Удосконалення механізму здійснення кредитних операцій

Удосконалення механізму здійснення кредитних операцій

Система аналізу кредитного портфеля повинна в підсумку вирішувати задачу мінімізації кредитних ризиків у сполученні зі збільшенням прибутковості.

Економічний аспект оцінки кредитного портфеля визначається оцінкою в динаміці балансових показників кредитного портфеля, зокрема:

– обсяг портфеля, середньозважена процентна ставка, частка в активах, середня вартість ресурсів, їхні тимчасові параметри (розриви ліквідності);

– частка проблемних кредитів і їхнє покриття фактично сформованим резервом за рахунок страхового фонду;

– сума заборгованості по відсотках, її співвідношення з фактичними доходами й ін.

Окремо варто оцінити якісні показники портфеля, наприклад:

– оцінити структуру простроченої заборгованості (по термінах, сумах, галузях);

– провести оцінку динаміки прибутковості в співвідношенні з динамікою портфеля;

– оцінити ступінь ризиків в портфелі та ін.

Підсумкові показники кредитного портфеля в гривневому еквіваленті за період з 2007–2008 р. по філії “Х” ПриватБанку представлені в табл.2.1.

Таблиця 2.1 Підсумкові показники кредитного портфеля філії “Х” ПриватБанку

Таким чином, на кінець розглянутого періоду сумарний портфель склав – 20.3 млн. грн., його частка в загальних активах – 22%, при цьому в структурі кредитного портфеля прострочені кредити склали – 0,004%, пролонговані – 0%. Слід зазначити, що дані два показники характеризують «якість» кредитного портфеля. Істотною також є і висока частка великих кредитів (із сальдо більш 500 тис. грн.) складова 48 % портфеля. У той час частка бланкових кредитів знаходиться на прийнятному рівні – 9,2%

Дані показники відбивають сальдову характеристику кредитного портфеля. Якісні характеристики кредитного портфеля дає структурний аналіз (оцінка структури портфеля) у розрізі необхідних показників і в залежності від потреб і цілей аналізу, як правило, проводиться по наступним характеристикам. По термінах повернення - результати даного аналізу використовуються при керуванні ліквідністю і платоспроможністю банку (зокрема для розрахунку розриву ліквідності) а також з метою планування кредитних операцій і реінвестування вкладень. Розглянемо більш докладний структурний аналіз кредитного портфеля філії “Х” ПриватБанку за станом на 01.01.2009р. У табл.2.2 приведена структура кредитного портфеля по терміновості кредитів.

Таблиця 2.2 Структура кредитного портфеля в розрізі термінів видачі кредитів

З наведених даних видно - основна частина кредитів приходиться на період від 6 до 12 місяців (більш 60% портфеля), дане співвідношення є досить збалансованим при наявності більш довгих ресурсів. Структура кредитів портфеля по термінах повернення в гривні і доларах США за станом на 01.01.2009р. представлена на рис.2.1.

Рис. 2.1. Структура кредитного портфеля по термінах повернення в гривнях

Структура кредитів портфеля по термінах повернення в доларах США за станом на 01.01.2009р. представлена на рис.2.2.

Рис. 2.2. Структура портфеля по термінах повернення в дол. США

Аналіз забезпеченості кредитів – дозволяє оцінити структуру і «якість» забезпеченості кредитів, оцінити і планувати ризики забезпечення з урахуванням прогнозу ринкової кон'юнктури.

Структура кредитного портфеля філії “Х” ПриватБанку в розрізі забезпечення на 01.01.2009р. наведена в табл. 2.3

Таблиця 2.3 Структура кредитного портфеля в розрізі забезпечення

Таким чином, із приведеної таблиці можна зробити висновок про перевагу заставного забезпечення майном (усього 88,7%), особливо рухомим - 58,5% від усіх кредитів у портфелі.

Слід зазначити, що інші форми забезпечення – поручительство, гарантії, а також застава фінансових засобів, у т.ч. і на рахунках банку в сукупності забезпечують 8% портфеля.

Графічне відображення структури кредитного портфеля філії “Х” ПриватБанку в розрізі забезпечення представлено на рис.2.3.

Рис. 2.3. Структура кредитного портфеля в розрізі забезпечення

Аналіз фактичного покриття сформованим страховим фондом – дозволяє оцінити сформований рівень резервів і покриття їм кредитів різних груп, прогнозувати можливий рівень додаткових витрат при плануванні розвитку кредитного портфеля.

З метою розрахунку резерву під кредитні ризики банки мають здійснювати класифікацію кредитного портфеля за кожною кредитною операцією залежно від фінансового стану позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості та з урахуванням рівня забезпечення кредитної операції.

За результатами класифікації кредитного портфеля визначається категорія кожної кредитної операції: "стандартна", "під контролем", "субстандартна", "сумнівна" чи "безнадійна".

Структура портфеля філії “Х” ПриватБанку в гривневому еквіваленті по групах ризику і покриття страховим фондом на 01.01.2009 р. представлені в табл.2.4.

Таблиця 2.4 Структура портфеля по групах ризику і покриття страховим фондом

Фактичний сформований страховий фонд в основному покриває кредити групи безнадійні – 100 %. Страховий фонд розрахований за методикою НБУ, де зниження сформованої величини від чисто розрахункової суми по сальдо обумовлено зниженням суми зобов'язання на величину забезпечення по кредитах, що входить у групу У цілому при нормативному значенні для груп ризику 1–5 без обліку забезпечення розрахункові значення від суми зобов'язання складають відповідно 2%; 5%; 25%; 50%; 100% – фактичні значення, представлені в таблиці по групах 1–3 нижче в 5 і більш раз, по групі 4 і 5 складають порядку 70–75%, що непрямим образом свідчить про досить зважену політику проведену керуванням по забезпеченню.

Аналіз наданих кредитів по галузевій ознаці – дозволяє оцінити ризики портфеля по галузевому принципу, виявити негативні тенденції росту вкладень у «ризиковані» галузі.

Структура портфеля по галузевій класифікації основної діяльності позичальників (юридичних осіб) представлена в табл.2.5.

Таблиця 2.5 Структура кредитного портфеля по галузевій класифікації

З табл. 2.5 видно, що більш 90% портфеля приходиться на кредити клієнтам, основною діяльністю яких є торгівельні і посередницькі операції (45,9% портфеля) і 44,6% – на промисловість. Слід зазначити, що даний підхід – досить виправданий у поточній ситуації, тому що саме ці 2 сфери діяльності розвиваються в поточний період найбільше стабільно і динамічно. У той час дана класифікація досить умовна, тому що досить важко визначити галузеву приналежність діяльності позичальника (наприклад якщо клієнт займається оптовою торгівлею має спеціалізовану фірму  дочірню компанію фінансування якої здійснюється за рахунок основного підрозділу, при цьому при оформленні кредиту на дочірню фірму – він класифікується як вкладення в транспортне підприємство, а при кредитуванні основного підрозділу – як кредит торгівлі). Також видно, що практично не здійснюється кредитування банком сільгоспвиробників, що обумовлено складним фінансовим становищем більшості сільгосппідприємств.

Інші види структурного аналізу в залежності від ознак, що класифікують дозволяють оцінити як кількісне (в абсолютному вираженні) так і якісне шляхом оцінки співвідношень структури впливу досліджуваної ознаки на структуру портфеля оцінити його стан і розрахувати прогноз розвитку.

Структурний аналіз дає моментальну картину кредитного портфеля. Оцінка основних показників портфеля в динаміці дозволяє виявити характерні тенденції в розвитку, визначити негативні тенденції на початкових етапах, зробити прогноз на планований період з обліком раніше накопиченого практичного досвіду.

Поквартальна динаміка основних показників кредитного портфеля філії “Х” ПриватБанку представлена в табл. 2.6.

Таблиця 2.6 Динаміка показників кредитного портфеля за 2007–2008 рік.

Графічно динаміка зміни обсягу кредитного портфеля в чистих активах філії “Х” ПриватБанку проілюстрована на рис. 2.5.

Рис. 2.5. Зміна обсягу кредитного портфеля в чистих активах

Приведені дані наочно показують, що частка вкладень у кредитні операції в чистих активах філії “Х” ПриватБанку станом на 01.01.09 р. складає 22%, при цьому їхня відносна частка за звітний період (з 01.07.07 по 01.01.09 р.) виросла з 9,5% до 22,3% більше ніж вдвічі . При цьому частка проблемних кредитів (прострочені + пролонговані) складає менше 1%

Кількісну характеристику зміни кредитного портфеля дає аналіз темпів росту (приросту) показників у звітному періоді.

Нижче в табл. 2.7 приведена динаміка поквартальної зміни кредитного портфеля (по юридичним і фізичними особам) в 2007 – 2008 роках, що характеризує базисні і ланцюгові темпи росту і приросту кредитного портфеля за звітний період.

Таблиця 2.7 Динаміка зміни кредитного портфеля у 2007–2008 р.р.

Протягом останніх двох років спостерігався послідовний ріст кредитного портфеля філії. Виходячи з оцінки ланцюгових темпів приросту можна зробити висновок про поквартальну динаміку портфеля. Особливо слід замітити, що протягом цього періоду базисні темпи росту склали майже 500 відсотків, найбільші темпи росту портфеля відбувалися на початку і наприкінці 2008 року.

У банку затверджена і постійно діє процедура дистанційної оцінки якості кредитного портфеля відповідно до якої за балансовими показниками проводиться дистанційний моніторинг і не рідше 1 разу на рік кредитний комітет Головного банку розглядає кредитну політику проведену регіональними підрозділами. При цьому як основні розділи при попередній оцінці підрозділу виступають наступні 3 розділи:

а) кредитна політика;

б) якість кредитного портфеля;

в) ефективність кредитних вкладень.

При цьому розділи оцінюються як по підсумковим даним балансу підрозділу з урахуванням інформації в розрізі договорів, так і за результатами інспекційної перевірки кредитних справ. Кожному розділові привласнюється визначений ваговий показник рейтингу. За підсумками підсумовування підсумкових рейтингових показників робиться висновок про проведену кредитну політику підрозділом.

Інтегрований рейтинг кредитної роботи представлений в табл. 2.8

Таблиця 2.8 Показники інтегрованого рейтингу кредитної роботи

Таким чином, понижене значення інтегрованого рейтингу кредитної роботи філії обумовлено зниженими значеннями рейтингів по напрямках:

а) «кредитна політика» – оцінка знижена в основному за рахунок наступних показників :

1)                 низької питомої ваги кредитного портфеля в чистих активах (22,28 % ) при значенні, що рекомендується – більше 40%;

2)                 низької питомої ваги овердрафтів у портфелі (8,16 %) при значенні, що рекомендується – більше >10%).

б) «якість кредитного портфеля» – оцінка знижена в основному за рахунок високої питомої ваги великих кредитів (60,18%) при значенні, що рекомендується – менше або дорівнює 20%.

Підсумкові значення рейтингових показників вибудовуються в шкалу оцінок, представлену в табл.2.9.

Таблиця 2.9 Шкала оцінок рейтингових показників кредитної політики

У цілому за підсумками аналізу діяльності кредитного підрозділу філії можна виділити наступні основні тенденції в її кредитній політиці:

а) зниження питомої ваги овердрафтів у кредитному портфелі - тенденція негативна;

б) зниження питомої ваги великих позичальників у кредитному портфелі – тенденція позитивна;

в) зниження середнього рейтингу кредитного ризику позичальників, зваженого по сумі заборгованості – тенденція позитивна;

г) зниження середнього фактичного відсотка резервування по портфелю – тенденція позитивна;

д) збільшення питомої ваги кредитів в обсязі чистих активів – тенденція позитивна;

е) збільшення питомої ваги бланкових кредитів у кредитному портфелі – тенденція негативна.

Таким чином, система дистанційної оцінки, прийнята в банку, в цілому досить якісно оцінює кредитну політику кредитних підрозділів, хоча є визначені резерви в плані її удосконалення.

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ЗДІЙСНЕННЯ КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ

3.1 Концептуальні підходи щодо удосконалення механізму здійснення кредитних операцій

З урахуванням закономірностей і тенденцій у кредитній справі, її стратегічних цілей визначальне місце відводиться вибору шляхів удосконалення методичних та організаційно-практичних основ банківського кредитування. З метою подальшого, планомірного удосконалення механізму здійснення кредитних операцій комерційних банків, поліпшення кредитної політики банку можна рекомендувати ряд заходів, які умовно поділяються на 2 основні частини:

а) заходи від упровадження яких може бути розрахований конкретний економічний ефект, вони мають кількісну характеристику і їх результатом є:

1) конкретне кількісне зниження ризику і як наслідок зниження об’єму проблемних кредитів, винесених на рахунки простроченої заборгованості (не допускати, щоб розмір безнадійних до повернення кредитів становив 5 і більше відсотків від власних коштів банку);

2) розширення об’ємів кредитування за рахунок збільшення бази кредитування (як у розрізі груп клієнтів, так і по підрозділах);

3) зниження витрат на процес кредитування за рахунок оптимізації технології кредитування;

4) оптимізація структури кредитного портфеля .

б) заходи, від упровадження яких прямий ефект, у планованому періоді попередньо розрахований бути не може і може прогнозуватися з підведенням підсумків наприкінці періоду, ці заходи відносяться до області процедурних:

1) керування лімітами самостійних повноважень по кредитуванню підлеглими підрозділами (встановити контроль за розмірами позик акціонерам (учасникам) банку, інсайдерам, контроль за наданням великих кредитів, які складають 10% і більше від суми сплаченого статутного фонду);

2) удосконалювання фінансового аналізу позичальників і розглянутих проектів (індивідуальний підхід банку до кожного конкретного суб’єкта, особлива ретельність при визначенні умов кредитного договору, застосування комплексного аналізу кредитоспроможності позичальників, здійснення контролю за цільовим використанням банківських кредитів);

3) взаємодії підрозділів у процесі кредитування; зміна пріоритетів в області забезпечення кредитів (налагодити процес оголошення банкрутами боржників банку, які припинили оплату кредитів та процентів по них та інше).

Також подібними заходами – є впровадження нових продуктів. При цьому можливо зразкове прогнозування рівня споживання послуги і наближена оцінка витрат на її впровадження.

Так можна рекомендувати:

а) застосування кредитування сільгоспвиробників за допомогою механізму поручительства переробних і оптово-збутових структур;

б) виявлення не затребуваних кредитних продуктів серед клієнтів;

в) залучення нових груп позичальників  не клієнтів банку;

г) розвиток перспективних напрямків кредитування як для фізичних осіб, так і для юридичних осіб. А саме :

1) нерухомість у кредит;

2) автомобілі в кредит (у т.ч. сільсько-господарча техніка);

3) «товари народного споживання» у кредит (побутова та комп’ютерна техніка, оргтехніка, побутові й офісні меблі та ін.).

Основною особливістю перерахованих вище програм є те, що забезпеченням по цих кредитах виступають об’єкти, що придбаються, оформлювані в заставу. При цьому дві останні програми стимулюють ринок продажів нових товарів, що немаловажне.

Технологічними особливостями даних програм є обов’язкова оплата авансу за придбаний товар, у розмірі не менше 10% від його вартості (як правило це 25–30%). Після чого продавець передає право власності на товар, що купується, покупцеві. Після оформлення договору застави Продавець одержує залишок вартості проданого товару за рахунок кредитних засобів. Обов’язковим у даній технології є щомісячне рівно-часткове погашення тіла кредиту та відсотків.

До альтернативних продуктів також можна віднести кредитування юридичних осіб під забезпечення або поручительство фізичних осіб і навпаки. Особливий інтерес представляють стабільно працюючі підприємства, персонал яких має регулярний, стабільний заробіток. При цьому підприємства для додаткової підтримки своїх співробітників, навіть при поточній відсутності фінансових ресурсів можуть оформляти позички банку під своє поручительство в тому числі і з частковою компенсацією витрат співробітникові на виплату наступних витрат по позичці.

Слід також зазначити нерозвинений ринок іпотечного кредитування і великі потенційні резерви росту. Так зокрема, незважаючи на нерозвиненість законодавчої бази і відсутність практичного досвіду варто вже зараз готувати нові кредитні продукти і послуги для освоєння даного ринку, вивчати й адаптувати досвід розвинутих країн з ринковою економікою з метою використання на Україні.

Перехід України до ринкової економіки і активне включення в світові господарські зв’язки вимагають відповідного розширення методів комерційної діяльності підприємств і організацій всіх форм власності. Саме тому в світовій практиці поширилися “нетрадиційні” форми комерційних, фінансових взаємовідносин між продавцем і покупцем, де важливу роль відіграють різноманітні посередники: торговельні компанії, інвестиційні і страхові фірми, банки тощо.

Звичайно лізингові операції розглядаються як варіант довгострокової оренди. Однак, якщо оренда передбачає у кінцевому підсумку повернення орендованого майна своєму юридичному власнику або збереження за ним права власності на дане майно, то при деяких формах лізингу по закінченню договору можливий перехід права власності від орендодавця до орендаря. У таких випадках лізингова угода нагадує продаж у розстрочку з тією лише різницею, що власники змінюються не на початку, а наприкінці терміну угоди. Отже, лізинг - це зручна форма фінансування споживача

Практика використання лізингових операцій комерційними банками виявила їх безсумнівні переваги як для підприємств-орендарів, так і для підприємств-постачальників машин та обладнання, транспортних засобів. Для підприємства-орендаря лізинг - нова форма кредитування основних фондів, причому кредит виступає у даному випадку в товарній формі, тобто у формі відстрочки платежів (на вигідних умовах) за придбані орендарем без попереднього нагромадження певної суми власних коштів і без отримання банківських та інших кредитів у грошовій формі швидко придбати і оперативно запровадити у виробництво нову, сучасну техніку, яка відповідає вимогам науково-технічного прогресу.

Можливість не вдаватися до значних одночасних капітальних затрат на придбання машин, обладнання та ін. дозволяє орендарям зберігати самофінансування, мати стабільний фінансовий стан і підтримувати необхідну рентабельність. Не можна не відмітити таку особливість лізингових операцій, як простоту їх оформлення, порівнюючи з оформленням банківських позик в основні фонди.

Для підприємства-постачальника, продукція якого буде придбана по лізингу, вирішується проблема з оплатою цієї продукції. Це гарантує стабільність його фінансового стану, ліквідність балансу, кредитоспроможність. При формуванні справжнього ринку засобів виробництва більшою мірою буде проявлятися і така перевага лізингу для підприємств-постачальників, як гарантованість збуту продукції.

Аналіз особливостей лізингових операцій дозволяє твердити, що вони більшою мірою, ніж пряме кредитування затрат на придбання обладнання відповідають характеру діяльності комерційного банку.

Лізингові операції, як правило, не вимагають якого-небудь заставного або авансового забезпечення. Для банку, коли він виступає у ролі орендодавця по лізинговій угоді, її гарантування досягається тим, що власність на обладнання і технічні засоби, які здаються в оренду, залишається в банку.

Варто виділити ряд заходів безпосередньо вихідних за рамки кредитної політики, однак які безпосередньо впливають на кінцеву ефективність діяльності банку і які тісно ув'язані з кредитною політикою банку. Ці заходи відносяться до сфери керування активами і пасивами банку.

Основними з цих заходів є :

– зміна структури приваблюваних кредитних ресурсів (пасивів), їхнє здешевлення або підвищення термінів;

– підвищення маржі по кредитно-депозитних операціях за рахунок збільшення оборотності кредитних вкладень;

– регулювання середньозваженої процентної ставки за рахунок регулювання структури кредитного портфеля гривня/валюта й ін.

Усі заходи, що відносяться до сфери керування активами і пасивами в дуже значному ступені залежать від зовнішніх умов і прогнозу розвитку фінансового ринку, вимагають якісного моделювання.

3.2 Роль кредитного моніторингу у підвищенні ефективності здійснення кредитних операцій

Кредитний портфель банку служить головним джерелом його доходів і одночасно головним джерелом ризику при розміщенні активів. Від структури і якості кредитного портфеля в значній мірі залежить стійкість банку, його репутація, фінансові результати. Таким чином, банки ведуть чіткий контроль за якістю позичок у портфелі, проводять незалежну експертизу, виявляють випадки відхилення від прийнятих стандартів і мети кредитної політики банку, аналізують склад портфеля з метою виявлення надмірної концентрації кредитів у певних галузях чи у окремих позичальників, проблемних позичок тощо.

Особлива увага в процесі кредитування приділяється своєчасності сплаті позичальником чергових внесків у погашення позички і відсотків по ній. Оскільки по кожній позичці існує ризик непогашення боргу через непередбачені обставини, банк прагне видавати кредити найбільш надійним клієнтам. Однак він не повинний упускати можливостей розвивати свої позичкові операції і за рахунок надання кредитів, пов'язаних з підвищеним ризиком, оскільки вони приносять більш високий доход. З огляду на назад пропорційну залежність між рівнями ризику і прибутковості позичкових операцій, банк повинний будувати свою кредитну політику так, щоб забезпечувався баланс між обережністю і ризикованістю. Надмірна обережність позбавляє банк багатьох прибуткових можливостей, а надмірна ризикованість створює погрозу втрати не тільки доходу від відсотків, але і позичених коштів.

Метою кредитного моніторингу є контроль за якістю кредитного портфеля, проведення незалежної експертизи, своєчасне виявлення відхилень від прийнятих стандартів і цілей кредитної політики банку. Кредитний моніторинг є одним із важливих елементів удосконалення механізму здійснення кредитних операцій.

Контроль за ходом погашення позички і виплатою відсотків по ній служить важливим етапом усього процесу кредитування. Він полягає в періодичному аналізі кредитного досьє позичальника, перегляді кредитного портфеля банку, оцінці стану позичок і проведенні аудиторських перевірок.

Моніторинг позички складається в повторному аналізі фінансових звітів, відвідування підприємства позичальника, перевірці документації, забезпечення і т.д. При контрольній перевірці знову розглядається питання про відповідність даної позички цілям і установкам кредитної політики банку, аналізується кредитоспроможність і фінансовий стан клієнта, рентабельність операції і т.д.

Труднощі з погашенням позичок можуть виникати по різним причинам, найбільш розповсюдженими з який є: помилки і недогляди самого банку, допущені при розгляді кредитної заявки, розробці умов кредитного договору і наступному контролі; неефективна робота клієнта, що одержав позичку; фактори, що не знаходяться під контролем банку.

Серед причин непогашення позичок, що залежать від самого банку, слід зазначити:

– пільгове кредитування інсайдерів - здатне призвести до серйозних проблем завдяки послабленню уваги питанням забезпечення кредиту. Це кредитування пов'язаних осіб банку на пільгових умовах або у особливо великих розмірах;

– агресивна кредитна політика банку та намагання одержати якомога більший дохід від кредитних операцій. Зазвичай портфель кредитів є найважливішим джерелом доходів банку. Проте не можна допускати, щоб прагнення максимально збільшити доходи переважало вимогу додержуватися загальновизнаних принципів кредитування, оскільки це може призвести до надання надмірно ризикових кредитів або до надання їх на незадовільних умовах;

– недотримання основних принципів (умов) кредитування. З різних причин керівництво банку може надавати кредити, що супроводжуються невиправданим ризиком або незадовільними умовами, розуміючи при цьому, що воно порушує принципи кредитування;

– недостатня інформація про позичальника. Банк повинен мати вичерпну фінансову документацію та відповідні статистичні дані за усі звітні періоди. У кредитних справах повинна міститись також інша важлива інформація про кредити (мета позики, плани та джерела погашення, дані погашення кредиту, перевірка виконання кредитної угоди, зовнішня інформація про позику тощо);

– недоліки при погашенні позик. Неспроможність банку погасити позику може спричинитися у випадках, коли не чітко визначено порядок погашення. Поширеною є ситуація, коли банк підписує угоду з позичальником про порядок погашення позики, але виявляється неспроможним стягувати виплати основної суми позики, зокрема при наявності у кредитній угоді або документах, які її супроводжують, суто формальних умов, що не надають банку можливостей для впливу на позичальника або іншу сторону з метою повернення позики;

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5