Львівський музей українського мистецтва

Львівський музей українського мистецтва

Львівський державний коледж харчової

і переробної промисловості

Реферат

на тему:

«Львівський музей українського мистецтва»

Виконала ст. гр. ХМК-3С

Патляковська І.І.

Львів 2000

Львівський музей українського мистецтва – це зібрання творів

українського образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва.

Мистецтво XIX – поч. ХХ ст. представлено творчістю митців: Володимира

Гнатюка , Станіслава Людкевича , Філарета Колеси , Василя Щурата та

інших. Першим його директором був відомий вчений Іларіон Семенович

Свєнціцький. У перші роки існування музей обмежив свою діяльність

збиранням і вивченням стародавнього мистецтва , і лише згодом ,

завдяки зусиллям ентузіастів , його зацікавлення розширились.

У 1913 році Національний музей був відкритий для публічного відві-

дування. Він розмістився в просторих залах придбаного будинку , де

знаходиться й тепер.Відтоді музей стає відомим у Західній Україні та

за її межами , встановлює тісні взаємини з іншими музеями , зокрема

Києва , Москви , Петербурга.Сюди ввійшли полотна , подаровані , зок-

рема , визначними діячами російської культури О.Шахматовим , О.Со-

болєвим , В.Васнецовим , твори народного мистецтва та українських

митців-професіоналів.

Тепер у музеї зібрані цінні колекції творів стародавнього мистецтва

,

мистецтва , мистецтва ХІХ- початку ХХ ст. , українських радянських

професійних та народних художників. У фондах стародавнього мистецт-

ва є памятки ХІІ-ХІV ст. – бронзові ікони , фрагменти декоративного

різблення по каменю тощо , що репрезентують мистецтво доби Київсь-

кої Русі.

Зібрання ікон – одне з найкращих і найцінніших на

Україні.Експозиція

музею дає доволі повне уявлення про шляхи розвитку українського іко-

нописного малярства ХІV-ХVІІІ ст. Бурхливий розвиток українського

мистецтва ХVІІ ст. зумовлений боротьбою українського народу за

соціальне й національне визволення та воз’єднання України з Росією,

широко ілюструє чимала збірка творів тогочасного малярства.Особливо

цінні твори двох найвизначніших митців – Йова Кондзелевича ( автора

славнозвісного Богородчанського іконостаса ) та Івана

Рутковича.Обидва

художники залишили нам прекрасні твори , в основу яких покладені

вже не абстрактні уявлення про потойбічний світ , а глибоке знання

життя , вивчення натури.

Серед живопису ХVІІІ ст. слід згадати цікаву колекцію портретів

майст-

рів О. Білявського , І.Барановського та Л. Долинського , вихованців

ху-

дожніх академій Рима й Відня.

Чимала кількість творів декоративної різьби ХVІІ-ХVІІІ ст. дає

змогу

простежити розвиток цієї галузі українського мистецтва.

Не дуже велика збірка старовинної скульптури має зразки кам’яної і

де-

рев’яної скульптури.

Про блискучий розвиток книжкової мініатюри та орнаменту ,

високий художній рівень оформлення книжок на Україні свідчить

колекція рукописів XIV-XVIII ст. і зібрання перших стародруків

, з-поміж яких московський ”Апостол”(1564) та львівський “Апостол”

(1573-1574) І.Федорова. Багату експозицію стародавнього мистецтва

доповнюють окремі колекції гравюр та гаптувань XV-XVIII ст.,

металевий посуд та інші зразки прикладного мистецтва, що мають

велику пізнавальну та історичну цінність. Значне місце в музеї

посідають роботи українських художників XIX-XX ст. , головним

чином західноукраїнських. Це дає змогу глибоко вивчити своєрідні

риси та особливості західноукраїнського мистецтва, познайомитися з

течіями та напрямками , зумовленими специфікою політичного й

культурного життя українського народу під владою Австро-Угорщини ,

а пізніше – панської Польщі.

Серед мистецьких творів цього періоду особливо цінні “

Автопортрет”

Т.Шевченка роботи часів заслання , його ж гравюри з картин

К.Брюллова

і Рембрандта , а також кілька картин К. Трутовського ( “Дівчина з

снопа-

ми” , “Побачення” ).Широко представлена творчість митців , що працю-

вали на західних землях України в ІІ пол.ХІХ ст., зокрема

К.Устияновича і Т.Копистинського – піонерів реалізму в

західноукраїнському живописі.З

творів К. Устияновича найліпші “ Т.Шевченко на засланні” , “Гуцул”.

Кілька картин ілюструють творчість видатного портретиста ,

пейзажиста

та майстра жанрової картини І.Романчука ( “ З дороги” , “ Лісовий

крає-

вид” ).

У збірках музею є твори українських художників В.Орловського ,

К. Крижицького , П. Левченка , М.Ткаченка , С.Васильківського , М.

Пимоненка , вихованців Петербурзької Академії мистецтв та

Московського училища живопису , скульптури і архітектури.

Кінець ХІХ-початок ХХ ст.- етап дальшого розвитку українського об-

разотворчого мистецтва на шляху до реалізму , народності й

демократиз-

му – репрезентований творами О.Мурашка , Ф.Красицького ,

Й.Куриласа,

І.Труша , О.Кульчицької та інших.З творів Ф.Красицького в музеї

експо-

нується найпопулярніша його картина – “Гість із Запоріжжя”.

Дуже цікава велика колекція творів І. Труша , видатного художника-

реа-

ліста.Краєвиди та етюди , портрети , картини побутового жанру

характе-

ризують його як талановитого , своєрідного майстра.В музеї

експонують-

ся “Портрет Лесі Українки” , “Захід сонця в лісі” , “Дніпро” ,

“Самітня сосна” , “Автопортрет”. Широко й різноманітно представлено

творчість

О.Кульчицікої в галузі графіки , живопису і прикладного мистецтва.

З невеликого зібрання О. Новаківського , засновника художньої

школи у

Львові , слід згадати роботи “Діти” , “Автопортрет” , “Пробудження”

,

“Натюрморт” , що дають уявлення про небуденний талант їхнього

автора.

М.Івасюк – майстер історичного , батального та побутового жанрів-

представлений картинами “В”їзд Б.Хмельницького до Києва” , “Мати” ,

“Біля криниці” , “Автопортрет”. Цікаві також твори популярних

українсь-

ких художників Й.Куриласа ( “Бабуся” , “Бідна жінка” , “Портрет

дружи-

ни” , “На Гуцульщині” ) та А. Манастирського ( “Запорожець” , “Два

приятелі” , “Паламар” ).Обидва вони типові послідовники

реалістичного мистецтва , що переборювало на Західній Україні

всілякі формалістичні

течії.

Експозиція відділу давнього українського мистецтва охоплює

великий

відтінок часу – з ХІ по ХVІІІ ст. В її основі – багата колекція

творів деко-

ративного мистецтва ( метал , різьба по каменю і дереву ,

гаптування ) ,

малярства , графіки , скульптури. У силу історичних умов колекцію

відді-

лу складають в основному твори , що походять із західних областей

Ук-

раїни. Проте вони дають уявлення про основні напрями , течії та

етапи

розвитку українського мистецтва цього періоду в цілому.

Експозицію відділу відкривають знайдені під час археологічних

розко-

пок зразки ужиткового мистецтва Київської Русі та Галицько-Волинсь-

кого князівства. Твори давнього станкового чи монументального

малярст-

ва західноукраїнських земель до наших днів не збереглися. Про них

мож-

на судити лише на підставі скупих даних книжкової мініатюри , литих

бронзових чи різьблених з каменю іконок. Деяке уявлення про стиль

та

іконографічно-композиційні особливості цих видів давнього мистецтва

дають представлені в експозиції мініатюрні ікони: різьблені з

каменю -

“Микола” з Крилоса (ХІІ ст.) , “Спас” із Звенигорода (ХІІІ – ХІV

ст.) ;

литі бронзові – “Спас на престолі” з Поморян (ХІ ст.) ,

“Благовіщення” з

Жукова (ХІІІ – ХІV ст.)

Дві ікони представляють мистецтво ХІV ст.Від того сповненого

триво-

гою і трагізмом часу , коли постійно повторювалися спустошливі

татарсь-

кі набіги і не припинялися напади польсько-литовських та угорських

фео-

далів , до наших днів дійшло дуже мало пам’яток культури.Серед них

од-

не з чільних місць займає ікона “Юрій Змієборець” із Станилі. Її

лаконіч-

на , площинно потрактована , скупа на кольори композиція символічно

передає боротьбу добра зі злом , правди з кривдою.Кінцем ХІV ст.

датується монументальна ікона “Преображення” з Бусовиська.

Значно ширше представлене в експозиції малярство ХV ст. , якому

при-

таманні бережне дотримання давніх іконографічних канонів і стилю ,

під-

несеність художнього образу , витонченість кольорових

поєднань.Видат-

ною пам”яткою цього періоду є ікона “Архангел Гавриїл” з

Дальови.Вона

привертає увагу вишуканістю колористичного рішення , досконалою ком-

позицією.

Другою половиною ХV – початком ХVІ ст. датуються ікони “Панток-

ратор” з Милика , “Архістратиг Михаїл з діяннями” та “Цар Давид” з

Да-

льови , “Микола” із Здвиження , “Василій і Петро” з Лисятич.Вони ви-

діляються насиченістю кольорів , чіткою графічною виразністю основи

,

деяким захопленням декором.В останніх двох іконах наявні готичні

еле-

менти.

Розвиток мистецтва ХVІ ст. проходив під впливом гуманістичних

ідей

та мистецької культури Ренесансу.Цьому сприяли широкі міжнародні

торговельні та культурні зв”язки , пробуджене самоусвідомлене

почуття

людської гідності.

До класичних зразків українського малярства ХVІ ст. належить

викона-

на у мажорних кольорах ікона “Різдво Христове” з Трушевичів. Чимала

колекція творів живопису , декоративної різьби , старовинної

скульптури,

книжкової мініатюри широко ілюструє бурхливий розвиток українського

мистецтва ХVІІ – ХVІІІ ст. , обумовлений боротьбою українського

наро-

ду за соціальне і національне визволення та воз”єднання України з

Росі-

єю , поширенням гуманістичних та демократичних ідей.

Від іконописних сюжетів художники ХVІІ ст. переходять до

реального

відтворення образів та навколишньої дійсності. Канонічні сюжети

вони

починають трактувати як світські жанрові сцени , канонізованим

образам

надають рис живої людини , з цікавістю передають її реальне

оточення ,

предмети побуту , життєві ситуації. Художники знайомляться з

анатомією

людського тіла , намагаються об’ємно трактувати форму предметів ,

ово-

лодівають таємницями лінійної перспективи та передачі простору ,

почи-

нають застосовувати олійну техніку , що набагато розширювало можли-

вості зображувальних засобів.При цьому використовуються і

традиційні прийоми , особливо декоративного характеру.Великого

розвитку набуває

світський живопис , зокрема портрет.

Яскраву сторінку в історії українського мистецтва займає

творчість на-

родних художників , які зображали своїх сучасників , відомі

історичні по-

дії або просто звичайні життєві сцени.В лаконічній , але дуже

виразній

формі , з певною професійною майстерністю , поєднаною з наївністю

об-

разу , вони створювали надзвичайно оригінальні мистецькі твори.У

ХVІІІ

ст. на сході України великої популярності набуває картина з козаком

Мамаєм , який уособлював народного визволителя.Відбиття у народній

творчості знайшов і гайдамацький рух ( зображення ватажків

повстання

Івана Гонти , Хоми – осаула житомирського ).У другій половині ХVІІІ

ст.

спостерігається інтерес до образу простої людини , селянина.Таким

зраз-

ком народної картини кінця ХVІІІ ст. є “Відпочинок орача”.Виконана

в

плані наївного реалізму , вона з любов’ю і теплотою відтворює образ

се-

лянина-трудівника.

В експозиції відділу широко представлено художнє оформлення руко-

писної та друкованої книги ХІV – XVIII ст. У книжних мініатюрах

знайш-

ли продовження мистецькі традиції Київської Русі і Галицько-

Волинсько-

го князівства.

Цікавою пам”яткою кінця ХV ст. є “Євангеліє” з Галича , яке

відзна-

чається прекрасним каліграфічним почерком майстра та елементами на-

родної творчості в мініатюрах.

Важливий розділ в експозиції давнього мистецтва займає

скульптура.

Відкриває його декоративне різьблення по каменю часів Галиціко-

Волин-

ського князівства ( фрагменти архітектурного декору з Крилоса ) і

вико-

нана з каменю голова юнака у княжій шапці з Унева ( ХV ст.) –

найдавні-

ший зразок скульптурного зображення в колекції музею.Про монумен-

тальний , дещо узагальнений стиль скульптури ХVІ ст. дають уявлення

невелика фігурка жіночої постаті у мантії та суцільно золочена

постать у

царській короні.

Чимала кількість зразків декоративної різьби по дереву ХVII-XVIII

ст.

дає змогу простежити розвиток і цієї галузі українського

мистецтва.Ран-

ній період представляють царські врата (XVII ст.) з Новоселиці.

Застосо-

вана у них плоска й ажурна різьба виконана в традиціях

Ренесансу.Про

мистецький рівень різьблення кінця XVII ст. дає уявлення вівтарик

(1696) із Загоровського монастиря на Волині. В основу композиції

його

ажурної золоченої різьби покладено поширений на той час декоративно-

символічний мотив – виноградну лозу. Приблизно тим же часом , що й

вівтарик , датується різьблений з суцільного пня свічник.XVIII

ст.предс-

тавляють царські врата (1716 ) з Могильниці і врата ( середина

XVIII ст.)

із Станіславщини ( тепер Івано-Франківська область ).

У XVI – XVIII ст. на Україні значного розвитку набуває художня

оброб-

ка металу. Одним з відомих її центрів був Львів. В експозиції в

основному

представлені зразки техніки карбування , у яких традиційні

іконографічні

зображення поєднуються з орнаментальними мотивами.

Музейна колекція малярства , графіки й скульптури ХІХ – початку

ХХ ст. представляє творчість майже всіх видатних митців , які

працювали

тоді на українських землях.Побудована за історико-хронологічним

прин-

ципом , вона дає досить повне уявлення про українське мистецтво

цього

періоду , розкриває ті зміни , які залежно від історико-політичних

та со-

ціально-економічних умов відбувалися в процесі його розвитку.

Одночасно колекція яскраво виявляє тісний зв’язок українського

мис-

тецтва та мистецтва інших народів.

В силу історичних умов в експозиції відділу ширше представлені

твори західноукраїнських художників.Це дає можливість докладно

вивчити

своєрідні риси та особливості мистецтва західних земель України ,

озна-

йомитися з художніми течіями , напрямками , зумовленими специфікою

суспільного і культурного життя українського народу , що перебував

під

владою Австро-Угорщини , а пізніше – буржуазної Польщі.

Складні суспільно-політичні процеси ХІХ – початку ХХ ст. значно

вплинули на розвиток мистецтва , на його ідейну та стильову

еволюцію.

Під впливом визвольного та революційного руху , демократичних ідей

в

українському мистецтві першої половини ХІХ ст. посилюється боротьба

за реалізм. Ця тенденція найбільше проявилася у мистецтві східних

земель України.

Уже в першій половині минулого століття в українському малярстві

чіт-

ко окреслюються окремі його жанри – побутовий , історичний , пейзаж-

ний.У нову фазу розвитку вступив поширений раніше портретний жанр,

який остаточно пориває з іконописними традиціями і повністю

спираєть-

ся на реалістичні живописні засади.

Серед унікальних колекцій музею особливе місце займає зібрання

творів народного мистецтва. Експозицію відділу , яка розміщена у

трьох залах ,

складають рідкісні зразки народного мистецтва.Тут широко

предсталені

художня кераміка , різьба по дереву , ткацтво , килимарство ,

вишивка ,

художня обробка металу , скло , настінний та писанковий розпис

тощо.

Весь цей матеріал не тільки демонструє багатогранність художньої

твор-

чості народу , розкриває її суть , а й дає можливість відтворити

історичну

картину розвитку народного мистецтва.

Відкривають експозицію відділу зразки найдавнішого народного мис-

тецтва.Саме до них належить виставлений тут глиняний посуд , який

знайдено під час археологічних розкопок на території західних

областей

України. Він свідчить про те , що вироби з глини були поширені на

цих

Землях ще в епоху неоліту.

Велика колекція керамічних виробів представляє майже всі основні

центри гончарного виробництва , що існували на Україні протягом

XVIII – XX ст. Тут і розписані глечики , горщики та миски з

Київщини ,

і вироби тиквовидної форми з Галичини та Поділля , і яскраво

розмальо-

вані іграшки з Бойківщини й Волині.Серед них виділяються

оригінальніс-

тю витвори народних умільців Прикарпаття і Підкарпаття.

Окремий розділ в експозиції відділу складають твори народних

різьбя-

рів. Віддавна на Україні різьба по дереву широко використовувалася

в ар-

хітектурі. Передаючи з покоління в покоління художні навички ,

народні майстри , імена яких здебільшого залишилися для нас

невідомими , збері-

гали й збагачували національні традиції самобутньої дерев”яної

пластики.

Їх вироби , що витримали випробування часом , і сьогодні вражають

гля-

дача гармонією і благородством.

Протягом багатьох століть Україна славилась і таким ремеслом ,

як ху-

дожня обробка кістки. Про високий рівень цього виду народного мис-

тецтва свідчить невелика колекція порохівниць з рогу ( XVII – XIX

ст.)

роботи київських , волинських та гуцульських умільців.

Музей і далі зростає. Добудовуються приміщення , розширюються

екс-

позиційні та фондові площі , створюються нові філіали ,

збагачуються

колекції.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1.Скарби музеїв України “ Львівський музей українського мистецтва”.

2.В.Е.Арофікін “ Львівський музей українського мистецтва”.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

Львівський Державний Коледж

Харчової та Переробної промисловості

Р Е Ф Е Р А Т

НА ТЕМУ : “ ЛЬВІВСЬКИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА”

Виконала ст.гр ХМК-3с

Патляковська І.І.

ЛЬВІВ - 2000