Сучасна банківська система України та її роль у сучасній економіці країни

Сучасна банківська система України та її роль у сучасній економіці країни

Нині життя ставить перед банківською системою завдання по здійсненню якісних внутрішньо системних змін. Їх треба вирішити, аби галузь була готова до економічного зростання та інвестиційного процесу, аби завтра банки не стали гальмом реформ замість того, щоб бути їхнім локомотивом. Адже без надійного і сильного банківського сектора не може бути успішна економічна політика будь-якого уряду.

Формування резервів для покриття ризиків за позиками є важливим елементом серед заходів, спрямованих на підвищення надійності і стабільності банківської системи.

Факти банкрутства деяких банків та розміри проблемних кредитів потребують нагального вирішення питання щодо створення резервів на покриття безнадійних боргів. Адже банкрутство одного банку спричинює проблеми для всієї економіки.

Економічне становище в останні роки змінилося на гірше. Звуження ресурсної бази особливо далося взнаки. Це було прослідковано за виконанням економічних нормативів у другому розділі дипломної роботи. Причин до цього багато, тому варто назвати лише основні:

в Україні триває трансформаційна криза економіки, яка ще раз доводить нездатність державних структур оживити виробництво;

триває протистояння між парламентом і урядом, а політична нестабільність завжди позначається на діяльності банківських структур;

зберігається низька інвестиційна привабливість національної економіки як для внутрішніх, так і для зовнішніх інвесторів.

Якщо влада не подолає цих негативних факторів, то банківська система їй нічим не допоможе.

Комерційні банки, будучи складовою банківської системи, відчувають на собі весь спектр дії як загальноекономічної ситуації в країні, так і державних заходів грошово-кредитного регулювання.

В нашій країні також широко застосовують різні методи регулювання ліквідності і платоспроможності комерційних банків. Які полягають у встановленні НБУ різних норм і обмежень діяльності комерційних банків, так і в існуючій системі оподаткування діяльності банків.

Крім того, на ліквідність і платоспроможність комерційних банків впливають мікроекономічні фактори, основні з яких це: ресурсна база комерційного банку, якість вкладень, рівень менеджменту, а також функціональна структура і мотивація діяльності банку.

В умовах переходу до ринку проблема формування ресурсів стала винятково актуальною для банків. Сучасна ситуація характеризується тим, що різко звузився загальнодержавний фонд банківських ресурсів, банки в умовах комерційної самостійності і конкуренції багато сил і часу приділяють формуванню власного капіталу і залученню ресурсів.

Ресурси комерційних банків (банківські ресурси) звичайно визначають як сукупність власних і залучених коштів, які є в розпорядженні банку і визначають як сукупність власних і залучених банками в результаті проведення пасивних, а також активно-пасивних операцій (в частині перевищення пасиву над активом), і ті, які використовуються для активних операцій банків.

Разом з тим розгляд ресурсної бази комерційних банків необхідно пов’язати з межами використання мобілізованих в банку джерел грошових засобів для надання кредиту і здійснення інших операцій. Проблема полягає в тому, що не вся сукупність мобілізованих в банку засобів вільна для здійснення активних операцій банку. Ця обставина вимагає визначити поняття кредитного потенціалу комерційних банків - це величина мобілізованих в банку засобів за мінусом резерву ліквідності.

АКБ “Правекс-Банк", як і будь-який інший комерційний банк, позичаючи вільні грошові кошти своїх комітентів, зобов’язується своєчасно повернути їх, тобто дотримуватись принципів ліквідності і платоспроможності.

В зарубіжній практиці загальний резерв ліквідності поділяється на первинний і вторинний.

Первинний резерв ліквідності - це головне джерело ліквідності банку. При цьому в балансових в ролі первинних резервів фігурують активи, що становлять кошти на рахунках обов’язкових резервів, кошти на коррахунках в інших банках, готівка і чеки в сейфі, а також інші платіжні документи в інкасації.

Доля (частка) первинних резервів оцінюється відношенням готівкових активів до суми вкладів чи до суми всіх активів.

Вторинні резерви ліквідності - високоліквідні доходні активи, які з мінімальною затримкою і незначних втрат можна перетворити в готівку. До них відносять активи, які зазвичай складають портфель урядових цінних паперів, і в деяких випадках - кошти на позичкових рахунках. Основне призначення вторинних резервів - служити джерелом поповнення первинних резервів.

Дані закономірності слід використати для вироблення правильної політики в області розподілу засобів кредитного потенціалу і ліквідності банку. Одна з основних цілей банківської політики в розподілі коштів кредитного потенціалу є важливим фактором в практиці підтримання ліквідності банку.

Аналіз основних аспектів регулювання ліквідності комерційних банків, був би неповним без визначення ще одного важливого моменту. Стан ліквідності банку не завжди залежить від механізму організації його аналітичної роботи та рівня фінансового менеджменту, а відсутність у банку можливості задовольняти вимоги клієнтів не завжди є наслідком недоліків у його діяльності. На загальний рівень банківської ліквідності значний вплив справляє стан в економіці в цілому. Зокрема, такі негативні явища, як спад виробництва, бюджетний дефіцит, інфляція, структурні диспропорції в економіці, платіжна криза призводять до погіршення ліквідності багатьох банків.

Зрозуміло, що вирішення зазначених проблем виходить за межі компетенції банківських установ, а тому істотно обмежує їхні можливості щодо регулювання власної ліквідності. Необхідні заходи з метою поліпшення ситуації насамперед мають охоплювати регулювання економічних процесів на макрорівні, що є прерогативою держави, а не окремих комерційних банків.

Аналізуючи діяльність комерційних банків на прикладі „Правекс - Банк”, ми виявили не дуже добру тенденцію: зростання позичок на міжбанківському ринку. Це свідчить про нездатність банку використовувати трансформацію короткострокових банківських пасивів у середньострокові. Прослідкуємо це на умовному прикладі: свої кошти банк віддає за 30%, а коли не вистачає коштів для клієнтських платежів, позичає на міжбанківському ринку за 15%. Міжбанківський депозитний ресурс, як правило, використовується для "латання дірок" в поточній ліквідності.

Часті є випадки, коли комерційні банки регулярно, "хронічно" не виконують нормативів платоспроможності, ліквідності, інших економічних показників. Буває, що тоді банк переводять на режим фінансового оздоровлення - санації. Це є тривожний сигнал для клієнтів. Вони прагнуть якнайшвидше забрати свої кошти з цієї установи банку. В основному це роблять готівкою. Тут слід бути уважним і обережним: не варто готівку забирати на зарплату фірмі, адже не будуть перераховані платежі в бюджет, оскільки на коррахунку банку нема коштів. В такому випадку краще взяти готівку під звіт - на відрядження чи інші потреби.

Аналізуючи у другому розділі показники діяльності банку, а зокрема рентабельність, ми розглянули фінансові ресурси банку і його вкладення. За цими даними видно, що частина фінансових ресурсів банку повинна бути реалізована у касі банку та на його коррахунку для виконання ним своїх поточних зобов’язань і дотримання норм обов’язкових резервів, а також має бути реалізована в основні засоби, тобто у бездоходні (“непрацюючі”) активи. Інша частина повинна бути розміщена у доходні (“працюючі”) активи. Таким чином зростання частки бездоходних активів (унаслідок підвищення норм обов’язкових резервів) призводить до скорочення частини доходних активів та до відповідної втрати комерційним банком можливостей одержувати прибуток, обсяг якого, враховуючи податковий характер резервування, у світовій банківській практиці називають "податковим ефектом" резервних вимог.

Вплив “податкового ефекту” найвідчутніший за умов зниження ефективності управління фінансовими ресурсами банку.

Формуючи портфель доходних активів, також слід мати на увазі, що часка коштів, вкладених у найбільш прибуткові ризикові активні операції теж підлягає резервуванню і визначає "податковий ефект", влив якого на первісний розподіл ресурсів спричиняє:

зменшення обсягу портфеля доходних активів на суму спеціальних відрахувань, які робить банк для покриття можливих збитків за кредитами та іншими ризиковими операціями;

збільшення портфелів власних капіталів на суму загальних резервних відрахувань, які можуть бути використані для покриття можливих збитків у майбутньому;

вилучення позик, ймовірність погашення яких невисока, як із портфеля активів банку, так і портфеля його власних капіталів.

Отже, беручи до уваги те, що резервні відрахування перешкоджають розвитку активних доходних операцій банку, на нашу думку, вони повинні мати не стільки податковий характер (унаслідок вилучення їх суми з обігу для депонування на рахунках в НБУ, за якими не виплачуються відсотки), скільки регулюючий і стимулюючий.

Враховуючи світовий досвід щодо вдосконалення методики утворення резервів, які формують грошову позицію банку, можна запропонувати такі стимулюючі і регулюючі заходи:

з метою переорієнтації структури портфеля розміщення фінансових ресурсів у бік збільшення довгострокових інвестицій варто виключати із суми зобов’язань, які підлягають резервуванню, кошти, що їх банки інвестують у державні проекти, формуючи резервний фонд; враховувати прямі інвестиції комерційних банків; зменшувати оподатковуваний доход на суму прибутку, який банк отримав від фінансування капітальних вкладень;

для збільшення фінансової стійкості комерційних банків виплачувати їм часткову компенсацію за втрачені відсотки при депонуванні мінімальних резервів, а також надавати можливість вкладати зарезервовані банком кошти у державні цінні папери;

для оптимізації рівня грошової позиції банку диференціювати розмір мінімального резерву залежно від того, до якого агрегату грошової маси належить сума, що депонується, оскільки для грошових компонентів, які входять до складу попереднього грошового агрегату, рівень резервування буде вищий, ніж у складових часток наступних грошових агрегатів;

з метою зміцнення банківської системи України в цілому диференціювати резерв залежно від відповідності кредитної банківської установи міжнародним стандартам (БМС), які встановлені Базельським комітетом із нагляду, а також залежно від типу і терміну діяльності комерційного банку, особливостей регіону, стану грошового ринку, видів і строків депозитів та обсягів і структури активів банку.

Таким чином нівелювати негативний вплив “податкового ефекту” на розвиток і становлення як окремих банків, так і банківської системи України в цілому можна, на нашу думку, тільки шляхом застосування регулюючих та стимулюючих заходів, які сприяють оптимізації утворення грошових резервів.

Серед аналізу показників діяльності, які розглядались у другому розділі, слід також згадати про оцінку менеджменту банку, тобто управління його діяльністю. Важко переоцінити важливість цього питання, особливо враховуючи сучасний стан банківської системи України.

При визначенні рівня менеджменту беруться до уваги такі показники як достатність капіталу, якість активів, прибутковість, ліквідність. Оцінюються такі показники: технічна компетентність головних менеджерів банку, тобто чи відповідає керівництво тим посадам, які ним зайняті; система навчання персоналу; наявність і рівень роботи комітетів (кредитного, ревізійного, аудиторського та інших); організаційна структура банку, наявність і ступінь реалізації банківської політики; наявність внутрішніх інструкцій і методологічних розробок; якість оформлення документації; виконання законів та інструкцій.

Для українських банків оцінка менеджменту є новим питанням, причому крім відсутності досвіду в такій роботі слід відзначити недостатній рівень банківської культури, необхідний в такому випадку.

Аналіз фінансового стану комерційних банків має для українських банкірів особливе значення в умовах загальної політичної, економічної і соціальної нестабільності. Аналіз фінансового стану комерційного банку проводиться двома шляхами: з позицій зовнішнього і внутрішнього аудиту. Тому слід дбати про високий професійний рівень і об’єктивність таких перевірок.

Важливим напрямом вдосконалення діяльності банківської системи країни, підвищення її стабільності, на наш погляд, є подальша розробка теорії і практики аналізу фінансового стану комерційних банків за такими напрямками:

розробка НБУ єдиної методики рейтингової системи оцінки банків, узгодженої з представниками комерційних банків;

створення “регіональних" методик аналізу фінансового стану комерційних банків установами БУ з метою повнішої і точної оцінки їх діяльності з врахуванням кон’юнктури і особливостей місцевого ринку;

повна і всеохоплююча автоматизація і комп’ютеризація аналізу фінансового стану комерційного банку, створення і вдосконалення існуючого програмного забезпечення для оцінки результатів роботи банку.

Таким чином, в світі не існує єдиного підходу до проведення такої роботи, але необхідність і доцільність аналізу фінансового стану комерційного банку не викликає сумнівів навіть у скептиків. Саме тому необхідно консолідувати зусилля всіх зацікавлених сторін по створенню і широкому застосуванню на практиці методик НБУ по рейтинговій оцінці фінансового стану комерційних банків і вдосконалення вже існуючих підходів до аналізу їх діяльності. З метою подальшого підвищення фінансової стійкості банківської установи в наступному розділі проведено розрахунок показників фінансової стійкості та ділової активності банку.

3.2 Визначення показників фінансової стійкості та ділової активності банківської установи

Аналіз показників комерційної діяльності банківської установи, проведений у другому розділі дипломної роботи, свідчить про наявність деяких негативних тенденцій, які можуть привести до нестабільності. З метою поліпшення фінансового стану підприємства необхідно провести розрахунок показників фінансової стійкості та ділової активності банку. Алгоритм розрахунку показників фінансової стійкості наведено у табл. .3.1, а самі показники в табл. .3.2

Таблиця 3.1. Алгоритм розрахунку та економічний зміст показників фінансової стійкості банку

Отже, як свідчать дані таблиці, основними коефіцієнтами, які характеризують фінансову стійкість банку, є:

коефіцієнт надійності;

коефіцієнт фінансового важеля;

коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів;

коефіцієнт захищеності власного капіталу;

коефіцієнт захищеності дохідних активів власним капіталом;

коефіцієнт мультиплікатора капіталу.

Таблиця 3.2. Коефіцієнти фінансової стійкості

З наведених у табл. .3.2 даних видно, що коефіцієнт надійності (співвідношення капіталу банку і залучених коштів) при мінімально допустимому значенні не менше 5% у 2006 році склав 15,1%. Протягом наступних двох років даний коефіцієнт знижувався. Так, у 2007 році його значення склало 14%, а у 2008 - 12,8%. Це свідчить про те, що банк хоча і є забезпечений власними коштами, проте дана забезпеченість є досить низькою, а тому він змушений нарощувати темпи по залученню вільних коштів грошового ринку, які є більш дорогими ніж власні, що призводить до зменшення надійності.

Дані тієї ж таблиці показують, що коефіцієнт фінансового важеля при максимально допустимому значенні 0,05 у 2006 році склав 6,62, а протягом наступних двох років зріс до 7,15 у 2007 році та 7,82 у 2008 році. Це свідчить про те, як і в попередньому випадку, що банку не вистарчає власних коштів, а тому він постійно підвищує активність по залученню вільних коштів на грошовому ринку. Значення та ріст даного коефіцієнта також свідчить про те, що банку має дуже високу здатність по залученню вільних коштів.

Коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів дещо знизився за період, що аналізується, з 13,1% у 2006 році до 12,3% у 2007 та 11,3% у 2008 році. При оптимальному значенні не менше 10% фактичні значення даного показника свідчать про раніше встановлену тенденцію - низька роль власних коштів в активізації та покритті різних ризиків.

Розрахунки табл. .3.2 свідчать і про зростання захищеності власного капіталу за рахунок збільшення його вкладень у свої власні капіталізовані активи - основні засоби і нематеріальні активи. Це підтверджується зростанням відповідного показника (коефіцієнта захищеності власного капіталу) з 0,51 у 2006 році до 0,62 та 0,78 відповідно у 2007 та 2008 роках. Високе значення даного коефіцієнта у 2008 році, а саме 0,78 свідчить про те, що 78% капіталу банку розміщено в нерухомість (майно), а також в деякій мірі пояснює встановлену вище тенденцію про низьку роль власних коштів.

Також видно, що коефіцієнт захищеності доходних активів власним капіталом протягом аналізованого періоду має негативне значення. Це свідчить про те, що доходні активи банку практично не захищені капіталом, що є негативним явищем для фінансової стійкості банку. І хоча у 2007 році захищеність доходних активів дещо зросла (з -0,45 до -0,41), то у 2008 році вона знову знизилась практично до значення 2006 року, а саме до - 0,44. це пояснюється перевищенням темпів росту доходних та недоходних активів над темпами росту власного капіталу.

Що стосується коефіцієнта мультиплікатора капіталу, який характеризує ступінь покриття активів акціонерним капіталом, то при оптимальному співвідношенні 12,0 - 15,0 разів у 2006 році він складав 17,61, а у 2007 та 2008 роках зріс відповідно до 21,18 та 23,70 разів. На мою думку в першу чергу це свідчить, що темп зростання активів перевищує темп зростання акціонерного капіталу, і, по-друге, - про наявність тенденцій підвищення використання “потужностей” їх залучення з акціонерного капіталу. Дані значення коефіцієнта мультиплікатора капіталу хоч і не є оптимальними, проте свідчать про високий ступінь покриття активів акціонерним капіталом.

Таким чином, крім коефіцієнтів захищеності власного капіталу та мультиплікатора капіталу майже всі основні показники взяті для аналізу фінансової стійкості банку, хоч і знаходяться в оптимальних межах, але мають тенденцію до погіршення (коефіцієнт надійності, участі власного капіталу у формуванні активів, коефіцієнт фінансового важеля, коефіцієнт захищеності доходних активів власним капіталом).

Звідси можна зробити висновок, що фінансова стійкість банку не є достатньо забезпеченою його капіталом і останній не може захистити банк від імовірних ризикових втрат сьогодні і в близькому майбутньому, що змушує негайно впроваджувати заходи щодо підвищення фінансової стійкості, розробка яких буде проведена у наступному розділі даного дипломного проекту.

В подальшому проведемо розрахунок показників ділової активності банку. Ділову активність банку в методичній літературі рекомендують визначити через аналіз взаємозв’язку оцінки ресурсного потенціалу банку (пасивів) і його використання як у цілому в активах, так і його окремих вкладень в інвестиції, в кредитний портфель, у матеріально-технічне забезпечення.

Необхідні висновки можна отримати трьома шляхами:

зіставленням висновків за взаємозв’язаними статтями і розділами активів і пасивів;

кількісною ув’язкою змін в активах і пасивах у вартісному виразі;

розрахунком коефіцієнтів, що характеризують досягнуті рівні активності використання пасивів і активів.

Розкриємо методику аналізу ділової активності спочатку на основі коефіцієнтного методу.

Проаналізувавши системи коефіцієнтів, що їх рекомендує методична література для аналізу ділової активності банку, відібрали ті з них, які найбільшою мірою розкривають рівень використання пасивів і активів.

У частині пасивів це:

коефіцієнт активності залучення позичених і залучених коштів;

коефіцієнт активності залучення строкових коштів;

коефіцієнт активності залучення міжбанківських кредитів;

коефіцієнт активності використання залучених коштів у дохідні активи;

коефіцієнт активності використання залучених коштів у кредитний портфель.

У частині активів це такі коефіцієнти:

коефіцієнт рівня дохідних активів;

коефіцієнт кредитної активності;

коефіцієнт загальної інвестиційної активності в цінні папери, асоційовані і дочірні підприємства (через пайову участь);

коефіцієнт (частка) інвестицій у цінні папери і пайову участь у дохідні активи;

коефіцієнт проблемних кредитів.

Узагальнення відібраних коефіцієнтів, алгоритм розрахунку та їх економічний зміст наведені в табл. .3.3 і в табл. .3.4

Необхідні розрахунки вказаних двох груп коефіцієнтів виконано в окремих табл. .3.5

Ділову активність визначає як рівень залучення пасивів, так і рівень їх використання в активах.

Доцільно насамперед розглянути групу показників, які характеризують рівень ділової активності залучення пасивів і розміщення їх у певні групи активів. Ця група показників служить вимірником рівня ефективності діяльності банку на фінансовому ринку.

Таблиця 3.3. Алгоритм розрахунку і економічний зміст показників, що характеризую ділову активність банку в частині пасивів

В цілому рівень ділової активності по залученню ресурсів ззовні характеризує коефіцієнт активності залучення позикових і залучених коштів, який, як свідчать дані таблиці 2.8, має чітку тенденцію до підвищення (у 2006 році він склав 0,87, у 2007 - 0,88, а у 2008 - 0,89). Рівень даних показників є досить високим, бо оптимальним значенням даного показника вважається 0,70. Це свідчить про високу потребу та наявність можливостей банку щодо залучення ресурсів клієнтів.

Таблиця 3.4. Алгоритм розрахунку і економічний зміст показників, що характеризую ділову активність банку в частині активів

Встановлена тенденція підтверджується і достатньо високим рівнем показників (коефіцієнтів) активності залучення міжбанківських кредитів за аналізовані роки відповідно у 2006 році він склав 0,41, у 2007 - 0,3 і у 2008 - 0,25 та строкових депозитів - у 2006 - 0,45, у 2007 - 0,50 тау 2008 - 0,63. З динаміки даних коефіцієнтів протягом аналізованого періоду також видно, що основна увага політики банку по залученню коштів спрямована на залучення строкових депозитів, залученню міжбанківських кредитів приділяється менша увага.

Таблиця 3.5. Розрахунок основних коефіцієнтів ділової активності банку

В той же час коефіцієнти, а, отже, і рівні активності розміщення і використання залучених коштів в активи банку були досить високими або зростали. Так, всіх залучених коштів: в доходні активи склали у 2006, 2007 та 2008 роках відповідно 1,45, 1,41 і 1,44, а в кредитний портфель відповідно 0,62, 0,63 та 0,63, а строкових депозитів у кредитний портфель відповідно 0,84, 0,91 та 1,14. рівень коефіцієнтів залучення строкових депозитів характеризує також діяльність банку по розвитку депозитної клієнтської бази. Оскільки даний банк досить активно залучає міжбанківські кредити, то зростаюча динаміка коефіцієнтів залучення строкових депозитів з у 2006 - 0,84 до у 2007 - 0,91 та до у 2008-1,14 свідчить про високу потребу у даних коштах та високі можливості банку по залученню цих більш ризикованих коштів у порівнянні з власними - більш дешевими коштами.

Ділова активність активів характеризується рівнем вкладень ресурсів банку в доходні активи, кредитний портфель, в цінні папери і розкриває як досягнутий рівень, так і можливості банку в даний період. Підвищення протягом аналізованого періоду доходних активів в цілому з їх диверсифікацією в кредитний та інвестиційний портфель, за розглянутими показниками свідчить про підвищення ділової активності комерційного банку і розширення власного місця на фінансовому ринку.

Дані табл. .3.5 свідчать саме про таке підвищення, в результаті якого, за період з 2006 по 2008 рік рівень доходних активів (виражений коефіцієнтом доходних активів) зріс з 0,60 до 0,62 (при дуже низькому та незначному рівні проблемних кредитів, близько 0,1%), а кредитної активності інвестицій у кредитний портфель з 0,54 у 2006 році до 0,56 у 2007 році і дещо спав у 2008 році, а саме до 0,55. Але активність в цінні папери і пайову участь хоч і зросла у 2006 році у порівнянні з 2007 роком з 0,003 до 0,004, у 2008 році скоротилась до 0,001, що, швидше за все, було наслідком викупу державою облігацій внутрішньої державної позики.

3.3 Шляхи поліпшення фінансової стійкості АКБ “Правекс-Банк" та розрахунок ефективності запропонованих заходів

На основі проведеного аналізу фінансового стану АКБ “Правекс-Банк" (розділ 2) було виявлено ряд недоліків.

Зокрема, було виявлено порівняно низьку забезпеченість банку власними коштами в той час, коли забезпеченість залученими коштами є дуже високою. Також було виявлено, що при зменшенні залучення строкових депозитів зростає чистий прибуток (табл. .2.7).

Саме тому перший запропонований захід стосуватиметься зменшення залучення строкових депозитів шляхом пониження відсоткової ставки.

На даний час в АКБ „Правекс-Банк" відсоткова ставка по депозитах складає 16%.

В процесі проведеного в попередніх розділах аналізу фінансового стану було виявлено, що даний банк залучає дуже багато строкових депозитів, що в свою чергу негативно впливає на його фінансовий стан.

Тому пропонується понизити відсоткову ставку по строкових депозитах з 16% до 12%.

Дослідження проведені відповідними службами банку дають змогу побачити як зміниться кількість залучених строкових депозитів при зменшенні відсоткової ставки (табл. .3.6).

Таблиця 3.6. Відсотки зменшення залучених строкових депозитів при зменшенні відсоткової ставки

Враховуючи дані табл. .3.6, можна розрахувати суму залучених строкових депозитів після заходу.

Таблиця 3.7. Вплив зниження відсоткової ставки по строкових депозитах на фінансовий стан банку

Розрахуємо суму залучених строкових депозитів після заходу за формулою:

ДСПЗ=ДСДЗ* (1-0,36), (3.1)

де ДСдз - сума строкових депозитів до заходу;

ДСпз - сума строкових депозитів після заходу.

ДСПЗ=1620527* (1-0,36) =1037137 (тис. грн)

За допомогою формули 3.2 визначимо загальну суму залучених коштів після впровадження заходу:

ЗКПЗ=ЗКДЗ-ДСДЗ*0,36, (3.2)

де ЗКПЗ - сума залучених коштів після заходу;

ЗКДЗ - сума залучених коштів до заходу.

ЗКПЗ=2269637-1620527*0,36=1686247, (тис. грн)

За допомогою формул 2.1, 2.7, 2.9, 2.10, 2.11 та 2.12 розрахуємо вплив заходу на показники фінансового стану банку. Результати розрахунків занесемо у табл. .3.2

Як видно з таблиці 3.2 завдяки впровадженню заходу досить суттєво зміняться показники фінансового стану банку. Так, зросте коефіцієнт надійності з 12,8 до 17,2 або на 34,4%. Також зростуть коефіцієнти активності використання залучених коштів та строкових депозитів у кредитний портфель відповідно на 33,3% та 20,2%.

Зменшення інших коефіцієнтів, наведених у табл. .3.2, зовсім не свідчить про погіршення фінансового стану банку, а тільки про зменшення активності по залученню коштів, зокрема строкових депозитів.

Розрахуємо економічний ефект від впровадження даного заходу. Розрахунок та його результати зобразимо у вигляді табл. .3.8.

Таблиця 3.8. Розрахунок економічного ефекту від впровадження заходу

Отже, впровадження даного заходу не тільки поліпшить фінансовий стан банку, але і призведе до збільшення доходу по пасивних операціях на 134828 тис. грн. (259284-124456).

Наступним заходом по зміцненню фінансового стану банку є збільшення розміру статутного капіталу за рахунок емісії акцій.

Проведений у попередніх розділах аналіз також показав, що однією з причин погіршення фінансового стану банку є порівняно низька забезпеченість власними коштами. Саме тому пропонується збільшити розмір статутного капіталу за рахунок емісії акцій.

Станом на 1 січня 2008 року обсяг статутного капіталу банку становив 108 млн. грн. Пропонується збільшити його обсяг на 42 млн. грн. .

На основі формул покажемо вплив заходу на показники фінансового стану банку. Результати зобразимо у вигляді таблиці 3.9.

Таблиця 3.9. Вплив збільшення розміру статутного капіталу на показники фінансового стану банку

Як свідчать дані табл. .3.4 впровадження даного заходу спричинить позитивну зміну наведених показників. Так, коефіцієнт надійності зросте на 14,1% і складе 14,6. Зниження коефіцієнта фінансового важеля на 12,7% свідчить про зростання можливостей банку по залученню коштів. Також на 15% зросте коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів. Зниження коефіцієнта мультиплікатора капіталу свідчить про більшу ступінь покриття активів власним капіталом.

Що стосується економічного ефекту від впровадження даного заходу, то він в першу чергу буде пов’язаний з тим, що власні кошти більш дешевші, ніж залучені, а тому їх використання веде до збільшення прибутку банку.

Окрім цього використання власних коштів є менш ризикованим, ніж залучених, що також дуже важливо в діяльності комерційного банку.

Отже, впровадження запропонованих заходів не тільки покращить фінансовий стан банку, але і принесе певний економічний ефект у вигляді збільшення прибутку.

Резервами поліпшення фінансового стану комерційного банку виступають можливості даного банку щодо покращення свого фінансового становища.

Фінансовий стан банку в основній мірі залежить від наявності у нього (банку) тих чи інших ресурсів, а також напрямків вкладень цих ресурсів. Тому резерви поліпшення фінансового стану банку можна класифікувати по джерелах інвестування ресурсів банку та напрямках їх вкладень, адже зміна (збільшення чи зменшення) будь-якого з них веде до зміни одного чи групи показників, що характеризують фінансовий стан.

На основі викладеного вище наведемо класифікацію резервів поліпшення фінансового стану банку.

По джерелах інвестування:

Власні кошти:

статутний капітал;

резервний капітал;

чистий прибуток;

нерозподілений прибуток минулих років;

переоцінка основних засобів.

Залучені кошти:

кошти до запитання;

строкові депозити;

міжбанківські кредити;

кредитори.

По напрямках вкладень:

Високоліквідні активи:

грошові кошти в касі і на коррахунку в НБУ;

коррахунки в інших банках;

строкові депозити в інших банках.

Доходні активи:

надані міжбанківські кредити;

надані кредити;

інвестиції в державні цінні папери;

інвестиції в акції.

Іммобілізовані активи:

малоцінні та господарські матеріали;

основні засоби і капіталовкладення;

нематеріальні активи;

дебітори.

Так, згідно наведеної вище класифікації, резервом покращення фінансового стану банку може виступати збільшення статутного капіталу за рахунок емісії акцій, продажу основних засобів та інше.

В літературі також наводиться класифікація можливих резервів, враховуючи, яку групу показників фінансового стану вони поліпшують, тобто:

резерви поліпшення фінансової стійкості;

резерви поліпшення ділової активності;

резерви поліпшення ліквідності;

резерви поліпшення ефективності управління.

Виходячи з проведеного в розділі 2 аналізу фінансового стану АКБ “Правекс-Банк" основними резервами покращення його фінансового стану є: збільшення власних коштів, зменшення залучених коштів, розробка раціональної облікової політики та інші.

3.4 Визначення підвищення ефективності фінансової діяльності банку

Підвищення ефективності фінансової діяльності банку можливе за рахунок пошуку оптимального співвідношення в використанні банком власних і залучених коштів, депозитної та позичкової відсоткових ставок, поліпшення фінансової стійкості і ділової активності банку. Для визначення ефективності фінансової діяльності розглянемо модель кореляційно-регресійного аналізу.

Метою кореляційно-регресійного аналізу є встановлення тісноти зв'язку між досліджуваною функцією - чистим прибутком (У) та коефіцієнтами: надійності (XI), активності залучення позичених і залучених коштів (Х2), загальної ліквідності (ХЗ), генеральної ліквідності (Х4) і активності залучення строкових депозитів (Х5).

Відібрана для кореляційно-регресійного аналізу інформація після первинної обробки представлена у вигляді матриці вихідних даних і використана для розрахунку на ЕОМ за програмою Dekor 408.

Для визначення степені однорідності досліджуваної функції необхідно дослідити статистичні характеристики відібраних для аналізу незалежних змінних, які наведені в табл. .3.10.

Таблиця 3.10. Статистичні характеристики

Як видно з даних таблиці 3.10 вхідна інформація є однорідною (коефіцієнт варіації менше 33%). Разом з цим спостерігається найбільша варіація значень для факторів Х4 (коефіцієнт генеральної ліквідності), Х5 (коефіцієнт активності залучення строкових депозитів) та Х1 (коефіцієнт надійності). Отже, слід сподіватись, що банк має резерви для підвищення прибутку за рахунок зміни даних факторів.

Для оцінки тісноти зв'язку між досліджуваною функцією (прибутком) і кожним з відібраних незалежних факторів використовують коефіцієнт часткової кореляції, числові значення якого приведені в табл. .3.11

Як бачимо, RrYX2 менше 0.25, тобто одержання прибутку несильно пов'язане з коефіцієнтом активності залучення позичених і залучених коштів (Х2) і тому в подальшому аналізі ми не можемо сподіватись на виявлення резервів підвищення прибутку за рахунок даного фактору.

Таблиця 3.11. Коефіцієнти часткової кореляції

Для побудови економіко-математичної моделі використаємо метод регресійного аналізу. Результати багатокрокового регресійного аналізу наведено в табл. .3.12.

З табл. .3.12 видно, що найсуттєвіша зміна коефіцієнта множинної кореляції (RM) спостерігається на 4 кроці: ARM=0,0181. Тому для побудови економіко-математичної моделі використаємо рівняння регресії на третьому кроці. Таким чином для подальшого аналізу вибираємо рівняння виду:

Таблиця 3.12. Результат багатокрокового регресійного аналізу прибутку банку

У=7356,62-609,93*Х1+10748,24*Х4+15146,68*Х5.

Для оцінки значимості параметрів даної моделі порівняємо розрахунковий і табличний критерії Фішера. Оскільки, розрахунковий критерій FS більший за табличний (212,78>8,62) можемо зробити висновок про те, що описане вибраним рівнянням явище відповідає дійсності і його можна використати для економічної інтерпретації.

Таким чином вибране рівняння регресії можна вважати економіко-математичною моделлю рівня чистого прибутку. Коефіцієнт множинної кореляції RМ для цього рівняння дорівнює 0.9644 (або 96,66%). Це свідчить про тісний зв'язок між функцією і незалежними змінними.

Коефіцієнт детермінації DТ показує, що доля загальної варіації функції У пояснюється на 93,01% зміною аналізованих факторів, які увійшли в економіко-математичну модель і 6,99% зміною факторів, які були вибрані, але не увійшли в модель.

Коефіцієнт еластичності Еl показує на скільки відсотків змінюється рівень чистого прибутку при зміні конкретних значень Хі на 1%. Так, при збільшенні показника X1 на 1% значення рівня чистого прибутку зменшиться на 1,35%; при збільшенні показника Х4 на 1% значення рівня чистого прибутку збільшиться на 0,33%; при збільшенні показника Х5 на 1% значення функції збільшиться на 0,95%.

Сума квадратів відхилень ZЕ = 7149096. Величину даного значення можна пояснити недостатнім об'ємом вибірки (чим більше факторів, тим значення менше).

На основі побудованої регресійної моделі можна визначити як зміниться рівень чистого прибутку під впливом факторів, які входять в рівняння. Побудована модель дозволяє визначити максимальний ріст (зниження) функції при досягненні відповідним фактором, який ввійшов в модель, його середнього значення. Розрахунок можливого рівня чистого прибутку представлений в табл. .3.13.

Таблиця 3.13. Розрахунок можливого рівня чистого прибутку при досягненні факторів середнього значення

Отже, як видно з табл. .3.13 найбільша ймовірність збільшення чистого прибутку пов'язана із зменшенням показника Х5 - коефіцієнт активності залучення строкових депозитів та збільшенням показника Х4 - коефіцієнт генеральної ліквідності. Результати даного аналізу слід врахувати при розробці заходів щодо поліпшення фінансового стану банку.

Висновок

В результаті виконаного дипломного проекту на тему “Обґрунтування фінансової стійкості банківської установи на прикладі АКБ “Правекс-Банк" можна зробити наступні висновки.

Комерційні банки - це специфічні грошово-кредитні установи, головним компонентом діяльності яких є грошові кошти, а головною метою їх діяльності є одержання прибутку.

АКБ „Правекс-Банк" має найрозвинутішу в Україні мережу банків-кореспондентів, працює з використанням сучасних комп’ютерних систем, що дозволяє оперативно проводити операції на міжнародних фінансових ринках. Банк входить до групи найбільших банків України, за показником сумарних активів. Значне зростання регулятивного капіталу і чистих активів з 2006 по 2008 рік є свідченням динамічного розвитку банку. Результатом успішної діяльності „Правекс-Банку” є зростання довіри у населення, чиї кошти стали одним з основних джерел збільшення ресурсів для кредитування реального сектора економіки. Банк виваженню і сумлінно проводить політику встановлення процентних ставок за вкладами, постійно аналізуючи зміни, що відбуваються на ринку банківських послуг, на підставі чого визначається ефективна вартість грошових ресурсів у конкретний момент часу з урахуванням політики справедливого збалансування інтересів вкладників і акціонерів банку.

На сьогоднішній день банк продовжує дотримуватися напрямку розміщення фінансових ресурсів на ринку кредитування клієнтів, особливо зосередившись на кредитуванні фізичних осіб. Крім цього, значна питома вага належить кредитам, наданим юридичним особам та іншим банкам. Банк виважено і сумлінно проводить політику встановлення процентних ставок за вкладами, постійно аналізуючи зміни, що відбулися ринку банківських послуг, на підставі чого визначається ефективна вартість грошових ресурсів у конкретний момент часу з урахуванням політики справедливого збалансування інтересів вкладників і акціонерів банку. У порівнянні з минулим роком завдяки збільшенню кількості укладених генеральних угод за програмою споживчого кредитування зросла кількість магазинів-партнерів банку, через які безпосередньо здійснюється видача споживчих кредитів та обсяг кредитного портфеля. Завдяки проведеному аналізу можна простежити тенденцію постійного зростання цих показників, що свідчить про ефективну роботу АКБ „Правекс-Банку” на даному сегменті ринку банківських послуг.

Висока динаміка розвитку „Правекс-Банку” та співробітництво з фінансовими організаціями забезпечують банку стійкі лідируючі позиції на стратегічно важливих напрямках міжбанківського бізнесу. Оперативно сформована лімітна база з українськими банками, банками країн СНД і закордонними банками, а також відпрацьовані механізми ризик-менеджменту дозволяють „Правекс-Банку” розвивати та впроваджувати нові банківські продукти пропонувати широкий спектр послуг як банкам, так і клієнтам. Банк ліберально та виважено підходить до встановлення лімітів для банків-партнерів, враховуючи при цьому активну спільну роботу.

Серед банків кореспондентів „Правекс-Банку” є: великі міжнародні банки з бездоганною репутацією, через які проводяться операції у вільно конвертованій валюті: Commerzbank AG, Deutshe Bank AG; солідні російські і білоруські фінансові інститути: Ощадний банк РФ, ВАТ „Собінбанк"; ВАТ „Пріорбанк".

Основним завданням Комітету з управління активами та пасивами і Лімітного комітету є формування високодохідної якісної структури активів та пасивів через оперативне управління портфелями залучених та розміщених ресурсів, прийняття рішень щодо заявок на проведення активних операцій, реалізація стратегії банку в галузі кредитування, координація дій різних підрозділів, формування збалансованого, диверсифікованого кредитного портфеля. Рішення комітетів є підставою для вибору стратегії діяльності банку, пов’язаної з проведенням активних операцій, резервуванням і стягненням існуючої заборгованості.

Загальний аналіз балансу банку показав, що в основному діяльність банку характеризується позитивними тенденціями, про що свідчить ріст активів банку, збільшення його капіталу, резервів та інших показників балансу. Що стосується аналізу фінансового стану банку, то в його процесі було виявлено досить високі позиції банку в плані ефективності управління та ділової активності, дещо слабші позиції банку в плані фінансової надійності (фінансова стійкість банку не є достатньо забезпеченою його капіталом і останній не може захистити банк від імовірних ризикових втрат сьогодні і в близькому майбутньому) та ліквідності (окремі показники знаходяться на нижчому рівні, ніж того вимагає НБУ).

Для переважної більшості показників, що характеризують фінансовий стан спостерігаються тенденції покращення, що є ознакою стабільної роботи банку, навіть в умовах не передбачуваних і незалежних від банку змін на фінансовому ринку України протягом останніх років. В той же в процесі аналізу виявлено і ряд недоліків фінансового стану, основними з яких є відносно мала забезпеченість власними коштами, що в свою чергу спричиняє надто високу потребу в залучених коштах. Для вирішення цієї проблеми в третьому розділі даного проекту було запропоновано ряд заходів, впровадження яких дозволить не тільки покращити фінансовий стан банку але й забезпечить зростання його прибутків.

Аналіз стану охорони праці банку показав, що його (стану) рівень знаходиться на дуже високому рівні. В першу чергу про це свідчить той факт, що за весь період існування банку, а це більше десяти років, не було зафіксовано жодного нещасного випадку чи професійного захворювання.

Отже, в разі виправлення керівництвом банку виявлених недоліків фінансового стану, перед АКБ “Правекс-Банк" відкриваються досить непогані перспективи на майбутнє, навіть у тих важких умовах, в яких знаходиться банківська система України.

Список використаних джерел

1.     Закон України “Про банки і банківську діяльність”.

2.     Положення “Про порядок підтримки Національним банком України ліквідності банківської системи через операції “РЕПО" купівлі/продажу державних цінних паперів" (затверджено Постановою Правління Національного банку України від 26.12.96 № 333 (реєстр. № 409 від 31.12.96 року)).

3.     Інструкція № 10 Національного банку України “Про порядок регулювання і аналіз діяльності комерційних банків” (затверджена Постановою Правління НБУ від 30.12.2006 р. № 343).

4.     Інструкція № 10 Національного банку України “Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків” (затверджена Постановою Правління Національного банку України від 30.12.2003р. за №469).

5.     Положення “Про оцінку фінансового стану позичальника”, затверджене постановою Правління банку “Україна” від 20 грудня 1991 року.

6.     В. Токарчук На чому слід ґрунтувати ресурсну позицію банку - Вісник банку Україна - 2004 - №1.

7.     7. Економічний огляд діяльності банку. Філія банку АКБ “Правекс-Банк" по Івано-Франківській області. (Прес-бюлетень станом на 01.01.2005 p).

8.     Коммерческие банки / Э. Рид, Р. Коттер, Э. Гилл и др.; пер. с англ. под ред.В.М. Усоскина - М.: СП “Космополис", 1997. - 480 с.

9.     Заруба О.Д. Фінансовий менеджмент у банках - К: Товариство “Знания", КОО, 1998. - 172 с.

10.           Заруба О.Д. Банківський менеджмент та аудит - К: “Лібра” ТОВ, 1997. - 218.

11.           Основы банковского дела под ред. Мороза А.Н. - К: Либра, МП, 1994. - 330.

12.           Ресурсная деятельность коммерческих банков / Учебное пособие - К, 1997.

13.           О. Дзюблюк Управління ліквідністю комерційного банку - Вісник Національного банку України - 2004. - № 9.

14.           К.М. Данильченко, Т.О. Раєвська Ліквідність та активи банків - Вісник Національного банку України - 2005. - № 5.

15.           С. Халява Прибутковість і ліквідність комерційних банків та управління грошовою позицією - Вісник Національного банку України - 2006. - № 5.

16.           О. Дубілет Основні критерії ефективності українських банків. - Вісник НБУ-2003-№3.

17.           С. Халява Оцінка регулювання фінансової міцності комерційних банків (окремі аспекти банківського менеджменту). - Банківська справа - 2002 - №6.

18.           Справочная книга для проектирования электрического освещения. Под ред. Г.М. Кнорринга. - Львов: “Энергия". - 2001.

Страницы: 1, 2, 3