Сутність страхової діяльності

Сутність страхової діяльності

Договір страхування життя може бути укладений як шляхом складання одного документа (договору страхування), підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, документами, підписаними стороною, яка їх надсилає. У разі надання страхувальником письмової заяви за формою, встановленою страховиком, що виражає намір укласти договір страхування, такий договір може бути укладений шляхом надіслання страхувальнику копії правил страхування та видачі страхувальнику страхового свідоцтва (поліса), який не містить розбіжностей з поданою заявою. Заява складається у двох примірниках, копія заяви надсилається страхувальнику з відміткою страховика або його уповноваженого представника про прийняття запропонованих умов страхування.

Валюта страхування

Страхувальники згідно з укладеними договорами страхування мають право вносити платежі лише у грошовій одиниці України, а страхувальник-нерезидент - у іноземній вільно конвертованій валюті або у грошовій одиниці України.

Страхова виплата здійснюється тією валютою, яка передбачена договором страхування, якщо інше не передбачено законодавством України.

Грошові зобов'язання сторін по договорах страхування життя, за їх згодою, можуть бути визначені як у національній валюті України, так і у вільно конвертованій валюті або розрахункових величинах, що визначають фактичний розмір зобов'язань страховика на дату виникнення або виконання цих зобов'язань.

5. Страхова організація

5.1           Організаційна структура страхової компанії

Структура компанії – це зв’язки, що існують між різними частинами організації для досягнення її мети. Це поділ роботи на окремі завдання, що виконуються керівництвом, галузевими та функціональними управліннями, відділами, секторами й іншими підрозділами центрального офісу та регіональної мережі компанії.

Організаційна структура набирає таких форм, як поділ праці, створення спеціалізованих підрозділів, ієрархія посад, внутрішньо організаційні процедури.

Структура управління компанією може будуватись за такими принципами:

1.      Принцип лінійного підпорядкування – вищі керівники наділяються правом давати розпорядження підлеглим співробітникам з усіх питань, що випливають з їхньої діяльності.

2.      Принцип функціонального підпорядкування – право давати розпорядження надається щодо виконання конкретних функцій, незалежно від того, хто їх виконує.

3.      Принцип лінійно-штабного підпорядкування – це, здебільшого, «мозкові» центри, які виконують консультаційні функції у процесі стратегічного планування, підготовки рішень з інших найважливіших питань роботи компанії.

Страхові компанії, формуючи свої організаційні структури, використовують, зазвичай, усі три принципи.

Організаційна структура страхової компанії вдосконалюється в кілька етапів:

1.      Передбачає вивчення всіх переваг і недоліків існуючої системи управління.

2.      Опрацьовується проект створення (для нових компаній) або вдосконалення організаційної структури компанії.

3.      Впроваджується нова організаційна структура компанії.

5.2 Ліцензування страхової діяльності

Згідно ст.38 ЗУ «Про страхування» Уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю (далі – Уповноважений орган) видає страховикам ліцензію на проведення конкретних видів страхування.

Страховики, які отримали ліцензію на страхування життя, не мають права займатися іншими видами страхування. Ліцензії на проведення страхування життя видаються без зазначення в них строку дії. Кабінет Міністрів України встановлює розмір плати за видачу ліцензій на проведення конкретних видів страхування.

Керівниками страховика (голова виконавчого органу та головний бухгалтер страховика) мають бути дієздатні фізичні особи. Голова виконавчого органу страховика або його перший заступник повинен мати вищу економічну або юридичну освіту, а головний бухгалтер страховика повинен мати вищу економічну освіту.

Для одержання ліцензії страховик подає до Уповноваженого органу заяву, до якої додаються:

1)                 копії установчих документів та копія свідоцтва про реєстрацію;

2)                 довідки банків або висновки аудиторських фірм (аудиторів), що підтверджують розмір сплаченого статутного фонду;

3)                 довідка про фінансовий стан засновників страховика, підтверджена аудитором (аудиторською фірмою), якщо страховик створений у формі повного чи командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю;

4)                 правила (умови) страхування;

5)                 економічне обґрунтування запланованої страхової (перестрахувальної) діяльності;

6)                 інформація про учасників страховика, голову виконавчого органу та його заступників, копія диплома голови виконавчого органу страховика або його першого заступника про вищу економічну або юридичну освіту, копія диплома головного бухгалтера страховика про вищу економічну освіту, інформація про наявність відповідних сертифікатів у випадках, передбачених Уповноваженим органом.

Уповноважений орган зобов'язаний розглянути заяву страховика про видачу йому ліцензії у строк, що не перевищує 30 календарних днів з часу одержання всіх передбачених документів.

Про внесення змін у зазначені документи страховик зобов'язаний повідомити Уповноважений орган в десятиденний строк з часу реєстрації цих змін у встановленому порядку.

Відмова у видачі ліцензії на проведення страхової діяльності та розгляд спорів щодо її відкликання

Підставою для відмови у видачі юридичній особі ліцензії на здійснення страхової діяльності може бути невідповідність документів, що додаються до заяви, вимогам чинного законодавства України.

Про відмову у видачі ліцензії Уповноважений орган повідомляє юридичну особу в письмовій формі з зазначенням причини відмови.

Спори про відмову у видачі або відкликанні ліцензії розглядаються у судовому порядку.

5.3 Об'єднання страховиків

Згідно ст.13 ЗУ «Про страхування»

Страховики можуть утворювати спілки, асоціації та інші об'єднання для координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм, якщо їх утворення не суперечить законодавству України. Ці об'єднання не можуть займатися страховою діяльністю.

Об'єднання страховиків діють на підставі статутів і набувають прав юридичної особи після їх державної реєстрації. Орган, що здійснює реєстрацію об'єднань страховиків, у десятиденний строк з дня реєстрації повідомляє про це Уповноважений орган.

Страховики, яким дозволено займатися страхуванням авіаційних ризиків, та страховики, яким дозволено займатися страхуванням морських ризиків, можуть створити Авіаційне страхове бюро та Морське страхове бюро, які мають бути юридичними особами, що утримуються за рахунок коштів страховиків.

Страховики, які мають дозвіл на страхування відповідальності операторів ядерних установок за шкоду, що може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту, зобов'язані утворити ядерний страховий пул, який має бути юридичною особою, що утримується за рахунок коштів страховиків.

Страховики, які мають дозвіл на страхування будівельних ризиків, зобов'язані утворити Будівельний страховий пул, який підлягає державній реєстрації як юридична особа та утримується за рахунок коштів страховиків. Положення про Будівельний страховий пул затверджується Уповноваженим органом.

Фізичні особи та юридичні особи з метою страхового захисту своїх майнових інтересів можуть створювати товариства взаємного страхування в порядку і на умовах, визначених законодавством України.

6. Державне регулювання страхової діяльності

6.1 Державно-правове регулювання діяльності у сфері страхування

Державно-правове регулювання діяльності у сфері страхування визначається декількома напрямками:

1) пряма участь держави у становленні системи страхового захисту майнових інтересів, що обумовлюються необхідністю:

- надання гарантій соціального захисту визначеним групам населення і проведенням деяких видів обов’язкового страхування за рахунок бюджетних коштів;

- визначення правил і порядку участі держави у страхуванні некомерційних ризиків для захисту інвестицій, у тому числі й іноземних, та страхуванні експортних кредитів;

- надання гарантій фінансовим ресурсам страховиків, що розміщуються у формі державних цінних паперів;

- створення цільових резервів, що компенсують неспроможність окремих страхових організацій при виконанні ними зобов’язань за договорами довгострокового страхування життя і пенсійного страхування.

2) законодавче забезпечення становлення і захисту національного страхового ринку, яке має комплексний характер і може бути виділене як окрема галузь законодавства, що включає в себе нормативно-правові акти, які регулюють діяльність у сфері страхування.

3) державний нагляд за страховою діяльністю, який здійснюється з метою дотримання вимог законодавства України про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, захисту прав та інтересів страхувальників, страховиків, інших зацікавлених осіб і держави.

Система державного нагляду за страховою діяльністю повинна забезпечувати:

- організацію основ страхового нагляду в Україні, у першу чергу, шляхом удосконалення діяльності Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України;

- створення нормативних актів нагляду за страховою діяльністю, вироблення єдиних методичних принципів організації і здійснення страхової діяльності;

- визначення спеціальних вимог до страхових організацій, установлення ліцензування страхової діяльності і сертифікації діяльності страхових брокерів;

- установлення єдиних кваліфікаційних вимог до керівників та фахівців страхових організацій, актуаріїв та аварійних комісарів.

4) захист добросовісної конкуренції на страховому ринку, попередження і припинення монополізму.

Державно-правове регулювання діяльності на страховому ринку України здійснюється органами законодавчої, виконавчої та судової влади.

6.2 Органи, що здійснюють нагляд за страховою діяльністю

Спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері страхування є Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України. До системи державного регулювання діяльності у сфері страхування також входять:

-          Антимонопольний комітет – антидемпінгова та антимонопольна політика;

-          Державна податкова адміністрація України – податкове регулювання;

-          Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку – нагляд за акціонерними товариствами;

-          Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва – регуляторна політика;

-          Міністерство фінансів України – фінансова політика;

-          Національний банк України – валютне регулювання;

-          Фонд державного майна – управління частками державного майна.

Спори, пов’язані із страхуванням, вирішуються в порядку, передбаченому законодавством України.

Крім цього, Всеукраїнське об'єднання громадських організацій «Асоціація страхувальників України» (м. Київ) як добровільне об'єднання громадських організацій, створене на основі єдності інтересів його членів, що діє на засадах рівноправності, самоврядування, законності та гласності. З метою розвитку страхового ринку України і наближення його до професійних та громадянських стандартів розвинених країн, що повинно сприяти прискоренню інтеграції України до світового товариства. Ця організація сприяє поширенню освітньої, наукової і правозахисної діяльності серед споживачів страхових послуг, розвитку інформаційної інфраструктури страхового ринку України.

Також діє Українське Актуарне Товариство (м. Київ), яке сприяє становленню високого стандарту компетентності спеціалістів у страховому та фінансовому бізнесі, налагодженню в Україні початкового та більш поглибленого навчання актуарній справі, розвитку теоретичних та прикладних досліджень.

7. Особисте страхування

7.1           Класифікація особистого страхування

Класифікація особистого страхування здійснюється за різними ознаками:

- за обсягом ризику: на випадок дожиття чи смерті; на випадок інвалідності, непрацездатності, недієздатності; непередбачуваних медичних витрат;

- за кількістю осіб, що вказані в договорі страхування: індивідуальне, колективне;

- за тривалістю страхового забезпечення: короткострокове (до 1 року), середньострокове (від 1 до95 років), довгострокове (від 10 років);

- за формою виплати страхового забезпечення: одноразова виплата страхової суми, виплата страхової суми у вигляді ренти;

- за формою оплати страхових премій: одноразова оплата страхової премії, щорічна оплата страхової премії, щомісячна оплата страхової премії;

- за формою здійснення: обов’язкове, добровільне;

- за видом особистого страхування: страхування від нещасних випадків та хвороб, медичне страхування, страхування життя, додаткове пенсійне страхування, соціальне.

Кожний із зазначених видів страхування має свою відповідну класифікацію (поділ на підвиди), умови та правила здійснення страхування, порядок розрахунку страхових тарифів та виплати страхових сум, враховує багато впливових різноманітних факторів.

Особисте страхування – досить велика галузь страхування, яка поєднує ризикову та заощаджувальну функції страхування. Конкретними страховими подіями є дожиття до закінчення терміну страхування чи втрата здоров'я в результаті реалізації певних ризиків. Об’єкти особистого страхування не мають абсолютного критерію вартості. Сформований страховий фонд є важливим джерелом інвестицій в економіку держави.

7.2           Зміст та роль особистого страхування

Особисте страхування є формою захисту від ризиків, що загрожують життю, здоров’ю та працездатності людини, а також однією із галузей страхування, що законодавчо закріплюються в Україні.

Особисте страхування поєднує ризикову та накопичувальну (заощаджувальну) функції страхування. При цьому тимчасово вільні кошти акумулюються у страховому фонді та є важливим джерелом інвестицій в економіку держави.

Об’єктом особистого страхування є майнові інтереси, пов’язані з: життям, здоров’ям, працездатністю, додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи.

Предметом особистого страхування є наступні ризики: смерть, хвороба, каліцтво, травма, тривалість життя.

До специфічних рис особистого страхування відносяться:

-    страхувальник чи застрахований повинен бути конкретною особою у вигляді об’єкту страхування;

-    здійснюється на випадок настання певних страхових випадків;

-    об’єкт страхування не має вартісної оцінки;

-    страхова сума не обмежується вартісною оцінкою (оскільки її неможливо визначити) об’єкта страхування, а залежить від матеріального стану страхувальника;

-    суб’єктів страхових відносин може бути більше двох: страховик, страхувальник, застрахована особа, вигодонабувач;

-    деякі підвиди особистого страхування можуть бути виділені як особливо довготривалі.

7.3 Страхування життя

Згідно ст.6 ЗУ «Про страхування»

Страхування життя – це вид особистого страхування, який передбачає обов’язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку. Умови договору страхування життя можуть також передбачати обов’язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи. У разі, якщо при настанні страхового випадку передбачено регулярні, послідовні, довічні страхові виплати (страхування довічної пенсії), обов’язковим є передбачення у договорі страхування ризику смерті застрахованої особи протягом періоду між початком дії договору страхування та першою страховою виплатою з числа довічних страхових виплат. В інших випадках передбачення ризику смерті застрахованої особи є обов’язковим протягом всього строку дії договору страхування життя.

Згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»» від 24 грудня 2002 року № 349-IV договір довгострокового страхування життя – це договір страхування життя строком на 10 років і більше, який містить умову сплати страхових внесків протягом не менш як 5 років та передбачає страхову виплату, якщо застрахована особа дожила до закінчення строку дії договору або досягла віку, визначеного договором. Такий договір не може передбачати часткових виплат протягом перших 10 років його дії, крім тих, що проводяться у разі настання страхових випадків, пов’язаних із смертю застрахованої особи або нещасним випадком чи хворобою застрахованої особи, що призвели до повної стійкої втрати нею працездатності.

Згідно ст.9 ЗУ «Про страхування»

Страхові виплати за договором страхування життя здійснюються в розмірі страхової суми (її частини) та (або) у вигляді регулярних послідовних виплат обумовлених у договорі страхування сум (ануїтету).

Зазначена у договорі страхування життя величина інвестиційного доходу не повинна перевищувати 4% річних.

Договором страхування життя обов’язково передбачається збільшення розміру страхової суми та (або) розміру страхових виплат на суми (бонуси), які визначаються страховиком один раз на рік за результатами отриманого інвестиційного доходу від розміщення коштів – резервів із страхування життя за вирахуванням витрат страховика на ведення справи у розмірі до 15% отриманого інвестиційного доходу та обов’язкового відрахування в математичні резерви частки інвестиційного доходу, що відповідає розміру інвестиційного доходу, який застосовується для розрахунку страхового тарифу за цим договором страхування та у разі індексації розміру страхової суми та (або) розміру страхових виплат за офіційним індексом інфляції, відрахування в математичні резерви частки інвестиційного доходу, що відповідає такій індексації.

Договором страхування життя також може бути передбачено збільшення розміру страхової суми та (або) розміру страхових виплат на суми (бонуси), які визначаються страховиком один раз на рік за іншими фінансовими результатами його діяльності (участь у прибутках страховика).

У разі несплати страхувальником чергового страхового внеску в розмірі та у строки, передбачені правилами та договором страхування життя, таким договором може бути передбачено право страховика в односторонньому порядку зменшити (редукувати) розмір страхової суми та (або) страхових виплат.

Договором страхування життя може бути передбачено індексацію (зміну) за офіційним індексом інфляції розміру страхової суми та (або) страхових виплат протягом дії договору страхування життя за умови відповідної індексації (зміни) розміру страхового платежу (страхового внеску, страхової премії). Порядок та умови індексації визначаються правилами та договором страхування.

Страхові виплати за договорами особистого страхування здійснюються незалежно від суми, яку має отримати одержувач за державним соціальним страхуванням та соціальним забезпеченням, і суми, що має бути йому сплачена, як відшкодування збитків.

Розмір страхової суми визначається договором страхування або чинним законодавством під час укладання договору страхування чи зміни договору страхування. У разі якщо при настанні страхового випадку передбачаються послідовні довічні страхові виплати, у договорі страхування визначаються розміри таких послідовних довічних страхових виплат, а страхова сума по цих випадках не встановлюється.

8. Майнове страхування

8.1           Загальна характеристика майнового страхування

Страхування майна відноситься до загального (ризикового) страхування. Залежно від способу класифікації можна виділити різні підгалузі: страхування майна юридичних осіб, майна фізичних осіб, страхування фінансово-кредитних ризиків.

Майно може страхуватись в обов’язковій і добровільній формах. Об’єкти, правила, страхові суми, форми договорів і тарифи для обов’язкових видів страхування встановлюються Кабінетом Міністрів України і тому є однаковими для усіх страховиків і страхувальників. Загальні умови і порядок здійснення добровільних видів страхування та страхові тарифи для них розробляються страховими компаніями самостійно. Конкретні умови страхування, зокрема об’єкти, страхові суми, термін дії договорів, застереження, винятки та деякі інші деталі узгоджуються з власником чи користувачем майна (страхувальником) і відображаються в договорі страхування.

Об’єктом майнового страхування є майнові інтереси, котрі не суперечать законодавству України і пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном. Конкретними об’єктами майнового страхування є нерухоме і рухоме майно – будівлі, споруди, сировина, матеріали, незавершене виробництво, готова продукція, транспортні засоби, вантаж і багаж, домашнє майно, врожай, а також видані кредити, грошові суми за відвантажену продукцію. Найбільш поширеними страховими ризиками є знищення, пошкодження або втрата майна внаслідок вогневих ризиків та стихійних явищ, технічних аварій і катастроф та дій третіх осіб. При страхуванні фінансово-кредитних ризиків основними ризиками є непогашення кредиту або нездійснення грошових розрахунків.

8.2 Класифікація майнового страхування

Класифікація майнового страхування здійснюється за наступними ознаками:

- за формою здійснення: добровільне і обов’язкове;

- за видами суб’єктів страхових відносин: юридичні особи; фізичні особи; фізичні особи, що займаються підприємницькою діяльністю;

- за галуззю економіки: промисловість, сільське господарство тощо;

- за видами майна: транспорт (наземний, повітряний, морський); вантажів та багажу; кредитів; інвестицій; фінансових ризиків; судових витрат; виданих та прийнятих гарантій; основних засобів; оборотних активів; незавершеного виробництва; врожай сільськогосподарських культур, сільськогосподарські тварини, домашні птахи; будівлі, предмети домашнього майна; домашні тварини; тощо (визначається спеціальним переліком при ліцензуванні);

- за видами укладених договорів: основний, додатковий;

- за видами страхових подій: від вогню, стихійних лих, нещасного випадку та інфекційного захворювання тварин, від аварії, вибуху.

8.3 Добровільне страхування наземного транспорту (КАСКО)

Оскільки даний вид страхування проводиться в добровільній формі, кожна страхова компанія, яка має ліцензію на здійснення такого виду страхування, розробляє свої умови страхування.

Розглянемо це на прикладі двох програм добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО) ЗАТ «ПРОСТО страхування»:

Програма відповідно до Андерайтингу за договором АТК «Престиж» - елітна програма з максимальним страховим покриттям.

Програма «Класичне КАСКО», договір АТЛ - оптимальний страховий захист для впевнених водіїв, які грубо не порушують ПДР.

Транспортні засоби та додаткове обладнання, що можуть бути прийняті на страхування

На страхування приймаються:

1.            Легкові ТЗ, причепи до легкових ТЗ, мікроавтобуси, строк експлуатації яких не перевищує 10 років;

2.            Вантажні ТЗ, причепи та напівпричепи до вантажних ТЗ, автобуси, строк експлуатації яких не перевищує 15 років;

3.            Сільгосптехніка, зокрема, комбайни, трактори (включно з міні тракторами), строк експлуатації яких не перевищує 10 років;

4.            ТЗ спеціального призначення, строк експлуатації яких не перевищує 15 років;

5.            Стаціонарно встановлене додаткове обладнання ТЗ, що не може бути демонтовано без застосування інструментів, а саме:

§            автомобільна теле- та радіоапаратура,

§            акустичні системи,

§            електронна протиугінна система (сигналізація),

§            стаціонарні механічні протиугінні засоби (MUL-T-LOCK, HOOD-LOCK, тощо),

§            конструктивні елементи зовнішнього оздоблення автомобіля, встановлені з метою надання автомобілю індивідуальних якостей (люк, захисні дуги, литі диски коліс, тощо),

§            додаткове обладнання салону, світлове, сигнальне та інше обладнання, що стаціонарно встановлене на транспортному засобі, але не входить в його заводську комплектацію.

При цьому на страхування не приймається теле- та радіоапаратура, що знімається (радіоприймачі, телевізори, радіотелефони, антирадари і т.п.).

Не можуть бути прийняті на страхування ТЗ, що:

§            не підлягають реєстрації у відповідних державних органах;

§            не зареєстровані у відповідних державних органах (при страхуванні ТЗ за ризиком „Незаконне заволодіння”);

§            не мають індивідуальних ідентифікаційних номерів кузова (шасі) або якщо номер не співпадає з номером у документах;

§            мають корозійні чи значні механічні пошкодження *;

§            не пройшли черговий державний технічний огляд;

§            не мають встановленого року випуску;

§            не мають відповідних протиугінних пристроїв (при страхуванні легкових ТЗ за ризиком «НЕЗАКОННЕ ЗАВОЛОДІННЯ»).

УВАГА! ТЗ, що мають значні механічні пошкодження або корозію, приймаються на страхування лише за умови, що такі пошкодження або корозія будуть усунуті Страхувальником за свій рахунок. Наявність механічних пошкоджень або корозія в обов’язковому порядку зазначається в акті попереднього огляду ТЗ. Після усунення пошкоджень ТЗ повинен бути представлений Страховику для повторного огляду та фотографування.

Особливі умови прийняття на страхування ТЗ

Не приймаються на страхування без погодження з відповідальним Андеррайтером:

§    ТЗ, що беруть участь в спортивних змаганнях;

§    ТЗ, що використовуються для прокату;

§    ТЗ, що використовуються в учбових цілях;

§    ТЗ, що використовуються в тест – драйвах;

§    ТЗ, що перевозять небезпечні вантажі, цінні метали, валютні цінності (інкасаторські автомобілі);

§    ексклюзивні ТЗ, що випускаються обмеженими серіями;

§    муніципальний транспорт (у тому числі: міські автобуси, трамваї, тролейбуси, автомобілі швидкої допомоги и т. і.);

§    мотоцикли

§    ТЗ, що знаходяться на території України тимчасово або зареєстровані в інших державах;

§    ТЗ, що мають пошкодження кузову, які за розміром перевищують параметри «незначних пошкоджень» **

§    ТЗ, які підлягають реєстрації, але не зареєстровані у відповідних державних органах;

§    сільськогосподарська, будівельна техніка, спеціалізована техніка;

§    ТЗ, що використовуються в якості таксі (як державні, так і приватні), маршрутні таксі, спортивні (гоночні) автомобілі;

§    ТЗ, що мають малюнок на кузові (аерографія);

§    кабріолети (автомобілі з відкритим верхом і складним дахом);

§    ТЗ, що мають скляний дах;

УВАГА! До «Незначних пошкоджень» відносяться: сколи та пошкодження лакофарбового покриття кузова автомобіля площею до 10 кв. см, подряпини довжиною до 10 см, вм’ятини площею до 10 кв. см і глибиною до 3 мм без пошкодження лакофарбового покриття або з пошкодженням лакофарбового покриття (при цьому, площа пошкодженого лакофарбового покриття не повинна перевищувати 10 кв. см, а подряпина 10 см).

Транспортні засоби, вартістю вище 500 000 грн., по ризику „НЗ" страхуються з обов'язковою мінімальною франшизою 5 %.

ТЗ, не зареєстровані в державних органах (наприклад, страхується ТЗ, що на момент страхування знаходився в салоні, але ще не пройшов процедуру реєстрації), ТЗ з транзитними номерами, страхуються тільки по ризику „Пошкодження", після реєстрації ризик „НЗ" може бути дострахований. Або, страхування по ризику „НЗ” можливе тільки в тому випадку, якщо в „Особливих умовах” договору робиться запис „Ризик „Незаконне заволодіння” вступає в дію з моменту реєстрації ТЗ”.

В разі, якщо при настанні страхового випадку по ризику „НЗ” буде виявлено, що транспортний засіб має лише один виготовлений підприємством-виробником комплект ключів від ТЗ, то по ризику „НЗ” встановлюється обов'язкова франшиза в розмірі 30%, незалежно від того, який розмір франшизи зазначений в договорі страхування по цьому ризику.

УВАГА!!! По програмі «Класичне КАСКО» страхуванню підлягають лише легкові ТЗ, обладнані протиугінним пристроєм.

Коди і класифікація ТЗ і ДО

Для зручності застосування тарифів всім ТЗ, що приймаються на страхування присвоюється код, який складається з індексів типу ТЗ, категорії країни-виробника, розміру дійсної ринкової вартості ТЗ. Код ТЗ вказується в Договорі страхування.

Таблиця 1. - ТЗ класифікуються за типом:

Приклади написання кодів ТЗ:

1)С - вантажний автомобіль вантажопідйомністю понад 2 т.;

2)А50 - легковий автомобіль з дійсною ринковою вартістю, яка знаходиться в діапазоні від 25 001 до 50 000 дол. США.

Страхові ризики

“ПОШКОДЖЕННЯ” – пошкодження або знищення ТЗ, його складових частин внаслідок наступних подій:

1.                 “ДТП” - дорожньо-транспортної пригоди, у т.ч. зіткнення з рухомими або нерухомими предметами (іншим транспортним засобом, спорудами, перешкодами, тваринами), перевертання, наїзд, падіння;

2.                 “ПДТО” – протиправних дій третіх осіб - навмисне пошкодження або знищення ТЗ;

3.                 “ПОЖЕЖА, ВИБУХ” – пожежі, вибуху (незалежно від місця їх виникнення як у ТЗ, так і поза ним, за винятком вибухів внаслідок перегріву двигуна та внаслідок протиправних дій третіх осіб), в т.ч. внаслідок самозаймання, короткого замикання електропроводки;

4.                 “СТИХІЙНЕ ЛИХО” - стихійного лиха (удару блискавки, бурі, вихору, шторму, урагану, смерчу, зливи, граду, землетрусу, переміщення чи осідання ґрунту, селю, обвалу, зсуву, паводка, повені, снігопаду, льодоходу);

5.                 “ЗОВНІШНІЙ ВПЛИВ” - зовнішнього впливу на ТЗ сторонніх предметів (у т. ч. викид каменів або інших твердих фракцій з-під коліс транспорту, падіння дерев, гілок або інших предметів нападу тварин, птахів) за винятком випадків, передбачених п.п. 1, 3, 4.

“НЕЗАКОННЕ ЗАВОЛОДІННЯ” (далі – „НЗ”) –

вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення ТЗ у власника чи користувача всупереч їх волі шляхом крадіжки, грабежу, розбою.

„ДОДАТКОВЕ ОБЛАДНАННЯ” (далі – „ДО”) –

викрадення, пошкодження, знищення додаткового обладнання застрахованого ТЗ в результаті “Пошкодження” чи „НЗ”.

„ЦИВІЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ” –

настання ДТП, яка сталася за участю застрахованого ТЗ у період дії договору страхування, внаслідок якої виникає цивільна відповідальність Страхувальника або особи, допущеної до керування ТЗ, за заподіяну цим ТЗ шкоду життю, здоров’ю або майну Третіх осіб (Третьої особи).

„НЕЩАСНИЙ ВИПАДОК” –

травматичне ушкодження Застрахованої особи в результаті ДТП з участю застрахованого ТЗ, що призвело до тимчасової втрати працездатності, встановлення інвалідності та/або смерті Застрахованої особи.

Страхова сума. Дійсна ринкова вартість

Страхові суми по транспортному засобу та додатковому обладнанню встановлюються в розмірі дійсної ринкової вартості на момент укладення Договору страхування.

По Програмі “Престиж” розмір страхової суми є незмінним протягом всього строку дії договору страхування.

Незалежно від кількості настання страхових випадків після виплати страхового відшкодування розмір страхової суми не зменшується.

Програма “Класичне КАСКО” - страхова сума зменшується після виплати відшкодування.

При незаконному заволодінні або повній загибелі ТЗ виплата відшкодування за мінусом сум, виплачених по ризику «Пошкодження».

УВАГА!!!! Страхові суми по ризику «Пошкодження» та по ризику «НЗ» повинні співпадати.

Якщо страхова сума перевищує дійсну ринкову вартість ТЗ/ДО на дату укладення Договору страхування, то договір страхування є недійсним в тій частині страхової суми, що перевищує дійсну ринкову вартість ТЗ на дату укладання договору страхування.

Якщо страхова сума по ТЗ/ДО є меншою дійсної ринкової вартості ТЗ/ДО більше ніж на 10% на момент укладання договору страхування, то страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків (принцип пропорційності).

Страхові суми в договорі страхування вказуються в валюті України - гривні. За згодою сторін ТЗ/ДО можуть бути застраховані в еквіваленті до дол. США (страхування «в еквіваленті»). При цьому, в договорі страхування необхідно вказувати повну назву іноземної валюти (чи міжнародно-прийняте буквене її позначення) та курс НБУ на день укладення Договору страхування.

При укладені договору страхування Страхувальник заявляє Страховику дійсну ринкову вартість свого ТЗ/ДО. Аквізитор повинен перевірити повідомлені Страхувальником дані.

Вартість ТЗ/ДО можна перевірити на підставі:

·                    від вартості нового ТЗ відняти знос за період експлуатації ТЗ.

·                    висновку експерта;

·                    бюлетеня автомобільного товарознавця;

·                    прайсів офіційних дилерів;

·                    каталогів, газет (авто-фото продажі та ін.);

Якщо Страхувальник не може надати Страховику вказані документи, а також немає можливості перевірити вартість легкових ТЗ/ДО за допомогою бюлетеню, прайсів, каталогів, вартість ТЗ/ДО може бути перевірена за допомогою таблиці №1. (Вартість нового аналогічного ТЗ на дату укладання договору страхування множиться на коеф. з таблиці №1).

Таблиця №1 Коефіцієнти залишкової вартості легкових ТЗ та ДО в залежності від терміну експлуатації

Відповідальність по визначенню дійсної ринкової вартості ТЗ покладається на Страхувальника. При настанні страхової події дійсна ринкова вартість автомобіля перевіряється експертом Компанії, або незалежним експертом.

Увага !!! Кількість повних років експлуатації визначається відповідно до року випуску ТЗ та дати реєстрації ТЗ, вказаних в свідоцтві про реєстрацію ТЗ.

Якщо рік випуску ТЗ - 2009, при розрахунку страхового тарифу необхідно користуватися тарифною сіткою для нових ТЗ.

Приклад: ТЗ, 2009 року випуску, страхується в серпні 2009р. – як новий.

Якщо рік випуску ТЗ співпадає з роком реєстрації ТЗ, кількість повних років експлуатації визначається по даті реєстрації на момент укладання договору страхування.

Приклад 1: ТЗ, 2006 року випуску, дата реєстрації - 12.06.2006р.,

страхується в квітні 2009р. – 2 роки.

Приклад 2: ТЗ, 2006 року випуску, дата реєстрації-12.06.2006р.,

страхується в листопаді 2009р. - 3 роки.

У всіх інших випадках умовно вважається, що транспортний засіб почав експлуатуватися з 1 липня року випуску ТЗ, при цьому,

якщо договір страхування укладається до 01 липня 2008 року, кількість повних років експлуатації ТЗ визначається по формулі:

К років ТЗ = 2009 - рік випуску ТЗ -1.

якщо договір страхування укладається з 01 липня по 31 грудня 2008 року, кількість повних років експлуатації ТЗ визначається по формулі:

К років ТЗ = 2009 - рік випуску ТЗ.

Приклад 1:ТЗ, 2008 року випуску, страхується в квітні 2009р. - новий.

Приклад 2:ТЗ, 2008 року випуску, страхується в серпні 2009р. - 1 рік.

Приклад 3 до 01.07.09: ТЗ, 2006 року випуску, страхується в квітні 2009р. = 2009 - 2006 -1 = 2 роки.

Приклад 4 після 01.07.09: ТЗ, 2006 року випуску, страхується в серпні 2009р. = 2009 - 2006 = 3 роки.

Основні виключення із страхових випадків і обмеження страхування

Незалежно від обраних страхових ризиків, страховими випадками не визнаються події, що відбулися внаслідок:

v    навмисних дій Страхувальника, спрямованих на настання страхового випадку;

v    вчинення або спроби вчинення Страхувальником дій, за які передбачена кримінальна відповідальність;

v    використання застрахованого ТЗ в спортивних змаганнях, у випробуваннях, в учбових цілях, в якості “таксі” без попереднього узгодження зі Страховиком;

v    передавання застрахованого ТЗ в оренду, прокат, лізинг без попереднього погодження зі Страховиком.

v    шахрайства, та надання неправдивих відомостей про об'єкт страхування.

**** Повний перелік виключень в договорах страхування

Підставою для відмови Страховика у виплаті страхового відшкодування є:

а) несвоєчасне повідомлення Страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення Страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

б) не пред'явлення Страховикові пошкодженого ТЗ для огляду до проведення ремонту;

в) керування застрахованим ТЗ особою, яка не визначена Договором страхування як особа, допущена до керування застрахованим ТЗ;

г) відсутність у водія посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

д) пошкодження, знищення, викрадення застрахованої за ризиком „ДОДАТКОВЕ ОБЛАДНАННЯ” автомагнітоли зі зйомною передньою панеллю або передньої панелі, якщо передня панель була залишена в застрахованому ТЗ;

е) порушення Страхувальником умов Договору страхування та/або Правил;

є) інші підстави згідно Правил та чинного законодавства України.

Умови визначення розміру страхового відшкодування

При настанні страхового випадку Страховик здійснює страхову виплату в межах страхової суми в розмірі прямих понесених збитків (їх частини - при пропорційному страхуванні) за мінусом франшизи; сум, отриманих від інших страховиків за аналогічними договорами страхування ТЗ/ДО; сум, отриманих від третіх осіб, відповідальних за заподіяний збиток, якщо такі суми були одержані до моменту виплати страхового відшкодування.

Сума страхового відшкодування розраховується за формулою:

СВ = СЗ – Ф – СО,

де:

СВ - сума страхового відшкодування;

СЗ - сума збитків від настання страхового випадку;

СО - сума збитків, відшкодована іншими особами;

Ф – франшиза.

При пошкоджені ТЗ/ДО розмір прямих понесених збитків розраховується шляхом сумування вартості:

-  вузлів і деталей ТЗ/ДО, необхідність в заміні яких виникла внаслідок настання страхового випадку;

-  робіт по заміні та ремонту вузлів і деталей, пошкоджених в результаті настання страхового випадку;

-  матеріалів (лакофарбові вироби, ґрунтовка тощо), необхідних для ремонту.

Страницы: 1, 2, 3