Фінансова стійкість комерційного банку

Норматив короткострокової ліквідності (Н6) встановлюється для контролю за здатністю банку виконувати прийняті ним короткострокові зобов'язання за рахунок ліквідних активів. Він визначається як співвідношення ліквідних активів до короткострокових зобов'язань. До розрахунку нормативу короткострокової ліквідності включаються ліквідні активи та короткострокові зобов'язання з початковим строком погашення до одного року.

До ліквідних активів при розрахунку нормативу короткострокової ліквідності включаються: готівкові кошти; банківські метали; кошти на кореспондентських рахунках, що відкриті в Національному банку та інших банках; короткострокові депозити, що розміщені в Національному банку та інших банках; короткострокові кредити, що надані іншим банкам.

До короткострокових зобов'язань включаються: кошти до запитання; кошти бюджету України; короткострокові кредити, які одержані від Національного банку та інших банків; короткострокові депозити інших банків і клієнтів; короткострокові цінні папери власного боргу, емітовані банком; зобов'язання і вимоги за всіма видами гарантій, порук, авалів; зобов'язання з кредитування, які надані банкам і клієнтам.

Нормативне значення нормативу Н6 має бути не менше ніж 20 відсотків.

Таблиця 2.8

Динаміка показників нормативу короткострокової ліквідності (Н6)

Згідно отриманим даним норматив короткострокової ліквідності збільшився протягом трьох років на 63%, що дозволило банку виконувати прийняті ним короткострокові зобов'язання за рахунок ліквідних активів, які в свою чергу збільшились у 7,2 рази. Слід зазначити, що норматив короткострокової ліквідності має такий високий показник в 2008 р. не тільки тому що банк збільшував ліквідні активи, а і тому що банк зменшив видачу короткострокових зобов’язань в 2,3 рази.

Підсумовуючи аналіз нормативів ліквідності отриманні данні можна звести в таблицю 2.9.

Таблиця 2.9

Загальна таблиця динаміки показників ліквідності

Очевидно, що фінансове управління банківською ліквідністю складна й багатогранна проблема, яка не має однозначного вирішення і вимагає щоденного аналізу не лише стану банківських активів і пасивів, а й стану економіки в цілому та перспектив її розвитку.

У тих випадках, коли банк наближається до межі своєї задовільної ліквідності, необхідно застосовувати термінові заходи. До них слід віднести: скорочення зобов'язань до запитання за допомогою перегрупування пасивів по їх строках; збільшення кількості ліквідних активів; розчистка балансу шляхом виділення на самостійний баланс окремих видів діяльності; збільшення власних засобів; одержання позик в інших банках тощо.

Термінові заходи, що мають застосовуватись для підтримання ліквідності банку та його платоспроможності, як правило, пов'язані з підвищенням витрат і скороченням прибутку. Максимальна ліквідність досягається при максимізації залишків у касах і на кореспондентських

рахунках по відношенню до інших активів Однак саме в цьому випадку прибуток банку буде мінімальним. Максимізація прибутку вимагає не збереження ресурсів без їх руху, а використання їх для видачі позик і здійснення інвестицій. Для цього необхідно звести касову готівку і залишки на кореспондентських рахунках до мінімуму. Тому максимізація прибутку ставить під загрозу безперебійність виконання банком своїх зобов'язань перед клієнтами, що завжди має бути в полі уваги фінансових менеджерів. Цільова функція управління ліквідністю комерційного банку полягає в максимізації прибутку при обов'язковому виконанні економічних нормативів та показників, які визначаються самим банком. Підтримання оптимального співвідношення між дохідністю і ризиком — це одна з головних і найскладніших проблем менеджменту ліквідності [62 с. 22-25]

Велике значення у її вирішенні має дотримання певної політики у видачі великих кредитів окремим клієнтам Розмежування дебіторів банку за ступенем їх надійності, безумовно, відіграє важливу роль у визначенні якості кредитного портфеля банку, з врахуванням того, що ресурси, які розміщені у вигляді кредитів, складають значну частку банківських активів і його платоспроможності.

Проте існує велика ймовірність того, що навіть найсолідніший клієнт може бути не в спромозі своєчасно і в повному обсязі виконати зобов'язання перед банком. Причиною цього нерідко можуть бути фактори, що безпосередньо не залежать від діяльності банківського клієнта.

Практика обмеження максимальної суми кредиту, що видається одному клієнтові, є одним із основних інструментів забезпечення надійності банків у країнах з розвинутою ринковою економікою.

2.3 Аналіз фінансових результатів

Для зміцнення фінансової стійкості банку важливе значення має зростання його доходів, насамперед прибутку - джерела поповнення власного капіталу.

У закордонній практиці, особливо США, спостерігається як постійне зростання банківських активів, так і дохідності по них. І хоча надходження у вигляді комісійної винагороди за банківські послуги також підвищуються, проценти по дохідних активах (обліково-позичкових й інвестиційних операціях) забезпечують основну частку банківських доходів. Ця тенденція проявляється в Україні, що видно на прикладі АКБ "ПРАВЕКС-БАНК" (табл. 2.10). При цьому внаслідок нерозвиненості ринку різного роду банківських послуг основна маса банківських доходів поки що одержується від позичкових операцій.

Нарощування дохідності по кожній з перерахованих операцій вимагає застосування специфічних методів аналізу й менеджменту, що зумовлено особливостями одержання доходів по кожній з них. Так, доходи від обліково-позичкових операції складаються з процентів по банківських позичках усіх видів, і також з облікових процентів (дисконт), що одержуються при обліку векселів. Надання позик різних видів є найбільш важливим джерелом валового доходу для комерційних банків. В останні роки біля 65 % операційних доходів банків у розвинутих країнах складали проценти по позиках (в абсолютному виразі ці доходи також зростають).

Аналізуючи взаємозв’язок між фінансовою стійкістю та банківськими доходами слід врахувати, що розмір доходів визначається нормою процента, яка в свою чергу, залежить від рівня надлишкових кредитних коштів у банківській системі.

Головним інформаційним носієм для проведення аналізу прибутків та збитків банку за звітний період річний звіт про прибутки та збитки комерційних банків, форма якого затверджена Постановою Правління Національного Банку України.

Як свідчать дані цих звітів у 2006р., 2007р. та 2008 р. діяльність ХФ АКБ “ПРАВЕКС-БАНК” була прибутковою.

За період чистий прибуток ХФ АКБ „ПРАВЕКС-БАНК” склав на 01.01.2007 р. – 4694054 грн., на 01.01.2008 р. – 281849715 грн., на 01.01.2009 р. – 450850721 грн.

Для виконання факторів, які впливали на фінансовий результат діяльності банку, виконуємо аналіз структури доходів банку, табл. 2.10.

Загальна сума доходів банку станом на 31.12.2006 року дорівнювала 679818,90 тис. грн., станом на 31.12.2007 року – 1484372,78 тис. грн., станом на 31.12.2008 року – 2162172,22 тис. грн. Зростання загальних доходів банку протягом трьох років склало 1482353,311 тис. грн., або на 68,5%.

Найбільшу питому вагу у структурі загальних доходів банку займає процентний дохід банку: у 2006 р. - 41,53%, у 2007 р. - 53,79% та у 2008 р. - 50,23%. Наочне зображення вказаних результатів представимо на рис. 2.10.

Комісійний доход ХФ АКБ „ПРАВЕКС-БАНК” у структурі доходів займає другу позицію та складає у 2006 р. - 47,23%, 2007р. – 38,34% та 41,38% у 2008р. Комісійні доходи банку складаються із загальної суми коштів, яка сплачується клієнтами банку за договорами комісії, доручення, агентськими угодами. Усі клієнти банку сплачують банку кошти за розрахунково-касове обслуговування щомісячно, шляхом добровільного перерахування клієнтами коштів на рахунок банку. Агентські угоди складаються з метою делегування прав на ті види діяльності, на які клієнти не мають дозволу НБУ. Наприклад, на валюто-обмінні операції. Комісійні угоди складаються при наданні тих видів послуг, як купівля-продаж валютних коштів на міжбанківському валютному ринку.

Це пов'язане з тим, що право приймати участь у торгівлі на МВР мають тільки фінансово-кредитні установи, банки. Банки здійснюють операції на МВР як від свого імені, так і від імені клієнтів та підставі їх замовлень. Банк розміщує кошти на валютному ринку по найбільш вигідному курсу, за що клієнтами сплачується комісійна винагорода. З 2006 р. по 2008 р. сума комісійних доходів у складі загальних доходів банку виросла з на 573594159 грн. або на 64,11%.

Процентний доход банку складається з загальної суми фактично сплачених процентних доходів, а також нарахованих процентних доходів до отримання. В складі процентних доходів - доходи від надання клієнтам банку кредитів у національній та іноземних валютах, міжбанківські кредити та депозити, процентний доход від надання клієнтам послуг по фінансовому лізингу.

Таблиця 2.10

Структура доходів ХФ АКБ “ПРАВЕКС-БАНК” в 2006 – 2008 рр.

Ще одним із джерел отримання процентних доходів банку є надання міжбанківських кредитів. Попит на цей вид кредитування викликаний досить жорсткими нормативами обов'язкового резервування залучених коштів на кореспондентському рахунку банку в НБУ. Цей вид кредитування здійснюється у вигляді декількох видів. Це: "овернайт" - кредитування строком на ніч; "овердей" - кредитування на один день; звичайні короткострокові кредити та депозити. Міжбанківське кредитування є одним із найбільш надійних видів позик.

Рис. 2.1 Діаграми питомої ваги доходів

Обсяг доходу від торгівельних операцій ХФ АКБ „ПРАВЕКС-БАНК” постійно та стрімко зростає. Так у 2008 р. дорівнював 161130333 грн., що на 70% більше ніж у 2006 року, не зважаючи на те, що питома вага зменшилась у загальному обсязі.

Витрати банку у порівнянні з 2006 роком зросли на 1036196644 грн., або на 60%, що подано у таблиці 2.11.

Процентні витрати банку збільшились з 2006 року на суму 1036196,644 тис. грн. Процентні витрати банку складаються з витрат по депозитам фізичних та юридичних осіб, міжбанківським кредитам та депозитам, на сплату відсотків по договору лізингу, на сплату відсотків по субординованому боргу, по борговим цінним паперам, емітованим банком (векселі та ощадні сертифікати). Збільшення суми процентних витрат у складі загальних витрат банку пов'язано, в першу чергу, з підвищенням обсягів кредитування, що потребує додаткового залучення коштів. По-друге, банк значно збільшив клієнтську базу, що, в свою чергу, призвело до збільшення залишків на рахунках клієнтів, по яким банк сплачує відсотки. Комісійні витрати банку постійно зростають і у 2008 р. Склали 92698551 грн., що на 7023441 грн. більше, порівнюючи з 2006 роком. Комісійні витрати ХФ АКБ “ПРАВЕКС-БАНК” складаються з витрат по операціях на міжбанківському валютному ринку, по операціях з цінними паперами, по операціях з філіями, по договорах комісії та доручення.

Таблиця 2.11

Структура витрат ХФ АКБ „ПРАВЕКС-БАНК”, грн.

Розподілення витрат банку за статтями приведено на рис. 2.2

Рис. 2.2 Розподілення витрат банку за статтями

Інші банківські операційні витрати збільшились з 2006 року на суму 79228,467 тис. грн.

Вони, згідно кошторису, банку складаються з:

- витрат на відрахування у фонд гарантування вкладів фізичних осіб;

- витрат на оперативний лізинг;

- витрат за утриманими консультаційними послугами фінансового характеру.

Питома вага витрат зображена на рис.2.3 у вигляді діаграм.

На рис. 2.2 видно, що у 2007 року всі витрати стрімко зросли, найбільш збільшилися процентні витрати майже у 2 рази відносно до 2006 року. А вже у 2008 року інші банківські операційні витрати зменшились не тільки порівнюючи з 2007 роком, але й і з 2006 роком на 40%.

Рис.2.3 Питома вага витрат

Аналізуючи рис. 2.3 слід зазначити, що серед операційних витрат значна частка припадає на виплату процентів. Зараз спостерігається тенденція до їх зростання у 2007 р., порівнюючи з 2006 р. майже на 13%, а у 2008 р. На 3,5%, порівнюючи з 2007р., а з 2006р. Майже на 10%. Зростання обумовлено підвищенням процентних ставок та істотним зростанням долі строкових і ощадних вкладів серед депозитів. Ці виплати складають всі фактично здійснені оплати за користування залученими й запозиченими ресурсами і включають:

- по-перше, виплати по депозитах, по вкладах до запитання, тобто поточних розрахункових, контокорентних рахунках і рахунках з правом овердрафта; по строкових й ощадних вкладах; по депозитних сертифікатах;

- по-друге, витрати по позиках, одержаних в НБУ, а також витрати по позиках і депозитах комерційних банків.

Хоча інші небанківські операційні витрати не мають безпосереднього впливу на зростання банківських доходів, вони підвищують рівень соціальної забезпеченості працівників банку і, таким чином, в цілому позитивно позначаються на його діяльності.

Розділ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

3.1 Універсальна система оцінки та управління кредитним ризиком у комерційному банку

Будь-яка діяльність пов’язана з ризиком, а тим більше банківська діяльність. Банківський ризик поєднаний із загрозою втрати банком частини своїх ресурсів, недоотриманням прибутків, додатковими витратами у результаті проведення певних фінансових операцій. Тож управління банківськими ризиками - важливе завдання керівників банку.

Банк стикається з різними видами ризиків: невизнанням ринком продуктів банку, збитками, спричиненими зміною законодавства тощо. Саме тому першочерговим завданням банківського менеджменту є пошук у межах виробничо-господарської діяльності оптимального співвідношення між прибутком, ризиком та ліквідністю. На цьому базуються процеси, пов’язані з управлінням прибутками, ліквідністю та ризиками.

Йдеться про виявлення ризиків, аналіз їх потенційної безпеки та контроль. Останнє передбачає усунення ризику шляхом відмови від будь-якої банківської операції, якій притаманний високий коефіцієнт ризику, зменшення ризику за допомогою того чи іншого методу, перенесення його на інших учасників операції тощо.

Дуже важливо розробити таку стратегію управління, яка могла б забезпечити виконання банківських операцій, що мінімізували ризик і гарантували певний фінансовий результат.

Стратегія управління банківськими ризиками спирається на певні принципи. До них належать:

- встановлення і оцінка зон деякого ризику з передбаченням можливих джерел збитків чи тих ринкових ситуацій, які їх зумовлюють, а також прогнозування обсягів майбутніх збитків;

- здійснення контролю за операціями ризикового характеру шляхом координації дій підрозділів банку, причетних до їх виконання;

- виділення коштів, передбачених для фінансування заходів з попередження ризику, в усіх банківських підрозділах та службах;

- визначення зобов’язань банківських спеціалістів і відповідальності за дотримання ними прийнятої політики управління ризиками.

Для врахування ризиків у банківській стратегії важливо правильно оцінити їх і вибрати форми управління. Вони залежать, насамперед, від законодавчих обмежень врахування ризиків, рішень правління банку, строку проведення операції, фінансового стану партнера тощо.

Отже, у процесі банківської діяльності слід не уникати ризику взагалі, а передбачати та зменшувати його до мінімального рівня.

У здійсненні кредитних операцій банк стикається з кредитним ризиком, тобто з ризиком несплати позикодавцем основного боргу і процентів (рис. 3.1 і табл. 3.1).

Внутрiшньобанкiвський нагляд за якістю кредитного портфелю та чинниками ризику є одним з найважливіших механізмів роботи банку. Цю роботу необхідно розглядати не тільки з точки зору економічної безпеки банку у зв’язку з виконанням якихось зловживань його робітниками або клієнтами, але й як засіб визначення стану лiквiдностi банківських операцій, мiри концентрації їх ризикованості, ефективності розміщення власних та залучених грошових коштів. Інакше мовити, механізм внутрiшньобанкiвського нагляду необхідно розглядати як систему управління чинниками ризиків, i також як інструмент прогнозування та здійснювання ефективної грошово-кредитної політики банку.

Як перший, так i другий аспекти внутрiшньобанкiвської системи нагляду спрямовані на підтримку стабільної роботи комерційного банку. Важливість цих питань зводиться до того, що у процесі активних операцій формується елемент кредитного портфелю банку, а за правильно розміщені кредитні ресурси вони отримують проценти, що є основним джерелом доходу.

Рис 3.1. Структура кредитного ризику

Таблиця 3.1

Характеристика джерел кредитного ризику

Формування якісного кредитного портфелю банку має вирішальне значення для його рентабельної роботи та надійності як партнера у фінансової діяльності. Отже, аналіз кредитної діяльності банку - це основа для ефективного управління ризиками. Він вміщує:

1) оцінку ефективності банківських аналітичних систем управління кредитними ризиками (розробляється з урахуванням структури та видів кредитних ризиків кредитного портфелю комерційного банку);

2) оцінку якості можливого ризику, його правильну класифікацію щодо покриття та достатності існуючих резервів для покриття фактичних та потенційних втрат;

3) прогноз рентабельності кредитних операцій та обґрунтування вiдповiдностi доходу до рівня кредитних ризиків;

4) визначення рівня, особливостей та типу концентрації ризиків кредитного портфелю.

Оскільки визначені втрати від кредитів будуть, цей аналіз дає можливість мiнiмiзувати ризик цих втрат. Прогнозування ризиків кредитних операцій повинен базуватись на захисті банківських резервів та капіталу, їх обмеженню до контролюємих рівнів.

Кредитний ризик виникає щоразу, коли банк надає грошові кошти у кредит, повернення яких залежить від платоспроможності не тільки позичальника, але й третьої сторони. Аналогічна ситуація виникає при наданні банком гарантій, за якими у майбутньому може виникнути необхідність оплати по зобов’язанням.

Аналіз кредитних ризиків - це оцінка якісних та кількісних факторів платоспроможності окремих позичальників та їх сукупності. На основі цього будується прогноз перспектив та методів підтримки лiквiдностi операцій, утворюючих кредитний портфель та при необхідності i санації кредитної діяльності банку. Внутрiбанкiвський процес управління кредитними ризиками має чотири стадії:

1) робота банку по організації видачі кредиту.

На цій стадії оцінюється, утверджується та документально відображається кредитний ризик, визначається його категорія.

2) розглядання кредитного ризику.

Ця стадія передбачає розробку прогнозу з врахуванням мiри ризику від моменту видачі кредиту до його повного повернення.

3) нагляд за боржниками у справах з ризиковими кредитами та рівнем їх концентрації щодо ризиків.

4) контроль за процесом погашення заборгованості.

Кризові явища в банківській сфері України, які загострилися останнім часом, в значній мірі зумовлені підвищенням ризику кредитних операцій, що негативно впливають на їх доходність. Ця проблема стала об’єктом спостережень органів державного регулювання після прийняття Положення “Про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків”, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №279 від 06.07.2001р. Згідно з цим положенням позики поділяються на п’ять умовних груп: стандартні, нестандартні, під контролем, субстандартні, сумнівні, безнадійні. До проблемних позик віднесені сумнівні та безнадійні, питома вага яких у І кв. 2004р. порівняно з 2003 р. зменшилась з 1,7% до 1,2%.

Для розуміння меж ризику важливо правильно встановити ступінь ризику кожної конкретної операції. В цілому ризик кредитного портфеля доцільно визначати в певних відсотках: 2 % для відмінних кредитів; 10 % для добрих; 40 % для задовільних; 75 % для сумнівних; 100 % для безнадійно втрачених.

Для попередження кредитних ризиків важливо постійно вести роботу з клієнтами. В практиці вітчизняних банків ще не виключені випадки, коли управління кредитним ризиком зводиться лише до видачі банком позики, одержання процентів і очікування погашення основної суми боргу. Однак ефективність банківської стратегії може забезпечуватися лише тоді, коли після видачі кредитних ресурсів буде постійно контролюватись виробничий процес клієнта і аналізуватимуться перебої в ньому, перевірятимуться правильність і обґрунтованість використання ресурсів, складання бухгалтерської звітності тощо. Постійно аналізуючи виробничу діяльність та фінансову результативність клієнта, банк має можливості приймати негайні рішення щодо попередження або ліквідації негативної ситуації з погляду посилення банківського ризику. Саме такою є стратегія, обрана ХФ АКБ “ПРАВЕКС-БАНК” щодо побудови взаємовідносин з клієнтами.

Страницы: 1, 2, 3, 4