РУБРИКИ

Основні характеристики клімату Закарпатської області

   РЕКЛАМА

Главная

Зоология

Инвестиции

Информатика

Искусство и культура

Исторические личности

История

Кибернетика

Коммуникации и связь

Косметология

Криптология

Кулинария

Культурология

Логика

Логистика

Банковское дело

Безопасность жизнедеятельности

Бизнес-план

Биология

Бухучет управленчучет

Водоснабжение водоотведение

Военная кафедра

География экономическая география

Геодезия

Геология

Животные

Жилищное право

Законодательство и право

Здоровье

Земельное право

Иностранные языки лингвистика

ПОДПИСКА

Рассылка на E-mail

ПОИСК

Основні характеристики клімату Закарпатської області

В розподілі опадів по місяцям немає чіткої залежності. По середнім декадам опадів за багаторіччя, сума опадів за холодний період практично вдвічі менша від суми опадів теплого періоду. В окремі роки саме в холодний період внаслідок дуже сильних дощів 2,5 – 3,5 місячної норми формуються високі паводки.


1.4.3 Сніговий покрив

Сніговому покриву належить одна з ведучих ролей у формуванні клімату зимового сезону. Він зберігає грунт від глибокого промерзання і цим сприяє всмоктуванню талих вод на весні. Значний вплив сніжний покрив має також на температурний режим холодного періоду року. Навесні тепле повітря над сніжною поверхнею охолоджується за рахунок витрати тепла на танення снігу, внаслідок чого виникає снігова інверсія. Сніжний покров характеризується висотою, щільністю та запасом води в снігові. Важливим показником також є дата появи та сходу снігового покриву, утворення та руйнування стійкого снігового покриву, кількість днів з сніговим покривом.

Середня дата утворення снігового покриву в м. Ужгород припадає на початок грудня ( табл. 1.5). Середнє квадратичне відхилення дат появи снігового покриву складає 15 днів. Один раз в 20 років сніговий покров може встановлюватись до 10 листопада, або після 28 грудня.

Строки появи снігового покриву в М. Ужгород сильно коливаються з року в рік в залежності від характеру погоди і особливостей циркуляції перед зимового періоду. Період між випадінням першого снігу і утворенням стійкого снігового покриву називається перед зимовим, він продовжується в середньому 24 дні. В ранні зими стійкий сніговий покрив утворюється на 40 днів раніше середньої дати, в пізні зими на 40 днів пізніше. Різниця між настанням найбільш ранньої (13 листопада 1983 р.) і найбільш пізньої ( 6 лютого 1956 р.) дати стійкого снігового покриву може складати три місяці. В теплі малосніжні зими з довгими відлигами обумовленими адвекцією тепла, коли сніжний покрив практично повністю тане, потім знов утворюється, інколи спостерігаються два періоди з стійким сніговим покривом.

На низинних територіях басейну р. Уж переважають зими м’які і відносно теплі з незначним і недовгим сніговим покривом. Навіть в холодні і багатосніжні зими періоди стійкого покриву не перевищують одного місяця.

Максимальна висота снігового покриву за роки спостережень 1946 – 2008, на низині досягала 70 – 90 см., в лютому 1999 р.

За зиму сніговий покрив може утворюватись і сходити в середньому 5 – 7 разів, за зиму 1951 – 1952 рр. він сходив і утворювався 10 разів. Зима 2006 – 2008 рр. була практично безсніжною в низинній частині області.

Повністю сходить сніг, загалом, в другій декаді лютого, при сніжних зимах в кінці лютого – початок березня.


Таблиця 1.5 Дати появи і сходи снігового покриву ті імовірність появи і сходу снігового покриву

Найбільш рання дата

Зима (роки)

Середня дата

Імовірність %




5

10

20

30

40

Поява снігового покрову

06.11

1986 - 1987

04.12

10.12

14.12

22.11

27.11

30.11

Сходження снігового покрову

23.12

1971 - 1972

09.03

08.02

18.02

26.02

01.03

04.03

Імовірність %


Найбільш пізня дата

Зима

(роки)

50

60

70

80

90

95



Поява снігового покриву

04.12

07.12

11.12

16.12

22.12

28.12

12.01

1985 - 1986

Сходження снігового покриву

10.03

15.03

18.03

23.03

27.03

02.04

28.04

1981 - 1982


Середня висота снігового покриву по району складає 15 - 20 см.

Максимальні снігові запаси формуються в основному, в лютому, коли спостерігається найбільша щільність снігу. Середні снігові навантаження в низинній частині області складають 30 кг / м. кв., максимальні – 138 кг/м. кв. (лютий 1999 р.).

Зими в передгірній частині області характеризуються більш значним сніговим покровом по висоті і по тривалості, ніж в низинних районах. В передгірній області (Перечинський р-н, в/п Зарічево, в/п Сімер) стійкість снігового покрову, в середньому, встановлюється в середині грудня, сходить в першій декаді березня. В теплі і малосніжні зими, внаслідок частих відлиг, стійкий сніговий покрив інколи не встановлюється.

В передгірній частині району, тривалість снігового покриву невелика, за зиму може бути декілька відлиг з дощами. Сніжний покрив сходить, в середньому, в кінці третьої декади лютого, при сніжних зимах в першій, в окремих випадках, в другій декаді березня.


Таблиця 1.5.1 Висота снігу для різних років.

Характеристика зими

Висота снігового покриву, см.

Роки

Передгірна зона

гірська

високогір’я

Багатосніжна

50 - 70

 70 - 140

 120 - 180

1998 - 1999

Середньосніжна

30 - 50

50 - 70

 60 - 180

2005 - 2006

Малосніжна

До 20

До 30

40 - 100

1997 - 1998


Стійкий сніговий покрив тримається, в середньому, 45 – 50 днів.

Середня висота снігового покриву за зиму складає 20 – 30 см., максимальна 70 – 95 см. ( 1999 р.).

Найбільша висота снігового покриву і найбільші запаси снігу спостерігаються в кінці січня і в лютому. Максимальні снігові навантаження відмічені в 1999 р. – 166 кг/м. кв. ( за період 1948 – 2008 рр.).

Стійкий сніговий покрив в гірських районах ( В. Березнянський р-н, в/п Жорнава) встановлюється, в основному, в другій половині лютого, в суворі зими, інколи, в першій, на високогір’ї в кінці лютого, або на початку грудня. Сходить в другій – третій декаді березня, на високогір’ї – в середині, або в кінці квітня, на північних схилах, в районі високогір’я – інколи, при суворих сніжних зимах, в першій декаді травня. В багатосніжні зими висота снігу досягає 70 – 80см., середня з максимальних – 100 см.,, максимальна 164 – 184 см. Найбільша висота снігу накопичується в горах в кінці січня – початок березня. Максимальні снігові запаси формуються в третій декаді лютого, коли спостерігається найбільша щільність снігу.

Середні снігові навантаження в гірських районах складають 73 кг/м. куб ( за період 1965 – 2005 рр.), максимальні – 218 кг/м. куб. (1999р.).

В теплі зими часті відлиги зменшують висоту снігового покриву.


1.4.4 Вітер і вологість повітря

Режим вітру безпосередньо пов’язаний з розвитком макропроцесів, що відбуваються в атмосфері, залежить від значення баричного градієнту і має сезонні коливання на протязі року. На характер вітру впливають орографія, яка приводить до деформації повітряних мас, зменшує швидкість і змінює напрямок вітру. Особливу роль в режимі вітру на гідрометеорологічній станції відіграють висота та захищеність її по відношенню до переважаючого повітряного потоку, а також шерховатість підстильної поверхні. Ужгород в основному знаходиться під дією азорського і сибірського антициклонів і переміщення циклонів з Атлантики і Середземномор’я.

Вологість повітря є однією з важливих характеристик клімату і погоди. Від неї залежить інтенсивність випаровування з поверхні ґрунту і водоймищ, транспірація вологи рослинам, виникнення заморозків, утворення туманів. Основним фактором, визначаючим режим вологості є атмосферна циркуляція. Найбільш вологе повітря поступає на територію Закарпаття у всі сезони року з Середземного моря і з Атлантики. Сухе повітря приходить із районів Арктики і центральної частини Азіатського материка. Таким чином повітряні маси в даному районі при одній і тій же температурі повітря будуть вміщувати різну кількість водяного пару, в залежності від місця формування повітряної маси.

Напрямок вітру і його швидкість в низинній частині області залежать від сезонного розподілу баричних систем і взаємодії між ними, а в приземному шарі також і від особливостей підстильної поверхні.

Кліматичні характеристики вітру приводяться за багаторічними даними вітрових характеристик авіаметеорологічної станції Ужгород для Ужгородського району.

В холодний період (листопад - березень) року переважають (27-42 %) південно – східний вітер, який пов’язаний з розповсюдженням відрогів сибірського антициклону. Захищеність Закарпатської низини, вчасності міста, визначає м’якість клімату цього району, гірська система Карпат захищає від північних і північно – східних вітрів.

В літній період, при сильних грозах, низинній частині області, при переміщенні через область дуже активних холодних з хвилями, атмосферних розподілів (фронтів), відмічаються інколи дуже сильні шквалисті вітри локального характеру (вітрові вихрі) з невеликою тривалістю (від 5 до 20 хв.) швидкість якого місцями досягає до 28 – 30 м/с., з поривами до 35 м/с., який класифікується як сильний. Такі випадки повторюються, приблизно, один раз на два – три роки.

Сильний вітер (більше 15м/с) спостерігаються в низинній частині області в середньому, 5 днів в році; частіше навесні і влітку, менше – в осінній період.


Таблиця 1.6.1 Середньомісячна і річна швидкість вітру, м/с

I

II

III

IV

V

VI

VII

VIII

IX

X

XI

XII

рік

2.0

2.2

2.6

2.6

2.3

2.3

2.2

1.9

2.0

2.1

2.2

2.0

2.2


Таблиця 1.6.2 Імовірність швидкості вітру по градаціям (% від загального числа випадків)

0-1

2-3

4-5

6-7

8-9

10-11

12-13

14-15

16-17

>18-20

43.0

27.2

17.3

7.1

1.9

1.0

0.9

0.7

0.5

0.4*

*0,4 – 4 рази за 10 років.


Таблиця 1.6.3 Середнє число днів з середньою швидкістю вітру

Швидкість, м/с

I

II

III

IV

V

VI

VII

VIII

IX

X

XI

XII

рік

≥10

2.7

3.2

4.0

6.1

4.6

4.4

3.5

2.8

2.8

2.7

2.7

2.9

42.4

≥15

0.5

0.4

0.5

0.8

0.6

0.3

0.4

0.5

0.1

0.1

0.2

0.2

4.6

≥25



0.01

0.01

0.01

0.02

0.03






0.08


Передгір’я області.

До передгірних районів області відносяться В. Березнянський, Перечинський р-н.

Напротязі року в В. Березнянському районі (долина р.Уж) переважають вітри північного, північно-західного і південного напрямку. Вони віють в основному по довжині річних долин. Вітрові характеристики, по даним метеостанції В. Березний є репрезентативними до Перечинського району.

Середня річна швидкість вітру в передгір’ї 1.3 м/с. Навесні швидкість вітру трохи більша, ніж в літній період (таблиця 1.6.4).

Найбільша швидкість вітру спостерігається вдень.

На штиль, в середньому по В. Березнянському і Перечинському районах за рік припадає 50% від всіх випадків, а також на вітри менше 5 м/с.

Вітер зі швидкістю > 25 м/с відмічається 1-2 рази на 10 років.


Таблиця 1.6.4 Середня місячна і річна швидкість вітру, м/с. (висота флюгера 15 м.).

I

II

III

IV

V

VI

VII

VIII

IX

X

XI

XII

рік

1.1

1.3

1.6

1.9

1.6

1.5

1.4

1.2

1.1

1.1

1.2

1.1

1.3


Таблиця 1.6.5 Середнє число днів з різною швидкістю вітру

Швидкість, м/с

I

II

III

IV

V

VI

VII

VIII

IX

X

XI

XII

рік

≥10

2.7

3.2

4.0

6.1

4.6

4.4

3.5

2.8

2.8

2.7

2.7

2.9

42.4

≥15

0.3

0.4

0.5

0.7

0.3

0.1

0.3

0.4

0.1

0.1

0.2

0.1

3.5

≥25

0.01



0.01

0.01

0.02

0.03






0.08


Таблиця 1.6.6 Повторюваність (%) напрямку вітру та штилів.

Місяць

Пн

Пн-Сх

Сх

Пд-Сх

Пд

Пд-Зх

Зх

Пн-Зх

Штиль

І

1.9

7.1

11.9

38.7

10.0

3.2

4.5

12.7

33.5

ІІ

11.8

9.0

15.5

32.5

8.9

4.3

5.8

12.2

25.9

ІІІ

11.4

11.6

14.7

26.8

11.2

5.7

5.6

12.9

17.7

І V

14.6

13.3

13.9

21.7

11.0

6.4

5.9

13.1

14.6

V

12.7

17.0

14.3

19.4

11.2

6.0

7.5

11.9

16.7

14.4

17.8

14.2

15.0

9.5

6.6

7.9

14.6

20.9

VІІ

15.3

16.3

12.4

15.3

10.9

6.7

7.7

15.4

22.6

VІІІ

15.8

16.7

14.1

15.3

11.5

7.0

7.3

12.4

26.2

ІХ

12.4

13.4

14.1

24.0

13.5

5.4

5.5

11.7

27.1

Х

10.4

9.1

14.5

31.7

14.1

4.9

5.1

10.2

26.5

ХІ

7.9

7.0

13.8

42.0

14.1

3.0

3.8

8.3

23.5

ХІІ

9.7

6.0

12.1

39.6

15.2

4.0

3.5

10.0

26.8

РІК

12.4

12.2

13.9

26.4

11.8

5.4

5.9

12.1

23.5


Вологість повітря характеризується станом насичення повітря вологою в процентах, при даній температурі і є хорошим показником "сухості" клімату. Фізико – географічні умови території Закарпаття, велика кількість опадів зумовлюють високу вологість повітря. Середня річна вологість повітря складає 74%, максимальна в зимні місяці – 81 – 84%, мінімальна навесні – 65 - 68%. Дні, коли відносна вологість понижується до 30% і нижче, називаються "сухими"; в середньому році, в низинній частині області буває 13 – 17 таких днів. Практично "сухих" днів не буває в листопаді, грудні. Найбільша кількість "сухих" днів спостерігається в квітні місяці, в середньому 5-6 днів, в травні і червні.


Таблиця 1.7 Середня місячна і річна відносна вологість повітря, в %

I

II

III

IV

V

VI

VII

VIII

IX

X

XI

XII

рік

83

81

72

65

66

68

68

70

72

75

81

84

74


Утворення високої вологості на протязі року в передгір’ї області обумовлює залісеність території, більшу кількість опадів. Середня річна вологість повітря – 77 – 82%, найбільша – 86% (грудень), найменша – 69% (квітень). Сухих днів в році буває, в середньому, 10 – 12. Як і по всій області найбільше таких днів буває в квітні і травні.


1.5 Підземні води


В Закарпатті водоносним є шар гальки і пісків, перекритих з поверхні суглинками і глинами. В передгір’ї – вулканічні і туфогенні утворення. Потужність алювію збільшується в південо – західному напрямку і в центральній частині впадини (Чоп - Мукачевська) досягає 106 м. Крівлею алювіальних водоносних порід в більшості є глини потужністю 2-5 м., інколи досягають 15 м.

В основі водоносної товщі горизонту на рівнинній частині впадини залягають глини і гальки., в передгірях – вулканічні і туфогенні утворення гутинської світи, піщано – глинисті і туфогенні відкладення ільницької світи.

Глибина залягання підземних вод на рівнинній частині впадини коливається від 1.0 до 7.0 м. В передгір’ї на ділянках розвитку другої і третьої терас, глибина залягання водоносного горизонту коливається від 0.0 до 20 м. На ділянках розвитку четвертої і п’ятої терас глибина залягання виростає до 25 м. і більше.

Води безнапірні, або з незначним напором (до 2-3 м.); рідко величина напору досягає 10 – 15 м.

Живлення підземних вод відбувається за рахунок інфільтрації атмосферних опадів і під руслових вод річки Уж і її протоків.

В передгірній зоні Вигорлат – Гутинського хребта джерела прісної води приурочені до верхнього шару піщано – глинистих порід і до тріщинуватих вулканічних порід. Вода, як правило, витікає на поверхні струмками. Запаси води в цій зоні незначні, так як наповнення їх відбувається в основному за рахунок інфільтрації атмосферних опадів. Мінералізація питної води від 0.1 до 1 г/л. Вода відноситься до гідро карбонатного класу. В її складі переважають іони НСО3ˉ і Са². Найбільших значень мінералізація та жорсткість досягають в період межені і рівні 203.6 мг/л., і 2.45 мг-єкв./л. В період паводків мінералізація і жорсткість найменша і складає 132.8 мг/л і 1.62 мг-єкв./л.


2. Гідрографія та гідрологічна вивченість


2.1 Характеристика гідрографічної мережі


Гідрографічна мережа р. Уж і її приток відноситься до басейну Дунаю. Протяжність р. Уж в межах Закарпатської області 113 км., загальна довжина 133 км. Площа водозбору в межах області 1582 км2 . Верхня частина басейна р. Уж розміщена на схилах Верховинського і Полонинського хребтів, нижня – на Закарпатській низині.

Основні притоки : праві – р. Уличка (довжина 27 км.), р. Убля (довжина 25 км.); ліві – р. Люта (довжина 47 км.), р. Тур’я (довжина 35 км.).

Ширина р. Уж на верхів’ї близько 1 метра, вниз по течії поступово збільшується до 15 – 30 м., біля м. Ужгород досягає 135 м.; найбільша 2,6 м. Швидкість течії 0,8 – 1,1 м/с, місцями не перевищує 0,1 м/с. Дно нерівне, крупно кам’янисте, гальково - кам’янисте, рідко скельне, нижче смт. Великий Березний часто галькове, біля м. Ужгород і нижче біля берегів замулене, біля с. Кам’яниця вдовж берегів поросле очеретом. До с. Зарічево річка має порожистий характер. Практично по всій протяжності просліджується над заплавна тераса шириною від 50 до 500 м., місцями до 1,5 км. (смт. Великий Березний, висотою 3 – 8 м., з крутим уступом і рівною розораною поверхнею, складеною суглинками.

Заплава переривиста, чередується по берегам, шириною

50 – 150 м., біля с. Зарічево до 1 км.

Русло помірно розгалужене, звивисте (довжина закрутів

0,5 – 1,5 км., ширина перешийків 0,2 – 0,5 км., радіус кривизни

0,2 – 0,5 км), на окремих ділянках пряме.

Річка Уж широкою долиною пересікає Вигорлат – Гутинський хребет, ділячи його на відрізки між м. Ужгород і смт. Перечин на окремі низькогірні масиви. Вона протікає через місто з сходу на захід на рівні 113 м., виходить на Закарпатську низину, перетинає кордон зі Словакією і впадає в р. Лаборець.

По контуру русла – річка помірно звивиста, русло нерозгалужене.

Ширина річки в межах міста в меженний період складає 30 – 60 м., в період паводка 100 – 110 м. Берега річки обривисті, висотою 2 – м., укріплені камяною кладкою, а в центрі міста гранітною набережною. Низькі діляки берегів укріплені дамбами. Дно річки не рівне, гальково – кам’янисте, містами зустрічаються валуни.

Долина річки по формі поперечного профілю в передгір’ї і при виході з нього трапеціовидна. На рівнині права частина долини – трапеціовидна, ліва – не чітко виражена. По конткру в плані долина звивиста, ширина її досягає 3.0 км.

По всій протяжності р. Уж розміщені чотири водомірні поста, на яких проводяться гідрометеорологічні спостереження: р. Уж – с. Жорнава, р. Уж – смт. Великий Березний, р. Уж – с. Зарічево, р. Уж – м. Ужгород.

Річка Уж – с. Жорнава. Пост розміщений в центрі села.

Прилегла місцевість гірська.

В межах заплави спостерігаються виходи джерел.

Пост пальовий, знаходиться на правому березі, оснащений самописцем рівня води типа "Валдай".

На посту прийнята Балтійська система висот, передана нівелюванням IV класу ГМС в 1959 році.

Відмітка нуля поста 328,29 мБС. Річка Уж – смт. Великий Березний. Пост розміщений в східній частині селища, в 2 км. нижче впадіння р. Уличка.

Прилегла місцевість гірська.

Затори льоду до виділених місць не приурочені, утворюються на згинах і перекатах.

На посту прийнята Балтійська система висот, передана нівелюванням IV класу ГМС в 1959 році.

Відмітка нуля поста з 01.01.1982 р. – 196.26 мБС.

Річка Уж – с. Зарічево. Пост розміщений на північній околиці в 5,0 км нижче впадіння р. Люта.

Прилегла місцевість гірська.

Пост розміщений на лівому березі і складається з рейки і самописця рівня води типа "Валдай".

На посту прийнята Балтійська система висот, передана нівелюванням IV класу в 1953 році Львівською геологічною експедицією.

Відмітка нуля поста 154,56 мБС.

Річка Уж – м. Ужгород. Пост розміщений в центрі міста, в 1,9 км нижче впадіння деріваціонного каналу Ужгородської ГЕС.

Навколишня місцевість рівнинна.

Вище поста в 1,9 км розміщена ГЕС, робота якої впливає на режим річки. Вище водомірного поста 400 м. дитяча залізнична дорога ( підтоплюється при рівні 140 см.; в 7,5 км. вище поста при паводках підтоплюється шосейна траса на ділянці Оноківці – Невицьке при рівні 220 см.).

Ґрунти в руслі характеризуються великим різновидами: піщані, піщано – галькові, гальково – кам’янисті (валунні). Русло деформуючеся, річка водною рослинністю не заростає, також не пересихає і не перемерзає. Затори і зажори льоду не спостерігаються, ополонки зустрічаються на перекатах вище поста 0,4 км, нижче 1,5 км. Промивини до визначених місць не приурочені.

Регулюючих озер і водосховищ на річці Уж до замикаючого створу Ужгород немає.

На посту прийнята Балтійська система висот, передана нівелюванням IV класу ГМС в 1957 році.

Відмітка нуля поста 112,38 мБС.

Основними притоками річки Уж на яких є водомірні пости і проводяться гідрометеорологічні спостереження є: р. Люта – с. Чорноголова, р. Тур’я – с. Сімер.

Річка Люта. Довжина 47 км., середній схил 18%0. Утворюється в місці злиття багатьох струмків на північно – східному схилі гори Полонина Руна, впадає в річку Уж на 65 – му км. від гирла, біля залізничної станції Дубриничі. Притока – р. Бачава (лівий берег, довжина 10 км.); крім того в річку впадає 201 притока довжиною 10 км., протяжністю 341 км.

Басейн не правильної овальної форми, розміщений на схилах Полонинського хребта; окремі вершини якого досягають 1482 м. (гора Полонина Руна). Басейн представляє собою гірську країну, сильно розсічену вузькими і глибокими долинами річок і струмків. Складений він давніми кристалевими породами (гранітами і гнейсами), місцями оголеними, перекритими третинними (палеогеними) і четвертинними елювіальними гравіювальними утвореннями. Ґрунти піщанисто – легко суглинисті. Більшу частину басейну займають зрілі хвойні ліси з домішками бука, дерева висотою 20 – 30 м.

Режим річки вивчається на водомірному посту біля с. Чорноголова. Долина слабо звивиста, V-подібна, шириною по дну 30 – 60 м., місцями розширюється до 250 – 300 м., (селище Люта - Чорноголова). Схили випуклі круті і дуже круті, місцями підвісні, представляють собою гряду гірських хребтів, сильно розсічених короткими, але глибокими долинами приток, густо зарослих зрілими хвойними лісами (смереки) з домішками бука, рідше чагарників; місцями вони задерновані або частково розорані. Складе і схили суглинистими і каменистими ґрунтами.

Заплава переривчаста, чергується по берегам, в середньому шириною 20 – 30 м. Поверхня її не рівна, місцями (селища Люта, Чорноголова) пересічена старицями. Складена вона суглинистими, рідко гальковими ґрунтами, заросла луговою і чагарниковою рослинністю, в основному суха і лише біля витоку слабко заболочена. Навесні і влітку заплава затоплюється шаром води 0,5 – 0,8 м.

Русло звивисте, до с. Люта нерозгалужене, нижче зустрічаються невеликі острівці довжиною 20 – 150 м., шириною 10 – 40 м. Русло представляє собою ряд порожистих ділянок; найбільший з них довжиною 1,3 км., шириною 9-13 м., глибиною 0,6 – 1,1 м., швидкість течії до 1,5 м/с., падіння 0,8 м., нерівне валунне дно, розміщений в 0,4 км нижче гирла р. Бистриця.

Швидкість течії змінюється від 0,4 до 1,8 м/с (на порогу), середня 0,9 – 1,2 м/с. Дно нерівне, каменисте, або крупно каменисте, рідше галькове. Берега круті, обривисті, місцями пологі, висотою 2,5 – 5,0 м., в багатьох місцях зливаються зі схилами долин. Берега задерновані, порослі чагарниками.

Річка Тур’я. Довжина 46 км., середній схил 22‰. Бере початок з джерел на південному схилі гори "Остра Гора", впадає в р. Уж на 55 – му км. від гирла. Притоки: р. Звор (правий берег, 29 – ий км., довжина 14 км), р. Туриця (правий берег 85 – ий км., довжина 22 км.), р. Сімерки (лівий берег, 26– ий км., довжина 10 км); крім того, в річку впадає більше 100 приток довжиною менше 10 км., загальна протяжність близько 300 км.

Басейн річки має форму неправильного багатокутника довжиною 30 км., середня ширина – 16 км., найбільша (у верхній частині) 25 км. Розміщений він на відрогах Полонинського хребта. Долина слабо звивиста, V-подібна, на верхів’ї має вигляд ущелини, в середній течії ящикоподібна. Ширина її по дну змінюється від 5 – 20 м. на верхів’ї до 1 км. біля с. Раково, основна ширина 0,2 – 0,5 км. Схили увігнуті, місцями випуклі, в своїй нижній частині вони пологі і помірно круті, потім поступово зливаються зі схилами гір. Вони сильно розсічені долинами мілких приток і балками, складені суглинистими ґрунтами, не рідко оголюються кристалеві породи, що утворюють в окремих місцях підвісні схили.

Заплава, чередується по берегам – переривчаста. Переважаюча ширина її 50 – 200 м, найбільша 0,5 км (вище с. Тур’я Пасіка). Більша частина заплави суха, лугова, в прирусловій частині місцями чагарникова з невеликою кількістю дерев. Поверхня її рівна, в середній течії інколи пересічена пересохлими рукавами. Складена вона суглинистими ґрунтами з домішкою гальки і каміння. В період весняного водопілля і під час літньо – осінніх дощових паводків заплава затоплюється шаром води близько 1,5 м.

Русло слабо звивисте, місцями помірно звивисте (довжина звивин 100 - 300 м.) ширина перешийків 40 – 100 м, радіус кривизни 50 – 150 м, на окремих ділянках прямолінійне, переважно нерозгалужене.

На всій протяжності річка порожиста, біля верхів’я, де схили близько 150‰, має велику кількість перепадів з висотою падіння 0,3 – 0,5м. Між селищами Порошково і Раково інколи зустрічаються галькові і гальково – каменисті осередки довжиною 20 – 50 м, шириною 5 – 8 м. Крім того, чередуючись по берегам, впродовж річки тягнуться галькові та галькові – каменисті приплески шириною від 5 – 15 м в верхній течії до 80 – 150 в нижній.

Ширина річки змінюється від 2 м. (верхів’я) до 35 м (с. Сімер), переважно ширина 10 – 15 м. Глибина річки 0.2 – 0.6 м, найбільша 1.6 м (с. Раково), найменша 0.1 м (в 1.5 км вище с. Тур’я Бистра). Швидкість течії змінюється від 0.1 м/с (с. Раково) до 1.8 м/с (с. Сімер), середня 0.5 – 1.0 м/с. Русло практично не заросле.

Дно нерівне, у верхів’ї кам’янисте, на іншому протязі гальково – каменисте, рідко кам’янисті. Берега круті, обривисті, один берег частково пологий, висотою від 0.2 до 4 м, за часту 0,5 – 1.5 м, місцями зливаються зі схилами долин. Річку використовують як джерело гідроенергії.


Таблиця 2.2 Основні гідрографічні характеристики річок

Водозбір

Річка

Середня висота над рівнем моря, м абс

Площа, км²

Середній схил, ‰

Довжина, км

Середня ширина, км

Густота річної мережі, км/км²

Коефіцієнт звивистості річки

Люта

700

270

2,79

26

10

1,72

1,80

Тур’я

540

467

2,57

30

16

1,55

1,52

Уж

211

2010

7,2

107

30

1,40

1,62

Водозбір

Річка

Коефіцієнт

Площа (%), зайнята

Ассимет-рія

Ширина водоз-бору

Розвиток водороз-дільної лінії

Озера-ми

Болотами, заболоче-ними землями і лісами

Лісами і чагарни-ками

Ріллею

Люта

0,58

0,39

1,39

-

<1

83

<5

Тур’я

-0,84

0,52

2,79

-

-

61

5

Уж

0,77

0,47

1,44

-

-

57

15


2.2 Гідрологічна вивченість


На головній річці Уж розміщено чотири водомірних поста:

р. Уж – с. Жорнава, смт. Великий Березний, с. Зарічево,

м. Ужгород.

На притоках – три водомірні поста: р. Люта – с. Чорноголова; р. Тур’я – с. Тур’я, р. Тур’я – с. Сімер.

Спостереження за водним режимом проводяться більше 30 років (див. таблиці 2.2, 2.3).


Таблиця 2.2 Список гідрологічних постів в басейні р. Уж.

Назва водного об’єкта

Назва поста

Відстань від гирла, км

Площа водозбору, км²

Відмітка нуля поста, мБС

Період дії

Уж

Жорнава

100

286

328,40

1927; 01.01.1946

Уж

В. Беерезний

78

653

196,26

1927;

1946-1988; 1994

Уж

Зарічево

60

1280

154,56

1946

Уж

Ужгород

33

1970

112,38

1989; 1948

Люта

Чорноголова

14

169

255,09

1926; 1946-1988;

1999

Тур’я

Тур’я Поляна

28

98,6

278,46

1965-1988; 1999

Тур’я

Сімер

1.4

464

151,23

1957


Таблиця 2.3 Розподіл постів по величині площі водозбору і періоду спостереження

Назва водного об’єкта

Назва поста

Площа водозбору, км²

Періо дії

Період спостережень (роки)

Тур’я

Тур’я Поляна

98,6

1965-1988; 1999

31

Люта

Чорноголова

169

1926;1946-1988;

1999

50

Уж

Жорнава

286

1927; 01.01.1946

61

Тур’я

Сімер

464

1957;

50

Уж

Великий Березний

653

1927;

1946-1988; 1994

55

Уж

Зарічево

1280

1946

61

Уж

Ужгород

1970

1989; 1948

59

Страницы: 1, 2, 3


© 2000
При полном или частичном использовании материалов
гиперссылка обязательна.