Способи забезпечення кредитів

Способи забезпечення кредитів

При глобальній цесії позичальник зобов`язується уступити банку всі існуючі вимоги до конкретних клієнтів та ті, що виникнуть протягом визначеного періоду часу. Цей вид уступки вимог на практиці вважається більш ліпшим. З метою зниження ризику при використанні даного способу забезпечення повернення кредиту банк вимагає здійснювати уступку вимог на суму, що значно більша, ніж величина виданого кредиту. При загальній та глобальній цесії максимальна сума кредиту складає 20-40% від вартості уступлених вимог.

Формою забезпечення повернення кредитів також можуть виступати гарантії або поруки. Володіючи, як і застава здатністю юридично та економічно захищати інтереси кредитора, вони мають іншу вихідну базу. У випадку використання гарантії (поруки) в якості забезпечення кредитів майнову відповідальність несе за позичальника третя особа.

Існує кілька видів гарантій, що різняться між собою по суб`єкту гарантійного зобов`язання, порядку оформлення гарантії, джерелу коштів, що використовуються для гарантування повернення кредиту.

В якості суб`єкта гарантованого зобов`язання можуть виступати фінансово стійкі підприємства або спеціалізовані заклади, що мають достатні кошти. В практиці банківського кредитування в якості суб`єктів гарантування майже ніколи не виступають інші, ніж банк-кредитор, банківські установи.
Надання кредиту банком позичальнику під гарантію іншого банку, можна розглядати як нонсенс. Але це все ж відбувається при міжнародних розрахунках чи наданню міжнародних кредитів.

В Сполучених Штатах Америки протягом тривалого періоду часу використовувалась практика, коли підприємства-позичальники перед отриманням позики повинні були сформувати в банку депозит у визначені сумі. Часто використовувався принцип “10+10”. Він означав, що позичальник до отримання позики, створював депозит в розмірі 10% від дозволеної позики, а ніші 10% вносив після отримання позики. Таким чином, гарантією своєчасного повернення кредиту служив власний депозит позичальник в розмірі 20% від отриманої позики, однак, така гарантія дозволяє лише в деякій мірі захистити інтереси кредитора.

При іншому виду гарантії гарантом виступає фінансово стійке підприємство або організація, з яким позичальник має систематичні виробничі комерційні зв`язки. Однак в цьому випадку банку-кредитору необхідно отримати інформацію щодо кредитоспроможності підприємства-гаранта. Якщо зазначене підприємство обслуговується тим самим банком, що й позичальник, то така задача вирішується досить просто. Складніше у випадку, коли підприємство-гарант обслуговується в іншому банку. В такому випадку банк- кредитор вимагає, що в гарантійному листі було присутнім підтвердження банка про фінансову стійкість останнього, в якому обслуговується гарант.

Якщо ми вже згадали про поняття гарантійного листа має сенс коротко навести механізм використання гарантії в практиці банківського кредитування. Так, відзначимо, що строк дії гарантії встановлюється, як правило, на 10-15 днів більше строку погашення кредиту, повернення якого забезпечується гарантією. Гарантійний лист складається в двох примірниках.
Другий примірник гарантійного листа з поміткою банку, що обслуговує гаранта, про прийняття гарантії передається у банк позичальника, після чого здійснюється кредитування під гарантію. Якщо позичальник по закінченні терміну користування позикою не має коштів на розрахунковому рахунку, неповернений кредит стягується в беспірному порядку з рахунку гаранта. Дія гарантії закінчується із закінченням із закінченням забезпеченого нею зобов’язання, із закінченням граничного строку гарантії, а також якщо банк протягом 3-х місяців з дня закінчення строку по гарантії не пред’явив позов до гаранта. Про припинення гарантії банк, що обслуговує позичальника, інформує банк гаранта. Типовий текст гарантійного листа наведено в Додатку
№2.

Цікаво, що в розвинутих країнах, наприклад в тих же Сполучених Штатах
Америки, гарантії надаються також спеціалізованими урядовими організаціями, що мають в наявності спеціальні цільові фонди. Однією з таких організації
США є Адміністрація із справ дрібних підприємств, яка має цільову програму їх розвитку. 90% позичок цим підприємствам видається під гарантію зазначеної Адміністрації. При чому за кредит стягується пільгова плата, зокрема, відсоткова ставка нижча на 1-5% порівняно з тією, яка береться за кредит, що надається без такої гарантії. Що ж, банально, мабуть, казати про доцільність створення такого державного фонду підтримки дрібних та середніх підприємств в нашій країні, який би використовувався в якості гарантійного джерела розвитку малого бізнесу. Але на справі ж в нашій країні теж існує практика надання банківських кредитів під гарантії державних органів, зокрема Міністерства фінансів чи Міністерства економіки, але як правило, ці кредити ще на початку слід відносити до розряду безнадійних, адже про якість гарантії зазначених державних органів не слід, мабуть, і згадувати, до того ж переважна більшість таких кредитів видаються комерційними банками під тиском відповідних урядових органів.

Ефективність гарантії як способу забезпечення кредитів залежить ряду факторів. По-перше, першочергове значення має реальна оцінка банком- кредитором фінансової стійкості гаранта. В цьому зв`язку знову ж цікавим є досвід США, де банки використовують для забезпечення повернення кредиту два види гарантій. У випадку, якщо фінансова стійкість гаранта сумнівна або взагалі невідома, використовується гарантія, що забезпечена заставою майна гаранта, тобто гарантія доповнюється заставним зобов`язанням. У випадку довіри до фінансової стійкості гаранта використовується незабезпечена гарантія. Щодо України, то у вітчизняній практиці банки використовують в якості забезпечення повернення кредитів заставу майна та майнових цінностей третіх осіб, інших, ніж позичальник, що іменуються майновими поручителями позичальника. (Власне, це теж можна розглядати як забезпечену гарантію.)

По-друге, при отриманні гарантії банк, що надає кредит, повинен впевнитися в готовності гаранта виконати своє зобов`язання. Для цього в зарубіжній банківській практиці використовується, зокрема, зустріч та бесіда з гарантом на предмет підтвердження його наміру виконати гарантійне зобов`язання.

І останнім є те, що гаранти не повинні надавати гарантії на суму, більшу за ту, на яку вони можуть їх виконати, тобто сума гарантії має обмежуватися обсягом власного капіталу гаранта.

І все ж, при всій своїй привабливості, гарантія має певні недоліки, що обмежує її використання в якості забезпечення в практиці банківського кредитування, зокрема, в Україні. Серед таких недоліків можна відзначити невизначеність вартості гарантії, якщо вона не підкріплена грошовим вкладом
(депозитом) або іншим забезпеченням (забезпечена гарантія), з тої причини, що протягом дії кредитної угоди фінансовий стан гаранта може змінитися.
Крім того використання даного способу забезпечення навіть за умови безспірного списання суми заборгованості з рахунку гаранта, що обумовлено в гарантійному листі у випадку невиконання позичальником умов кредитної угоди, тягне за собою можливу судову справу, що не можна вважати позитивним, особливо у умовах недосконалого українського законодавства та, дозволю собі додати, корумпованості судових органів. Д.Полфреман та Ф.Форд, зокрема відзначають, що “гарантія – це забезпечення, що легко прийняти, але важко оспорити в судовому порядку, оскільки відповідальність за виплату гарантії майже завжди опротестовується”[18]. З цим можна погодитися.

Порука теж є способом забезпечення кредиту. Вона використовується як при взаємовідносинах банку як із юридичними, так і фізичними особами.
Стосовно юридичних осіб, порука на відміну від гарантії оформлюється звичайною письмовою угодою між банком та поручителем[19]. У відповідності з цією угодою останній зобов`язується погасити кредитору заборгованість позичальника протягом визначеного періоду часу. В угоді може бути визначена максимальна сума, яку гарантує погасити поручитель. Використання цього способу забезпечення кредитів передбачає ретельний аналіз кредитоспроможності поручителя. У вітчизняній практиці банківського кредитування порука знайшла використання при довгостроковому кредитуванні фізичних осіб. В зарубіжній практиці поручителем може виступати фізична особа, що має постійне місце роботи, постійний дохід або визначене майно
(нерухомість, земля, транспортні засоби).

Оформлюється порука через нотаріальну контору та відображає юридичну відповідальність поручителя за іншу особу у випадку наслати останнім свого боргу кредитору.

Досить широко як в зарубіжній, так і у вітчизняній практиці банківського кредитування в якості способу забезпечення кредитів використовується страхування кредитів. Загалом, страхування - це система економічних відносин, що передбачає створення різного роду спеціальних фондів грошових коштів і використання їх з метою відшкодування можливих збитків, тобто збитків, що виникли внаслідок настання визначеної події, страхової події. Традиційно у відносинах страхування беруть участь дві сторони: страховик — організація, що створює страхові фонди і бере на себе зобов'язання виплатити страхове відшкодування; страхувальник — юридична чи фізична особа, яка страхує свою власність чи відповідальність та укладає договір страхування із страховиком. Страхувальник сплачує страхові внески і має право одержати страхове відшкодування у визначеному розмірі при настанні страхового випадку.

Страхування кредитів є лише одним із багатьох видів страхування. Суть його полягає в тому, що при його використанні зменшується або усувається кредитний ризик, який виражається у можливій несплаті позичальником основного боргу і відсотків за ним. Слід сказати, що ефективність використання даного способу забезпечення кредитів прямо залежить від ретельності, з якою комерційний банк буде перевіряти фінансовий стан страхової компанії, з якою позичальник, або власне сам банк, укладатиме страховий договір, на основі поданих банку відповідних документів чи на основі даних страхового аудиту, при чому особливу увагу слід звернути на величину сплаченого статутного фонду страхової компанії, коефіцієнту її фінансової стійкості, який повинен бути більше одиниці, на рівень та норму виплат. При чому не останнє місце займає репутація страхової компанії на страховому ринку, її партнерські відносини з перестраховими компаніями, що особливо важливо в умовах українського страхового ринку.

Тут хотілося б відмітити той факт, що найбільш великі як зарубіжні, так і вітчизняні банки мають практику створення власних кептивних страхових організацій, метою створення яких є перш за все забезпечення інтересів банку в сфері страхування кредитних ризиків. Такі страхові компанії здійснюють страхування заставленого майна, наданих гарантій клієнтів банку- засновника та надають інші страхові послуги банку-засновнику та його клієнтам на пільгових умовах, в тому числі, страхування відповідальності позичальника (кауційне страхування) та фінансового ризику банку
(делькредерне страхування), про які піде річ дещо нижче. Це дає перевагу як клієнтам банку, так і самому банку-засновнику такої страхової компанії, не тільки в ціновому аспекті стосовно тарифів на страхові послуги, але й в можливості контролю за фінансовим станом страховика та здійсненням ним операцій, а також, при використанні делькредерної форми страхування кредитів, щодо зменшення видатків. Тут мається на увазі те, що створена банком страхова організація, звичайно обслуговується в цьому банку, а при наданні значних кредитів великим та важливим для банку клієнтам, коли банк намагається забезпечити цей кредит за допомогою страхування свого фінансового ризику, кошти, отримані страховою компанією за страхову послугу, розміщуються на депозиті в банку-засновнику, а можливе страхове відшкодування сплачується за рахунок сформованих, як правило достатніх, технічних резервів цієї страхової компанії. Прикладом створення таких страхових організацій на Україні є створення Промінвестбанком України та
АКБ “Надра” власних страхових компаній – відповідно, АСТ “Вексель” та ЗАТ
АСК “Надра”.

Отже, страхування кредитів широко використовується комерційними банками у всьому світі у двох формах: заставного або кауційного страхування та делькредерного страхування. У першому випадку страхувальником виступає позичальник, об'єктом страхування є його майнова відповідальність перед банком, що надав кредит, за своєчасне і повне погашення боргу і відсотків за ним. У другому випадку страхувальник — банк, а об'єкт страхування — відповідальність усіх чи окремих позичальників перед банком за своєчасне і повне погашення кредиту і відсотків за ним, тобто фінансовий ризик банка одержати збитки внаслідок невиконання або неналежного виконання його позичальниками умов кредитних угод. У цьому випадку сума страхових внесків, що їх сплачує банк, може враховуватися при встановленні відсоткової ставки за кредит. Схематично відносини, що виникаються при використанні страхування як способу забезпечення кредитів можна подати наступним чином
(мал. 3, 4):

Малюнок 3. Схема відносин при делькредерному страхуванні.[20]

Малюнок 4. Схема відносин при заставному страхуванні.

Звичайно, що банки віддають перевагу заставному страхуванню (або як його називають у вітчизняній практиці страхування, страхуванню майнової відповідальності страхувальника перед банком-кредитором по виконанню фінансових зобов`язань по кредитній угоді) як способу забезпечення кредиту.
Це пов`язано перш за все з тим, що при використанні делькредерного страхування (страхування фінансового ризику банку-кредитора) банку доводиться залишати частину ризику неповернення кредиту позичальником на своєму утриманні (близько 20% наданої у позику суми) у відповідності із загальноприйнятими умовами проведення страхування, тобто застосуванням франшизи (норми власного утримання страхувальника). Крім того при страхування свого фінансового ризику банку може доводитись зобов`язатись надавати застраховані кредити під звичайні відсотки, але крім того сплачувати значні страхові платежі, що знижує прибутковість кредитних операцій. Тому на практиці частіше використовується страхування відповідальності позичальника в якості додаткового забезпечення кредитів.
Страхування фінансових ризиків, здебільшого, у вітчизняній практиці використовується при кредитуванні найбільш “поважних” клієнтів, яких банк не хоче обтяжувати складною, а до того ж і витратною, процедурою оформленням договору страхування відповідальності, договору застави тощо.

Страхування кредитного ризику загалом є взаємовигідною угодою для всіх її учасників. Так, зокрема, позичальник гарантується від втрати ділової репутації через несвоєчасність погашення позики. Банк, в свою чергу, отримає досить високі гарантії повернення кредиту, хоча у випадку заставного страхування може і не виступати стороною по договору страхування. Страхова компанія ж отримує досить значну винагороду за свої послуги у вигляді страхової премії, адже цей вид страхування відносять до найбільш дорогих страхових послуг.

В Додатку №3 подано дійсний текст типового договору страхування майнової відповідальності позичальника перед банком-кредитором по виконанню фінансових зобов`язань по кредитній угоді, що широко використовується в практиці кредитування одним з провідних банків України та створеної ним страхової компанії.

У відповідності із Цивільним кодексом України способом забезпечення виконання зобов`язань, а стосовно нашої теми – виконання зобов`язань позичальника по кредитній угоді, є також стягування пені та штрафів. При чому пенею визнається визначена законом або угодою грошова сума, яку боржник (позичальник) має сплатити кредитору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань, в тому числі, у випадку прострочки виконання. Стягування пені передбачається в кредитній угоді і використовується у випадку несвоєчасної сплати відсотків за користування позикою або самої позики. Пеня визначається у відсотковому вираженні до суми зобов`язання, яке прострочено, і нараховується у встановленому вираженні за кожний день прострочки. За нецільове використання кредиту та порушення умов кредитної угоди банк може за умовами цієї ж самої угоди стягувати з позичальника штраф.

Заключення

Окремі проблеми забезпечення кредитів

в практиці банківського кредитування в Україні

Закінчити хотілося б, відзначивши той факт, що зараз у вітчизняній практиці кредитування існує дуже багато проблем із використанням банками тих чи інших способів забезпечення кредитів, серед яких можна назвати і недосконалість вітчизняного законодавства, як стосовно реалізації забезпечення кредитів, серед яких можна назвати і реалізацію заставленого майна та майнових прав, про що вже згадувалось вище, так і права банка отримати відшкодування при використанні гарантії або страхування як способів забезпечення кредитів, так і податкового та нотаріального законодавства; низька сумлінність позичальників у відносинах з банками- кредиторами, не тільки стосовно належного виконання умов кредитної угоди, але й створення всіх можливих перешкод у реалізації банками права, наприклад, на заставлене майно; загальна фінансова нестабільність як позичальників, так і гарантів.

Головними причинами існуючих проблем можна виділити наступні:

1. Переоцінка вторинних форм забезпечення кредитів та неоцінка попереднього аналізу кредитоспроможності позичальника. Справді, посилаючись на високоліквідне достатнє забезпечення, банки нерідко надають кредити позичальникам, нехтуючи глибоким аналізом фінансового стану останніх.

2. Недосконалість механізму попереднього та послідуючого контролю за якісним складом майна, що пропонується у якості застави, порядком його зберігання та використання, а також фінансової стійкості гарантів.

3. Слабка диференціація умов договорів про заставу, стосовно до індивідуального ризику відповідної заставної операції. Справді, можна навести багато прикладів, іноді, навіть, кумедних, коли банківські
“фахівці” складали договори застави, навіть не замислюючись про особливості того чи іншого майна, а інколи приймаючи у заставу під забезпечення кредиту цінності, що взагалі не можуть за своєю природою виступати у цій якості, але це вже проблема кваліфікації банківських службовців, яка є дуже низькою в окремих великих українських банках.

4. Недоліки в оформленні договорів застави та гарантійних листів, що призводять до їх недійсності.

В Україні, в практиці банківського кредитування, завжди найбільш
“популярним” способом забезпечення кредитів, про що вже зазначалось, виступала і, мабуть, залишиться такою в найближчі роки, застава майна.
Дослідження кредитної діяльності низки комерційних банків Києва, Вінниці,
Житомиру, Хмельницького показали, що близько 60% кредитів було надано позичальникам саме під цей вид забезпечення[21]. Причому, переважну більшість серед всього заставленого майна займають товарів в обігу, нерухоме майно (будівлі, споруди, житлові приміщення) та транспортні засоби. Кредити під гарантію і поруку становлять 34%, а решта припадає на вже згадуване страхування відповідальності позичальників. (Дані, на жаль, знайдено дворічної давності, але дозволю собі зауважити, що вони відповідають дійсності щодо структури наданих комерційними банками кредитів з точки зору використання різноманітних способів забезпечення і в даний час.)

Зважаючи на світовий досвід банківської діяльності, необхідно відзначити, що в Україні практично не застосовувались такі способи забезпечення як застава землі та застава цінних паперів за рахунок яких можна було б значно розширити структуру кредитів, що було пов`язано перш за все із відсутністю необхідних норм у чинному законодавстві або ж їх недосконалістю. Слід зазначити, що у зв`язку з процесами реформування в сфері права володіння на землю у вітчизняному законодавстві ця ситуація повинна змінитися, зважаючи на істотні переваги землі в якості заставленого майна перед іншими майновими цінностями, про що було зазначено вище.

Що ж, будемо сподіватися, що у зв`язку з розпочатими новим урядом
України процесами реформування в сфері економічних та правових відносин, ситуація із використанням банками різних способів забезпечення кредитів зміниться на кращу, та в банків буде менше проблем із реалізацією свого права на забезпечення, а також стане можливим використання більш різноманітних інструментів забезпечення в практиці кредитування, а перш за все в сфері кредитування малого та середнього підприємництва. Вітчизняні банки вже не будуть обмежуватися лише класичним способом – заставою майнових цінностей та прав, а охоче перейдуть на інші способи, такі як страхування, порука, застава цінних паперів, страхових полісів, дорожніх документів, цесію тощо, що зараз не дуже поширені в вітчизняній практиці банківського кредитування.

м. Київ

15.01.2000 р.
_______________________________

(особистий підпис)

Список використаної літератури.

1. Закон України №2654-ХІІ від 02.10.1992 р. Про заставу (із змінами та доповненнями) // Комп'ютерна система ЛІГА.

2. Положення НБУ від 28.09.1995 р. Про кредитування (із змінами та доповненнями) // Комп'ютерна система ЛІГА.

3. Банковский портфель - 3 (под ред. Коробова Ю.) - М.: Соминтэк, 1995.

4. Банковское дело (под ред. проф. Колесникова В.И., Кролевецкой Л.П.).

- М.: Финансы и кредит, 1995.

5. Банковское дело (под ред. проф. Лаврушина О.И.). - М.: Финансы и статистика, 1998.

6. Валравен И.К. Управление рисками коммерческого банка. - Вашингтон,

1993.

7. Вступ до банківської справи (під ред. проф. Савлука М.І.). - К.:

Лібра, 1998.

8. Дохлые бабки // Бизнес, 22 ноября 1999 г..

9. Заржицький О., Левченко А. Застава як засіб забезпечення виконання зобов'язань. // Право України, 1996, №7.
10. Клапків М.С. Кредитно-страховий альянс. – Тернопіль: Збруч, 1995.
11. Котовенко И.И. Безопасность кредитной деятельности банка. - К.:

Демократична Україна, 1997.
12. Кредитование (под ред. Гольцбера М.). - К.: Торгівельно-видавниче бюро ВНУ, 1994.
13. Кудряцев В.А., Кудрявцева Е.В. Основы организации ипотечного кредитования. - М.: Высшая школа, 1998.
14. Маркова О.Н., Сахарова Л.С., Сидоров В.Н., Коммерческие банки и их операции. - М.: ЮНИТИ, 1995.
15. Ольшанский А.И. Банковское кредитование (российский и зарубежный опыт). - М.: Российская Деловая Литература, 1997.
16. Основы банковского дела (под ред. проф. Мороза А.Н.). - К.: Либра,

1994.
17. Полфреман Д., Форд Ф. Основы банковского дела. - М.: ИНФРА, 1996.
18. Попова Г.С. Кредитная политика коммерческого банка. - М.: Бек, 1996.
19. Сусіденко В. Практичні поради щодо використання принципів банківського кредитування в умовах перехідної економіки. // Економіка

України, 1998, №7.
20. Усоскин В.М. Современный коммерческий банк: управление и операции. -

М.: ИПЦ "Вазар-Форро", 1994.

Додаток №1

Договір застави №_______

м. ________________ “____” ________ р.

_________________________________________________, далі по тексту
Заставодержатель, в особі
________________________________________________________________, що діє на підставі
______________________________________________________________________, з однієї сторони та
____________________________________________________________________________
___________
__________________________________________________________________________, далі по тексту Заставодавець, в особі
_________________________________________________, що діє на підставі
_____________________________, уклали цей договір про нижчезазначене:

Предмет договору.

1. Даний договір забезпечує вимогу Заставодержателя, що випливає з
Кредитного договору №____ від “___” ________ р., укладеного між
Заставодержателем та Заставодавцем та додаткових угоди по ньому по оплаті в обумовлені строки і розмірі кредиту в сумі ___________ грн.
(_____________________________________________ гривень) та відсотків за його користування, а також неустойки у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором №____ від ”___” ________ р. та цим договором та сум, сплачених Заставодержателем при реалізації предмету застави.

2. Предметом застави є
_____________________________________________________________
____________________________________________________________________________
___________
___________________________________________________________________, далі по тексту Майно.

Сторони оцінюють Майно у _______________ грн.
(_____________________________________
____________________________________________гривень).

3. Майно є власністю Заставодавця на підставі
_________________________________________
____________________________________________________________________________
___________

4. Заставодавець засвідчує, що:

4.1. на підставах, передбачених законодавчими актами України, на
Майно може бути звернене стягнення;

4.2. Майно не підлягає вилученню і вільне від зобов`язань (в тому числі від зобов`язань за договорами застави), крім тих, що передбачені цим договором. Майно не передане в оренду третій особі.

4.3. до Майна не пред`явлені і не будуть пред`явлені майнові позови, пов`язані із його вилученням.

5. В разі, коли в момент настання терміну виконання зобов`язань по кредитному договору №___ від “___” ________ р., воно не виконане повністю, Заставодержатель має право одержати задоволення вимоги з вартості
Майна на свій розсуд переважно перед іншими кредиторами, повідомивши
Заставодавця про спосіб та умови реалізації. Таке повідомлення автоматично стає невід`ємною частиною даного договору і погодження не потребує.

Права та обов`язки сторін

6. Заставодержатель має право:

6.1. без будь-яких обмежень зі сторони Заставодавця (або третьої особи, у якої знаходиться майно) перевірити документально або фактично наявність, розмір, стан і умови зберігання Майна.

6.2. вимагати від Заставодавця вжиття заходів, необхідних для збереження Майна, проведення поточного ремонту та технічного обслуговування майна.

6.3. вимагати від будь-якої особи припинення посягання на предмет застави, яке загрожує втратою або пошкодженням останнього. Якщо предмет застави втрачено не з вини Заставодержателя і Заставодавець його не відновив або за згодою Заставодержателем не замінено на інше майно такої ж вартості, Заставодержатель має право вимагати дострокового виконання забезпеченого даною заставою зобов`язання.

7. Заставодавець зобов`язаний:

7.1. для укладання Договору, як його невід`ємну частину, передати
Заставодержателя наступні документи: а) копію документів, що підтверджують право власності на предмет застави; б) рішення про передачу Майна у заставу; в)
_______________________________________________________________________

7.2. не пізніше 24 годин з моменту виявлення втрати або пошкодження
Майна сповістити про це Заставодержателя та у триденний строк відновити або замінити Майно на інше за погодженням такої ж або більшої вартості, а також сповіщати Заставодержателя про всі зміни, що відбулись стосовно обставин, передбачених в п. 4 договору не пізніше 1 доби з часу, коли ці зміни сталися.

7.3. сплачувати передбачені законодавством всі податки та збори, пов`язані з Майном, яке передане у заставу.

7.4. не розпоряджатися (не відчужувати, не заставляти і не закладати, не передавати у користування і найом (оренду) та інше) Майно без письмової згоди Заставодержателя.

7.5. вживати заходи, необхідні для збереження Майна, включаючи цілодобову охорону протягом дії даного договору.

7.6. безумовно і за першою вимогою Заставодержателя дати можливість його представникам ознайомитися з бухгалтерськими документами, звітами та іншими документами щодо руху грошових коштів Заставодавців, у тому числі в іноземній валюті.

7.7. не розривати договір на розрахунково-касове обслуговування з
Заставодержателем, не закривати рахунки в установі банку до повного виконання всіх зобов`язань по цьому договору, кредитному договору №____ від
“___” ________ р. та додатковим угодам до них, в разі їх укладання.

7.8. при правомірному відчуженні Майна замінити його іншим майном такої ж, або більшої вартості, при обов`язковому узгодженні з
Заставодержателем.

8. Заставодавець має право:

8.1. володіти та користуватися предметом застави відповідно до його призначення.

8.2. достроково виконати основне зобов`язання, якщо це не суперечить змісту зобов`язання.

Відповідальність сторін

9. В разі невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, передбачених цим договором, винна сторона відшкодовує іншій стороні всі завдані у зв`язку з цим збитки.

10. За невиконання чи неналежне виконання пп. 7.2 – 7.8 договору
Заставодавець сплачує на користь Заставодержателя штраф у розмірі 100 відсотків від суми заставленого майна.

Ризик загибелі та зіпсування майна

11. Ризик загибелі Майна або його зіпсування несе Заставодавець.

Реалізація заставленого майна

12. Реалізація заставленого Майна, на яке звернено стягнення, проводиться шляхом продажу цього Майна за аукціоном, поза аукціону (за договором купівлі-продажу, через посередника шляхом укладання договору доручення, через судового виконавця) або іншим шляхом згідно до діючого законодавства України. Право вибору способу реалізації предмету застави належить Заставодержателю.

13. Звернення стягнення на заставлене Майно може здійснюватися сторонами: в судовому порядку (за рішенням арбітражного або третейського суду), в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Порядок звернення стягнення передує доарбітражне врегулювання спору. В разі недосягнення згоди звернення стягнення проводиться за рішенням арбітражного чи третейського суду або шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Додаткові умови

14. Договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами. Договір діє до повного виконання зобов`язань Заставодавцем за кредитним договором
№___ від “___” _______ р. та додатковими угодами до нього, в разі їх укладання.

15. Одностороння відмова Заставодавця від договору не дозволяється.
Одностороння відмова Заставодержателя від договору можлива у випадках, передбачених законодавством та договором.

16. Доповнення договору та зміна окремих його положень здійснюється за письмово оформленою згодою сторін крім п. 5.

17. Всі повідомлення між сторонами здійснюються у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів.

18. По всіх питаннях, не врегульованих цим Договором, сторони керуються чинним законодавством України.

19. Даний договір складений у двох оригінальних примірниках по одному для сторін, кожен з яких має однакову юридичну силу.

|ЗАСТАВОДЕРЖАТЕЛЬ |ЗАСТАВОДАВЕЦЬ |
|_____________________________________|_____________________________________|
|_____________________________________|_____________________________________|
|_____________________________________|_____________________________________|
|_____________________________________|_____________________________________|
|____ |____ |

______________/__________________
_______________/________________

Додаток №2

Гарантійний лист №_______

Дійсний
________________________________________________________________________
____________________________________________________________________________
____

(повне найменування гаранта)

гарантує погашення позик, виданих
_________________________________________________
____________________________________________________________________________
____

(найменування установи банку)

____________________________________________________________________________
____
____________________________________________________________________________
____

(кому – найменування позикоотримувача)

на
____________________________________________________________________________
_

(призначення позики)

на строк до ____________________________________ в сумі
__________________________________________________________________________
____________________________________________________________________________
____

(цифрами та прописом)

При несплаті зазначено позики в строки, передбачені в кредитній угоді з
_________________
____________________________________________________________________________
____

(найменування позикоотримувача)

надаємо право
___________________________________________________________________
____________________________________________________________________________
____

(найменування установи банку)

в безакцептному порядку здійснити її погашення з урахуванням належних відсотків платіжною вимогою (своїм розпорядженням) з нашого рахунку №
______________________ в
____________________________________________________________________________
__

(найменування установи банку)

МФО __________________________________________ а у випадку недостатності грошових коштів – шляхом звертання стягування в установленому порядку на інші, належні нам цінності.
Дія гарантії припиняється після погашення зазначеної позики і відсотків по неї, а також по закінченню граничного строку гарантії, встановленого на
______________________________
Гарантійний лист укладено в двох примірниках українською мовою, кожен з яких має однакову юридичну силу (по одному примірнику для банку, де відкрито рахунок гаранта, і установи банку).

М.П. Керівник
_____________/__________________

Головний бухгалтер
_____________/__________________

“____” _________ р.

Додаток №3

Договір добровільного страхування майнової відповідальності Страхувальника по виконанню фінансових зобов`язань перед банком-кредитором по кредитній угоді

Nо ____________

м. __________

"___" ________ р.

__________________________________________________________, далі по тексту Страховик, в особі
________________________________________________________________, що діє на підставі _____________________________,
________________________________________________________
__________________________________________________________________________, далі по тексту Страхувальник, в особі
_________________________________________________, що діє на підставі
_____________________________, банк-Кредитор
___________________________________________
___________________________________________, далі по тексту Кредитор, в особі ______________
______________________________________________________________________, що діє на підставі ___________________________________________, керуючись Законом України " Про страхування" від 07 березня 1996 року та Правилами № ____ від "____" _____ р. "Добровільного страхування майнової відповідальності страхувальника по виконанню фінансових зобов`язань перед банком-кредитором по кредитній угоді ", уклали договір про нижчезазначене:

1.ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ

1.1. За даним договором добровільного страхування страхується майнова відповідальність Страхувальника по виконанню фінансових зобов`язань перед банком-Кредитором по Кредитній угоді №_____ від "____" ______ р. в термін до "____" ______ року на слідуючих умовах:

Сума кредиту - _______________ грн. (__________________ гривень)

Строк повернення кредиту - до "____" _________ р..

Спосіб надання кредиту - ______________________________________.

Процентна ставка за користування кредитом - ___
(_________________________) % річних.

Цільове призначення -
____________________________________________________________.

(Відсотки по кредиту не страхуються.) /за текстом поданого зразка/

1.2. Страховик бере на себе зобов`язання при настанні страхового випадку провести виплату страхового відшкодування у межах страхової суми.

1.3. Страховим випадком визнається повне чи часткове невиконання
Страхувальником фінансових зобов`язань по кредитній угоді на "____"
_________ р. по незалежним від Страхувальника обставинам.

Не є страховим випадком :

-затримка платежів по причині неурегульованості міжбанківських розрахунків і невиконання Кредитоодержувачем зобов`язань з погашення процентів за користування кредитом по графіку, передбаченому кредитною угодою в період до закінчення строку повернення кредиту;

-відсутність грошових коштів у Страхувальника для виконання зобов`язань в результаті неправомірних дій Страхувальника.
Кваліфікація неправомірності дій Страхувальника встановлюється згідно діючого законодавства України.

-невиконання Страхувальником зобов`язань по поверненню суми кредиту (і процентів по ньому) в результаті внесення в кредитну угоду змін та доповнень, змінюючих строки виконання цих зобов`язань, без погодження з Страховиком і внесення змін та доповнень в договір страхування.

1.4. Ліміт відповідальності Страховика при настанні страхового випадку становить ______________________ грн.
(_________________________ гривень) і є СТРАХОВОЮ СУМОЮ.

1.5. Страхувальник уклав договір страхування на користь
_____________________________ __________________________, що і є
Зискоодержувачем (Вигодонабувачем) по даному договору.

1.6. Виплата страхового відшкодування проводиться Страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі письмової заяви Страхувальника і "Страхового акту " ("Аварійного акту"), який складається Страховиком по обставинам настання страхового випадку.

Виплата страхового відшкодування у випадку настання страхової події повинна бути проведена на рахунок
_________________________ у _____________________________________, МФО
____________.

1.7. Страховий тариф встановлено у розмірі _______%, і сума страхової премії Страховику складає _____________ грн.
(___________________________________________ гривень) без ПДВ.

1.8. Страховик погоджується з тим, що Страхувальник надає
Кредитору право повідомляти Страховику про настання страхового випадку, надавати необхідні відомості про рух грошових коштів по рахунку
Страхувальника, сприяти Страховику у визначенні обставин настання страхового випадку, виконувати всі інші дії, пов`язані з отриманням страхового відшкодування та здійсненням прав регресної вимоги Страховика до
Страхувальника у разі виплати страхового відшкодування.

II.СТРОК ДІЇ ТА ПОРЯДОК НАБРАННЯ ДОГОВОРОМ ЧИННОСТІ

2.1. Договір діє з "____" __________ р. по "____"
__________ р. (включно) при умові повної сплати Страхувальником страхової премії в обумовлених даним договором обсягах і строки.

2.2. Договір вважається укладеним з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін і набирає чинності з 00 годин доби, що слідує за днем надходження страхової премії, вказаної в п. 1.7. на розрахунковий рахунок Страховика .

2.3. Страхова премія в розмірах, обумовлених п.1.7. договору повинна надійти на р/р Страховика не пізніше "____" _________ р.
У випадку ненадходження страхової премії на р/р Страховика в повному обсязі в обумовлений строк, дія договору страхування достроково припиняється на умовах ст. 27 Закону України "Про страхування" та п._____
Правил ______.

2.4. Дія договору страхування припиняється у разі :

-закінчення його терміну дії, визначеного у п.2.1. договору ;

-повного виконання Страхувальником-Кредитоодержувачем взятих на себе зобов`язань по кредитній угоді, які були покриті страхуванням по даному договору .

Дострокове виконання зобов`язань по кредитній угоді не є підставою для дострокового розірвання договору страхування. Такий договір страхування вважається успішно завершеним, страхова премія по даному договору не перераховується.

- у інших випадках, передбачених діючим законодавством України.

Про намір достроково припинити дію договору страхування будь- яка сторона по договору зобов`язана повідомити іншу не пізніш як за 30 днів до дати припинення дії договору страхування. Взаєморозрахунок Сторін у випадку дострокового припинення договору проводиться у порядку, передбаченому ст.27 Закону України "Про страхування".

III. ЗОБОВ`ЯЗАННЯ СТОРІН

Сторони зобов`язані керуватись Законом України "Про страхування" від 07 березня 1996 року, Правилами № _______ від "____"
_________ р. "Добровільного страхування майнової відповідальності страхувальника по виконанню фінансових зобов`язань перед банком-кредитором по кредитній угоді" та виконувати умови даного договору.

3.1.Страхувальник зобов`язаний:

3.1.1. письмово повідомити Страховика про факт невиконання зобов`язань по кредитній угоді в строк не пізніше "____" _______ р. та надати усі документи, які визначають причини настання страхового випадку і обсяги невиконаних зобов`язань ;

3.1.2. використовувати одержані кредитні кошти тільки за цільовим призначенням, обумовленим кредитною угодою та договором страхування. Кожну зміну цільового використання кредиту письмово узгоджувати з страховиком та кредитором;

3.1.3. при пролонгації кредитної угоди укласти додаткову угоду до договору страхування у строки не пізніше 3 (трьох) робочих днів з моменту підписання пролонгації і сплатити додаткову страхову премію;

3.1.4. протягом 7 (семи) днів з моменту надання заяви про настання страхового випадку скласти і нотаріально завірити договір застави на користь Страховика майна та товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться у власності Страхувальника на той момент.

3.2.Страховик зобов`язаний:

3.2.1. в разі повного виконання Сторонами умов договору страхування, Закону "Про страхування" при настанні страхового випадку сплатити Страхувальнику (Кредитору) страхове відшкодування не пізніше "_____" __________ р.

3.2.2. нести майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхового відшкодування шляхом сплати Страхувальнику неустойки, розмір якої не може перевищувати 0,02% від суми невиконаного Страховиком зобов`язання за кожний день прострочки;

3.3.Кредитор зобов`язаний :

3.3.1. в разі невиконання Страхувальником зобов`язань по кредитній угоді в строк до "____" ________ р. в триденний строк надати Страховику письмову інформацію про даний факт та обсяги невиконаних зобов`язань.

3.4.Страховик має право:

3.4.1. перевіряти цільове використання Страхувальником кредитних коштів;

3.4.2. у випадку необхідності, робити запити про відомості, пов`язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ, організацій що володіють інформацією про обставини страхового випадку, у тому числі й дані, що є комерційною таємницею. Самостійно з`ясовувати причини та обставини настання страхового випадку;

3.4.3. відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадках, що передбачені Законом України "Про страхування", Правилами №______:

Підставою для відмови Страховика у виплаті страхових сум (страхового відшкодування) є : а) навмисні дії Страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку.
Кваліфікація дій Страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України; б) вчинення Страхувальником, або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; в) подання Страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об`єкт страхування; г) отримання Страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; д) несвоєчасне повідомлення Страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення Страховикові перешкод у визначенні обставин. характеру та розміру збитків; е) інші випадки, передбачені законодавством України, а також, якщо: ж) без письмової згоди Страховика були змінені суттєві умови кредитної угоди, що вплинули на збільшення ризику об`єкту страхування або підписана нова кредитна угода; з) пролонгація кредитної угоди здійснена без відома Страховика; и) одержаний кредит використано не за цільовим призначенням, зазначеному в техніко-економічному обгрунтуванні та зафіксованому в договорі страхування; к) договором страхування передбачене укладення договору застави, а
Кредитоодержувач відмовляється від забезпечення договірних зобов`язань шляхом виконання умов даного договору застави, в тому числі передачі майна
Страховику; л) невиконання Страхувальником умов п. 3.1.4 договору страхування.

3.4.4. по письмовій заяві Страхувальника внести зміни та доповнення в договір страхування;

IV. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН.

4.1. У випадку виплати Страховиком страхового відшкодування,
Страхувальник відповідає перед Страховиком усіма своїми основними коштами, запасами товарно-матеріальних цінностей (по балансовій вартості) та готовою продукцією, а також майном і зобов`язаний відшкодувати Страховику суму фактичних витрат Страховика, пов`язаних з виплатою відшкодування з пенею, згідно частині 3 п.5.2. Правил ________.

4.2. Невиконання умов п.3.1.4. договору може служити підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

4.3. Кредитор зобов`язується не вносити змін в кредитну угоду без письмової згоди Страховика, якщо вони (зміни) збільшують суму відповідальності Страхувальника перед Кредитором або збільшують ступень ризику настання страхового випадку.

V.ПОРЯДОК ЗМІНИ ТА ЗАКІНЧЕННЯ ДІЇ ДОГОВОРУ СТРАХУВАННЯ.

5.1. Зміни до договору страхування можуть бути внесені тільки за письмовою згодою сторін (додатковою угодою до договору страхування) на підставі письмової заяви Страхувальника та засвідчені в страховому полісі відповідним записом з другого боку полісу.

5.2. Дія договору страхування припиняється в строк, обумовлений пунктом 2.1. договору, а також у випадках, передбачених законодавством
України, Правилами ______.

VI. ОСОБЛИВІ УМОВИ.

6.1. Сторони звільняються від відповідальності, якщо причиною невиконання, або неякісного виконання обов`язків виявилися обставини неподоланої сили та інші форс-мажорні обставини.

6.2. Суперечки, що виникають між сторонами при виконанні умов договору, вирішуються шляхом переговорів, або в порядку, встановленому діючим законодавством України.

6.3. Сторони, що приймають участь в укладанні договору страхування, зобов`язуються не розголошувати на протязі 3 років з дня закінчення його дії комерційну інформацію про діяльність один одного і несуть за це відповідальність у межах чинного законодавства України.

|СТРАХОВИК |СТРАХУВАЛЬНИК |КРЕДИТОР |
|_________________________|________________________|________________________|
|_________________________|________________________|________________________|
|_________________________|________________________|________________________|
|_________________________|________________________|________________________|
| |____ |____________ |

_______________ /__________ ______________ /__________
______________ /___________

-----------------------
[1] Ольшанский А.И. Банковское кредитование (российский и зарубежный опыт).
– М.: РДЛ, 1997.
[2] Банковское дело (под ред. проф. Лаврушина О.И.). – М.: Финансы и статистика, 1998.
[3] Полфреман Д., Форд Ф. Основы банковского дела. - М.: ИНФРА, 1996.

[4] Положення НБУ від 28.09.1995 р. Про кредитування (із змінами та доповненнями) // Комп'ютерна система ЛІГА.

[5] Положення НБУ від 28.09.1995 р. Про кредитування (із змінами та доповненнями) // Комп'ютерна система ЛІГА.

[6] Полфреман Д., Форд Ф. Основы банковского дела. - М.: ИНФРА, 1996.

[7] Кредити, що надаються під заставу, часто називають ломбардними кредитами (Лаврушин О.І.)
[8] Банковское дело (под ред. проф. Лаврушина О.И.). – М.: Финансы и статистика, 1998.
[9] Вступ до банківської справи (під ред. проф. Савлука М.І.). - К.: Лібра,
1998.
[10] Котовенко И.И. Безопасность кредитной деятельности банка. - К.:
Демократична Україна, 1997.
[11] Закон України №2654-ХІІ від 02.10.1992 р. Про заставу (із змінами та доповненнями) // Комп'ютерна система ЛІГА.
[12] Заржицький О., Левченко А. Застава як засіб забезпечення виконання зобов'язань. // Право України, 1996, №7.
[13] Закон України №2654-ХІІ від 02.10.1992 р. Про заставу (із змінами та доповненнями) // Комп'ютерна система ЛІГА.
[14] Закон України №2654-ХІІ від 02.10.1992 р. Про заставу (із змінами та доповненнями) // Комп'ютерна система ЛІГА.
[15] Банковское дело (под ред. проф. Лаврушина О.И.). – М.: Финансы и статистика, 1998.
[16] Дохлые бабки // Бизнес, 22 ноября 1999 г..
[17] Подано за Банковским делом (под ред. проф. Лаврушина О.И.). – М.:
Финансы и статистика, 1998.
[18] Полфреман Д., Форд Ф. Основы банковского дела. - М.: ИНФРА, 1996.
[19] Банковское дело (под ред. проф. Лаврушина О.И.). – М.: Финансы и статистика, 1998.
[20] Клапків М.С. Кредитно-страховий альянс. – Тернопіль: Збруч, 1995.
[21] Сусіденко В. Практичні поради щодо використання принципів банківського кредитування в умовах перехідної економіки. // Економіка України, 1998, №7.

-----------------------

Позичальник

Залишається власником заставленого майна з опосередкованим (при передачі заставленого майна кредитору) або безпосереднім володінням цим майном

Банк

При передачі становиться власником заставленого майна з із зобов’язанням зберегти його і правом користування ним

Кредитна угода

Договір застави

Передача (без передачі) заставленого майна

Банк-кредитор

Юридична особа, що має заборгованість перед позичальником

Кредитна угода

Угода про цесію

Позичальник

Вимога

Сприяє

Банк-кредитор

Позичальник

Страхова компанія

Застрахований

Страхувальник

ризик

Кредит

Позичальник

Кредит

ризик

Страхувальник

Застрахований

Страхова компанія

Банк-кредитор

Страницы: 1, 2