РУБРИКИ

Мінерали в харчуванні людини

   РЕКЛАМА

Главная

Зоология

Инвестиции

Информатика

Искусство и культура

Исторические личности

История

Кибернетика

Коммуникации и связь

Косметология

Криптология

Кулинария

Культурология

Логика

Логистика

Банковское дело

Безопасность жизнедеятельности

Бизнес-план

Биология

Бухучет управленчучет

Водоснабжение водоотведение

Военная кафедра

География экономическая география

Геодезия

Геология

Животные

Жилищное право

Законодательство и право

Здоровье

Земельное право

Иностранные языки лингвистика

ПОДПИСКА

Рассылка на E-mail

ПОИСК

Мінерали в харчуванні людини

Мінерали в харчуванні людини

Вступ


Мінеральні речовини входять в склад тканин організму людини, ферментів, гормонів. Вони відіграють велику роль в пластичних процесах, у формуванні і побудові тканин організму, особливо скелету, підтримання кислотно-лужної рівноваги, створення фізіологічної концентрації іонів водню в тканинах і клітинах, міжтканинних і міжклітинних рідинах, надання їм властивостей необхідних для оптимального протікання процесів обміну.

Мінерали містяться у внутрішньоклітинній рідині, регулюють її склад, приймають участь у формуванні клітин крові, кісток, в процесах функціонування нервової системи, регуляції м’язового тонусу, включаючи тонус м'язів серцево-судинної системи.

Подібно до вітамінів, мінерали функціонують як коензими, беруть участь в процесах формування енергії росту і відновлення організму. Всі ферментативні процеси в організмі проходять за участю мінералів, тому вони необхідні для утилізації вітамінів та інших поживних речовин.

Відомо, що клітини, тканини та органи людини складаються з різних хімічних елементів та їх сполук, які мають велике фізіологічне значення. Вони потрібні для синтезу біологічно активних речовин (гормонів, ферментів та ін.), беруть участь у процесах творення, відновлення тканин та органів, забезпечують нормальний електролітний склад крові, підтримують кислотно-лужну рівновагу та осмотичний тиск, виконують багато інших життєво важливих функцій в організмі.

Мінеральні речовини поділяються на дві великі групи – макроелементи (їх кількість звичайно перевищує 0,001% від загальної маси тваринної або рослинної тканини) та мікроелементи (їх кількість становить менш як 0,001% від загальної маси).

 


1. Мінеральні речовини


У раціональному харчуванні мінеральні речовини так само незамінні, як і білки, ліпіди, вуглеводи, вітаміни. За недостатності чи надлишку мінеральних речовин в організмі людини виникають специфічні порушення, які призводять до захворювань.

Мінеральні речовини становлять порівняно велику частину тіла людини (близько 3 кг золи). У кістах вони представлені у вигляді кристалів, у м'яких тканинах – у вигляді сировинного або колоїдного розчину в поєднанні головним чином з білками.

Мінеральні речовини виконують пластичну функцію в процесах життєдіяльності людини, важлива їхня роль у побудові кісткової тканини, де переважають такі елементи, як фосфор і кальцій. Мінеральні речовини беруть участь у найважливіших обмінних процесах організму – водно-сольовому, кислотно-лужному, підтримують осмотичний тиск у клітинах, впливають на імунітет, кровотворення, згортання крові. Деякі ферментативні процеси в організмі неможливі без участі тих чи інших мінеральних речовин. Приблизно третина всіх ферментів містить метал або активується металом.

Мінеральні речовини залежно від їхнього вмісту в організмі поділяються на макро- і мікроелементи. До макроелементів належать натрій, калій, кальцій, магній, фосфор, хлор, сульфур, до мікроелементів – ферум, купрум, манган, цинк, йод, хром, кобальт, флуор, молібден, нікол, стронцій, кремній, селен, ванадій. У мікрокількостях вони стимулюють біохімічні процеси, але у великих дозах можуть проявляти токсичну дію на організм.

Добову потребу людини в мінеральних речовинах наведено в таблиці 1.


Таблиця 1. Добова потреба людини у макро – та мікроелементах

Мінеральні речовини

Добова потреба

Макроелементи


Натрій

4–6 г. (10 г. кухонної солі)

Калій

2,5–5 г.


Кальцій

800 мг (дорослі), 1000–1200 мг (діти)

Фосфор

1,2–1,5 г

Магній

500–600 мг

Хлор

2–6 г.


Сульфур

1 г (за даними деяких авторів, 4–5 г.)

Мікроелементи


Ферум

10–18 мг

Цинк

10–15 мг

Йод

0,15 мг

Флуор

0,5–1 мг

Манган

5–10 мг

Кобальт

0,1–0,2 мг

Хром

50–200 мкг

Селен

70 мкг


2. Макроелементи


Натрій – важливий міжклітинний і внутрішньоклітинний елемент, який бере участь у створенні необхідної буферності крові, регуляції артеріального тиску, водного обміну.

Основне надходження натрію в організм відбувається за рахунок кухонної солі. Натуральні харчові продукти містять порівняно мало натрію (одиниці і десятки міліграмів на 100 г.).

Вміст натрію в деяких харчових продуктах наведено в таблиці 2.

За збільшення кількості кухонної солі в організмі зростає об'єм тканинної рідини і плазми крові, що сприяє підвищенню артеріального тиску. Основним регулятором сталості концентрації натрію хлористого в крові і тканинній рідині є нирки. Виведення кухонної солі нирками регулює альдостерон – гормон кори надниркових залоз.

Надлишкове споживання кухонної солі з їжею зумовлює перевантаження регуляторних механізмів, що й призводить до стійкого підвищення артеріального тиску.

Встановлено прямий зв'язок між надлишковим споживанням натрію і гіпертонією.

Отже, для профілактики гіпертонічної хвороби і запобігання інфаркту міокарда необхідне свідоме обмеження кухонної солі.

Калій – внутрішньоклітинний елемент, який регулює кислотно-лужну рівновагу крові. Він бере участь у передачі нервових імпульсів, регулює діяльність деяких ферментів.

Калій у деяких фізіологічних процесах є антагоністом натрію. Збільшення концентрації калію призводить до виділення натрію з організму.

Калій в основному міститься в рослинних продуктах (табл. 3).


Таблиця 2. Вміст натрію в харчових продуктах

Найменування

Вміст, мг/100 г.


Найменування

Вміст, мг/100 г.


Зелені оливки

2400

Морква

47

Соління, кріп

1428

Йогурт

47

Зрілі оливки

828

Петрушка

45

Квашена капуста

747

Артишок

43

Пресований кисломолочний


Сушений інжир

34

сир

229

Сочевиця

ЗО

Омари

210

Родзинки

27

Маслянка

130

Червонокачанна


Селера

126

капуста

26

Яйця

122

Часник

19

Тріска

110

Біла квасоля

19

Шпинат

71

Броколі

15

Баранина

70

Гриби

15

Свинина

65

Цвітна капуста

13

Курчата

64

Цибуля

10

Яловичина

60

Огірки

6

Буряк

60

Арахіс

5

Насіння кунжуту

60

Томати

3

Незбиране коров'яче молоко

50

Баклажани

2



Зменшення вмісту калію в організмі призводить до м'язової слабкості, сонливості, втрати апетиту і появи аритмій. Для ліквідації цих симптомів призначають дієту з продуктів, що містять багато калію.

Надлишок калію виникає за недостатності кори надниркових залоз і гострого нефриту.

Кальцій. До 99% кальцію міститься в кістках скелета і зубах, близько 1% – у крові, тканинах і біологічних рідинах організму. Однак значення цього елемента не вичерпується лише роллю в правильному формуванні кісткової тканини. Кальцій необхідний для підтримання нервово-м'язової збудливості, він бере участь у процесі згортання крові, впливає на проникність клітинних оболонок.


Таблиця 3. Вміст калію в харчових продуктах

Найменування

Вміст,

мг/100 г.

Найменування

Вміст,

мг/100 г.

Насіння соняшнику

920

Червонокачанна капуста

268

Пророщена пшениця

827

Томати

244

Мигдаль

773

Батат

243

Родзинки

763

Баклажани

214

Петрушка

727

Солодкий зелений


Арахіс

674

перець

213

Фініки

648

Буряк

208

Сушений інжир

640

Персики

202

Авокадо

604

Кабачки

202

Горіхи пекан

603

Апельсини

200

Соєві боби

540

Малина

199

Часник

529

Вишня

191

Шпинат

470

Суниці

164

Просо

430

Сік грейпфрута

162

Гриби

414

Виноград

158

Картопля зі шкіркою

407

Цибуля

157

Броколі

382

Ананаси

146

Банани

370

Незбиране коров'яче


Баранина, яловичина

370

молоко

144

Курчата

366

Лимонний сік

141

Морква

341

Груші

130

Селера

341

Яйця

129



Яблука

110



Кавун

100


Усі харчові продукти містять певну кількість кальцію, але до продуктів, збагачених його засвоюваними формами, можна віднести лише деякі, головним чином молоко і молочні продукти. Близько 1 г кальцію зазвичай міститься в добре збалансованих раціонах, які включають не менш як 0,5 л молока.

Вміст кальцію в деяких харчових продуктах наведено в таблиці 4.

Більшість захворювань, виявлених внаслідок недостатності кальцію (остеопо-роз, рахіт, остеомаляція, карієс), можуть виникати в результаті дефіциту інших харчових речовин, головним чином білків, кальциферолу, вітаміну D, інших вітамінів. Порушення обміну кальцію в організмі за цих захворювань можна трактувати як вторинні.

Фосфор – елемент, який входить до складу ліпідів, білків, нуклеїнових кислот. Фосфорні сполуки відіграють особливо важливу роль у діяльності головного мозку, скелетних і серцевих м'язів, потових залоз. Неорганічний фосфор разом із кальцієм становить основу кісткової тканини, є обов'язковим компонентом реакцій, які забезпечують розпад вуглеводів.

Обмін фосфору тісно пов'язаний з обміном кальцію. У процесах всмоктування з кишечника і формування кісткової тканини обмін кальцію і фосфору відбувається паралельно, у сироватці крові вони антагоністичні. Оптимальним для дорослих вважається співвідношення кальцію і фосфору 1: 1,5.

Більшість харчових продуктів містять багато фосфору, тому недостатність у ньому трапляється зрідка.

Найбільшу кількість фосфору містять молоко і молочні продукти, м'ясо, риба, продукти з насіння зернових і бобових рослин (табл. 5). Із рослинних продуктів фосфор засвоюється гірше, ніж із продуктів тваринного походження. Надмірна кількість фосфору призводить до зменшення вмісту кальцію в організмі.


Таблиця 4. Вміст кальцію в харчових продуктах

Найменування

Вміст,

мг/100 г.

Найменування

Вміст,

мг/100 г.

Швейцарський сир

925

Фініки

59

Мигдаль

234

Артишоки

51

Пивні дріжджі

210

Насіння гарбуза

51

Петрушка

203

Насіння кабачка

51

Козяче молоко

129

Апельсини

41

Тофу (соєвий сир)

128

Зерно жита

38

Інжир сушений

126

Горіхи кеш'ю

38

Маслянка

121

Морква


Насіння соняшнику

120

Ячмінь

34

Йогурт

120

Часник

29

Висівки пшениці

119

Цибуля

27

Незбиране коров'яче молоко

118

Лимони

26

Гречка

114

Зелений горошок

26

Насіння кунжуту

110

Сочевиця

25

Зрілі оливки

106

Цвітна капуста

25

Броколі

103

Ананаси

17

Горіхи волоські

99

Буряк

16

Пресований сир

94

Виноград

16

Шпинат

93

Томати

13

Пророщена пшениця

72

Яловичина

10

Арахіс

69

Авокадо

10

Сушені абрикоси

67

Банани

8

Родзинки

62

Яблука

7

Чорна смородина

60

Солодка кукурудза

3


Таблиця 5. Вміст фосфору в харчових продуктах

Найменування

Вміст, мг/100 г.

Найменування

Вміст, мг/100 г.

Пивні дріжджі

1753

Йогурт

87

Пшеничні висівки

1276

Брюссельська капуста

80

Насіння гарбуза

1144

Сушений чорнослив

79

Насіння кабачка

1144

Інжир

77

Пророщена пшениця

1118

Цвітна капуста

56

Насіння соняшнику

837

Картопля зі шкіркою

53

Пшениця

400

Шпинат

51

Волоські горіхи

380

Гарбуз

44

Зерно жита

376

Авокадо

42

Горіхи кеш'ю

373

Морква

36

Яловича печінка

352

Цибуля

36

Просо

311

Червонокачанна капуста

35

Зерно ячменю

290

Буряк

33

М'ясо курчати

239

Редис

31

Яйця

205

Селера

28

Часник

202

Огірки

27

Краби

175

Помідори

27

Яловичина

150

Банани

26

Баранина

150

Хурма

26

Гриби

116

Баклажани

26

Зелений горошок

116

Малина

22

Солодка кукурудза

111

Виноград

20

Родзинки

101

Апельсини

20

Незбиране коров'яче молоко

93

Яблука

10


Магній характеризується судинорозширювальною дією, стимулює перистальтику кишечника і посилює жовчовиділення. Є відомості прохолестеролзнижувальний вплив цього елемента. Іони магнію беруть участь у вуглеводному і фосфорному обміні. Важливу роль відіграє магній у регуляції діяльності нервової системи.

Для раціонального харчового раціону необхідне оптимальне співвідношення кальцію і магнію 1: 0,5.

Встановлено, що надлишок магнію погіршує засвоювання кальцію.

За недостатності магнію в нирках відбуваються дегенеративні зміни, що супроводжується нефротичними явищами.

Вміст магнію в деяких харчових продуктах наведено в таблиці 6.



Таблиця 6. Вміст магнію в харчових продуктах

Найменування

Вміст, мг/100 г.

Найменування

Вміст, мг/100 г.

Пшеничні висівки

490

Часник

36

Пророщена пшениця

336

Родзинки

35

Мигдаль

270

Зелений горошок

35

Горіхи кеш'ю

267

Картопля зі шкіркою

34

Пивні дріжджі

231

Краби

34

Гречка

229

Банани

33

Фундук

184

Батат

31

Арахіс

175

Ожина

ЗО

Просо

162

Буряк

25

Зерна пшениці

160

Броколі

24





Горіхи пекан

142

Цвітна капуста

24

Волоські горіхи

131

Морква

23

Зерна жита

115

Селера

22

Сушені кокоси

90

Яловичина

21

Соєві боби

88

Курчата

19

Шпинат

88

Баклажани

16

Сушені абрикоси

62

Томати

14

Фініки

58

Капуста білокачанна

13

Креветки

51

Виноград

13

Солодка кукурудза

48

Незбиране коров'яче


Петрушка

41

молоко

13

Сушений чорнослив

40

Ананаси

13

Насіння соняшнику

38

Гриби

13

Квасоля

37

Цибуля

12

Ячмінь

37

Апельсини

11



Яблука

8


Хлор – елемент, який бере участь в утворенні шлункового соку, формуванні плазми. Він активізує низку ферментів, регулює водний обмін і кислотно-лужну рівновагу організму.

Сульфур входить до складу деяких амінокислот, вітамінів і ферментів.

Потреба в сульфурі задовольняється звичайним добовим раціоном, який включає м'ясо, рибу, молочні, зернові і бобові продукти.


3. Мікроелементи


Ферум – елемент, який бере участь в утворенні гемоглобіну і деяких ферментів. У гемоглобіні крові, який забезпечує перенесення кисню від легень до тканин і органів, міститься до 2/3 усього феруму організму.

Вміст феруму в деяких харчових продуктах наведено в таблиці 7. Треба зазначити, що з м'ясних продуктів засвоюється близько 30% феруму, а з рослинних – 5–10%.


Таблиця 7. Вміст феруму в харчових продуктах

Найменування

Вміст,

мг/100 г.

Найменування

Вміст,

мг/100 г.

Пивні дріжджі

17,3

Сочевиця

2,1

Пшеничні висівки

14,1

Арахіс

2,1

Насіння гарбуза

11,2

Баранина

1,9

Насіння кабачка

11,2

Зелений горошок

1,9

Пророщена пшениця

9,4

Курчата

1,8

Яловича печінка

8,8

Лосось

1,5

Насіння соняшнику

7,1

Броколі

1,1

Просо

6,8

Смородина чорна

1,1

Петрушка

6,2

Цвітна капуста

1,1

Молюски

6,1

Ожина

0,9

Родзинки

3,5

Червонокачанна капуста

0,8

Артишоки

3,4

Гарбуз

0,8

Фініки

3,0

Гриби

0,8

Свинина

2,9

Банани

0,7

Яйця

2,3

Буряк

0,7



Недостатність феруму є найчастішою причиною прояву анемії. За даними ВООЗ, 80% усіх аліментарних анемій становлять залізодефіцитні. Дефіцит феруму, чи гіпосидероз, дотепер залишається широко розповсюдженою патологією, якою страждає кожен п'ятий житель нашої планети. За недостатності феруму знижується концентрація гемоглобіну і вміст еритроцитів у крові, активність залізовмісних ферментів. Причиною захворювання є недостатньо збалансоване харчування. Вміст гемоглобіну нормалізується зазвичай через 3–4 тижні з початку лікування.

Трапляється також і стан, пов'язаний з надлишковим вмістом феруму в організмі, – сидероз або гіперсидероз. Екзогенний (зумовлений зовнішніми причинами) сидероз часто трапляється в шахтарів, які працюють на розробці червоних залізних руд, і в електрозварювальників. Ендогенний (через внутрішні причини) сидероз найчастіше виникає в результаті підвищеного руйнування гемоглобіну в організмі. До ранніх симптомів сидерозу належить збільшення печінки, що надалі спричиняє цукровий діабет і прогресуюче потемніння шкіри.

Цинк входить до складу гормону інсуліну і низки ферментів, які беруть участь у вуглеводному обміні, процесах дихання та розмноження.

Вміст цинку в деяких харчових продуктах наведено в таблиці 8.

Нині описано три види розповсюдженої патології, яка залежить від первинного дефіциту цинку. Найпоширеніша хвороба Прасада, основними симптомами якої є низький зріст, навіть карликовість, сонливість, знижений апетит. Близько 3% підлітків, які проживають у сільській місцевості Ірану та Єгипту, страждають хворобою Прасада. Гіпоцинкоз часто розвивається, коли раціон складається з бездріжджового хліба, виготовленого з цільної пшениці.

Цинк відіграє також важливу роль у процесах утворення кісткової тканини. За недостатності цинку процеси кальцифікації утруднені, що призводить до збільшення пористості і ламкості кісток. Дефіцит цинку у вагітних може спричинити не тільки родову слабкість, а й різні дефекти плоду і новонароджених – розщеплення піднебіння, утворення грижі, порок серця та ін.


Таблиця 8. Вміст цинку в харчових продуктах

Найменування

Вміст, мг/100 г.

Найменування

Вміст, мг/100 г.

Свіжі устриці

148,7

Зелений горошок

1,6

Імбирний корінь

6,8

Креветки

1,5

Баранина

5,3

Петрушка

0,9

Горіхи пекан

4,5

Картопля

0,9

Горох

4,2

Часник

0,6

Яловича печінка

3,9

Морква

0,5

Яєчний жовток

3,5

Хліб із цільного зерна

0,5

Зерна пшениці

3,2

Незбиране коров'яче


Зерна жита

3,2

молоко

0,4

Овес

3,2

Свинина

0,4

Арахіс

3,2

Кукурудза

0,4

Мигдаль

3,1

Оливкова олія

0,3

Волоські горіхи

3,0

Цвітна капуста

0,3

Сардини

2,9

Шпинат

0,2

М'ясо курчати

2,6

Капуста білокачанна

0,2

Гречка

2,5

Сочевиця

0,2

Фундук

2,4

Огірки

0,1

Хамса

1,7

Батат

0,1

Тунець

1.7

Мандарини

0,1


Надлишок цинку спричиняє серйозні фізіологічні порушення в організмі.

Варто пам'ятати, що харчові продукти, особливо кислі й жирні, не можна обробляти в цинковому посуді, за винятком холодної питної води, оскільки в першому випадку цинк може переходити у продукти і, накопичуючись у великих кількостях, спричиняти отруєння людей.

Основними джерелами цинку для людини є в основному продукти тваринного походження: печінка, яловичина, яйця.

Йод необхідний передусім для утворення гормонів щитоподібної залози – тироксину і трийодтироніну.

Йодовмісні гормони регулюють обмін речовин, зокрема енергетичні процеси і теплообмін. Тиреоїдні гормони беруть участь у регуляції функцій серцево-судинної системи. Вони важливі для розвитку центральної нервової системи, для росту організму і його стійкості до несприятливих факторів довкілля.

За недостатності йоду в їжі гальмується ріст, спостерігаються психічні і фізичні порушення, збільшуються розміри щитоподібної залози – виникає зобна хвороба, мікседема. За даними ВООЗ, на нашій планеті нею страждають близько 200–400 млн. людей. Тривалий дефіцит йоду в дитячому віці призводить до кретинізму, діти різко відстають за розумовим і фізичним розвитком, погано розвиваються їхній мозок і кісткова система.

Надлишок йоду також несприятливо позначається на функціях організму, виникає підвищена дратівливість, прискорене серцебиття, посилений обмін речовин, що призводить до різкого схуднення.

Для регулювання вмісту йоду в їжі в харчові продукти, воду і кухонну сіль додають йод.

Найбільше йоду містять харчові продукти (мкг/100 г.): яйця – 60, молоко – 45, цибуля – 44, щавель – 39, капуста білокачанна – 37, морква, печінка яловича – 35, картопля – 32, квасоля – 24, хліб житній, баклажани – 14, огірки -11, хліб пшеничний, горох – 10, риба річкова – 9.

Флуор бере участь в утворенні кісткової тканини і зубної емалі.

За недостатнього надходження флуору в організм виникає захворювання зубів – карієс, а надлишкового – з'являється крихкість зубів і плямистість емалі, яка називається флюорозом. До цього захворювання особливо сприйнятливі діти.

Основними джерелами флуору є такі харчові продукти, як морська риба, хліб грубого помелу, горіхи, чай. У місцевостях, де ґрунти і води збіднені флуором, його додають до води.

Манган входить до складу багатьох ферментів, відіграє важливу роль у процесах росту, кровотворення, утворення кісткової тканини.

У рослинних харчових продуктах (насіння бобових, злакових рослин, чай) мангану міститься більше, ніж у тваринних.

Недостатність мангану в людини описано 1974 року. Внаслідок вилучення мангану з раціону спостерігали швидку втрату маси тіла, нудоту і блювоту, зміну кольору волосся. Недостатність мангану часто фіксують за різних форм анемії.

Недостатність мангану в їжі може призвести до розвитку остеопорозу, причому приймання кальцію збільшує його дефіцит, оскільки ускладнює його засвоєння в організмі.

Основними джерелами мангану є (мкг/100 г.): фундук-4200, чорна смородина-1300, капуста білокачанна – 300, картопля – 170, риба і рибопродукти – 100–120.

Кобальт надзвичайно важливий в організмі для кровотворення, поліпшення обміну речовин.

Донині вчені сперечаються щодо ролі кобальту в розвитку онкологічних захворювань. З одного боку, в крові онкологічних хворих вміст кобальту підвищений у 1,5–2,5 рази порівняно з нормою. З іншого – встановлено гальмувальну дію кобальту на ріст деяких різновидів пухлинних клітин. Цей аспект дії цього мікроелемента ще остаточно не вивчено і потребує подальших досліджень.

Після відкриття фізіологічного значення солей кобальту, коли їх почали широко використовувати як стимулятор кровотворення, встановлено також їхню токсичність.

Надлишок кобальту в добовому харчовому раціоні спричиняє кардіопатію з вираженою серцевою недостатністю.

За достатнього вмісту в їжі овочів і фруктів організм людини зазвичай не страждає від нестачі чи надлишку кобальту.

Основні харчові джерела кобальту для людини – капуста, картопля, цибуля, часник, салат, морква, груші, абрикоси, виноград, смородина червона і чорна, суниці.

Хром підсилює дію інсуліну в усіх метаболічних процесах, які регулюються цим гормоном.

За недостатності хрому в людини спостерігається зниження толерантності до глюкози, підвищення концентрації інсуліну в крові.

Найзначущіші харчові джерела хрому – чорний перець, теляча печінка, пророслі зерна пшениці, пивні дріжджі, хліб із борошна грубого помелу. Хром у цих продуктах міститься в біологічно активній і легкозасвоюваній формі.

Селен. Історія вивчення селену суперечлива. Тривалий час селен вважали отрутою. В останні роки селен розглядають як можливий етіологічний фактор за деяких серцево-судинних захворювань. Селен і вітамін Е є синергістами, що дало підставу медикам використовувати їх у лікуванні стенокардії і отримати хороші результати.

Згідно з дослідженнями американських вчених, у людей із низьким вмістом селену в організмі вдвічі більший ризик захворіти раком, ніж у людей з високим його рівнем.

Селен захищає печінку від руйнування, блокує токсичні ефекти важких металів, таких як кадмій і купрум.

Однак за такої низької потреби його дефіцит достатньо відчувається.

Недостатність селену характеризується м'язовими болями, дегенеративною функцією серцевого м'яза, порушенням нормальної роботи печінки, нирок і підшлункової залози.

Ознаки надлишку селену в організмі – випадання волосся, ламкість нігтів, часниковий запах під час видихання, втома і дратівливість. Доза селену 1 мг на добу для організму людини токсична.

Основними харчовими джерелами селену для людини є продукти моря – риба, особливо оселедець, краби, омари, лангусти, креветки і кальмари; субпродукти – свинячі та яловичі нирки, печінка і серце; яйця.

Серед продуктів рослинного походження багато селену містять пшеничні висівки, пророслі зерна пшениці, зерна кукурудзи, томати, дріжджі, гриби і часник. Дріжджі, особливо пивні, вважаються найкращим джерелом селену не лише тому, що в них його багато, а й тому, що він міститься в легкозасвоюваній і біологічно активній формі.

Щодо інших мікроелементів – нікелю, молібдену, ванадію, борута ін., потребу в них організму людини чітко не встановлено. Можливо, вона низька і цілком поповнюється зі звичайним раціоном. У будь-якому разі в організмі людини не виявлено несприятливих явищ, пов'язаних з недостатністю цих мікроелементів. Однак надлишок молібдену, бору, нікелю, стануму, який виникає в результаті забруднення довкілля, може зумовлювати токсичні явища. Тому в багатьох країнах вміст цих елементів у харчових продуктах обмежується.

Наведена класифікація поживних речовин дає підстави дійти висновку, що різноманітне і збалансоване харчування не створює для здорових людей суттєвих проблем щодо безпеки харчування. Зазвичай проблеми виникають у тому разі, коли існує певний дефіцит чи надлишок макро- і мікрокомпонентів харчових речовин або їхніх комбінацій.




Використана література


1.      Безпека харчування: сучасні проблеми: Посібник-довідник / Укл.: А.В. Бабюк, О.В. Макарова, М.С. Рогозинський, Л.В. Романів, О. Є. Федорова – Чернівці: Книги – XXI, 2005. – 456 с

2.      Бременер С.М. Витамины в домашнем питаниb. – М.: Пищевая промышленность, 1974. -71 с.

3.      Возіанов О.Ф. Харчування та здоров’я населення України // Журнал Академії медичних наук України. – 2002. – Т. 8, №4. – С. 645–657.

4.      Воробьев Р.И. Питание и здоровье. – М.: Медицина, 1990. – 160 с.

5.      Губергриц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. 2-е изд., доработ. и доп. – К.: Вища школа, 1985. – 296 с.

6.      Донченко Л.В., Надыкта В.Д. Безопасность пищевой продукции. – М.: Пищепромиздат, 2001. – 528 с.

7.      Донченко Л.В., Надькта В.Д. Безопасность пищевой продукции. – М.: Пищепромиздат, 2001. – 528 с.

8.      Дымань Т.Н., Шевченко С.И., Берзина С.В. Новые тенденции в питании человека. – К.: Гнозис, 2007. –76 с.: ил.

9.      Екотрофологія. Основи екологічно безпечного харчування. Навчальний посібник / Т.М. Димань, М.М. Барановський, Г.О. Білявський, О.В. Власенко, Л.В. Мороз. – Київ: Лібра, 2006. – 304 c.

10. Иващенко М.И., Кривоносое М.В. Режим питания здорового человека. – К.: Здоров'я, 1987. -72 с. Покровский А.А. О питании. – М.: Экономика, 1964. -288 с.

11. Книга о вкусной и здоровой пище / Под ред. акад. А.И. Опарина. – М.: Пищевая промышленность, 1965. -447 с.

12. Популярно о питании /А.И. Столмакова, И.О. Мартынюк, Б.М. Штабский и др. – К.: Здоровье, 1989. -272 с.

13. Припутина Л.С, Велоцкая В.Б. Пищевые продукты в питании человека. – К.: Здоровье, 1984. -96 с.

14. Смоляр В.И. Рациональное питание. – К.: Наук, думка, 1991. – 368 с.

15. Смоляр В.И. Рациональное питание. – К.: Наук, думка, 1991. – 368с

16. Харчування людини / Т.М. Димань, М.М. Барановський, М.С. Ківа та ін.: Під ред. Т.М. Димань. – Біла Церква, 2005. – 300 с.



© 2000
При полном или частичном использовании материалов
гиперссылка обязательна.