Лікарські рослини урочища Вістова Калуського району

Лікарські рослини урочища Вістова Калуського району

Лікарські рослини урочища Вістова Калуського району

Вступ

Мета роботи: вивчити лікарські рослини урочища Вістова

Завдання:

1.                 скласти перелік лікарських рослин урочища.

2.                 провести флористичний аналіз.

3.                 вивчити лікарські види рослин.

4.                 розробити заходи щодо використання лікарських рослин з лікувальною метою.

Актуальність роботи:

У зв’язку з інтенсифікацією різноманітних форм антропогенного впливу на навколишнє середовище істотно порушується природній процес розвитку фітобіоти: спостерігається подальше збіднення автохтонної флори. Зменшення площ природних рослинних угрупувань і спрощення їх ценотичної структури.

У результаті екологічної дестабілізації природного середовища знижується рівень ценотичної різноманітності рослинного покриву, порушується рівень натуральності філоценогенезу. Тому актуальним завданням сьогодення є розробка наукових основ охорони не лише реритетного фітогенофонду, але й фітоценофонду.

1. Методика та об’єкти дослідження

Матеріали збиралися протягом вегетаційного періоду 2005 року. В ході досліджень ми використовували маршрутний метод геоботанічних досліджень.

Маршрутний метод охоплює кілька етапів дослідження:

1)                     рекогницирувальний етап, при якому виявляються особливості місцевості, основні типи рослинності.

2)                     Детально-маршрнутний етап, під час якого дослідник складає список рослин якій йому зустрічаються, збирає гербарій, підбирає місця для майбутніх пробних ділянок.

Для визначення рясності видів ми користувались окомірним методом прямого обліку. Цей метод визначається шкалою Друде:

SOC (100–81%) – якщо рослини змикаються надземними частинами.

COP3 (60–81%) – рослини дуже рясні в фітоценозі.

СОР2 (40–60%) – рослини рясні.

СОР1 (30–40%) – рослини досить рясні.

SP (10–30%) – рослини рідкі.

SOL (10–20%) – рослини дуже рідкі.

UN (<1%) – одна рослина в фітоценозі.

Об’єктом дослідження стали лікарські рослини урочища Вістова.

2. Огляд літератури

Для написання бакалаврської роботи ми користувалися великою кількістю рекомендованої літератури, з якої ми почерпнули величезний багаж корисної інформації. Для висвітлення фізико-географічної характеристики території дослідження ми звернулись до книги під редакцією К.І. Геренчука «Природа Івано-Франківської області», де подані матеріали про рельєф, геологію, клімат поверхневої і підземні води, ґрунтовий покрив, рослинний і тваринний світ всієї Івано-Франківської області.

Ними розглянуті питання щодо методів охорони довкілля.

Для подання біоекологічної характеристики та використання лікарських рослин ми користувалися книгами У.М. Насаля «Від рослини – до людини», М.О. Гарба ця «Довідник з фітотерапії», В.В. Кархута «Ліки навколо нас», В.І. Комендора «Лікарські рослини Карпат», Б.В. Заверухи «Дикорослі рослини – джерело вітамінів» та іншими. Кожна книга – невичерпне джерело інформації про лікарські рослини, зокрема в книзі В.І. Комендора «Лікарські рослини Карпат» детально описані техніка збирання лікарських рослин, правила сушіння і зберігання висушених рослин, описані методи охорони лікарських рослин і боротьба з неправильним збиранням. Книги І.М Носаля «Від рослини – до людини» і Д.В. Кархута «Ліки навколо нас» – справжні енциклопедії рослинного світу, скарбниці народної мудрості. Тут подано точні назви рослин, їх назву на латинській мові, детально описані способи їх використання, вказані час і місце збирання рослин, цінні поради щодо їх збирання і сушіння.

3. Фізико-географічна характеристика території дослідження

3.1 Географічне дослідження

Івано-Франківське Передкарпаття – це розчленована височина між північними скибовими хребтами Горган і охоплює басейни Бистриць, Надвіряннської і Солотвинської, Лукви, Сивки і частково Свічі. Абсолютна висота дна улоговин коливається від 250 до 300–350 м. Їх границею служить ізогіпса. В улоговинах випадає найменша кількість атмосферних опадів у всьому Івано-Франківську Передкарпаття.

3.2 Геологічна будова

На території Івано-Франківщини на поверхні відслоюються різні за своїм віком породи: палеозойські, мезозойські, палеогенові, неогенові, четвертинні.

Крейдові відклади на території області виявлені морськими платоформенними і геосинклінальними фаціями. Перша відміна поширена в межах Волино-подільської плити і друга – у Внутрішній зоні прогину і складчастій області Карпат. У палеоцені в Скобовій зоні Передкарпарського прогину майже всюди відклалися масивні пісковики Ямщицької Світи (потужність 100–300 м.) з Яремчанським горизонтом строкатих глинистих порід в основі.

В межах Передкарпатського прогину поширені відклади тортону. Нижня частина тортонських утворень представлена відкладами Богородачнської світи. У її розрізі виділяють 2-і товщі: нижньо-мергенсько-тудову – з проверстками аргілітів і верхньо-глинисто-піщану – з проверстками світоталенієвих вапняків.

3.3 Геоморфологія

Відповідно до 3-х основних тектонічних зон Івано-Франківської області утворюється три основних типи рельєфу:

1)                рівнинно-пластовий на платформі;

2)                флювіально-акумулятивний в зоні прогину;

3)                гірський складчастий в геосинклінальній зоні.

В передкарпарській частині Івано-Франківської області поширений делювіально-акумулятивний рельєф. На річках Передкарпаття (Свічі, Лімниці, Лукві, Бистриця Солотвинській і Надвірнянській) утворилося 7 терас, які в свою чергу утворюють своєрідні акумулятивні рівні.

В Івано-Франківському Передкарпатті крім вище перерахованих є ще такі типи рельєфу:

– структурно-ерозійні низькогір’я зі скульптурно-строзійними формами;

– структурно-тектонійні межиріччя з поширенням зсувних форм рельєфу.

Перший тип рельєфу представлений складками так званих нижніх молах Передкарпатського прогину, складених пісковиками, конгломератами, соляними глинами.

Другий тип рельєфу утворюють структурно-ерозійні межиріччя з поширенням зсувних форм.

3.4 Ґрунти

В межах Івано-Франківської області є такі типи ґрунтів:

1. дренові-підзолисто-глеєві;

2. опідзолені (світло-сірі, сірі, темно-сірі);

3. чорноземи;

4. чорноземи глибокі, мало гумусні;

5. лучно-болотні;

6. болотні;

8. торфовища низинні;

9. бурі гірсько-лісові;

10. буроземно-підзолисті;

11. гірсько-лучно-буроземні.

На Передкарпатті переважають деревно-підзолисто-глеєві та дернові ґрунти. Характерною рисою цих ґрунтів є чітка диференціація на горизонти за підзолистим типом:

–                     гумо сово-елювіальний горизонт (безструктурний, світло-сірого кольору);

–                     елювіальний горизонт (безструктурний, світло-попелястого кольору);

–                     ілювіальний (має призматичну структуру і темно-буре забарвлення).

За ступенем вираження підзолистого процесу деревно-підзолисто-глеєві ґрунти Передкарпаття поділяються на:

–                     слабопідзолисті (мають слаборозвинений елювіальний горизонт);

–                     середньо підзолисті (елювіальний горизонт яскраво виражений, але товщі не перевищує верхній гумо сово-елювіальний горизонт);

–                     сильно підзолисті (елювіальний горизонт виражений потужно і по товщі перевищує верхній гумо сово-елювіальний горизонт).

Деревно-підзолисто-глеєві ґрунти Передкарпаття безструктурні, брилуваті, їхній водно-повітряний режим незадовільний, ґрунти бідні на фосфор і калій.

3.5 Водні ресурси

Водні ресурси Івано-франківської області – це переважно річки. Озер мало, переважають штучні озера-ставки.

Ріки Карпат і Передкарпаття своїми сильно розгалуженими верхів’ями починаються на північних схилах Карпатських гір на абсолютній висоті 700–1800 м., де річна сума атмосферних опадів становить 900–1500 мм. Середні і нижні їх течії протікають по Передкарпаттю, де також випадає багато атмосферних опадів (понад 700 мм.).

Ріки Передкарпаття, як правило, взимку покриті льодом, але льодовий режим надто нестійкий і протяжність льодоставу, звичайно, невелика. Основний річковий басейн Івано-Франківської області – річка Дністер. До типово Передкарпаських приток Дністра, що протікають через урочище Вістова належать річки Луква з Луквицею – течія цих річок стійка але трапляються паводки.

3.6 Клімат

Вітровий режим. У районах Передкарпаття переважають північно-західний та південно-східний напрями вітру. З напрямком пов’язана температура і вологість повітря. Напрям вітру залежить від розподілу атмосферного тиску і сильно створюється рельєфом місцевості.

Термічний режим. Під термічним режимом розуміють зміни температури повітря у часі та просторі, які виражені в багаторічних середніх місячних і середніх річних температур повітря, амплітудах річних коливань температури, її абсолютних максимумах, мінімумах. Річний хід температури повітря у Передкарпатті континентальний. У липні, найтеплішому місці, середня температура повітря становить 19–19,5оС, у січні, найхолоднішому місяці вона зменшується до (-4) – (-5,5оС)оС.

Режим зволоження. Основні характеристики температури зволоження – середні місячні та річні суми атмосферних опадів, а також їх сума за теплий і холодний періоди. У районах Передкарпаття за рік випадає 800 мм. опадів. За теплий період тут випадає близько 78% опадів від річної норми. Найбільш дощовими вважаються літні місяці, протягом яких випадає близько 44% опадів. Максимум опадів здебільшого припадає на червень. Річні величини коефіцієнта зволоження в районах Передкарпаття коливань від 1,1 до 1,49.

3.7 Рослинний покрив

Територія Івано-Франківської області розташована у двох широтних рослинних зонах:

1)                лісовій;

2)                лісостеповій.

Цим зонам відповідають Європейська широколистяно-лісова та Європейсько-Сибірська лісостепова геоботанічні області.

В межах першої виділяють Центральну Європейську провінцію із Східно-Карпатською гірською провінцією, яка представлена кількома геоботанічними округами – Самбірсько-Івано-Франківським, Карпатським, Гірсько-Карпатським, Свидовецько-Покутсько-Мормароським, і Східноєвропейську провінцію із Західноукраїнською провінцією – Крименецько-Хотинський округ, що охоплює Опілля та частину Прутсько-Дністровського межиріччя.

Рослинність являє собою сукупність рослинних угрупувань, систему фітоценозів даної ділянки зеленої поверхні і характеризується рясністю кожного виду, певним поєднанням видів.

На рівнині та в передгірних районах ліси займають понад 30% території, а на схилах Карпат 60%.

Лісова рослинність. На рівнинній частині області і в пониженнях передгір’ях є 4 лісові формації:

1)                грабово-дубові ліси;

2)                дубові ліси;

3)                букові ліси;

4)                Долинні ліси з домуванням вільхи чорної;

5)                Соснові ліси, ялинкові і мішані, хвойно-широколистяні, які займають більшу частину загальної площі.

Грабово-дубові ліси. Трав’яний покрив рясний в мало змінених порубами двоповерхових деревостанах і помітно рідкий під густо зімкнутими чисто грабовими наметами.

Дубові ліси. У трав’яному ярусі переважає осока трясучко видна, анемона дібровна, ялиця звичайна, маренка запашна, розхідник звичайний, медунка темна.

Діброви з дуба скельного. У трав’яному покриві домінують горобейник пурпурово-голубий, осока Мікелі.

Грабово-букові ліси. У трав’яному покриві найчастіше трапляються осока волосиста, моренка запашна, дивина звичайна, фіалка лісова, медунка маленька, чистотіл звичайний, вороняче око.

Дубово-букові ліси. Трав’яний ярус не суцільний і поширюється лише на галявинах та узліссях. Основу його становить осока волосиста, шавлія клейка, яглиця, барвінок малий.

Букові ліси. У трав’яному покриві є такі види рослин як білоцвіт весняний, живокіст серцевидний, ожина лісова, яруси аруш плямистий.

Дубово-буково-ялицеві ліси. Трав’яний ярус складають зеленчук, зубиця залозиста, щитник чоловічий, перелічка багаторічна.

Буково-ялицеві ліси. В трав’яному покриві турляються моринка запашна, осока волосиста, щитник чоловічий, калюжниця, розхідник, квасениця.

Ялецево-букові ліси. Пануючі види трав’яного покриву квасениця, осока лісова, костриця висока, зубниця залозиста.

Соснові ліси. Добре розвинений трав’яно-чагарниковий ярус з домінуванням чорниці, водянки чорної, брусниці, багна.

Ялинові ліси. У трав’яному покриві домінують такі види рослин як чорниця, ожина лісова, щитник чоловічий, сальмонела гірська, звіробій чотиригранний.

Ялинники кедрові. У трав’яно-чагарниковому ярусі переважають чагарники, чорниця, брусниця, водянка чорна.

4. Результати досліджень та їх обговорення

4.1 Конспект флори лікарських рослин урочища

Протягом дослідження ми виявили 60 видів рослин, систематизували їх у таблиці по родинах і вказали рясність кожного виду.

Систематика видів по родинах та їх рясність

4.2 Аналіз флори лікарських рослин

Як видно з таблиці дуже рясно зустрічаються такі види: малина звичайна (Rubur idaeus ), ожина звичайна (Rubur caesius ), деревій звичайни (Achillea millefolium ), хамаміна лікарська (Chamonica reculita ), чебрець повзучий (Thymus serplyllum), сосна звичайна (Pinus silvestris ), ялина звичайна (Piceae abies), перестріч гайовий (Melampyrum nemorosum), щитник чоловічий (Dryopteris filix mas . Sehott), безщитник жіночий (Athyrium filix femina L. Rot), чорниця (Vaccinium myrtillus .), Вони складають 60–80% від загальної кількості рослин в урочищі.

Рясно зустрічаються такі рослини (40–60%: суниця лісова (Fracania vesca L.), горобина звичайна (Sopbus aucupania L.), гадючник оголений (Filipendula ulmaria L.), цикорій дикий (Сicorium sntubus L.), м’ята перцева (Mentha piperita L.) звіробій звичайний (Hypericum perfonatum L.), дуб звичайний (Quercur robur .), береза бородавчаста (Betula pendula Roth.), мар’янка запашна (Aepenula odorata).

Досить рясно зустрічаються: питмо звичай (Panacetum Vulpare .), олан високий (Inula helenium .), кульбаба лікарська (Poraxacum officanale Web. et Wigg), нечуйвітер волохотенький (Hiepacium pilosella), материнка звичайна (Oricanum vulpare), дудник лісовий (Angelica cilvestris), борщівник європейський (Herocleum sphonolilium), морква дика (Daucus carota .), конюшина мучна (Trifolium rupens), ліщина звичайна (Corilus overlana .), подорожник великий (Dlantago major ), подорожник ланцетний (Dlantago lanceolata .), живокіст (Sympytum officinale .), медунка м’яка (Pulminaria mollis), бук лісовий (fagus silvatica ), хаменерій вузьколистий (Chomaenerion onqustifolium L.), брусниця (Rhadococcum vitis-tolaea), ялівець звичайний (Iuniperus communis .), хвощ польовий (Equisetum arvense), пирій звичайний (Agropirum repens .), мильнянка лікарська (Sponaria officinalis .), вербозілля звичайне (Lysimachia vulgaris .), копитняк (Lysimachia vulgaris .), копитняк європейський (Asarum europium .), вовчі ягоди звичайні (Daphne mezereum .).

Рідко трапляються такі види: шипшина собача (Rosa canina L.), родовик лікарський (Sanquicorba officinalis L.), підялинник звичайний (Hypopitys monotropa Quantz), оман британський (Inula britanica), жовтозілля звичайне (Senecio vulgaris .), підлісник європейський (Senicula europeae), дивина густоквіткові (Verbascum olansiflorum), буркун лікарський (Melilotus officinalis), анемона дібровна (Anemone nemorosa), жовтець повзучий (Ronunculus nepens .), бузина трав’яниста (Sambucus .), кропива дводомна (Urtica dioica L.).

4.3 Біоекологічна характеристика та використання лікарських рослин

Горобина звичайна (Sorbus eucuparia .)

Родина Розові (Rosaceae)

Дерево, висотою 15–20 м., кора гладка, сіро-зелена, листки складні з 9–17 ланцетовидними або продовгуватими листочками, гостро зубчасті. Квіти білі, утворюють багатоквіткові щитовидні зонтичні суцвіття. Віночок складається з п’яти пелюсток білого кольору. Плід кулевидної форми, оранжевого кольору. Цвіте у травні-червні. Росте в гірських районах, обабіч лісових доріг, на узліссях. З лікувальною метою збирають квіти в травні, а плоди при перших приморозках. Лікувальна дія рослини: діуретична, в’януча, протиревматична. Сік свіжих плодів застосовують як сечогінний засіб при захворюваннях печінки, поганому жовчовиділенні, при нервових захворюваннях, пониженій кислотності шлункового соку, ревматизмі.

Малина звичайна (rubur idacus L.)

Родина Розові (Rosaceae)

Куш, висотою до 1,5 м., кореневище коротке, дає багато пагонів. Стебла прямі і дерев’янисті, вкриті дрібними колючками. Листки зелені, трійчасті. Квіти двостатеві, утворюють гроно видні суцвіття в пазухах листків. Чашечка роздільна, пелюсток 5. Плід складний, складається з багато численних червоних кісточок. Цвіте в червні-липні. Росте в світлих лісах на зрубах, кам’яних схилах. Лікувальна дія рослини: плоди сприяють потовиділенню, листя мають в’яжучу і протизапальну дію. Плоди малини слід вживати як загально зміцнюючий і потогінний засіб. Відвар з листя малини використовують для лікування простудних захворювань, при ревматизмі, проносах. У вигляді полоскання – при запальних процесах порожнини рота.

Суниця лісова (Fragaria vesca L.)

Родина Розові (Rosaceae)

Багаторічна трав’яниста рослина з горизонтальним або косо розміщеним кореневищем з довгими надземними пагонами. Листки розміщені на довгих черешках, трійчасті. Квіти зібрані в щитовидні суцвіття з невеликою кількістю квіток. Пелюстки білі. Плоди овальної форми, легко знімаються. Цвіте в травні-червні. Плоди достигають в кінці червня, в липні. Росте в лісах, особливо в сосново-мішаних, на галявинах, сухих луках. Схилах. Лікувальна дія рослини: протизапальна, діуретична, анти атеросклеротична. Ягоди суниці слід вживати при каменях в нирках, при захворюваннях печінки і жовчно-видільних шляхів, захворюваннях шлунка. Настій з листя вживають при жовчнокам'яній і нирковокам’яній хворобах. При артеріальній гіпертензії, при проносах, гастритах.

Чорниця (Vaccinium myrtillus L.)

Родина Брусничні (Vacciniaceae)

Багаторічна рослина заввишки 15–50 см. Листки яйцевидні, невеликі, злегка гострі, дрібно пилчасті на коротеньких черешках, з боків ясно-зелені, знизу з сітчастим жилкуванням. Квіти білі з рожевим відтінком. Ягоди чорні з сизуватим нальотом. Цвіте в травні-червні. Росте в лісах, переважно соснових або березово-хвойних. Лікувальна дія рослин: в’яжуча, протизапальна. Знижує рівень цукру в крові. Свіжі ягоди вживають при порушенні обміну речовин, при проносах, оскільки скріплюють кишечник, в той же час лікують хронічні запори. При цукровому діабеті з гіполікемічною метою рекомендують пити чай з листка чорниці.

Ожина звичайна (Ru, ur caesius L.)

Родина Розові (Rosaceae)

Багаторічна напівкущова рослина з дугоподібно витягнутими гілками, вкритими колючками. Листя зелене, трійчасте, злегка опушене. Пелюстки квіток білі, пелюсток 5. плід складається з великої кількості сизо-чорних кістянок. Цвіте з кінця травня до осені. Росте в лісах, на заростях, на берегах річок, порослих чагарниками. Лікувальна дія рослини: скріплюючи, зв'язуючи, протизапальна. Настій з листків ожини рекомендують застосовувати для полоскання рота і горла при запальних процесах (фарингітах. Ларингітах, гінгівітах), а також вживати внутрішньо у вигляді настоїв при бронхітах і з метою очищення крові, поліпшення Перестальтики Кишечника.

Живокіст лікарський (Symphytum officinale L.)

Родина Шорстколисті (Braginaceae)

Багаторічна трав’яниста рослина заввишки 30–100 см. Стебло крилате, особливо вгорі, товсте, пряме. Листки нижні великі, звужені в крилатий черешок, довгастої форми, верхній, сидячі. Вся рослина шорстка. Квіти фіолетові, корені товсті, галузисті, зовні майже чорні, всередині – білі. Цвіте з травня до кінця липня. Росте на вологих луках, біля канав, на заливних місцях по берегах рік. Лікувальна дія рослини: прискорює згоєння ран, проти виразкова, сприяє регенерації сполучної тканини. Відвар з коренів живокості застосовують для полоскання ротової порожнини при пародонтозах, внутрішньо при проносах з кров’ю, кровотечах в шулнку і кишечнику. Зовнішньо з відвару роблять компреси на забиті місця, вивихи, старі глибоі рани, що важко гояться.

Кульбаба лікарська (Taraxacum officinale Web. et Wigg.)

Родина Складноцвіті (Astepaceae)

Багаторічна трав’яниста рослина з м’ясистим вертикальним веретеноподібним коренем і вкороченим стеблом з прикореневою розеткою листків. Листки перисторозсічені з зубчастими краями. Квіткові стебла дудчасті, безлисті, зверху павутин часті, закінчуються суцвіттями – корзинками. Квіти жовтого кольору. Язичкові. Плід сім’янка на верхівці з довгим носиком і пухнастою летючкою. Цвіте в квітні-травні. Плоди достигають в траві-червні. Росте серед кущів на полях і пасовищах, на необроблених і запущених ділянках землі, обабіч доріг, в парках, садах. Лікувальна дія рослин – жовчогінна, холеретична. Настій з коренів кульбаби вживають всередину при атеросклерозі, ревматизмі, подагрі і неврозах, при захворюваннях печінки, цукровому діабеті.

Оман британський (Snula britanica L.)

Родина Складноцвіті (Asteraceae)

Багаторічна трав’яна рослина заввишки 15–18 см., н родючих ґрунтах і до 45 см. Кореневище тонке, повзуче, стебла висхідні або прямостоячі, густо вкриті листям. Листки чергові, видовжені, зверху голі, знизу вкриті тонкими білими волосками. Квіти біло-жовті, зібрані в невеличкі кошики, що утворюють на верхівці стебла щитовидне суцвіття. Плід – сім’янки з червня по вересень. Росте на берегах річок, на луках. На зесміченхи місцях, вздовж доріг. Основна лікувальна дія рослини: кровоспинна. Внутрішньо у вигляді настоїв вживають при кровотечах (шлункових, кишкових), кровотечах зі слизової горла, носа, ясен, а також при спазмах шлунка, кишечника; застосовують рослину і зовнішньо. Свіже потовчене листя прикладають до виразок, гнійних ран, а також до ран, до кровоточать.

М’ята перцева (Mentha piperita L.)

Родина Губоцвіті (Lamiaceae)

Багаторічна трав’яна рослина заввишки 25–60 см., стебло і вся рослина волосиста або гладенька. Листки яйцевидні, зазубрені. Квіти зібрані в колосовидні суцвіття, червонувато-рожевого кольору. Цвіте в червні-липні. Сильно пахучі. Росте на полях, в садах, городах, обабіч лісових доріг. Основна лікувальна дія рослини: спазмологічна, місцевоанастезуюча, антисептична, холеретична. М’яту використовують у вигляді настоїв внутрішньо як компонент у зборах при головному болі, при підвищенні кров’яного тиску, при бронхітах, при стенокардії, дискінезії жовчно-вивідних шляхів, захворюваннях печінки. Проте, слід пам’ятати, що м’ята у великих дозах протипоказана при гіпотонії.

Материнка звичайна (Origanum vulgare L.)

Родина Губоцвіті (Lamiecuae)

Багаторічна рослина заввишки 30–90 см. з прямостоячими стеблами, супротивно розміщеними листками видовжені яйцевидної форми. Квітки дрібні, зібрані у складний пів зонтик, лінійно-рожеві. Цвіте з червня по вересень. Росте в лісі, на схилах, болотних місцях, в річкових долинах, серед чагарників, обабіч лісових доріг на узліссях, сільських кладовищах. Лікувальна дія рослини: відхаркуючи, стимулює травлення; всередину вживають настій з материнки з метою лікування захворювань шлунка, кишечника при простудних захворюваннях кашлі, туберкульозі легень, бронхіальній астмі, ревматизмі, паралічах, епілепсій них судомах. Ні в якому разі не можна вживати настій материнки вагітним жінкам – призведе до викиднів і чоловіка – призведе до імпотенції.

Букун лікарський (Melilotus officinalis L.)

Родина Бобові (Falaceae)

Дворічна трав’яниста рослина з галузистим, внизу дерев’янистим, прямостоячим або висхідним стеблом, заввишки 60–150 см. з трійчастими листками. Листки зверху зелені з сизуватим відтінком, знизу – бліді, дрібнозубчасті. Нижні листки обернено-яйцевидні, верхні – довгасті. Квітки жовті, дрібні, зібрані в довгасті багатоквіткові колосовидні грона, запашні. Цвіте з червня по жовтень. Росте при дорогах, на полях, на засмічених місцях, на схилах у прилісках. Лікувальна дія рослини: знеболююча. Зовнішньо використовують при фурункулах. Настій п’ють як заспокійливий засіб. Його дають у збори для вживання при підвищеному тиску крові., при судомах, метеоризмі, проносах, а в суміші з насінням кропу додають до чаю, що збільшує кількість молока в годуючи молоком мохів.

Хвощ польовий (Equisetum orvense L.)

Родина Хвощеві (equisetaceae)

Багаторічна трав’яниста рослина з чорнуватими підземними і надземними стеблами, членистими кореневищами на яких можна знайти круглі бульбочки. Стебла двоякого виду: спороносні і неплідні. Гілки розміщені у вузлах стебла. Гілки прості, прямостоячі, борозенчасті. Спори з’являються в квітні-травні. Росте на лісових галявинах, обабіч лісових доріг, на узліссях. Лікувальна дія рослини: сечогінна, кровоспинна. Настій у хвоща сприяє видаленню ниркових каменів, зменшує біль в ділянці сечового міхура, збільшує виділення сечі, зменшує набряки. Використовують для лікування подагри, ревматизму, маткових і гемороїдальних кровотеч.

Бузина трав’яниста (Sambucus ebulus L.)

Родина Жимолостеві (Capnifoliaceae)

Трав’яниста багаторічна рослина у вигляді куща з прямими пагонами, з білою серцевиною, загостреними листками. Суцвіття – плоска щитовидна волоть. Квіти дрібні з білими пелюстками. Стиглі ягоди чорні, цвіте в червні-липні. Ягоди достигають в серпні-вересні. Вся рослина з специфічним неприємним запахом. Росте при дорогах, на сиростях, засмічених місцях, на узліссях. Лікувальна дія рослини: діуретична, антисептична, відхаркуючи. В нашій офіційні медицині ця рослина не використовується, тому що всі частини рослини отруйні. Проте травознаї народній медицині рекомендують пити настій з квіток або відвар з кореневищ при неврології, ревматизмі, подагрі, шлунково-кишкових розладах. При запальних процесах верхніх дихальних шляхів.

Сосна звичайна (Pinus silvesris L.)

Родина Соснові (Pinaceae)

Вічнозелене хвойне дерево, досягає 30–35 см. в висоту. Листки розміщені пучками по 2, вічнозелені, іноді з сизуватим відтінком. Шишки поодинокі або по 2–3 на загнутих до низу ніжках. Достигають через рік. Цвіте в червні, насіння достигає через 203 роки. Насінини крилаті. Сосна звичайна утворює суцільні зарослі або змішані ліси з березою, дубом. Лікувальна дія рослини: відхаркуюча, антисептична, протизапальна, сечогінна. Відвар з бруньок сосни вживають при бронхіті, запаленні легень, туберкульозі як відхаркуючий засіб. Пилок сосни в суміші з медом є чудовим загальнозміцнюючим засобом.

Звіробій звичайний (Hypenicum perforatum)

Родина Звіробійні (Hypericaceae)

Багаторічна трав’яниста рослина, стебло пряме, двогранне, гіллясте. Листки дрібні, сидячі, супротивні, овальні, з великою кількістю крапок, що просвічуються. Квітки золотисто-жовті, розташовані у вигляді щитка. Цвіте з червня по вересень. Росте н луках, лісових галявинах, серед чагарників, обабіч доріг. Лікувальна дія рослини: в’яжуча, протизапальна, тонізуюча. Настій трави використовують при захворюваннях печінки, розладах шлунка і кишечника, сечового міхура, захворюваннях легень. Зовнішньо – у вигляді примочок і натирань при наривах, виразках. Висипах на тілі, для загоювання ран та опіків.

Хаменерій вузьколистий (Chamaenerium angustiolium L. Scop.)

Родина Онагрові (Onagraceae)

Багаторічна трав’яниста рослина, стебло просте. Листки чергові, ланцетні з густою сіткою добре помітних жилок, золотисто-зубчасті, знизу сизуваті. Квіти зібрані у довгі китиці, пурпурово-червоні, рідше біло-рожеві. Пелюстки квіток при основі звужені в носик. Чашечка чотири роздільна. Плід – довга коробочка. Цвіте в червні-вересні. Росте на зрубах. Узліссях по чагарниках, у світлих лісах. Лікувальна дія рослини: болезаспокійлива, протизапальна. Настій з трави Іван-чаю вживають при запальних процесах шлунка і кишечника.

Мильнянка лікарська (Sponaria officinalis L.)

Родина Гвоздичні (Caryophyllaceae)

Багаторічна трав’яниста рослина. Стебло прямостояче або вигнуте, голе з повзучим гіллястим кореневищем. Листки довгастої еліптичної форми, гострі з трьом жилками. Квіти білі або жовто-рожеві, пахучі. Плід одно гнізда коробочка. Цвіте з червня по жовтень. Росте на берегах річок, на зливних луках, на забур'янілих місцях. Лікувальна дія рослини: відхаркуючи, потогінна, діуретична. Настій з трави використовую при захворюваннях верхніх дихальних шляхів (бронхітах, фарингітах), при захворюваннях нирок, селезінки, печінки.

Деревій звичайний (Achillea millefolia L.)

Родина Складноцвіті (Astenoceae)

Багаторічна трав’яниста рослина, заввишки 20–50 см. Стебло прямостояче, вкрите листками, закінчується вершковим великим складним суцвіттям – щитком. Квітки білі або рожево-білі. Листочки майже лінійні прикореневі – черешкові, стеблові сидячі, двічі-тричі перисті, часток багато. Цвіте з червня до морозів. Рослина дуже ароматна. Росте повсюди: на луках, полях, лісових галявинах, біля доріг. Лікувальна дія рослини: кровоспинна, ранозагоююча, розім'яті свіжі листки рослини прикладають до ран, а соком із свіжих листків закапують ніс при носових кровотечах. Внутрішньо вживають настій деревію з метою лікування кровотеч, кров’яних проносів, захворювань печінки, гастриту, виразкової хвороби шлунка. А також п’ють при відсутності апетиту, в’ялому травленні, при маткових кровотечах та при кровохарканні.

Пирій повзучий (Agropyrum repens L.)

Родина злакові (Doaceae)

Багаторічна трав’яниста рослина з довгим повзучим кореневищем, яке вкорінюється у вузлах. Листя плоске, лінійне, з гладенькими голими піхвами. Квіти зібрані по 4 в багато численні колоски. Які утворюють довгий рихлий віночок. Плід – зерно, цвіте в червні-липні. Зустрічається на лугах, пасовищах, на відкритих і необроблених ділянках землі. Лікувальна дія рослини: відхаркуючи, протизапальна, діуретична. Настій кореневищ використовують при шлунково-кишкових захворюваннях, коликах в жовчному міхурі та нирках, цукровому діабеті, остеохондрозі.

Оман високий (Inula fulenum L.)

Родина Складноцвітні (Astenaceae)

Багаторічна рослина заввишки 2.5 м. Стебло прямостояче, вгорі галузиться, на зиму відмирає. Кореневище товсте. М'ясисте, всередині білувате. Листки великі, зморшкуваті; прикореневі довгасто-еліптичні, звужені; стеблові – серце видно-яйцевидні. Квітки великі, жовті. Цвіте в липні-серпні. Росте по вологих чагарниках, на лісових узліссях та галявинах. Лікувальна дія рослини: протизапальна, відхаркуючи, проти глистяна. Настій з кореневищ використовують при бронхітах, кашлі, запаленні легень, бронхіальній астмі; як протизапальний засіб при гастритах, захворюваннях печінки, жовчного міхура.

Кропива дводомна (Urtica dioica L.)

Родина Кропивові (Urticaceae)

Однорічна бур’яниста рослина заввишки 15–18 см. з еліптичним, рідше яйцевидними листками. Цвіте з травня по вересень. Листки супротивні, крупно зубчасті. Квіти одностатеві, дводомні, розміщені і формі сережок В пазухах верхніх листків. Росте по смітниках, сільських Садибах, вздовж лісових доріг. Лікувальна дія рослини: загальнозміцнююча, кровоспинна, діуретична. Настій з листя кропиви приймають при кровотечах у дихальних шляхах травного каналу, маткових кровотечах, анеміях, покращує обмін речовин.

Щитник чоловічий (Dryopterys filix mas L. Schott)

Родина Щитникові (Aspioliaceae)

Багаторічна отруйна трав’яниста спорова рослина без надземного стебла з товстим кореневищем, від нього відростають листки з короткими черешками, вкритими буруватими лусочками і лінійно-ланцетними листочками (двома ряднами по боках жилки). На кінець літа на нижньому боці листків розвиваються соруси з круглими спорангіями. Росте в тінистих але не глухих лісах, поміж чагарників. Лікувальна дія рослини: глистогінна. Зовнішньо використовують рослину для лікування опіків, гемороїдальних шишок, на обкладання та болючі місця при ревматизмі. У зв’язку з високою токсичністю щитник всередину слід використовувати дуже обережно. Витяжки з нього використовують як ефективні антигельмінтні засоби, але з величезною обережністю, так як передозування може викликати стійку втрату зору.

Подорожник великий (Plantago major L.)

Родина Подорожникові (Plantaginaceae)

Багаторічна трав’яниста рослина. Листки на високих довгих черешках, зібрані в прикореневу розетку, широко яйцевидні, з дуговим жилкування. Суцвіття – густий, простий, циліндричний колос на довгому черешку. Цвіте з травня до осені. Росте на лугах, пасовищах, обабіч доріг на полях. Лікувальна дія: протизапальна, ранозагоююча. Свіжі листки подорожника прикладають до ран, шрамів, порізів. Виразок. Спиртовою настойкою з цих листків, розведеною з водою у співвідношення 1: 19 промивають рани, що гнояться, а також вгамовують зубний біль. Препарати з листі подорожника великого застосовують для лікування виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, гастритах з пониженою кислотністю.

Подорожник ланцетний (Plantago lanceta L.)

Родина Подорожникові (Plantaginaceae)

Багаторічна трав’яниста рослина з короткими вертикальним кореневищем. Квітконосні стебла виростають зсередини розетки листків. Колос густий. Квітки зібрані в циліндричний колос. На верхівці квітконосів. Пелюсток 4, вони зростаються в трубочку. Плід – двогніздова коробочка. Цвіте з травня по вересень. Росте по сухих луках, обабіч доріг, стежок, лісових галявин. Лікувальна дія: кровоочисна, обволікаюча. Насті з листя вживають при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, сечового міхура. Зовнішньо листки прикладають до ран, ушкоджень шкіри, як антисептичний і загоюючий засіб.

Ромашки лікарська (Chamonila recutita L.)

Родина Складноцвіті (Astenaceae)

Однорічна трав’яниста рослина зі стрижневим слабо вираженим кореневищем. Стебло розгалужене. Листки чергові, сидячі. Квіти зібрані в корзинки на верхівці у розгалуженнях стебла. Плід – продовгуваті сім’янки. Цвіте в травні-червні. Краєві язичкові квітки білі, внутрішні – трубчасті, двостатеві, жовті з п'яти зубчастим віночком. Зустрічається обабіч доріг на пасовищах та на пустирях. Лікувальна дія рослини: протизапальна, антисептична, спазмолітична. Настій використовується при болях в шлунку, спазмах, метеоризмі, як заспокійливий засіб при неврозах, істерії. Зовнішньо – для промивання гнійних ран, виразок, для полоскання горла і рота при стоматитах, ангіні, гінгівітах.

Береза бородавчаста (Betula pendula)

Родина Березові (Betulaceae)

Дерево зі звисаючими гілками висотою до 20–25 м. з гладкою білою корою. В основі стовбура старих дерев кора чорна з глибокими тріщинами. Листки трикутно-ромбоподібні, по краях зубчасті, з обох боків гладкі. Плоди продовгувато-еліптичної форми крилаті горішки. Цвіте в квітні-травні, плоди достигають в серпні-вересні. Росте в листяних і мішаних лісах на лісорубах. Лікувальна дія рослини: діуретична, очисна. Відвар з березових бруньок використовують при ревматизмі, атеросклерозі, екземі, ожирінні, подагрі. Всі березові продукти (бруньки, листя, сік) позитивно впливають на обмін речовин, звільняють організм від шлаків.

Гадючник оголений (Filipendula celmaria)

Родина Розові (Rasaceae)

Трав’яниста багаторічна рослина заввишки 1,5 м. з повзучим сильно вкоренілим кореневищем. Стебла прямі, вкриті листям, зверху здебільшого галузисті. Листя нерівно двоякозубчасті, рівномірно розміщені на стеблі. Квітки дрібні, численні, зібрані в пухку волоть, кремові або жовто-білі, пахучі. Плід складається з багатьох спільно закручених, голих коричневого кольору мішечків. Цвіте в червні-липні. Росте на вологих луках, у вологих лісах, заростях. Лікувальна дія рослини: протиревматична, діуретична. Настій з цієї рослини використовують як сечогінний засіб при захворюваннях сечового міхура, ревматизмі, нефриті, подагрі, набряках, а також при болях в шлунку, поліартритах.

Чебрець повзучий (Thymus serpulum L.)

Родина Губоцвіті (Lomiaceae)

Багаторічна трав’яниста рослина з лежачими стеблами, що вкорінюються, при основі дерев'яніючи, квітучі, гілки висхідні. Листки дрібні, яйцевидні, коротко черешкові. Віночки рожеві. Квіти зібрані в головки. Цвіте з травня до осені. Росте на сухих схилах. У степах, у сухих соснових лісах, на лісових галявинах. Основна лікувальна дія рослини: відхаркуючи, антибактеріальна, спазмолітична. Настій з трави чебрецю використовують при трахеїтах, бронхітах. коклюші, а також як спазмолітичний засіб при гастритах, проносах, при головних болях, неврології, атеросклерозі. Водним настоєм чебрецю полощуть горло при ангіні, стоматології, промивають гнійні рани.

Цикорій дикий (Cichorium intubus L.)

Родина складноцвіті (Astenaceae)

Багаторічна трав’яниста рослина з довгим м’ясистим веретеноподібним коренем. Стебло прямостояче, розгалужується зверху. Прикореневі листки які утворюють розетку, обернено ланцетні, стеблові листки сидячі. Чергові, гостро зубчасті. Квітки язичкові, голубі. Плід – сім’янка з плівчастою, цвіте з червня по жовтень. Росте обабіч доріг, на лугах, трав’янистих та запущених необроблених місцях. Лікувальна дія: жовчогінна, стимулє травлення, знижує рівень цукру в рові. Настій з коренів цикорію використовують при хворобах шлунково-кишкового тракту, захворюваннях печінки, жовчно вивідних шляхів, при відкладаннях солей, атеросклерозі та як гіпоглікемічний при початковій стадії цукрового діабету.

Пижно звичайне (Tanacetum vulgare L.)

Родина Складноцвіті (Asteraceae)

Багаторічна трав’яниста рослина заввишки 60–150 см. з сильним камфорним запахом. Стебло пряме, кореневище коротке, гілчасте. Листки чергові, в обрисі довгасті, нижні – черешкові, стебла – сидячі. Квітки жовті, розташовані на вершках стебла, зібрані в густу щитовидну волоть. Цвіте з червня по серпень. Росте біля узлісь, на полях, серед чагарників, поблизу жител. Лікувальна дія: антисептична, протизапальна. Настій з квітів застосовують при проносах, метеоризмі, запальних процесах слизової оболонки рота у вигляді полоскань. Пишно входить у збір трав які застосовують для підвищення виділення жовні та для лікування гепатиту.

Ліщина звичайна (Coryllus avelana L.)

Родина Ліщинові (Corylaceae)

Кущ заввишки 3–7 см. з сірими округлими пагонами. Листки чергові, досить великі, округлі або обернено яйцевидні, на верхівці з коротким загостренням, біля основи серцевидні, по краях подвійно зубчасті. Цвіте до розпускання листя. Плід горіх з листковидною обгорткою. Лікувальна дія: капіляроукріплююча, судино звужуюча, протизапальна. Відвар листя застосовують при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, при хворобах печінки, для полоскання горла, добавляють у ванну при геморої, при захворюваннях шкіри.

Дуб звичайний (Quercus ronur L.)

Родина Букові (Fagaceae)

Дерево висотою 30–40 м., кора темно-сіра з багато численними тріщинами, молоді пагони буро-зелені з молоденькою гладкою корою, свистки обернено яйцевидні. Квітки одностатеві, однодольні, тичинкові, зібрані в довгі, повислі сережки. Плід – жолудь. Цвіте в травні. Цвіте в змішаних листяних лісах, в парках. Лікувальна дія: в’яжуча, місцево кровоспинна, протизапальна. Відвар з кори дуба вживають для полоскання ротової порожнини при стоматиті, ангіні, для промивань та примочок при шкірних захворюваннях, фурункульозі, для лікування обморожених і попечених міць. П’ють при коро харканні, порушенні менструального циклу. Сушені жолуді: очищені від лушпиння вживають при захворюваннях сечового міхура і проносах. У великій кількості жолуді отруйні.

Дивина густовіткова (Verbascum densifrosum Bentol)

Родина Ранникові (Serophulariaceae)

Дворічна трав’яниста рослина заввишки 60–120 см., стебло пряме, лиски яйцевидні, середні – довгостояйцевидні, зарубчасті. Вся рослина білувата. Квітки жовті, по 2–4 утворюють переважну колосовидну китицю. Цвіте в червні-липні. Росте на схилах, піщаних місцях, обабіч річок. Лікувальна дія: відхаркувальна, проносна. Настій з квіток добре допомагає при кашлі, запаленні легень, бронхіті, бронхіальній астмі, а також як спазмолітичний засіб і противиразковий при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки.

Борщівник сибірський (Heraclenum Sibiricum L.)

Родина Зонтичні (Apiaceae)

Дворічна або багаторічна трав’яниста рослина, покрита гострими волосками або гола. Стебло пряме, ребристе, при основі зеленувато-розове, вище – зелене з черговими гілками на верхівці. Листки непарно перисті дольки їх поздовжньо-яйцевидні з гострими кінчиками, нерівномірно розсічені до середини або три-, п’ятилопатеві квіти зібрані в складний зонтик. Плід серцевидний, сплюснутий по боках, голий, розпадається на 2 половинки, кожна з трьома ребрами і на кінчику наявні летючки. Цвіте в червні-серпні. Лікувальна дія: спазмолітична, гіпотензивна. Настій п’ють при підвищеному артеріальному тиску, при відсутності апетиту, при проносах. Зовнішньо приймають при ряді шкірних захворюваннях. В сипких концентраціях токсичний.

Вербозілля звичайне (Lysimochia vulgaris L.)

Родина Первоцвіті (Primolaceae)

Багаторічна трав’яниста рослина, досягає 120 см. у висоту. Стебло тупочотиригранне. Кореневище повзуче. Листки в кільцях по 3–4 або частково супротивні, яйцевидні або яйцевидно-ланцетні, загострені. Квітки яскраво-жовті, зібрані невеликими золотистими верхівковими суцвіттями в кутках листків. Плід – коробочка. Цвіте в червні-серпні. Росте на вологих місцях, на болотах, при берегах річок та озер. Лікувальна дія: кровоспинна. Настій з квіток і листя застосовують при кровохарканні, кривавому проносі, як в’яжучий і нарозагоючий засіб. Застосовується також в гомеопатії.

Висновки

Протягом дослідження ми виявили 60 видів рослин, з них дуже рясно траплялись 12 видів, рясно 9 видів, досить рясно 24 види, рідко 14 видів.

З виявлених видів рослин найбільш чисельність складають рослини родини Складноцвіті (Asteroceae) – 9 видів (Rosaceae), після якої займає друге місце родина Розові (Rosaceae), яка налічує 7 видів. По 3 види налічують родини Губоцвіті (Lomiaceae), Ронникові (Scropulaceae), Бобові (Fabaceae), по 2 – родини Соснові (Pynaceae), Подорожникові (Plantaginaceae), Щитникові (Aspiridaceae), Шорстколисті (Boraginaceae), Букові (Fogaceae), Жовтцеві (Ranunculaceae), Брусничні (Vacciniaceae). Всі інші родини які залишились налічують по одному виявленому виду. Найпоширенішим місцем зростання виявлених видів можна вважати лісову галявину, на якій найчастіше трапляються такі види: Гадючник оголений (Filipendula ulmaria L.), Деревій звичайний (Achillea millefolium L.), кульбаба лікарська (Taraxacum officinale Wot. et Wigg.), Нечуйвітер волохатенький (Hiepocium sirpyllum L.) Звіробій звичайний (Hypericum perforatum L.), конюшина лучна (Trifolium repens L.) і ін.

На узліссі зустрічають: Суниця лісова (Frogaria vesca L.), ромашка лікарська (Chamomila recutita L.), хаменерій вузьколистий (Chamenerion angustifolium L. Scop), Жовтець повзучий (Ronuncubus repens L.), хвощ польовий (Equisetum arvence L.), пирій звичайний (Aquoperum repens L.), бузина трав’яниста (Sambucus ebuls L.) та ін.

Біля лісової дороги зустрічаються: горобина звичайна (Sabucus amcuparia L.), шипшина собача (Rosa canina), пижмо звичайне (Tanacetum vulgare L.) оман високий (Inula fulinium L.), цикорій дикий (Cicorium intybus L.) та ін.

На берегах річок зустрічаються: оман британський (Inula britanicum), борщівник європейський (Heracleum cunopea L.), Дивина густоквіткова (Verbascum densiflorum), М’яка перцева (Mentha pipevita L.) і ін. У ялиновому лісі – під ялинник звичайний (Hypopitus monatropa Girantz), Ялина звичайна (Picea abies L.), Чорниця звичайна (Voccinius myrtillus L.), в сосновому лісі – Щитник чоловічий (Driopteris filix mas L. Schott), Сосна звичайна (Pinus silvestris) L.), Ялівець звичайний (Iuniperus communis L.).

Отже урочище Вістова в надзвичайно багата на різноманітну флору, В ній перспективними для використання в лікувальних цілях є: Ромашка лікарська (Chamomilla rucutita L.), Деревій звичайний (Achillea millefolium), Малина звичайна (Rubur idacus L.), Чебрець повзучий (Thymus serpillum L.), Звіробій звичайний (Hypericum perforatum), Сосна звичайна (Pinus sicvestris), Чорниця (Vaccinium myrbillus L.), Ожина звичайна (Rubur ceasius L.) та багато інших. Проте більшу увагу треба звернути на охорону таких видів: Родовик лікарський (Sanquicorbo officinalis L.), Оман британський (Inula britanica L.), Вероніка дібровна (Veronicachmaedris L.), Дивина Густо квіткова (Verbascum densiflorum).

Використана література

1.        Під ред. К.І. Геренчука «Природа Івано-Франківської області». Л.: Видав. об’єднання «Вища школа», 1975. – 159 с.

2.        Д.Р. Шляг-Сосонко, В.В. Оснюк, Т.П. Андриенко География растительного покрова Украины. К.: Наукова думка, 1982. – 286 с.

3.        Приходьмо М.П., І.М. Абрам юк, І.І. Бойчук, Л.Ф. Гуцул та ін. Природно-заповідні території та об’єкти Івано-Франківщини. Івано-Франківськ: вид-во Івано-Франківського ун-ту ім. В. Стефаника, 2000 – 272 с.

4.        Койнов М.М. Природна Станіславської області. Л.: вид-во Львівського ун-ту, 1960 р.

5.        Койнов М.М. Ландшафтная характеристика передкарпатских природо-географических районов. – Ісогр. Львов ун-та, вып 6 Л.: 1961 р.

6.        Ващенко П.Т. Природні ресурси західних районів УРСР. Л.: Львівське книжково-журнальне вид-во, 1959.

7.        Современная фитотерапия. Под.ред. член. корр. проф. Д-ра В. Петкова. Вид-во «Медицина й физкультура» Софія: 1988. – 503 с.

8.        І.М. Насаль. Від рослини – до людини: Розповіді про лікувальні і лікарські рослини України К.: Веселка, 1992. – 606 с.

9.        Годорець М.О., Зпаднюк В.Г. Довідник з фітотерапії. – К.: 1962, 1982.

10.    Івашин Д.С. и др. Лекарственные растения Украины. – К.: 1974.

11.    Корху В.В. Ліси навколо нас. – К.: Здоров’я, 1978. – 447 с.

12.    Календоф В.І. Лікарські рослини Карпат – Ужгород, 1971. – 197 с.

13.    Соколов С.Я., Замотав В.П. Справочник по лекарственных растениях. – М.: 1984.

14.    Харченко М.С. та ін. Лікарські рослини та їх застосування. – К.: 1981.

15.    Заверуха Б.В. Дикорослі рослини – джерело вітамінів. – К.: Здоров’я, 1964. – 28 с.

16.    Ковалева Н.Р. Лечение растениями. – М.: Медицина, 1971. – 350 с.

17.    Ма??? ну Л. Крейда И. Атлас лекарственных растений – Братислава: Изд-во Славц. А.Н., 1972 – 462 с.

18.    Д.Н. Зубицький, Н.П. Зубицька. Для вашого здоров’я (Породи народних цілителів). К.: Медекол», «Байда», 1993, -144 с.

19.    Чиков П.С., Павлов М.И. Наука и лекарственные растения. – М.: Знание, 1977. – 128 с.

20.    Харченко М.С., Корамишев А.М., Сила В.І., Володарський Л.Й. Лікарські рослини та їх застосування. – К.: Здоров’я, 1981 – 128 с.