Рейтингування банків України із залученим іноземним капіталом

Рейтингування банків України із залученим іноземним капіталом

Київський національний університет імені Т.Шевченка

На тему:

Рейтингування банків України із залученим іноземним капіталом

Виконав: студент 2-го курсу

економічного факультету

спеціальності економічна кібернетика

Удовенко Ярослав

Науковий керівник:

ас. Харламова Г.О.

Київ, 2006

Зміст

Вступ

1.     Огляд та аналіз сучасних тенденцій іноземного інвестування у банківський сектор України

1.1 Математичний апарат розробки моделі ранжування банків України

1.2 Практична частина, узагальнення результатів

Список використаної літератури

Вступ

Останнім часом в контексті проголошення Україною намірів стосовно вступу до СОТ та поглиблення європейської інтеграції одним із пріоритетних завдань нашої економіки є створення необхідних передумов для припливу в країну іноземних інвестицій, з метою підвищення конкурентноздатності економіки. З орієнтацією лише на власні ресурси структурна перебудова економіки затягнеться років на 20, тоді як необхідним та можливим (із залученням іноземних коштів) є термін у 5 років(на думку експертів). Як один із шляхів припливу іноземних грошей є банківська сфера, що й ми можемо спостерігати у світлі продаж деяких українських банків іноземним власникам(Аваль, Укрсоцбанк). На шпальтах економічних видань точиться дискусія щодо переваг та недоліків розширення присутності іноземного банківського капіталу в Україні, створення філій іноземних банків, необхідність законодавчого регулювання такої діяльності, введення певних лімітів та умов входження у банківський ринок. Тому мета, задача та логіка даної роботи буде центруватися навколо питання рейтингу банків України з іноземним інвестиційним капіталом за ознакою інвестиційної привабливості.

Мета – розробка моделі рейтингу.

Динаміка вкладання іноземного капіталу у банківську систему України

Іноземний капітал може або створити новий банк, або придбати вже існуючий український (останній варіант є більш імовірним). Яким чином та якими критеріями користуються іноземні інвестори при виборі банку для купівлі. Метою даної роботи є проаналізувати діяльність банків з часткою іноземного капіталу та певним чином прорейтингувати ці банки за методикою Кромонова, що є досить популярною в країнах СНД. Рейтингуванням та проведенням такого роду аналізу займаються в нашій країні вітчизняні та зарубіжні аудиторські компанії. Однак за умов непрозорості фінансової звітності та закритості інформації це зробити дуже важко, за виключенням тих банків, що перейшли на світові стандарти корпоративної звітності. Водночас, на відміну від Росії, у нас проведення різного роду рейтингів банків, та їх опублікування не є помітним явищем. Такі рейтинги роблять під замовлення та в індивідуальному порядку. Тому досить помітною подією стало опублікування журналом "Експерт" у квітневому номері рейтингу українських банків. Матеріали статті ми проаналізуємо в "Огляді літератури".

Після цього ми спробуємо проаналізувати використану нами методику, її плюси та мінуси.

1. Огляд та аналіз сучасних тенденцій іноземного інвестування у банківський сектор України

1.1 Математичний апарат розробки моделі ранжування банків України

Для обчислення поточного індексу надійності в методиці Кромонова використовується сума зважених значень якоїсь функції від нормованих коефіцієнтів.

Ф(X) = A*F(X; 0,5; 0,2) + (1-A)*LN (1 + X/20)*20,5

При цьому:

Х - значення віднормованих коефіцієнтів;

F(X; 0,5; 0,2) -і функція нормального розподілу із середнім 0,5 і дисперсією 0,2;

LN - натуральний логарифм

Параметр А обмежує вплив кожного з компонентів і визначає, зокрема, кривизну графіка, його відхилення від лінійної функції. На думку експертів, оптимальне розрахункове значення А повинне бути не менше 0,6.

У формулі LN(1 + X/20)*20,5 параметри 20,5 й 20 вибираються таким чином, щоб при всіх коефіцієнтах, рівних нулю, поточний індекс надійності був би дорівнює нулю й при всіх коефіцієнтах, рівних оптимальному значенню, поточний індекс надійності був би дорівнює 100.

1. Параметри балансу

I. Статутний фонд (СФ) - загальна величина випущених акцій банку.

II. Власний капітал (ВК) - засобу, що є власністю банку

III. Зобов'язання на вимогу (ЗВ) - величина зобов'язань банку, термін запитання яких або дорівнює нулю, або невідомий.

IV. Сумарні зобов'язання (СЗ) - загальна величина всіх зобов'язань банку.

V. Ліквідні активи (ЛА) - активи банку, що характеризуються мінімальним строком "активізації" як засобу платежу.

VI. Активи працюючі (ризикові) (АП) - сума засобів, наданих кому-небудь на тих або інших умовах, що припускають можливість неповернення.

VII. Захист капіталу (ЗК) - величина капіталовкладень у майно й іншу матеріальну власність банку (земля, нерухомість, устаткування, дорогоцінні метали й т.д.).

Крім того, розраховуються параметри балансу, що не беруть участь у розрахунку рейтингу, але аспекти, що ілюструють деякі, діяльності банків.

Система коефіцієнтів

З певних у такий спосіб параметрів складаються шість коефіцієнтів:

I. Генеральний коефіцієнт надійності (К1), дорівнює відношенню Власного капіталу до Активів працюючої (ВК/АР).

II. Коефіцієнт миттєвої ліквідності (К2), дорівнює відношенню Ліквідних активів до Зобов'язань до запитання (ЛА/ЗВ).

III. Крос-коефіцієнт (К3), дорівнює відношенню Сумарних зобов'язань до Активів працюючих (СЗ/АП), показує, яку ступінь ризику допускає банк при використанні залучених засобів.

IV. Генеральний коефіцієнт ліквідності (К4), дорівнює відношенню суми Ліквідних активів, Захищеного капіталу до Сумарних зобов'язань [(ЛА + ЗК)/СЗ].

V. Коефіцієнт захищеності капіталу (К5), дорівнює відношенню Захищеного капіталу до Власного капіталу (ЗК/ВК).

VI. Коефіцієнт фондової капіталізації прибутку (К6), дорівнює відношенню Власного капіталу до Статутного фонду (ВК/СФ), характеризує ефективність роботи банку - здатність нарощувати власний капітал за рахунок прибутку, а не додаткових емісій акцій. ВК/АР ЛА/ЗВ СЗ/АП[(ЛА + ЗК)/СЗ] ЗК/ВК ВК/СФ

Всі коефіцієнти складені таким чином, що, чим вони більше, тим краще.

Поточний індекс надійності

Для побудови поточного індексу надійності до отриманого набору коефіцієнтів застосовується процедура нормування й зважування.

Використається евристичний тип нормування, що полягає в тім, що коефіцієнти кожного банку діляться на відповідні коефіцієнти якогось гіпотетичного банку, названого оптимально надійним.

Зараз оптимально надійним банком уважається банк із наступними коефіцієнтами: К1 = 1, К2 = 1, К3 = 3, К4 = 1, К5 = 1, К6 = 3. Це означає, що такий банк:

Øвкладає в працюючі активи засобу в розмірі власного капіталу;

Øмістить засобів у ліквідній формі в об'ємі, рівному зобов'язанням до запитання;

Øмає в три рази більше зобов'язань, ніж працюючих активів;

Øмістить засоби у ліквідній формі й у вигляді капітальних вкладень в об'ємі, рівному сумарним зобов'язанням;

Øмає капітальних активів на суму, рівну розміру власного капіталу;

Øмає капітал у три рази більший, ніж статутний фонд.

Кожний з розрахованих коефіцієнтів аналізованого банку потрібно розділити на відповідний коефіцієнт нормування в оптимально надійного банку, тобто К1 на 1, К2 на 1, К3 на 3, К4 на 1, К5 на 1, К6 на 3.

Для завершення процедури коефіцієнти повинні бути зважені й просумовані.

Підсумкова формула для обчислення поточного індексу надійності виглядає таким чином:

N=45*Ф(k1) + 20*Ф(k2) + 10*Ф(k3/3) + 15*Ф(k4) + 5*Ф(k) + 5*Ф(k6/3),

де

Ф(X) = A*F(X; 0,5; 0,2) + (1-A)*LN (1 + X/20)*20,5

Система відтинань

Поточний індекс надійності формується тільки для банків, що пройшли через систему відтинань.

Для участі в рейтингу банк повинен:

1) Мати Власний капітал на суму не менше 10 млн. грн і Зобов'язань до запитання на суму не менше 10 млн. грн.

2) Вводиться відтинань за віком. Зараз у рейтингу беруть участь банки, що працюють не менш двох років.

3) Проходити крізь "фільтр Кромонова". Фільтр Кромонова пропускає для участі в рейтингу тільки банки, для яких відношення Власного капіталу до його позитивної частини більше, ніж якесь задане число.

У даному рейтингу застосовувався фільтр розміром 0,3.

4) Мати співвідношення Власного капіталу до Сумарних зобов'язань не більше 1.

Остаточне ранжування банків у рейтинговому списку робиться в порядку спадання значень індексів банків.

До переваг даної методики можна віднести наступні:

·                      відкритість методики;

·                      постійне її вдосконалювання;

·                      вірогідність і простота;

·                      логічна стрункість і фундаментальність.

Разом з тим ця методика досить часто критикується за об'єктивно властиві їй недоліки, до числа яких можна віднести наступні:

·                      достатня спірність нормування коефіцієнтів;

·                      незважаючи на декларовану відкритість, кромонівську методику не можна назвати повністю відкритою. Закритими частинами як і раніше є розрахунки коефіцієнтів зважування показників, що розраховуються, крім того, укладачі рейтингу можуть коректувати місце того або іншого банку по одержуваній ними неформальній інформації.

1.2 Практична частина, узагальнення результатів

Модель:

Загальний коефіцієнт надійності N зростає при зростанні кожного з коефіцієнтів.

N=45*Ф(k1) + 20*Ф(k2) + 10*Ф(k3/3) + 15*Ф(k4) + 5*Ф(k) + 5*Ф(k6/3)max

Ф(X) = A*F(X; 0,5; 0,2) + (1-A)*LN (1 + X/20)*20,5

Нагадаємо, що К – власний капітал банку, СФ – статутний фонд, СЗ – сумарні зобов’язання, ЗВ – зобов’язання на вимогу, АП – працюючі активи, ЛА – ліквідні активи, ЗК – захист капіталу.

Наведемо дані, по яким буде здійснюватись аналіз.

Нарешті, побудова рейтингу:

Оглянувши результати рейтингу, викликає здивування те, що такі потужні банки, як Аваль, Райффайзенбанк, Сітібанк знаходяться навіть не у першій десятці. Тут варто зазначити, суттєвим недоліком методики Кромонова є те, що вона не враховує важливі показники, пов’язані з рентабельністю та прибутковістю банків.

Список використаної літератури

Статті:

1.                 Версаль Н.І. Проблеми відкриття філій іноземних банків//Фінанси України. -2004-№5-стор.131-138.

2.                 Батковський В.А. Рейтингова оцінка діяльності банків //Фінанси України. -2004-№5-стор.145-150.

3.                 Шелудько Н.М.Іноземний капітал у банківському секторі України: тенденції, проблеми, перспективи//Фінанси України.-2004-№12 -стор.100-107.

4.                 Міщенко В., Набок Р. Роль іноземного капіталу в банківському секторі країни//Вісник НБУ.-2005-№11 -стор.38-44.

5.                 Гладких Д. Проблеми та перспективи залучення іноземних інвестицій у банківську сферу України. //Вісник НБУ.-2005-№10 -стор.13-15.

6.                 Бюлетень НБУ. – 2006.-№3.С.141-142

7.                 Пересецкий А.А., Карминский А.М. Моделирование рейтингов российских банков //Экономика и математические методы – 2004, том 40, №4,с.10-25.

8.                 Шафран В., Духненко В. Частный вкладчик становится ключевой фигурой//Експерт.-2006-№16

9.                 Шумило І. Лікувати причини, а не симптоми//Дзеркало тижня.-2006-№16.С.10-11