Оплата праці

Підприємство райспоживспілки “комбінат громадського харчування райспоживспілки” є підприємством, створеним районною спілкою споживчих товариств, яка є його засновником та власником всього майна.

Згідно закону про “споживчу кооперацію” власність споживчої кооперації є однією з форм колективної власності. Вона складається з власності споживчих товариств, спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної власності [16 стаття]

Підприємство є правонаступником прав та обов’язків СП “Комбінат громадського харчування”. Комбінат громадського харчування створений виділенням з райспоживспілки не базі майна СП “Комбінат громадського харчування” реорганізованого приєднанням до райспоживспілки відповідно до рішення зборів Ради Засновників спільних підприємств райспоживспілки, споживчих товариств від 18 квітня 2003 р. протокол №1 та постанови правління райспоживспілки від 23.04.03 р. №7 п. 3 “Про створення підприємства райспоживспілки з передачею йому прав та зобов’язань райспоживспілки в межах прав та зобов’язань СП “Комбінат громадського харчування”, які перейшли до комбінату громадського харчування в результаті його реорганізації”.

Олевський КГХ займається виробництвом та реалізацією населення району продукції власного виробництва, задовольняє попит в купівельних та кондитерських виробах, організовує 2-х разове харчування учнів шкіл (що займає в загальному т/о за 2002 р. – 86,2%) наданням послуг виробничого характеру, ремонтом всіх видів промислового обладнання.

Мережа КГХ складається з загальнодоступної: ресторани, кафе, бари, закусочні, буфети і шкільних їдалень (35 шкіл), 1 НВК; всього 51 підприємство на 3683 посадочних місця.

Харчування 8215 учнів (2002 р.) в районі здійснюється 7-ма підприємствами. Найбільш питому вагу займає КГХ, який здійснює харчування
6773 учнів (2002 р.).

Майно підприємства складається з основних засобів, переданих власником підприємства – райспоживспілкою в оперативне управління, а також інших цінностей, набутих у процесі господарської діяльності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства.

Підприємство не може розпоряджатися майном, яке передане йому на праві оперативного управління, без згоди власника.

Трудовий колектив підприємства становлять усі громадяни, які своєю працю беруть участь в його діяльності на основі трудового договору, а також інших форм, що регулюють трудові відношення працівника з підприємством [15 стаття 15]. Середньоспискова чисельність працюючих за травень 2003 р. складає 264 чол.

Директор укладає з кожним працівником підприємства індивідуальний трудовий догові у письмовій формі, який визначає умови найму, звільнення, оплати праці, взаємні права, обов’язки та відповідальність, передбачені законодавством України та колективним договором.

До трудового договору не включають умови, що погіршують порівняно з чинним законодавством, колективними договорами та угодами становище працівників [13 стаття 5].

Для виконання робіт, що мають разовий характер, підприємство має право укладати договори підряду з окремими особами та колективами з оплатою праці за угодою сторін.

Трудові відношення, режим роботи та відпочинку працюючих на підприємстві громадян регулюються законодавством України, статутом підприємства, колективним договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Олевський комбінат громадського харчування самостійно визначає облікову політику, розробляє системи і форми внутрішньогосподарського обліку, звітності та контролю господарських операцій.

Обрана підприємством облікова політика використовується послідовно від одного звітного року до іншого.

Згідно наказу про облікову політику облік на підприємстві ведеться ручним способом.

Олевський КГХ в своїй діяльності використовує меморіально-ордерну форму бухгалтерського обліку. Її основою є меморіальні ордери, регістри аналітичного обліку, книга “Журнал-Головна”. На підставі даних з первинних і накопичу вальних документів складаються меморіальні ордери, які записуються в Головну книгу [4 ст. 11]

2. Облік розрахунків з оплати праці на Олевському “Комбінаті громадського харчування”

2.1 економічна суть питання

Заробітна плата – це одна з найскладніших економічних категорій і одне з найважливіших соціально-економічних явищ. Оскільки вона, з одного боку є основним (і часто єдиним) джерелом доходів найманих працівників, основою матеріального добробуту членів їхніх сімей, а з іншого боку, для роботодавців є суттєвою частиною витрат виробництва і ефективним засобом мотивації працівників до досягнення цілей підприємства, то питання організації заробітної плати і формування її рівня разом з питаннями забезпечення зайнятості складають основу соціально-трудових відносин у суспільстві, бо включають нагальні інтереси всіх учасників трудового процесу.

Сутність заробітної плати виявляється у функціях, які вона виконує в процесі суспільного відтворення. Найважливішими з них є такі:

1) Відтворювальна функція полягає у забезпеченні працівників та членів їхніх сімей необхідними життєвими благами для відновлення робочої сили, для відтворення поколінь.

2) Стимулююча функція заробітної плати полягає у встановленні залежності її розміру від кількості й якості праці конкретного працівника, його трудового внеску в результати роботи підприємства.

3) Регулююча, або ресурсно-розміщувальна функція заробітної плати полягає в оптимізації розміщення робочої сили за регіонами, галузями господарства, підприємствами з урахуванням ринкової кон’юктури.

4) Соціальна функція заробітної плати відображає міру живої праці при розподілі фонду споживання між найманими працівниками і власниками засобів виробництва.

5) Функція формування платоспроможного попиту населення. Її призначення – узгодження платоспроможного попиту, під яким розуміємо форму виявлення потреб, забезпечених грошовими коштами покупців, з одного боку, і виробництва споживчих товарів – з іншого. [3 ст. 215-217].

На сьогодні заробітна плата в Україні повною мірою не виконує жодну із зазначених функцій.

Фахівці стверджують, що середній рівень доходів з розрахунку середньої заробітної плати не дає можливість навіть нормально харчуватися, не говорячи вже про розширене відтворювання робочої сили. Погане харчування негативно впливає не фізіологію організму людини та призводить до незворотних змін у стані здоров’я [22 ст. 55-60].

Вже впродовж багатьох років заробітна плата в Україні підтримувалася на соціально низькому рівні. Нині витрати на заробітну плату в Україні в розрахунку на одиницю валового національного продукту майже вдвоє нижчі, ніж у країнах з розвиненою ринковою економікою.

Існує ряд проблем в системі організації заробітної плати: розміри зарплати практично відірвані від кінцевих результатів праці працівників і підприємств; недосконала диференціація оплати праці; не визначена роль мінімальної зарплати.

Таким чином, сучасне соціально-екомічне становище в сфері оплати праці як кризове, що вимагає негайних конструктивних перетворень з боку держави
[21 ст. 295].

Низький рівень заробітної плати е не лише наслідком, а однією з найголовніших причин тривалого перебування економіки України у кризовому стані.

Правове визначення заробітної плати міститься у ст. 1 Закону України
“Про оплату праці”. Заробітна плата – винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-дівових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства [14 ст. 1]

Структурно заробітна плата складається з трьох частин:

1) Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів для службовців).

2) Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

3) До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсацій та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми [14 ст. 2]

Згідно зі статтею з Кодексу законів про працю України мінімальною заробітною платою є законодавчо встановлений розмір заробітної за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не включається доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. На сьогоднішній день розмір мінімальної заробітної плати становить 185,00 грн., а сума 185 грн. менше за пожиточний мінімум встановлений законодавством.

Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилося браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника.

Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження соціального і майнового стану, расової та національної незалежності, статі, мови, політичних поглядів релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об’єднанні громадян, роду і характеру знань, місця проживання. [14 стаття 21].

Робочий тиждень працівників Олевського КГТ не перевищує 40 годин [20 стаття 50].

Напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи працівників комбінату скорочується на одну годину як при п’ятиденному, так і при шестиденному робочому дні.

Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не перевищує 5 годин. [20 стаття 53]. [див. ст.].

Основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно- кваліфікаційні характеристики (довідки).

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників – залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати [14 стаття 6].

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат; премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються комбінатом громадського харчування самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими угодами.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітником, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються директором комбінату. [див ст.] [20 стаття 97].

На підприємстві застосовують дві форми оплати праці: погодинну і відрядну.

Погодинна – це форма оплати праці, яка залежить від кількості відпрацьованих годин і тарифних ставок (окладів) за годину.

Відрядна – оплата праці, яка залежить від кількості виготовлених працівником одиниць продукції (робіт, послуг) встановленої якості з урахуванням складності умов його праці, а також відрядних розцінок на одиницю продукції (робіт, послуг) [6 ст. 187].

Погодинна оплата праці має дві системи: проста погодинна та погодинно- преміальна [8 ст. 366].

На підприємстві використовують погодинна-преміальну, яка є різновидом погодинної оплати праці, при якій понад заробітної плати, належної за фактично відпрацьований час, сплачується преміальна винагорода за досягнення високих кількісних і якісних показників. Цю систему застосовують при нарахуванні заробітної плати амін. персоналу [див. ст.].

Відрядна форма оплати праці має п’ять систем: пряма відрядна, преміальна, прогресивна, акордна, бригадна. [8 ст. 366].

Підприємство застосовує бригадну систему оплати праці, яку визначають шляхом множення розцінки за одиницю роботи на фактично виконаний обсяг робіт бригадою. Дану систему використовують при нарахуванні заробітної плати кухарям, кондитерам, іншим працівникам кухні, барменам та офіціантам.
Заробіток між членами бригади на підприємстві розподіляють пропорційно до відпрацьованого часу [див. ст.].

Робота у святковий і неробочий день в Олевському КГХ оплачується у подвійному розмірі, відрядником – за подвійними відрядними розцінками [20 стаття 107].

Згідно зі статтею 73 кодексу законів про оплату праці України святковими днями в травні місяці вважаються 1, 2 та 9 травня. Тому ці дні відрядним працівникам оплачуються у подвійному розмірі [див. ст.].

Допомогу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю виплачується працівникам Олевського КГХ при хворобі, каліцтві, тимчасовому переведенні на іншу роботу в зв’язку з захворюванням при, догляді за хворим членом сім’ї, карантині, санаторно-курортному лікуванні і протезуванні – в розмірі до повного заробітку. [див. ст.].

При хворобі або каліцтві допомога виплачується до відновлення працездатності або встановлення інвалідності [20 стаття 256].

Сума допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю визначається шляхом множення середньоденної заробітної плати за попередні два місяці на кількість робочих днів, пропущених у період непрацездатності, та на відсоток, визначений на підставі загального трудового стажу працівника [7 ст. 81] [див. ст.]

Розміри допомоги по тимчасовій непрацездатності в залежності від загального стажу працівника становлять:

1) 60% середньої заробітної плати – працівники з трудовим стажем до

5 років;

2) 80% середньої заробітної плати – працівники з трудовим стажем від

5 до 8 років;

3) 100% середньої заробітної плати – працівники з трудовим стажем понад 8 років та інших випадках передбачених законодавством.
Громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємством надаються щорічні відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарних дні за відпрацьований рік [10 стаття 6].

Дні тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку, а також відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами до щорічних відпусток не включаються [20 стаття 78].

До стажу роботи що дає право не щорічну основну відпустку, зараховується:

1) час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого дня) протягом робочого року, за який надається відпустка;

2) час коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та, заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу);

3) час коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком відпустки для нагляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

4) час коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалося заробітна плата у порядку визначеному статтею 25 і частиною другою статті 26

Закону України “Про відпустку”, за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку;

5) час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців не денних відділеннях професійно-технічних закладів освіти;

6) час навчання новим професіям осіб, звільнених у зв’язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;

7) інші періоди роботи передбачені законодавством [20 стаття 82].

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей [20 стаття 83]

Сума відпускних визначається шляхом множення середньоденної заробітної плати за попередній рік на число календарних днів, на які надається відпустка (не менше 24 календарних днів) [7 стаття 88].

Заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше за три дні до її початку. Витрати пов’язані з оплатою відпусток здійснюються за рахунок коштів підприємства [10 стаття 21, 22].

Комбінат самостійно визначає фонд оплати праці без обмеження його зростання з боку державних органів [15 стаття 19].

Заробітна плата працівників підприємства виплачується у грошових знаках, що мають законний обіг не території України. Виплата заробітної плати у формі боргових зобов’язань і розписок або у будь-якій іншій формі заборонена законодавством України.

Виплата заробітної плати здійснюється з каси комбінату під розписку за розрахунково-платіжними відомостями. Заборонено проводити виплату заробітної плати у магазинах роздрібної торгівлі, питних, розважальних закладах, за винятком тих випадків, коли заробітна плата виплачується працюючим у цих закладах особам. Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Якщо день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні [14 стаття 24].

В першу половину місяця не підприємстві видається аванс. Аванс – це грошова сума, яка видається в рахунок майбутніх платежів [5 стаття 173].

Аванс виплачується в попередньо обумовленому розмірі.

За особистою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установки банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов’язковою оплатою цих послуг за рахунок власника або уповноваженого ним органу [14 стаття 24].

Комбінату забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством. [14 стаття 25].

Отже за умов глибокої економічної кризи, інфляції, нерішучості ринкових перетворень найкращі закони (Кодекс законів про працю, Закон України “Про оплату праці” та інші акти законодавства України).

Можуть лише проголосити, але не можуть забезпечити вирішення економічних проблем, однієї однією з найважливіших є гідна людини заробітна плата. Специфічним виявом порушення прав людини в сфері праці, що донедавна практично не мав поширення у світовій практиці, є затримання виплати нарахованої заробітної плати, що набуло в Україні характеру економічної епідемії. На початок 1999 р. загальна сума боргу із заробітної плати, становила 6519 млн. грн., що дорівнювало майже тримісячному фонду оплати праці всіх найманих працівників [3 ст. 238-239]. До цього числа входив
Олевський КГХ.

Правильна організація оплати праці, дотримання справедливих пропорцій, співвідношень, обліку розмірів заробітної плати з умовами і результатами праці служать могутнім чинником стимулювання продуктивності праці, зацікавленості працівника в підвищенні результатів та якості роботи.
Дослідження, проведені на предмет виявлення пріоритетів у мотивації трудової діяльності працівників на підприємствах різних форм власності, показали, що головним пріоритетом у праці в сучасних умовах є оплата праці, зокрема висока заробітна плата.

Вплив зарплати на якість робочої сили здійснюється не тільки безпосередньо, зарплата має великий вплив на розвиток соціальних процесів.
Адже саме від заробітної плати здійснюється відрахування – страхові внески до різних соціальних фондів, формуються податки. Таким чином, зарплата багато в чому зумовлює рівень охорони здоров’я, соціального забезпечення, освіти, підготовки кадрів.

Заробітна плата є провідним інструментом соціальної політики. Вона зумовлює рівень якості життя соціуму загалом і кожної людини окремо [21 стаття 302].

2.2 Характеристика (С) БО та нормативних документів

Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці.

В Україні облік оплати праці врегульований достатньо. Про це свідчать нормативні документи таблиця 1.

Таблиця 1. характеристика нормативних додатків

Але проголошені закони не можуть забезпечити вирішення економічних проблем, однією з найважливіших з яких є гідна людини заробітна плата.

2.3 Первинний облік.

Для забезпечення первинного обліку розрахунків з оплати праці підприємство використовує типові форми первинних документів таблиця 2.

Таблиця 2 первинні документи з обліку розрахунків з оплати праці