Методи проектного фінансування

Будівля клубу (управління клубу, персонал тренерів, обслуговуючий персонал, прокат обладнання для гри) - площа 400 м2 (3 поверхи) - вартість 350 000 $;

Будівля готелю (3 гостьових поверхів, на 1 поверсі - ресторан, бар, сауна, SPA, басейн, магазин спортивного приладдя для гри) -площа 600 м2 (4 поверхи) - вартість 4 700 000 $;

Будівля автостоянки клубу (400 м2) та під’їздної дороги - вартість 35 000 $;

Будівля технологічного корпусу (котельня, насосна, електропідстан-ція, дизель-генераторна, артезіанський колодязь, система водопоста-чання та каналізації) - 300 м2 (2 поверхи) - вартість 75 000 $;

Поле міні-гольфу класу "пітч&патт" - 18 лунок, площа 2 га = 20 000м2, вартість побудови - 120 $/м2;

Поле міні-гольфу класу "ландшафтний парково - камяний 4 рівневий" - 18 лунок, площа 0,2 га = 2 000м2, вартість побудови -80 $/м2;

Поле міні-гольфу класу "ландшафтний піщано-озерний 2 рівневий" - 9 лунок, площа 0,1 га = 1 000м2, вартість побудови -70 $/м2;

Модульно-тренувальне поле міні-гольфу класу "Паттінг грін" - 12 модулів - площа 500 м2, вартість побудови - 50 $/м2;

Модульне поле міні-гольфу класу "Дитячий казковий міні-гольф" - 6 лунок - площа 200 м2, вартість побудови - 45 $/м2;

Критий зал на 6 "електронних" гольф -тренажерів - площа 200 м2, вартість побудови - 60 000 $.

Обладнання території гольф-клубу між гральними полями, встанов-лення охоронного забору та системи охоронного відеоспостереження - 100 000 $.

Сумарні інвестиції в проект створення клубу мін-гольфу - 9 млн. $., будівництво гольф-клубу потребує придбання в якості акціонерного внеску 3,2 га земельної ділянки несільськогосподарського використання з ринковою ціною 5$ за 1 м2.

В табл. В.1 Додатку В наведені необхідні площі земельних ділянок для побудови аналізуємих в бвзнес-плані видів полів для міні-гольфу.

В табл. В.2 Додатку В наведені вихідні дані для приблизних розрахунків оцінок при-бутковість даного бізнесу, при середній платі за гру на площадці з 18-ма лунками 10 USD.

На етапі 5-річної експлуатації проекту міні-гольф клубу поточні прогно-зи доходів та витрат наведені в табл. В.3 - В.5 Додатку В.

Наведені в табл. В.5 Додатку В прогнози доходів при середньостатис-тичній (по іншим клубам в Україні) часовій завантаженості гравцями гольф-полів клубу у порівнянні з поточними рівнями витрат на експлуатацію міні-гольф клубу показують, що рівень беззбитковості поточної роботи клубу настає при 24% фактичній завантаженості гральних полів відносно середньостатистич-ного прогнозу.

Таким чином, згідно з вихідними даними:

обсяг залученої капітальної інвестиції на 0-році проекту становить 9 млн. доларів США, або 72 млн. грн. (по курсу НБУ 8,0 грн. /1 долар США - листопад 2009 року);

прямі інвестиції залучені під передачу інвесторам акцій створеного ЗАТ „Одеса гольф-клуб” при умовах дивідендної доходності акцій не менше 32% на рік від номіналу вартості капітальної інвестиції та при умові кумулятивності акцій, тобто можливості накоплення дивілендів та сплати їх інвесторам с 3 року експлуатації проекту;

номінальна сума прямої інвестиції повертається по закінченню життє-вого циклу проекту інвесторам, гольф-клуб продається новим власникам за залишковою вартістю основних фондів;

допускається зменшення обсягів прямих капітальних інвестицій за рахунок залучення довгострокових банківських кредитів під заставу основних фондів міні-гольф клубу та придбання у фінансовий лізинг обладнання клубу;

джерелом сплати банківського кредиту та лізингу, разом з відсотками за користування банківським кредитом та лізинг обладнання, є амортизаційні відрахування частки доходу на рівні, який допускається Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно кошторису будівництва проекту міні-гольф клубу, введенні в експ-луатацію основні фонди, загальною вартістю 8,25 млн. доларів США, розподі-ляються за групами наступним чином:

1 група - 5 490 000 доларів США;

2 група - 1 860 000 доларів США;

3 група - 300 000 доларів США;

4 група - 600 000 доларів США;

В табл. В.6 Додатку В наведені результати розрахунку амортизаційних відрахувань за 5 років проекту, рівень яких застосовується при розрахунку балансового прибутку гольф-клубу та рівня податку на прибуток (25% від балансового прибутку). Курс національної валюти в проекті - 8,0 грн. /1 долар США.

В дипломному проекті проведений конкурсний аналіз трьох варіантів проектного фінансування:

№1 - 100% фінансування за рахунок емісії акцій створюваного ЗАТ „Одеса Гольф" з розміщенням їх як серед резидентів, так і серед нерезидентів України (іноземних інвесторів);

№2 - часткове фінансування за рахунок емісії акцій створюваного ЗАТ „Одеса Гольф" з розміщенням їх як серед резидентів, так і серед нерезидентів України (іноземних інвесторів) та залучення банківського кредиту в частці, яку проектно можна обслуговувати за рахунок амортизаційних відрахувань при експлуатації гольф-клубу;

№3 - часткове фінансування за рахунок емісії акцій створюваного ЗАТ „Одеса Гольф" з розміщенням їх як серед резидентів, так і серед нерезидентів України (іноземних інвесторів) та залучення фінансового лізинга обладнання клубу в частці, яку проектно можна обслуговувати за рахунок амортизаційних відрахувань при експлуатації гольф-клубу.

В досліджуємому проекті 1-й варіант інвестиційних інструментів - варіант 100% фінансування за раху-нок емісії акцій створюємого ЗАТ „Одеса гольф" на суму 72,0 млн. грн., які придбаються інвесторами, має наступні параметри реалізації:

за умови річної ставки дивідендної доходності акцій 32% від номіналу інвестиції;

при кумулятивних гарантіях акцій (несплачена сума дивідендів розра-хункового періоду сплачується в наступних періодах);

при поверненні номінальної суми інвестованого капіталу (викупу акцій підприємством у інвесторів по номіналу) на кінець 5-го року експлуатації про-екту (закриття проекту та продаж міні-гольф клубу).

Враховуючи рівень амортизаційних відрахувань, наведений в табл. В.6 Додатку В, проектний рівень інвестиційного фінансування проекту сформо-ваний в табл. В.7 Додатку В.

В табл. Г.1 - Г.5 Додатку Г наведені результати програмно-пов’язаних ланцюгів розрахунків за алгоритмом [41] варіанту №1 - 100% фінансування проекту за рахунок додаткової емісії акцій підприємства:

показники операційної діяльності за 1 - 5 роки та ліквідація підприєм-ства;

показники фінансової діяльності за 1 - 5 роки та ліквідація підприєм-ства;

показники дисконтованої ефективності інвестицій по результатам діяль-ності за 1 - 5 роки та ліквідації підприємства.

Основними результатами проекта Варіант №1 є наступні показники:

1. Інвестовано в проект та витрачено на етапі будування та введення в експлуатацію міні-гольф клубу 72,0 млн. грн. власних коштів емісії акцій (кош-ти інвесторів), при цьому на момент початку експлуатації на рахунках підпри-ємства залишився резервно-страховий запас оборотних коштів - 4,384 млн. грн.;

2. За 5 років діяльності:

сума інвестиції 72,0 млн. грн. на кінець 5 року повернена інвесторам по номіналу акцій;

дивіденди інвесторам на протязі 5 років проекту не сплачувались і спла-чені на кінець 5 року діяльності при ліквідації підприємства;

на момент ліквідації підприємство має на рахунках чистого прибутку 99, 207 млн. грн., які є сумарними кумулятивними дивідендами інвесторів за 5 років проекту.

поточний рівень точки беззбитковості проекту за час проекту становить 44,9% (1 рік) - 10,15% (5 рік);

поточний рівень страхового запасу по обсягу реалізації послуг стано-вить 2,23 (1 рік) - 9,85 (5 рік).

3. Дисконтовані „пренумерандо" показники ефективності експлуатації інвестиції складають наступні рівні:

рівень сумарного дисконтованого чистого доходуPV = 56,803 млн. грн.;

рівень сумарних дисконтованих інвестиційних витрат з врахуванням повернення номіналу інвестиції на кінець 5 року проекту складає IC =54,033 млн. грн.;

рівень сумарного дисконтованого чистого прибутку від експлуатції інвестиції складає NPV = +2,769 млн. грн.;

дисконтований коефіцієнт доходності інвестиції складає PI = 105,13%, тобто дисконтований рівень рентабельності інвестиції складає +5,13%;

дисконтований строк окупності інвестиції становить DPP = 4,76 років;

рівень дисконтованої дюрації проекту становить D = 1,89 років;

ефективна бар'єрна ставка дисконтування проекту становить R бар = 32,0% річних;

ставка внутрішньої доходності проекту становить IRR = 33,91% річних.

Таким чином представлений інвестиційний проект створення міні-гольф клубу за варіантом №1 є прибутковим та інвестиційно привабливим, оскільки строк фізичного зносу міні-гольф полів становить 8 - 10 років, тобто після окуп-ності інвестиції за 4,8 роки, міні-гольф клуб буде приносити чистий прибуток його наступним власникам.

В досліджуємому проекті для оптимізації варіантів проектного фінансу-вання проаналізовані наступні моделі змішаного проектного інвестування з застосуванням інвестиційних інструментів:

1) Варіант (№2) змішаного фінансування (72 млн. грн) за рахунок емісії акцій створюємого ЗАТ „Одеса гольф-клуб” на суму 54,7 млн. грн. на вищепри-ведених умовах та довгострокового банківского кредиту на 5 років на суму 17,3 млн. грн. на умовах:

повернення суми кредиту - рівномірне на кінець кожного року, почина-ючи з 1 року експлуатації міні-гольф клубу;

сплата відсотків - на кінець кожного року за ставкою 25% річних (рі-вень для довгострокових заставних кредитів в національній валюті) від поточ-ного залишку суми кредиту за поточний рік.

2) Варіант (№3) змішаного фінансування (72 млн. грн) за рахунок емісії акцій створюємого ЗАТ „Одеса гольф-клуб” на суму 56,0 млн. грн. на вищепри-ведених умовах та довгострокового фінансового лізингу обладнання на 5 років на суму 16,0 млн. грн. на умовах:

повернення суми фінансового лізингу - рівномірне на кінець кожного року, починаючи з 1 року експлуатації міні-гольф клубу;

сплата відсотків за користування лізингом - на кінець кожного року за ставкою 30% річних (рівень для довгострокових заставних кредитів в націо-нальній валюті 25% +5% лізингова премія) від поточного залишку суми креди-ту за поточний рік.

В табл. Д.1 Додатку Д наведені результати прогнозу обсягів банківського кредитування чи лізингу обладнання та графіку обслуговування боргу при зас-тосуванні в якості джерела нарахованих сум амортизації основних засобів. При цьому застосовані наступні проектні обмеження:

обсяг банківського довгострокового кредиту не може бути більшим 50% вартості основних засобів підприємства, оскільки довгострокове банківське кредитування на 5 років здійснюється тільки на основі заставного забезпечення - гарантій (застава ОФ) на суму не меншу, ніж 200% від суми кредиту, тобто сума кредиту не може бути більшою за 33,0 млн. грн.;

обсяг лізингового кредиту за сумою не може бути більшим за сумарну вартість основних фондів 2,3,4 груп, тобто всіх видів обладнання міні-гольф клубу, таким чином максимальна сума лізингу не може бути більшою за 22,08 млн. грн.;

фактичний обсяг залучаємого банківського кредиту чи фінансового лізингу обладнання розраховується з врахуванням того, що щорічний обсяг повернення частки кредиту (лізингу) та щорічний обсяг сплачуємих відсотків за користування кредитом (лізингом) не повинен перевищувати рівень 90% амор-тизаційних відрахувань, джерелом яких є чистий дохід від надання послуг клу-бом;

10% амортизаційних відрахувань використовуються на поточний ре-монт основних фондів міні-гольф клубу;

річна ставка банківського кредиту становить 25% річних від залишку кредиту, річна ставка лізингу - 30% від залишку лізингу.

При аналізі дисконтованої ефективності варіантів фінансування проектів застосовуються основні 3 варіанта бар’єрних ставок, або ставок дисконтування грошових потоків, витрачених на фінансування проекту та генеруємих проек-том у результаті господарчої діяльності по експлуатації профінансованих акти-вів проекту:

Бар'єрна ставка з обліком мінімальної ринкової вартості грошей в бан-ківській системі країни та з додатковим урахуванням інфляції (ставка дискон-тування 1-го типу);

Бар'єрна ставка з обліком зваженої середньої вартості капіталу, WACC (ставка дисконтування 2-го типу);

Бар'єрна ставка за ринковим рівнем безризикової ставки доходності ін-вестиційного капіталу з урахуванням прогнозних ризиків проекту - модель САРМ (ставка дисконтування 3-го типу).

На рис. Д.1 - Д.3 Додатку Д та в табл. Д.2 - Д.3 Додатку Д наведені ста-тистичні дані та економетричні моделі регресійних моделей (програмний мо-дуль „електронних таблиць" EXCEL - 2007) екстраполяційного прогнозування на період дії проекту рівней:

інфляції в Україні;

облікової ставки Національного банку України (мінімальна вартість грошей);

відсоткових ставок доходності депозитів в національній та іноземній валюті в Україні (альтернативна інвестиційна ставка доходності);

відсоткових ставок вартості кредитів в національній на іноземній валюті в Україні;

безризикових ставок ринкової інвестиційної доходності в Україні, розраховуємих за динамікою рівня доходності державних облігацій ОВДП у 2007 - 2009 роках.

Враховуючи дані, наведені на рис. Д.1 - Д.3 Додатку Д та в табл. Д.2 - Д.3 Додатку Д, а також пропонуємий рівень ризику в 5% - 10% для нових проектів [36], в дослідженнях дійсного проекту приймаються наступні рівні бар'єрних ставок:

1. Постійна ставка вартості власного капіталу WACC (власн) - 32% (16% - середній рівень інфляції та 16% - середній рівень альтернативної депозитної доходності інвестиційного капіталу);

2. Змінна ставка вартості змішаного (власний (32%) +кредитний (25%)) капіталу WACC (власн+кредит) - з рівня 28,0% на 1 рік проекту до рівня 32,0% на останній 5-й рік проекту;

3. Змінна ставка вартості змішаного (власний (32%) +лізинговий (30%)) капіталу WACC (власн+лізинг) - з рівня 30,5% на 1 рік проекту до рівня 34,0% на останній 5-й рік проекту.

Згідно з графіком регресійної моделі, наведеної на рис. Д.1 Додатку Д, та враховуючи тенденції в керуванні цим процесом в Україні, в проекті прийнята змінна ставка щорічної інфляції цін на послуги, матеріали та заробітну плату:

1 рік проекту - 16,0%;

2 рік проекту - 14,0%;

3 рік проекту - 12,0%;

4 рік проекту - 10,0%;

5 рік проекту - 8,0%;

Результати розрахунку основних дисконтованих показників ефективності застосування інвестиційних інструментів наведені нижче:

а). Варіант №2 часткових прямих інвестицій в статутний капітал гольф-клубу та часткового банківського кредитування проекту під заставу статутного капіталу

В табл. Е.1 - Е.7 Додатку Е наведені результати програмно-пов’язаних ланцюгів розрахунків за алгоритмом [41] варіанту №2 - змішане фінансування проекту за рахунок емісії акцій підприємства+ банківського довгострокового кредитування:

показники операційної діяльності за 1 - 5 роки та ліквідація підприєм-ства;

показники фінансової діяльності за 1 - 5 роки та ліквідація підприєм-ства;

показники дисконтованої ефективності інвестицій по результатам діяльності за 1 - 5 роки та ліквідації підприємства.

Основними результатами варіанту №2 є наступні показники:

1. Інвестовано в проект та витрачено на етапі будування та введення в ек-сплуатацію міні-гольф клубу 72,0 млн. грн., з них 54,7 млн. грн. власних коштів емісії акцій (кошти інвесторів) та 17,3 млн. грн. банківського кредиту, при цьо-му на момент початку експлуатації на рахунках підприємства залишився резер-вно-страховий запас оборотних коштів - 4,384 млн. грн.;

2. За 5 років діяльності (1 підваріант - без поточних дивідендів):

сума банківського кредиту 17,3 млн. грн. та сума нарахованих відсотків за користування кредитом 12,975 млн. грн. сплачені банку повністю;

сума інвестиції 54,7 млн. грн. на кінець 5 року повернена інвесторам по номіналу акцій;

на момент ліквідації підприємство має на рахунках чистого прибутку 89,475 млн. грн., які є сумарними кумулятивними дивідендами інвесторів за 5 років проекту.

поточний рівень точки беззбитковості проекту за час проекту становить 58,73% (1 рік) - 11,27% (5 рік);

поточний рівень страхового запасу по обсягу реалізації послуг стано-вить 1,70 (1 рік) - 8,87 (5 рік).

3. Дисконтовані „пренумерандо" показники ефективності експлуатації інвестиції складають наступні рівні (варіант №2 - без поточних дивідендів):

рівень сумарного дисконтованого чистого доходу PV = 50,05 млн. грн.;

рівень сумарних дисконтованих інвестиційних витрат з врахуванням повернення номіналу інвестиції на кінець 5 року проекту складає IC = 39,963 млн. грн.;

рівень сумарного дисконтованого чистого прибутку від експлуатції інвестиції складає NPV = +10,090 млн. грн.;

дисконтований коефіцієнт доходності інвестиції складає PI = 125,25%, тобто дисконтований рівень рентабельності інвестиції складає +25,25%;

дисконтований строк окупності інвестиції становить DPP = 3,99 років;

рівень дисконтованої дюрації проекту становить D = 2,10 років;

ефективна бар'єрна ставка дисконтування проекту становить R бар = 28,88% річних;

ставка внутрішньої доходності проекту становить IRR = 36,10% річних.

4. За 5 років діяльності (варіант № 2 - з поточною виплатою дивідендів):

сума банківського кредиту 17,3 млн. грн. та сума нарахованих відсотків за користування кредитом 20,760 млн. грн. сплачені банку повністю;

сума інвестиції 54,7 млн. грн. на кінець 5 року повернена інвесторам по номіналу акцій;

дивіденди інвесторам на протязі 5 років проекту сплачувались за 3, 4 та 5 роки (на 5 рік - кумулятивно за 3 роки) в загальній сумі 83,62 млн. грн.;

на момент ліквідації підприємство має на рахунках чистого прибутку 17,1 тис. грн., які є додатковими сумарними кумулятивними дивідендами ін-весторів за 5 років проекту.

3. Дисконтовані „пренумерандо" показники ефективності експлуатації інвестиції складають наступні рівні (варіант №2 - з поточною виплатою диві-дендів):

рівень сумарного дисконтованого чистого доходу PV = 46,17 млн. грн.;

рівень сумарних дисконтованих інвестиційних витрат з врахуванням повернення номіналу інвестиції на кінець 5 року проекту складає IC = 41,05 млн. грн.;

рівень сумарного дисконтованого чистого прибутку від експлуатції інвестиції складає NPV = +5,116 млн. грн.;

дисконтований коефіцієнт доходності інвестиції складає PI = 112,46%, тобто дисконтований рівень рентабельності інвестиції складає +12,46%;

дисконтований строк окупності інвестиції становить DPP = 4,45 років;

рівень дисконтованої дюрації проекту становить D = 2,12 років;

ефективна бар'єрна ставка дисконтування проекту становить R бар = 32,0% річних;

ставка внутрішньої доходності проекту становить IRR = 34,65% річних.

дисконтована рентабельність інвестиції для інвесторів ROI = +62,19%.

б) Варіант №3 часткових прямих інвестицій в статутний капітал гольф-клубу та часткового лізингу обладнання.

В табл. Ж.1 - Ж.5 Додатку Ж наведені результати програмно-пов’язаних ланцюгів розрахунків за алгоритмом [41] варіанту №3 - змішане фінансування проекту за рахунок емісії акцій підприємства+ лізингового фінансового кредитування придбаного обладнання:

показники операційної діяльності за 1 - 5 роки та ліквідація підприєм-ства;

показники фінансової діяльності за 1 - 5 роки та ліквідація підприєм-ства;

Основними результатами варіанту №3 є наступні показники:

1. Інвестовано в проект та витрачено на етапі будування та введення в експлуатацію міні-гольф клубу 72,0 млн. грн., з них 56,0 млн. грн. власних кош-тів емісії акцій (кошти інвесторів) та 16,0 млн. грн. лізингового кредиту, при цьому на момент початку експлуатації на рахунках підприємства залишився резервно-страховий запас оборотних коштів - 4,384 млн. грн.;

2. За 5 років діяльності:

сума лізингового кредиту 16,0 млн. грн. та сума нарахованих відсотків за користування лізингом 14,40 млн. грн. сплачені лізинговій компанії повністю;

сума інвестиції 56,0 млн. грн. на кінець 5 року повернена інвесторам по номіналу акцій;

на момент ліквідації підприємство має на рахунках чистого прибутку 88,407 млн. грн., які є сумарними кумулятивними дивідендами інвесторів за 5 років проекту.

поточний рівень точки беззбитковості проекту за час проекту становить 60,25% (1 рік) - 11,4% (5 рік);

поточний рівень страхового запасу по обсягу реалізації послуг стано-вить 1,66 (1 рік) - 8,78 (5 рік).

3. Дисконтовані „пренумерандо" показники ефективності експлуатації інвестиції у варіанті №3 складають наступні рівні:

рівень сумарного дисконтованого чистого доходу PV = 46,69 млн. грн.;

рівень сумарних дисконтованих інвестиційних витрат з врахуванням повернення номіналу інвестиції на кінець 5 року проекту складає IC = 43,03 млн. грн.;

рівень сумарного дисконтованого чистого прибутку від експлуатції інвестиції складає NPV = +3,651 млн. грн.;

дисконтований коефіцієнт доходності інвестиції складає PI = 108,49%, тобто дисконтований рівень рентабельності інвестиції складає +8,49%;

дисконтований строк окупності інвестиції становить DPP = 4,61 років;

рівень дисконтованої дюрації проекту становить D = 2,04 років;

ефективна бар'єрна ставка дисконтування проекту становить R бар = 33,1% річних;

ставка внутрішньої доходності проекту становить IRR = 35,89% річних.

Рис.2.1 Порівняльні показники дисконтованої ефективності варіантів проектного фінансування в бізнес-плані створення міні-гольф клубу

Рис.2.2 Порівняльні показники вихідної бар’єрної ставки дисконтування та фактичної дисконтованої внутрішньої ставки доходності для варіантів проектного фінансування в бізнес-плані створення міні-гольф клубу. Як показує порівняльний аналіз зведених даних на графіках рис.2.1 - 2.2, варіант №2 проектного інвестування є найбільш економічно ефективний.

Розділ ІІІ. Перспективи розвитку проектного фінансування

3.1 Методи проектного фінансування в іноземній практиці

Досвід країн із розвиненою ринковою економікою системи свідчить про високу перспективність такого напрямку співпраці між великими комерційни-ми банками та підприємствами як проектне фінансування.

Аналіз реалізації різноманітних схем проектного фінансування, які роз-роблені та використовуються на практиці у розвинутих країнах світу, дає змо-гу зробити висновок, що вони можуть бути застосовані при реалізації інвести-ційних програм українськими промисловими підприємствами. Окремі дослід-ники вбачають у відсутності необхідних технологій та досвіду ефективного проектного фінансування одну із головних проблем банківської системи при фінансовому забезпеченні інноваційного розвитку економіки [43].

Причинами недостатнього поширення схем проектного фінансуванняв Україні, на загальну думку, є [29]:

дефіцит довгострокових ресурсів у банків та інших суб'єктів інвестицій-ної діяльності (у т. ч. і держави), що призводить до широкого використання тільки методів традиційного банківського коротко і середньострокового кредитування;

брак належної кваліфікації і досвіду у більшості комерційних банків та позичальників, які необхідні для належної організації такої складної схеми фінансування як проектне.

Серед багатоманітності форм проектного фінансування у сучасній еко-номіці можна говорити про один із найбільш важливих видів такого фінансу-вання, а саме - банківське проектне фінансування, коли винятковими або пере-важними джерелами фінансування інвестиційного проекту є банківські креди-ти. При проектному фінансуванні банки самостійно займаються підготовкою інвестиційного проекту або забезпечують клієнтам професійне консультуван-ня, оплачують витрати з реалізації проекту, при цьому у ряді випадків банки стають співвласниками акцій підприємств, що створюються. У найбільших бан-ках розвинутих країн для реалізації програм проектного фінансування у струк-турі банку створюються окремі підрозділи, відповідальні за планування, орга-нізацію, контроль та аналіз реалізації інвестиційних проектів.

За даними журналу "Project and Trade Finance", наприкінці 90-х рр. у всесвітньому масштабі було укладено 897 угод інвестиційних проектів на умо-вах проектного фінансування на загальну суму більше ніж 225 млрд дол. [21].

Обсяги проектного фінансування в Україні по лінії інвестиційного банка ЕБРР наведені в табл.3.1 - 3.2 [76].

Таблиця 3.1

Видані кредити в межах Кредитних ліній ЄБРР у розрізі галузей станом на 01.01.2008 року [76]

Таблиця 3.2

Структура виданих кредитів межах Кредитних ліній ЄБРР станом на 01.01.2008 року [76]

Проектне фінансування почало широко використовуватись у кінці 70-х - початку 80-х років ХХ ст. у великих експортно-імпортних та інвестиційних операціях. Використання цієї форми фінансування, яка передбачала широке залучення зарубіжних інвесторів, створювало можливість ініціаторам інвести-ційних проектів знизити витрати з погашення боргів, встановити довгострокові відносини з постачальниками сировини й матеріалів, зменшити ризики, пов’я-зані з поставкою обладнання, з введенням об’єктів в експлуатацію, забезпечити фінансовані об’єкти підтримкою національної монетарної влади та міжнарод-них кредитних організацій [21].

Спершу світовий ринок проектного фінансування був поділений між небагатьма американськими, канадськими, німецькими та японськими банками. Пізніше, внаслідок бурхливого розвитку нафто - та газовидобутку в Північному морі до них приєднались комерційні банки Великої Британії. Далі активну участь на світовому ринку проектного фінансування виявили банки Франції, Швейцарії, Голландії, Бельгії, Італії тощо.

На основі різних типів і схем проектного фінансування були реалізовані великі інвестиційні проекти у розвинених державах і країнах, що розвиваються. Одним з класичних прикладів "чистого" проектного фінансування є проект "Євротунелю", який з’єднав Великобританію з європейським континентом. Цей проект базується на інвестиціях приватного сектора, без участі державних органів і міжнародних організацій. Загальний обсяг фінансування проекту склав 7 млрд. ф. ст. У проекті взяли участь 198 банків з 15 держав [56].

Сьогодні у міжнародній практиці поширилися такі методи та інструменти фінансування інвестиційних проектів [54]:

боргові зобов’язання у формі цінних паперів, що випускаються кор-пораціями та інвестиційно-фінансовими інститутами (у тому числі транс на-ціональними), державних облігацій, облігацій, що випускаються регіональними та муніципальними органами (включаючи облігації з фіксованими ставками та термінами), цінних паперів, забезпечених активами компанії-позичальника, облігацій з більш низьким статусом порівняно з іншими фінансовими зобов’я-заннями емітента тощо;

різноманітні цінні папери міжнародних фінансових ринків (у тому числі єврооблігації, євроноти та єврокомерційні папери), а також похідні від них фінансові інструменти (передусім опціони та свопціони), доходи за якими не оподатковуються;

кредитні лінії та банківські кредити ("старші" та субординовані, забезпечені та бланкові, авальні, акцептно-рамбурсні, контокорентні, ролл-оверні, револьверні, синдиковані, "стенд-бай" тощо);

різновиди лізингу, операції факторингу та форфейтингу;

гарантії, у тому числі умовні гарантії, непрямі гарантії, гарантії виконання контракту, гарантії завершення проекту та інші види гарантій;

зобов’язання, підкріплені прямими гарантіями третіх осіб; різні комбінації зовнішніх та внутрішніх зобов’язань, обмін ними;

специфічні контракти (зобов’язання) на продаж майбутньої продукції типу "take and/or pay", толлінгові, "пропускні" (throughput) та інші компенсаційні угоди;

структурування фінансування проектів на основі дочірніх ("кеп-тивних") компаній, спеціалізованих філіалів, спільних підприємств, спеціаль-них проектних компаній, трастових фірм та венчурних фондів, стратегічних альянсів, партнерств тощо.

Учасниками міжнародної системи проектного фінансування виступають міжнародні та регіональні фінансово-кредитні інститути, багатосторонні агенції розвитку та агенції з гарантій інвестицій, транснаціональні та багатонаціональні корпорації, транснаціональні банки, великі міжнародні страхові асоціації-син-дикати, національні уряди, національні агенції експортно-імпортного кредиту-вання та страхування, а також національні кредитори та інституційні інвестори (фінансово-промислові групи, інвестиційні та пенсійні фонди, холдинги, банки чи їх об’єднання, фінансові, інвестиційні, страхові, лізингові компанії, фонди венчурного капіталу та спеціально створені венчури-інвестори цільового призначення тощо).

Для успішного виконання великих проектів (як правило, міжнародних) використовуються різні комбінації видів боргового та пайового, зовнішнього та внутрішнього фінансування, гарантій та організаційних структур, а також різ-номанітні схеми проектного фінансування типу "будуй - володій - експлуа-туй" (BOO = Build, Own and Operate), "будуй - експлуатуй - передай право власності" (BOT = Build, Operate and Transfer) чи комбіновані схеми "будуй - придбавай права власності - експлуатуй - передавай права власності та отримай дивіденди" (BOOT = Build, Own, Operate and Transfer) та інші схеми фінансування, у процесі реалізації яких здійснюється суміщення фінансування з обмеженим регресом та фінансування під державні гарантії [47].

Проектне фінансування як різновид фінансування реальних інвестицій зарекомендувало себе як досить успішний спосіб залучення коштів для фінансування інвестиційних проектів у розвинутих країнах, проте в Україні залишається низка чинників, які унеможливлюють використання проектного фінансування повною мірою.

Причини, що стримують розвиток проектного фінансування в Україні, можна згрупувати за напрямами [56]:

недостатній рівень розвитку вітчизняних джерел боргового фінансування порівняно з розвинутими країнами. Внутрішні ринки кредитів не мають достатніх і ліквідних коштів, необхідних для широкомасштабного фінансування капіталомістких проектів, особливо великих проектів з тривалими термінами погашення позичок. Практично відсутній досвід оцінювання приймання на себе частини або всього проектного ризику;

невідповідність між доходами і позичками всередині країни та обслуговуванням боргів у валюті. Ризик неадекватності між валютами, в яких надходить виручка, та валютою, в якій має обслуговуватися заборгованість, ускладнює процес проектного фінансування;

недостатньо розвинуті правова культура та законодавча стабільність у сфері узгодження та розподілу ризиків, а також надання гарантій та інших форм зобов’язань за кредитним фінансуванням. Комерційна та кредитна документація з проектного фінансування є складною і має бути підкріплена законодавчо-нормативною базою. Мають бути законодавчо оформлені всі види зобов’язань та гарантій, розподіл ризиків та прибутків, політичні та страхові ризики тощо;

відсутність достатньої кількості спеціалістів з проектного фінансування. Недостатній досвід розроблення системи такого типу фінансування для великих інвестиційних проектів;

обмежений досвід роботи кваліфікованих учасників проектного фінансування - організацій та фірм, що можуть брати на себе функції керуючих великими проектами.

З точки зору банку, проектне фінансування характеризується більш високим рівнем ризику порівняно із традиційним кредитуванням, навіть дов-гостроковим. За класичної схеми ПФ (без регресу на позичальника) єдиним джерелом повернення кредитних коштів виступають доходи від реалізації да-ного проекту, в той час як при традиційному кредитуванні, він може розрахо-вувати на грошові доходи позичальника від загальної господарської діяльності, у тому числі й ті, що ніяк не пов'язані із предметом кредитування, або його активи.

Рівень ризику комерційного банку при реалізації програми проектного фінансування залежить, насамперед, від обраної схеми участі в управлінні проектом, а саме [43]:

проектне фінансування з повним регресом на позичальника - комерцій-ний банк не приймає на себе ризики, пов'язані із ефективністю проекту, обмежуючи свою участь наданням коштів взамін на визначені гарантій. При такій схемі участь банку може розглядатися як різновид інвестиційного кредитування підприємства під заставу його активів або гарантії третіх осіб (у томучислі, і держави);

проектне фінансування з обмеженим регресом або без регресу на пози-чальника - комерційний банк частково або повною мірою бере на себе ризики від кінцевих результатів реалізації проекту. При такій схемі проектного фінан-сування банк, як правило, активно втручається в процес реалізації проекту, опосередковано беручи участь в управлінні проектом. В окремих випадках, комерційний банк може брати пряму участь в управлінні, у разі здійснення вкладень у капітал підприємства, що реалізує інвестиційний проект.

У практиці української банківської системи класична схема проектного фінансування, тобто фінансування без регресу на позичальника, що передбачає прийняття кредитуючим банком усіх ризиків, пов'язаних з реалізацією інвести-ційного проект, практично не застосовується. Нечисленні схеми проектного фі-нансування, що були реалізовані вітчизняними підприємствами спільно з ко-мерційними банками, передбачають повний регрес на позичальника, наближаю-чись при цьому до схеми звичайного довгострокового банківського кредиту-вання. Тільки у виняткових випадках передбачається часткова відповідальність банку за кінцевий результат реалізації проекту, тобто обмежений регрес на позичальника.

Розвитку проектного фінансування в Україні також перешкоджають інвестиційний клімат, який залишається несприятливим для залучення капіталу, інші чинники, що збільшують проектні ризики. За таких обставин розв’язання проблеми вимагає комплексного підходу, що враховує інтереси різних сторін. Важливими складовими цього підходу є посилення ролі держави через надання гарантій страхування проектних ризиків, включаючи надання гарантій банкам, які беруть участь у фінансуванні інвестиційних проектів і програм, охоплених системою державних пріоритетів, податкове стимулювання механізмів інвестування, розвиток міжбанківського співробітництва у сфері спільного фінансування інвестиційних проектів.

Попри існування низки проблем, що потребують вирішення для розвитку проектного фінансування, реалізація законів України "Про концесії" та "Про угоди про розподіл продукції" створили засади для практичного застосування схем проектного фінансування.

Істотного значення для розвитку проектного фінансування в Україні набуває вивчення можливостей адаптації досвіду світової практики до вітчизняних умов, аналіз різних схем проектного фінансування, що використовуються у розвинутих країнах, та можливостей їх застосування в Україні.

Однією з таких є схема фінансування під майбутні поставки продукції, що часто використовуються для реалізації нафтогазовидобувних та інших проектів [43]. Таку схему можна застосувати для фінансування з обмеженим регресом на позичальника, підкріплюючи контрактами, в яких передбачено безумовні зобов’язання покупця з третіми кредитоспроможними сторонами. Схема припускає участь як мінімум трьох сторін: кредиторів (банківського консорціуму), проектної компанії, яка безпосередньо реалізує інвестиційний проект, та фірми-споживача, яка є покупцем продукції. Остання компанія може бути заснована кредиторами.

Механізм дії такої схеми полягає у тому, що банківський консорціум надає кредит посередницькій компанії (фірмі-споживачу), а та у свою чергу передає кошти проектній компанії у формі авансу за майбутні поставки певної кількості продукції за фіксованою вартістю, достатньою для погашення боргу.

Розглянуту схему можна було б використовувати в Україні. Однак через певні обставини (високі політичні й економічні ризики, відсутність гарантій з форс-мажорних обставин, недостатня практика створення тимчасових об’єднань українськими комерційними банками, неналагодженість механізмів цивілізованого вирішення боргових проблем) її застосування швидше за все можливо для підприємств і банків, що взаємодіють у складі фінансово-промислових груп і великих експортоорієнтованих підприємств.

Практика іноземного інвестування в Україну свідчить про найбільш поширені форми фінансування інвестиційних проектів, які реалізуються за участю великих іноземних інвесторів (рис.3.1).

Рис.3.1 Форми фінансування інвестиційних проектів іноземними інвесторами [42]

За кордоном використовуються наступні нові кредитні схеми, рамкові та концесійні угоди, які виступають перехідними формами до схем кредитування інвестиційних проектів на принципах проектного фінансування [40]:

1) Фінансування на умовах кредитів під суверенну гарантію. Крім традиційних схем реалізації подібних кредитних угод, останнім часом в Україні набули поширення нові перспективні схеми, завданням яких виступає підготовка переходу до широкого запровадження принципів проектного фінансування.

Прикладом подібних нових форм виступають великі проекти за участю Світового банку. Схема кредитування, що використовується для таких проектів, має низку особливостей. Перша з них полягає в тому, що сума кредиту визначається за результатами спільної роботи експертів Світового банку та вітчизняних спеціалістів шляхом складання техніко-економічного обґрунтування проектів. Після цього Світовий банк надає уряду країни під суверенну гарантію кредит на суму, що визначена на першому етапі. Використання схеми кредитування відрізняється тим, що фінансові потоки від Світового банку спрямовуються через спеціальний кредитний рахунок безпосередньо постачальникам обладнання. Для цього на додаток до кредитної угоди між Світовим банком та урядом країни укладається субсидіарна угода між урядом та підприємством-позичальником, згідно з якою уряд формально надає позичку підприємству на суму, що дорівнює сумі кредиту.

2) Фінансування на умовах рамкової угоди. Рамкова угода являє собою різновид угоди, що має характер попередньої домовленості, яка не має завершеного характеру без майнової відповідаль- ності. На її підставі визначаються умови для укладання наступного великомасштабного контракту. Рамкові угоди є відносно новою формою залучення іноземного капіталу в країну. Найбільшого поширення така угода отримала в сировинних галузях (наприклад, нафтогазовій промисловості). Особливість рамкових угод полягає у використанні іноземними фірмами-інвесторами експортно-імпортних банків та страхових агентств країн для страхування інвестицій.

3) Фінансування на умовах концесійної угоди. Практичний механізм реалізації фінансування на умовах концесійної угоди покладено в основу схеми "побудувати - експлуатувати - передати у власність" (ПЕП). Метою схеми "ПЕП" є максимальне перекладення ризику позичальника на приватного організатора проекту і на сам проект. У схемі "ПЕП" організатор фінансує проект, використовуючи ресурси консорціуму комерційних банків, інших фінансових інститутів, агентств експортного кредиту і міжнародних фінансових інституцій. Фінансування проводиться під прогнозований прибуток самого проекту і його активи, включаючи оплачений капітал організатора. За такої структури кредитори мають право обмеженого регресу або не мають права регресу взагалі. Регрес обмежується компанією проекту та її активами, включаючи нерухомість, машини та обладнання, права за контрактами, фінансові зобов’язання, страхові поліси, урядові гарантії та інші активи, які вдалося отримати організатору проекту.

Для реалізації схеми "ПЕП" укладається довгострокова угода організатора з місцевим урядом, тобто концесія, реалізація якої дає прибуток, на якому ґрунтується сам проект. Крім того, необхідні певні гарантії уряду, тобто бажання іноземних банків кредитувати такі проекти залежить від стану зовнішньої заборгованості країни.

Таким чином, в основі схеми "ПЕП" лежать:

концесія;

державна гарантія повернення кредитів або участь держави у фінансуванні проекту;

відкриття ескроу-рахунку (депонування у третьої особи коштів на ім’я іншої особи з тим, щоб вони були їй видані після виконання певної умови) за межами України;

передача об’єкта у власність держави через певний проміжок часу.

З урахуванням зазначеного вище, на рис.3.2 наведено перспективну структуру проектного фінансування інвестиційного проекту на умовах концесійної угоди в Україні, реалізацію якого подано у 6 етапів [39]:

1. На першому етапі засновується спільне підприємство. Акціонерами можуть бути іноземні учасники проекту, зокрема консорціум, який займатиметься будівництвом об’єкта, і українське підприємство, яке володітиме певною часткою акцій СП. Прибуток на оплачений капітал, як правило, залежить від здатності проекту працювати на заданому рівні потужності й ефективності та давати гарантовані обсяги виробленої продукції.

2. На другому етапі спільне підприємство укладає договір про виконання проекту з державними підприємствами, що підпорядковані галузевому міністерству України. Ця угода дає право СП будувати і експлуатувати виробничі потужності протягом певного терміну, а також закладає основи для визначення цін на продукцію, яка продаватиметься українському підприємству. Договір про виконання проекту створює необхідні рамки для забезпечення гарантій повернення коштів. Він може включати, наприклад, структуру ескроу-рахунків спільного підприємства і джерел додаткового капіталу, який може бути використаний для покриття обслуговування боргу у разі, коли грошових потоків проекту недостатньо. Крім того, договір про виконання проекту визначає, що у разі постійних ситуацій форс-мажору або невиконання зобов’язань з боку уряду України, українська сторона буде зобов’язана купити акції компанії проекту з подальшим прийняттям усіх зобов’язань по боргу СП урядом.

3. На третьому етапі контракт між спільним підприємством і українським підприємством закладає основу, на якій українське підприємство купує всю продукцію, яку спроможне виробити СП. Зобов’язання купівлі деноміновані в іноземній валюті і гарантовані Міністерством фінансів. Ціна визначається за спеціальною формулою і діє за умови, що проект виконує зобов’язання щодо мінімального постачання продукції на українське підприємство. Це забезпечує необхідний грошовий потік для покриття експлуатаційних витрат, обслуговування боргу та прибуток акціонерам. Ціна на продукцію визначається кількома способами. Фіксована ціна змінюватиметься лише з інфляцією і у разі зміни експлуатаційних витрат. Змінна ціна визначається виходячи з розрахунку задоволення вимог у грошових потоках СП або забезпечення постійного прибутку акціонерів.

4. На четвертому етапі під структуру гарантій договору про виконання проекту і потоки прибутків СП згідно з договором про продаж забезпечується необхідне фінансування для зведення об’єкта. Це включає внесок акціонерів у вигляді оплаченого капіталу. Борг використовується для здійснення платежів СП за контрактом на будівництво. Крім того, необхідно профінансувати всі витрати, включаючи комісійні зі страхування експортного кредиту і сплату відсотків під час періоду будів- ництва.

5. На п’ятому етапі тільки-но будівництво нового виробництва завершиться і в перший час роботи продукція почне надходити українському підприємству, останнє здійснює платежі на рахунок СП у агента ескроу, що діє від імені кредиторів.

Операційний компонент ціни використовується СП для покриття операційних витрат, капітальні витрати відшкодовуються на резервному рахунку обслуговування боргу, а 50% від прогнозованої суми дивідендів переводиться на дивідендний ескроу-рахунок. Залишок поповнює резервний рахунок обслуговування боргу. Крім резервного рахунку і дивідендного ескроу-рахунку СП зобов’язується зберігати певний капітал на допоміжному ескроу-рахунку, щоб гарантувати наступні платежі по боргу в будь-який час. На стадії будівництва фінансування здійснюється за рахунок комерційного кредиту, а на стадії експлуатації шляхом банківського переказу або через резервний рахунок обслуговування боргу. Допоміжний ескроу-рахунок дає кредиторам попередження про проблеми на СП щонайменше за шість місяців. Українська сторона може погодитися фінансувати цей рахунок через субординований кредит, що надається спеціальним фондом і гарантований Міністерством фінансів спільному підприємству у разі, якщо його фінансування з інших джерел недостатнє. Це положення зберігається доти, поки не досягнута платоспроможність проекту. Платоспроможність вважається такою, що наступила, тоді, коли капітал на резервному рахунку обслуговування боргу дорівнюватиме сумі обслуговування боргу за наступні дванадцять місяців. Дивіденди не знімаються з ескроу-рахунку до тих пір, поки сума боргу не буде повністю покрита, крім випадку, коли акціонери замінюють зняті суми безвідзивним акредитивом, який може бути використаний у разі неадекватного фінансування допоміжного ескроу-рахунку фондом усередині СП. Це фактично означає, що відповідальні за роботу підприємства акціонери приймають високий рівень фінансового ризику проекту.

6. Шостий етап починається після закінчення певного періоду експлуатації, коли борг повністю погашений, українська сторона має право викупити акції СП, таким чином переводячи проект у власність України.

Рис.3.2 Схема "Побудувати - Експлуатувати - Передати у власність"

Якщо проект не завершений, то СП не зможе отримати прибутки для обслуговування боргу. Цей ризик приймається Україною через зобов’язання надати субординований кредит для здійснення платежів з обслуговування боргу до настання платоспроможності. Хоч Україна і приймає цей ризик, він компенсується через штрафи згідно з укладеним контрактом на будівництво. Сума їх повинна покривати витрати навіть у разі крайніх затримок.

Ризик експлуатації частково пом’якшується за допомогою ескроу-рахунків. Наприклад, не виключена вимога з боку інвестора, що договір про субординований кредит діє до тих пір, поки проект не дасть грошових потоків, достатніх для обслуговування боргу протягом наступних 18 місяців. Більш того, дивіденди можуть бути виплачені акціонерам до нагромадження резерву, рівного сумі боргу тільки у разі, якщо з їхнього боку відкриті акредитиви, що слугують гарантією забезпечення резерву. Така структура дає кредиторам можливість використати дивіденди для погашення заборгованості у випадках, якщо проект стикається з проблемами під час реалізації.

Детальний аналіз грошових потоків покаже, який час СП повинно безперебійно працювати на певному рівні потужності, щоб не поставити під загрозу обслуговування боргу. Якщо підприємство не забезпечує випуск продукції на необхідному рівні, то зобов’язання надавати субординований кредит залишатиметься в силі. Цей ризик мінімальний, якщо укладена страхова угода покриває ризик припинення виробництва і проблеми в реалізації продукції.

За такої схеми організації проектного фінансування Україна приймає на себе ризики через зобов’язання надати субординований кредит до досягнення проектом платоспроможності. У свою чергу цей ризик значною мірою покривається гарантіями підрядника і його участю в акціонерному капіталі проекту, що дає Україні впевненість в ефективній експлуатації підприємства. Ця впевненість підкріплюється страхуванням можливих перебоїв у виробництві, яке можна легко отримати для проекту за участю держави.

Одним із багатьох шляхів залучення додаткових коштів в діяльність компанії є проектне фінансування за допомогою експортно-кредитних агенцій (далі - ЕКА). Експортні кредити надаються під страхове покриття ЕКА країни-експортера [31].

Таким чином, українські підприємства сьогодні мають можливість залучити кредити з Німеччини, США, Швеції, Данії, Франції, Італії, Канади, Угорщини, Китаю, Чехії та інших країн терміном від 1 до 10 років.

Серед українських банків, які пропонують послуги проектного фінансування через ЕКА можна виділити такі: АППБ "Аваль", ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України", АКБ "ТАС-Комерцбанк", АКІБ "УкрСиббанк" та інші.

Переваги проектного фінансування ЕКА є [78]:

Вигідні відсоткові ставки.

Залучення коштів на довгий термін із можливістю індивідуального гнучкого графіку погашення.

Можливість надання пільгового періоду погашення кредиту.

Умови надання експортних кредитів: термін: від 1 до 5 років, у виняткових випадках до 10 років. Валюта: долари США, євро та інші валюти залежно від валюти контракту і згоди банка-кредитора.

Страницы: 1, 2, 3, 4