхідності заздалегідь відволікати кошти з свого обігу. Проте експортер продовжує зберігати юридичне право розпорядження товаром до оплати імпортером, якщо не практикується пересилка безпосередньо покупцеві коносамента для прискорення одержання товару. Разом із тим інкасова форма розрахунків має істотні недоліки для експортера. По-перше, експортер несе ризик, зв'язаний з можливою відмовою імпортера від платежу, що може бути пов'язане із погіршенням кон'юнктури ринку чи фінансового положення платника. Тому умовою інкасової форми розрахунків є довіра експортера до платоспроможності імпортера і його сумлінності. По-друге, існує чималий розрив в часі між надходженням валютної виручки по інкасо і відвантаженням товару, особливо при тривалому транспортуванні вантажу. Для усунення цих недоліків інкасо на практиці застосовуються додаткові умови: 1 ) імпортер проводить оплату проти телеграми банка експортера про
прийом і відправку на інкасо товарних документів ( телеграфне інкасо ). 2 )по дорученню імпортера банк видає на користь експортера платіжну гарантію, приймаючи на себе зобов'язання перед експортером оплатити суму інкасо при неплатежу з боку імпортера. Додаткова гарантія платежу звичайно застосовує при розрахунках по комерційному кредиту, бо при відстрочці оплати зростає ризик несплати імпортером документів в зв'язку з можливою зміною в фінансовому положенні платника. Інколи банк імпортера авалює вексель. Аваль ( гарантія платежу ) - вексельне поручительство. Банк- аваліст приймає відповідальність за платіж, ставлячи підпис звичайно на лицевій стороні векселя з обмовкою, за кого конкретно видана гарантія платежу, інакше вважає, що аваль виданий за векселедавця переказного векселя (експортера ); 3 ) експортер використовує банківський кредит для покриття іммобілізованих ресурсів. Ризики при розрахунках на умовах документарного інкасо такі ж, що і для відкритого рахунку, а саме, ризик покупця, ризик країни і транзитний ризик. Як і по всім умовам оплати буде мати місце валютний ризик, якщо експортер виставляє рахунок в іноземній валюті. Для зменшення ризиків титульні документи посилаються по такому маршруту : 1 ) Експортер відвантажує товар і одержує титульні документи; 2 ) Експортер посилає титульні документи в свій банк з відповідними інструкціями; 3 ) Банк експортера посилає титульні документи в банк імпортера з інструкцією, що документи можуть бути передані тільки: а) проти оплати; б) проти акцепту переказного векселя (тратти) ( законно прийняте зобов'язання оплатити експортерові проти комплекту документів чи на певну дату в майбутньому). в) проти оплати чи акцепту переказного векселя, банк імпортера передає титульні документи так, що імпортер може одержати товар по прибутті в його країну. При цьому експортер зберігає контроль над товаром до тих пір, поки не
буде зроблена оплата, чи не видано законно прийняте зобов'язання оплатити По документарному інкасо експортери зберігають міру контролю над
товаром до тих пір, поки вони не оплачені або поки імпортер не акцептує
переказний вексель. Коли використовується інкасо на умовах "документи проти
платежу", імпортери можуть відмовитися від будь-якої робити з інкасо,
залишивши експортера з його проблемою організації альтернативного продажу,
і змушеного при цьому оплачувати вартість зберігання і страхування товару. Ризики при розрахунках на умовах акредитиву Ризик покупця фактично усунений, бо невідому згоду покупця зробити платіж замінено умовною банківською гарантією. Транзитний ризик фактично відсутній, за умови, що експортер підготував страховий документ, якщо такий обумовлений в акредитиві. Банки мають справу тільки з документами, а не з товарами, і платіж буде проведений проти правильно представлених документів, поза залежності від якого або можливого ушкодження товару. Ризик країни все ж може мати місце, бо уряд імпортера може заборонити банку-емітенту зробити платіж. До того ж, є певні регіони світу, де банки не такі платоспроможні, як вони повинні бути, і банк-емітент цілком можливо може не виконати зобов'язання. В кінцевому випадку, існують дві проблеми, на які експортери часто не звертають уваги: а) Якщо повідомлення про акредитив одержано безпосередньо із невідомого банка, існує небезпека, що це може бути фальшивий документ. б) Експортер може не виконати умови акредитива, тому що акредитивна форма розрахунків передбачає документи, що він може не забезпечити. Для імпортера акредитивна форма розрахунків веде до іммобілізації і розпиленню його капіталів, оскільки він повинен відкрити акредитив до одержання і реалізації товарів, але одночасно дає йому можливість контролювати ( через банки ) виконання умов угоди експортером. Для експортера після авансових платежів розрахунки в формі акредитива є найбільш вигідними, бо це єдина форма розрахунків ( крім гарантійних операцій банків) банка, що містить зобов'язання зробити платежі. Таким чином, для експортера безвідкличний акредитив має слідуючі привілеї у порівнянні з інкасованою формою розрахунків: o надійність розрахунків і гарантія своєчасної оплати товарів, бо її здійснює банк; o швидкість одержання платежу, якщо банк виробляє виплату негайно після відвантаження товару проти подання комерційних документів ( в іншому випадку експортер може одержати кредит в своєму банку в національній валюті, до одержання платежу по акредитиву ); одержання дозволу імпортером на переказ валюти в країну експортера при виставленні акредитива в іноземній валюті. Головним недоліком розрахунків за допомогою акредитива є те, що це досить дорога форма розрахунків для обох сторін, що пов'язано з вартістю банківської гарантії. При розрахунках по інкасо та при акредитивній формі міжнародних
розрахунків між сторонами досить часто виникали непорозуміння. Щоб уникати
таких непорозумінь сторони були вимушені складати досить громоські
контракти та угоди. Це було незручно і у 1993р. на міжнародному рівні були
прийняті рішення про утворення Уніфікованих правил по інкасо та Уніфіковані правила по інкасо утворюють міжнародно-прийнятий кодекс
по практиці документарних інкасо. Правила не включені в національні чи
міжнародні законодавства, але стали обов'язковими для всіх сторін, тому що
всі банківські документи (особливо платіжні доручення) апелюють до Правил. Унiфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів (UCP) це
набір міжнародно-прийнятих правил і визначень, що встановлюють
відповідальність і зобов'язання всіх сторін по документарним акредитивам. Завершальним етапом розрахункових операцій виступає банківський переказ. Тобто, можна сказати, і при інкасо і при акредитивній формі розрахунків банківський переказ буде мати місце. Проблема міжнародних банківських телекомунікацій вирішується в наші дні шляхом утворення і експлуатації комп'ютерних банківських систем, що охоплюють практично всю земну кулю. Автоматизація банківських процесів на міжнародному рівні дозволяє - здійснювати безпаперові платіжні операції із мінімальним притягненням праці людей і скорочуванням операційних видатків; - прискорити обмін інформацією між банками за допомогою телекомунікаційних ліній зв'язку; - мінімізувати типові види банківського ризику (втрати документів, помилкову адресацію, фальсифікацію платіжних документів та ін.). Провідною міжнародною організацією в сфері фінансових телекомунікацій
є SWIFT - Співтовариство всесвітніх міжбанківських фінансових
телекомунікацій (від англійського SWIFT - Society for Worldwide Розділ 4 Охорона праці 4.1. Атестація робочих місць Одним із засобів підтримання належного рівня охорони праці є атестація робочих місць, яка являє собою комплексну оцінку кожного робочого місця на його відповідність передовому науково-технічному рівню виробництва, гігієнічним нормам умов праці, психофізіологічним параметрам працюючого, що дає йому змогу не тільки продуктивно виконувати свої професійні обов'язки, але й зберігати здоров'я та не скорочувати тривалість діяльності у даній професії, тобто зберігати професійне довголітгя. Порядок проведення атестації регулюється Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Мінпраці України від 01.09.92 р. № 41 та Головним державним санітарним лікарем України 01.09.92 р. Атестація робочих місць передбачає: виявлення безпосередньо на робочому місці шкідливих та небезпечних виробничих факторів та з'ясування причин їх появи; дослідження санітарно-гігієнічних факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу на конкретному робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища та характеру праці на відповідність їх рівнів вимогам нормативних документів; обґрунтування віднесення робочого місця до відповідної категорії шкідливості умов праці; встановлення або підтвердження права працівників на пільгове пенсійне забезпечення, додаткову відпустку, скорочений робочий день, а також інші пільги та компенсації залежно від умов праці; перевірку правильності використання списків виробництв, робіт, професій, посад та показників умов праці при наданні права на пільгове пенсійне забезпечення. Атестація робочого місця дає можливість упритул наблизитися до розробки та здійснення заходів щодо його раціоналізації шляхом нормалізації умов, режимів праці та у цілому трудового середовища. Як підкреслюють сучасні дослідники, основною метою атестації є: поліпшення умов і безпеки праці, проведення інших заходів щодо охорони праці, підвищення рівня культури виробництва; вивчення відповідності умов праці рівню розвитку сучасної техніки та технологій, удосконалення порядку та умов встановлення пільг та компенсацій; прискорення зростання продуктивності праці на основі урахування психофізіологічних та особистісних особливостей працюючих, урахування їх професійної придатності до даного виду діяльності; поліпшення використання основних фондів шляхом ліквідації надмірних робочих місць з застарілим обладнанням і таким чином забезпечення збалансованості числа робочих місць, раціоналізації режимів праці; залучення фахівців до вирішення проблем по удосконаленню виробництва та ін.; інвентаризація програмного забезпечення ПЕОМ, що застосовується, для виявлення та припинення використання програмних продуктів, які не задовольняють психофізіологічні вимоги їх побудови, а також заміна їх більш продуктивними програмами, адекватними психофізіологічному статусу працюючих, які більшою мірою відповідають вимогам перешкодостійкості, а отже сприяють надійності виконання виробничих завдань. Атестація робочих місць здійснюється у кілька етапів: 1. Формується необхідна правова та інформаційно-довідкова база і організовується її вивчення. 2. Визначаються організації для проведення спеціальних робіт, пов'язаних з атестацією. 3. Проводиться робота щодо виготовлення планів розміщення обладнання по кожному підрозділу та визначаються межі розташування робочих місць. 4. Визначається обсяг досліджень шкідливих та небезпечних факторів. 5. Здійснюється інвентаризація та паспортизація робочих місць. Проводиться облік всього встановленого устаткування та об'єктивні заміри умов праці на ньому. Виконується порівняння технологічного процесу, що використовується, з передбаченим у проектах. Для приведення їх у відповідність установлюється відношення кількості робочих місць до числа працюючих. 6. Прогнозується можливість появи шкідливих та небезпечних факторів на робочих місцях. 7. На основі Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника встановлюється
відповідність найменування професій та посад працівників, зайнятих на
робочих місцях, що досліджуються, характеру робіт, що фактично виконуються. 8. Визначається відповідність організації робочих місць існуючим нормативам та вимогам наукової організації праці. В результаті на робоче місце заповнюється «Карта умов праці» та розробляється комплекс заходів, спрямованих на раціоналізацію умов та режимів праці. 9. Проводиться скорочення або раціоналізація робочих місць. Проведення атестації дає можливість: виявити робочі місця, які не відповідають нормативним вимогам щодо умов та режимів праці; підвищити коефіцієнт використовуваності устаткування; обґрунтувати та скоригувати норми трудових витрат шляхом реалізації заходів щодо удосконалення нормування та професійного добору придатних до даного виду діяльності людей; врахувати та за необхідності скоротити робочі місця, де застосовується малокваліфікована праця; дати оцінку обґрунтованості застосування різних пільг та компенсацій; розробити та здійснити заходи щодо раціоналізації умов та режимів праці; ліквідувати робочі місця, раціоналізація яких неефективна; здійснювати контроль за використанням наявної робочої сили; розробити та застосувати заходи, спрямовані на підготовку та підвищення кваліфікації кадрів. |
|
© 2000 |
|