Удосконалення механізму здійснення кредитних операцій

Удосконалення механізму здійснення кредитних операцій

1.4 Техніко-економічна характеристика ПриватБанку

Заснований 19 березня 1992 року, на сьогоднішній день ПриватБанк входить у число найбільших системних банків країни і є визнаним лідером банківської системи України. За станом на 01.01.2009р., оплачений статутний фонд банку складає 260 млн. грн., капітал – 533 млн.грн. Авторитетний міжнародний фінансово-аналітичний журнал «The Banker» за результатами проведеного в 2000 і 2002 роках дослідження, присвоїв ПриватБанку звання «The Bank of Year». Інший впливовий журнал – «Euromoney» – чотири роки підряд (у 1999, 2000, 2001 і 2002 роках) визнає ПриватБанк кращим банком України. За підсумками фінансового рейтингу, проведеного українською газетою «Бізнес», ПриватБанк у 1999 і 2001 роках був визнаний переможцем у самій престижній банківській номінації «Банк, у якому ви б розмістили свій депозит».

Переваги ПриватБанку: сама широка мережа відділень, досвідчений персонал, прості і зрозумілі процедури, гнучкість в обслуговуванні і ставка на електронні технології Internet Banking, Ecommerce, ATMBanking. Володіючи генеральною ліцензією Національного Банку України, ПриватБанк здійснює весь спектр наявних на вітчизняному ринку банківських послуг по обслуговуванню корпоративних і приватних клієнтів відповідно до міжнародних стандартів. На ринку корпоративного банківського обслуговування клієнти ПриватБанку – більш 180 тисяч найбільших українських підприємств і корпорацій, підприємств малого і середнього бізнесу.

На сьогоднішній день банк пропонує своїм клієнтам широкий перелік кредитних продуктів, що враховують реальні потреби клієнта. При цьому, ПриватБанк – банк, що надає клієнту не монопослуги, а комплексне рішення задач, засноване на індивідуальному підході і підкріплене широким досвідом роботи банку на вітчизняному і міжнародному фінансовому ринку.

Приватбанк вважає одним із пріоритетних напрямків своєї роботи розвиток комплексу сучасних послуг для індивідуального клієнта. На сьогоднішній день банк пропонує громадянам України більш 300 видів послуг, серед яких поточні, вкладні операції, карткові продукти, різноманітні програми споживчого кредитування, здійснювані в партнерстві з ведучими вітчизняними торговими, ріелтерськими компаніями й автовиробниками. Банк є уповноваженим Урядом України банком по виплаті пенсій і соціальної допомоги громадянам, виплаті компенсацій жертвам нацистських переслідувань, і активно впроваджує програми обслуговування для окремих, найменш соціально захищених, категорій клієнтів, зокрема, пенсіонерів. Сьогодні рахунки в ПриватБанку мають більш 3,5 мільйонів українських громадян, банк обслуговує більш 700 тисяч пенсіонерів і одержувачів соціальних виплат, що свідчить про високий рівень довіри до банку з боку населення.

Регіональна мережа ПриватБанку, що включає в себе більш 1420 філій і відділень по всій Україні, дозволяє будь-якому клієнту одержати самий високий рівень обслуговування практично в будь-якому регіоні країни. ПриватБанк має кореспондентські відносини з 317 банками з 23 країн світу. Також банк розвиває свою присутність за кордоном – сьогодні банк має філію на Кіпрі, представництва в Москві, Молдові, Казахстані.

Головним пріоритетом ПриватБанку є його орієнтація на впровадження передових банківських технологій, багато з який одержали розвиток на українському ринку завдяки інноваціям банку. Ще 6 років тому, коли ПриватБанк першим почав масовий випуск міжнародних платіжних карт, в Україні була відсутня система безготівкових карткових платежів, а населення з недовірою відносилося до нових банківських продуктів. Сьогодні цей ринок є одним із самих динамічно розвиваючихся в Східній Європі. І це ринок, де ПриватБанк – не тільки безсумнівний лідер, але і багато в чому визначає філософію його розвитку. Сьогодні Приватбанку належить більш 41% ринку пластикових карт. Обсяг випуску карт у 2008 році виріс у 3 рази до 2,4 мільйони. ПриватБанк став першим банком у Східній і Центральній Європі, що випустив більш 1000000 карт VISA і став членом елітного «Клуба мільйонерів» VISA. Кожен третій український АТМ і Постерминал – належить ПриватБанку, що дозволило за кілька років створити в Україні засновану на міжнародних стандартах систему безготівкових карткових платежів. Також ПриватБанк першим в Україні запропонував своїм клієнтам систему інтернетбанкінга «Приват24», послуги «мобільного» банкінга, послуги з продажу через мережу своїх банкоматів і POSтерміналів електронних ваучерів ведучих операторів мобільного зв'язку і IPтелефонії.

За 2007 рік чисті активи ПриватБанку період виросли на 40,2%, їх частка становила 10,2% активів усієї банківської системи України. Зростання активів українських банків в основному відбулось за рахунок збільшення кредитного портфеля (без врахування міжбанківських кредитів) на 35,5% (у ПриватБанку – на 63,7 %). В цілому кредитний портфель українських банків становив – 31907,0 млн.грн. (63,3% суми чистих активів), тоді як у ПриватБанку – 3284,12 млн.грн. (68,1%). Позитивним у діяльності банків є ріст обсягів довгострокових кредитів, які за 2007 рік збільшились на 73,2% (за 2006 рік – на 36,0%), а також поліпшення якості кредитного портфеля. Проблемні кредити (прострочені і сумнівні) зменшились на 28,6%, а частка проблемних кредитів у кредитному портфелі зменшилась з 11,4% до 6,0% (у ПриватБанку – відповідно з 16,4% до 9,4%). Чисті зобов'язання українських банків за 2007 рік збільшились на 29,5% до 39262,6 млн.грн., у ПриватБанку – на 40,9%, його частка становить 11,3% всієї суми банківських зобов`язань. Зростання зобов`язань банків в основному відбулося за рахунок збільшення вкладів фізичних осіб, які виросли на 4508,8 млн.грн., або на 67,8%, кошти суб'єктів підприємницької діяльності збільшились на 2568,2 млн.грн., або на 21,0%, кошти бюджету і позабюджетних фондів – на 184,4 млн.грн., або на 13,7 %. У ПриватБанку кошти фізичних осіб виросли на 71,4% кошти юридичних осіб – на 45,3%.

Одним з найважливіших пріоритетів для банків залишається забезпечення прибуткової діяльності. За 2007 рік банки отримали прибуток в сумі 587,4 млн.грн. Рентабельність активів становила 1,3%, прибутковість капіталу – 8,1%. Прибуток ПриватБанку становив 36,173 млн.грн., рентабельність активів – 0,88%, капіталу – 11,12%.

Сприятливі макроекономічні тенденції розвитку економіки і правильно вибрана стратегія розвитку в 2007 році дозволили ПриватБанку повною мірою реалізувати свої конкурентні переваги й посилити лідерські позиції в основних сегментах ринку фінансових послуг України.. Основними стратегічними пріоритетами ПриватБанку є:

– раціональне поєднання надійності і прибутковості банку;

– пропозиція банківських продуктів з супровідними послугами;

– безперервне освоєння прогресивних банківських продуктів і перевищення якості традиційних;

– інтенсивне нарощування обсягів розрахункових операцій через електронні засоби зв`язку і впровадження техніко-технологічних інновацій в процес банківського обслуговування клієнтів;

–       подальше розширення мережі ТВБВ.

ПриватБанк пропонує своїм корпоративним клієнтам повний спектр якісних банківських послуг, присутніх на українському фінансовому ринку. Концепція обслуговування корпоративних клієнтів у ПриватБанку передбачає швидше всього представлення комплексу послуг, а не окремої послуги, що дозволяє клієнту повністю використати технологічні, комерційні й фінансові досягнення банку для ефективного розвитку свого бізнесу.

Сприяння розвитку вітчизняної економіки є стратегічним завданням розвитку банку. На сьогодні банк пропонує своїм клієнтам широкий перелік кредитних продуктів, які враховують реальні потреби клієнтів. Зокрема, банк здійснює короткотермінове кредитування клієнта для покриття платіжних розривів у поточній діяльності, термінове кредитування, надання кредитних ліній, а також операцій з інвестиційного кредитування й фінансового лізингу.

Залежно від мети використання кредиту і форми його погашення банк надає:

– овердрафт;

– термінові кредити;

– кредитні лінії;

– кредити по лініях ЕБРР і НУФ;

– авальний кредит;

– факторинг;

– форфейтинг;

– лізинговий кредит;

– банківські гарантії.

Кредитування, зокрема малого й середнього бізнесу, є для ПриватБанку одним з найпріоритетніших напрямків діяльності. В банку створені й відпрацьовані кредитні технології, що дозволяють мінімізувати витрати на обслуговування кредитів цьому сектору економіки, що найближчим часом сприятиме збільшенню обсягів кредитів, які банк надає малим і середнім підприємствам. ПриватБанк активно розвиває Програму підтримки малого й середнього бізнесу в Україні (мікрокредитування) як за рахунок власних коштів, так і за рахунок коштів ЄБРР (лінія SME1) і НУФ (НімецькоУкраїнський фонд). ПриватБанк вживає активних заходів для надання клієнтам послуг з кредитування на придбання нерухомості, автомобілів, товарів широкого вжитку в кредит в рамках Програми "Розстрочка".

У ПриватБанку функціонує "Вексельний торговий майданчик", на базі якого проводяться будь-які операції, пов'язані з придбанням і реалізацією векселів (в т. ч. операції за дорученням клієнтів):

– облік векселів;

– облік векселів з реверсом;

– купівля-продаж векселів;

– обмін векселів;

– купівля-продаж, обмін векселів за дорученням клієнтів.

Обслуговування приватних клієнтів з моменту заснування ПриватБанку є одним з найпріоритетніших напрямків діяльності. ПриватБанк першим з вітчизняних банків надав серйозного значення роздрібним операціям, і сьогодні в цій сфері банк займає провідні позиції завдяки ефективному поєднанню якості розрахункових послуг з можливостями по управлінню накопиченнями. Широка мережа філій і відділень робить банк ближчим до фізичного клієнта, а його послуги – доступнішими. На сьогодні ПриватБанк надає клієнтам повний перелік можливих в Україні банківських послуг на всіх сегментах ринку: широкий спектр депозитних операцій (понад 80 типів вкладів в національній та іноземній валюті), кредитування на споживчі потреби , кредитування під покупку житла (технологія "Житло в кредит"), автомобіля (технологія "Автомобіль в кредит"), товари народного споживання (технологія "Товари в розстрочку")

Сальдо кредитного портфеля в гривневому еквіваленті (враховуючи кредитні ліміти по пластикових картках) протягом року зросло з 89,2 млн.грн. до 238,5 млн.грн. (на 149,3 млн.грн. – в 2,67 рази). При цьому кількість рахунків з врахуванням кредитних лімітів на пластикових картках зросла з 88659 до 152126 (на 63467 рахунків – 71,6%). Частка ПриватБанку на ринку споживчого кредитування в Україні становить 23,26%. В рамках реалізації програми "Автомобіль в кредит" укладені угоди з системними компаніями, що виготовляють і продають автомобілі – СП "АвтоЗАЗODaewoo", корпорація "Автоінвестбуд". За рік видано понад 1000 кредитів для придбання нових автомобілів на загальну суму понад 27,5 млн.грн.

Активно розвивалась програма "Товари в розстрочку", яка дає можливість громадянам з практично будь-яким рівнем доходів придбати нові побутові товари без додаткового забезпечення. Обсяг кредитів, виданих за цією програмою, становив більш як 19,5 тис. на загальну суму понад 18,6 млн.грн. Динамічно розвивалось кредитування за програмою "Житло в кредит".

Показники ПриватБанку, аудійовані по МСБО наведені в табл. 1.3

Таблиця 1.3 Основні показники ПриватБанку

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ УКРАЇНИ

2.1 Дослідження узагальнюючих показників кредитної діяльності комерційних банків України

Протягом останніх років в Україні було досягнуто певних елементів стабілізації банківської системи із збереженням її ринкової орієнтації, здатної відігравати важливу роль у посиленні стабілізаційних процесів та здійсненні структурних перетворень в економіці в цілому. Разом з тим банківська система України має певні недоліки, що стосуються як безпосередньо банківської системи так і дотичних до неї сфер (повільні темпи ринкової трансформації та реструктуризації реального сектору економіки, слабкий та недостатньо прозорий фінансовий стан значної частини суб'єктів господарювання тощо).

У 2008 році залишки заборгованості за кредитами, наданими банками України (включаючи міжбанківські кредити), зросли на 52,7% і на 1 січня 2009 року становили 44,8 млрд.грн. Вищими темпами зростали обсяги заборгованості в національній валюті, що позитивно вплинуло на зміну структури кредитних вкладень за видами валют. При зростанні заборгованості за кредитами в національній валюті на 52,7% їх частка в загальному обсязі збільшилася на 2,4 процентного пункту й становила 58,7%. Залишки заборгованості за кредитами в іноземній валюті за 2008 рік збільшилися на 44%.

У 2008 році стабільне зростання кредитного портфеля банків супроводжувалося змінами його структури за позичальниками. Частка заборгованості за кредитами, наданими суб'єктам господарювання, за рік зменшилася на 5,4 процентного пункту до 84,6%, органам державного управління – на 0,3 процентного пункту до 0,4% з одночасним зростанням частки кредитів, наданих на міжбанківському ринку (з 4,6 до 7,7%), та фізичним особам (з 4,7 до 7,3%).

У 2008 році, на відміну від попереднього року, діяльність банків на міжбанківському ринку характеризувалася зростанням обсягів кредитування. Залишки заборгованості за кредитами, наданими іншим банкам, збільшилися за 2008 рік більш як у 2,5 рази (торік їх обсяг зменшився на 4,2%) і становили 3,4 млрд.грн. У розрізі валют темпи їх зростання були однаковими (2,5 рази), детальні дані наведені у додатку А.

Практично незмінною упродовж 2008 року збереглася структура заборгованості за міжбанківськими кредитами в розрізі валют. Як і в попередні періоди, найбільші обсяги кредитів надавались у національній валюті, частка яких у загальному обсязі залишків міжбанківських кредитів на 01.01.2009 р. дорівнювала 64,9%, тобто залишилася майже на рівні, що склався на початок 2008 року (65%).

Основна частка (97,6%) операцій на даному сегменті кредитного ринку здійснювалася на короткостроковій основі. Залишки заборгованості за короткостроковими кредитами за 2008 рік збільшились у 2,6 рази і на 01.01.2009 р. дорівнювали 3,3 млрд.грн.

Заборгованість за довгостроковими кредитами залишалася незначною, її частка в загальному обсязі кредитів, наданих на міжбанківському ринку, за рік скоротилася на 1,8 процентного пункту до 2,4%.

У 2008 році збереглася позитивна динаміка кредитних вкладень банків у економіку України. Сприяли цьому насамперед наявність достатньої ліквідності, на нарощенні якої позитивно позначилося суттєве зниження рівня обов'язкових резервів, та зниження процентних ставок за кредитами. Так, на кінець 2008 року залишки заборгованості за кредитами, наданими банками суб'єктам господарювання та населенню, становили 41,2 млрд.грн. і за рік зросли на 13,4 млрд.грн., або на 48,2% (за 2007 рік - на 45,3%). Заборгованість за кредитами в національній валюті за цей період зросла на 8,5 млрд.грн., або на 54,9%, в іноземній (у гривневому еквіваленті) - на 4,9 млрд.грн., або на 39,9%, і становила відповідно 29,5 та 11,7 млрд.грн. У структурі заборгованості за наданими кредитами в розрізі валют частка кредитів у національній валюті на кінець 2008 року становила 58%, або зросла порівняно з початком року на 2,5 процентного пункту . Більш детальні дані наведені у додатку Б.

Як і раніше, у загальній заборгованості за кредитами, наданими в реальний сектор економіки, переважала частка короткострокових кредитів, яка на кінець грудня 2008 року становила 71,7%. За рік вона зменшилася на 6,6 процентного пункту на користь довгострокових позичок. Залишки заборгованості за довгостроковими кредитами за 2008 рік збільшилися на 93,5% (за 2007 рік–на 76,1%) і на 01.01.2009 р. становили 11,7 млрд.грн. Такій позитивній зміні в структурі кредитування певною мірою сприяло суттєве розширення ресурсної бази банків за рахунок коштів, залучених від фізичних осіб на строк понад 1 рік.

Протягом 2008 року темпи зростання заборгованості за довгостроковими позичками в національній валюті (2,1 рази) перевищували темпи приросту заборгованості в іноземній валюті (1,8 рази). Унаслідок цього в структурі довгострокових кредитів відбулися певні зміни: частка кредитів у національній валюті за 2008 рік підвищилася з 45,1 до 48,4% з відповідним зменшенням частки кредитів у іноземній валюті (з 54,9 до 51,6%).

Кредити банків використовувалися суб'єктами господарювання в основному на забезпечення потреб своєї поточної діяльності. На кінець 2008 року залишки заборгованості за кредитами, наданими в поточну діяльність, порівняно з початком року збільшилися на 46,8% і становили 38,9 млрд.грн., або 94,9% від загального обсягу. У структурі заборгованості за цими кредитами в розрізі видів діяльності частка кредитів, наданих для здійснення експортно-імпортних операцій, була найбільшою (14,7%), хоча в цілому за рік залишки заборгованості за кредитами на зазначені цілі скоротилися на 1,6% і на 01.01.2009 р. становили 6,1 млрд.грн. Обсяг заборгованості за кредитами, наданими для внутрішніх торговельних операцій, зріс за рік на 37% і становив 4 млрд.грн., або 9,8% від загальної суми заборгованості за кредитами, наданими в поточну діяльність. Високими темпами зростали кредити овердрафт, заборгованість за якими збільшилася на 60,1 %, але їх частка в загальному обсязі заборгованості за кредитами в поточну діяльність була незначною і на кінець 2008 року становила 2,8%.

Позитивним у 2008 році було зростання обсягів кредитів, які надавалися суб'єктам господарювання на інвестиційні потреби, залишки заборгованості за якими збільшилися за січень - грудень майже на 80% (у тому числі за грудень - на 7,7%) і на 01.01.2009 р. становили 2,3 млрд.грн. їх частка в структурі кредитних вкладень дорівнювала 5.7%, що на 1 процентний пункт вище, ніж на початок року. Частка довгострокових кредитів у загальній заборгованості за кредитами, наданими на будівництво та освоєння землі, купівлю будівель і споруд, становила 84,5%.

Упродовж 2008 року кредитну підтримку отримували суб'єкти господарювання сільського господарства, мисливства та лісового господарства. У цілому за 2008 рік залишки заборгованості за кредитами, отриманими сільськогосподарськими підприємствами, зросли на 54,7% і на 01.01.2009 р. становили 2,6 млрд.грн., або 6,3% у загальній сумі заборгованості. Поряд з цим слід зазначити, що, враховуючи сезонність виробництва, заборгованість цих позичальників за кредитами за серпень – грудень 2002 року скоротилася на 16,2%. Більша частина кредитів надавалася сільгоспвиробникам на строк до 1 року .

У 2008 році при зростанні на 48,2% загального обсягу заборгованості за кредитами, наданими в економіку України, заборгованість за кредитами, наданими фізичним особам, збільшилась у 2,3 рази і на кінець року становила 3,3 млрд.грн. У розрізі валют випереджаючими темпами зростала заборгованість в іноземній валюті, яка за цей період збільшилась у 3,1 рази, що зумовило збільшення її частки в загальному обсязі заборгованості за кредитами, наданими фізичним особам, з 30,6 до 40,7%. Заборгованість цих позичальників за кредитами банків у національній валюті за 2008 рік збільшилась у 2 рази.

Упродовж 2008 року облікова ставка встановлювалася Національним банком України з урахуванням реального стану економіки, динаміки індексу споживчих цін, ситуації в різних сегментах грошового ринку з метою сприяння закріпленню позитивних тенденцій економічного розвитку. Протягом року Національний банк України чотири рази знижував рівень облікової ставки: 11.03.2008 р. - з 12.5 до 11.5% річних, 04.04.2008 р. - до 10% річних, 05.07.2008 р. - до 8% річних, 05.12.2008 р. - до 7% річних.

Політика Національного банку України сприяла зниженню процентних ставок за кредитними операціями банків. Проте слід зазначити, що суттєве (на 5,5 процентного пункту) зменшення ставки рефінансування не викликало відповідного зниження вартості кредитів для реального сектору економіки. Прискоренню зниження ціни на кредити перешкоджала недосконала законодавча база (передусім це стосувалося захисту прав кредитора) та високі кредитні ризики.

Середньозважена процентна ставка за кредитами, наданими в національній та іноземній валюті упродовж 2008 року, становила відповідно 24,8 та 11,9% річних, що на 7,1 та 1,2 процентного пункту менше, ніж у 2007 році. Як і раніше, середня вартість кредиту, наданого в національній валюті, майже вдвічі перевищувала вартість кредиту в іноземній валюті. Так, у грудні рівень середньозваженої процентної ставки за кредитами в національній валюті становив 21,8% річних, тоді як за кредитами в іноземній валюті - 11,3% річних , детальні дані подано у додатку В.

Більша частина кредитів банків надавалася юридичним особам. Рівень середньозваженої процентної ставки за кредитами в національній валюті для цих позичальників протягом року знизився на 8 процентних пунктів і в грудні становив 21,8% річних. Зменшення середньої вартості цих кредитів для юридичних осіб було зафіксовано протягом усіх місяців року.

У кредитному портфелі банків частка короткострокових кредитів, наданих юридичним особам у національній валюті, залишалася найбільшою. Упродовж року ці кредити подешевшали на 8,1 процентного пункту і середньозважена ставка за ними становила 22,2% річних. Понад половину загального обсягу короткострокових кредитів становили кредити овердрафт, середня вартість яких за рік зменшилася на 0,8 процентного пункту і становила 23,4% річних. Найнижчим (15,4% річних) був рівень середньозваженої процентної ставки за кредитами, наданими на строк до 1 місяця, який протягом року знизився на 10,7 процентного пункту. Процентна ставка за кредитами зі строками повернення від 6 до 12 місяців за цей період знизилася з 29,9 до 22,6% річних.

Процентна політика банків сприяла збільшенню довгострокових вкладень у реальний сектор економіки. Так, середньозважена процентна ставка за довгостроковими кредитами в національній валюті знизилася за 2002 рік на 4,3 процентного пункту й у грудні її рівень становив 17,6% річних . Детальні дані подано у додатку Д.

Позитивні зміни відбулись у кредитуванні інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання. Протягом 2008 року середня вартість кредитів, наданих у національній валюті на інвестиційну діяльність, знизилася з 26,1 до 19,9% річних. Проте більша частина банківських кредитів, як і раніше, надавалася суб'єктам господарювання на забезпечення потреб поточної діяльності. Рівень середньозваженої процентної ставки за кредитами на зазначені цілі знизився за 2008 рік на 9,6 процентного пункту до 21,8% річних.

Загальна тенденція до зниження середньозважених процентних ставок за кредитами в національній валюті, наданими суб'єктам господарювання, складалася за рахунок зниження ставок за кредитами, наданими позичальникам усіх видів економічної діяльності. Порівняно із січнем 2002 року найбільше (на 11,4 процентного пункту) зменшилася вартість кредитів для суб'єктів господарювання добувної промисловості, які в грудні сплачували за користування кредитом 22,5% річних, дані наведені у додатку Е.

Упродовж 2008 року темпи кредитування в іноземній валюті уповільнились. Однак вартість користування цими кредитними ресурсами суттєво не змінилася. У грудні 2008 року середньозважена процентна ставка за кредитами, наданими в іноземній валюті юридичним особам, знизилася порівняно з груднем 2007 року на 0,3 процентного пункту й становила 11,3% річних, детальні дані подано у додатку Ж.

Середня вартість короткострокових кредитів у іноземній валюті упродовж 2008 року зросла на 0,3 процентного пункту до 11% річних. Найнижчим (8,4% річних) був рівень середньозваженої процентної ставки за кредитами овердрафт, який упродовж року знизився на 0,8 процентного пункту. За обсягами більше кредитів у іноземній валюті було надано на строк до 1 місяця, середня вартість яких протягом року зросла з 9 до 9,4% річних. Середній позичковий відсоток за кредитами зі строком повернення від 6 до 12 місяців, які становили майже третину наданих короткострокових кредитів, порівняно з початком року знизився на 2 процентних пункти і становив 13,8% річних. Кредити на строк від 1 до 3 місяців у грудні надавалися під 11,1% річних, що на 1 процентний пункт більше, ніж на початок року.

Середня вартість користування довгостроковими кредитами в іноземній валюті для юридичних осіб за 2008 рік зменшилася на 1 процентний пункт до 12,6% річних.

У 2008 році тривало нарощування обсягів кредитування фізичних осіб банками. Порівняно з груднем 2007 року середньозважена процентна ставка за кредитами, наданими фізичним особам у національній валюті, зросла на 1,5 процентного пункту до 22,4% річних у грудні 2002 року, в іноземній валюті – знизилася на 1 процентний пункт до 13,6% річних.

2.2 Аналіз кредитоспроможності позичальника

Банки з розвинутою ринковою економікою застосовують складну систему великої кількості показників для оцінки кредитоспроможності клієнтів. Ця система диференційована в залежності від характеру позичальника (фірма, приватна особа, вид діяльності), а також може ґрунтуватися як на сальдових, так і оборотних показниках звітності клієнта.

Національним банком України рекомендується наступний підхід до фінансової оцінки банками позичальників по кредитних операціях.

Критерії оцінки фінансового стану позичальника встановлюються кожним банком самостійно, згідно внутрішніх положень про проведення активних операцій (кредитних) і методикою проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку) з урахуванням вимог Положення “Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків”[16] , у яких повинні бути встановлені обґрунтовані, технічно вивірені критерії економічної оцінки фінансової діяльності позичальників (контрагентів банку) на основі аналізу їхніх балансів і звітів про фінансові результати в динаміку.

Оцінку фінансового стану позичальника/контрагента банку з урахуванням поточного стану обслуговування позичальником/контрагентом кредитної заборгованості банк здійснює кожного разу під час укладання договору про здійснення кредитної операції, а надалі для:

а) банків – не рідше ніж один раз на місяць;

б) інших юридичних осіб – не рідше ніж один раз на три місяці;

в) фізичних осіб – періодичність оцінки їх фінансового стану визначається банками самостійно з урахуванням стану обслуговування боргу та строковості кредиту, але не рідше ніж один раз у рік (або за результатами фінансового року). Якщо обслуговування кредитної заборгованості відбувається із простроченням або пролонгацією, то оцінка фінансового стану позичальника – фізичної особи має відбуватися постійно (щомісяця або щокварталу) протягом періоду несвоєчасного погашення боргу – крім випадків, пов'язаних з поважними причинами (документально підтверджені факти відрядження, хвороба тощо).

Визначені в Положенні [16] вимоги до оцінки фінансового стану позичальника є мінімально необхідними. Банки мають право самостійно встановлювати додаткові критерії оцінки фінансового стану позичальника, що підвищують вимоги до позичальників по показниках, з метою адекватної оцінки кредитних ризиків і належного контролю за ними.

Банки самостійно встановлюють нормативні значення і звітні бали для кожного показника в залежності від його ваги (значимості) серед інших показників, що можуть визначати найбільшу імовірність виконання позичальником (контрагентом банку) зобов'язань по кредитних операціях.

Вагомість кожного показника встановлюється індивідуально для кожної групи позичальників (контрагентів банку) у залежності від кредитної політики банку, особливостей клієнта (галузь економіки, сезонність виробництва, оборот засобів і т.д.), ліквідності балансу, стану на ринку і т.д.

Клас позичальника (контрагента банку) за результатами оцінки його фінансового стану визначається на підставі основних показників і коректується з обліком додаткових (суб’єктивних) показників.

Для проведення оцінки фінансового становища позичальника – юридичної особи банк повинен враховувати такі основні економічні показники його діяльності:

а) платоспроможність (коефіцієнти миттєвої ліквідності, поточної ліквідності, загальної ліквідності);

б) фінансову стійкість (коефіцієнти маневреності власних коштів, відношення позикових і власних коштів);

в) обсяг реалізації;

г) обороти по рахунках (відношення надходжень на рахунки позичальника і суми кредиту, наявність рахунків в інших банках; наявність картотеки неплатежів – у динаміці);

д) склад і динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості (за останній звітний і поточний роки);

е) собівартість продукції (у динаміці);

є) прибуток і збитки (у динаміці);

ж) рентабельність (у динаміці);

з) кредитну історію (погашення кредитної заборгованості в минулому, наявність діючих кредитів).

Платоспроможність позичальника визначається за такими показниками:

а) коефіцієнт миттєвої ліквідності (КЛ1), що характеризує, як швидко короткострокові зобов'язання можуть бути погашені високоліквідними активами за формулою (2.1):

             Ав

КЛ1 = ––––––,(2.1)

             Зп

де Ав – високоліквідні активи, до яких належать грошові кошти, їх еквіваленти і поточні фінансові інвестиції,

Зп – поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків із кредиторами.

Оптимальне теоретичне значення показника КЛ1 - не менше ніж 0,2;

б) коефіцієнт поточної ліквідності (КЛ2), що характеризує можливість погашення короткострокових зобов'язань у встановлений термін за формулою (2.2) :

              Ал

КЛ2 = ––––––,(2.2)

                Зп

де Ал – ліквідні активи, що складаються з високоліквідних активів, дебіторської заборгованості, векселів отриманих.

Зп – поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків із кредиторами.

Оптимальне теоретичне значення показника КЛ2 - не менше 0,5;

в) коефіцієнт загальної ліквідності (КП), що характеризує те, наскільки обсяг короткострокових зобов'язань і розрахунків можна погасити за рахунок усіх ліквідних активів за формулою (2.3):

             Ао

КП = ––––––,(2.3)

             Зп

де Ао – оборотні активи;

Зп – поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків із кредиторами.

Оптимальне теоретичне значення показника КП - не менше 2 ,0.

Фінансова стійкість позичальника визначається такими показниками:

а) коефіцієнт маневреності власних засобів (КМ), що характеризує ступінь мобільності використання власних засобів за формулою (2.4):

               Вк  Ан

КМ = ––––––––––––,(2.4)

                   Вк

де Вк – власний капітал підприємства;

Ан – необоротні активи.

Оптимальне теоретичне значення показника КМ - не менше чим 0,5;

б) коефіцієнт незалежності (КН), що характеризує ступінь фінансового ризику за формулою (2.5):

            Зк

КН = ––––––,(2.5)

            Вк

де Зк – позиковий капітал (довгострокові і поточні зобов'язання);

Вк – власний капітал.

Оптимальне теоретичне значення показника КН - не більш 1,0.

Рентабельність позичальника визначається такими показниками:

а) рентабельність активів за формулою (2.6):

          Пч

Р = ––––––,(2.6)

         А

де Пч – прибуток чистий;

А – активи.

б) рентабельність продажів за формулою (2.7):

           Пч

Р = ––––––––,(2.7)

          Ор

де Пч – прибуток чистий;

Ор – обсяг реалізації продукції (без ПДВ).

Аналіз грошових потоків позичальника повинен проводитись з урахуванням такого показника:

а) співвідношення чистих надходжень на всі рахунки позичальника (у тому числі відкриті в інших банках) до суми основного боргу по кредитній операції і відсотками по ній з урахуванням терміну дії кредитного договору (для короткострокових кредитів) за формулою (2.8):

                      (Нсм * n) – (Зм * n) – Зі

К = ––––––––––––––––––––––––––––––,(2.8)

                                     Ск

де Нсм – середньомісячні надходження на рахунки позичальника в плані трьох останніх місяців (без обліку кредитних засобів);

n – число місяців дії кредитного договору;

Зм – щомісячні умовнопостійні зобов'язання позичальника (адміністративногосподарські витрати, податкові платежі і т.д.);

Зі – податкові платежі та сума інших зобов'язань перед кредиторами, що повинні бути виконані в грошовій формі з рахунка позичальника, крім суми зобов'язань, термін погашення яких перевищує термін дії кредитного договору (за даними останнього балансу);

Ск – сума кредиту і відсотків по ньому.

Для суб'єктів господарської діяльності, діяльність яких зв'язана із сезонним характером виробництва середньомісячна сума надходжень визначається за річний період.

Оптимальне теоретичне значення показника К - не менше ніж 1,5.

Також повинні бути враховані суб'єктивні фактори, що характеризуються такими показниками:

– ринкова позиція позичальника і його залежність від циклічних і структурних змін в економіці і галузі промисловості;

– наявність державних замовлень і державна підтримка позичальника;

– ефективність керування позичальника;

– професіоналізм керівництва і ділова репутація;

– інша інформація.

Оцінка фінансового стану позичальника банку робиться на підставі:

– інформації банку позичальника про виконання економічних нормативів і нормативу обов'язкового резервування коштів;

– аналізу якості активів і пасивів;

– аналізу прибутку і збитків;

– інформації про виконання зобов'язань банком у минулому;

– щорічного аудиторського висновку.

Класифікація позичальників - юридичних осіб (у тому числі банків) здійснюється за результатами оцінки їх фінансового стану.

Клас "А" - фінансова діяльність добра, що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов'язань за кредитними операціями, зокрема погашення основної суми боргу та відсотків за ним відповідно до умов кредитної угоди; економічні показники в межах установлених значень (відповідно до методики оцінки фінансового стану позичальника, затвердженої внутрішніми документами банку); вище керівництво позичальника має відмінну ділову репутацію; кредитна історія позичальника - бездоганна; крім того, позичальники-банки (резиденти) і банки-нерезиденти, що зареєстровані в країнах-членах СНД, дотримуються економічних нормативів. Одночасно можна зробити висновок, що фінансова діяльність і надалі проводитиметься на високому рівні. До цього класу можуть належати інші позичальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижче ніж показник А, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Standard & Poor's, Moody's тощо).

Клас "Б" - фінансова діяльність позичальника цієї категорії близька за характеристиками до класу "А", але ймовірність підтримування її на цьому рівні протягом тривалого часу є низькою. Позичальники/контрагенти банку, які належать до цього класу, потребують більшої уваги через потенційні недоліки, що ставлять під загрозу достатність надходжень коштів для обслуговування боргу та стабільність одержання позитивного фінансового результату їх діяльності; крім того, позичальники-банки (резиденти) і банки-нерезиденти, що зареєстровані в країнах-членах СНД, дотримуються економічних нормативів. Аналіз коефіцієнтів фінансового стану позичальника може свідчити про негативні тенденції в діяльності позичальника. Недоліки в діяльності позичальників, які належать до класу "Б", мають бути лише потенційними. За наявності реальних недоліків клас позичальника потрібно знизити. До цього класу можуть належати інші позичальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижче ніж "інвестиційний клас", що підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Standard & Poor's, Moody's тощо).

Клас "В" - фінансова діяльність задовільна і потребує більш детального контролю, крім того, позичальники-банки (резиденти) і банки країн-членів СНД дотримуються економічних нормативів. Надходження коштів і платоспроможність позичальника свідчать про ймовірність несвоєчасного погашення кредитної заборгованості в повній сумі та в строки, передбачені договором, якщо недоліки не будуть усунені. Одночасно спостерігається можливість виправлення ситуації і покращання фінансового стану позичальника. Забезпечення кредитної операції має бути ліквідним і не викликати сумнівів щодо оцінки його вартості, правильності оформлення угод про забезпечення тощо. До цього класу можуть належати позичальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижче ніж показник В, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Standard & Poor's, Moody's тощо).

Клас "Г" - фінансова діяльність незадовільна (економічні показники не відповідають установленим значенням) і спостерігається її нестабільність протягом року; є високий ризик значних збитків; ймовірність повного погашення кредитної заборгованості та відсотків/комісій за нею є низькою; проблеми можуть стосуватися стану забезпечення за кредитом, потрібної документації щодо забезпечення, яка свідчить про наявність (схоронність) і його ліквідність тощо. Якщо під час проведення наступної класифікації немає безсумнівних підтверджень поліпшити протягом одного місяця фінансовий стан позичальника банку або рівень забезпечення за кредитною операцією, то його потрібно класифікувати на клас нижче (клас "Д"). До цього класу належить позичальник/контрагент банку, проти якого порушено справу про банкрутство.

Клас "Д" – фінансова діяльність незадовільна і є збитковою; показники не відповідають установленим значенням, кредитна операція не забезпечена ліквідною заставою (або безумовною гарантією), ймовірності виконання зобов'язань позичальником/контрагентом банку практично немає. До цього класу належить позичальник/контрагент банку, що визнаний банкрутом в установленому чинним законодавством порядку.

За результатами оцінки фінансового стану позичальник зараховується до відповідного класу.

Якщо банк здійснює довгострокове кредитування під інвестиційний проект, розрахунок ефективності якого (у тому числі доходу, що планується отримати від його реалізації) забезпечує погашення кредиту і відсотків/комісій за ним відповідно до умов кредитної угоди, а також за умови, що бізнес-план реалізації інвестиційного проекту виконується, то клас позичальника може бути підвищено на один рівень.

Для оцінки фінансового стану позичальника – фізичної особи банки встановлюють показники та їх оптимальні значення залежно від виду кредиту (на придбання або будівництво житла, придбання транспортних засобів, товарів тривалого використання, на інші потреби), його обсягу й строку, виду забезпечення (застави) за кредитом.

Оцінка фінансового стану позичальника має враховувати кількісні та якісні показники (фактори), що можуть у тій чи іншій мірі вплинути на виконання позичальником зобов'язань за кредитом, з визначенням рівня їх ймовірного впливу на дотримання умов кредитної угоди шляхом установлення оптимальних значень та відповідних балів для кожного з показників (факторів) та здійснюється з урахуванням виду і строку кредиту, що надається.

У разі визначення кредитоспроможності позичальника - фізичної особи під час розгляду питання про надання кредиту та оцінки його фінансового стану під час обслуговування боргу за кредитом мають ураховуватися як кількісні показники (економічна кредитоспроможність), так і якісні характеристики (особиста кредитоспроможність) позичальника, що підтверджуються відповідними документами і розрахунками.

До якісних характеристик позичальника зокрема належать:

– загальний матеріальний стан клієнта (наявність майна та копій відповідних підтвердних документів на його право власності, які засвідчуються в установленому порядку);

– соціальна стабільність клієнта (тобто наявність постійної роботи, ділова репутація, сімейний стан тощо);

– вік клієнта;

– кредитна історія (інтенсивність користування банківськими кредитами/гарантіями в минулому та своєчасність їх погашення й сплати відсотків/комісій за ними).

До основних кількісних показників оцінки фінансового стану позичальника – фізичної особи зокрема належать:

– сукупний чистий дохід (щомісячні очікувані сукупні доходи, зменшені на сукупні витрати та зобов'язання) та прогноз на майбутнє;

– накопичення на рахунках в банку (інформація надається за бажанням позичальника);

– коефіцієнти, що характеризують поточну платоспроможність позичальника і його фінансові можливості виконати зобов'язання за кредитною угодою (зокрема, співвідношення сукупних доходів і витрат/зобов'язань позичальника, сукупного чистого доходу за місяць і щомісячного внеску за кредитом та відсотками/комісіями за ним);

– забезпечення кредиту (застава рухомого й нерухомого майна, наявність його страхування, передавання права власності на об'єкт кредитування (житло, автотранспорт тощо) та його ліквідність.

Під час визначення кредитоспроможності й оцінки фінансового стану позичальників - фізичних осіб, які отримують кредит як підприємці, мають ураховуватися також відповідні показники, що встановлюються для юридичних осіб, у тому числі такі якісні та кількісні показники:

– менеджмент (рівень менеджменту, ділова репутація та зв'язки в діловому оточенні, готовність та спроможність клієнта нести особисту відповідальність за виконання кредитних зобов'язань тощо);

– фактори ринку (вид галузі, оцінка привабливості товарів/послуг, що виготовляються/надаються клієнтом; ринок таких товарів/послуг, рівень конкуренції у сфері діяльності клієнта, тривалість діяльності на конкретному ринку тощо);

– прогноз руху грошових потоків (співвідношення власного капіталу та розміру кредиту, співвідношення грошових оборотів за місяць та суми кредиту тощо).

Класифікація позичальників – фізичних осіб за результатами визначення їх кредитоспроможності (фінансового стану) здійснюється з урахуванням рівня забезпечення за кредитними операціями:

Клас "А" - сукупний чистий дохід позичальника значно перевищує внески на погашення кредиту і відсотків/комісій за ним, високою є ймовірність збереження такого співвідношення протягом дії кредитної угоди; обсяг, якість і ліквідність забезпечення за кредитами, що видаються на строк більше одного року, достатні або позичальник має високу особисту кредитоспроможність (що підтверджується документально) і заслуговує на безперечну довіру; немає жодних свідчень про можливість затримки з поверненням кредиту і відсотків/комісій за ним відповідно до умов кредитної угоди.

Клас "Б"- основні характеристики аналогічні або близькі до класу "А", однак імовірність їх підтримування на такому самому рівні є низькою або наявна тенденція (або інформація) щодо можливості їх зниження. Обсяг, якість і ліквідність забезпечення за кредитами, що видаються на строк більше одного року, достатні для погашення в повному обсязі кредиту і відсотків/комісій за ним.

Клас "В" - сукупні обсяги доходів і витрат позичальника свідчать про досягнення граничної межі в забезпеченні погашення боргу, зміну місця роботи (з погіршенням умов), зростання обсягу зобов'язань позичальника, що свідчить про підвищення ймовірності несвоєчасного та/або в неповній сумі погашення кредиту і відсотків/комісій за ним. Обсяг, якість і ліквідність забезпечення за кредитами, що видаються на строк більше одного року, достатні для погашення в повному обсязі кредиту і відсотків/комісій за ним.

Клас "Г" - фінансовий стан позичальника нестабільний. Наявна тенденція і періодично виникають проблеми із своєчасною сплатою боргу за кредитами та відсотками/комісіями за ним через нестабільність доходів позичальника або зростання витрат та/або зобов'язань. Сукупний чистий дохід позичальника в окремі періоди не забезпечує сплату боргу за кредитом та відсотків/комісій за ним. Є проблеми щодо забезпечення за кредитом (низький рівень його ліквідності або його обсяг недостатній тощо).

Клас "Д" - фінансовий стан позичальника незадовільний. Доходи не забезпечують сплату боргу за кредитом та відсотків/комісій за ним. Кредит не забезпечений ліквідною заставою. Практично немає змоги сплатити борг за кредитом та відсотки/комісії за ним, у тому числі за рахунок забезпечення кредиту.

Якщо немає достовірної фінансової звітності, що підтверджує оцінку фінансового стану позичальника юридичної особи, або відповідних документів та інформації щодо оцінки фінансового стану фізичної особи, а також належним чином оформлених документів, на підставі яких здійснювалася кредитна операція, то такі позичальники мають класифікуватися не вище класу "Г".

2.3 Аналіз кредитного портфеля і оцінка кредитної роботи філії “Х” ПриватБанку

Система оцінки якості кредитного портфеля включає наступні елементи:

– оцінка якості кредитів, що складають кредитний портфель;

– визначення структури портфеля на основі якості кредитів і оцінка цієї структури на основі вивчення її динаміки;

– визначення достатньої величини резервів для покриття збитків по позичках на основі структури кредитного портфеля.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5