 |
РУБРИКИ |
Методика загальної оцінки стану підприємств на ринку за даними фінанансової звітності |
РЕКЛАМА |
||
|
Методика загальної оцінки стану підприємств на ринку за даними фінанансової звітностіp> По статті "Скоригований чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію" відображається показник, який розраховується діленням скоригованої суми чистого прибутку, який належить власникам простих акцій, на скориговану середньорічну кількість простих акцій. Розрахунок середньорічної кількості акцій, чистого прибутку, який
належить власникам простих акцій, та їх коригування здійснюється згідно з У статті "Дивіденди на одну просту акцію" відображається показник, який розраховується шляхом ділення суми оголошених дивідендів на кількість простих акцій, за якими сплачуються дивіденди. Прибуток на акції використовується для оцінки минулих результатів операційної діяльності підприємства з метою формування висновку щодо його потенціалу і прийняття рішень про інвестиції. Його економічний зміст полягає в розкритті ефективності (прибутковості) використання підприємством ресурсів, наданих власниками його звичайних акцій. 4. Звіт про рух грошових коштів Звіт про рух грошових коштів затверджений П(С)БО 4 "Звіт про рух грошових коштів" 21 червня 1999 року. Форма звіту наведена у додатку 3. Звіт про рух грошових коштів містить інформацію про грошові потоки підприємства за звітний період. Метою складання звіту про рух грошових коштів є надання користувачам
фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про
зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах (далі Грошові кошти включають кошти в касі та на рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій. Еквівалентами грошових коштів є короткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертовані у відому суму коштів і мають незначний ризик щодо зміни вартості. Звичайно такими еквівалентами є високоліквідні інвестиції в цінні папери на строк, що не перевищує 3 місяці (казначейські векселі, депозитні сертифікати тощо). Під грошовими потоками розуміють надходження та вибуття грошових коштів. Внутрішні зміни у складі грошових коштів до звіту про рух грошових коштів не включаються. Підприємство розгорнуто наводить суми надходжень та видатків, що виникають в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Рух коштів відображається в звіті про рух грошових коштів в розрізі
трьох видів діяльності: операційної (надходження коштів від реалізації
продукції (товарів, послуг); надходження коштів за надання права
користування активами (оренда, ліцензії тощо); платежі постачальникам
тощо), інвестиційної (платежі, пов'язані з придбанням основних засобів і
нематеріальних активів; надходження коштів від продажу необоротних активів;
надання позик іншим підприємствам; надходження коштів від фінансових
інвестицій (дивіденди, відсотки) та фінансової (випуск власного капіталу Негрошові операції - це операції, які не потребують використання грошових коштів або їхніх еквівалентів. Вони не включаються до звіту про рух грошових коштів і розкриваються у примітках до фінансових звітів. Для складання звіту про рух грошових коштів звичайно використовують показники балансу, звіту про фінансові результати та дані аналітичного бухгалтерського обліку. Звіт про рух грошових коштів має три розділи. Процес складання звіту про рух грошових коштів включає п'ять основних етапів. І. Визначення зміни залишків грошових коштів. Для визначення зміни залишків грошових коштів необхідно зіставити суми статті балансу "Грошові кошти та їх еквіваленти" на початок і кінець року та відобразити їх у відповідних статтях звіту про рух грошових коштів. ІІ. Подання інформації про рух грошових коштів в результаті
операційної діяльності. Форма звіту про рух грошових коштів, встановлена Коригування здійснюється з метою врахування впливу змін у складі запасів, операційної дебіторської та кредиторської заборгованості; негрошових операцій; доходів і витрат пов'язаних з інвестиційною та фінансовою діяльністю. Процес заповнення розділу 1 "Рух коштів в результаті операційної діяльності" включає п'ять кроків: 1) Перенесення показника фінансового результату (прибутку або збитку)
від звичайної діяльності до оподаткування, відображеного в звіті про
фінансові результати до звіту про рух грошових коштів. Отже у статті " 2) Визначення прибутку (збитку) від операційної діяльності до зміни в чистих оборотних активах. Рис. 6. Алгоритм визначення прибутку (збитку) від операційної діяльності до зміни в чистих оборотних активах. Цей крок має за мету врахувати вплив на прибуток негрошових витрат та фінансових результатів, не пов'язаних з операційною діяльністю. Алгоритм визначення прибутку (збитку) від операційної діяльності до зміни в чистих оборотних активах наведений на рис. 6. 3) Визначення грошових коштів від операційної діяльності. Цей крок дає можливість визначити суму грошових коштів отриманих підприємством від операційної діяльності шляхом коригування прибутку (збитку) від операційної діяльності на зміни у складі оборотних активів, поточних зобов'язань, витрат і доходів майбутніх періодів (рис. 7). 4) Визначення чистого руху коштів до надзвичайних статей. Чистий рух коштів до надзвичайних статей визначається шляхом вирахування з суми грошових коштів від операційної діяльності сплачених відсотків та сплачених податків на прибуток. Рис. 7. Алгоритм розрахунку грошових коштів від операційної діяльності. У статті "Сплачені податки на прибуток" показується використання грошових коштів, для сплати податків на прибуток, за умови що вони конкретно не ототожнюються з фінансовою або інвестиційною діяльністю. У статті "Сплачені відсотки" відображаються суми грошових коштів, використаних на сплату відсотків за позиками та іншими фінансовими зобов'язаннями (випущеними облігаціями, фінансовій оренді тощо). 5) Визначення чистого руху коштів від операційної діяльності. Для визначення чистого руху коштів від операційної діяльності необхідно врахувати рух коштів внаслідок надзвичайних подій, які не пов'язані з інвестиційною або фінансовою діяльністю У статті "Рух коштів від надзвичайних подій" відображаються відповідно надходження або видаток коштів, пов'язані з надзвичайними подіями в процесі операційної діяльності. ІІІ. Визначення руху коштів внаслідок інвестиційної діяльності. Надходження або видаток коштів від інвестиційної діяльності визначаються на основі аналізу змін у статтях необоротних активів, зміни поточних фінансових інвестицій, статей звіту про фінансові результати. Результати такого аналізу відображаються у відповідних статтях розділу У статті "Реалізація фінансових інвестицій" знаходять відображення суми грошових надходжень від продажу акцій або боргових зобов'язань інших підприємств (інші ніж надходження за такими інструментами, що визнаються як еквіваленти грошових коштів, або за такими, що утримуються для дилерських або торгівельних цілей). У статті "Реалізація необоротних активів" відображається надходження грошових коштів від продажу основних засобів, нематеріальних активів, а також інших довгострокових необоротних активів (крім фінансових інвестицій). У статті "Реалізація майнових комплексів" показується надходження грошових коштів від продажу дочірніх підприємств та інших господарських одиниць (за вирахуванням грошових коштів і еквівалентів, які були реалізовані у складі майнового комплексу). У статті "Отримані відсотки" відображаються надходження грошових коштів у вигляді відсотків за аванси грошовими коштами та позик, наданих іншим сторонам (інші, ніж аванси і позики, здійснені фінансовою установою). У статті "Отримані дивіденди" відображаються суми грошових надходжень у вигляді дивідендів, як результат придбання акцій або боргових зобов'язань інших підприємств, а також часток участі у спільних підприємствах (інші ніж виплати за такими інструментами, що визнаються як еквіваленти грошових коштів, або за такими, що утримаються для дилерських або торгівельних цілей). У статті "Інші надходження" показуються надходження грошових коштів від повернення авансів (крім авансів, пов'язаних з операційною діяльністю) та позик, наданих іншим сторонам (інші ніж аванси та позики фінансової установи), надходження грошових коштів від ф'ючерсних контрактів, форвардних контрактів, опціонів та контрактів "своп" (за виключенням випадків, коли такі контракти є основною діяльністю підприємства, або надходження класифікуються як фінансова діяльність), та інші надходження, які не передбачені в наведених вище статтях. У статті "Придбання фінансових інвестицій" відображаються виплати грошових коштів для придбання акцій або боргових зобов'язань інших підприємств, а також часток участі у спільних підприємствах (інші ніж виплати за такими інструментами, що визнаються як еквіваленти грошових коштів, або за такими, що утримуються для дилерських або торгівельних цілей). У статті "Придбання необоротних активів" показуються виплати грошових коштів для придбання основних засобів, нематеріальних активів, та інших необоротних активів (крім фінансових інвестицій). По статті "Придбання майнових комплексів" відображаються грошові кошти та їх еквіваленти, сплачені за придбані дочірні підприємства та інші господарські одиниці (за вирахуванням грошових коштів і еквівалентів, придбаних у складі майнового комплексу). По статті "Інші платежі" показуються аванси (крім авансів, пов'язаних з операційною діяльністю) та позики грошовими коштами, надані іншим сторонам (інші ніж аванси і позики, здійснені фінансовою установою); виплати грошових коштів за ф'ючерскими контрактами, форвардними контрактами, опціонами та контрактами "своп" (за виключенням випадків, коли такі контракти є основною діяльністю підприємства, або виплати класифікуються як фінансова діяльність) та інші платежі, що не передбачені в наведених вище статтях. У статті "Чистий рух коштів до надзвичайних подій" показується різниця між сумою грошових надходжень та видатків, пов'язаних із звичайною інвестиційною діяльністю. У статті "Рух коштів від надзвичайних подій" відображаються відповідно надходження або видаток коштів, пов'язані з надзвичайними подіями в процесі інвестиційної діяльності. У статті "Чисті надходження (видаток) від інвестиційної діяльності" відображається результат руху коштів від інвестиційної діяльності з урахуванням руху коштів від надзвичайних подій. ІV. Визначення руху коштів внаслідок фінансової діяльності Для визначення надходження та видатку коштів у результаті фінансової
діяльності слід проаналізувати зміни у статтях балансу за розділом "Власний
капітал" та статтях, пов'язаних з фінансовою діяльністю, наведених у
розділах балансу "Забезпечення наступних витрат і платежів", "Довгострокові
зобов'язання" і "Поточні зобов'язання" ("Короткострокові кредити банків" і У статті "Надходження власного капіталу" відображаються надходження грошових коштів від розміщення акцій та інших операцій, що призводять до збільшення власного капіталу. У статті "Отримані позики" відображаються надходження грошових коштів у результаті утворення боргових зобов'язань (позик, векселів, облігацій, а також інших видів короткострокових і довгострокових зобов'язань не пов'язаних з операційною діяльністю). У статті "Інші надходження" показуються інші надходження грошових коштів, пов'язаних з фінансовою діяльністю. У статті "Погашення позик" відображаються виплати грошових коштів для погашення отриманих позик. У статті "Сплачені дивіденди" показуються суми дивідендів сплачених грошовими коштами. У статті "Інші платежі" показується використання грошових коштів для викупу раніше випущених акцій підприємства, виплата грошових коштів орендарю для погашення заборгованості за фінансовою орендою та інші платежі, що пов'язані з фінансовою діяльністю. У статті "Чистий рух коштів до надзвичайних подій" показується різниця між сумою грошових надходжень та видатків від звичайної фінансової діяльності. У статті "Рух грошових коштів від надзвичайних подій" відображаються відповідно надходження або видаток коштів, пов'язані з надзвичайними подіями в процесі фінансової діяльності. У статті "Чисті надходження (видаток) від фінансової діяльності" відображається результат руху коштів від фінансової діяльності з урахуванням руху коштів від надзвичайних подій. V. Результат зміни коштів. У статті "Чистий рух коштів за звітний період" показується різниця між сумою грошових надходжень та видатків, відображених у статтях "Чистий рух коштів від операційної діяльності", "Чистий рух коштів від інвестиційної діяльності" та "Чистий рух коштів від фінансової діяльності". У статті "Залишок коштів на початок року" показується залишок грошових коштів та їх еквівалентів на початок року, наведений у балансі. У статті "Вплив змін валютних курсів на залишок коштів" показується сума збільшення або зменшення залишку грошових коштів та їх еквівалентів в іноземній валюті внаслідок коливань валютного курсу протягом звітного періоду. Ця сума раніше виключається зі складу прибутку (збитку) від операційної діяльності за статтею "Збиток (прибуток) від нереалізованих курсових різниць". Це дає можливість узгодити залишки коштів, наведені в балансі, та чисту зміну коштів внаслідок їх руху протягом звітного періоду. У статті "Залишок коштів на кінець року" наводиться різниця між сумою грошових надходжень та видатків, відображених у статтях "Залишок коштів на початок року", "Чистий рух коштів за звітний період" та "Вплив зміни валютних курсів на залишок коштів". Розрахований таким чином показник повинен дорівнювати залишку грошових коштів та грошових еквівалентів на кінець звітного періоду, наведеному в балансі. 5. Звіт про власний капітал Майно підприємства складається із різноманітних матеріальних, нематеріальних та фінансових ресурсів — носіїв прав власності окремих суб'єктів. Права кожного власника на майно підприємства і на участь у його прибутках визначаються часткою і формою інвестованих коштів. Вони мають бути чітко відображені у бухгалтерському обліку на підставі відповідних документів. Розкриття цих прав є одним із найважливіших завдань фінансової звітності. Зміст і форма звіту про власний капітал і загальні вимоги до розкриття
його статей визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 5. Особливості складання консолідованого звіту про власний капітал визначаються окремим Положенням (стандартом). Метою складання звіту про власний капітал є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Для забезпечення порівняльного аналізу інформації підприємства повинні додавати до річного звіту звіт про власний капітал за попередній рік. Зміст статей звіту про власний капітал наведений у таблиці 3. Таблиця 3 Зміст статей звіту про власний капітал. |Стаття |Зміст | Дані звіту в графах 3-11 наводяться зі знаком "+" або "-", що означає збільшення або зменшення залишку відповідного елементу власного капіталу. 6. Примітки до фінансових звітів За принципом повного висвітлення фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі. Інформація, що підлягає розкриттю, наводиться безпосередньо у фінансових звітах або у примітках до них. Примітки до фінансових звітів — це сукупність показників і пояснень,
яка забезпечує деталізацію і обгрунтованість статей фінансових звітів, а
також інша інформація, розкриття якої передбачене відповідними положеннями Відповідно до П(С)БО 1, за складом примітки до фінансових звітів поділяються на три компоненти: 1) примітки, що стосуються облікової політики, 2) інформація, яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обов’язковою за відповідними положеннями (стандартами), 3) інформація, що містить додатковий аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення її зрозумілості та доречності. Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити також дані про: - консолідацію фінансових звітів; - припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності; - обмеження щодо володіння активами; - участь у спільних підприємствах; - виявлені помилки минулих років та пов'язані з ними коригування; - переоцінку статей фінансових звітів; - іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями Інформація про підприємство, яка підлягає розкриттю у примітках до фінансової звітності, включає: - назву, організаційно-правову форму та місцезнаходження підприємства - короткий опис основної діяльності підприємства; - назву органу управління, у віданні якого перебуває підприємство, або назву його материнської (холдингової) компанії; - середню чисельність персоналу підприємства протягом звітного періоду. Керівництву підприємства під час підготовки приміток до фінансових звітів необхідно пам'ятати таке: - якщо до фінансової звітності включаються показники діяльності філій, представництв, відділень та інших відособлених підрозділів підприємства, то це повинно бути розкрите у примітках; - якщо період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого П(С)БО 1, то причини і наслідки цього повинні бути розкриті у примітках до фінансової звітності; - якщо валюта звітності відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство повинно розкривати причини цього та методи, що були використані для переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу; - якщо необхідна інформація подається в основній частині звітів, немає потреби повторювати її в примітках до фінансових звітів. Інформація в примітках є основним засобом розкриття невизнаних елементів фінансових звітів; - розкриття інформації може поєднувати коментарі та конкретні кількісно визначені дані, які відповідають характеру елементів фінансових звітів і їх відносному значенню для підприємства; - визначення рівня докладності розкриття інформації про конкретні елементи фінансових звітів є питанням професійного судження керівництва підприємства з урахуванням їх відносної суттєвості. Головна мета перелічених рекомендацій — забезпечити якість приміток до фінансових звітів. Головне призначення приміток – встановити рівновагу між перевантаженням фінансових звітів надмірно докладними даними та неясністю інформації внаслідок її надмірного узагальнення. Примітки щодо облікової політики Облікова політика — сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. За П(С)БО 1 підприємство повинне висвітлювати обрану облікову політику шляхом опису: - принципів оцінки статей звітності; - методів обліку щодо окремих статей звітності. Спочатку підприємство повинне описати загальну основу підготовки фінансових звітів (наприклад, МСБО або П(С)БО) а також перераховані конкретні аспекти облікової політики, які необхідні для вірного розуміння фінансових звітів, а саме: - визнання доходів; - принципи консолідації, включаючи дочірні підприємства та асоційовані компанії; - об'єднання компаній; - спільні підприємства; - визнання та амортизація матеріальних і нематеріальних активів; - капіталізація витрат на позики та інших витрат; - будівельні контракти; - інвестиційна власність; - оренда; - витрати на наукові дослідження та розробки; - запаси; - податки, включаючи відкладені; - резерви; - витрати на виплати працівникам; - переведення та хеджування іноземної валюти; - визначення господарських і географічних сегментів та основу розподілу витрат між сегментами; - визначення грошових коштів та їх еквівалентів; - облік інфляції; - державні гранти. Розкриття загальної основи підготовки фінансової звітності українських підприємств може бути здійснене таким чином: Усі конкретні аспекти облікової політики визначаються в Україні відповідними П(С)БО. Так, П(С)БО 3 встановлює загальну облікову політику щодо визнання доходів, а П(С)БО 15 (проект) конкретизує її відносно кожного виду доходів. Тому у примітках до звіту про фінансові результати підприємство розкриває як загальний принцип, який застосовується до визнання доходів і витрат (принцип нарахування і відповідності доходів і витрат), так і особливості визначення дати реалізації, суми доходу тощо. У разі зміни в обліковій політиці підприємству слід розкривати: - причини та суть зміни; - суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року або обгрунтування неможливості її достовірного визначення; - факт повторного подання порівнянної інформації у фінансових звітах або недоцільність її перерахунку. Інші примітки до фінансових звітів у цілому. Ряд П(С)БО встановлює вимоги до розкриття, які не стосуються
безпосередньо певної статті фінансових звітів, а звітності в цілому (табл. Таблиця 4 Вимоги до приміток щодо фінансової звітності в цілому |Інформація, яка потребує |П(С)БО, який встановлює вимоги | Оскільки не всі проекти національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку розроблені, ряд вимог до приміток базується безпосередньо на чинних МСБО. У примітках до фінансових звітів слід розкривати таку інформацію щодо виправлення помилок, які мали місце в попередніх періодах: - зміст і суму помилки; - статті фінансової звітності минулих періодів, які були перераховані з метою повторного подання порівняльної інформації; - факт повторного оприлюднення виправлених фінансових звітів або недоцільність повторного оприлюднення. Щодо змін в облікових оцінках підприємству слід розкривати: - зміст і суму змін в облікових оцінках, які мають суттєвий вплив на поточний період або, - як очікується, суттєво будуть впливати на майбутні періоди. У разі потреби розкриття події, що відбулася після дати балансу слід надавати інформацію про: - зміст події та оцінку її впливу на фінансовий результат або - обгрунтування щодо неможливості зробити таку оцінку. Важливе значення для користувачів фінансової звітності надають розкриття щодо непередбачених подій. Така інформація попереджує їх про можливі ризики, які очікуються у майбутньому. У випадку припинення діяльності підприємству слід у примітках до фінансових звітів надати відомості про: - характер припиненої діяльності; - галузеві або географічні сегменти; - дата фактичного припинення діяльності для облікових цілей; - спосіб припинення діяльності (продаж або відмова); - прибуток або збиток від припинення діяльності та облікова політика, що використовується для визначення суми прибутку або збитку та - дохід та прибуток або збиток від звичайної діяльності даного виду за період разом з відповідними сумами за попередній звітний період. Фінансові звіти мають також розкривати: - підхід до обліку гудвілу, (негативного гудвілу) та період його амортизації; - якщо строк корисного використання гудвілу, або період амортизації негативного гудвілу перевищує 5 років, обгрунтування прийнятого періоду; - якщо гудвіл, або негативний гудвіл амортизується не за прямолінійним методом, слід зазначити метод, що використовується та обгрунтування цього методу; - узгодження гудвілу та негативного гудвілу на початок та кінець періоду, яке показує: - валову суму та накопичену амортизацію на початок та кінець звітного періоду; - будь-який додатковий гудвіл або негативний гудвіл, відображений протягом звітного періоду; - амортизацію, нараховану протягом звітного періоду; - будь-які інші списання протягом звітного періоду. При будь-якому придбанні, якщо справедлива вартість активів та зобов'язань, або компенсація за придбання може бути визначеною тільки на тимчасовій основі в кінці періоду, в якому відбулося придбання, це слід зазначити і навести причини. В разі наступних коригувань такої тимчасової справедливої вартості, ці поправки мають розкриватися і пояснюватися у фінансових звітах відповідного періоду. При об'єднанні компаній, яке є об'єднанням інтересів, слід робити такі додаткові розкриття у фінансових звітах того періоду, в якому відбулося об'єднання інтересів: - характеристика та кількість випущених акцій разом з відсотком акцій з правом голосу кожного підприємства, які були обмінені для здійснення об'єднання інтересів; - суми активів та зобов'язань, внесені кожним підприємством; - доход від реалізації, інші види операційного прибутку, екстраординарні статті та чистий прибуток або збиток кожного підприємства до дати об'єднання, які включаються до чистого прибутку або збитків, відображених у фінансових звітах підприємств, що об'єднуються. У примітках до консолідованих фінансових звітів слід наводити: - перелік значних дочірніх підприємств із зазначенням назви, країни реєстрації або місцезнаходження, частку власності, та в разі відмінності, частку в розподілі голосів; - характеристику методу, використаного для обліку дочірніх підприємств в окремих фінансових звітах материнського підприємства; Крім того, у разі наявності, слід розкривати: - причини, з яких дочірнє підприємство вилучено з консолідації; - характер відносин між материнським та дочірнім підприємством, якщо материнське підприємство не володіє в дочірньому, прямо чи непрямо, більш як половиною голосів; - назву підприємства, в якому материнському підприємству належить більше половини голосів, прямо або непрямо через (дочірні підприємства), але яке, з причин відсутності контролю, не є дочірнім підприємством; - вплив придбання або продажу дочірніх підприємств на фінансовий стан - статті у консолідованих фінансових звітах, до яких застосовувалася різна облікова політика. Щодо впливу змін валютних курсів підприємство має розкривати: - суму курсових різниць, які включені до чистого прибутку або збитку протягом звітного періоду; - курсові різниці, включені до складу власного капіталу, а також інформацію, що пояснює різницю між сумою таких курсових різниць на початок і кінець звітного періоду. Коли валюта звітності не співпадає з валютою країни розташування підприємства, яке звітується, слід пояснювати причину застосування іншої валюти. Також наводиться причина будь-якої зміни валюти звітності. Коли відбувається зміна у класифікації закордонного підприємства слід розкривати: - характер та причини зміни; - вплив зміни у класифікації на акціонерний капітал та на чистий прибуток, або - збиток за кожний попередній наведений період, якщо зміна у класифікації відбулася на початку самого першого із наведених періодів. Діяльність підприємства у примітках висвітлюється з різних сторін. При цьому інформація стосовно окремих сегментів повинна бути узгоджена з інформацією про підприємство в цілому, яка надана у фінансових звітах. 7. Порівняльна комплексна рейтингова оцінка підприємств Фінансовий стан є найважливішою характеристикою фінансової діяльності підприємства. Він визначає конкурентоспроможність підприємства та його потенціал у діловому співробітництві, виступає гарантом ефективної реалізації економічних інтересів усіх учасників фінансових відносин як самого підприємства, так і його партнерів. Стійке фінансове положення підприємства є результатом вмілого, прорахованого управління усією сукупністю виробничо-господарських факторів, які визначають результати діяльності підприємства. Теорія аналізу фінансів, підприємництва та економіки підприємства розглядає поняття «стійкий фінансовий стан» не лише як якісну характеристику його фінансів, но як і явище, що може бути кількісно виміряне. Цей принциповий висновок дозволяє сформулювати загальні принципи побудови науково обгрунтованої методики оцінки фінансового стану, рентабельності та ділової активності підприємства, незалежно від форми власності та виду діяльності. Таку оцінку можна отримати різними методами та з використанням різних критеріїв. В даній роботі пропонується методика комплексної порівняльної рейтингової оцінки фінансового стану, рентабельності та ділової активності підприємства, заснована на теорії та методиці фінансового аналізу підприємства в умовах ринкових відносин. Складовими етапами методики комплексної порівняльної рейтингової оцінки фінансового стану підприємства є: - збір та аналітична обробка вихідної інформації за період часу, який оцінюються; - обгрунтування системи показників, що використовуються для рейтингової оцінки фінансового стану рентабельності та ділової активності підприємства, їх класифікація, розрахунок підсумкового показника рейтингової оцінки; - класифікація (ранжування) підприємств за рейтингом. Підсумкова рейтингова оцінка враховує усі найважливіші параметри Запропонована система показників базується на даних фінансової звітності підприємства. Ця вимога робить оцінку масовою, дозволяє контролювати зміни у фінансовому стані підприємства усіма учасниками економічного процесу. Вона також дозволяє оцінити результативність та об’єктивність самої методики комплексної оцінки. Таблиця 5 Система вихідних показників для рейтингової оцінки за даними публічної звітності. |І група |ІІ група |ІІІ група |ІV група | Вихідні показники для рейтингової оцінки об’єднані у 4 групи (збиткові підприємства в даній системі не розглядаються). До першої групи належать найбільш узагальнені та важливі показники оцінки прибутковості (рентабельності) господарської діяльності підприємства. У загальному випадку показники рентабельності підприємства являють собою відношення прибутку до тих чи інших коштів (майна) підприємства, що беруть участь в отриманні прибутку. Нова звітність містить дані про чистий прибуток. Величина чистого прибутку може бути знайдена у рядку з кодом 220 Звіту про фінансові результати. До другої групи включені показники оцінки ефективності управління підприємством. Розглядаються найбільш загальні 4 показники. Ефективність визначається відношенням прибутку до всього обороту (до всієї реалізації) підприємства або тільки до виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) без податку на додану вартість. При цьому використовуються показники прибутку від всієї реалізації, прибуток від реалізації продукції, чистий прибуток (Звіт про фінансові результати, рядок 220), балансовий прибуток. До третьої групи віднесені показники оцінки ділової активності
підприємства. Віддача усіх активів (всього капіталу) підприємства
визначається відношенням виручки від реалізації продукції (Звіт про
фінансові результати, рядок 010) до середнього за період підсумку балансу. Оборотність запасів та затрат визначається відношенням виручки від реалізації продукції до середньої за період вартості запасів та затрат. Оборотність дебіторської заборгованості визначається відношенням від реалізації продукції до середньої за період суми дебіторської заборгованості. Оборотність найбільш ліквідних активів визначається відношенням виручки від реалізації продукції до середньої за період суми найбільш ліквідних активів, тобто грошових коштів та короткострокових фінансових вкладень. Віддача власного капіталу визначається відношенням виручки від реалізації продукції (Звіт про фінансові результати, рядок 010) до середньої за період величини джерел власних коштів. До четвертої групи віднесені показники оцінки ліквідності та ринкової стійкості підприємства. Коефіцієнт покриття визначається відношенням суми оборотних засобів до суми строкових зобов’язань. Коефіцієнт ліквідності визначається відношенням суми грошових коштів, короткострокових вкладень та дебіторської заборгованості до суми строкових зобов’язань. Індекс постійного активу визначається відношенням вартості основних засобів та інших позаоборотних активів (Баланс, рядок 080) до джерел власних коштів. Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності) підприємства визначається відношенням суми власних коштів до підсумку балансу (Баланс, рядок 280). Забезпеченість запасів і затрат власними оборотними коштами визначається відношенням суми власних оборотних коштів до вартості запасів і затрат. Під час характеристики ринкової стійкості акціонерних компаній корисно використовувати відносні показники: чистий прибуток на 1 акцію, дивіденди на 1 акцію, дивіденди на 1 акцію до ринкового курсу акції та ін. Слід відмітити, що серед вихідних показників оцінки є підсумкові, результатні показники, що характеризують обсяг реалізації продукції, прибуток і таке інше за звітний період. Разом з тим показники балансу мають одномоментний характер, тобто обчислюються на початок та на кінець звітного періоду. Оскільки усі вихідні показники, включені до таблиці 5 є відносними, вони розраховуються або на кінець періоду (року), або до усереднених значень статей балансу. Після набору певної статистики для фінансового аналізу (бухгалтерських звітностей за декілька років) доцільно організувати та підтримувати автоматизовану базу даних вихідних показників для рейтингової оцінки, які розраховувались би за даними балансу на кінець кожного звітного періоду по усередненим даним за кожний період. В основі розрахунку підсумкового показника рейтингової оцінки лежить порівняння підприємств по кожному показнику фінансового стану, рентабельності та ділової активності з умовним еталонним підприємством, яке має найкращі результати по всіх показниках, що порівнюються. Таким чином, базою відліку для отримання рейтингової оцінки стану справ підприємства є не суб’єктивні припущення експертів, а найбільш високі результати із усієї сукупності порівнювальних об’єктів, що склались у реальній ринковій конкуренції. Такій підхід відповідає практиці ринкової конкуренції, де кожний самостійний товаровиробник прагне до того, щоб по всіх показниках діяльності виглядати краще за свого конкурента. Якщо суб’єктів ринкових відносин цікавлять лише певні об’єкти господарської діяльності (наприклад, потенціального інвестора можуть цікавити показники роботи тільки цукрових заводів та кондитерських фабрик, або цементних заводів і т. і.), то еталонне підприємство формується з сукупності однотипових об’єктів. Проте в більшості випадків еталонне підприємство може формуватись з показників роботи об’єктів, що належать різним галузям діяльності. Це не є перешкодою застосування методу оцінки, оскільки фінансові показники є такими, що зіставляються і для різнорідних об’єктів господарювання. У загальному вигляді алгоритм порівняльної рейтингової оцінки фінансового стану, рентабельності та ділової активності підприємства може бути представлений у вигляді послідовності наступних дій: 1. Вихідні дані представляються у вигляді матриці (aij), тобто таблиці, де по рядках записані номери показників (i = 1, 2, 3,…, n), а по стовпцях – номери підприємств (j = 1, 2, 3,…, m). 2. По кожному показнику знаходять максимальне значення та заноситься у стовпець умовного еталонного підприємства (m + 1). 3. Вихідні показники матриці aij стандартизуються у відношенні відповідного показника еталонного підприємства за формулою: [pic] де xij – стандартизовані показники стану j-го підприємства. 4. Для кожного підприємства, що аналізується, значення його рейтингової оцінки визначається за формулою: [pic] де Rj – рейтингова оцінка для j-го підприємства; x1j, x2j, …, xnj – стандартизовані показники j-го підприємства, що аналізується. 5. Підприємства упорядковуються (ранжуються) у порядку спадання рейтингової оцінки. Найвищий рейтинг має підприємство з мінімальним значенням R. Для використання даного алгоритму на практиці ніяких обмежень кількості порівнювальних показників та підприємств не передбачено. Викладений алгоритм отримання рейтингової оцінки фінансового стану, рентабельності та ділової активності підприємства може використовуватись для порівняння підприємств на дату складання балансу (за даними на кінець періоду), або в динаміці. В другому випадку вихідні показники, які увійшли до таблиці 5
розраховуються як темпові коефіцієнти росту: дані на кінець періоду ділять
на значення відповідного показника на початок періоду або середнє значення
відповідного показника попереднього періоду (або іншої бази порівняння). Можливе також включення до таблиці 5 одночасно як миттєвих так і темпових показників (тобто подвоєння кількості вихідних показників), що дозволяє отримати узагальнену рейтингову оцінку, яка характеризує як стан так і динаміку фінансово – господарської діяльності підприємства. Дані таблиці 5 можуть бути розширені за рахунок включення до неї
додаткових показників із довідок, що надаються підприємствами банкам та
податковим інспекціям, із форм статистичної звітності та з інших джерел. Алгоритм отримання рейтингової оцінки також може бути модифіковано. А. [pic], В. [pic] С. [pic] де k1, k2, …, kn – вагові коефіціенти показників, що назначаються експертом Формула (А) визначає рейтингову оцінку для j-го підприємства, що аналізується, по максимальному віддаленню від початку координат, а не по мінімальному відхиленню від підприємства-еталона. У спрощеному розумінні це означає, що найвищий рейтинг має підприємство, у якого сумарний результат по всіх односпрямованих показниках вищий, ніж у інших. Формула (В) є модифікацією формули (А). Вона враховує вагомість показників, які визначаються експертним шляхом. Необхідність введення вагових показників для окремих показників з’являється при диференціюванні оцінки відповідно до потреб користувачів. Формула (С) є аналогічною модифікацією основної формули розрахунку рейтингу. Вона враховує вагомість окремих показників при розрахунку рейтингової оцінки по відношенню до підприємства-еталона. У заключення слід підкреслити деякі достоїнства запропонованої методики рейтингової оцінки фінансового стану, рентабельності та ділової активності підприємства. По-перше, запропонована методика базується на комплексному, багатомірному підході до оцінки такого складного явища, як фінансова діяльність підприємства. По-друге, рейтингова оцінка фінансового стану підприємства здійснюються на базі даних публічної звітності підприємства. Для її отримання використовуються найважливіші показники фінансової діяльності, які використовуються на практиці в ринковій економіці. По-третє, рейтингова оцінка є порівнювальною. Вона враховує реальні досягнення усіх конкурентів. По-четверте, для отримання рейтингової оцінки використовується гнучкий обчислювальний алгоритм, якій реалізує можливості математичної моделі порівняльної комплексної оцінки виробничо-господарської діяльності підприємства, який пройшов широку апробацію на практиці. Запропонована методика робить оцінку надійності ділового партнера по результатах його поточної та попередньої діяльності такою, що є кількісно вимірювальною, проте її застосування обмежене в основному сферою матеріального виробництва. Обмеження пов’язане з набором вихідних показників для рейтингової оцінки. У зв’язку з цим являють інтерес рейтингові системи, що розроблені для інших сфер діяльності (банків, страхових компаній, інвестиційних фондів та ін.). Наприклад, з 1978 року у США для оцінки банків використовується рейтингова система CAMEL. Ця система включає до себе усі важливіші компоненти стійкості банку, вона проста та доступна для розуміння, стандартизована та одночасно сприймається усіма контролюючими органами нагляду за банківською діяльністю. В основу системи CAMEL покладені розробки Федеральної Резервної системи, Контролера грошового обігу та Федеральної корпорації по страхуванню депозитів – відомих агентств з банківського нагляду. Назва рейтингової системи CAMEL складено з початкових літер п’яти компонентів, які аналізуються. С – показник достатності капіталу , який враховує розмір власного капіталу банку, необхідний для гарантії вкладників та відповідності реального розміру капіталу необхідному. А – показник якості активів, який визначає ступінь “поверненості” активів та позабалансових статей, а також фінансовий вплив проблемних позик. М – показник якості управління (менеджменту), за допомогою якого оцінюються банківська система банківського менеджменту на базі ефективної роботи, налагодженої політики, глибини дотримання законів та інструкцій. Е – показник дохідності та прибутковості, з позиції її достатності для майбутнього росту банку. L – показник ліквідності, що визначає, чи достатньо ліквідний банк, щоб виконувати звичайні та форс-мажорні зобов'язання. Деякі з показників CAMEL можуть бути визначені заочно, на основі документів, що надходять да центрального банку, інші ж потребують наглядової перевірки на місці для визначення повної картини. Таким чином, оцінка стану банку за допомогою даної системи може бути поточним процесом, проте краще за все проводити її в кінці наглядової перевірки. Кожний показник отримує бал від “1” (добре) до “5” (незадовільно). Оцінки показників сумуються та діляться на 5 для отримання зведеної оцінки. Зведена оцінка дає банківському супервізору ясне уявлення про те, чи є банк в цілому “добрим”, “критичним” або “незадовільним”. Найважливішим є те, що зведена оцінка є важливим показником ступеню необхідного втручання, яке повинно бути здійснене по відношенню до банку з боку контролюючих органів. Рейтингова система CAMEL являє собою стандартизований метод оцінки банків на регулярній основі. Наведемо приклади стандартних оцінок банку: Зведений рейтинг = 1 Діапазон допустимих змін (1,0 – 1,4). - Повністю здоровий в усіх відношеннях; - Отримані дані не мають суттєвого значення; - Систему управління можна не змінювати; - Стійкий по відношенню до зовнішніх економічних та фінансових потрясінь; - Нема необхідності у втручанні органів нагляду. Зведений рейтинг = 2 Діапазон допустимих змін (1,5 – 2,4). - Практично здоровий; - отримані критичні дані не мають суттєвого значення; - Можна змінити стиль управління; - Стабільний; - Втручання органів банківського нагляду обмежено та здійснюється лише в обсязі, необхідному для для виправлення виявлених недоліків. Зведений рейтинг = 3 Діапазон допустимих змін (2,5 – 3,4) - Наявність фінансових, операційних або технічних недоліків, які варіюють від допустимих рівнів до незадовільних; - Уразливий при несприятливих змінах в економічній ситуації; - Може легко розоритися, якщо міри, що приймаються для подолання недоліків виявляються неефективними; - Необхідне додаткове втручання органів банківського нагляд з метою усування недоліків. Зведений рейтинг = 4 Діапазон допустимих змін (3,5 – 4,4) - Серйозні фінансові проблеми; - Збереження нездорової ситуації при відсутності належної уваги до фінансових проблем; - Без проведення коректуючих мір ситуація, що склалась, може призвести до підриву життєздатності у майбутньому; - Велика ймовірність розорення; - Необхідні ретельний нагляд та контроль, я також конкретний план подолання виявлених недоліків. Зведений рейтинг = 5 Діапазон допустимих змін (4,5 – 5,5) - Велика можливість розорення у найближчому майбутньому; - Виявлені недоліки настільки небезпечні, що потрібна термінова підтримка з боку акціонерів або інших фінансових джерел; - Без проведення коректуючих заходів імовірніше за все буде ліквідований, об’єднаний з іншими або придбаний. Висновки Основною метою фінансового аналізу є отримання невеликого числа ключових (найбільш інформативних) параметрів, які давали б об’єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків та збитків, змін в структурі активів та пасивів, у розрахунках з дебіторами та кредиторами. При цьому аналітика та управлінця може цікавити як поточний стан підприємства, так і його проекція на найближчу перспективу, тобто очікувані параметри фінансового стану. Основним, а в ряді випадків і єдиним, джерелом інформації про фінансову діяльність та фінансовий стан ділового партнера є бухгалтерська звітність, яка є публічною. Звітність підприємства в ринковій економіці базується на узагальнених даних фінансової звітності і виступає інформаційною ланкою, яка поєднує підприємство із суспільством та діловими партнерами – користувачами інформації о діяльності підприємства. Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану слугує бухгалтерський баланс підприємства. Його значення настільки велике, що аналіз фінансового стан часто називають аналізом балансу. Для вивчення фінансового стану підприємства необхідна інформація про економічні ресурси, що ним контролюються, його фінансову структуру, ліквідність та платоспроможність, а також здатність адаптуватися до змін середовища, в якому воно функціонує. Інформація стосовно економічних ресурсів, контрольованих підприємством і здатності його в минулому змінювати ці ресурси є корисною для визначення спроможності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти у майбутньому. Інформація щодо структури капіталу є корисною при прогнозуванні майбутніх потреб у позиках, при визначенні розподілу майбутніх прибутків та потоків грошових коштів серед власників підприємства, а також при визначенні ймовірності залучення фінансів у майбутньому. Інформація щодо ліквідності та платоспроможності підприємства є корисною для прогнозування спроможності підприємства вчасно виконувати свої фінансові зобов'язання. Ліквідність свідчить про наявність грошових коштів у найближчому майбутньому після виконання фінансових зобов'язань даного періоду. Наявність грошових коштів упродовж більшого періоду часу для вчасного виконання фінансових зобов'язань свідчить про платоспроможність підприємства. Вся ця інформація безпосередньо може бути отримана з фінансової звітності. В даній роботі були розглянуті склад фінансової звітності та окремі її складові частини. Було наведене їх використання у методиці загальної оцінки стану підприємства на ринку. В роботі майже не робиться порівняння нової системи фінансової звітності із попередньою. Проте у висновках вважається за доцільне вказати на переваги та досягнення реформованої системи бухгалтерського обліку. Порівнюючи П(С)БО 1 з вимогами Положення про організацію
бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженого постановою Методологічні відмінності полягають перш за все у тому, що: 1) якісні характеристики фінансової звітності розглядались з точки зору такого користувача звітів як держава; 2) не використовувались принципи безперервності діяльності та превалювання змісту над формою; 3) принципи нарахування та відповідності доходів і витрат, повного висвітлення, послідовності, обачності використовувались частково і непослідовно. Внаслідок цього: - бухгалтерські звіти безперервно діючого підприємства та такого, що припиняє свою діяльність, готувалися за однаковими правилами; - під час підготовки звітності не враховувалась ймовірність збільшення або зменшення майбутніх економічних вигід, пов'язаних з певною статтею, та можливість її достовірної оцінки; - принцип нарахування застосовувався формально, не зважаючи на економічну сутність господарських операцій. Датою реалізації продукції, товарів, робіт, послуг вважалась дата відвантаження (передачі) продукції, товарів (підписання документів про виконані роботи, надані послуги); - жорстке регулювання методології обліку фактично виключало можливість застосування професійного судження та формування облікової політики керівництвом українського підприємства: право вибору існує лише щодо методу нарахування зносу малоцінних та швидкозношуваних предметів, створення одного з дозволених резервів за рахунок собівартості, оцінки вартості товарів гуртовими базами торгівлі, постачання та збуту; - не розглядалися непередбачені події та події після дати балансу; - склад собівартості в значній мірі визначався податковим законодавством, а не економічною сутністю цієї категорії. Усе це позначалось на якісних характеристиках звітності українських підприємств, не сприяючи ні їх зрозумілості, ні доречності, ні достовірності, ні зіставності в нових економічних умовах. Мета П(С)БО – нової сучасної фінансової звітності — уникнути зазначених недоліків. Список використаної літератури
2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів" затверждено наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. 3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" затверждено наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. 4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 "Звіт про власний капітал" затверждено наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. 5. Фінансова звітність за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Практичний посібник. – К.: Лібра, 1999. 6. Шеремет А. Д., Сайфулин Р. С. Методика финансового анализа. – М.: ИНФРА- М, 1995. Додаток 1. Форма Балансу Баланс на ____________________ 20__ р. |Актив |Код рядка|На |На кінець| Продовження додатка Керівник Додаток 2. Форма Звіту про фінансові результати Звіт про фінансові результати за __________________ 20__ р. I. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ Продовження додатка II. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ III. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ АКЦІЙ Керівник Додаток 3. Форма Звіту про рух грошових коштів Звіт про рух грошових коштів за __________________ 20__ р. |Стаття |Ко|За | |За | | Керівник Додаток 4. Форма Звіту про власний капітал ЗВІТ про власний капітал за _________________ 20___ р. |Стаття |Код|Стат|Пайо|Додат|Інши|Резе|Нерозп|Неопл|Вилу|Разо| Керівник
Дата створення підприємства Підприємство, що продовжує свою діяльність Календарний рік – 12 місяців Підприємство, що ліквідується Початок звітного року 1 січня Дата ліквідації підприємства Кінець звітного року Події після дати балансу
Які вказують на умови, що виникли після дати балансу Коригують відповідні активи і зобов’язання Розкриваються у примітках до фінансових звітів Стаття “Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування” Стаття “Амортизація необоротних активів” (+) Стаття “Зміна суми забезпечень” Стаття “Фінансоаий результат від нереалізованих курсових різниць” Стаття “Фінансовий результат від неопераційної діяльності” Стаття “Витрати на сплату відсотків” (+) Стаття “Прибуток (збиток) від оперативної діяльності до змін в чистих оборотних активах” Графа “Надходження”: збільшення (+) Графа “Видаток”: зменшення (-) Графа “Надходження”: збиток (+) Графа “Видаток”: прибуток (-) Графа “Надходження”: збиток (+) Графа “Видаток”: прибуток (-) = Графа “Надходження”: збільшення (-) Графа “Видаток”: зменшення (+) Графа “Надходження”: збільшення (-) Графа “Видаток”: збільшення (-) Графа “Надходження”: зменшення (+) Графа “Видаток”: збільшення (-) Графа “Надходження”: зменшення (+) Стаття “Зміна доходів майбутніх періодів” Стаття “Зміна витрат майбутніх періодів” Стаття “Грошові доходи від операційної діяльності” Стаття “Зміна поточних зобов’язань” Стаття “Зміна оборотних активів” Стаття “Прибуток (збиток) від оперативної діяльності до змін в чистих оборотних активах” Фінансовий результат – прибуток (збиток) – від звичайної діяльності до оподаткування (рядки 170, 175) Графа “Видаток”: зменшення (+) = = Фінансовий результат від операційної діяльності (рядки 100, 105) Дохід від участі в капіталі (рядок 110) Інші фінансові доходи (рядок 120) Інші доходи (рядок 130) Фінансові витрати (рядок 140) Втрати від участі в капіталі (рядок 150) Інші витрати (рядок 160) + - Фінансовий результат від звичайної діяльності прибуток (рядок 190) збиток (рядок 195) = = прибуток від звичайної діяльності до оподаткування (рядок 170) збиток від звичайної діяльності до оподаткування (рядок 175) – податок на прибуток (рядок 180) Операційні витрати Економічні елементи операційних витрат собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) адміністративні витрати витрати на збут матеріальні затрати витрати на оплату праці відрахування на соціальні заходи амортизація інші операційні витрати інші операційні витрати Страницы: 1, 2 |
|
© 2000 |
|