РУБРИКИ |
Изменчивость живых организмов |
РЕКЛАМА |
|
Изменчивость живых организмовИзменчивость живых организмовНа початку ХХ століття були спроби використовувати різні фактори зовнішнього середовища для отримання індукованих мутацій. Але на протязі довгого часу всі спроби були марними, почали навіть припускати, що мутації виникають виключно під впливом внутрішніх факторів, повністю автономно і абсолютно незалежно від впливу зовнішнього середовища. Для спростування цієї хибної думки вирішальними були перші ж успіхи, які, нарешті, були отримані у дослідах, спрямованих на отримання індукованих мутацій за допомогою дії різними факторами зовнішнього середовища. Перші індуковані мутації отримані в 1920 році академіком Надсоном у деяких бактерій та грибів під впливом променевої енергії (Х-проміння, еманція радію). Після проведення дослідів, виявилося, що виникають такі мутації, які різко підвищують життєздатність організму. Але виявлялися і летальні мутації, які призводили до загибелі організму. А отримувати тільки якісь певні, корисні мутації не вдавалось. Характер мутацій був спонтанним і непередбачувальним. Після дослідів по опроміненню організмім для отримання індукованих мутацій, вчені зацікавилися механізмом дії радіоактивного випромінення. Спочатку, коли з мутагенних факторів були відомі в основному рентгенівське, або Х-проміння,припускалося, що зміна будови генів і розриви хромосом викликаються проходженням іонизуючої частинки, в результаті якого в хромосомах виникає іонизація — електрони вибивються з одних атомів і приєднуються до інших, що призводить до утворення позитивних і негативних іонів. В наслідок цього в молекулі ДНК виникають різні перегрупування, які
призводять до зміни в будові генів та точковим мутаціям, а у крайніх
випадках призводять до поперечних розривів хромосом та появі частинок Інші ж дослідники пропонували, як альтернативну “теорії мішені”,
гіпотезу вільних радикалів. Згідно цієї гіпотези, вирішальну роль для
утворення індукованих мутацій має непряма дія рентгенівського проміння (а
також інших форм іонизуючої радіації), викликаюча появу в поживному
середовищі (наприклад грунті) чи в клітинах живих організмів появу вільних
радикалів типу ОН та НО2 . Ці вільні радикали можуть взаємодіяти як з
молекулами ДНК хромосом, так і з молекулами цитоплазми клітини та
молекулами поживного середовища, змінюючи їх. А такі змінені молекули в
свою чергу взаємодіють з молекулами ДНК, призводячи до змін в їх будові. Особливо яскраво гіпотезу вільних радикалів підтверджувала поява
індукованих мутацій у деяких мікроорганізмів після вирощування їх в
поживному середовищі, яке попередньо було піддано опроміненню великими
дозами іонизуючої радіації. В цих випадках індуковані мутації могли
виникнути тільки під дією вільних радикалів поживного середовища, які
виникли під час його опромінення. Експерементально доведено, що одним з найсильніших мутагенів є радіоактивне опромінення. Вплив радіоактивного проміння на живий організм характеризується дозою опромінення. Поглинутою дозою опромінення називається відношення поглинутої енергії іонізуючого проміння до масси опроміненої речовини. У міжнародній системі одиниць СІ поглинуту дозу радіації виражають у греях. Один грей дорівнює поглинутій дозі опрмінення при якій опроміненій речовені масою 1 кг. Передається енергія 1 Дж. Природний фон радіації (космічне проміння, радіоактивність навколишнього середовища і тіла людини) за рік становить дозу опромінення приблизно 2*10-3 Гр. на людину. Міжнародна комісія у справах радіаційного захисту встановила для тих, хто має справу з випроміненням, гранично допустиму дозу на рік 0,005 Гр. Доза опромінення в 3-10 Гр. смертельна, якщо вона прийнята за короткий час. Враховуючи згубну для всього живого дію радіоактивного випромінення, під час роботи з джерелом радіації (радіоактивні ізотопи, реактори тощо) потрібно вживати заходів для радіаційного захисту всіх людей, які можуть потрапити в зону дії проміння. Найбільшою техногенно-екологічною катастрофою є аварія на |
|
© 2000 |
|