Сутність, принципи і роль страхування

якщо компанія має намір здійснювати страхування життя або страхування на випадок хвороби, вона не має права водночас здійснювати страхування від збитків. Вона має спеціалізуватися на страхуванні життя або страхуванні на випадок хвороби. Страхування життя й страхування на випадок хвороби являють собою частину системи соціальної безпеки;

страхова кампанія повинна надати бізнес-план з описом ризиків, які вона має намір покривати. До бізнес-плану додаються установчі документи компанії, а також договори з іншими ком паніями, що стосуються аспектів акціонерного права;

у певних сферах особистого страхування (деякі пенсійні каси, похоронні каси) і в разі наміру здійснювати обов'язкове страхування, компанія повинна надати загальні умови страхування, а коли йдеться про страхування життя й страхування на випадок

хвороби (тобто страхування, покликане замінити обов'язкове медичне страхування), також і технічні основи розрахунку премій і резервів;

страховик повинен сформулювати основи своєї політики у сфері перестрахування;

компанія, котра має намір здійснювати страхові операції, повинна надати докази наявності достатнього обсягу власного капіталу. Мінімальний розмір власних коштів (мінімальні гарантійні фонди) визначений нормативними документами ЄС. Він залежить від галузі страхування, в якій має намір діяти страховик. Окрім цих власних коштів, компанія повинна володіти засобами для організації своєї діяльності й створення структури збуту послуг;

потрібні докази, що керівники компанії є надійними (придатними за особистими якостями) і володіють необхідною професійною кваліфікацією та досвідом роботи;

страховик подає перелік фізичних або юридичних осіб, які мають значні частки (щонайменше 10 % номінального капіталу або статутного фонду). Власники значних часток мають гаранту вати солідне й обачливе керівництво компанією;

відомство нагляду повинно переконатися в тому, що за на

явності зв'язків з іншими компаніями (наприклад, у рамках концерну) буде можливий ефективний нагляд за діяльністю страхової компанії.

Виданий дозвіл діє на території ЕС. Якщо компанія має намір поширити свою діяльність на одну з цих держав, вимагається лише формальна заява відповідному відомству страхового нагляду.

Поточний нагляд. Після видачі компанії дозволу на заняття страховою діяльністю страхова компанія перебуває під постійним наглядом. Відомство має збирати й аналізувати інформацію, перевіряти ділові документи і спостерігати за всім комплексом страхової діяльності для вчасного викриття можливих порушень та недоліків (порушення приписів, некоректна робота зі страхувальниками і, звичайно, фінансові проблеми). Коли виникають такі явища, відомство нагляду має вжити заходів для відновлення нормальних умов.

Змістовий модуль IІІ. Організація надання страхових послуг

Тема 7. Особисте страхування

7.1 Суть особистого страхування. Змішане страхування життя

Страхування охоплює значну кількість аспектів життя та діяльності людей та юридичних осіб. Види страхування, спрямовані на забезпечення захисту інтересів громадян стосовно життя, здоров’я, працездатності, а також пов’язана з накопиченням коштів фізичних осіб, об’єднуються в особисте страхування.

Особисте страхування – це страхування ризиків, що загрожують життю, здоров’ю, працездатності людини, а також страхування, що забезпечує нагромадження людьми коштів для підвищення рівня свого фінансового благополуччя.

Об’єктом особистого страхування є інтереси, що не суперечать законодавству України і пов’язані з життям, здоров’ям, працездатністю, додатковою пенсією та іншими формами накопичення страхувальника або застрахованої особи.

Особисте страхування може бути обов’язковим (передбачене законодавством) та добровільним. Сума страхового відшкодування (страхова сума) за добровільним страхуванням встановлюється згідно з побажанням страхувальника залежно від його фінансових можливостей щодо сплати страхових премій.

До особистого страхування належить: страхування життя та інші накопичувальні форми страхування, страхування від нещасних випадків, медичне страхування.

У практиці страхової справи широко застосовується змішане страхування життя.

Змішане страхування життя – це вид страхування, що охоплює страхування життя на випадок смерті, страхування на дожиття та страхування від нещасних випадків.

Страхування життя на випадок смерті – страхування ризику смерті застрахованої особи в період дії договору зі страховиком, що передбачає виплату страхової суми (відшкодування) вигодонабувачу (спадкоємцю).

Страхування на дожиття – це страхування, що передбачає страхову виплату застрахованої особі при закінченні терміну дії договору страхування чи досягненні застрахованим віку, встановленому в договорі.

Таким чином, при укладанні договору змішаного страхування життя, страховими випадками можуть вважатись:

- смерть застрахованої особи (крім причин, що не визнаються страховими випадками в правилах страхування);

- дожиття застрахованого до закінчення терміну страхування чи обумовленого віку;

- тимчасова чи постійна втрата працездатності або смерть у результаті нещасного випадку.

Змішане страхування життя відбувається відповідно договору, який укладається на підставі письмової заяви страхувальника, яка містить усі необхідні дані про застрахованого, про ризики від яких проводиться страхування, страхову суму, термін страхування.

Застрахований може визначити також вигодонабувача, який отримає страхове відшкодування у випадку смерті страхувальника. Якщо конкретний вигодонабувач не визначений, ним стає спадкоємиць застрахованої особи.

Термін дії договору змішаного страхування життя встановлюється за згодою сторін, але не менш як 3 роки, відповідно чинного законодавства.

7.2 Визначення страхових тарифів і премій по страхуванню життя

За договором страхування життя узагальнена кількісна оцінка відповідальності страховика визначається страховою сумою, яка встановлюється за згодою сторін. Виходячи з розміру страхової суми визначається величина страхової премії, яку повинен сплатити страхувальник.

Підставою для визначення суми страхової премії є страхові тарифи, які розраховуються виходячи зі статистичних даних щодо смертності людей. Залежність смертності людей від віку надається у таблицях смертності.

Таблиця смертності – це таблиця, що складається по встановленої формі і містить статистичні дані щодо числа осіб, які доживають та помирають у визначеному віці.

Таблиця смертності складається з наступних показників:

х – вік особи;

Lх – число осіб, які доживають до віку х;

dх – число осіб, які помирають при переході від віку х до віку х+1:

(7.1)

Pх – ймовірність для особи віком х дожити до віку х+1:

(7.2)

qx – ймовірність смерті в наступному році для особи віком х:

(7.3)

При розрахунку страхового тарифу використовується ймовірність для особи віком х років прожити не менш ніж n років (nPx), ставка інвестиційного доходу, або норма доходності (і) та дисконтуючий множник (v):

(7.4)

(7.5)

Одноразова тарифна нетто-ставка на 100 грн. страхової суми на випадок смерті (Tн) для особи віком х при страхуванні на n років розраховується за наступною формулою:

(7.6)

Одноразова тарифна нетто-ставка на 100 грн. страхової суми (Tн) при страхуванні людини віком х на дожиття терміном на n років розраховується за наступною формулою:

(7.7)

Тарифна брутто-ставка за договорами зі страхування життя визначається у загальному порядку. Величина страхової премії, яку повинен сплатити страхувальник за надання послуг страхування визначається на підставі тарифної брутто-ставки (див. тему 3).

У змішаному страхуванні життя „на випадок смерті” і „на випадок дожиття” може встановлюватися як єдиний розмір страхової суми за кожним страховим випадком, так і окремі величини страхових сум по відповідним випадкам. Страхова премія визначається і сплачується виходячи з величини страхової суми за кожним аспектом договору змішаного страхування життя.

Якщо людина, яка уклала договір страхування на дожиття до встановленого віку, померла до закінчення терміну дії договору, її вигодонабувач (спадкоємиць) одержує викупну суму.

Викупна сума – це сума сплачених страхових внесків страхувальників з часткою доходу від інвестування коштів страхових резервів, за винятком витрат страховика на страхування.

Змішане страхування на дожиття і на випадок смерті може мати для страхувальника різні економічні наслідки за результатами страхових випадків.

Якщо застрахований дожив до встановленого віку або до завершення строку дії договору, він одержує визначену страхову суму. У випадку смерті терміну дії договору, вигодонабувач одержує страхову суму, а також викупну суму за сплаченою страховою премією, що стосується частини договору на дожиття.

7.3 Страхування дітей і додаткових пенсій

Різновидом страхування життя є страхування дітей, яке може передбачати виплату страхової суми при досягненні дитиною повноліття, або при одруженні.

У першому випадку виплата страхової суми здійснюється наступного дня після закінчення терміну договору страхування. Термін страхування визначається як різниця між 18 роками і віком (у повних роках) неповнолітньої особи на момент укладання договору страхування. Страхування може також проводитися з дня народження дитини.

Варіантом страхування дітей є страхування до одруження, яке передбачає виплату страхової суми в зв’язку з дожиттям застрахованого до обумовленої події, а саме вступу в шлюб.

При страхуванні дітей може укладатися договір, що передбачає виплату страхової суми при досягненні дитиною повноліття, або вступу в шлюб. При цьому, якщо заміжжя чи одруження при досягненні 18-літнього віку не відбулися, час страхової виплати може бути перенесений до вступу в шлюб, або до досягненні застрахованою особою віку 21 року (відповідно правил страхування, що передбачені в договорі).

У договорі страхування дітей може бути додатково передбачений страховий захист від нещасного випадку.

Страхування дітей являє собою вид страхування, при якому страхувальником виступають батьки та інші родичі дітей, а застрахованим – діти, тобто страхувальник і застрахований є різними особами. Страхувальник може укласти договір на користь декількох дітей, в той же час, на користь однієї дитини може бути укладено декілька договорів страхування різними особами.

У випадку смерті страхувальника в період дії договору і припинення з цієї причини подальшої сплати страхових внесків, страхування дитини продовжується і застрахований одержує страхову суму при настанні випадку, обумовленого в договорі.

Розмір страхової суми встановлюється виходячи з бажання і можливостей страхувальників сплачувати страхові внески. Величина страхової премій залежить від страхової суми, терміну страхування, віку застрахованого, порядку сплати страхових внесків і визначається на підставі розрахованих страховиком тарифних ставок.

Також до страхування життя належить страхування додаткових пенсій, яке передбачає прийняття страховиком обов’язку проводити страхові виплати застрахованому як правило у фіксованій сумі з встановленою періодичністю. Виплата пенсії здійснюється при умові сплати страхувальником страхової премії у повному обсязі.

Відзначений вид страхування використовується для підвищення рівня державних пенсій громадянам після досягнення ними встановленого віку (пенсійного віку). На страхування приймаються громадяни незалежно від їх стану здоров’я.

Розмір пенсії встановлюється за бажанням страхувальника і може виплачуватися щомісячно як довічно, так і протягом обмеженої кількості років. Одержувачем пенсії є страхувальник або інша особа, що має оформлене в наторіальному порядку доручення від страхувальника.

Страховим випадком при страхуванні додаткових пенсій вважається дожиття застрахованої особи до передбаченого договором віку, а також до термінів чергових виплат пенсій. Якщо застрахована особа дожила до віку одержання пенсій, але померла не одержавши жодної пенсії, або після одержання кількох пенсій, її вигодонабувач (спадкоємиць) одержить відповідно до правил страхування встановлену кількість пенсій (за відрахуванням суми пенсій, отриманих застрахованим).

Обумовлена договором пенсія сплачується, якщо страхувальником цілком сплачені страхові внески. Правилами страхування можуть допускатися можливості зміни страхувальником за узгодженням зі страховиком розміру пенсій та тривалості періоду її виплати.

Страхування додаткових пенсій може виступати складовим елементом умов змішаного страхування життя.

7.4 Страхування від нещасних випадків. Медичне страхування

До галузі особистого страхування належить страхування від нещасних випадків, яке на відміну від страхування життя, є ризиковою форою страхування.

Страхування від нещасних випадків – вид страхування, який передбачає виплату страхового відшкодування страхувальнику при настанні страхового випадку, який характеризується як нещасний.

Ознакою нещасного випадку є його раптовість, що причиняє травматичне ушкодження або інший розлад здоров’я. Наслідками нещасних випадків можуть бути:

випадкові вивихи, переломи кісток та інші травма;

каліцтво;

патологічні вагітність і пологи, яки призвели до оперативного втручання і ушкодження здоров’я;

випадкове гостре отруєння (крім отруєння алкоголем, наркотичними, токсичними й іншими речовинами, прийнятими з метою сп’яніння);

ушкодження організму у результаті неправильних медичних маніпуляцій.

Наслідками нещасних випадків, які розглядаються в страхуванні відповідного виду є:

тимчасова втрата працездатності;

настання інвалідності (постійна втрата працездатності);

смерть застрахованого.

В якості страхувальника може бути як юридична так і фізична особа. Залежно від кількості застрахованих, страхування від нещасних випадків поділяється на індивідуальне (здійснюється фізичною особою на користь самої себе чи іншої однієї фізичної особи) та колективне, яке здійснюється на користь групи людей, в основному підприємствами своїх робітників.

Страхувальник має право укладати договір страхування на користь іншої особи (осіб), що відзначається у відповідному договорі. Страхувальник, який уклав договір на власну користь є одночасно і застрахованим. У випадку смерті застрахованої особи, страхове відшкодування отримує вигодонабувач (спадкоємиць).

Фізична особа в якості страхувальника може виступати при досягненні 18-літнього віку чи 16-ліття за умови її трудової діяльності. Граничний вік страхувальників (фізичних осіб) встановлюється як правило 65 років (рідше 70 років).

Для застрахованих осіб використовуються обмеження віку, які як правило складають від 1 до 65 років. Для застрахованих існують також обмеження за станом здоров’я, зокрема, правилами добровільного страхування не передбачається страхування осіб, що мають психічні і інші важкі захворювання, а також інвалідність І та ІІ групи.

Страхування від нещасних випадків може носити добровільний та обов’язків характер. Договірне страхування відбувається на основі вільного волевиявлення сторін договору за відповідними правилами, обов’язкове – регламентується законодавчими актами.

Страхування від нещасних випадків може здійснюватися в комбінації з іншими видами страхування, а саме з такими, як:

змішане страхування життя;

накопичувальне страхування дітей;

страхування транспортних засобів;

страхування відповідальності;

медичне страхування громадян, які від’їжджають за кордон та іншими видами.

В системі заходів щодо страхового захисту фізичних осіб особливе місце займає забезпечення можливостей отримати необхідну, своєчасну та якісну медичну допомогу. Вирішення завдання організації охорони здоров’я, яка забезпечує отримання медичної допомоги, здійснюється шляхом медичного страхування.

Медичне страхування – вид особистого страхування, що здійснюється з метою відшкодування витрат застрахованого на відновлення здоров’я. Об’єктом медичного страхування є життя і здоров’я громадян.

Чинним законодавством України передбачено здійснення медичного страхування у обов’язковій та добровільній формах, але обов’язкове медичне страхування до сьогодення не запроваджено.

Добровільне медичне страхування може бути індивідуальним чи колективним і проводиться відповідно створених страховою компанією правил. Джерелом сплати страхових внесків при індивідуальній формі є доходи окремих громадян, при колективній кошти юридичних осіб.

Страховим випадком в медичному страхуванні є звернення застрахованого до медичної установи з метою отримання допомоги у вигляді медичних послуг у межах і переліку, що відзначений у договорі страхування.

В Україні, внаслідок низької платоспроможності населення, добровільне медичне страхування здійснюється в незначних обсягах.

Тема 8. Майнове страхування

8.1 Сутність і структура майнового страхування в сучасних умовах

Майнове страхування захищає інтереси страхувальника, пов'язані з законним володінням, користуванням, розпорядженням майном в різноманітних його видах.

Майнове страхування традиційно підрозділяють на дві підгалузі:

страхування майна юридичних осіб – підприємств всіх форм власності;

страхування майна фізичних осіб – громадян.

До традиційних і освоєних видів майнового страхування належать:

сільськогосподарське страхування (сільськогосподарських культур і тварин);

транспортне страхування;

страхування майна громадян;

страхування майна підприємств різних форм власності й інші.

Майнове страхування може бути простим та комбінованим (комплексним). Страхування є комбінованим якщо один об’єкт страхується він декількох видів ризику за одним договором, або коли страховий захист від певного виду ризику охоплює декілька об’єктів. Прикладом комбінованого майнового страхування може служити повітряне, морське та інше страхування

За формами проведення майнове страхування буває обов’язкове і добровільне. До обов’язкового відноситься: авіаційне страхування цивільної авіації; страхування засобів водного транспорту; страхування об'єктів космічної діяльності; страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності, та інші види, що передбачені в статті 7 Закону України «Про страхування».

8.2 Страхування майна підприємств

Страхування майна підприємства забезпечує страховий захист від ушкодження і загибелі майна внаслідок пожежі, удару блискавки, вибуху і т.д. Об’єктом страхування виступають інтереси, пов’язані з володінням, використанням і розпорядженням майном. Страхування підлягає майно: державне, власне, орендне, лізингове, заставне.

Майно підприємств страхується у залежності від видів страхових випадків:

1. За стандартним полісом вогневого страхування, який передбачає покриття таких трьох ризиків, як пожежа, удар блискавки, вибух газу.

2. За полісом комплексного страхування («розширеного покриття»), що містить у собі додатково такі події, як: землетрус, зсув, обвал, буря, ураган, повінь, град, злива, осідання ґрунту, затоплення, шторм, цунамі, туман, пограбування та ін.

При страхуванні майна підприємств в залежності від права власності на майно може бути укладено два види договорів: основні договори, додаткові договори.

За основним договором підлягає страхуванню майно, що належать підприємству: будинки, спорудження, устаткування, сировина, готова продукція, та ін.

По додаткових договорах може бути застраховано майно, отримане підприємством по договорах майнового найму (лізингу або оренди), при чому якщо воно не застраховано в орендодавця; прийняте від інших підприємств або населення для переробки, ремонту, перевезення, збереження і т.ін.; майно на час експозиції на виставках.

Не приймається на страхування таке майно: готівка, акції, облігації, інші цінні папери, рукописи, креслення, бухгалтерія і товарно-касові книги, дорогоцінні метали, технічні носії інформації, а також майно, що знаходиться в застрахованому приміщенні, але не належить страхувальникові. Крім цього не можуть бути застрахованого будинки, спорудження, що знаходяться в аварійному стані або в зоні обвалу, лавин і інших небезпечних містах.

Майно підприємства може бути застраховане на балансову вартість, договірну вартість, на неповну вартість – на певну частку (відсоток) від його вартості. При цьому використовується три системи страхового забезпечення: пропорційна, першого ризику, граничного відшкодування.

При пропорційній системі відшкодування збитку здійснюється пропорційно реальному збитку, але з урахуванням співвідношення страхової суми до дійсної вартості майна.

Якщо використовується система першого ризику, то страховик здійснює повне відшкодування збитків, завданих застрахованому майну, але в межах страхової суми.

Система граничного відшкодування передбачає виплату у розмірі різниці між установленим граничним значенням та фактичним рівнем доходів. Так розраховується, наприклад відшкодування у зв’язку з простоями у виробництві за рахунок пошкодження або загибелі майна).

Відшкодуванню підлягають також збитки, понесені страхувальником при здійсненні мір спрямованих на порятунок майна при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування при настанні страхового випадку у відношенні майна підприємству виплачується тільки тоді, коли цілком установлені розмір і причина збитку.

8.3 Страхування особистого майна громадян

Власність громадян являє собою систему економічних відносин між громадянами і державою з приводу майна, що є об’єктом особистого споживання, а також комерційного, соціального, і культурного й іншого призначення.

Майно громадян з метою страхування поділяється на дві групи: пріоритетне майно, до якого належить нерухомість та домашні сільськогосподарські тварини, та інше майно, до якого входить рухоме майно у складі предметів щоденного вжитку, які використовуються громадянами у побуті.

Страхування майна громадян завжди здійснюється в добровільній формі відповідно до правил страхування, розроблених страховиками.

Особисте майно громадян може бути застраховане:

за загальним договором;

за окремими предметами домашнього майна;

за окремими групами предметів (меблі, килими, колекції, картини та ін.)

В даному виді страхування виділяють:

- страхування будівель громадян;

- страхування домашніх тварин;

- страхування домашнього майна.

Будівлі належать до пріоритетного майна. Знищення або пошкодження його приносять власнику великі збитки, покриття яких найефективніше забезпечує страхування.

На страхування приймаються: житлові, садові і дачні будинки; господарські (сараї, погреби, гаражі) та зовнішні (тротуари, тераси, огорожі, ворота) будівлі, у тому числі й ті, під заставу яких страхувальник одержав кредит в банку. Одночасно, на страхування може бути прийняте і додаткове обладнання до цих споруд, це: газопровід, водяні, газові лічильники, грати на вікнах тощо.

Не приймаються на страхування будівлі, що підлягають знесенню, в аварійному стані, старі, та ті, що містяться в небезпечній зоні (загрожують стихійні лиха: обвали, зсуви, повені та ін.).

При страхуванні будівель важливе значення має їх страхова оцінка, бо від неї залежить розмір страхової суми, страхового платежу, а при настанні страхового випадку – страхового відшкодування. Для визначення вартості будівель страховики користуються послугами експертів, оцінкою бюро технічної інвентаризації, органів комунального господарства. В оцінних документах зазначається первісна (відбудовна) та дійсна вартість будівлі. Страхова сума не може перевищувати дійсну вартість будівлі.

Будівлі страхуються від таких ризиків, як: пожежа, вибух, стихійні лиха (буря, ураган, смерч, шторм, повені, землетруси, осідання ґрунту, зсув, обвал та ін.), дії води (аварії водопровідних, каналізаційних, опалювальних, протипожежних систем або інших гідравлічних систем, проникнення види із сусідніх помешкань та ін.), стороннього впливу (наїзду наземних транспортних засобів, падіння на застраховане майно літаків, вертольотів, падіння дерев та ін.), та інші ризики, передбачені правилами страхування.

При настанні страхового випадку розмір заподіяного страхувальникові збитку та страхового відшкодування визначається на підставі страхового акта. В страховому акті визначається розмір знищених, або пошкоджених будівель, перелічуються роботи з рятування будівель, визначається наявність залишків знищеної або пошкодженої будівлі, які придатні для подальшого використання.

Страхування домашніх тварин забезпечує страховий захист їх власникам на випадок загибелі, падежу, або вимушеного забою тварин.

На страхування приймається здорові, з певними віковими обмеженнями тварини (велика рогата худоба, коні, свині, мули, невелика рогата худоба, хутрові звірі, собаки, бджолосім’ї, коти, декоративні птахи, екзотичні тварини).

На страхування не приймаються виснажені тварини, та тварини, що знаходяться в місцевості, де оголошений карантин.

Домашні тварини страхуються від таких ризиків:

на випадок загибелі або падежу від хвороб чи стихійного лиха, дії електричного струму, замерзання, задушення, отруєння травами, укусу змій або комах, утоплення, попадання під транспортний засіб та ін.

на випадок вимушеного забою;

на випадок лікування тварини від хвороби чи травми, одержаної внаслідок нещасного випадку;

на випадок викрадення або навмисних неправомірних дій третіх осіб.

При укладанні договору страхування страхова сума встановлюється на кожну тварину окремо, та її розмір не може бути вищій за ринкову вартість тварини (страхову оцінку).

Страхове відшкодування виплачується за системою першого ризику, тобто у розмірі суми збитку, але не вище за страхову суму, вказану в договорі страхування.

Страхування домашнього майна громадян (побутової техніки, меблі тощо) проводиться на добровільній основі з ціллю захисту власності громадян від будь-яких випадковостей. Страхувальниками домашнього майна виступають фізичні особи - власники цього майна.

Об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном. На страхування приймається належне страхувальнику та/або членам його сім'ї майно: предмети домашньої обстановки, побуту та вжитку, що призначені для використання з метою задоволення побутових та культурних потреб сім'ї (особи), а саме:

- меблі;

- килими, килимові вироби, покривала, скатертини, портьєри;

- ковдри, пледи, подушки та інші речі постільного призначення;

- тюлегардинні вироби;

- музичні інструменти;

- електронна апаратура побутового призначення (телевізори, відеомагнітофони, радіоприймачі, комп'ютери, приставки до телевізорів та інше);

- електропобутові прилади (печі СВЧ, електроплити, праски, пральні машини, холодильники);

- електроосвітлювальна апаратура;

- посуд;

- газові плити;

- спортивний інвентар;

- інше майно.

Страхуванням покриваються прямі збитки страхувальника внаслідок страхового випадку (страхових випадків), в результаті яких пошкоджено або повністю знищено та стало непридатне до використання застраховане майно.

Об'єктом страхування можуть бути також майнові інтереси, пов’язані з витратами страхувальника при настанні страхового випадку щодо запобігання або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору.

Особливо цінне майно (вироби з дорогоцінних металів та коштовного каміння, хутро, картини, антикварні речі та ін.) може бути застраховане за спеціальним договором, який передбачає особливі умови страхування).

На страхування може прийматись все домашнє майно, яке є в господарстві, окремі його групи (меблі, одяг і т.д.) або окремі предмети (телевізор або холодильник та інш.).

До страхових ризиків відносяться:

1) стихійне лихо: повінь, буря, ураган, шквал, злива, град, зсув, вихід підгрунтових вод, просідання ґрунту, землетрус, удар блискавки та інш.;

2) пожежа, вибух, затоплення (проникнення в застраховане приміщення води з водопровідної, каналізаційної та теплової мережі, а також дощових вод);

3) протиправні дії третіх осіб - викрадення (замах на викрадення) застрахованого об'єкту, а також інші дії сторонніх осіб цілеспрямованого неправомірного характеру.

Страхування може провадитися як за всіма ризиками, так і по окремим ризикам.

Договори страхування майна громадян мають короткостроковий характер. Термін дії договору встановлюється за згодою сторін, як правило, в повних календарних місяцях та не більше як на один рік

Для прийому на страхування матеріальних цінностей страхувальник оглядає майно і дає страхову оцінку, нараховує і отримує належні страхові платежі, видає клієнту страхове посвідчення (поліс).

Страхова сума не повинна перевищувати дійсної вартості майна. За бажанням страхувальника майно може бути застраховане у визначеному відсотку (частці) від його дійсної вартості. Страхові внески страхувальник може сплачувати в готівковій чи безготівковій формі, одноразово за весь термін страхування чи в декілька разів.

При настанні страхового випадку страховик повинен скласти страховий акт, що підтверджує цей юридичний факт, його обставини і причини та визначає розмір збитку і суму страхового відшкодування. Страховик має право стягати в судовому порядку виплачене страхове відшкодування з винних осіб.

Страхування домашнього майна здійснюється за системою першого ризику, тобто страхове відшкодування виплачується у розмірі суми збитку за знищене, пошкоджене або викрадене майно, але в границях страхової суми.

8.4 Системи страхування

Системи страхування (системи страхової відповідальності) є головною частиною договору страхування і визначають величину, умови і методи здійснення страхового відшкодування.

У майновому страхуванні застосовують кілька систем страхової відповідальності.

1. Система страхування за дійсною вартістю майна. За цією системою страхове забезпечення дорівнює величині збитків, тобто має місце повне покриття збитків страхувальника страховиком.

2. Страхування за системою пропорційної відповідальності передбачає виплату страхового відшкодування, яке розраховується за формулою:

(8.3)

де Q – страхове відшкодування;

S – страхова сума за договором;

W – вартісна оцінка об'єкта страхування;

Т – фактична сума збитків.

Сума збитку розраховується за наступною формулою:

T = W – I + P – B (8.4)

де Т – фактична сума збитків;

W – вартісна оцінка об'єкта страхування;

I – сума зносу на день укладання договору страхування;

P – витрати з рятування;

B – вартість залишків, придатних для повторного споживання.

3. Страхування за системою першого ризику передбачає виплату страхового відшкодування у розмірі збитків, але в межах страхової суми.

Під "першим ризиком" у страховій справі розуміють ризик, вартісна оцінка якого не перевищує страхової суми.

При страхуванні за цією системою всі збитки в межах страхової суми (перший ризик) відшкодовуються повністю, а збитки, що перевищують страхову суму (другий ризик), страховиком не відшкодовуються зовсім.

8.5 Страхування урожаю

Страхування майна сільськогосподарського товаровиробника має свої особливості. Їх основна діяльність – вирощування сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень – є найбільш ризикованою за діяльність інших підприємств, бо вона здійснюється переважно під відкритим небом, де на кінцеві результати істотно впливають коливання кліматичних умов та інших природних чинників, які точно прогнозувати неможливо.

До особливостей страхування врожаїв сільськогосподарських виробників відноситься:

Тісний зв'язок страхування з результатами діяльності сільськогосподарських підприємств, розмір страхового забезпечення залежить від рівня врожайності.

Універсальність страхування, тобто охоплення практично всіх стихійних лих.

Визначення збитку виробляється в цілому по господарству, що допускає не розпорошувати засоби страхового фонду, при невеликих втратах і разом з тим відшкодовувати великі збитки.

Страхування урожаю проводиться в обов’язковій та добровільній формах. На добровільній основі передбачено страхування:

урожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень плодоносного віку;

дерев й плодово-ягідних кущів, що зростають у садах, та виноградників.

Не приймаються на страхування багаторічні насадження, знос або зрідження яких становить понад 70 %, а також ті що підлягають списанню з балансу.

Договір зі страхування врожаю сільськогосподарських культур укладається не пізніше визначеного агрономічними службами оптимального строку посіву (посадки) для даного регіону, а за багаторічними насадженнями - до припинення їх вегетації.

Страховий захист для всіх сільськогосподарських культур починається з дня їх посіву (висадки) і закінчується в останній день збирання урожаю.

Врожай сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень страхується від наступних ризиків:

пошкодження або загибелі з причини вимерзання, сильних снігопадів, граду, зливи, бурі, урагану, повені, землетрусу, пожежі.

вимокання, випрівання, спричинені стихійним лихом.

За згодою сторін перелік страхових випадків можна доповнювати або скорочувати.

При визначенні збитку та страхового відшкодування, у разі втрати урожаю, для порівняння береться середній рівень врожайності за останні 5 років. У разі втрати багаторічних насаджень збитком вважається балансова вартість загиблих рослин з урахуванням зносу та відшкодування виплачується в розмірі цієї балансової вартості.

Розмір збитку сільськогосподарського підприємства при страхуванні врожаю визначається за наступною формулою:

У =(Урф – Урс)*Цз*S (8.5)

де У – розмір збитку сільськогосподарського підприємства;

Урф, Урс – врожайність з 1 га відповідно фактична поточного року і середня за попередні 5 років;

Цз – закупівельна ціна 1 ц у поточному році;

S – площа посіву під врожай поточного року.

Розмір відшкодування, виплаченого страховою компанією розраховується наступним чином:

(8.6)

де Q – страхове відшкодування;

У – розмір збитку сільськогосподарського підприємства;

Ч – частка участі страхової компанії у покритті збитку (у відсотках).

8.6 Страхування транспортних засобів і вантажів

Під транспортним страхуванням розуміється сукупність видів страхування від небезпек, виникаючих на різних шляхах повідомлення - морських, річкових, повітряних, сухопутних, змішаних. Об'єктами страхування можуть виступати як самі транспортні засоби, так і вантажі, які ними перевозяться. Страхування вантажів часто називається карго, а страхування транспортних засобів – каско (Каско – це борт транспортного засобу).

Каско страхування водного транспорту забезпечує захист судовласників та інших осіб, які експлуатують судно, від ризику заподіяння збитку через загибель цього судна.

Договір страхування укладається на будь-який термін за згодою сторін, в основному це на рік, або на один рейс.

Звичайно правилами страхування суден передбачається п'ять різновидів умов страхування суден:

1. «З відповідальністю за загибель і ушкодження».

2. «Без відповідальності за ушкодження, крім випадків аварії»

3. «Без відповідальності за приватну аварію».

4. «З відповідальністю тільки за повну загибель судна, включаючи

утрати з рятування».

5. «З відповідальністю тільки за повну загибель судна».

Страхова сума установлюється в рамках страхової вартості судна, якою вважається вартість будівництва судна в цінах, що діяли до початку страхування з урахуванням зносу, тобто балансова вартість судна.

При страхуванні водного транспорту обов’язковому відшкодуванню підлягають збитки:

а) від повної загибелі судна (фактичної або конструктивної). страховими випадками вважаються:

вогонь, блискавка, буря, вихор та інші стихійні лиха;

катастрофи, посадки на мілину, зіткнення з іншим судном, нерухомим або плавучим об’єктом, якщо судно перекинеться або затоне;

нещасні випадки при навантаженні, укладанні і вивантаженні вантажу;

вибухи на борті судна при перевезенні палива, вибух казанів

недбалість або помилки капітану, механіка, членів команди, лоцмана.

б) від зникнення судна безвісті.

Не відшкодовуються збитки в наслідку:

навмисних дій;

якщо судно знаходилося в незадовільному стані перед виходом у рейс;

при зносі, корозії судна та його частин в розмірі більш за 60 %.

Каско страхування авіаційного транспорту здійснюється з метою захисту майнових інтересів власника повітряного судна або повітряного перевізника, що експлуатує дане повітряне судно на законних підставах, які пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням повітряним судном.

До об’єктів страхування відносяться повітряні судна, які зареєстровані у Департаменті повітряного транспорту і мають сертифікат льотної придатності.

Страхова сума встановлюється в рамках залишкової балансової вартості судна. Судно може бути застраховане в розмірі повного „Каско”, або на визначений страховий випадок:

під час польоту;

під час злету та посадки;

під час стоянки на землі.

Термін дії Договору встановлюється за згодою між страхувальником та страховиком та не може перевищувати один рік, якщо інше не передбачено Договором.

Умовами страхування повітряних суден передбачено страхування від наступних випадків:

тільки від повної загибелі;

від повної загибелі та пошкодження.

До страхових випадків відносяться повна загибель повітряного судна або пошкодження окремих частин судна, систем та елементів конструкції внаслідок:

авіаційної події;

стихійного лиха (вибуху, землетрусу, повені, бурі, урагану, вихору, затоплення, зливи, граду, сильних снігопадів, надзвичайних морозів, зсувів, обвалів, селі, дії ґрунтових вод, просадки ґрунту) під час знаходження на землі;

пожежі під час знаходження на землі;

протиправних дій третіх осіб (викрадення, пошкодження ПТ в результаті крадіжки із зламом, хуліганства або розбою).

Каско страхування наземного транспорту охоплює страхування залізничного транспорту та автотранспортних засобів.

Страхування автотранспортних засобів фізичних та юридичних осіб (КАСКО) включає страхування автомобіля від ушкоджень у результаті:

дорожньо-транспортної події (ДТП);

крадіжки, викрадення автомобіля й інших протиправних дій третіх осіб;

стихійних лих, падіння дерев, пожежі, самозапалювання, нападу тварин та ін.

Страхування автотранспортних засобів здійснюється у добровільній формі.

До об’єктів страхування відносяться автотранспортні засоби, причепи до них, відповідне приладдя та обладнання. На страхування приймаються автотранспортні засоби, які зареєстровані в органах ДАІ та мають в наявності противикрадні системи. Автомобіль може бути застрахований від однієї з груп ризиків (часткове каско) або від усіх перерахованих ризиків (повне каско).

Існують обмеження щодо об’єктів страхування. На страхування не приймаються:

— автотранспортні засоби, що перебувають в експлуатації більше 10 років;

— автотранспортні засоби, що мають серйозні ушкодження та значну корозію;

— автотранспортні засоби, що підлягають конфіскації за рішенням суду;

— автотранспортні засоби, що є музейними експонатами, незалежно від того, у робочому вони стані або ні;

— автотранспортні засоби, що використовуються з метою, не передбаченою заводською конструкцією;

— багаж.

Страхова сума може бути визначена як повна вартість автомобіля, або як сума, що дорівнює частині повної вартості та визначається на підставі заяви на страхування та документів, що підтверджують вартість об’єкту. Страхова сума не може бути вищою за діючу вартість засобу на день укладання договору з урахуванням зносу. Діюча вартість визначається за довідкою-рахунком торговельної організації, біржової ціни або на підставі висновків експертів-товарознавців страховика.

При настанні страхового випадку відшкодування виплачується страховою компанією в пропорції від розміру фактичного збитку.

Розмір страхової премії залежить від наступних факторів:

вибору страхувальником страхових ризиків, позначених у Правилах страхування;

типу автомобіля та наявності причепа;

терміна експлуатації;

умов збереження;

наявності та конструкції пристроїв проти викрадення й охоронної сигналізації.

Страхове відшкодування виплачується після того, як будуть з'ясовані причини та розмір збитку, а також при наявності всіх необхідних документів, основою яких є страховий поліс.

Договір, за яким було виплачено страхове відшкодування (страхова сума), діє до кінця строку. При цьому страхова сума договору складає різницю між початковою страховою сумою і виплаченим страховим відшкодуванням.

Договір, за яким страхове відшкодування виплачено в розмірі страхової суми, припиняє свою дію.

Страхування вантажів є одним з найбільш поширених видів страхування.

Об'єктом страхування при цьому виступають майнові інтереси фізичних або юридичних осіб – страхувальників, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням вантажем та багажем, що перевозяться.

За характером вантажів, що перевозяться виділяють:

страхування генеральних вантажів (вантажів, які упаковані в стандартну тару та не потребують особливих умов для їх перевезення;

страхування наливних, насипних, навальних вантажів;

страхування сільськогосподарських та інших тварин;

страхування спеціальних вантажів (драгметали, банківські банкноти та ін.)

При страхуванні вантажу страхувальниками можуть бути фізичні або юридичні особи, що є вантажовідправниками чи вантажоодержувачами. Вантаж страхується на час його транспортування від місця відправки до місця призначення.

Договір страхування може укладатися як по місцю знаходження вантажу, що відправляється, так і по місцю його отримання.

Умови страхування відрізняються обсягом покриття ризиків. Так, на умовах страхування "3 відповідальністю за всі ризики" підлягають відшкодуванню збитки від пошкодження і повної загибелі всього чи частини застрахованого вантажу, що відбулися за будь - якої причини; збитки, витрати і внески по загальній аварії.

За Договором на умовах "3 обмеженою відповідальністю" підлягають відшкодуванню збитки від повної загибелі або пошкодження всього чи частини застрахованого вантажу внаслідок чи з причин: пожежі або вибуху; посадки на мілину, викидання на берег, потоплення чи перевертання судна, ліхтера або баржі; перекидання чи сходження з рейок наземних засобів перевезення; зіткнення чи контакту судна, ліхтера чи баржі або будь-якого іншого транспортного засобу з будь-яким зовнішнім об'єктом, крім води; розвантаження вантажу в порту лиха; землетрусу, виверження вулкану чи удару блискавки; змиву вантажу хвилею чи викидання палубного вантажу за борт з ціллю врятування судна; проникнення морської, озерної чи річної води в судно, ліхтер чи баржу, інші транспортні засоби, контейнер чи місце зберігання; повної загибелі цілого місця вантажу під час розвантаження чи навантаження; збитки, витрати і внески по загальній аварії

За Договором, укладеним на умовах "Мінімальне покриття" підлягають відшкодуванню збитки від повної загибелі або пошкодження всього чи частини застрахованого вантажу внаслідок чи з причин: пожежі або вибуху; посадки на мілину, викидання на берег, потоплення чи перевертання судна, ліхтера або баржі; перекидання чи сходження з рейок наземних засобів перевезення; зіткнення чи контакту судна, ліхтера чи баржі або будь-якого іншого транспортного засобу з будь-яким зовнішнім об'єктом, крім води; розвантаження вантажу в порту лиха; викидання палубного вантажу за борт з ціллю врятування судна; збитки, витрати і внески по загальній аварії.

Страхувальник має право обрати будь-яку із умов страхування, доповнити перелік ризиків або застрахувати вантаж від конкретних ризиків.

На міжнародному ринку при здійсненні зовнішньоторговельних операцій при укладанні міжнародного торговельного контракту передбачено положення про страхування вантажів. Єдиний підхід при страхуванні вантажу було визначено Міжнародною торговою палатою у 1936 році (останнє перевидання у 2000 р.) в документі „Міжнародні комерційні терміни” (INCOTERMS), де надаються правила регулювання витрат і ризиків сторін – комерційних підприємств, що знаходяться в різних країнах, основні умови страхування CIF, CIP, FOB, FAS. Умови страхування відрізняються моментом передачі ризиків від продавця до покупця. Так, угода CIF передбачає передачу ризиків від продавця покупцю з моменту переходу товару через поручні судна в порту відвантаження; CIP – продавець страхує ризики до місця, позначеного в контракті; FOB – ризики під продавця передаються покупцю з моменту, коли товар перейшов через поручні судна у позначеному порту завантаження; FAS – продавець страхує ризики до моменту, коли він поставив товар на пристань призначеного в контракті порту завантаження і розмістив його вдовж порту судна.

Таким чином, переважно, ризик понести втрати лежить на покупцеві і в залежності від умов операції переходить від продавця до покупця: при видачі продукції зі складу продавця, при доставці її на склад (в порт) перевізника, при відвантаженні у вагон (на судно), при розвантаженні продукції на станції (в порту) призначення.

Страхова сума встановлюється в розмірі, заявленому страхувальником, але не вище за вартість, вказану в перевізних документах. Сума страхування може бути збільшена до 10 %, для покриття прибутку, очікуваного покупцем від продажу, використання товару. Відповідальність страхової організації починається з моменту, коли вантаж буде взятий зі складу продавця і продовжується протягом всього перевезення доти, поки вантаж не буде доставлений на склад вантажоодержувача або інший кінцевий пункт призначення, вказаний в страховому полісі.

Ставки страхових платежів диференціюються по видах транспортування і типах страхової відповідальності. Ставки страхових платежів залежать від багатьох чинників: характеру вантажу, його розміщення і якості упаковки, вигляду перевізних засобів, часу року, умов в портах навантаження і вивантаження, територіального розміщення портів і інших постійних і тимчасових чинників. При страхуванні вантажів передбачається застосування франшизи.

Страхове відшкодування виплачується при настанні страхового випадку на основі документів, які підтверджують факт страхової події і розмір збитку. Розмір збитку визначається представником страхової компанії за участю страхувальника. Відшкодуванню підлягають також витрати страхувальника щодо запобігання або зменшення збитків, які виникли в результаті страхового випадку. Після виплати відшкодування до страховика переходить право на регрес (до третіх осіб, винних в збитку) в межах сплаченої суми.

Тема 9. Страхування відповідальності

9.1 Необхідність, зміст і структура страхування відповідальності

Страхування відповідальності є однією з найважливіших галузей страхування. Вона захищає майнові інтереси фізичних та юридичних осіб – страхувальників, пов'язані з покриттям збитків перед третіми особами внаслідок завдання шкоди їх життю, здоров'ю або майну своєю дією чи бездіяльністю.

На сьогодні законодавством України передбачено обов'язкове страхування відповідальності на підприємствах з підвищеним ризиком виробництва і обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Страницы: 1, 2, 3, 4