РПС Одеської області

Сім років Україна виступає на світовій арені, як незалежна європейська країна. Молода держава отримала у спадок громіздку і неефективну постачальну структуру основних виробничих фондів, вичерпання і збідненість доступних родовищ корисних копалин, деградацію трудового і творчого потенціалу кадрів та депресійну корозію в суспільстві.

Народне господарство переживає затяжну економічну кризу, що викликана не тільки труднощами постколоніального розвитку і втратою переходу від командно-адміністративної економіки до ринкової, а й наслідком некомпетентності керівництва та відсутністю цілісної програми стабілізації виробництва яка б відзначалася комплексністю заходів на мікро і макроекономічних рівнях.

Щоб стати рівноправним і рівно спроможним учасником загальноєвропейського процесу інтеграції та раціоналізації України необхідно:
. докорінно перетворити або створити нову економічну систему перейшовши перехідний стабілізаційний період, подолавши спочатку кризу економіки;
. відкритись зовнішньому світові, усунувши бар’єри, що, гальмують торгівельних, науково-технічних і культурних зв’язків з іншими країнами;
. налагодити і зробити активними взаємовигідні економічні зв’язки, насамперед з країнами-партнерами.

Інакше кажучи в Україні має бути створена економічна структура, сумісна з західноєвропейською, здатна функціонувати в одній системі координат.

Розміщення продуктивних сил (РПС) – галузь економічної науки, що вивчає специфічні, просторові аспекти вияву економічних законів. Об’єктом вивчення є продуктивні сили.

Продуктивні сили – це система суб’єктивних (людина) і речових (засобів виробництва) елементів, що виражають активне ставлення людей до природи. У процесі праці освоюються природні ресурси, відтворюються умови існування людей, відбувається соціальний розвиток. Наука про розміщення продуктивних сил вивчає територіальну організацію виробництва, яка обіймає не просто розташування виробництва, але й елемент управління.

Розглядаючи РПС України, то, з одного боку, Україна – одна з найбільших держав світу за економічним потенціалом. Вона займає в Європі друге (після
Росії) місце за територією й шосте за чисельністю населення. За обсягом промислового й сільськогосподарського виробництва всередині 80-х років її можна було порівнювати з Францією, Великобританією, Італією. За такими видами сировини й виробництва, як залізна й марганцева руди, чорні метали, вугілля, електроенергія, металургійне та енергетичне устаткування, цукор, соняшникова олія тощо Україна посідала одне з перших місць у Європі. У нас є висококваліфіковані наукові й виробничі кадри. З іншого боку, продукування національного продукту на душу населення істотно відстає від багатьох розвинутих країн, падає природній приріст населення. Причини такого стану мають соціально-економічний характер, що, загалом беручи, виходить за межі курсу РПС.

1. Населення і зайнятість.

В Одеській області українців 1433 тис. чол. (54,6 % усього населення), росіян – 719 тис. (27,4 %), майже 430 тис. представників інших національностей (18 %): болгар – 166 тис. (6,3 %), молдаван – 144 тис. (5,5
%), євреїв – 69 тис. (2,6 %), гагаузів – 27 тис. (1,0 %), білорусів – 21 тис. (0,8 %).

Демографічна ситуація в області характеризується тенденцією до скорочення загальної чисельності населення, що обумовлена зменшенням рівня народжуваності, від’ємним природним приростом та значним міграційним відтоком за межі області. Розглянемо таблицю природного руху населення:

Таблиця 1. Природний рух населення Одеської області

(у розрахунку на 1000 жит.)
|Роки |Народжуваність |Смертність |Природній |
| | | |приріст |
|1970 |14,2 |10,4 |+3,8 |
|1985 |13,7 |14,4 |-0,7 |
|1991 |12,4 |14,5 |-2,1 |

Продовження таблиці 1.

|1993 |11,2 |16,6 |-5,4 |
|1995 |- |- |-12,7 |

З таблиці ми бачимо, що починаючи з 80-х років Одеська область має від’ємний природній приріст населення і на 1995 рік склав – 12,7%, в тому числі міського – 0,5%, сільського – 12,2%, а в 1998 році звичайно цей коефіцієнт ще збільшився.

За показниками відтворення населення область займає 11-те місце в
Україні з народжуваності, 2-ге – зі смертності і 20-те – за природнім приростом. Показники природного руху населення відрізняються у міській та сільській місцевостях. Але як у містах, так і у сільській місцевості, коефіцієнт природного приросту негативний. Всі райони області мають від’ємний приріст населення. Лише у м. Одесі, Бєлгород-Дністровському приріст населення додатній.

На стан народжуваності і смертності в будь-якому суспільстві впливає комплекс соціальних, економічних, природних та інших умов. Один з основних факторів, що визначає природний рух населення – його вікова і статева структура.

Одеська область характеризується вкрай несприятливою віковою структурою населення. З 80-х років, в області спостерігається процес старіння населення. Середній вік чоловіків за останні 15 років зріс від 34 до 36,1 року, жінок – з 41 до 42 років. Щодо статевої структури, то у Одеській області 45% населення – чоловічої статі.

У формуванні населення області провідну роль, як уже зазначалося, відіграють міграції. Масштаби переміщення населення із сіл в міста – найбільші в країні. Основні ж напрямки виїзду населення за межі області –
Київська, Вінницька, Хмельницька та Чернівецька області.

Міграційні процеси суттєво торкаються і динаміки основного джерела формування трудових ресурсів – населення в працездатному віці. Трудові ресурси області складають 913 тис. чол. (48,7%). Таблиця 2 вміщує дані щодо розподілу працюючих в основних галузях народного господарства.

Таблиця 2. Структура зайнятості працездатного населення
|Назва галузі |Кількість працюючих |Частка від |
| |(тис. чол.) |заг. Кількості|
| | |(%) |
|Промисловість |310 |23 |
|Будівництво |55 |3 |
|Сільське господарство |265 |19 |
|Лісове господарство |3 |0,3 |
|Транспорт та зв’язок |233 |18,3 |

Продовження таблиці 2.

|Освіта, культура, наука |96 |10,5 |
|Охорона здоров’я, фізична | | |
|культура, спорт та соціальне |57 |3,2 |
|забезпечення | | |
|Житлово-комунальне господарство та| | |
|побутове обслуговування |23 |1,5 |
|Інші |331 |23,2 |

В перспективі, за даними ради по вивченню виробничих сил України, спостерігатиметься значне скорочення кількості працюючих в таких матеріальних галузях як сільське господарство, промисловість, будівництво.
На виконання обласної Програми зайнятості населення у 1998 році вживалися заходи щодо поліпшення становища на ринку праці та захисту не конкурентноздатної категорії незайнятого населення. За рік працевлаштовані
15,1 тис. чоловік (130% до передбачених Програмою), виконували оплачувані громадські роботи 7,7 тис. чол. (139%), пройшли профнавчання 4,3 тис. чол.
(119,9%), надано профконсультаційних послуг 58,6 тис. чол. (116%).

Проте на зареєстрованому ринку праці в 1998 році продовжувалась тенденція зростання обсягів безробіття. Кількість громадян, яким надано статус безробітного, порівняно з минулим роком зросла в 1,33 рази і становила на початок 1999 року 29,5 тисяч чоловік. Рівень зареєстрованого безробіття за 1998 рік збільшився на 1,01 процентних пункта і на 1 січня
1999 року становив 3,2% працездатного населення працездатного віку. З державного фонду сприяння зайнятості населення на допомогу по безробіттю витрачено 5,8 млн. грн.

Працевлаштування незайнятих громадян стримується скороченням потреби в працівниках на підприємствах області та прихованим безробіттям. З метою попередження масового некерованого безробіття в 1998 році в області розроблені та затверджені на сесіях обласної, районних, міських рад регіональні та обласна Програми зайнятості населення на 1999 рік.

Середньомісячна заробітна плата одного працюючого за січень-листопад
(без сільського господарства) в області становила 129,8 грн., що на 5,6% більше, ніж у відповідному періоді минулого року, в листопаді – 130,6 грн.
(на 1,3% більше, ніж у листопаді 1997 року). Незважаючи на постійний контроль за виплатою зарплати, застосування натуральних форм виплати, в області заборгованість із зарплати працівникам закладів соціальної сфери порівняно з початком року збільшилась в 2,6 рази. На 01.12.1998 р. вона становила 18,7 млн. грн. Особливо складне становище спостерігається в галузі сільського господарства. Станом на 10.12.1998 р. заборгованість із виплати заробітної плати склала 132 млн. грн. і зросла в порівнянні з початком року в 1,6 рази.
В області склався багатогалузевий промисловий комплекс, провідне місце в якому належить харчовій та легкій промисловості, машинобудуванню та металообробці, промисловості будівельних матеріалів.

За вартістю валової продукції на першому місці стоїть харчова промисловість, на другому – машинобудування, на третьому — легка.

На території області кількість промислових підприємств на самостійному балансі складає 434 підприємства. З них електроенергетика – 8, паливна промисловість – 1, Чорна металургія – 5, хімічна і нафтохімічна –
17, машинобудування та металообробка – 108 з них машинобудування – 66 та інші.

В області споруджені теплові електростанції, працює нафтопереробний завод – в Одесі, який виробляє моторне і дизельне паливо, гас, бітум, мастила тощо.

На території області є гірничодобувна промисловість. Видобувається залізна руда, яка готується і транспортується на маріупольські металургійні заводи. В Одесі є сталеплавильний завод та окремі ливарні цехи на інших підприємствах Одеси.

Є окремі судноремонтні заводи в Одесі. Виділяється Одеський завод великого кранобудування, що виготовляє дизельні крани вантажністю до 100 т,
Одеський автоскладальний завод (причепи, напівпричепи, фургони).

Сільськогосподарське машинобудування представлене Одеським заводом, який робить – тракторні плуги, запасні частини й обладнання для сільськогосподарських машин.

Верстатобудування зосереджено в Одесі – два заводи, що продукують універсальні верстати та верстати з ЧПУ.

2. Промислові потенціали та матеріально-енергетичні ресурси.

Виробництво кіноапаратури зосереджено на Одеському заводі "Кінап", поліграфічне машинобудування, світлокопіювальні й електронно-гравірувальні автомати – в Одесі.

Хімічна промисловість працює здебільшого на власній сировині (ропі, солях озер і лиманів), частково використовує привізну. Найбільші підприємства – Одеський суперфосфатний, Одеський хіміко-фармацевтичний та фарбовий.

Промисловість будівельних матеріалів не досить розвинена, у значних кількостях видобувають лише вапняк-черепашник, на заводах виготовляють залізобетонні вироби, м'яку покрівлю, лінолеум тощо. Цемент виробляють в області, проте його не вистачає для власних потреб.

Таблиця 3. Виробництво цементу, тис. т
|1995 |1996 |1997 |
|267 |203 |242 |

Целюлозно-паперова і деревообробна промисловість зосереджена в Ізмаїлі.

У легкій промисловості виділяється текстильна галузь. Це Одеська конопле-джутова фабрика. Вовняні фабрики працюють в Одесі. Є трикотажні комбінати в Одесі. Взуття виготовляють також в Одесі.

Велике значення має харчова промисловість, що ґрунтується на місцевій сировині. Широко розвинені консервна, молочна, ефіроолійна, рибна, м'ясна, тютюнова галузі. М'ясна представлена м'ясокомбінатами в Одесі та Ізмаїлі.
Такі галузі, як маслоробна, молочна, сироварна, розташовані рівномірно на всій території області. В Одесі працює потужний олійно-екстрактовий завод.
Плодоконсервна промисловість ізмаїльським та одеським заводами.

Раніше в області працювало понад 20 % виноробних підприємств, найбільші й найвідоміші з них були у Одесі, Ізмаїлі, Білгород-Дністровському та ін. У період так званої боротьби з алкоголізмом частину з них закрили, виноградники вирубали, тару знищили. Нині виноробні й виноградарські підприємства і господарства починають відбудовуватись.

У області є великі елеватори у Одесі. Менше розвинена цукрова промисловість – зосереджена у Одеському районі.

3. Природньо-ресурсні потенціали.

Одеська область розташована на південному-заході України. На півночі межує з Вінницькою та Кіровоградською, на сході – з Миколаївською областями, на заході – з Молдовою, на південному-заході – частина державного кордону України з Румунією. На півдні і південному-сході омивається водами Чорного моря. До області належить острів Зміїний. Площа
33,3 тисяч км кв. (5,5 % території України). Населення 2638,2 тисяч чоловік
(1990, 5,1 % населення країни). Центр – місто Одеса.

В області – 26 районів, 17 міст, у тому числі 5 обласного підпорядкування (Одеса, Білгород–Дністровський, Ізмаїл, Іллічівськ,
Котовськ), 33 селища міського типу та 1140 сільських населених пунктів.

Широкий вихід до Азово-Чорноморського басейну й великих річкових магістралей визначає головні позитивні риси економіко-географічного положення області і зумовлює її потужні транспортно-розподільчий і рекреаційний потенціали. З положенням у степовій та лісостеповій природних зонах пов'язане її головне природне багатство – земельні ресурси.

Територія Одещини дуже витягнена, з півночі на південь вона простяглася від 45° до 48° північної широти. Тому окремі її частини помітно відрізняються своїми природними умовами.

Більша частина області лежить на Причорноморській низовині на північ і північний захід Одещини заходять відроги Подільської височини. Поверхня здебільшого рівнинна, з нахилом з північного заходу на південний схід, до узбережжя Чорного моря. Рівнину перетинають глибокі долини річок яри та балки особливо в межах відрогів Подільської височини де різниця між рівнем вододілів і долин становить пересічно 100 м. Чим далі на південь, тим спокійніший менш хвилястий рельєф.

Північна частина області розташована у лісостеповій зоні України, середня і південна – у степовій. У ґрунтовому покриві переважають звичайні і південні чорноземи. Лісів мало, більш-менш площі займають вони в лісостеповій зоні.

Клімат переважно теплий і посушливий. Середньорічна температура тут коливається від +7,7° – на півночі області до +11,1° – на півдні.
Безморозний період триває від 170 до 210 діб. Річна кількість опадів – від
350 мм на півдні до 460 мм на півночі. Природні умови сприятливі для вирощування найцінніших сільськогосподарських культур: озимої пшениці, кукурудзи, ячменю, проса, соняшнику. В північній і центральній частинах області добре ростуть цукрові буряки, в південній частині широко розвинуто виноградарство.

По території області протікає чимало річок. Північну її частину займають басейни Савранки і Кодими – правих приток Південного Бугу, який тече по границі між Одещиною і Кіровоградщиною. На південному сході протікає Дністер який впадає в Дністровський лиман – велике водоймище площею в 360 кв. км розташоване в межах області. На півдні – нижня течія
Дунаю та його Кілійське гирло, по яких проходить державний кордон між
Україною і Румунією. На лівобережжі нижнього Дунаю і в долині між
Кілійським гирлом та Дністровським лиманом є чимало озер, серед них прісноводні – Кагул, Ялпуг, Катлабух і Китай.

Рельєф району в цілому не створює значних перешкод для механізації польових сільськогосподарських робіт, будівництва промислових споруд, розширення міст і селищ, шляхового будівництва, а невеликий загальний нахил поверхні сприяє іригаційному будівництву.

Добре забезпечена Одеська область сировиною для будівельної індустрії – різноманітними вапняками, глинами, кварцовими пісками, гранітами, мармуром, мергелем, каоліном, вулканічними туфами. Будівельні матеріали поширені скрізь.

У численних соляних озерах та лиманах є значні запаси солей натрію, хлору, брому, особливо у Сиваші, ресурси якого практично невичерпні. Солі озер та лиманів є цінною сировиною для хімічної промисловості.

На півдні Одеської області виявлено родовища нафти і газу.

Велике значення мають лікувальні грязі, ропа та мінеральні джерела району.

Тривалість безморозного періоду коливається від 160–170 днів на півночі району до 250 днів на Південному березі Одеської області, вегетаційний період – відповідно від 215 до 297 днів. Район дуже посушливий.

Максимум опадів на рівнинах влітку. Часто трапляються посухи, що супроводяться суховіями і пиловими бурями, які завдають значної шкоди сільському господарству.

Ґрунти району різноманітні. Розміщення їх має добре виражений зональний характер. У північно-західній частині області поширені опідзолені чорноземи, у степовій зоні – мало гумусні чорноземи і темно-каштанові слабо солонцюваті ґрунти. Ґрунти району мають добру структурну будову і при застосуванні правильних агротехнічних методів обробітку та зрошення дають стійкі високі врожаї. Грунтово-кліматичні умови сприяють розвитку сільського господарства, а теплий клімат і приморське положення – перетворенню району на велику здравницю.

Переважна більшість території району розташована у степовій зоні, лише на північному заході частина й лежить у лісостеповій зоні. Природна рослинність більшої частини району – степова. Під лісом зайнято не більше як 1,5–2,5 % його території.

Важливе народногосподарське значення в житті області має Чорне море. На його узбережжі знаходиться великий промисловий центр та порт Одеса. У водах цього моря водиться промислова риба (кефаль, скумбрія, пеламіда, камбала, осетрові, оселедці, бички). Найбільший вилов риби в Керченській протоці, коли риба восени йде з Азовського у води більш теплого взимку Чорного моря.
У північно-західній частині Чорного моря росте водорість філофора, з якої виготовляють агар-агар, що застосовується в харчовій промисловості.

4. Економічні зв’язки Одеської області.

Зовнішньоекономічні зв’язки за січень-листопад 1998 року Одеська область здійснювала з 82 країнами.

За даний період спостерігається скорочення обсягів експорту-імпорту товарів. Оборот зовнішньої торгівлі товарами області за січень-листопад
1998 року склав 186436,19 тис. доларів США, що на 36,0% менше проти відповідного періоду минулого року. При цьому обсяги експорту склали
99087,93 тис. доларів США, імпорту – 87348,26 тис. доларів США, що, відповідно, на 40,3% і 30,2% менше, ніж за відповідний період минулого року. Коефіцієнт покриття імпорту-експорту становив 1,1 (за відповідний період 1997 року – 1,3).

Найбільшу частку експортних поставок області становив текстиль та текстильні вироби – 17,9% до загального обсягу експорту, де на одяг та предмети одягу припадає 16,5% цього обсягу. Значне місце експорту серед груп товарів займає експорт живих тварин та продукції тваринництва – 15,2%, в основному за рахунок м’яса і субпродуктів – 13,0%. Питома вага експортованих машин та устаткування складає – 12,7% (з них механічних –
12,1%, електричних – 0,6%).

На поставки продукції харчової промисловості також припадає 12,7% експорту (в тому числі виробів м’яса, риби – 5,6%, продуктів переробки плодів, овочів – 3,4%, цукру – 1,0%), продуктів рослинного походження –
10,3%, продукції хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості – 5,7%.

Триває процес зниження частки експортних поставок, які здійснюються за умови товарообмінних, тобто бартерних операцій. Товарообмінні операції підприємства області здійснювали з партнерами з 28 країн. За січень- листопад 1998 року питома вага експорту за бартерних умов склала 7,6% проти
17,7 відповідного періоду минулого року.

Найбільша питома вага від загального обсягу експорту серед товарів за умови прямого товарообміну у Російську Федерацію – 33,3%, Білорусь – 30,9%,
Молдову – 14,7%, Туркменістан – 4,3%, Угорщину – 3,6%.

Питома вага бартерних (товарообмінних) операцій імпорту у порівнянні з відповідним періодом попереднього року зменшилась з 14,9% до 8,2%.
Найбільші обсяги імпортних надходжень по бартеру здійснювались з Російської
Федерації – 46,9% від загального обсягу бартерного імпорту області,
Білорусі – 31,1%, Китаю – 4,6%, Італії – 2,3%, Угорщини – 2,0%.

5. Розміщення і показники економіки сільського господарства.

Агропромисловий комплекс Вінниччини включає в себе сировинну, переробну й обслуговуючу ланки. Його основна сфера – сільськогосподарське виробництво
– посідає провідне місце в країні. Область характеризується, з одного боку
– відносно високим рівнем інтенсифікації, а з іншого – зниженням темпів росту валової продукції протягом останнього десятиліття.

Сільське господарство має зерново-тваринницький напрям з широко розвиненим садівництвом і виноградарством. Структура сільськогосподарських земель така: понад 81 % припадає на ріллю, понад 13 % на пасовища і майже 1
% на сіножаті.

Продовження таблиці 5.
|1996 |1997 |1996 |1997 |1996 |1997 |
| |4257 |61,3 |69,4 |56,3 |64,4 |
|4035 | | | | | |

Землеробство району продукує пшеницю, кукурудзу, соняшник та ін.
Впроваджуються посіви на поливних землях. В основному вирощують соняшник
(повсюдно), цукрові буряки (у північній частині). Культивуються ефіроолійні культури (казанлицька і червона троянди, ірис, лаванда, шавлія мускатна).
Тут вирощують тютюн, гірчицю, лікарські рослини, південні коноплі та овочево-баштанні культури: томати, баклажани, кабачки, огірки, перець, дині, кавуни.

У районі поширені сади та виноградники. Найбільше плодів збирають в
Одеській області. Вирощують кісточкові: абрикоси, вишні, черешні, сливи; зерняткові: яблуні, груші.

Тваринництво має молочно-м'ясний напрям.

Таблиця 6. Поголів’я худоби у фермерських господарствах в Одеській області.

|Велика рогата |У тому числі |Свині |Вівці та кози |
| |корови | | |
|1996 |1998 |1996 |1998 |1996 |1998 |1996 |1998 |

Продовження таблиці 6.
|2558 |2061 |1670 |1575 |2848 |3053 |5389 |5309 |

Собівартість основної продукції сільського господарства нижча, ніж у середньому в Україні.

Таблиця 7. Виробництво продовольчих товарів.
|Виробництво |Виробництво |Виробництво |Виробництво |Консерви, млн.|
|борошна, тис. т|цукру, тис. т |м’яса, тис. |олії, тис. т |ум. банок |
| | |т | | |
|95 |96 |97 |95 |96 |97 |95 |96 |97 |95 |96 |97 |95 |96 |97 |
|264 |239 |202 |234 |212 |42 |25 |19 |13 |54,4|31,3|32,2|102 |59 |43 |

У районі можна виділити такі сільськогосподарські зони:
. виноградницько-зерново-олійна з садівництвом і молочно-м'ясним тваринництвом: південні райони області.
. зерново-олійна з виробництвом цукрових буряків і молочно-м'ясним тваринництвом: північні райони області.
. овоче-молочна приміського типу: навколо Одеси.
. виноградницько-тютюнова з молочно-м'ясним тваринництвом (вівчарством).

У районі зрошено багато земель. Татарбунарська – в Одеській та інші зрошувальні системи.

Одна з найважливіших ланок народногосподарського комплексу Одеської області – її курортно-рекреаційне господарство. Сприятливі кліматичні умови причорноморської частини території, численні пляжі, тепле море, лікувальні грязі та мінеральні води різних типів визначають його державне та міжнародне значення. Найбільше значення мають бальнеологічні курорти
Одеси.

В Одеській області – 43 санаторії і пансіонати з лікуванням, 16 будинків і пансіонатів відпочинку, турбази і дитячі табори. Функціонують курорти: Аркадія, Великий Фонтан, Кароліно-Бугаз – Затока, Куяльницький та ін. Всі вони в Одеському рекреаційному районі.

6. Проблеми та перспективи РПС

Одеської області.

Народногосподарський комплекс Одеської області переживає складний період, але враховуючи вищезгадані негативні тенденції області органи державної влади спільно з керівниками підприємств та організацій, науковцями та громадськістю продовжують роботу по поліпшенню ситуації в економіці області. Як перші кроки, запропоновано поступове якісне оновлення виробничого потенціалу. Тільки в 1998 році комплексно механізовано і автоматизовано 17 дільниць та цехів, введено в дію 2 механізовані потокові та одну автоматичну лінію, одну гнучку виробничу систему та 23 металорізальних верстатів з числовим програмним управлінням.

У січні 1999 року на підсумковій нараді за минулий рік голова обласної державної адміністрації окреслив основні стратегічні заходи по соціально- економічній стабілізації, які передбачають:

. збільшення обсягів реалізації готової продукції за грошові кошти;
. зростання дохідної частини бюджету та підвищення ефективності використання бюджетних видатків;
. підвищення рівня зайнятості населення та зменшення прихованих форм безробіття;
. зростання заробітної плати та поступове погашення заборгованості по виплаті зарплати і пенсій.

Досягнення стратегічних цілей передбачає формування чітких шляхів їх реалізації, спрямованих на пряму та опосередковану підтримку провідних галузей та підприємств області по нарощуванню обсягів виробництва та підвищенню його ефективності, зокрема:
. в машинобудівній – реконструкція підприємств, розширення виробництва та реалізації сільгосптехніки;
. в легкій промисловості – стабілізація виробництва та розширення випуску продукції на внутрішній ринок і ринки країн СНД;
. в енергетичній – розвиток малих генеруючих об’єктів, широкий розвиток енергозбереження в усіх напрямках і галузях;
. в будівництві – розвиток будівельних енергозберігаючих технологій, створення технологій будівництв;
. в м’ясній та молочній промисловості – розробка та реалізація механізмів стимулювання виробництва м’яса в приватному та громадському секторі, структурна перебудова м’ясо переробних підприємств, пошук та розширення ринкового збуту продукції;
. в цукровій галузі – реструктуризація галузі, залучення інвестицій, переробка цукру-сирцю, освоєння виробництва нових видів продукції в міжсезоння розширення зовнішніх ринків збуту цукру.

Чітке і послідовне виконання цих та інших важливих завдань розвитку господарства області дозволить впливати на хід подій, відслідковувати негативні тенденції і завчасно приймати коректні заходи по їх упередженню.

Висновок.

Одеська область має велике значення у вирішенні проблеми нафти в
Україні. Опрацьовуються кілька варіантів транспортування нафти.
Найоптимальнішими є доставка у порти Одеси танкерним флотом з країн
Близького Сходу й південного Середземномор'я, перевантаження її в Одесі й перекачування нафтопроводами на нафтопереробні заводи Херсона, Кременчука й
Лисичанська. Частково нафта перероблятиметься на Одеському нафтопереробному заводі, для чого потрібна його реконструкція. Ця схема транспортування нафти забезпечуватиме економічну незалежність України завдяки можливості закупівлі нафти в багатьох державах і транспортування її безпосередньо в
Україну без транзиту через інші країни. Мережа нафтопроводів здатна транспортувати нафту з Одеси по Україні. Однак потрібно будувати другу нитку нафтопроводу, посилювати ряд нафтопроводів для великого обсягу нафти
– Одеса – Снігурівка (з 19 до 45 млн. т) і Снігурівка – Кременчук (з 26 до
37 млн. т), а також переобладнувати польові станції для реверсу нафти.

Перспективним для результативного геологічного пошуку і геологічної розвідки є шельфи Чорного та Азовського морів, де, як свідчать попередні дослідження, зосереджені значні й доступні для промислового використання мінерально-сировинні ресурси. Тут виявлено 11 родовищ газу та газоконденсату, майже 50 перспективних нафто і газових площ поклади залізної руди, численні поклади важких металів – магнетитові, ільменіт- рутилцирконієві та ін. За попередніми оцінками, запаси нафти у шельфі
Чорного моря становлять 7 млрд. т. Український уряд підписав угоду з англійськими фірмами про видобуток нафти (Великобританія виготовляє устаткування і має досвід видобутку нафти і газу на глибинах понад 1000 м у
Північному морі).

Спеціалісти США у 1992 р. встановили вітрові установки для виробництва електроенергії в Одеській області. Аналогічні установки, які працюють у
США, виробляють щороку по 1 МВт електроенергії. Вже в 1993 р. поряд з американськими були змонтовані українські вітрові установки, виготовлені на колишніх військових заводах за американським зразком. Планується в рамках конверсії після випробування виготовлених зразків налагодити виробництво таких установок. Це дасть змогу значно збільшити виробництво електроенергії і забезпечити роботою мінімум 6 тис. працівників.

Перспективи розвитку економіки Одеської області потребують наукового обґрунтування і розв'язання ряду важливих проблем. Першочергового значення набуває проблема водних ресурсів, яка в умовах посушливого Причорномор'я є важливим чинником активізації сільськогосподарського виробництва. Проблема загострюється, оскільки в районі немає необхідних джерел власних ресурсів.

Серед сучасних природних процесів, несприятливих для розвитку сільськогосподарського виробництва – активна ерозія ґрунтів, прискорені лінійне розмивання та площинне змивання. На зрошуваних землях розвиваються вторинне засолювання, підтоплення. Спостерігається замулювання водойм; узбережжя Чорного та Азовського морів зазнають абразії, зсувів тощо.
Важливими заходами боротьби з цими негативними процесами є контурне землевпорядкування, створення полезахисних, водоохоронних і протиерозійних лісосмуг, комплексна меліорація, лісовідновлення, поліпшення луків, берегоукріплення, терасування, селенебезпечних гірських схилів.

Збалансований розвиток різних інфраструктурних ланок господарства курортних комплексів, удосконалення управління ними, забезпечення охорони рекреаційних ресурсів і всього навколишнього середовища – це основні завдання народногосподарського комплексу Одеської області.

Розширення зовнішньоекономічних зв'язків потребує вирішення важливих питань розвитку морського транспорту. Для цього необхідно забезпечити зростання вантажообороту морських портів, створити нові глибоководні механізовані порти з урахуванням перевезень Дунаєм.

Література.

1. Статистичний щорічник України 96-97 рр.

2. “Розміщення продуктивних сил України” Качан, Забродський, 1997.

3. “Економіка України” Кокошко, Сможенко, 1997.

4. “Географія України” Заставний Ф.Д.

5. “Социально-економическая география Украины”, Шаблий О.И.

6. Географія, П.О.Масляк, Я.Б.Олійник, А.В.Степаненко, П.Г.Шищенко,

Київ, «Знання», 1998.

7. Розміщення продуктивних сил, за редакцією В.В.Ковалевського, Київ,

«Знання», 1998.