 |
РУБРИКИ |
Роль банківської системи у боротьбі з відмиванням коштів незаконного походження |
РЕКЛАМА |
||
|
Роль банківської системи у боротьбі з відмиванням коштів незаконного походження- розповсюдження ідеї боротьби з легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом, по всьому світу. Організація підтримує встановлення міжнародної системи протидії відмивання грошей, яка базується на збільшенні країн-учасниць FATF. Також, для збільшення ефективності протидії відмиванню грошей і протистоянню міжнародним злочинним угрупованням, створюються міжнародні регіональні організації за типом всесвітньо визнаної FATF. Завданням, що стоять перед даними організаціями є протидія відмиванню доходів та фінансуванню тероризму у відповідному регіоні, здійснення взаємних оцінок членів на відповідність вимогам 40 рекомендаціям FATF та 9 спеціальним рекомендаціям FATF, а також вивчення тенденцій і методів відмивання грошей саме для цього регіону. На травень 2007 року FATF офіційно визнала 8 регіональних організацій, це: - Карибська група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням доходів (КФФТФ); - Азійсько-Тихоокеанська група по боротьбі з відмиванням доходів (АПГ); - Спеціальний експертний комітет Ради Європи по оцінці заходів у сфері боротьби з відмиванням доходів («MONEYVAL»); - Група Східної та Південної Африки по боротьбі з відмиванням доходів (ЄСААМЛГ); - Група Південної Америки по розробці фінансових заходів боротьби з відмиванням доходів (ГАФІСУД); - Євразійська група по протидії легалізації кримінальних доходів та фінансуванню тероризму (ЄАГ); - Група Близького Сходу та Північної Америки по розробці фінансових заходів боротьби з відмиванням доходів (МЕНАФАТФ); - Міжурядова група по розробці заходів боротьби з відмиванням доходів в Африці (ГІАБА). Окрім вищеназваних організацій, існує поки офіційно не визнана FATF Група по боротьбі з відмиванням доходів у Центральній Африці (ГАБАК), а також Офшорна група банківських наглядів (ОГБС), яка виконує подібні до регіональних організацій функції і є офіційним спостерігачем у FATF [31, c. 54]. У методологічному плані основою розробки такої методики для оцінки української національної системи послужила методологія оцінки прийняття країнами Рекомендацій FATF, яка встановлювала загальні засади проведення перевірок та індикатори відповідності національної системи рекомендаціям Групи. В червні 2003 року Групою з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) (далі – Група) була прийнята нова редакція Сорока Рекомендацій FATF. На XIII пленарній сесії Групи було прийнято рішення про необхідність імплементації країнами Сорока Рекомендацій в новій редакції, та здійснення Групою оцінок прийняття Сорока Рекомендацій в новій редакції [21]. Для кожної Рекомендації було визначено чотири можливих рівня відповідності національної системи протидії. А саме, національна система протидії відмиванню грошей: відповідає рекомендації, загалом відповідає рекомендації, частково відповідає рекомендації, не відповідає рекомендації. У виняткових випадках Рекомендація може бути визначена як така, що не застосовується. Рейтинги ґрунтуються на ключових критеріях і мають наступні тлумачення [34, c. 12]. Структура Сорока Рекомендацій складається з чотирьох розділів, які згруповують рекомендації відносно різних складових національної системи протидії відмиванню грошей. Кожен із розділів складається з декількох секцій, які в свою чергу згруповують рекомендації [21]. Розділ А. Правові системи (включає 3 рекомендації). Розділ B. Фінансові системи. Заходи, яких необхідно вжити фінансовим установам, суб’єктам нефінансового сектору і представникам деяких категорій професій, щоб запобігти відмиванню грошей та фінансуванню тероризму (включає 22 рекомендації). Розділ С. Інституціональні системи. Інституціональні та інші заходи, які необхідні у системах для боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму (включає 9 рекомендацій). Розділ D. Міжнародне співробітництво (включає 6 рекомендацій). Як свідчить аналіз даних наведеної нижче таблиці (табл. 2.1.), національна система відповідає вимогам рекомендацій FATF за рейтингами відповідності таким чином: повністю відповідає 10 рекомендаціям; загалом відповідає 19 рекомендаціям; частково відповідає 7 рекомендаціям; повністю не відповідає 3 рекомендаціям; до національної системи не застосовується одна рекомендація. Таблиця 2.1. Оцінка відповідності національної системи України вимогам FATF в структурі рейтингів відповідностям (кількість рекомендацій)
Рекомендації, що не виконуються Україною або виконуються частково, в основному зосереджені в Розділі В Сорока Рекомендацій FATF – «Фінансові системи». FATF-модель ґрунтується на вивченні методів кількісного аналізу, що використовуються Держказначейством США при проведені оцінок дотримання вимог законодавства до фінансової звітності підприємств, та Офшорною групою банківських спостерігачів при оцінці прийняття учасниками групи рекомендацій щодо здійснення банківських операцій. Розділ А Сорока Рекомендацій щодо вимог до правових систем, що охоплює 2 секції та 3 рекомендації, виконується на 83%. Це найбільший показник по розділах. Такій результативності спряла криміналізація злочину відмивання грошей в Україні, визначення кримінальної, адміністративної та цивільно-правової відповідальності для фізичних та юридичних осіб за здійснення злочинів з відмивання грошей або недотримання вимог законодавства з питань протидії відмиванню, а також чітко визначені законодавством заходи конфіскації, стосовно злочинів з відмивання грошей та інших предикатних злочинів. Розділ В Сорока Рекомендацій щодо вимог до фінансових систем включає 5 секцій та 22 рекомендації. Розділ виконується на 68%, що згідно з міжнародними вимогами є недостатнім для ефективної системи протидії відмиванню грошей. На результат в основному вплинуло невиконання (повна невідповідність) трьох рекомендацій. Зокрема Рекомендації №6 (щодо вимог про належну увагу до високопоставлених політичних осіб), Рекомендації №20 (щодо необхідності встановлення контролю над використанням для цілей відмивання грошей визначених категорій нефінансових установ та професій) та Рекомендації №22 (щодо дотримання вимог національної системи протидії закордонними філіями фінансових установ). Також на оцінку вплинула часткова відповідність Рекомендаціям №7, №12, №16, №24 та №25. В свою чергу, повністю відповідала національна система протидій відмиванню грошей Рекомендації №10 (щодо необхідності зберігання документів за фінансовим моніторингом протягом п’яти років), Рекомендації №11 (щодо наявності мінімального переліку критеріїв сумнівності фінансових операцій), Рекомендації №14 (про юридичний захист осіб, що за умов виконання фінансового моніторингу, розкрили комерційну та/або банківську таємницю), та Рекомендації №21 (про підвищену увагу до фінансових операцій з установами, походженням з країн, що не виконують або недостатньо виконують рекомендації міжнародних організацій щодо побудови національної системи протидії відмиванню грошей). Розділ С Сорока Рекомендацій щодо вимог до інституціональних систем, що включає дві секції і 9 рекомендації, виконується на 78%, що є достатнім показником. На результат в основному вплинула відповідність рекомендаціям по створенню органу фінансової розвідки і залучення інших правоохоронних органів до протидії відмиванню грошей (Рекомендація №27); визначення повноважень правоохоронних органів, що задіяні у протидії відмиванню грошей (Рекомендація №28), встановлення співробітництва між правоохоронними органами (Рекомендація №31). Негативно вплинули на оцінку по розділу недостатнє фінансове та ресурсне забезпечення компетентних органів з питань протидії відмиванню грошей (Рекомендація №30) та вимоги про підготовку та опублікування аналітичних та статистичних матеріалів органом фінансової розвідки (Рекомендація №32). Розділ D Сорока Рекомендацій щодо вимог до міжнародного співробітництва включив дві секції та 6 рекомендацій, яким національна система загалом відповідала на 79%. На результат вплинуло повна відповідність Рекомендації №37 в частині надання юридичної допомоги при розслідуванні злочинів з відмивання грошей в інших країнах, а також відповідність іншим рекомендаціям завдяки змінам, що внесені в законодавство України, у зв’язку з ратифікацією Віденської Конвенції ООН від 1989 року, Конвенції Ради Європи «Про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом» №141 від 1990 року [8], та Директиви Європейського Економічного Співтовариства «Про запобігання використанню фінансової системи для цілей відмивання грошей» №91/308/ЄЕС. В цілому українська національна система протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, на 73% відповідає міжнародним вимогам, що сформульовані в Сорока Рекомендаціях FATF. За міжнародними визначеннями, це оцінка задовільно. Тобто система протидії відмиванню в країні встановлена, але її ефективність вимагає доопрацювання та удосконалення. У випадку з Україною ми визначили, що найбільш слабким місцем національної системи протидії є невідповідність вимогам FATF фінансової системи країни відносно можливості боротьби з легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом. Проведений аналіз відповідності національної системи дозволив сформулювати конкретні недоліки, які вимагають для їх вирішення як політичної волі, так і наукових розробок у сфері економіки, фінансів та права. Виявлені недоліки виявилися наступними: · відсутність нормативно регламентованих механізмів обміну інформацією між фінансовими установами (Рекомендація 4); · відсутні вимоги щодо виявлення джерел походження коштів вигідних власників або вигодоодержувачів (Рекомендація 5); · звужені сектори, до яких нормативно визначаються вимоги щодо отримання фінансовими установи у своїх клієнтів інформації про цілі та наміри ділових відносин; такі вимоги визначені тільки для банків, решта фінансових установ не охоплені такою вимогою (Рекомендація 5); · не акцентується на законодавчому рівні необхідність виявлення підвищеної уваги до таких клієнтів або ділових відносин як нерезиденти, приватна банківська справа, трасти, компанії що випускають акції на пред’явника (Рекомендація 5); · не розроблені механізми управління ризиками при проведені ідентифікації клієнтів фінансової установи після здійснення фінансової операції (Рекомендація 5); · не реалізовані вимоги рекомендацій щодо створення механізму покладання на третіх осіб при реалізації заходів належної уваги до клієнтів (Рекомендація 9); · формально не сформульовано спеціальні вимоги до ідентифікації клієнтів для визначених категорій нефінансових установ та професій (Рекомендація 12); · не встановлено зобов’язання звітувати про підозрілі операції незалежно від того, чи включає операція податкові питання (Рекомендація 13); · звужена сфера застосування тестування внутрішньої системи на рівні підприємств. Вимоги до аудиторського тестування внутрішньої системи закріплені тільки за банками, і стосуються тільки тестувань на відповідність чинному законодавству (Рекомендація 15); · необхідно розробити механізми, за яким фінансові установи були б впевнені, що їх закордонні банки-респонденти не дозволяють користуватися своїми рахунками банкам-оболонкам (Рекомендація 18); · відсутня система, в якій банки, інші фінансові установи та посередники повідомляли б про всі внутрішньодержавні та міжнародні операції з готівкою, які перевищують встановлену суму, у центральне національне агентство, яке має у розпорядженні комп’ютерну базу даних (Рекомендація 19); · відсутні вимоги щодо проведення оцінок систем протидії відмивання грошей в різних країнах (для оцінки фінансовими установами своїх контрагентів) або офіційних бюлетенів Державного департаменту фінансового моніторингу (Рекомендація 21); · відсутня нормативна вимога щодо необхідності забезпечення фінансовими установами дотримання їх закордонними філіями вимог національного законодавства та Рекомендацій FATF (Рекомендація 22); · вимагають вдосконалення заходи перешкоджання прийняттю на роботу осіб, щодо яких є підозра про їх пов’язаність із злочинними або терористичними угрупуваннями (Рекомендація 23); · необхідно сформулювати вимоги, які б запобігали участі злочинців в управлінні або володінні істотною участю в казино (Рекомендація 24); · для визначених категорій нефінансових установ та професій не розроблено спеціальних рекомендацій відповідності національній системі протидії відмиванню грошей, регуляторів для таких суб’єктів не визначено (Рекомендація 24); · не розроблено типології відмивання грошей для більшості фінансових установ та визначених категорій нефінансових установ та професій (Рекомендація 25); · не розроблено зворотній зв’язок компетентних органів з фінансовими установами, визначеними категоріями нефінансових установ та професій, фізичними та іншими юридичними особами (Рекомендація 25); · необхідно зобов’язати Державний департамент фінансового моніторингу випускати періодичні звіти, що містили б статистику, типології та інформацію щодо діяльності ОФР (Рекомендація 26); · необхідно розглянути можливість створення фонду конфіскованих активів для депонування всіх або частини конфіскованих активів, що використовувалися б для забезпечення правоохоронних органів, розвитку охорони здоров’я, освіти або інших цілей (Рекомендація 38). Проведений вище аналіз та виявленні недоліки формують подальшу наукову направленість роботи, що буде сконцентрована на удосконаленні фінансового сектора національної системи протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом. Таким чином, першою міжнародною організацією створеною для боротьби з відмиванням грошей стала Financial Action Task Force on Money Laundering (FATF) – створена у 1989 році країнами великої сімки, як міжурядовий орган боротьби з відмиванням грошей. Основні задачі, що ставить перед собою Комісія наступні: - контроль за виконанням 40 рекомендацій, а також 9 спеціальних рекомендацій FATF. Всі країни-члени FATF самостійно виконують рекомендації, при цьому контроль за їх виконанням 2х-рівневий: кожного року проходить самоаналіз, а також аналіз з боку іншої країни-учасниці FATF; - розгляд тенденцій у сфері боротьби з легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом, і прийняття контрзаходів. Оскільки відмивання грошей знаходиться у постійному розвитку, тенденції якого необхідно постійно відслідковувати, то країни-члени постійно збирають і оброблюють найновішу інформацію, щодо сучасних методів відмивання грошей; - розповсюдження ідеї боротьби з легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом, по всьому світу. Організація підтримує встановлення міжнародної системи протидії відмивання грошей, яка базується на збільшенні країн-учасниць FATF. В цілому українська національна система протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, на 73% відповідає міжнародним вимогам, що сформульовані в Сорока Рекомендаціях FATF. За міжнародними визначеннями, це оцінка задовільно. Тобто система протидії відмиванню в країні встановлена, але її ефективність вимагає доопрацювання та удосконалення. У випадку з Україною ми визначили, що найбільш слабким місцем національної системи протидії є невідповідність вимогам FATF фінансової системи країни відносно можливості боротьби з легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом. 3.2 Протидія відмиванню доходів, отриманих незаконним шляхом у зарубіжних країнах Метою відмивання грошей та пов’язаних з цим значної кількості злочинних дій є отримання прибутку окремою особою або групою людей, які здійснюють цей злочинний акт. Відмивання грошей – це процес, який дозволяє приховати незаконне походження таких грошей. Цей процес має надзвичайно важливе значення, оскільки він дозволяє злочинцям користуватися своїм прибутком без створення загрози для джерела таких прибутків. Незаконна торгівля зброєю, а також діяльність організованої злочинності, в тому числі, наприклад, торгівля наркотиками та проституція, можуть породжувати велетенські суми. Схеми розтрат, інсайдерської торгівлі, хабарництва та комп’ютерного шахрайства також можуть дати значний прибуток і породити стимули до «легалізації» отриманих нечесним способом грошей шляхом відмивання грошей. Коли кримінальна діяльність породжує значні прибутки, окрема особа або група осіб, задіяних у ній, повинні знайти спосіб здійснення контролю коштів так, щоби не привертати увагу до діяльності, яка є їх джерелом, або до осіб, що беруть участь у такій діяльності. Злочинці досягають цього шляхом приховування джерел, зміни форми або переміщення коштів туди, де менша ймовірність привернути до них увагу. По мірі зростання усвідомлення політичної загрози для нашого суспільства зі сторони організованої злочинності, все більш підвищена увага приділяється можливості успішної боротьби з організованою злочинністю, ціллю якої є великі суми грошей, створені в результаті такої діяльності, бо гроші є основною метою та життєдайною кров’ю злочинності. Рада міністрів та Європейський парламент закликали до додаткових заходів, аби підсилити заходи Європейського Співтовариства по боротьбі з відмиванням грошей. Від часу прийняття Директиви у 1991 році еволюціонувала як загроза відмивання грошей, так і реакція на цю загрозу. Комісія за підтримки Європейського парламенту та держав-членів ЄС вважає, що ця реакція повинна вдосконалюватись. Європейський Союз не одинокий у проведенні активної кампанії проти відмивання грошей. Створення ефективної глобальної кампанії проти відмивання грошей знаходить всебічну підтримку у світі. Не будуть обмежувальними за природою та перешкодою лібералізації, успішні заходи проти відмивання грошей в дійсності є важливою передумовою посилення міжнародної торгівлі та бізнесу, лібералізації фінансового ринку та вільного руху капіталу при оптимальних умовах. Аналогічно як Директива 1991 року у порівнянні з 40 рекомендаціями FATF пішла далі, вимагаючи обов’язкового інформування компетентних органів про підозрілі операції, Європейський Союз повинен продовжувати запроваджувати високий стандарт у державах-членах Союзу, щоб отримати або і перевищити очікуваний ефект від вдосконалення 40 рекомендацій FATF, 1996 року. ЄС може показати шлях пошуку та активного залучення певних професій до боротьби з відмиванням грошей у фінансовому секторі. Тоді Директива ЄС буде залишатись провідним міжнародним інструментом у боротьбі з відмиванням грошей. Як важлива частина спільного досвіду, розроблені ЄС правила запобігання відмиванню грошей, будуть становити стандартний набір для країн, що хочуть стати членами ЄС, та для інших країн, з якими Союз співпрацює у даній галузі. Проаналізуємо які заходи протидії відмиванню грошей запровадили країни-члени ЄС: § Бельгія Карний Кодекс (Стаття 505) охоплює відмивання коштів від будь-яких кримінальних злочинів. Спеціальне законодавство у сфері відмивання грошей (Закон від 11–1–1993 із змінами та доповненнями) охоплює відмивання грошей, пов'язаних із злочинами, що включають: тероризм, організовану злочинність, торгівлю наркотиками, нелегальну торгівлю зброєю та іншими товарами, торгівлю незаконної робочою силою, торгівлю людьми, проституцію, незаконне використання гормонів щодо тварин, торгівлю органами людського тіла, шахрайство, що шкодить фінансовим інтересам ЄС, організоване шахрайство в великих масштабах у сфері оподаткування, корупцію державних службовців, порушення інвестиційного законодавства, обман, утримання заручників, крадіжки або вимагання грошей, насилля або погрози, а також банкрутство, що носить шахрайський характер. § Данія Акт Данії Про відмивання грошей стосується активів, що виникли внаслідок порушення Кримінального Кодексу (тобто в результаті всіх злочинів). Проте згідно із законодавством Данії «відмивання грошей» не є окремим порушенням, а розглядається у двох розділах Кримінального Кодексу, що стосуються «отримання» грошей – S 191 (а), згідно з якими порушенням закону вважається отримання прибутку внаслідок порушення законодавства щодо використання наркотичних речовин відповідно до S 191 та S 284, у якому порушенням вважається отримання прибутків або сприяння іншим особам у отриманні прибутків від крадіжок, неправомірне присвоєння знайдених речей, розтрати, шахрайства, комп'ютерного шахрайства, порушення довіри, вимагання грошей, шахрайські дії проти кредиторів, контрабанда у особливо великих масштабах та грабіжництво. § Німеччина Відмивання грошей є кримінальним злочином відповідно до Розділу 261 Кримінального Кодексу (відмивання грошей; приховування незаконно отриманих коштів). Відмивання грошей означає такі злочини: · всі основні види злочинів (Verbrechen), тобто всі злочини, які тягнуть щонайменше один рік ув'язнення, наприклад, торгівля людьми у значних масштабах, викрадення та укриття, а також незаконна торгівля наркотичними речовинами та зброєю; · всі менш серйозні злочини (Vergehen) відповідно до Розділу 29, підрозділу 1, першого положення №1 Акту Про наркотичні речовини (Betaubungsmittelgesetz) або Розділу 29, підрозділу 1 Акту про контроль товарів споживання (Grundstoffuberwachungsgesetz), зокрема незаконна торгівля наркотичними речовинами та наркосировиною (термін «Vergehen» означає злочин, що тягне за собою мінімальне покарання у вигляді ув'язнення строком менш ніж один рік або стягнення штрафу); · певні «Vergehen,» що включають злочинні дії пов'язані з власністю, шахрайство, підробку документів та корупцію, вчинені на комерційній основі членами бандитського угрупування, створеного з метою постійного здійснення таких злочинів (наприклад, комерційне та організоване шахрайство); · всі Vergehen, вчинені членами кримінального угрупування у значенні, передбаченому у Розділі 129 Кримінального Кодексу (наприклад, вимагання грошей, звідництво та незаконні азартні ігри). 16 січня 1998 р. Бундестаг прийняв законопроект, покликаний посилити боротьбу з організованою злочинністю в т.ч. з організованою економічною злочинністю. Це значно розширить перелік визначених злочинів, особливо у сфері організованої злочинності. § Греція Закон Греції Про відмивання грошей охоплює торгівлю наркотиками та зброєю, розбійні напади, шантаж, викрадення дітей, викрадення майна в особливо великих масштабах, розтрату або шахрайство, нелегальну торгівлю предметами антикваріату, захоплення вантажу або судна, нелегальну торгівлю тканинами або органами людського тіла, контрабанду, злочинні дії з предметами, що містять радіаційні речовини, проституцію, нелегальні азартні ігри. § Іспанія У статті 301 Карного Кодексу про відмивання грошей йдеться у розділі, який охоплює сферу отримання прибутків внаслідок здійснення злочинів. Воно стосується всіх серйозних злочинів (будь-яких злочинів, що тягнуть за собою ув'язнення протягом більш ніж 3 років). Злочин вважається особливо важким, якщо він пов'язаний з торгівлею наркотиками. Закон Іспанії Про відмивання грошей (від 23–12–19933) має за мету боротьбу проти відмивання грошей, отриманих в результаті здійснення організованого злочину, тероризму та торгівлі наркотиками. § Франція Закон №96–392 від 13–5–1996, який є доповненням до Карного Кодексу, розширив перелік злочинів з відмиванням грошей і відтоді до таких грошей належать кошти, отримані в результаті здійснення всіх видів злочинів («crimes» або «délits»). § Ірландія Акт кримінального законодавства 1994 р. визначає як злочин відмивання грошей, отриманих внаслідок «торгівлі наркотиками або отриманих в результаті іншої кримінальної діяльності.» § Італія Законом 328/1993 внесено зміни до статей 648біс та тер Кримінального Кодексу, внаслідок чого злочинним вважається відмивання грошей, отриманих в результаті всіх навмисних кримінальних дій («tutti i dellitti non colposi»). § Люксембург Чинне законодавство охоплює лише відмивання грошей, пов’язане із торгівлею наркотиками. Втім, законопроект, який наразі розглядається в Парламенті Люксембурга, передбачає розширення переліку визначених злочинів і включатиме будь-який злочин (який тягне за собою ув'язнення протягом більш ніж 5 років), а також порушення («délits»), пов'язані з організованою злочинністю, а також певні порушення законодавства, зокрема проституцією, розтління молоді, а також із зброєю та військовим спорядженням. § Нідерланди Визначення злочину отримання у Кримінальному Кодексі (Статті 416–417біс) коштів охоплює кошти, отримані в результаті будь-якого тяжкого злочину («misdrijf»). § Австрія У Карному Кодексі Австрії (Статті 165 та 278а) злочином вважається відмивання будь-яких коштів, отриманих внаслідок скоєння тяжкого злочину, а саме всіх злочинів («Verbrechen»), які, згідно із Статтею 17 (1) Кримінального Кодексу, тягнуть за собою покарання у вигляді ув'язнення упродовж 3 років. § Португалія Згідно з Декретом 15/93 торгівля наркотиками та наркосировиною вважається кримінальним злочином, так само, як і відмивання грошей. Декретом 313/93 було введено директиви щодо відмивання грошей у законодавство Португалії, а Декретом 325/95 було розширено перелік заздалегідь визначених злочинів і включено до нього торгівлю зброєю, викрадення дітей, проституцію, корупцію та різноманітні тяжкі економічні та фінансові злочини. § Фінляндія У Карному Кодексі Фінляндії злочинами, тобто пов'язаними із відмиванням грошей (термін «відмивання грошей» не використовується) вважаються кошти, отримані внаслідок здійснення будь-яких злочинів. § Швеція Злочином вважається відмивання грошей, отриманих в результаті здійснення серйозного злочину. У Главі 9 Карного Кодексу Швеції про приховування викраденого майна стверджується, що злочином вважається умисне або не умисне відмивання грошей, отриманих в результаті будь-якого серйозного кримінального злочину, що тягне за собою покарання у вигляді ув'язнення терміном більш ніж 6 місяців. Співучасть у відмиванні грошей також вважається злочином. Втім, термін «відмивання грошей» у Карному Кодексі не використовується. § Велика Британія У базовому законодавстві немає загального визначення терміну «відмивання грошей.» Фактично злочином вважається відмивання коштів, отриманих внаслідок скоєння тяжкого злочину. Сюди включається торгівля наркотиками, тероризм, крадіжки та шахрайство, грабіжництво, підробка та виготовлення фальшивих документів тощо, незаконний прийом депозитів, шантаж і вимагання грошей (в основному будь-яка поведінка, яку можна вважати такою, що «підлягає судовому переслідуванню» у Великій Британії). Проаналізуємо діяльність не фінансового сектора, яку охоплює законодавство країн-членів ЄС у сфері відмивання грошей В багатьох країнах-членах ЄС законодавство у сфері боротьби з відмивання грошей уже охоплює професії та види діяльності не фінансового сектора або ж розроблено законопроекти, що передбачають таке розширення сфери їхньої дії. § Бельгія Законопроект передбачає розширення сфери дії закону і охоплення таких професій як нотаріуси, судові пристави («huissiers de justice»), бухгалтери та аудитори, агенти з нерухомості, казино та охоронні фірми, що перевозять гроші. § Франція Всі особи, які займаються наданням консультацій щодо операцій, які мають відношення до руху грошових коштів, здійснюють такі операції або контроль за ними, зобов'язані повідомляти компетентні органи про будь-які відомі їм операції, пов'язані з відмиванням грошей. Певні обмеження також накладаються на операції з грошовими коштами (такі як … купівля автомобілів). § Італія Операції на суму понад 20 мільйонів італійських лір повинні здійснюватися через фінансових посередників. Нове законодавство, прийняте в 1997 р., передбачає прискорену процедуру, завдяки якій не фінансові види діяльності можуть підпадати під законодавство, спрямоване на боротьбу з відмиванням грошей. § Люксембург Закон передбачає розширення переліку відповідних видів діяльності та професій і включатиме казино, азартні ігри, аудиторів та нотаріусів. § Нідерланди Казино. Нотаріуси заявили про добровільний намір повідомляти компетентні органи про вельми підозрілі операції, які свідчать про серйозні випадки відмивання грошей. Правники та бухгалтери вже взяли на себе такі добровільні зобов'язання. § Португалія Казино, агенти з нерухомості (брокери та дилери), компанії, що здійснюють управління нерухомим майном або компанії, що займаються організацією азартних ігор та лотерей, дилери, які займаються антикварними виробами або витворами мистецтв, ювеліри, дилери літаків, суден та автомобілів. § Фінляндія Законопроект поширюватиме свою дію на казино, букмекерські контори та агентів з нерухомості. § Велика Британія Базове законодавство поширюється на всіх фізичних осіб. Регулювання у сфері відмивання грошей охоплює всіх фізичних осіб та установи, включаючи правників та бухгалтерів, які працюють у банківській сфері, у сфері інвестицій або страхування. Провідною країною по нагляду за дотриманням законності у сфері грошових потоків та протидії відмиванню коштів є США. Розглянемо як це забезпечується. Кілька федеральних структур несуть відповідальність за дотримання законності у сфері відмивання грошей та виконання вимог Закону «Про банківську конфіденційність» стосовно обліку та повідомлення відповідної інформації. Відповідно до 18 U.S.С. 1956 та 1957, Міністерство фінансів та Міністерство юстиції США – головні державні відомства, що відповідають за забезпечення законності у боротьбі з відмиванням грошей. Міністр фінансів, за допомогою свого заступника, контролює діяльність міністерства по дотриманню законності у боротьбі з відмиванням грошей. До цієї діяльності залучені наступні підрозділи міністерства: Відділ систем боротьби з фінансовими злочинами (СБФЗ), Відділ кримінального розслідування Служби внутрішніх доходів (КР-СВД), Митна служба США (МС), Служба розвідки США (СР) та Управління алкогольно-табачних виробів та вогнепальної зброї (УАТВЗ). Відділ систем боротьби з фінансовими злочинами (СБФЗ) розробляє, контролює та запроваджує заходи по запобіганню та виявленню злочинів з відмивання грошей. СБФЗ об’єднує управління органів правопорядку, фінансові та регулятивні структури в єдину систему обміну інформацією. Використовуючи дані, отримані від банків та інших фінансових установ згідно вимог Закону «Про банківську конфіденційність», СБФЗ є своєрідною кліринговою системою, що сприяє обміну різноманітною інформацією з проблеми відмивання грошей, і це допомагає слідчим органам вийти на слід злочинних елементів та їхніх кримінальних доходів. СБФЗ також надає органам правопорядку тактичні розвідувальні дані та аналітичну підтримку. Відділ СБФЗ опрацьовує дані, отримані за законом ЗБК, та порівнює їх з даними, що надходять до органів правопорядку від інших урядових та державних структур, та представляє результати у формі аналітичних звітів, які допомагають органам правопорядку у проведенні розслідувань та розробці нових методів боротьби з відмиванням грошей. Виконання вимог про облік інформації та подання повідомлень згідно Закону «Про банківську конфіденційність» є важливою складовою програми боротьби з відмиванням грошей. Численні виконавчі установи та незалежні агенції стежать за тим, щоб банки та інші юридичні і фізичні особи дотримуватися цих вимог, включаючи державні органи регулювання діяльності банків, Комісію з цінних паперів та бірж, Відділ інспектування Служби внутрішніх доходів. Допомогу також надають інші структури та установи, включаючи Комісію з ф’ючерсних операцій у торгівлі, шляхом обміну інформацією та інших спільних заходів. Велике значення щодо вдосконалення міжнародного співробітництва у сфері боротьби з фінансовими злочинами та порушенням законодавства надається «Великою сімкою «[279] На Самміті у Денвері було ухвалено звернення до країн посилити міжнародне співробітництво між органами правопорядку та органами регулювання фінансової діяльності, у сфері боротьби з фінансовими злочинами та порушенням законодавства. З метою запровадження необхідних перетворень у цих галузях і вдосконалення обміну інформацією на міжнародному рівні як у спонтанному режимі, так і у відповідь на конкретний запит, країни «Великої сімки «взяли на себе зобов’язання дотримуватися таких основних принципів та зобов’язань. Особливо великої уваги заслуговує співпраця між органами фінансової розвідки. Директива передбачає, що країни-члени ЄС повинні призначити орган або органи, які здійснюватимуть прийом повідомлень про підозрілі операції. Такі органи часто називаються органами фінансової розвідки або ОФР. Втім, у різних країнах-членах ЄС такі органи називаються по-різному: деякі є адміністративними або посередницькими органами, водночас інші наділені повноваженнями поліцейського або судового характеру, або ж змішану природу: Посередницький орган: Бельгія, Фінляндія (FSA), Франція, Греція, Італія, Нідерланди, Іспанія Установа, наділена повноваженнями поліції: Австрія, Фінляндія (MLID), Німеччина, Ірландія, Швеція, Велика Британія Судові повноваження має відповідний орган таких країн: Люксембург, Португалія. Орган, що має змішані поліцейські та судові повноваження: Данія Органи фінансової розвідки – ОФР (підрозділи фінансової розвідки – ПФР): по перше, забезпечують швидкий обмін інформацією між банківськими установами та правоохоронними органами; по друге, співпрацю між правоохоронними органами різних країн світу; по – третє, співпрацюють з аналогічними структурами по розкриттю економічних злочинів у сфері боротьби з відмиванням грошей; по-четверте, ведуть слідчі дії на підставі зібраної інформації; по – п'яте, виконують регулюючі та наглядові функції у сфері боротьби з відмиванням грошей. В багатьох країнах для співпраці з ОФР були створені обмінні пункти фінансової інформації. Внаслідок різного юридичного характеру органів фінансової розвідки можуть виникнути проблеми співпраці та обміну інформацією між ними. Деякі з таких проблем можна подолати, уклавши двосторонні угоди про співпрацю, але певні країни-члени ЄС не можуть укласти подібні угоди, оскільки їхнє законодавство передбачає можливість співпраці поліцейських органів лише з поліцейськими органами інших країн (з використанням існуючих каналів). Такі перешкоди для вільного обміну інформацією можуть ставати на заваді при здійсненні заходів, спрямованих проти відмивання грошей, і вони мають бути предметом розгляду Комісії у контексті чинної Директиви (див. IP/98/). Наразі є такі можливості для співпраці та обміну інформацією: Укладення двосторонніх угод або прямий обмін інформацією загалом можливі: 1) з метою розвідки в таких країнах: Італія, Португалія, Швеція 2) з метою розвідки та з метою здійснення кримінального розслідування або судового переслідування в таких країнах: Бельгія, Франція, Нідерланди, Іспанія, Велика Британія Обмін інформацією обмежений: Австрія: ніякого обміну інформацією з адміністративними органами; ніякої інформації про контроль за дотриманням законодавства Данія, Німеччина, Люксембург: ніякого обміну інформацією з адміністративними органами Ірландія: ніякого обміну інформацією з адміністративними та судовими органами Фінляндія (FSA): ніякого обміну інформацією з поліцією або судовими органами; ніякої інформації про контроль за дотриманням законодавства Рада міністрів та Європейський парламент закликали до додаткових заходів, аби підсилити заходи Європейського Співтовариства по боротьбі з відмиванням грошей. Від часу прийняття Директиви у 1991 році еволюціонувала як загроза відмивання грошей, так і реакція на цю загрозу. Комісія за підтримки Європейського парламенту та держав-членів ЄС вважає, що ця реакція повинна вдосконалюватись. Європейський Союз не одинокий у проведенні активної кампанії проти відмивання грошей. Створення ефективної глобальної кампанії проти відмивання грошей знаходить всебічну підтримку у світі. Не будуть обмежувальними за природою та перешкодою лібералізації, успішні заходи проти відмивання грошей в дійсності є важливою передумовою посилення міжнародної торгівлі та бізнесу, лібералізації фінансового ринку та вільного руху капіталу при оптимальних умовах. Висновки В курсовій роботі узагальнено наукові та практичні доробки у сфері діяльності банків по боротьбі із легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом. Для цього було надано економіко-правову характеристику легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом; запропоновано найбільш оптимальну типологію засобів «відмивання грошей»; проаналізовано систему та функції міжнародних організацій, що займаються боротьбою з легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом; визначено рівень відповідності національної системи з протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом вимонам міжнародних стандартів; проведено аналіз діяльності банків з протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом; досліджено механізм діяльності банку з протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом; виокремлено найбільш ефективну методику оцінки ризику відмивання грошей у фінансових установах. Відмивання грошей – це надання правомірного вигляду володінню, використанню або розпорядженню коштами або іншим майном, придбаним свідомо незаконним шляхом. Було зокрема визначено, що відмивання грошей є логічним супутником «підпільної економіки». Під поняттям «легалізація доходів, отриманих злочинним шляхом» слід розуміти надання правомірного вигляду володінню, використанню або розпорядженню коштами чи іншим майном, придбаним свідомо незаконним шляхом. Легалізація доходів, отриманих злочинним шляхом, є складовою частиною кримінально-економічного циклу, що складається з трьох структурно послідовних дій: а) генерування кримінального доходу через здійснення предикатних злочинів; б) надання правомірного вигляду кримінальним доходам з використанням легальних засобів; в) використання легалізованих кримінальних доходів (як для задоволення власних потреб, так і для потреб інших осіб); Процес легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, необхідно поділяти на три етапи: «розміщення», яке включає розміщення кримінальних коштів у фінансові інструменти; «шарування», яке полягає у відокремленні кримінальних доходів від їх джерел шляхом створення складного ланцюга фінансових операцій, спрямованих на маскування аудиторського сліду цих доходів; «інтеграція», яка пов’язана з наданням видимості легальності злочинно отриманим доходам; Типологія засобів, які використовуються при наданні легального вигляду коштам, одержаним злочинним шляхом, повинна мати чотиримірну структуру: а) послуги; б) інструменти; в) організації; г) професії, що експлуатуються для цілей надання легального вигляду доходам, отриманим злочинним шляхом. Відмивання грошей явище досить розвинене і багатогранне в наш час, тому слід чітко усвідомлювати, що для ефективної боротьби потрібно застосовувати різні механізми контролю, на різних етапах відносин банку з клієнтом. Враховуючи тенденції розвитку та трансформації нових методів і способів до відмивання грошей, вважаємо, що слід зосередити увагу саме на вдосконаленні підсистеми ідентифікації клієнта банку, використовуючи підходи «знай свого клієнта», «знай клієнтів свого клієнта» тощо. В реаліях українського сьогодення, а також, враховуючи перспективи подальшої інтеграції української економіки до світової, вважаємо, що ефективним методом буде проведення моделювання оцінки ризику клієнта банку, яка б здійснювала багатогранний підхід у оцінці ризику легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, клієнтом банку. Україна має дворівневу структуру проведення ФМ, що складається з державного ФМ та первинного ФМ. До державного рівня відносяться: ДКФМ, НБУ, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг. До суб’єктів первинного ФМ відносяться банки, страхові компанії, ломбарди, гральні заклади та інші установи. Законодавством України закріплено обов’язки установ як державного рівня так і суб’єктів первинного ФМ, у відповідності до законодавства до обов’язків суб’єктів первинного ФМ відноситься обов’язкове повідомлення про підозрілі операції своїх клієнтів. На державні органи покладені обов’язки збирання наявної інформації її аналізу та передачі узагальнених матеріалів для подальшого розслідування до правоохоронних органів України. Розробка нормативно-правової бази в Україні відбувається у відповідності з міжнародними рекомендаціями і стандартами. На даний момент існує достатньо розбіжностей в нормативно-правовій базі України і вона потребує вдосконалення. Методика оцінки ризику відмивання грошей на підприємствах фінансового сектору з системних позицій дозволяє на основі аналізу рівня організаційно-нормативної забезпеченості внутрішньої системи протидії відмиванню грошей, здійснити комплексну оцінку відповідності такої внутрішньої системи з точки зору виникнення ризику відмивання грошей в конкретних фінансових установах. В структурно-логічному плані методика оцінки ризику відмивання грошей на підприємствах фінансового сектору повинна будуватися за реалізацією 6 етапів: Етап 1. Аналіз діяльності фінансової установи. Етап 2. Аналіз нормативного забезпечення фінансового моніторингу. Етап 3. Аналіз ключових процесів. Етап 4. Аналіз стану взаємодії фінансової установи з суб’єктами державного фінансового моніторингу. Етап 5. Аналіз стану програмно-технічного забезпечення. Етап 6. Завершення оцінки ризику відмивання грошей Банки відіграють ключову роль на шляху боротьби з відмиванням грошей і успіх боротьби з відмиванням грошей саме у банківській сфері в значній мірі визначає успіх країни у боротьбі з відмиванням грошей. Методика комплексної оцінки відповідності національної системи протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом повинна здійснюватись на основі ключових критеріїв відповідності національної системи конкретним рекомендаціям FATF. Критерії відповідності необхідно розраховувати на основі чотирьохмірною системи рекомендацій. На основі практичного застосування методики одержані такі результати відповідності національної систем України вимогам міжнародних рекомендацій: а) правові системи – 83% відповідності (оцінювалася за трьома рекомендаціями FATF); б) фінансові системи – 68% відповідності (оцінювалася за двадцятьма рекомендаціями FATF); інституційні системи – 78% відповідності (оцінювалася за дев’ятьма рекомендаціями FATF); міжнародне співробітництво – 79% відповідності (оцінювалася за шістьма рекомендаціями FATF). Загальний рівень відповідності – 73%; Основними недоліками існуючої національної системи є її істотна невідповідність більш як половині рекомендацій FATF. Найбільш суттєвими є такі: відсутні механізми обміну інформацією між фінансовими установами; відсутні вимоги щодо отримання від всіх фінансових установ інформації про цілі і наміри ділових відносин (визначено тільки для банків); не розроблені механізми управління ризиками при проведенні ідентифікації клієнтів; не визначено особливості типології відмивання грошей для конкретних фінансових установ; не організовано зворотній зв’язок компетентних органів з фінансовими установами; відсутня єдність в розробці програм протидії відмиванню грошей для фінансових установ. Список використаних джерел 1. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 №8073-х // ВВР УРСР. – 1984. – №52. – ст. 1122 2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 // ВВР України. – 2001. – №25–26. – ст. 131 3. Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом: Закон України від 28.11.2002 №249-IV // ВВР України. – 2003. – №1. – ст. 2 4. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 №2121-ІІІ // ВВР України. – 2001. – №5–6. – ст. 30 5. Про Національний банк України: Закон України від 20.05 1999 р. №679 // ВВР України. – 1999. – №29. – ст. 238 6. Про боротьбу з тероризмом: Закон України: Закон України від 20.03.2003 р. №638 // ВВР України. – 2003. – №25. – ст. 180 7. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12.07.2001 р. №2664 // ВВР України. – 2002. – №1. – ст. 1 8. Про боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин: Конвенція ООН від 20 грудня 1988 р. // Інститут законодавства «Закони України». – Т.14 9. Про боротьбу з фінансуванням тероризму: Конвенція ООН від 9 грудня 1999 р. 10. Про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом: Конвенція Ради Європи від 08.11.1990 року // Збірка договорів Ради Європи.: Парламентське видавництво. – К., 2000 11. Про запобігання використанню фінансової системи для відмивання грошей (2005/60/ЄЕС): Директива Парламенту та Ради ЄС від 26.10.2005 12. Про заходи щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом: Указ Президента України від 10.12.2001 №1199/2001 // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi 13. Про заходи щодо розвитку системи протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму: Указ Президента України від 22.07.2003 №740/2003 // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi 14. Деякі питання фінансового моніторингу: Постанова КМУ від 25.08.2010 №747 // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi 15. Про Сорок рекомендацій з розробки фінансових заходів боротьби з відмивання грошей (FATF): Постанова Кабінету Міністрів України і Правління НБУ від 28.08.2001 р. №1124 // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi 16. Про перелік офшорних зон: Розпорядження КМУ 24 лютого 2003 року №77-р // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi 17. Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу: Постанова Правління НБУ від 14 травня 2003 року №189 // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi 18. Про затвердження Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці: Постанова Правління НБУ від 14 липня 2006 року №267 // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi 19. Про затвердження Положення про порядок накладення адміністративних штрафів: Постанова Правління НБУ від 29 грудня 2001 року №563 // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi 20. Дев’ять спеціальних рекомендацій FATF по боротьбі з фінансування тероризму // http://www.sdfm.gov.ua/ 21. Сорок Рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF): Міжнародний документ від 25.09.2003 http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi 22. Андрєєв П.П. Роль і місце фінансового контролю в системі боротьби за легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом // Безпека підприємництва та фінансового моніторингу: Зб. наук. праць – К. 2008. – С. 69–72 23. Барановський О.І. «Відмивання» грошей: сутність та шляхи запобігання. / НАН України. Ін-т екон. прогнозування. – Х.: Форт, 2003. – 471 с. 24. Дмитров С.О. Аналіз діяльності банківської системи із запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. – Львів. – 2004. – Вип. 6 (50). – С. 411–418 25. Зайцев О. Война продожается. Новый этап борьбы с отмыванием денег // Банковская практика за рубежом. – 2009. – №9. – С. 80–86 26. Колдовський М.В. Діяльність банків з протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом: Автореф. дис…. канд. екон. наук: 08.00.08. / Держ. вищ. навч. закл. «Укр. акад. банк. справи Нац. банку України» – Суми, 2009. – 21 с. 27. Лисенков Ю.М., Синянський С.О. Оцінка рівня національної системи відмивання грошей в Україні відповідно вимогам міжнародних організацій // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2005. – С. 73–77 28. Марчук Р.П. Боротьба з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванням тероризму: довідник. / Марчук Р.П., Попов О.І., Онісьєв В.А.; Укр. акад. бізнесу та підприємництва. Т.1 – К.: Бізон, 2008. – 879 с 29. Марчук Р.П., Попов О.І., Онісьєв В.А. Боротьба з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванням тероризму: [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.] / М-во освіти і науки України, Держ. ком. України з питань регулятор. політики та підприємництва, Укр. акад. бізнесу та підприємництва. – К.: Бізон, 2008 30. Мазур І.І. «Втеча капіталу» з України у системі глобального перерозподілу фінансових ресурсів // Банківська справа. – 2005. – №2. – С. 56–63 31. Мацко А.С. Виконання Україною міжнародних зобов’язань щодо боротьби за відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом // Безпека підприємництва та фінансового моніторингу: Зб. наук. праць.-К. 2008.–С. 54–61 32. Оцінка та управління ризиком використання послуг для легалізації кримінальних доходів або фінансування тероризму в комерційному банку / [авт.: С.О. Дмитров, О.В. Меренкова, Т.А. Медвідь, О.М. Ващенко]; за заг. ред. О.М. Бережного. – Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ», 2010. – 114 с. 33. Про запобігання злочинному використанню банківської систем з метою відмивання коштів: Декларація Базельського комітету (грудень 1998 р.) 34. Синянський С.О. Удосконалення національної системи протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, в умовах посилення інтеграційних процесів: Автореф. дис… канд. екон. наук: 08.05.01 / Укр. акад. зовніш. торгівлі. – К., 2005. – 20 с. 35. Степаненко А.І. Банківський нагляд в Україні: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. екон. наук. 08.04.01. / Київ. нац. екон. ун-т. – К., 2004. – 20 с. 36. Степаненко А.І. Боротьба з відмиванням грошей у банківському секторі економіки // Банківська справа. – 2003. – №5. – С. 3–10 37. Типології легалізації злочинних коштів в Україні у 2004–2005 роках / Янушевич Я.В., Фещенко О.Ю., Попов О.І., Сапунова Г.А. / [За ред. С.Г. Гуржія] – К.: Міжнар. агенція «Бізон», 2006. – 62 с. 38. Тлумачення Сорока рекомендацій FATF:// http://www.sdfm.gov.ua/ 39. Чернявський С.С., Користін О. Є. Протидія легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом: навч. посіб. [для студ. ВНЗ] / М-во освіти і науки України, Київ. нац. ун-т внутр. справ. – К.: Хай-Тек Прес, 2010. – 271 с. Размещено на |
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
© 2000 |
|