Моделювання ефективності комплексної системи захисту автоматизованих інформаційних ресурсів комерційного банку

Моделювання ефективності комплексної системи захисту автоматизованих інформаційних ресурсів комерційного банку

 Розпізнання картки чи її персоналізація виконуються за допомогою PIN-коду (персонального ідентифікаційного коду). PIN-код відповідно до стандартів ISO вміщує від 4 до 6 символів, іноді до 12 символів. Цей код призначається клієнту під час придбання ним картки і служить засобом безпеки і захисту інформації від несанкціонованого доступу в тих випадках, якщо картка загублена чи викрадена у клієнта. Тобто, перш ніж дати згоду на обслуговування, система спочатку розпізнає PIN-код клієнта і проводить ідентифікацію клієнта. Процес ідентифікації клієнта з використанням PIN-коду називається авторизацією платежу. При авторизації платежу виконується не лише ідентифікація клієнта, а й перевірка наявності відповідної суми на рахунку клієнта в банку та перевірка по стоп-файлу. Стоп-файл — це файл, до якого заноситься інформація про втрачені чи викрадені картки, згідно із заявами їхніх власників.

 Існує два способи перевірки PIN-коду: алгоритмічний та неалгоритмічний. Суть алгоритмічного способу перевірки полягає в тому, що введений з клавіатури код обробляється з допомогою секретного ключа по певному алгоритму і звіряється з PIN-кодом, який зберігається на картці. Перевага цього способу полягає у відсутності PIN-коду в базі даних системи, що виключає розкриття його персоналом банку.

 Неалгоритмічний спосіб перевірки полягає в тому, що введений з клавіатури PIN-код порівнюється з його копією, яка зберігається в базі даних. Такий спосіб звичайно менш захищений, ніж алгоритмічний, особливо це стосується карток з магнітною смужкою. Не виключене розкриття PIN-коду не лише в середині банку, а і зовні, якщо картка буде загублена чи викрадена, адже сучасні технічні можливості дають змогу досить легко виконати несанкціоноване читання інформації з магнітної смужки.

 Картки з магнітною смугою — це пластикові картки, на зворотній стороні яких є магнітна смуга, де може вміщуватися близько 100 байт інформації, яка може бути прочитана спеціальним пристроєм. Інформація на магнітній смузі збігається з даними на титулі: ім’ям, номером рахунку власника картки, датою закінчення дії картки. Картки цього типу використовуються як кредитні (типу VISA, Master Card, EuroCard, American Express), як банківські дебетові картки, картки для банкоматів.

 Незважаючи на масове розповсюдження цього типу карток, вузьким місцем у їх використанні як платіжного засобу є недостатній рівень захисту від підробок.

 Картки з кодування на чіпах поділяються на картки пам’яті та смарт-карти.

 Картки пам’яті — це картки з мікросхемою, яка вміщує лише запам’ятовуючий пристрій. Обсяг пам’яті для звичайних карток становить близько 256 байт, є картки з пам’яттю від 32 байт до

Кбайт. Рівень захисту в таких картках не дуже високий, тому вони використовуються в системах, в яких не ставляться високі вимоги щодо захисту. У деяких європейських країнах такі картки використовуються як телефонні.

 Смарт-карти зовні дуже схожі на картки пам’яті, але мікросхема цих карток містить мікропроцесор, який може виконувати операції обробки даних. Тому ці картки називають «смарт-картками» (smart — інтелектуальна чи розумна). Мікропроцесор — це, по суті, маленький комп’ютер, запрог-рамований на взаємодію з іншими комп’ютерними системами. Він може вміщувати інформацію про банк-емітент, що видав цю картку, термін дії картки, інформацію про клієнта та про суму коштів, яку може використовувати клієнт для розрахунків.

 Мікропроцесор може не тільки зберігати інформацію, а й шифрувати і захищати її. Він має систему захисту, яка при спробах проникнути в «чіп» здійснює його саморуйнування. Мікропроцесор може містити близько 65 Кбайт інформації.

 За функціональною ознакою картки поділяються на кредитні та дебетні картки, а також картки типу «електронний гаманець» і «електронні гроші».

 Схему взаємодії учасників платіжної системи з використанням пластикових карток наведено на рис.2.11.

 Є два режими взаємодії банку-емітента і процесингового центру off-line і on-line.

 Режим off-line є найбільш простим і недорогим для банку-емітента та процесингового центру. Банк дозволяє процесинговому центру ведення бази даних по картках, рахунках і лімітах клієнтів банку. У встановлені домовленістю сеанси зв’язку банк передає в процесинговий центр доручення на внесення змін в базу даних процесингового центру. В свою чергу з процесингового центру банк отримує звіти щодо операцій клієнтів банку, виконаних по картках. Відповідальність за авторизацію по лімітах клієнтів банку лежить на процесинговому центрі. Доступ до рахунку клієнт має тільки за допомогою картки, а час від моменту внесення коштів на рахунок клієнта до моменту їх надходження в базу.

 Рис.2.11. Схема взаємодії учасників карткового проекту

Дуги на рис. 2.21 позначають такі інформаційні процеси:

 1 — оформлення і видача картки клієнту;

 2 — надання картки для оформлення покупки чи оплати послуг;

 3-4 — запит на авторизацію;

 5-6 — результати авторизації;

 7 — передача товару та чека на нього власнику картки;

 8 — передача чеків на куплені товари;

 9 — зарахування коштів за куплені товари на рахунок торговельного закладу;

 10—13 — розрахунки банка-емітента з банком-еквайром за проведені трансакції;

 14 — надання виписки про проведені трансакції;

 15 — розрахунки власника картки з банком-емітентом.

При взаємодії банку з процесинговим центром в режимі on-line банк устатковується спеціальним обладнанням та програмним забезпеченням і підключається до мереж передачі даних або з’єднується з процесинговим центром виділеним каналом. Банк самостійно веде базу даних карток, рахунків та лімітів і виконує процес авторизації платежів. У цьому випадку банк має можливість керувати рахунками клієнтів і здійснювати їх дебетування в режимі реального часу. Крім того, банк оперативно може виконувати блокування карток і рахунків.

 Банк-еквайр може взаємодіяти з процесинговою компанією також у двох режимах: off-line і on-line.

 Смарт-картка — це пластикова картка з мікросхемою та мікропроцес-сором. На сьогодні використовуються п’ять основних типів мікросхем для пластикових карток.

 До цих мікросхем належать такі:

 1.Мікросхеми пам’яті, які підтримують операції запису та читання одиниць інформації. Ці мікросхеми можуть бути використані здебільшого в картках контролю доступу, картках-посвідченнях, медичних картках, електронних гаманцях та в картках, що використовуються в транспортних системах.

 2.Мікросхеми захищеної пам’яті, які на відміну від попередніх, мають лічильник одиниць інформації. Вони використовуються переважно в телефонних картках.

 3.Мікроконтролери — це мікросхеми з центральним процесором, які можуть самостійно проводити обчислення. Використовуються дуже широко в різних карткових проектах, зокрема в банківських системах.

 4.Криптоконтролери відрізняються від мікроконтролерів наявністю співпроцесора, який підтримує криптографічні функції. Найбільш захищені на сьогодні пристрої для збереження та обробки інформації.

 5.Безконтактні мікросхеми призначені для обміну інформацією з читаючим пристроєм без безпосереднього контакту. Безконтактні мікросхеми дають змогу не лише зчитування, а й запису інформації. Використовуються в транспортних системах та системах контролю доступу (зокрема автоматизованих прохідних та ін.). Безконтактна картка може бути багатофункціональною і використовуватись для кількох цілей, наприклад для контролю за доступом співробітників, для сплати за харчування в офісних автоматах та для фіксації в ній нарахованої заробітної плати.

 У разі використання карток з магнітною смужкою для авторизації платежу необхідно в режимі on-line або по телефону зв’язатися з банком чи процесинговим центром для отримання дозволу на виконання трансакції. Основна проблема, що постає при цьому, — це забезпечення надійного, захищеного і недорогого зв’язку, що не завжди є можливим.

 Перевагу тут мають смарт-картки, у яких для отримання дозволу на проведення платежу не потрібно зв’язуватись з банком-емітентом чи процесинговим центром. Дозвіл на платіж дає сама картка при її контакті з терміналом торговельного закладу. При цьому різко скорочуються витрати на забезпечення виконання платежів, оскільки в цьому разі засоби зв’язку не відіграють такої ролі, як у випадку з картками з магнітною смужкою. Схему розрахунків з використанням смарт-карток наведено на рис.2.12.

 Рис.2.12. Схема розрахунків з використанням смарт-картки (СК) типу «електронний гаманець»

Для захисту інформації при картковій системі розрахунків застосовується повний набір апаратних, програмних і організаційних засобів для забезпечення керування всіма складовими системи, у тому числі інтелектуальними картками, терміналами, інкасацією трансакцій, клірингом, а також інтерфейсом та інтеграцією з банківськими системами.

 Для технічного керування роботою системи використовуються два системних списки: так звані «зелений листок» та «стоп-листок».

 «Зелений листок» містить список банків-емітентів учасників системи. Він є у всіх банках і терміналах. Коригує цей список і поширює його в системі ГПЦ.

 «Стоп-листки» містять картки, які заборонені для обробки в системі.

 Картки включаються в «стоп-листки» у разі втрати або крадіжок на підставі заяв клієнтів (письмових або телефоном). Іноді (у разі підозри щодо підробки) самі банки чи процесингові центри вдаються до таких дій.

 «Стоп-листки» бувають двох видів: «стоп-листок» операцій, які виконуються в режимі прямого («он-лайн») доступу, та «стоп-листок» операцій непрямого («оф-лайн») доступу. Перший потрібен, щоб система емітента перевіряла картки під час їх завантаження та платежів із банківських рахунків. Він, по суті, захищає поточні рахунки клієнтів. Картки практично ніколи не вилучаються з цього списку (окрім випадків коли власник знаходить втрачену картку).

 «Стоп-листок» непрямого доступу використовується при платіжних операціях у терміналах і захищає залишки на ЕГ та ЕЧ.

 Захист даних у системі базується на використанні криптографічних методів при їх обробці, зберіганні та передаванні і передбачає розмежування доступу до інформації службових осіб.

 Криптографічні методи захисту інформації гарантують незмінність її змісту та обмеження доступу до неї.

 При захисті даних використовується також ключова система, яка передбачає наявність і використання системних і банківських ключів. Банки-учасники генерують свої ключі, самостійно застосовуючи модулі безпеки, які встановлюються під час запуску АКС.

 У картках записують відразу кілька версій ключів (системних та банківських). Картка і система можуть переходити на іншу (старшу) версію ключів у плановому або позаплановому порядку.

 Згідно « Положення про захист інформації в Національній системі масових карткових електронних платежів» [ ] в внутрішній картковій платіжній системи АКБ «Промінвестбанк» ВСКП застосовані основні принципи побудови захисту інформації :

 1. Система захисту ВСКП «ПРОМІНВЕСТ» складається з комплексу апаратно-програмних засобів криптографічного захисту та ключової системи до них, технологічних і організаційних заходів щодо захисту інформації в ВСКП «ПРОМІНВЕСТ».

 2. Питання захисту інформації в ВСКП «ПРОМІНВЕСТ» розглядаються на всіх етапах розроблення, впровадження та експлуатації програмно-техніч-ного забезпечення ВСКП «ПРОМІНВЕСТ» і включають чіткий розподіл відпо-відальності на кожному етапі підготовки, оброблення та виконання електрон-них банківських документів на всіх рівнях.

 4. Частина інформації, що використовується та обробляється в ВСКП «ПРОМІНВЕСТ», відповідно до статті 61 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є "банківською таємницею".

 5. Основною метою криптографічного захисту інформації в ВСКП «ПРОМІНВЕСТ» є забезпечення конфіденційності та цілісності (захисту від несанкціонованої модифікації) електронної інформації, а також суворої автентифікації всіх учасників платіжних операцій, підготовки та оброблення електронних документів.

 6. Для забезпечення захисту інформації від модифікації система захисту ВСКП «ПРОМІНВЕСТ» включає механізми формування/перевірки МАС на базі симетричного алгоритму DES із застосуванням режиму використання унікального сесійного ключа для кожного повідомлення.

 7. Для забезпечення конфіденційності інформації, що циркулює в ВСКП «ПРОМІНВЕСТ», усі інформаційні пакети (телеграми), що містять конфідент-ційну інформацію, шифруються за допомогою симетричного алгоритму TDES із застосуванням того самого режиму використання сесійного ключа.

 8. Для шифрування та обчислення МАС використовується програмно-апаратний модуль безпеки серверів ВСКП «ПРОМІНВЕСТ» та самі смарт-картки (як службові, так і платіжні).

 9. Використання стандартизованих криптографічних алгоритмів у системі захисту інформації ВСКП «ПРОМІНВЕСТ», реалізованих апаратно, гарантує задану криптостійкість. Ключі, які використовуються для захисту інформації ВСКП «ПРОМІНВЕСТ», зберігаються в картках та МБ ВСКП «ПРОМІН-ВЕСТ», із гарантією їх захищеності.

 10. За своїм функціональним призначенням та місцем використання всі ключі ВСКП «ПРОМІНВЕСТ» можна розбити на три різні типи: транспортні, системні та банківські ключі.

 Побудову транспортних та системних ключів виконує управління захисту інформації Промінвестбанку. Побудову банківських ключів виконують банки-учасники та/або БПЦ ВСКП «ПРОМІНВЕСТ» за допомогою спеціального програмного забезпечення БЦГКІ, яке надається управлінням захисту інформації Промінвестбанку.

 11. Для підвищення рівня захищеності ВСКП «ПРОМІНВЕСТ» відповідно до регламенту ВСКП «ПРОМІНВЕСТ» та/або за рішенням Платіжної організації ВСКП «ПРОМІНВЕСТ» здійснюється перехід на нові версії системних та банківських ключів. Періодичність зміни версії системних ключів - не рідше одного разу на рік.

 12. Транспортні ключі генеруються системним ЦГКІ окремо для кожного учасника ВСКП «ПРОМІНВЕСТ» та використовуються для безпечного транспортування апаратно-програмних засобів захисту інформації карткової системи (модулі безпеки, платіжні та службові картки) від одного до іншого учасника ВСКП «ПРОМІНВЕСТ» відповідно до технології ВСКП «ПРОМІНВЕСТ».

 13. Системні ключі є єдиними ключами для всієї емітентної ВСКП «ПРОМІНВЕСТ».

 14. Банківські ключі генеруються окремо кожною філією-учасником та/або БПЦ ВСКП «ПРОМІНВЕСТ» та використовуються лише в межах цього учасника. Одразу після генерації офіцер безпеки АКС відповідно до Керівництва користувача програмно-апаратного комплексу банківського центру генерації ключової інформації (версія 2.01) повинен створити архіви криптопакетів банківських ключів та передати їх із забезпеченням захисту від компрометації для зберігання в управління захисту інформації Промінвестбанку.

 15. Криптографічний захист електронних документів членами/учасни-ками ВСКП «ПРОМІНВЕСТ», які обслуговують АКС, виконується за допо-могою таких засобів криптозахисту:

 а) для обміну інформацією з іншими членами та учасниками ВСКП «ПРОМІНВЕСТ» - системний МБ СА ВСКП «ПРОМІНВЕСТ»;

 б) для обміну інформацією всередині АКС (ПЦ) ВСКП «ПРОМІНВЕСТ»:

 - МБ серверів ВСКП «ПРОМІНВЕСТ»;

 - платіжна та/або службова смарт-картки ВСКП «ПРОМІНВЕСТ»;

 програмне забезпечення БЦГКІ, яке:

 - генерує систему банківських ключів;

 - персоналізує технологічні банківські МБ;

 - розсилає в захищеному вигляді банківські ключі в БЦГКІ та на технологічні банківські МБ;

 в) для обміну інформацією між АКС та САБ філії-учасника:

 - засоби електронного цифрового підпису, які надаються управлінням захисту інформації Промінвестбанку для захисту інформації і використовуються в системі електронних платежів та інших інформаційних задачах Промінвестбанку.

2.7 Структура та захист інформаційних потоків в телекомунікаційній системі віддаленого управління рахунками клієнтів «Клієнт-Банк», «Інтернет- Банкінг»

Електронна система передавання документів «Клієнт — банк» призначена для того, аби віддалені клієнти банку — користувачі цієї системи мали змогу отримувати банківські послуги через канали зв’язку.

 Такі системи називають ще системами електронних платежів «Клієнт/Офіс — Банк» — СЕПКОБ. Така система не підмінює, а лише доповнює традиційну систему платежів електронною безпаперовою технологією обміну платіжними документами та інформацією між клієнтом і банком. За допомогою зазначеної системи клієнт банку заповнює платіжний документ на комп’ютері у своєму офісі, а програмне забезпечення системи надсилає його до банку, де цей документ далі обробляють відповідні елементи системи. Отже, СЕПКОБ — це система передавання даних, яка замінює такі традиційні засоби зв’язку, як пошта, телеграф, телекс, даючи клієнтові змогу скористатися потрібною послугою, не відвідуючи операційного залу банку. При цьому зв’язок здійснюється, як правило, по існуючих некомутованих телефонних каналах.

 Робота в СЕПКОБ надає клієнтові чимало переваг порівняно з традиційною технологією платежів.

 По-перше, кожний клієнт може зі свого офісу за допомогою комп’ютера керувати власним розрахунковим рахунком. Більш того, якщо він має портативний комп’ютер, то може скористатися такою послугою не лише з офісу.

 По-друге, обслуговування клієнтів здійснюється цілодобово.

 По-третє, скорочуються операційні витрати порівняно з телеграфним або телексним зв’язком, дешевшими стають підготовка й оформлення платіжних документів.

 І нарешті, по-четверте, існує можливість безпосередньої взаємодії СЕПКОБ з АІС клієнта і організації безпаперової обробки даних при розв’язуванні її задач.

 За спостереженнями спеціалістів, активне підприємство звертається в банк до 15 раз за операційний день, на що витрачається до трьох годин робочого часу. Система «Клієнт — банк» дозволяє зекономити і час і гроші.

 Доцільність використання системи для клієнта пов’язана також з проблемою визначення часу виникнення податкових зобов’язань при оплаті або отриманні коштів.

 Підвищується також загальний рівень культури роботи клієнта, оскільки йому немає тепер потреби возити платіжні доручення до операційного залу банку. Усі операції виконуються на робочому місці в офісі клієнта.

 Клієнт отримує збільшення швидкості проводок грошей і отримання виписок по рахунках. Більше того, виникає можливість однієї людини працювати з декількома рахунками (субрахунками), які можуть знаходитися в різних кінцях країни.

 До інших переваг можна віднести зменшення кількості помилок під час вводу й підготовки фінансових документів і захист від типових банківських ризиків (помилкові направлення платежів, загублення документів, їх фальсифікація та спотворення тощо).

 Клієнт, працюючи в системі, може не лише відправляти платежі, а й користуватися іншими банківськими послугами (діставати інформацію про операції на своєму рахунку, про зміни його поточного стану протягом доби, курси валют тощо).

 У найзагальнішому вигляді система складається з двох головних структурних елементів. Перший елемент — автоматизоване робоче місце «клієнта» — АРМ_К — розташоване безпосередньо в клієнтів, які по каналах зв’язку обмінюються інформацією з банком. Другий елемент — АРМ «БАНК» — АРМ_Б — міститься в банку, що обслуговує клієнтів, котрі мають АРМ_К.

 АРМ_К працює в режимі реального часу і, як правило, ввімкнене в ЛОМ клієнта. Інтегруючись (на рівні обміну файлів платіжних та інших документів) із прикладними задачами автоматизованої інформаційної системи клієнта, АРМ_К може розглядатися і як її елемент.

 АРМ «БАНК» призначений для обробки пакетів платіжних документів, запитів та інших повідомлень клієнтів, які є учасниками СЕПКОБ. Він інформаційно взаємодіє (на рівні обміну даними) з ПТК ОДБ банку.

 СЕПКОБ працює в режимі електронної пошти, і в разі великого числа клієнтів з АРМ_К (понад 10) до її складу включають додатковий структурний елемент «концентратор повідомлень» клієнтів (КПК). Він, розвантажуючи АРМ_Б, забезпечує ідентифікацію, приймання, передавання й перевірку повідомлень від клієнтів, концентрацію та передавання таких повідомлень. На КПК формуються пакети документів як для передавання й обробки на АРМ_Б, так і для АРМ_К.

 Основне технічне забезпечення АРМ_К і АРМ_Б таке: комп’ютер, модеми і засоби ідентифікації користувача. Технічне забезпечення КПК додатково містить файл-сервер і поштовий сервер. Зв’язок КПК з АРМ_Б відбувається, як правило, по виділених лініях, а з АРМ_К — комутованих.

 В АРМ_К крім основних є сервісні операції, що призначені для зміни пароля, видачі довідок і т. ін. Технологія обробки платежів за допомогою СЕПКОБ передбачає поетапне виконання відповідних процесів.

 Етап підготовки оператором пакета ПД на АРМ_К і проставляння «електронного підпису» другої та першої осіб. Ця операція може здійснюватися або на комп’ютері оператора, якщо АРМ_К базується на окремому автономному ПК, або на відповідних РС, якщо АРМ_К працює в ЛОМ.

 Наступний етап технології полягає в автоматичному проставленні коду ідентифікації самого клієнта (код АРМ_К), формуванні пакета ПД, який далі відправляється по каналах зв’язку до банку або до концентратора повідомлень.

 Подальші дії виконуються в банку на АРМ_Б: розшифрову-

ється отриманий пакет ПД, автоматично перевіряється код ідентифікації АРМ_К і передається ПД до ОДБ тому операціоністу, який веде рахунок відповідного клієнта.

 Нарешті за допомогою АРМ_Б перевіряються в ПД підписи директора й головного бухгалтера, проставляється код операціоніста про прийняття документа в обробку. Заключні дії такі: перевіряється правильність коду операціоніста банку, проставляється код головного його технолога і виконується квитування (підтвердження оплати або відмова від неї) ПД з подальшим передаванням цієї інформації по всіх етапах аж до клієнта (АРМ_К).

 У банку обробка ПД супроводжується відповідними бухгалтерськими проведеннями. При потребі здійснюються міжбанківські платежі з використанням СЕП НБУ.

 Інформація в СЕПКОБ з метою її захисту передається лише в зашифрованому вигляді. Дані, які обробляються й передаються, захищені завдяки шифруванню та використанню системи паролів. Найчастіше пароль вибирає та встановлює сам клієнт, змінюючи його з часом. Пароль містить здебільшого від 1 до 10 символів (разом зі знаками псевдографіки). Якщо пароль загубиться, то його не можуть відновити навіть розробники системи та обслуговуючий персонал, тобто це загрожує блокуванням доступу до всієї нагромадженої інформації.

 Для ідентифікації користувача застосовують системи запиту й перевірки введеного з клавіатури паролю, системи контролю «парольних», або «ключових», дискет, магнітних та інтелектуальних пластмасових карток.

 Захист інформації забезпечує й система накладання на ПД «електронного підпису» особами, які мають право розпоряджатися грошовими коштами. Це означає, що машинне зображення ПД доповнюється спеціальним набором символів, залежним як від особистого коду особи, котра має право на підпис, так і від змісту самого документа. Не підписані документи не можуть бути передані до банку, а із внесенням будь-яких змін до підписаного документа змінюється принаймні один електронний підпис на документі, що негайно виявляється системою.

 Система керування банківським рахунком через Інтернет ELPay (версія 2.0) - ЗАТ "Сайфер" являє собою якісно нове рішення в класі продуктів " Клієнт-Банк", націлених на надання послуг Банку выддаленому Клієнтові за допомогою мережі Інтернет. Клієнт Банку, використовуючи стандартний веб-браузер і традиційні способи виходу в Інтернет, одержує захищений доступ до свого рахунку в банку й можливість керування фінансами з будь-якої точки світу. Дана технологія має розповсюджену назву «Internet Banking» і дозволяє одержати нові принципові якості:

 - доступ Клієнта до свого рахунку за допомогою Інтернет з будь-якої крапки миру без використання спеціального програмного забезпечення;

 - оперативність відстеження стану свого рахунку й проведення операцій за рахунок онлайновой технології;

 - одержання інформації про стан рахунку й платіжних документів на мобільний телефон у вигляді SMS-Повідомлення або у вигляді листа по електронній пошті;

 - відсутність необхідності яких-небудь операцій по установці, настрою-ванню й модифікації програмного забезпечення в офісі в Клієнта.

 Структурна схема системи ELPay зображена на рис.2.23. Система скла-дається з наступних елементів:

 - сервісів, надаваних клієнтові: "Клієнт ELPay" і "Модуль SMS/ E-mail";

 - сервера додатків, розташованого в банку, що обробляє дані запитів клієнта й забезпечує взаємодію із Системою Автоматизації Банку (САБ);

 - сервера баз даних, який утримує дані про стан рахунків і платежів клієнтів, нормативно-довідкову й іншу інформацію.

 - АРМ Адміністратора, АРМ "Валюта" і API ELPay, розташованих на стороні банку й забезпечуючих оперативне керування системою й взаємодію інтерфейсного модуля з базою даних ELPay;

 - Карт-інтерфейсу, що забезпечує взаємодію із процесінговим центром у режимі on-line для платежів з карткового рахунку й актуалізації балансу платіж-ної картки, а також є файловим шлюзом для одержання виписок і документів виписок по карткових рахунках.

 Рис. 2.13. – Структурна схема інформаційних потоків в платіжно-інформаційній системі «Internet Banking»

Клієнт ELPay – це сервіс, розрахований на мобільного користувача, що з будь-якої точки підключення до Інтернет може управляти своїм рахунком. Для роботи сервісу використовується постійне з'єднання з Банком під час сеансу роботи. Спрощено технологію роботи даного сервісу можна описати в такий спосіб. Клієнт системи одержує доступ до свого рахунку за допомогою веб-браузера з будь-якого комп'ютера, що має доступ у мережу Internet. При цьому з веб-сервера на робочу станцію клієнта автоматично завантажується програмне забезпечення у вигляді апплета, реалізуючи технологію "тонкого клієнта". Апплет, завантажений з веб-сервера, забезпечує безпосередню (минаючи веб-сервер) взаємодію клієнта із серверами додатків і баз даних, що розтало-вуються в банку.

 У системі ELPay використовуються наступні методи захисту:

 цифровий підпис платіжного доручення (один або два підписи);

 шифрування даних на прикладному рівні, переданих на ділянці "клієнт-сервер додатків";

 аутентифікація при підключенні клієнта до сервера додатків;

 контроль цілісності й аутентифікації завантаженого клієнтові прог-рамного забезпечення.

 У системі використовуються сертифіковані кошти криптографічного захисту інформації "Шифр", зареєстровані 24.09.2007 р. у реєстрі Укрсепро №UA.1.112.0129807-07, що реалізують:

 шифрування на основі алгоритму криптографічного перетворення за ДСТУ 28147-89;

 процедури вироблення й перевірки електронного цифрового підпису на базі асиметричного криптографічного алгоритму ДЕРЖСТАНДАРТ 34.310-95;

 процедури хеширування інформації з ДЕРЖСТАНДАРТ 34.311-95;

 процедури генерації й керування ключами відповідно до затвердженого технічним завданням (UA/23154898/ 00001-01 90 01-ЛУ).

 При установці серверів ELPay у банку й підключенні сервера додатків до Інтернет найбільш важливим є визначення політикиі безпеки. Реалізація політи-ки безпеки дозволить уникнути можливих атак з Інтернет, що мають метою одержати доступ до конфіденційних даних або вивести з ладу інформаційні ресурси банку. При цьому особлива небезпека укладається в можливій атаці на інформаційні сервера автоматизованої банківської системи.

 Політика безпеки визначається для всіх мережних ресурсів банку, для яких можливе зіткнення з Інтернет. До їхнього числа ставляться (рис.2.24):

 1. Сегмент мережі із Системою Автоматизації Банку (САБ). Даний об'єкт політики безпеки є найбільш важливим, що не допускає ніяких вхідних мереж-них з'єднань, ініціалізованих поза сегментом САБ.

 2. Сервери ELPay (сервер додатків і сервер баз даних). Інформація, утримувана на цих серверах також вимагає відповідних технічних і організаційних заходів безпеки. Тут також неприпустимі ніякі вхідні з'єднання, крім передба-чених регламентом роботи сервера додатків.

 3. WEB-Сервер. Даний елемент містить завантажуєме клієнтові програмне забезпечення (ПО), що, у свою чергу критично до модифікації. Захист ПО від модифікації здійснюється незалежними від веб-сервера засобами, тому вимоги до рівня безпеки веб-сервера обумовлюють лише надійністю роботи самого сервера.

Рис. 2.14. Схема основних захищаємих елементів системи «Internet Banking»

Мережні сегменти в банку, відображені на рис.2.14, фізично розділяються з допомогою межмережевого екрана (Firewall) або розподільного маршрути за-тора. База правил доступу для кожного елемента системи створюється окремо.

 Таким чином, створюються наступні мережні зони:

 Найбільш захищений сегмент САБ, що включає сервер САБ, АРМ Адміністратора й Интерфейсный модуль із САБ;

 Сегмент ELPay, що включає Сервер Додатків і Сервер Баз Даних;

 Вільно доступний веб-сервер.

 На точці входу в систему з Internet перебуває межсетевой екран (firewall), що реалізує базу правил політики безпеки для кожного сегмента окремо.

 Для електронного цифрового підпису (ЕЦП) платіжних документів використовуються спеціальні асиметричні криптографічні алгоритми, засновані на використанні ключової пари: секретного й відкритого ключів. Секретний ключ використовується для підпису документа, а відповідний йому відкритий ключ - для перевірки підпису в банку.

 Секретний ключ перебуває тільки в клієнта й він повністю відповідає за його схоронність.

 У процесі заповнення анкети клієнта банку, після визначення посадових осіб, маючих права 1-й або 2-й підписів, система провадить генерацію ключової пари, при цьому відкритий ключ передається в банк у вигляді спеціально сформованого запиту.

 Даний запит містить всю уведену клієнтом інформацію й відкриті ключі, з допомогою яких будуть перевірятися цифрові підписи під платіжними доку-ментами.

 Одержання відгуку на даний запит провадиться в реальному часі й свід-чить про успішний обробці запиту й завершенні процесу реєстрації.

 Секретні ключі клієнта в банк не передаються й містяться на індивіду-альний носій разом з відповідними їм відкритими ключами. За схоронність секретногоключа несе відповідальність тільки його власник.

2.8 Структура та захист інформаційних потоків в системах «електронної пошти» (міжбанківська пошта НБУ, внутрішньобанківська пошта Проінвестбанку, глобальна Інтернет-пошта)

Електронна пошта — ЕП — складається загалом із вузлів — комп’ютерів, які мають змогу встановлювати один з одним з’єднання для передавання електронних листів (повідомлень) своїх абонентів. Вузли поділяються на абонентські пункти АП 1-го типу (АП-1) та абонентські пункти 2-го типу (АП-2) (поштамти).

 Кожний АП-1 передає в інші вузли лише ті повідомлення, які були підготовлені його абонентами, і приймає від решти АП лише адресовані його абонентам повідомлення. На відміну від АП-1, АП-2 передає на інший поштамт або на АП-1 будь-які повідомлення.

 Усяке повідомлення ЕП має бути адресованим, тобто мати свою електронну поштову адресу. Із погляду логіки для того, щоб адреса була інформативною, необхідно, аби вона включала в себе ідентифікатор абонента (кінцевого користувача — КК) і поштові координати, які визначають місцезнаходження КК. Правила адресації в різних системах ЕП відрізняються одне від одного, але ці логічні елементи присутні завжди.

 Електронна пошта НБУ являє собою програмно-технічну та адміністративно-технологічну мережу, яка забезпечує обмін даними в банківській системі України. Вона призначена для надійного та якісного приймання і передавання електронних повідомлень. Джерелами та одержувачами останніх можуть бути як різні програмні продукти (зокрема й прикладні програми), так і фізичні особи. Вони є кінцевими користувачами системи. Систему ЕП НБУ створюють поштові вузли. Розрізняють Центральний, регіональні та абонентські вузли — АВ.

 Центральний і регіональні вузли є абонентськими пунктами 2-го типу, а решта вузлів — АП 1-го типу. До них належать вузли, що розміщені в комерційних банках України, а також в урядових і державних установах, які взаємодіють з банківською системою. Організаційно вузли ЕП, за винятком АВ, є структурними підрозділами системи НБУ, котрі у своїй діяльності керуються чинним законодавством України, ухвалами НБУ, відповідними положеннями про ці підрозділи та положеннями про ЕП НБУ.

 Центральний вузол — ЦВ — це підрозділ Центрального управління НБУ, а регіональні вузли — РВ — підрозділи відповідних територіальних управлінь НБУ.

 Абонентський вузол може входити до складу будь-якої установи (КБ і т. ін.), що виконує всі умови, які ставляться в разі підімкнення абонентів до ЕП, і бере участь у роботі системи. Вузли можуть бути зв’язані між собою за допомогою виділених чи комутованих телефонних і телеграфних каналів зв’язку або через радіоканал і супутникові системи передавання даних.

 Система ЕП НБУ дає змогу інтегрувати локальні обчислювальні мережі — ЛОМ, які існують в її вузлах. Використовуючи ЕП, кожний користувач робочої станції — РС — ЛОМ її вузла може відправити повідомлення у вигляді текстового файла, підготовленого з використанням довільного текстового редактора; графічного файла, що містить графічні конструкції будь-якого вигляду; файла бази даних типу .DBF; файла табличного процесора. Інший абонент, який перебуває в іншому регіоні і є користувачем ЛОМ свого вузла, може приймати ці повідомлення на свою РС.

 Переваги ЕП НБУ такі: висока швидкість доставляння повідомлень та можливість автоматизувати в установі процес обробки документації, починаючи з її отримання.

 Система ЕП НБУ реалізована як ІР-мережа транспорту криптографованих файлів (алгоритм RSA – системи закритих та відкритих ключів), не є системою діалогової взаємодії і має такі особливості:

 формування й приймання поштових повідомлень — процеси, що розділені в часі і виконуються незалежно від процесів встановлення з’єднань між вузлами та передаванням даних;

 система ЕП використовує архітектуру, коли повідомлення запам’ятовується на одному вузлі, а далі передається за маршрутом до іншого вузла доти, доки воно не буде доставлене адресатові. Така архітектура забезпечує передавання даних навіть у разі можливих відказів засобів зв’язку;

 ЕП НБУ дає змогу передавати повідомлення одночасно багатьом користувачам завдяки введенню спеціального механізму «група вузлів» і вказуванню кількох адресатів при формуванні «поштового конверта». Таким чином передаються повідомлення, що стосуються багатьох або всіх абонентів, наприклад, загальні дані типу коригувань списку учасників, адрес вузлів ЕП тощо;

 система ЕП НБУ допомагає організовувати взаємодію між програмними комплексами автоматизації банківської діяльності, які містяться в різних вузлах. При цьому забезпечується весь сервіс щодо зберігання, документування й надійності доставляння кореспонденції;

 В ЕП ведеться довідник вузлів ЕП, який міститься в кожному вузлі системи у вигляді файла з іменем «SPRUSNBU.DBF». Цей довідник фактично описує адресний простір вузлів ЕП. Він ведеться в ЦВ, служби якого забезпечують актуалізацію довідника й готують коректури для розсилання по всіх інших вузлах ЕП НБУ. Кожний вузол має належне лише йому поштове ім’я.

 Для АВ, які містяться в банківських установах, ім’я вузла складається з чотирьох знаків, де перший знак є постійним (латинська буква «U»), другий — латинська буква, яка визначає регіон (область) України (наприклад, «А» — Вінницька область, «В» — Волинська і т. д.), третій знак задає код типу або множини банківських установ, а четвертий — номер вузла в даному типі чи множині банківських установ.

 Система має суто ієрархічну трирівневу структуру. На 1-му рівні перебуває ЦВ, на 2-му містяться регіональні вузли, а на 3-му — абонентські вузли. Кожний АВ входить лише до одного регіонального, а регіональні вузли входять до ЦВ. Завдяки тому, що РЕВ — це, як правило, обласні вузли (крім Київського), забезпечується охоплення всієї території країни.

 На множині вузлів пошти для забезпечення передавання повідомлень визначається набір маршрутів, де описуються шляхи доступу від одного вузла до іншого. Ці маршрути використовуються при транспортуванні поштових повідомлень. З огляду на ієрархічну структуру ЕП доставляння поштового повідомлення — ПОП — між двома РЕВ можливе лише через ЦВ. Ясна річ, що і ПОП АВ одного РЕВ до АВ іншого РЕВ іде транзитом через ЦВ. Можливі маршрути в ЕП можна записати у вигляді:

 АВ(а) ® РЕВ ® АВ(б), АВ(а) ® РЕВ(а) ® ЦВ ® РЕВ(б) ® АВ(б).

 Поштові повідомлення, або «поштові конверти», є тими одиницями інформації, які передаються між вузлами системи ЕП. Отже, передавання інформації відбувається не безперервним потоком, а певними порціями (пакетами, файлами), які називають конвертами.

 Важливою функцією в ЕП є забезпечення й підтвердження факту доставлення конверта. Тому в ЕП є функція генерації та обліку підтверджень доставлення поштових повідомлень. Такі підтвердження формуються лише в кінцевому вузлі-одержувачі. Підтвердження формується як файл-квитанція про доставлення ПОП у момент, коли воно потрапляє до вхідного каталогу у вузлі-адресаті. Квитанція формується автоматично програмами АК, якщо в заголовку ПОП, яке надійшло, установлено ознаку видачі підтвердження доставлення.

 Зрозуміло, що це дає змогу використовувати ЕП для розв’язування найрізноманітніших функціональних задач і операцій банківської та фінансової діяльності. Насамперед ЕП НБУ використовується для забезпечення можливості виконання міжбанківських розрахунків. Саме на базі ЕП НБУ створена й функціонує система електронних міжбанківських платежів (СЕП) банків України.

 Перспективою розвитку ЕП крім поліпшення якісних показників її роботи (скорочення строку доставляння повідомлень, зменшення кількості відказів, можливість підімкнення нових вузлів, збільшення обсягів передавання тощо) є також розробка часткових шлюзів передавання та приймання даних із інших мереж, зокрема й із мережі ІНТЕРНЕТ. Зрозуміло, що при цьому постає проблема додаткових облікових і контрольних функцій, оскільки ЕП НБУ є системою закритого типу й такою, що забезпечує виконання специфічних завдань і послуг. Аналогічні проблеми пов’язані зі створенням шлюзу ЕП НБУ на інші поштові системи.

 Основні засоби захисту банквської інформації в каналах електронної пошти НБУ є наступними:

 захист цілісності та конфіденційності за рахунок спеціального структурування та криптозахисту вихідного повідомлення (конверта);

 застосування системи антивірусного программного забезпечення на робочих станціях ЛОМ банку, а також на транзитно-транспортних ПЕОМ «електронної пошти НБУ»;

 застосування захисних шлюзів між мережею «електронної пошти НБУ» та глобальною мережею Інтернет і мережами комерційних банків;

 впровадження контрольної системи ідентифікації та аутентефікації користувачів мережі «електронної пошти»;

 застосування поіменної маршрутизації «поштових конвертів» за унікальною ІР-адресою;

 застосування автоматів зашифрування та розшифрування потоків «електронної пошти».

РОЗДІЛ 3

 ПОБУДОВА МОДЕЛІ СИСТЕМНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ МОДУЛІВ ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПОТОКІВ В АБС АКБ «ПРОМІНВЕСТБАНК» ТА ОЦІНКА РІВНЯ ВРАЗЛИВОСТІ БАНКІВСЬКОЇ ІНФОРМАЦІЇ

3.1Постановка алгоритму задачі формування та опис елементів матриці контролю комплексної системи захисту інформації (КСЗІ) інформаційних об’єктів комерційного банку

В дипломному дослідженні матриця контролю стану побудови та експлуатації комплексної системи захисту інформації в комерційному банку представлена у вигляді 7-рівневої структурної матриці (табл.3.1), на кожному рівні в якої є 5 визначальних сегментів (напрямів захисту інформації в банку).

 Основні структурні рівні сегментів КСЗІ банку (табл.3.1, рис.3.1):

 1. Перший рівень (100) матриці контролю КСЗІ банку - «Визначення банківської інформації та її носіїв, які підлягають захисту»

 2. Другий рівень (200) матриці контролю КСЗІ банку - «Виявлення джерел загроз інформації та каналів витоку, модифікації чи знищення банківської інформації»

 3. Третій рівень (300) матриці контролю КСЗІ банку - «Проведення дослідження технології функціонування АБС банку, оцінка уязвимості та ризиків»

 4. Четвертий рівень (400) матриці контролю КСЗІ банку - «Визначення вимог до елементів КСЗІ»

 5. П’ятий рівень (500) матриці контролю КСЗІ банку - «Здійснення вибору заходів та засобів захисту інформації»

Таблиця 3.1

 Матриця контролю комплексної системи захисту інформаційних об’єктів комерційного банку

                       <<< Структурні рівні сегментів КСЗІ банку

 010

  020

  030

  040

  050

Сегменти КСЗІ банку >>> Захист об&rsquo;&rsquo;єктів інформаційної діяльності банку (територіально-апаратна інфраструктура АБС) Захист обчислювальних мереж, баз даних і програм АБС Захист міжфілійних корпоративних мереж та каналів зв&rsquo;язку Захист від витоку ПЕВМІН Оперативне управління моніторами системи захисту інформації

Основні етапи побудови структурного рівня КСЗІ банку >>> Документальне забезпечення Структурно-кадрове забезпечення Алгоритмічна розробка заходів Вровадження программно-апаратних засобів Документальне забезпечення Структурно-кадрове забезпечення Алгоритмічна розробка заходів Вровадження программно-апаратних засобів Документальне забезпечення Структурно-кадрове забезпечення Алгоритмічна розробка заходів Вровадження программно-апаратних засобів Документальне забезпечення Структурно-кадрове забезпечення Алгоритмічна розробка заходів Вровадження программно-апаратних засобів Документальне забезпечення Структурно-кадрове забезпечення Алгоритмічна розробка заходів Вровадження программно-апаратних засобів

 011

  012

  013

  014

  021

  022

  023

  024

  031

  032

  033

  034

  041

  042

  043

  044

  051

  052

  053

  054

    100

 Визначення банківської інформації та її носіїв, які підлягають захисту  111

  112

  113

  114

  121

  122

  123

  124

  131

  132

  133

  134

  141

  142

  143

  144

  151

  152

  153

  154

    200

 Виявлення джерел загроз інформації та каналів витоку, модифікції чи знищення банківської інформації  211

  212

  213

  214

  221

  222

  223

  224

  231

  232

  233

  234

  241

  242

  243

  244

  251

  252

  253

  254

    300

  Проведення дослідження технології функціонування АБС банку, оцінка

уязвимості та ризиків

  311

  312

  313

  314

  321

  322

  323

  324

  331

  332

  333

  334

  341

  342

  343

  344

  351

  352

  353

  354

    400

 Визначення вимог до елементів КСЗІ  411

  412

  413

  414

  421

  422

  423

  424

  431

  432

  433

  434

  441

  442

  443

  444

  451

  452

  453

  454

    500

 Здійснення вибору заходів та засобів захисту інформації  511

  512

  513

  514

  521

  522

  523

  524

  531

  532

  533

  534

  541

  542

  543

  544

  551

  552

  553

  554

    600

 Впровадження та експлуатація вибраних засобів та технологій захисту інформації  611

  612

  613

  614

  621

  622

  623

  624

  631

  632

  633

  634

  641

  642

  643

  644

  651

  652

  653

  654

    700

 Контроль та управління сегментом захисту інформації  711

  712

  713

  714

  721

  722

  723

  724

  731

  732

  733

  734

  741

  742

  743

  744

  751

  752

  753

  754

Рис.3.1. Структурна схема сегментів КСЗІ банку (в нумерації матриці контролю)

 6. Шостий рівень (600) матриці контролю КСЗІ банку - «Впровадження та експлуатація вибраних засобів та технологій захисту інформації»

 7. Сьомий рівень (700) матриці контролю КСЗІ банку - «Контроль та управління сегментом захисту інформації»

 На кожному с структурних рівнів матриці розташована інформація по 5 характерним сегментам КСЗІ комерційного банку:

 а) сегмент 010 - «Захист об&rsquo;&rsquo;єктів інформаційної діяльності банку (територіально-апаратна інфраструктура АБС)»

 б) сегмент 020 - «Захист обчислювальних мереж, баз даних і програм АБС»

 в) сегмент 030 - «Захист міжфілійних корпоративних мереж та каналів зв&rsquo;язку»

 г) сегмент 040 - «Захист від витоку ПЕВМІН»

 д) сегмент 050 - «Оперативне управління моніторами системи захисту інформації»

 При побудові алгоритму задачі створення інтегрованого контролю за поточним станом створення та експлуатації КСЗІ комерційного банку в ячейках матриці, наведеної в табл.3.1, використані наступні комплексні показники:

 1. Посегментне змістовне значення параметрів в першій строці (100)

 матриці контролю КСЗІ банку - «Визначення банківської інформації та її носіїв, які підлягають захисту»

 а) сегмент100-010

 «Захист об&rsquo;&rsquo;єктів інформаційної діяльності банку (територіально-апаратна інфраструктура АБС)»

 1.1.1 Викладення у законодавчих, нормативних і методичних документах питань, що визначають перелік банківської інформації на об'єктах АБС, яка підлягають захисту й порядок визначення такої банківської інформації.

 1.1.2 Опис функцій органів, відповідальних за визначення банківської інформації, що підлягають захисту на об'єктах АБС

 1.1.3 Опис політики безпеки, що забезпечує своєчасне і якісне визначення переліку банківської інформації, яка підлягає захисту на об'єктах АБС.

 1.1.4 Опис набору засобів для забезпечення оперативності і якості визначення інформації, що підлягає захисту на об'єктах АБС.

 б) сегмент 100-020

 «Захист обчислювальних мереж, баз даних і програм АБС»

 1.2.1 Викладення у законодавчих, нормативних і методичних документах питань, що визначають перелік банківської інформації, яка використовується в процесах і програмах АБС, що підлягають захисту й порядок визначення такої банківської інформації.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8