Фиксированый сельськохозяйственный налог

Фіксований сільськогосподарський податок - це податок, який не змінюється протягом визначеного Законом "Про фіксований сільськогосподарський податок" терміну і справляється з одиниці земельної площі.

Фіксований сільськогосподарський податок належить до загальнодержавних податків та сплачується сільськогосподарськими товаровиробниками у грошовій формі та/або у вигляді поставок сільськогосподарської продукції.

Запровадження фіксованого сільськогосподарського податку передбачає суттєве спрощення механізму нарахування та сплати податків, адже фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок 12 податків і зборів
(обов'язкових платежів). Серед них:

• податок на прибуток підприємств;

• плата (податок) на землю;

• податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

• комунальний податок;

• збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

• збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків
Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

• збір на обов'язкове соціальне страхування;

• збір на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування;

• збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

• збір до Державного інноваційного фонду;

• плата за придбання торговельного патенту на здійснення торговельної діяльності;

• збір за спеціальне використання природних ресурсів (щодо користування водою для потреб сільського господарства).

Слід зазначити, що податок називається фіксованим, а не єдиним. Інші податки і збори (обов'язкові платежі), визначені Законом України "Про систему оподаткування", сплачуються сільськогосподарськими товаровиробниками в установленому законодавчими актами порядку.

А інакше й бути не може, адже, наприклад, непрямі податки мають зовсім іншу природу. Було б неправильно, а у деяких • випадках навіть шкідливо, намагатися всі податки і збори (обов'язкові платежі) звести в один.

По своїй економічній суті фіксований сільськогосподарський податок є різновидом земельного податку. Він не залежить віл фінансового стану підприємства, а тому повинен сплачуватись навіть при отриманні збитків від господарської діяльності. Разом з тим його розмір чітко визначений протягом зазначеного законом терміну, що дозволяє власникам сільськогосподарських підприємств та потенційним інвесторам спланувати грошові потоки від вкладення коштів у сільське господарство.

У разі, коли підприємство перейшло на сплату фіксованого сільськогосподарського податку, зміна порядку сплати податків та зборів
(обов'язкових платежів) протягом року не допускається. Тобто, перехід на сплату податків (податкових платежів) у загальному порядку дозволяється лише з нового податкового року.

1. Платники (ФСП).

Платниками фіксованого податку можуть бути:

• сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм;

• селянські та інші господарства, які займаються виробництвом, переробкою та збутом сільськогосподарської продукції;

• власники земельних ділянок та землекористувачі, в тому числі орендарі, які виробляють товарну сільськогосподарську продукцію.

Для того, щоб стати платником фіксованого сільськогосподарського податку, необхідне виконання 2 умов.
Перша - платниками податку можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, в яких виручка від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продукції її переробки за попередній звітний рік перевищує 50% від загальної суми валового доходу суб?єкта господарювання (дана норма запроваджена у статті 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"). Якщо у звітному періоді виручка від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продукції її переробки становитиме менше 50% від загального обсягу валового доходу, то суб'єкт господарювання в наступному звітному періоді сплачує податки на загальних підставах.

Друга умова - наявність у потенційного платника податку сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ та багаторічних насаджень). Цю норму проголошено у п. 1 Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. № 658.

При цьому сільськогосподарські угіддя повинні перебувати або у власності потенційного платника, або взяті в оренду у не платника фіксованого сільськогосподарського податку.

Водночас платниками фіксованого сільськогосподарського податку не є власники та землекористувачі земельних ділянок, які передано для ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель (присадибні ділянки), садівництва, дачного будівництва, а також наданих для городництва, сінокосіння та випасання худоби.

Таким чином, платником фіксованого сільськогосподарського податку може стати сільськогосподарське підприємство будь-якої організаційно-правової форми за умови:

• наявності сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних засаджень);

• що таке підприємство займається виробництвом (вирощуванням), переробкою і збутом сільськогосподарської продукції;

• що сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний
(податковий) рік, перевищує 50 відсотків загальної суми валового доходу такого підприємства.

Особи, які не відносяться до числа платників податку. До платників фіксованого сільськогосподарського податку не відносяться індустріалізовані сільськогосподарські підприємства, зокрема птахофабрики, відгодівельні підприємства, риболовецькі, звірогосподарства та інші, у яких відсутній об'єкт оподаткування - продуктивні сільськогосподарські угіддя.

До платників податку також не можуть бути віднесені і машинно- технологічні станції, оскільки мета їх створення - надання послуг сільсько-

господарським товаровиробникам у виробництві продукції; вони не мають у власності сільськогосподарських угідь, а арендовані ними землі знаходяться у власності суб'єктів підприємницької діяльності, які вже зареєстровані як платники фіксованого сільськогосподарського податку.

Не можуть буги платниками фіксованого податку фермерські господарства, які у 1997-1999 рр. не показували доходи від реалізації продукції у своїй звітності та відповідно не мають бази для визначення критеріїв віднесення їх до сільськогосподарських товаровиробників (перевищення суми, отриманої від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки 50% валового доходу). Якщо господарство звітністю підтвердить своє право на такий вид оподаткування, то з наступного року воно може безперешкодно за реєструватися у якості платника фіксованого сільськогосподарського податку.

Визначення розміру видового доходу від реалізації с.-г. продукції власного виробництва. При визначенні валового доходу від реалізації с.-г. продукції власного виробництва слід керуватись п. 2 Положенням № 658, яким встановлено, що валовий доход визначається як загальна сума доходу платника податку від усіх видів його діяльності, отриманого протягом звітного періоду у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах як на території
України, так і за її межами.

А у валовий доход від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва включаються:

• вартість реалізованої продукції рослинництва і тваринництва власного виробництва;

• вартість реалізованої сільськогосподарської продукції, виробленої із сільськогосподарської сировини власного виробництва на власних переробних підприємствах;

• вартість реалізованої продукції, виробленої з власної сировини на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства;

• вартість наданих послуг (послуги машинно-тракторного парку, будівельних і ремонтних бригад, інші послуги), пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом.

Моживість переходу на сплату податку риболовецькими підприємствами. Це стосується тих підприємств, у яких більше 50% валового доходу підприємства становить дохід від продажу риби та продуктів її переробки.
Риба та рибна продукція відноситься до сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, отже вимоги критерію 50% сільськогосподарської продукції власного виробниц-ми фіксованого податку орендарями. Однак згідно зі ст. 18 Закону України від 02.10.98 № 161 "Про оренду землі" укладений договір на оренду земельної ділянки підлягає державній реєстрації. Факт державної реєстрації засвідчується печаткою реєструючого органу з підписом уповноваженої на це особи та зазначенням дати реєстрації на всіх примірниках договору.

Договір оренди земельної ділянки набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами та державної реєстрації.

Якщо сільськогосподарський товаровиробник, у якого немає у власності сільськогосподарських угідь, відповідає критеріям віднесення його до платників фіксованого сільськогосподарського податку, але договір оренди таким товаровиробником земельної ділянки не відповідає вимогам Закону
України "Про оренду землі", то органи державної податкової служби мають всі підстави відмовити у реєстрації його платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Також сільськогосподарські угіддя, що здаються в оренду не платником фіксованого сільськогосподарського податку, у випадку неправильного оформлення договору оренди (включаючи його нотаріальне посвідчення) не можуть включатись до розрахунку суми фіксованого податку орендарями.

1.2. Об?єкти оподаткування та ставки податку.

Об'єктом оподаткування фіксованим податком виступає площа сільськогосподарських угідь, яка знаходиться в сільськогосподарського товаровиробника у власності або надана йому в користування, в тому числі на умовах оренди.

Положенням визначено, що у разі коли платник фіксованого сільськогосподарського податку здає сільськогосподарські угіддя в оренду, орендовані площі не можуть включатися до розрахунку сплати фіксованого сільськогосподарського податку орендаря. Названі площі повинні бути включені до розрахунку податку орендодавця, який в термін до 1 лютого поточного року вже подав його до органу державної податкової служби за місцем свого знаходження.

У разі, коли сільськогосподарські угіддя здаються в оренду не платником фіксованого сільськогосподарського податку, орендовані площі включаються до розрахунку суми фіксованого сільськогосподарського податку орендарями.

В обох випадках орендарем вноситься передбачена договором орендна плата за землю.

Відповідно до Закону України від 6 жовтня 1998р. № 161 "Про оренду землі" оренда землі здійснюється з метою створення умов для раціонального користування земельною ділянкою. Оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. При цьому орендна плата - це платіж, а не податок, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. У разі збільшення відповідно до законів
України розміру земельного податку орендодавець має право вимагати збільшення орендної плати.

У випадку, коли у звітному періоді відбувається зміна площ сільськогосподарських угідь, у зв'язку з набуттям права землевласника або землекористувача відповідно землевласник чи землекористувач зобов'язаний здійснити уточнення сум податкових платежів на період до закінчення податкового року і протягом місяця надати розрахунки до органів державної податкової служби за місцем розташування земельної ділянки разом з витягом з державного земельного кадастру про склад земельних угідь та їх грошову оцінку.

Державні землевпорядні організації уточнюють грошову оцінку сільськогосподарських угідь у зв'язку із зміною їх складу та повідомляють про це платників податку та органи державної податкової служби.

Отже, підприємство не може бути платником фіксованого сільськогосподарського податку у тому випадку, коли воно немає власних продуктивних сільськогосподарських угідь, або угідь, взятих в оренду у неплатника фіксованого сільськогосподарського податку (оскільки не має об'єкта оподаткування).

Ставки фіксованого сільськогосподарського податку встановлюються з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь у відсотках від їх грошової оцінки, проведеної станом на 1 липня 1995 р., у таких розмірах:

• для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,5% ;

• для багаторічних насаджень - 0,3%.

Грошова оцінка сільськогосподарських угідь здійснюється відповідно до
Методики грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України, №
213 від 23 березня 1995 р.

Для платників податку, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції у гірських зонах та на поліських територіях, встановлені інші (нижчі) ставки фіксованого податку з 1 га сільськогосподарських угідь у грошовій оцінці, а саме:

• для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,3% ;

• для багаторічних насаджень-0,1%.

Належність сільськогосподарських угідь та поліських територій визначається на підставі Закону України "Про статус гірських населених пунктів України" від 15.02.95. № 56-/95-ВР та Постанови Кабінету Міністрів
України "Про визначення поліських територій України" від 25.12.98 №2068.

Перелік платників фіксованого сільськогосподарського податку, на яких поширюються ставки податку, встановлені для гірських зон та поліських територій", повинен затверджуватися щороку до 15 січня на пленарних засіданнях обласних рад за поданням районних державних адміністрацій.

1.3. Нарахування та ставка ФСП.

Належна до сплати сума фіксованого сільськогосподарського податку визначається платниками цього податку виходячи зі ставок податку, площі наявних сільськогосподарських угідь та їх грошової оцінки.

Розрахунок податку складається за формою, встановленою Порядком розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку та заповнення форми розрахунку, який затверджений наказом Державної податкової адміністрації
України від 27 квітня 1999 р. № 230.

Розрахунок податку щороку до ] лютого подається платником податку до органу державної податкової служби за місцезнаходженням платника податку.

Для платників фіксованого сільськогосподарського податку, земельні угіддя яких не входять до гірських зон та поліських територій, розрахунок суми податку здійснюється за формулою:

Е фікс. податку = Пріллі х Гріллі х 0,005 + Гсіножатіх Псіножаті х 0,005

+ Ппасовища х Гпасовищах 0,005 + Г6/нас. х П6/нас х 0,003; (1.6)

де Пріллі, сіножтей.пасовища, 6/нас. - площа ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень, що належить платнику податку, в т. ч. на умовах оренди;

Гріллі, сіножтей.пасовища, 6/нас - грошова оцінка ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень, розрахована за Методикою грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.95 № 213.

Для платників фіксованого сільськогосподарського податку, які здійснюють діяльність у гірських зонах та на поліських територіях, розрахунок суми податку здійснюється за формулою:
Е фікс. податку = Пріллі х Гріллі х 0,003 + Гсіножаті х Псіножаті х 0,003

+ + Ппасовища х Гпасовища х 0,003 + Г6/нас. х П6/нас. х 0,001. (1.7)

Якщо у 1997 р. господарство А мало податкові зобов'язання зі сплати: податку на прибуток - X грн.; плати (податку) за землю - V грн.; податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів - 2 грн.; комунального податку - R грн.; збору на геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок бюджету, - F грн.; збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення – F грн.; збору на обов'язкове соціальне страхування - G грн.; збору на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України - J грн.; збору на обов'язкове державне пенсійне страхування V грн.; збору до Державного інноваційного фонду - U грн., плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності - Т гри.; збору за спеціальне використання природних ресурсів (щодо користування водою для потреб сільського господарства) — Р грн., то Е податків '97 р. = Х + Ґ + 2 + К + Ь Т + Р(грн.);(1.8)

де Е податків '97 р. - сума нарахованих у 1997 р. податків і зборів
(обов'язкових платежів), що увійшли до складу фіксованого сільськогосподарського податку.

Якщо у сільськогосподарських товаровиробників нарахована у 1997р. сума податків і зборів (обов'язкових платежів) перевищує суму фіксованого податку більше ніж у три рази, то до суми фіксованого податку застосовуються такі коефіцієнти:

якщо

Е податків '97 р.

—————————— 3—4 рази, то застосовується коефіцієнт 1,5; Е фікс. податку цатку визначається платниками цього податку виходячи з наявності ьськогосподарських угідь у грошовій оцінці та встановлених ставок здаткування. Розрахунок розміру податку на поточний рік подається ор-Іу державної податкової служби за місцем знаходження платника подат-цо 1 лютого поточного року.
Щомісячні платежі здійснюються до 20 числа кожного місяця, почи-зчи з лютого поточного року, і завершуються 20 січня наступного за звіт-І року.
Платники податку сплачують щомісячно до 20 числа наступного яця третину суми податку, визначеної на кожний квартал від річної су-податку, у такому обсязі:

Е остат. фікс. податку х 10 щомісячно у І кварталі = ————————————————— : 3;

100

Е остат. фікс. податку х 10 щомісячно у II кварталі = ————————————————— : 3;

100

Е остат. фікс. податку х 50 щомісячно у III кварталі = ———————————————— : 3;

100

К остят. фікс. податку х ЗО щомісячно у IV кварталі = ————————————————— : 3.

100

Отже, щодо строків сплати податків максимальною мірою врахована специфіка сільськогосподарського виробництв — 80% податкових платежів здійснюватимуться у другій половині року. Саме в цей період відбувається реалізація рослинницької продукції.

Сплата фіксованого податку сільськогосподарською продукцією. Важлива особливість фіксованого сільськогосподарського податку полягає в тому, що його платники мають право на вибір форми сплати податку в грошовій формі або /та у вигляді поставки сільськогосподарської продукції. При цьому кількість сільськогосподарської продукції з 1 га, яка може поставлятися в рахунок податку, встановлюється на початок року і не підлягає коригуванню залежно від зміни ціни на сільськогосподарську продукцію протягом року.

Визначення кількості сільськогосподарської продукції з 1 га сільськогосподарських угідь, що має поставлятися в рахунок фіксованого податку, здійснюється виходячи з еквівалента - 1 т пшениці м'якої третього класу, що відповідає міждержавному стандарту ГОСТ 9353-90, за ціною, яка щорічно визначається Кабінетом Міністрів України.

Кількість сільськогосподарської продукції з 1 га сільськогосподарських угідь, яка має поставлятися в рахунок фіксованого податку, визначається як співвідношення вартості 1 т пшениці третього класу до вартості 1 т відповідної продукції. Таке співвідношення встановлюється щорічно Верховною
Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами до затвердження відповідного бюджету, але не пізніше 1 січня. Зміна встановленого порядку сплати податку протягом року не допускається.

Строки поставки сільськогосподарської продукції в рахунок сплати податку. Поставка зерна в рахунок фіксованого сільськогосподарського податку здійснюється сільськогосподарськими товаровиробниками у визначені ними за погодженням з районною адміністрацією строки, але не пізніше 15 жовтня - з продукції ранніх зернових культур, до 1 грудня - з продукції пізніших зернових та технічних культур, а поставка продукції тваринництва — щомісяця, але не пізніше останнього дня поточного місяця.

Але платники податку, які вибрали натуральну форму сплати податку, не повинні забувати про щомісячні строки сплати податку. Це значить, що у І та
II кварталах можлива сплата податку грошима чи продукцією тваринництва.
Оскільки основний тягар сплати податку перенесений на
III квартал - 50% та IV квартал - 30% річних платежів, то не порушуючи принципу щомісячних платежів, сільськогосподарські товаровиробники погоджують з райдержадміністрацією об'єми та строки поставки в цей період продукції рослинництва.

Порядок поставки сільськогосподарської продукції в рахунок сплати податку. Заготівельні (переробні) підприємства і організації та платники фіксованого сільськогосподарського податку укладають угоди про приймання сільськогосподарської продукції, в яких визначаються обсяги, строки поставки і якість продукції, умови її заготівлі.

Обов'язки з доставки товарної сільськогосподарської продукції до заготівельних (переробних) підприємств, організацій в рахунок фіксованого сільськогосподарського податку покладаються на платників фіксованого сільськогосподарського податку з подальшим відшкодуванням зазначених витрат за рахунок одержаної виручки від реалізації продукції. Тарифи на транспортування погоджуються з відповідною районною державною адміністрацією і подаються заготівельному (переробному) підприємству, організації.

Платники фіксованого сільськогосподарського податку під час доставки продукції заготівельним (переробним) підприємствам і організаціям роблять у товарно-транспортній накладній запис "у рахунок сплати фіксованого сільськогосподарського податку".

На продукцію, що надійшла у рахунок сплати цього податку, заготівельні
(переробні) підприємства, організації виписують прибуткову квитанцію виходячи із залікової ваги, але не вище фізичної, та встановлених на неї цін.

Щомісяця, до 5 числа наступного за звітним місяця заготівельні
(переробні) підприємства, організації та платники фіксованого сільськогосподарського податку складають акти приймання-передачі продукції в рахунок фіксованого податку, які затверджуються органами державної податкової служби до 20 числа наступного за звітним місяця. Реалізація сільськогосподарської продукції, що надійшла в рахунок погашення суми фіксованого сільськогосподарського податку, здійснюється за цінами, погодженими з районними державними адміністраціями, які забезпечують надходження коштів на рахунок відділення Державного казначейства в районі на рівні розрахункових. Реалізація цієї продукції повинна здійснюватися не пізніше завершення звітного податкового року.

За розпорядженням районної державної адміністрації заготівельні
(переробні) підприємства, організації виписують покупцеві сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки рахунок на суму вартості реалізованої продукції, збільшену на суму витрат, пов'язаних з транспортуванням сільськогосподарської продукції до заготівельних
(переробних) підприємств, організацій, та витрат, пов'язаних з прийманням, зберіганням і реалізацією такої продукції. Продукція реалізується покупцеві на умовах передоплати.

Покупець перераховує кошти на спеціальний рахунок заготівельного
(переробного) підприємства, організації, на якому акумулюються тільки кошти, отримані від реалізації сільськогосподарської продукції, що надійшла в рахунок погашення фіксованого сільськогосподарського податку.

Заготівельне (переробне) підприємство, організація зобов'язані перерахувати кошти, отримані за реалізовану сільськогосподарську продукцію, за вирахуванням витрат, пов'язаних з транспортуванням, прийманням, зберіганням і реалізацією такої продукції, на окремий рахунок відділення
Державного казначейства в районі протягом трьох банківських днів від дня їх надходження.

Заготівельне (переробне) підприємство, організація перераховують кошти на покриття витрат платників фіксованого сільськогосподарського податку з транспортування сільськогосподарської продукції на їх розрахункові рахунки один раз на місяць відповідно до їх частки в повному обсязі цих витрат.

Кошти на покриття своїх витрат заготівельне (переробне) підприємство, організація перераховують із спеціального рахунка на розрахунковий рахунок підприємства, організації.

У разі перевищення фактичної ціни реалізації продукції над ціною, визначеною Кабінетом Міністрів України, сума перевищення зараховується на окремий рахунок фінансового відділу з метою створення резервного фонду для покриття втрат від зниження цін та інших непередбачених втрат згідно з положенням, що затверджується районною державною адміністрацією.

У разі сплати фіксованого сільськогосподарського податку в грошовій формі платники податку, а у разі сплати в натуральній формі - заготівельні
(переробні) підприємства, організації перераховують кошти на окремий рахунок відділення Державного казначейства в районі, що відкритий на балансовому рахунку 2512 "Кошти державного бюджету цільового характеру"
(код бюджетної класифікації 16040000 "Фіксований сільськогосподарський податок").

Відділення Державного казначейства у районах здійснюють розмежування та перерахування коштів, що надійшли у рахунок сплати фіксованого сільськогосподарського податку, відповідно до нормативів, установлених
Законом України "Про фіксований сільськогосподарський податок".

Суми нарахованого (внесеного) фіксованого сільськогосподарського податку включаються до складу валових витрат платника фіксованого сільськогосподарського податку.

Порядок виплати пенсій пенсіонерам сільськогосподарською продукцією в рахунок сплати податку. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від
21.04.98 № 525 "Про невідкладні заходи щодо погашення заборгованості з виплати заробітної плати, грошового забезпечення, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат на 1998 рік" та листа ДПА №7648/7/18-0617 від
28.05.99 виплата пенсій може проводитись в натуральній формі. Платники фіксованого сільськогосподарського податку, у разі сплати його в натуральній формі, можуть його частину направляти сільгосппродукцією для виплати пенсій пенсіонерам за їх згодою. У такому разі органи Пенсійного фонду подають до органів Державного казначейства та органів державних податкових адміністрацій за місцем реєстрації платника податків реєстр, в якому відображають ідентифікаційний код та назву платника фіксованого сільськогосподарського податку, який провів вищезазначену операцію, а також суму, на яку реалізовано сільгосппродукцію в рахунок виплати пенсій за цінами зарахування фіксованого сільськогосподарського податку.

Органами державних податкових адміністрацій на підставі реєстрів, що подаються органами Пенсійного фонду, провадяться в картках особових рахунків платників записи про зарахування коштів у рахунок сплати фіксованого сільськогосподарського податку.

На 1 число кожного місяця між органами Пенсійного фонду, органами податкових служб та органами Державного казначейства проводиться звірка по сплачених коштах.

Врахування ПДВ при поставці сільськогосподарської продукції в рахунок сплати податку. П. 1 Указу Президента України від 02.12.98 № 1328/98 "Про підтримку сільськогосподарських товаровиробників" та п. 11.21 статті 11
Закону України "Про податок на додану вартість" від 3.04.97 № 168/97 установлено, що з 1 січня 1999 р. і до 1 січня 2004 р. не підлягають сплаті до бюджету суми податку на додану вартість, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємством молока та м'яса живою вагою.

На підставі вищевикладеного, платники фіксованого сільськогосподарського податку при визначенні обсягів поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва в рахунок сплати цього виду податку зобов'язані вилучити із ціни 1 тонни пшениці м'якої третього класу, визначеної Кабінетом Міністрів України, суму податку на додану вартість.

Зарахування продукції, поставленої на заготівельні (переробні) підприємства і організації, в рахунок сплати фіксованого сільськогосподарського податку проводиться за ціною 1 тонни пшениці м'якої третього класу без врахування податку на додану вартість.

При сплаті фіксованого сільськогосподарського податку у натуральній формі порядок нарахування та сплати сільськогосподарськими товаровиробниками податку на додану вартість визначений діючими нормативно- правовими актами України.

Ціна однієї тонни пшениці м'якої 3 класу у 1999р. Згідно з постановою, затвердженою Кабінетом Міністрів України № 1822 від 1 жовтня 1999 р. встановлено ціну 1 т пшениці м'якої 3 класу як еквівалент для обчислення кількості сільськогоспо-дарської продукції з 1 га сільськогосподарських угідь, яка має поставлятися в рахунок сплати фіксованого сільськогосподарського податку в сумі 300 грн з урахуванням ПДВ (250 гри без ПДВ). До 1 жовтня зазначена ціна складала 220 грн з ПДВ (183,3 грн без
ПДВ).

Видана до 1 жовтня 1999 р. пенсіонерам за їх згодою сільськогосподарська продукція в рахунок погашення заборгованості по пенсіях переоцінці не підлягає.

Вартість решти сільськогосподарської продукції, що надійшла в рахунок сплати фіксованого сільськогосподарського податку, підлягає перерахунку, оскільки згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 1999р.
№ 1822 нову ціну встановлено на 1999р. Перерахунку підлягає вартість продукції, що надійшла в рахунок сплати фіксованого сільськогосподарського податку, не реалізованої до 1 жовтня 1999 р.

1.4. Особливості оподаткування при сплаті ФСП.

Податки і податкові платежі, що сплачуються сільськогосподарськими товаровиробниками. Сільськогосподарські товаровиробники з 1 січня 1999 р. згідно із Законом "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17 грудня 1998 р. №320 мали б сплачувати фіксований сільськогосподарський податок.

Однак у відповідністю із статтею 9 Закону № 320 для стабілізації сільськогосподарського виробництва вони з 1 січня 1999 р. до 1 січня 2001 р. звільняються від сплати фіксованого податку, за винятком внесення платежів на обов'язкове державне пенсійне страхування (68 відсотків податку) та на обов'язкове соціальне страхування (2 відсотки).

Отже, в частині фіксованого податку сільськогосподарські товаровиробники здійснюватимуть тільки відрахування на пенсійне і соціальне
Порядку розрахунку фіксованого податку, затвердженого наказом ДІ1АУ від
27.04.99 № 230, видається платнику після здачі розрахунку фіксованого податку.

При здійсненні платниками фіксованого сільськогосподарського податку торговельної діяльності не тільки продукцією власного виробництва, а й товарами, придбаними по договорах купівлі-продажу, обміну тощо, то згідно із статтею 2 Закону України "Про фіксований сільськогоспо-дарсь-кий податок" у разі, коли у звітному періоді валовий доход від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки становить менш як 50 відсотків загального обсягу реалізації, підприємство сплачує податки у наступному звітному періоді на загальних підставах, в тому числі і придбаває торговий патент.

Сплата земельного податку за земельні ділянки несільськогоспо-дарського призначення. Статтею 3 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" встановлено, що об'єктом оподаткування с площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди (у неплатника фіксованого сільськогосподарського податку).

Разом з тим абзац 4 ст. 1 Закону визначає, що фіксований податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на прибуток підприємств, плати (податку) за землю тощо.

Цим підтверджується, що сільськогосподарський товаровиробник -платник фіксованого сільськогосподарського податку не повинен сплачувати окремо податок за земельні ділянки, на яких розташовані виробничі будівлі, бази відпочинку та інші землі несільськогосподарського призначення. Варто відзначити, що питома вага зазначених земель у загальній земельній площі досить значна (в середньому по Україні більше 16%).

Сплата збору до Державного інноваційного фонду. Законом України від 17 грудня 1998 р. № 320 "Про фіксований сільськогосподарський податок" платників податку було звільнено від сплати збору до Державного інноваційного фонду.

Однак Законом України "Про Державний бюджет України на 1999 рік" від
31.12.98 № 378 сплата збору до державного інноваційного фонду була поновлена. Статтею 15 цього Закону було встановлено, що платники збору, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, сплачують збір з обсягу реалізації продукції (робіт, послуг), зменшеного на суму податку на додану вартість та акцизного збору.

Таким чином, платники фіксованого сільськогосподарського податку повинні були сплачувати збір до Державного інноваційного фонду.

Але Міністерство фінансів України, Державна податкова адміністрація
України, Міністерство агропромислового комплексу України 12 серпня 1999р. надіслали роз'яснення щодо сплати збору до Державного інноваційного фонду суб'єктами підприємництва, основною діяльністю яких с виробництво сільськогосподарської продукції.

В роз'ясненні зазначалося, що у зв'язку з тим, що статтею 1 Закону
України від 17.12.98 № 320-ХІУ "Про фіксований сільськогосподарський податок" встановлено, що фіксований сільськогосподарський податок сплачується, зокрема, в рахунок збору до Державного інноваційного фонду, на платників цього податку не поширюється дія статті 15 Закону України від
31.12.98 № 378-ХІУ "Про Державний бюджет України на 1999 рік", якою визначено, що платники, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, сплачують збір до Державного інноваційного фонду з обсягів реалізації (виручки) продукції власного виробництва, зменшених на суму податку на додану вартість і акцизного збору.

Отже, і надалі, до 1 січня 2004 р. (до закінчення терміну дії Закону №
320) платники фіксованого сільськогосподарського податку звільняються від сплати внесків до Державного інноваційного фонду.

Сплата внесків до фондів соціального страхування. Статтею 1 Закону
України "Про фіксований сільськогосподарський податок" встановлено, що податок сплачується в рахунок збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та збору на обов'язкове соціальне страхування, а також деяких інших податків та податкових платежів.

Законом України "Про внесення змін до статті 9 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 03.02.99 № 414 було встановлено, що платники фіксованого сільськогосподарського податку не звільняються від його сплати в частині сум коштів на обов'язкове державне пенсійне страхування та на обов'язкове соціальне страхування і здійснюють відрахування в розмірах і порядку, передбачених статтями 5 і 6 Закону.
Даними статтями передбачена сплата збору на обов'язкове державне пенсійне страхування - 68% від нарахованої суми фіксованого сільськогосподарського податку та збору на обов'язкове соціальне страхування - 2% суми від суми фіксованого податку.

Але варто пам'ятати, що це не сплата внесків у фонди соціального страхування у "чистому" вигляді, а сплата частини фіксованого сільськогосподарського податку. Тому й об'єктом оподаткування виступає не фонд оплати праці, як би це було при звичайній сплаті внесків, а площа сільськогосподарських угідь та їх грошова оцінка. До того ж сплата цієї частини фіксованого податку відбувається незалежно від фактично виплаченої заробітної плати працівникам (в "чистому" вигляді внески у фонди соціального страхування вносяться одночасно з виплатою заробітної плати).

Сплата земельного податку власниками земельних ділянок, у випадках передачі землі в оренду та включення її орендарями до розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку. Відповідно до норми ст. 2
Закону України від 03.07.92 № 2535-ХІІ "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Згідно з абзацом 2 зазначеної статті власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок. Цим підтверджується, що власники землі, які отримали державні акти на землю, зобов'язані сплачувати земельний податок незалежно від того, здають вони земельні ділянки в оренду чи самостійно використовують їх для виробництва сільськогос-подарської продукції.

Стаття 3 Закону України від 06.10.98 №161 "Про оренду землі" встановлює, що оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною володареві для здійснення підприємницької чи іншої діяльності.

У п. 1 ст. 5 названого Закону передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки. Стаття 19 цього Закону встановлює, що орендна плата за земельну ділянку - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Разом з тим, в п. З ст. 21 передбачено, що в разі збільшення відповідно до законів України розміру земельного податку орендодавець має право вимагати збільшення орендної плати, якщо інше не передбачено умовами договору оренди.

На підставі наведеного та п. 9 "Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку" № 658, де зазначено, що в разі, коли сільськогосподарські угіддя здаються в оренду неплатником фіксованого сільськогосподарського податку (наприклад, колишніми членами
КСП, які отримали державні акти на землю), орендовані площі включаються до розрахунку суми фіксованого податку орендарями, при цьому орендарем вноситься передбачена договором орендна плата за землю.

Отже, землевласники, які здають свої землі в оренду платникам фіксованого сільськогосподарського податку, повинні сплачувати земельний податок.

Ведення товарно-касової книги у випадках продажу виробленої продукції на ринку. У ст. 1 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" зазначено, що фіксований податок сплачується в рахунок ряду податків та податкових платежів, у тому числі плати за придбання торгового патенту для здійснення торговельної діяльності. Відносно звільнення від обов'язку ведення товарно-касової книги в Законі не сказано нічого, тим самим підтверджено діючий порядок її ведення та застосування платниками фіксованого сільськогосподарського податку при реалізації продукції власного виробництва на ринку.

Разом з тим п. 9 Переліку окремих форм діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, специфіка яких дозволяє здійснювати розрахунки зі споживачами без застосування електронних контрольно-касових апаратів з використанням товарно-касових книг, затвердженого наказом
Міністерства економіки України від 12.03.98 № 24, у разі реалізації сільськогосподарської продукції на ринках передбачено торгівлю з використанням товарно-касової книги.

На цій підставі при реалізації сільськогосподарської продукції на ринку вести товарно-касову книгу необхідно.

Форс-мажорні обставини дня платників податку. В нормативно-правових актах про фіксований сільськогосподарський податок не передбачено врахування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили: повінь, посуха, заморозки) щодо зменшення суми фіксованого сільськогосподарського податку або звільнення від його сплати.

Переваги переходу на сплату фіксованого сільськогосподарського податку.
Перехід на сплату фіксованого сільськогосподарського податку дає підприємству ряд переваг:

• спрощення механізму обчислення податку, нарахування, обліку, бухгалтерської звітності, значне "розвантаження" бухгалтерів сільськогосподарських підприємств, адже платнику фіксованого податку не потрібно вести громіздкого податкового обліку, заповнювати значну кількість податкових декларацій;

• зниження податкового тиску (даними Державної податкової адміністрації в середньому по Україні таке зниження складає близько 3 разів);

• до 1 січня 2000 р. платники податку сплачують лише 70% нарахованої суми фіксованого сільськогосподарського податку;

• встановлення постійного розміру ставок фіксованого податкуна весь термін його запровадження, проголошення незмінності податку протягом визначеного законом терміну, що дає змогу досить точно порахувати результати фінансово-господарської діяльності у майбутньому;

• розмір податку не залежить від результатів господарської діяльності, тому є стимул для збільшення обсягів виробництва продукції, підвищення її доходності, адже при збільшенні прибутків сума податку не змінюється;

• звільнення фонду оплати праці від нарахування внесків до фондів соціального страхування, в результаті чого створюються умови для регулярної виплати заробітної плати працюючим, підвищення її розміру;

• стимулювання раціонального використання землі, адже при сплаті фіксованого податку земля вимагає до себе ефективного господарського використання;

• врахування специфіки сільськогосподарського виробництва, зокрема того, що віддачу вкладених коштів в сільському господарстві отримують, починаючи з третього кварталу, адже 20% фіксованого податку має сплачуватись в першому півріччі, а 80% - у другому.

1.5. Відповідальність платників податку.

Платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум фіксованого сільськогосподарського податку згідно із законодавчими актами України.

Згідно пункту 7 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу" до підприємств-платників фіксованого сільськогосподарського податку застосовуються фінансові санкції у вигляді стягнення однократного розміру донарахованої за результатами перевірки суми податку (у разі повторного порушення протягом року - у двократному розмірі).

У разі неподання (несвоєчасного подання) установам банків платіжних доручень на сплату податку до платників фіксованого сільськогосподарського податку застосовуються фінансові санкції у вигляді стягнення 10% належної до сплати суми фіксованого податку. Це стосується і поставок сільськогосподарської продукції в рахунок сплати фіксованого сільськогосподарського податку, які також повинні узгоджуватись із щомісячними строками сплати податку.
Після закінчення встановлених строків сплати фіксованого сільськогосподарського податку невнесена сума згідно з Декретом Кабінету
Мініс-трів України "Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів" від 21.01.93 № 8-93 вважається недоїмкою і стягуеться із нарахуванням пені. Пеня з сум недоїмки нараховується з розрахунку 120% річних від облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу.

2. Облік ФСП.

Сума нарахованого (внесеного) фіксованого сільськогосподарського податку включається до складу валових витрат платника податку. У бухгалтерському та податковому обліку нарахування та сплата фіксованого сільськогосподарського податку відображається записами, наведеними в таблиці 2.1

|№ |Зміст запису |Бухгалтерський облік |
|п/| | |
|п | | |
| | |дебет |кредит |
|1.|Нараховано фіксований сільськогосподарський |20 |68 |
| |податок за звітний період | | |
|2 |Грошова оплата податку |68 |51 |
|3 |Сплачено податок сільськогосподарською |68 |46 |
| |продукцією (за встановленими цінами) | | |
|4 |Одночасно на собівартість продукції |46 |09,40 |

2.1. Рахунки на яких відображається нарахування та сплата ФСП.

Законом України "Про внесення змін до статті 9 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок' від 3 лютого 1999 р. № 414-ХІУ встановлено, що платники фіксованого сільськогосподарського податку не звільняються від сплати коштів на обов'язкове державне пенсійне страхування та на обов'язкове соціальне страхування. Для стабілізації сільськогосподарського виробництва з 1 січня 1999 р. до 1 січня 2001 р. їх звільнено від сплати фіксованого сільськогосподарського податку. Отже, платники згаданого податку в цей час сплачують збір на обов'язкове державне пенсійне страхування - 68 відсотків, на обов'язкове соціальне страхування -
2 відсотки від суми фіксованого податку. В кінці звітного періоду дебетується рахунок 23 "Виробництво" і кредитується рахунок 91.

Нарахована (внесена) сума фіксованого сільськогосподарського податку включається до складу валових витрат виробництва пропорційно оплаті праці, віднесеної на окремі об'єкти обліку, і відображається в бухгалтерському обліку такими записами: дебет рахунка 91 "Загальновиробничі витрати" і кредит рахунка 64 "Розрахунками за податками і платежами" - на суму нарахованого податку; дебет рахунка 64 і кредит рахунка 31 "Рахунки в банках" - на суму сплаченого податку.

За вибором платника фіксований сільськогосподарський податок може сплачуватися в грошовій формі або/та у вигляді поставок сільськогосподарської продукції. Платники погоджують обсяги фіксованого сільськогосподарського податку за видами продукції з управлінням агропромислового комплексу районної державної адміністрації.

Поставка продукції здійснюється за угодами із заготівельними
(переробними) підприємствами та організаціями. Під час доставки продукції у товарно-трачспортній накладній роблять запис "у рахунок сплати фіксованого сільськогосподарського податку". На продукцію, що надійшла у рахунок сплати податку, заготівельні (переробні) підприємства, організації виписують прибуткову квитанцію.

Сільськогосподарські товаровиробники поставку продукції відображають у вигляді реалізації, а саме: дебет рахунка 90 "Собівартість реалізації" і кредит рахунків 21 Тварини на вирощуванні та відгодівлі", 26 "Готова продукція", 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва" - списання собівартості відправленої продукції; дебет рахунка 64 і кредит рахунка 70
.Доходи від реалізації" - відображення вартості реалізованої продукції в рахунок податку за цінами, погодженими з районними державними адміністраціями.

ФОРМА РОЗРАХУНКУ фіксованого сільськогосподарського податку
ПСП "Маяк" за 1999 рік
Ідентифікаційний код 007.06705_ .___._____._.____....___ _.__
Місцезнаходження підприємства С.М.Т. Краснокутськ___ _ ____ __
Основний поточний рахунок №260072004600 в АПБ Краснокутськ банку

(реквізити ]
Земельна ділянка надана на підставі рішення.______________._

(назва документа) від "26" вересня 1994 р. № ХР 18-55-000210 на право власності чи користування постійне
(постійне, тимчасове) на термін Особовий рахунок відкрито за № _;_____за термінами сплати:

|Рілля|Сінож|Пасов|Багат|У|Сум|Сп|Ко|О|
|(став|аті |ища |орічн|с|а |ів|еф|с|
|ка |(став|(став|і |ь|под|ві|іц|т|
|0.5 |ка |ка |насад|о|атк|дн|іє|а|
|відсо|0.5 |0.5 |ження|г|ів |ош|нт|т|
|тка) |відсо|відсо|(став|о|і |ен|и |о|
| |тка) |тка) |ка |с|збо|я |до|ч|
| | | |0.3 |у|рів|су|су|н|
| | | |відсо|м|нар|м |ми|а|
| | | |тка) |а|ахо|по|фі|с|
| | | | |ф|ван|да|кс|у|
| | | | |і|их |тк|ов|м|
| | | | |к|у |у |ан|а|
| | | | |с|199|19|ог|ф|
| | | | |о|роц|97|о |і|
| | | | |в|і, |ро|по|к|
| | | | |с|що |ку|да|с|
| | | | |а|вхо|і |тк|о|
| | | | |н|дят|фі|у |в|
| | | | |о|ь |кс|(1|а|
| | | | |г|до |ов|, |н|
| | | | |о|скл|ан|1,|о|
| | | | |п|аду|ог|5,|г|
| | | | |о|фік|о |2)|о|
| | | | |д|сов|по| |п|
| | | | |а|ано|да| |о|
| | | | |т|го |тк| |д|
| | | | |к|под|у | |а|
| | | | |у|атк|(г| |т|
| | | | |,|у, |р | |к|
| | | | |г|грн|14| |у|
| | | | |р|. |, | |,|
| | | | |н| |гр| |г|
| | | | | | |13| |р|
| | | | | | |) | |н|
|1 |Нараховано ФСП |84 |641 |
| |Віднесено нараховану суму ФСП на окремий субрахунок|91 |84 |
| |до рахунка "Загальновиробничі витрати" | | |
|2 |Сплачено частину ФСП грошима |641 |311 |

2.3. Облік нарахування і сплати ФСП у натуральній формі.
Платник фіксованого сільськогосподарського податку має право вибирати, у якій формі він буде сплачувати його — у грошовій, у вигляді поставки сільгосппродукції або у двох формах одночасно. Кількість сільськогосподарської продукції, яку постачають у рахунок ФСП, визначають виходячи з нарахованої до сплати в поточному році його суми і договірної ціни на продукцію, що постачається в рахунок сплати податку на дату проведення оплати. Однак при цьому договірна ціна не може бути нижчою за біржову ціну за вирахуванням затрат, пов'язаних із прийманням продукції.
Постачання зерна в рахунок ФСП сільськогосподарські підприємства здійснюють у встановлені ними за погодженням з районною державною адміністрацією строки. Але такий "натуральний" розрахунок, як сказано у ст.5 Закону про ФСП, у будь-якому випадку має відбутися до 15 жовтня —для продукції ранніх зернових культур, до 1 грудня — для продукції пізніх зернових та технічних культур. Продукцію тваринництва необхідно відвантажувати щомісяця, але не пізніше останнього дня поточного місяця. На наш погляд, наведена норма, що встановила граничні терміни постачання сільгосппродукції в рахунок сплати податку, суперечить Закону України "Про порядок пога'.иення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-111 (далі — Закон №
2181) у частині погашення платником податківсуми зобов'язання, погодженого у момент подачі декларації.
Тому вважаємо важливим дотримуватися при сплаті ФСП у натуральній формі положення ст.5 Закону про ФСП щодо обов'язковості щомісячних платежів та їх відсоткової суми в загальній сумі податку (оскільки саме цього вимагає
Розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку). Це означає, що, наприклад, в І і II кварталах можлива сплата податку грошима чи продукцією тваринництва, а в III і IV кварталах — поставками продукції рослинництва
(знову ж з обов'язковим дотриманням принципу щомісячності платежів).
Механізм розрахунків з ФСП у натуральній формі описано у Положенні про порядок стягнення та обліку фіксованого сільськогосподарського податку, затвердженого постановою КМУ від 23.04.99 р. № 658 (далі — Положення №658).
Розглянего його.
1. Платники узгоджують види і обсяги сільгосппродукції, які вони планують постачати в рахунок ФСП, з управлінням сільського господарства і продовольства районної державної адміністрації.

2. Платники і заготівельні (переробні) підприємства укладають договір про приймання сільгосппродукції, в якому записують її обсяг, строки поставки та якість, а та-кож умови заготівлі. Підчас постачання заготівельним (переробним) підприємствам сільгосппродукції на товарнотранспортній накладній роблять позначку "У рахунок сплати фіксованого сільськогосподарського податку".

3. На продукцію, продану в рахунок ФСП, заготівельні (переробні) підприємства виписують приймальну квитанцію.

На підставі вищеперерахованих первинних документів сільськогосподарські підприємства відображають цю операцію як реалізацію сільгосппродукції заготівельному (переробному) підприємству (див таблицю 2.3.).
4. Щомісяця до 5-го числа наступного за звітним місяця заготівельні
(переробні) підприємства та платники податку складають АКТ приймання- передачі продукції в рахунок ФСП. Органи державної податкової служби затверджують такі акти до 20-го числа місяця, наступного зазвітним. Це фактично підтверджує сплату податку за названий період платником і знімає з нього податкові зобов'язання, які, у свою чергу, переносяться на заготівельні (переробні) підприємствадо моменту надходження коштів на відповідний рахунок відділення Державного казначейства в районі. Такого висновку ми дійшли, ознайомившись із вимогою пп.5.2.1 Порядку податкового обліку фіксованого сільськогосподарського податку, затвердженого наказом
Державної податкової адміністрації України від 19.05.99 р. № 267. Заради справедливості слід зазначити, що законність застосування подібної схеми викликає певні сумніви у світлі вимог Закону № 2181.
5. Заготівельні (переробні) підприємства за розпорядженням районної державної адміністрації реалізують сільгосппродукцію, поставлену в рахунок
ФСП, за цінами, погодженими з нею. Продукцію продають на умовах передоплати.
6. Покупці перераховують кошти на спеціальний рахунок заготівельного
(переробного) підприємства, на якому акумулюються лише кошти, отримані від реалізації сільгосппродукції, що надійшла в рахунок погашення ФСП.
7. Заготівельні (переробні) підприємства зобов'язані перерахувати кошти, отримані за реалізовану сільгосппродукцію, за вирахуванням затрат, пов'язаних з прийманням, зберіганням та реалізацією такої продукції, на окремий рахунок Держказначейства району протягом 3-х банківських днів із дня їх надходження. Кошти на покриття своїх витрат заготівельні (переробні) підприємства із спеціального рахунка перераховують на свій розрахунковий рахунок.
8. Записи про сплату ФСП здійснюють органи державної податкової служби в картках особових рахунків платників на підставі виписок банків і реєстрів, які відділення Державного казначейства в районах за місцем знаходження земельної ділянки передають до органів державної податкової служби за місцем реєстрації платника для підтвердження зарахування коштів.Обов'язки з доставки сільськогосподарської продукції в рахунок ФСП на заготівельні
(переробні) підприємства покладають на плптника ФСП. Відповідно він вже несе усі витрати пов?язані з транспортуванням товарної сільськогосподарської продукції до місця її приймання . А ось витрати з приймання, збереження і реалізації цієї продукції несуть вже самі заготівельні (переробні) підприємства. Щоправда, згодом такі витрати вони покривають за рахунок отриманої виручки від реалізації продукції. Тарифи на виконання зазначених послуг погоджуються з відповідною районною державною адміністрацією.
На жаль, нормативно-правові акти, присвячені сплаті ФСП, "мовчать" проншненПДВ, який сільгосппідприємство має нарахувати на відвантажувану в рахунок ФСП продукцію. Також не зрозуміло, чи повинно заготівельне
(переробне) підприємство перераховувати його суму постачальнику окремо (бо ні грошей, ні товару платник ФСП замість відвантаженого не отримує). Тому доцільно обговорити питання про додаткове перерахування ПДВ ще на етапі укладання договору (саме цей варіант ми розглядаємо у наведеному нижче прикладі). Інакше будь-яка сплата ФСП у натуральній формі втратить сенс, тому що у сільгосппідприємства одночасно з нею буде рости дебіторська заборгованість (яка згодом стане безнадійною).
Розгляньмо описаний вище механізм наумовномучис-ловому прикладі.
Вихідні дані: ЗАТ "Прогрес" відповідно до поданого роз-рахунку має сплатити за 2003 р. ФСП в сумі 126,3 тис.грн., у тому числі за кварталами:
Ікв. — 12,6тис.грн. (10%),
Икв, —12,6тис.грн. (10%),
III кв. — 63,2 тис.грн. (50%),
IV кв. - 37,9 тис.грн. (30%).
За погодженням з райадміністрацією було вирішено в І і II кварталах заплатити ФСП коштами, а на суму податку за III і IV квартали поставити зерно пшениці. ЗАТ "Прогрес" уклало договір із хлібоприймальним підприємством на постачання зерна в рахунок сплати ФСП. 25 липня ЗАТ
"Прогрес" відвантажує хлібоприймальному підприємству в рахунок податку за липень 50т пшениці за договірною ціною 421,4 грн./т (без ПДВ) з урахуванням витрат пов?язаних з прийманням прдукції.

У бухгалтерському обліку заготвельному підприємстві ці операції буде відображено в такій формі.

Відображення реалізації сільгосппродукції таб. 2.3.1
| №|У Зміст операції |Кореспонденція |Сума, грн. |
|п/| |рахунків | |
|п | | | |
| | |Дт |Кт | |
|1 |Нараховано ФСП |91 |641/ФСП |21070 |
|2 |Відвантажено зерна хлібоприймальному |361 |701 |4214 |
| |підприємству1: 21070 грн. — вартість | | | |
| |продукції, що реалізується; 4214 грн.| | | |
| |— сума ПДВ | | | |
|3 |Нараховано податкове зобов'язання з |701 |641/ПДВ |4214 |
| |ПДВ | | | |
|4 |Відображено собівартість |901 |27 |18500 |
| |реалізованого зерна | | | |
|5 |Зроблено залік поставленої |641 /ФСП |361 |21070 |
| |сільгосппродукції в рахунок сплати | | | |
| |ФСП2 | | | |
|6 |Отримано від хлібоприймального |311 |361 |4214 |
| |підприємства непогашену | | | |
| |заборгованість у сумі ПДВ3 | | | |

1 Відвантаження відображено відповідно до товарно- транспортної накладної.
2 Цю операцію фіксують на підставі затвердженого податковою акта приймання- передачі.
3 Сума ПДВ, що нараховується за операціями з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, зараховується на спецрахунок і залишається у розпорядженні сільгосппідприємства. При цьому необхідно дотримуватися вимоги. 11.29ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" від
03.04.97р. № 1Є8/97-ВР.

У бухгалтерському обліку розглянуті операції хлібоприймального підприємства будуть відображені так (див. Таблицю2.3.2)

Відображення діяльності хлібоприймального підприємства таб.2.3.2
|№ |Зміст операції |Кореспонденція |Сума, грн |
|п/| |рахунків | |
|п | | | |
| | |Дт |Кт | |
|1 |Надійшло зерно від ЗАТ "Прогрес" |28 |55 |21070 |
| |згідно з договором | | | |
|2 |Відображено податковий кредит |641/ПДВ |55 |4214 |
| |відповідно до податкової накладної | | | |
|3 |На підставі акту приймання-передачі у|55 |641 |21070 |
| |хлібоприймального підприємства | | | |
| |виникають податкові зобов'язання | | | |
|4 |Хлібоприймальне підприємство |361 |702 |26124 |
| |відвантажує зерно покупцю: 21070 грн.| | | |
| |— вартість продукції, що | | | |
| |реалізується; 700 грн. — послуги | | | |
| |хлібоприймального підприємства | | | |
| |(умовно); 4354 грн. - ПДВ | | | |
|5 |Нараховано податкові зобов'язання з |702 |641/ПДВ |4354 |
| |ПДВ | | | |
|6 |Надійшли кошти на спеціальний рахунок|313 |361 |26124 |
| |хлібоприймального підприємства за | | | |
| |відвантажене зерно | | | |
|7 |Хлібоприймальне підприємство |641 |313 |21070 |
| |перераховує отримані кошти: — на суму| | | |
| |ФСП на окремий рахунок відділення | | | |
| |Держказначейства; | | | |
| |— на суму послуг хлібоприймального |311 |313 |5054 |
| |підприємства та ПДВ | | | |
|8 |Списано собівартість зерна |902 |28 |21070 |
|9 |Погашено заборгованість ЗАТ "Прогрес"|55 |311 |4214 |
| |перед платником ФСП у сумі ПДВ | | | |

Література

1. Закон України “Про фіксований сільськогосподарський податок” від

03.02.1999 р. №320.

2. Закон України “Про оренду землі” від 02.10.1998 р. №161.

3. Закон України “Статут гірських населених пунктів України” від

15.02.1995 р. №56-/95 – ВР.

4. Закон України “Про податок на додату вартість” від 02.04.97 р. № 168.

5. Закон України “Про систему оподаткування від” 18.021997 р. №77.

6. Закон України “Про державний бюджет України на 1999 р.” Від 31.12,98 р. №378.

7. Указ Президента України від 02.12.98 р. №1328/98 “Про підтримку сільськогосподарських товаровиробників”.

8. Положення про порядок спрявляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку затвердженого постановою Кабінету

Міністрів від 23 квітня 1999 р. №658.

9. Методика грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затверджена постановою Кабінету Міністрів від 23 березня1995 р.
10. Фіксований сільськогосподарський податок – 2003// Журнал Все про бухгалтерський облік №4 (792) 15.01.2001 р.
11. фінанси сільськогосподарських підприємств (посібник з питань фінансових відносин у ринкових умовах) за ред М.Я. Дем?яника – К. :

ІАБ 2000 – 604 с.
12. Огійчук М.Ф. “Бухгалтерський облуік на сільськогосподарський підприємствах”. Підручник /за ред проф. М.Ф.Огійчука. – К. Аграрно освіта, 2001 – 605 с.