Дослідження режиму опадів у південно-західній частині Одеської області

Дослідження режиму опадів у південно-західній частині Одеської області

Кількість ясних і похмурих днів доповнює зведення про повторюваність ясного, напівясного і похмурого станів піднебіння. На більшій частині території України ясних днів за рік по загальній хмарності налічується 40-45, на південь збільшується до 70, в Криму до 90. У річному ході найбільше число ясних днів спостерігається в липні - серпні. У ці місяці даний показник змінюється від 5 днів в місяць на півночі і північному заході до 15 днів в південних степових районах.

Річний хід кількості похмурих днів протилежний до річного ходу ясних. На Україні число похмурих днів по загальній хмарності змінюється від 100 на побережжі Чорного і Азовського морів до 160 днів в північних районах.

На освіту і розподіл нижньої хмарності земна поверхня впливає більшою мірою, чим на розподіл загальною. По нижній хмарності кількість ясних днів по території змінюється від 80 на північному заході до 140 в південних і південно-східних районах. Число похмурих днів найменше в південних степових районах і на побережжі Морея (50-70), на північ і північний захід воно збільшується до 80-100.

На більшій частині території кількість ясних днів по нижній хмарності більша, ніж похмурих, на 25-40, а на побережжі Чорного і Азовського Морея приблизно наполовину. У теплий період нижня хмарність майже відсутня. Літом похмурих днів по нижній хмарності буває не більше трьох в місяць. У зимові місяці повсюдно половина днів по нижній хмарності буває похмурою.

Добовий хід хмарності в холодний період року виражений слабо. Амплітуда добового ходу по обох видах хмарності взимку найменша (близько 1 балу). У теплий період найбільша хмарність наголошується в другу половину дня (3,0-4,5 балу по нижній хмарності), найменша - вночі. Амплітуда добового ходу хмарності в цей період - близько 3 балів. Найчіткіше виражений добовий хід купчастих хмар. Найбільша їх повторюваність повсюдно на Україні доводиться на післяполудневий час. У нічний час вони відсутні. Купчасто-дощові хмари найчастіше бувають у вечірні години (18-21 ч).

1.6 Мікрокліматичні особливості південно-західної частини України

Серед несприятливих кліматичних явищ для Одещини характерні суховії (гарячі вітри) та пилові бурі (повторюваність - 3-8 днів на рік), грози (20-26 днів), град (2 дні), посухи, на морському узбережжі - тумани (20-30 днів на рік) в основному в холодну половину року. Заметілі відбуваються рідко (грудень - лютий) - 10 днів на півночі області, 5 - у центральній її частині, на півдні вони вкрай рідкі; ожеледь - від 20 днів на півночі до 5 на півдні.

Початком зими вважається перехід середньодобової температури повітря через 00. На півночі області цей перехід здійснюється з 25 листопада по 1 грудня, у центральній частині з 28 листопада по 9 грудня і у південній з 12 по 9 грудня. Продовжується зима в північній частині 95-107 днів, в центральній 86-100 днів, у південній - 60-70 днів. Суворі зими з тривалими і сильними морозами чергуються з помірно теплими чи дуже м’якими зимами, з короткочасними зниженнями температури нижче 00. Помірно теплі зими бувають частіше, ніж суворі чи м’які. При надходженні на територію області повітря із Середземного моря спостерігаються відлиги, коли температура повітря може підвищуватися до 13-220 тепла. Середні дати останнього морозу на півночі області 21 квітня - 1 травня, у центральних районах 15 квітня і на півдні 5-8 квітня.

Часом настання весни вважається стійкий перехід температури повітря через 00. Перехід середньодобової температури повітря через 100 навесні здійснюється в північних і центральних районах 19-24 квітня, у південних 12-19 квітня. Останні весняні заморозки в повітрі відзначені в північних районах у період 5-24 травня, у центральних 5-12 травня, у південних 27-30 квітня; на поверхні ґрунту на півночі області 25-27 травня, у центральних 11-23 травня, у південних 8-15 травня.

Влітку, коли на Чорне море і південь Європи поширюється відріг Азовського антициклону, переважають тривалі періоди спокійної ясної сухої погоди. Мінливість температури повітря в літні місяці значно менше, ніж взимку. Найвища температура буває в липні, серпні і на півночі області складає 37-380, у центральних районах 38-390, на півдні 38-410.

За початок осіннього сезону прийнято вважати час стійкого переходу температури повітря через 150. За середніми багаторічними даними - це друга, третя декада вересня.

Найбільш ранні заморозки на поверхні ґрунту в північній половині області бувають 8-14 вересня, на півдні області 17-22 вересня. Інтенсивність перших осінніх заморозків складає від 0,1 до 3,80 морозу. Перші заморозки в повітрі можуть бути в період з 24 по 28 вересня з інтенсивністю 0,4-2,00 морозу.

Повторюваність помірних та слабопосушливих вегетаційних періодів в області значно більша, ніж вологих та дуже посушливих. З середини осені починається період облогових опадів, характерних для всього холодного півріччя. Найменше опадів випадає в лютому. Кількість днів з опадами за рік становить по області від 204 - на півночі й у центральній частини до 260 - на півдні. Середньорічна сума опадів змінюється в межах області від 610 мм на півночі до 405 мм - на південному сході (південна частина Комінтернівського району). Середньорічна кількість опадів по Одеській області складає 490 мм. Найбільш тривалі опади взимку. Більша частина опадів припадає на теплу пору року і часто випадає у вигляді злив. Відносна вологість повітря становить 85-86% взимку та 62-63% влітку. На морському узбережжі ці показники помірно вищі: 88-90% взимку та 76-78% влітку.

Сніжний покрив в другій декаді грудня, у Болграді в третій декаді. На півдні області більшість зим бувають безсніжними. Сходить сніжний покрив у північній половині області на початку березня, у південній - у другій половині лютого. У дуже м’які зими стійкий сніжний покрив не утворюється.

Найбільше число днів з ожеледдю відзначається на півночі області, але інтенсивність ожеледних відкладень у цілому не велика.

Протягом року буває 36-38 днів з туманом, що спостерігається в основному в холодну половину року. Найчастіше тумани спостерігаються в північній половині області.

Грози спостерігаються переважно в теплу половину року, найчастіше у червні та липні.

Заметілі спостерігаються, в основному, на півночі області. В окремі роки повторюваність заметілей може різко відрізнятися від середніх значень. Заметілі спостерігаються в основному з грудня по березень. Вони бувають, хоча і зрідка, у листопаді і вкрай рідко в квітні.

Середня швидкість вітру по області невелика: у січні її величина змінюється від 4 м/с на півночі до 6 м/с на півдні. У липні - від 2 м/с до 4 м/с. Середня місячна швидкість вітру в області складає 4-5 м/с. Вітер швидкістю 15 м/с і більше найчастіше спостерігається в холодну половину року. Найбільше число днів із сильним вітром 15 м/с.

1.7 Сценарії можливих змін клімату України у XXI ст. Зміни та коливання регіонального клімату

Одним з найважливіших екологічних наслідків глобального потепління, який має високу соціально-економічну значимість, є трансформація поля інтенсивності атмосферних опадів на планеті. Атмосферні опади є основною складовою гідрологічного циклу кругообігу прісної води на Землі. Як відомо, деякі географічні регіони знаходяться у зоні недостатнього зволоження (арідна зона), інші - у зоні надмірного зволоження (гумідна зона). Південні регіони України (особливо південно-східні області та Крим) відносяться до зони недостатнього зволоження. Аналіз трансформації поля інтенсивності атмосферних опадів на території України під впливом глобального потепління необхідно виконати насамперед у напрямі з'ясування того, чи погіршується географічний розподіл атмосферних опадів під впливом глобального потепління, чи навпаки, він стає сприятливішим для різних галузей економіки.

Глобальне потепління до 1 - 2ºС є надзвичайно сприятливим для економіки країни, тому що воно вирівнює поле річної кількості атмосферних опадів на території України: у південно-східних регіонах річна кількість опадів підвищується на 10 - 15%, а в північно-західних - знижується на 5 - 10%. Щоправда, дещо іншою була місячна кількість опадів. Для тих регіонів і місяців, для яких місячна кількість атмосферних опадів не перевищувала 60 - 65 мм, вона знизилась, а для тих регіонів і місяців, для яких місячна кількість атмосферних опадів перевищувала 60 - 65 мм, вона, навпаки, у результаті глобального потепління різко зросла.

Щоправда, проблема реакції поля атмосферних опадів на антропогенне забруднення довкілля і глобальне потепління, особливо для окремих фізико-географічних регіонів планети, таким спрощеним підходом не вирішується, оскільки істотну роль у формуванні атмосферних опадів можуть відігравати також інші фактори, пов'язані або з глобальним потеплінням, або з іншого типу антропогенним впливом на синоптичні пронеси.

Впливом індустріальної діяльності людства на мікрофізичні процесії формування хмар та опадів (конденсацію водяної пари. льодоутворення, коагуляцію) можна знехтувати. З фізичної точки зору ці процеси взагалі не можуть відігравати істотної лімітуючої ролі в утворенні опадів. Земна тропосфера надзвичайно багата природними ядрами конденсації та ядрами льодоутворення. Аналіз великої кількості експериментів з активних впливів на погодні процеси, проведений вченими у різних країнах, показав, що штучне введення у переохолоджені шари хмар досить великої кількості додаткових зародків мікрокристалів льоду підвищує в окремих фізико-географічних регіонах загальну інтенсивність опадів лише на 10 - 20% (вищі оцінки не вважаються статистично значущими).

Процеси взаємної коагуляції крапель хмар (гравітаційної, електричної, турбулентної тощо) та захоплення хмарних крапель частинками опадів є надзвичайно стійкими відносно можливого рівня типового антропогенного забруднення тропосфери, а метеорологічну значимість ідеї щодо лімітуючої ролі поверхнево-активних речовин у процесах конденсації водяної пари на краплях хмар натурні експерименти не підтвердили.

Досить велику частину земної поверхні займають морські акваторії, випаровування води з яких практично нічим не обмежене. Дефіцит вологозапасу в тропосфері у процесах формування атмосферних опадів у загальному випадку також не може бути лімітуючим фактором, крім випадків, коли повітряні маси з інтенсивними атмосферними опадами переміщуються углиб континентів (ефект циркумконтинентальності поля опадів) або розвиваються процеси з катастрофічне високим рівнем інтенсивності опадів (катастрофічні зливи тощо).

Ефект циркумконтинентальності поля опадів, особливості циркуляції атмосфери та вплив різних місцевих факторів якраз і спричинюють різке загальне зниження середньої річної інтенсивності опадів на території України. Середня річна кількість атмосферних опадів в Україні дорівнює ~580 - 600 мм/рік, що на 1/3 менше від середнього рівня для цього широтного поясу значення.

Отже, за останні 100 років у тих регіонах, де річна кількість опадів була малою (південно-східні області, тобто зона недостатнього зволоження), вона істотно збільшилася, а там де вона була відносно високою (північно-західні області, тобто зона надмірного зволоження) - знизилася.

Установлений ефект трансформації поля річної кількості опадів в Україні під впливом глобального потепління є настільки соціальне значимим, що необхідно було знайти додаткове його підтвердження.

Порівняння географічного розподілу аномалій норми річної кількості опадів у епоху оптимуму голоцену і коефіцієнта лінійного тренду річної кількості опадів за останні 100 років підтверджує висновок, що глобальне потепління клімату дійсно спричинює ефект просторового вирівнювання поля річної кількості опадів на території України зі зменшенням річної кількості опадів у північно-західних регіонах країни та підвищенням - у південно-східних.

Цей ефект має властивість "насичення" і в умовах глобального потепління (більшого ніж на 2 - 3ºС) уже проявлятися не буде, про то певною мірою свідчить аналіз трансформації поля опадів на території України в епохи микулинського міжльодовиків'я та оптимуму пліоцену, для яких глобальне потепління клімату досягало кількох градусів. Можливість "насичення" ефекту просторового вирівнювання поля річної кількості опадів різко знижує ефективність методів теорії подібності у побудові сценаріїв можливих кліматичних змін для майбутнього періоду, який перевищує 100 - 150 років. Щодо близького майбутнього (наступні - 100 років) проведені дослідження показують, що з досить високою надійністю можна використати лінійну інтерполяцію між сучасною епохою і епохою оптимуму голоцену.

Складнішою е проблема математичного моделювання впливу порівняно невеликого глобального потепління нижніх шарів атмосфери (на декілька градусів) на трансформацію структури загальної циркуляції атмосфери. Най-катастрофічнішим для України може бути зсув у помірні широти північної периферії поясу субтропічних антициклонів, викликаний глобальним потеплінням, оскільки це може призвести до незворотного процесу спустелювання південних регіонів країни. Такий катастрофічний ефект для економіки України можна очікувати лише тоді, коли глобальне потепління перейде рівень у 2,5 - 5,0ºС, тобто, при збереженні його сучасних темпів, - більше ніж через 500 років.

Наведені результати можуть скласти наукову основу для побудови сценаріїв можливої трансформації кліматичного поля атмосферних опадів на території України у XXI ст. (у разі подальшого глобального потепління).

Глава 2. Методи дослідження режиму опадів південно-західної частини Одеської області

2.1 Використана кліматологічна інформація та її опрацювання

Державна система гідрометеорологічних спостережень національної гідрометеорологічної служби складається із стаціонарних і пересувних пунктів та технічних засобів спостережень: приземних метеорологічних; геліогеофізичних; аерологічних; метеорологічних радіолокаційних; метеорологічних авіаційних та супутникових; агрометеорологічних; гідрологічних (річкових, озерних, морських); спеціалізованих гідрометеорологічних; базових спостережень за хімічним та радіоактивним забрудненням навколишнього природного середовища.

В данный роботі використано приземні метерологічні спостереження Ізмаїльської дунайської гідрометеорологічної обсерваторії, метеорологічних станцій у м. Болграді, м. Вілкове та м. Сарата Одеської області.

Розміщення пунктів державної системи гідрометеорологічних спостережень здійснюється за рішенням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері гідрометеорологічної діяльності з урахуванням необхідності забезпечення всебічного вивчення гідрометеорологічного режиму, рівня забруднення навколишнього природного середовища України, гідрометеорологічного прогнозування і забезпечення.

Обсяг робіт та кількість пунктів спеціалізованих гідрометеорологічних спостережень, що виконуються на замовлення, встановлюються за погодженням із замовниками, для потреб яких виконуються ці роботи.

Програма та обсяги гідрометеорологічних спостережень та порядок проведення вимірювань визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері гідрометеорологічної діяльності.

Матеріали гідрометеорологічних спостережень підлягають обов'язковому державному обліку і державній реєстрації з метою їх узагальнення, збереження і використання.

Суб'єкти гідрометеорологічної діяльності незалежно від форм власності, крім користувачів, в обов'язковому порядку передають матеріали гідрометеорологічних спостережень на зберігання спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері гідрометеорологічної діяльності.

Державний облік, реєстрація і зберігання матеріалів гідрометеорологічних спостережень провадяться галузевим державним архівом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері гідрометеорологічної діяльності.

Свій організаційний початок Гідрометеорологічна служба України бере з 19-го листопада 1921 року, коли Декретом народних комісарів Радянської України була створена єдина українська метеорологічна служба - Укрмет. У грудні 1929 року організований Гідрометеорологічний комітет, до складу якого ввійшли всі метеорологічні та гідрологічні служби, що існували в Україні. З 2005 року Державна гідрометеорологічна служба України функціонує у складі Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. На даний час Гідрометеорологічна служба України налічує більше 1000 пунктів спостережень за станом атмосфери, водних об'єктів і грунтів. Це метеорологічні, аерологічні, агрометеорологічні, воднобалансові, авіаметеорологічні, селестокові, сніголавинні станції, гідрологічні річкові, морські станції і пости, пункти спостережень за забрудненням навколишнього природного середовищща тощо. Більше 5000 спеціалістів високої кваліфікації, справжніх ен¬тузіастів, працюють у складі Служби.

В роботі використано форми (таблиці метеорологічні) ТМ-1. Заповнюють ці бланки працівники метеостанції, це може бути і інженер і технік, згідно "Повчанню гідрометеорологічним станціям і постам" Випуск 3 частина I. Окрім опадів входять такі показники як: температура і вологість повітря, характеристика вітру (напрям і швидкість), атмосферний тиск, атмосферні явища (гроза, сніг і так далі), реєструються зміни температури і відносної вологості повітря, записуються дані по спостереженню за хмарами, також входить визначення метеорологічної дальності видимості.

2.2 Методи оцінювання статистичних характеристик

Статистична обробка даних, оцінка надійності використаних рядів спостережень і точності представлених величин проводилися за допомогою методів математичної статистики [49].

Розрахунок середніх арифметичних (багатолітніх) значень проводився по формулі

(2.1)

де хi - окремі значення елементу, що вивчається;

n - число спостережень.

Мінливість даних елементів (явищ) характеризувалася середнім квадратичним відхиленням окремих значень від середнього багатолітнього, а також коефіцієнтом мінливості (варіації):

(2.2)

Мінливість будь-якого елементу може бути критерієм для оцінки можливих погрішностей у визначенні середнього його значення. Чим більше мінливість елементу, тим більша кількість років спостережень необхідна для набуття середнього значення із заданою погрішністю.

Для оцінки можливих помилок розрахованих середніх значень, обумовлених неоднорідністю періодів усереднювання, проводилося обчислення стандартних µ і відносних σ помилок по формулах

(2.3)

Використовуючи співвідношення (2.3), можна розрахувати можливі помилки середніх величин, задаючи різні значення для значень і тривалості періоду спостережень. За допомогою побудованих за цим принципом таблиць можна вирішити і зворотне завдання, тобто визначити, який період спостережень (років) необхідний для того, щоб отримати середнє арифметичне із заданою погрішністю.

Для деяких елементів визначався характер розподілу даних величин і його відповідність закону нормального розподілу. З цією метою для оцінки емпіричного розподілу використовувалися критерії А.Н. Колмогорова λ и Пірсону χ2.

Критерий А.Н. Колмогорова:

(2.4)

де D - максимальна абсолютна різниця між інтегральними частотами фактичного і теоретичного розподілу;

n - об'єм сукупності.

Критерій Пірсону:

(2.5)

де fi - частота елементу в i-ой градації емпіричного розподілу;

mpi - частота повторюваності для розрахункового теоретичного розподілу.

Розрахованні значення λ и χ2 порівнюються з допустимими λ0 и χ2 0 для заданого рівня значущості. При значеннях λ < χ2 и λ0 < χ2 0 вважається, что эмпиричний розподіл близький до теоретичного розбіжності між ними носять випадковий характер.

Для представлення характеру відхилень кривих розподілу деяких елементів від нормального обчислювалися коефіцієнти асиметрії (Аs, косості) і ексцесу (Е, крутість).

Розрахунок значень коефіцієнта ексцесу проводився по формулі

(2.6)

(2.7)

При нормальному розподілі або близькому до нього коефіцієнти асиметрії і ексцесу наближаються до нуля. При позитивному знаку коефіцієнта асиметрії крива скошена управо, при негативному - вліво. Позитивний ексцес характеризує островерховий розподіл, негативний - плосковерховий.

Для деяких елементів знаходилася залежність мінливості їх повторюваності від відстані між станціями. З цією метою розраховувалися коефіцієнти кореляції г для пар станцій, розташованих на різних відстанях одна від одної, по формулі

а також їх середні квадратичні відхилення:

(2.8)

при r/σr≥ 3 кореляційна залежність вважалася істотною, а при r/уr< 3 - неістотною.

Для деяких елементів були розраховані імовірнісні характеристики або забезпеченість різної їх повторюваності. Як відомо, розрахунки імовірнісних характеристик широко застосовуються при вивченні клімату. Результати розрахунку імовірнісних характеристик для ряду елементів даються у вигляді номограм, які представляють залежність між багатолітніми середніми характеристиками елементу і можливими їх значеннями різної забезпеченості. Користуючись номограмою і знаючи середні багатолітні характеристики елементу, можна легко набути їх імовірнісних значень заданої забезпеченості для різних районів України.

2.3 Приклади використання наявної інформації щодо опадів у південно-західній частині Одеської області

Кількість опадів, райони (ареали) з різною кількістю опадів

За результатами спостережень щодо кількості опадів у південно-західній частині Одеської області отримано наступні результати (табл. .2.1, рис.2.1):

Таблиця 2.1. Щорічна кількість опадів у південно-західній частині Одеської області 1947-2008 рр.

За даними табл. .2.1 середньорічна кількість опадів за населеними пунктами складає: Болград - 483,3 мм, Вілкове -452,5 мм, Ізмаїл - 449,1 мм, Сарата - 459,7 мм (рис.2.1 - 2.4).

Рис.2.1 Щорічна кількість опадів у м. Болград 1947-2008 рр., мм

Рис.2.2 Щорічна кількість опадів у м. Вілкове 1947-2008 рр., мм

Рис.2.3 Щорічна кількість опадів у м. Ізмаїл 1947-2008 рр., мм

Рис.2.4 Щорічна кількість опадів у м. Сарата 1947-2008 рр., мм

Впродовж 1947-2008р.р. у південно-західній частині Одеської області усього випало 114 359,8 мм опадів, з яких за даними метеостанцій: Болград - 29961,7 мм, Вілкове - 28057,5мм, Ізмаїл - 27841,4 мм, Сарата - 28499,2 мм. Тобто за загальною кількістю опади розподілено у майже рівному співвідношенні (рис.2.5).

Рис.2.5 Розподіл загальної кількості опадів впродовж 1947-2008 рр. за населенними пунктами

Характеристики варіації за даними кількості опадів у регіоні впродовж 62-х років, що спостерігаються, наведено у табл. .2.2

Таблиця 2.2. Характеристики варіації кількість опадів у південно-західній частині Одеської області 1947-2008 рр.

***Складові до розрахунку показників варіації наведено у табл. .2.3

За показниками варіації (рис.2.1-2.4):

середньорічні опади у м. Болград - 483,3 мм, Вілкове - 452,5 мм, Ізмаїл - 449,1мм, Сарата - 459,7 мм, разом у регіоні 1844,5мм.;

максимальна середньорічна кількість опадів у регіоні скаладає 795,97 мм; за населеними пунктами: у м. Болград - 773,8 мм, Вілкове - 918,0 мм, Ізмаїл - 792,1 мм, Сарата - 700,0 мм, разом у регіоні 2984,7 мм.;

мінімальна середньорічна кількість опадів у регіоні скаладає 239,1мм; за населеними пунктами: у м. Болград - 247,5 мм, Вілкове - 254,4 мм, Ізмаїл - 150,0 мм, Сарата - 304,5 мм, разом у регіоні 1844,5 мм.;

відхилення окремих значень від середнього рівня в середньому складає складає 23%; найбільших коливань від середньорічного рівня можна спостерігати за метеостанцією у м. Ізмаїл - 26%, найменших у м. Сарата - 21%, по регіону зазначені коливання складають 20%;

відносні помилки спостережень, враховуючи кількість спостережень та мінливість даних й відхилення окремих показників від середнього рівня, значно мегші за стандартний рівень помилки: по м. Болград відносна помилка менша майже вдвічі, по регіону у сім разів;

показник асиметрії найменшим є за показниками по м. Ізмаїл, тобто максимальна кількість даних наближаеться до середнього рівня (коефіцієнт асиметрії дорівнює 0,103), й навпаки, найчастіше від середнього рівня відрізняється кількість опадів у м. Сарата (коефіцієнт асиметрії дорівнює 0,576);

негативний (плоскоповерховий) розподіл спостерігається тільки за показниками у м. Сарата, оскільки має відємне знаяення й дорівнює - 0,165777.

посушливі явища (бездощовий період)

Кількість днів без опадів за результатами спостережень наведено у табл. .2.3., рис.2.6-2.9

Таблиця 2.3. Кількість днів без опадів протягом року у південно-західній частині Одеської області 1947-2008 рр.

Страницы: 1, 2, 3, 4