Механізм забезпечення кредитування банками України та шляхи удосконалення на прикладі ЗАТ КБ "ПриватБанк"

Механізм забезпечення кредитування банками України та шляхи удосконалення на прикладі ЗАТ КБ "ПриватБанк"

* – щоб вибрати значення показника Зт для конкретного автомобіля, необхідно пробіг автомобіля за даними спідометру розділити на кількість років експлуатації ї з відповідного інтервалу вибрати середнє значення Зт.

** – в дужках наведені результати розрахунків незалежних експертів.

Отже, тут вважається, що мав місце лише природний знос. А додатковий знос завдяки неналежних умов зберігання, експлуатації, аварій вважається відсутнім, і тому додатково по вищепереліченим дефектам вартість автомобіля не зменшується (хоча по одному з автомобілів навіть проводився капітальний ремонт – ГАЗ- 3110, 2001 р. в.).

Експертна оцінка вартості брагоректифікаційної установки, яка на даний момент була повністю списаною, проводилася по ціні лому міді.

До переліку автомобілів, які надаються під заставу, мають бути додані їх свідоцтва про реєстрацію, результати оцінки незалежних експертів (автотоварознавчої експертизи на кожний з них), акт технічного огляду транспортних засобів, що належать заставодавцю, проведений ДАІ МВС України, а також документ, який засвідчує власника кожної транспортної одиниці, що надається під заставу.

Отже, загальна ринкова, вартість всього майна, наданого Позичальником під заставу ЗАТ КБ «ПриватБанк», оцінена на рівні 302 240 грн. Звідси і дозвіл Держкоммедбіопрому на отримання банківського кредиту Позичальником під заставу основних засобів в сумі 300 000 грн. в межах діючого законодавства.

ЗАТ КБ «ПриватБанк» прийняв це майно у заставу в сумі 220 000 грн., що складає 73 % від його загальної ринкової вартості. Прийняття майна у заставу за вартістю, нижчою за ринкову, необхідно дня того, щоб банк мав більшу вірогідність його реалізації завдяки продажу за ціною, величина якої знаходиться в проміжку між заставною та ринковою цінами; і щоб отриманої суми все одне вистачило для покриття як основної суми кредиту, так і процентів по ньому.

ЗАТ КБ «ПриватБанк» не проводив відчуження заставленого майна, тобто на протязі строку користування кредитом Позичальником воно знаходилось у останнього. Позичальник несе відповідальність за збереження цього майна до повного погашення своєї заборгованості. Оскільки із всього заставленого майна найбільший ризик втрати своєї вартості за період користування кредитом має автотранспорт, то Позичальник був зобов'язаний за вимогою банку за свій рахунок застрахувати його. Для цього він уклав з НАСК «Оранта» договір про добровільне страхування майна.

Згідно цьому договору «Оранта» приймає на страхування майно Позичальника (а саме автотранспорт, що наданий під заставу) в розмірі 100 % від його балансової вартості (101900 грн.) від загибелі або пошкодження внаслідок: таких страхових подій: ДТП (аварії). За це Позичальник повинен сплатити «Оранті» страховий платіж в розмірі 1019 грн., тобто за тарифною ставкою 1 % від страхової вартості майна.

Позичальник повинен дотримуватися правил зберігання майна, у певний строк повідомляти «Оранту» про свою реорганізацію та ліквідацію, про загибель та пошкодження майна. Страхова організація, в свою чергу, також несе зобов'язання перед страхувальником. Договір містить примітку, де перелічені випадки, внаслідок настання яких «Оранта» має право відмовити у виплаті страхового відшкодування. Зобов'язання страхової компанії перед Позичальником в разі настання страхового випадку зменшуються, якщо страхувальник не дотримується взятих на себе зобов’язань згідно договору. Якщо в зазначений в договорі строк на рахунок «Оранти» надійдуть страхові платежі в неповній сумі, то договір страхування анулюється, а 90 % суми, що надійшли як платежі, повертаються на рахунок Позичальника. Договір містить і такий пункт, де зазначено, що, якщо за викрадене майно підприємству виплачене страхове відшкодування, а потім це майно було повернене, то Позичальник на протязі двох місяців зобов'язаний повернути «Оранті» одержане відшкодування.

Договір містить також юридичні адреси та реквізити обох сторін.

Оскільки Позичальник на момент одержання кредиту має кредиторську заборгованість перед бюджетом в сумі 226,6 тис. грн., то, навіть враховуючи сталі надходження на розрахунковий рахунок, навряд чи йому вистачить їх на протязі строку користування кредитом, щоб покривати і бюджетну заборгованість (її покриття є першочерговим), і сам кредит. Звичайно, така ситуація не може влаштовувати банк. Щоб уникнути покриття кредиту з розрахункового рахунку Позичальника в разі наявності бюджетної заборгованості, треба застосувати або договір уступки вимоги (цесію), або доміцільований вексель.

В першому випадку "Первісний кредитор" (банк) передає "Новому кредитору" (як правило, ним є дебітор позичальника) права на обов'язки по кредитному договору, укладеному між ним та позичальником. "Новий кредитор" згідно договору цесії приймає на себе обов'язки по погашенню заборгованості Позичальника перед банком по основній суми кредиту і повинен перерахувати банку цю суму до закінчення строку дії кредитного договору. Банк же передає „Новому кредитору” документи, що засвідчують право вимоги до Позичальника.

ЗАТ КБ «ПриватБанк» в м. Кривий Ріг у випадку з Позичальником застосувала прості векселі, які були прийняті від ТОВ «Медсервіс» (воно виступає дебітором по відношенню до боржника позичальника – ДП «Медиком», продукцію якого реалізує. до цього слід додати, що ТОВ «Медсервіс» виступило також як поручитель погашення заборгованості Позичальником банку) до платежу і оплати цих векселів з рахунку доміцільованих векселів.

Щоб забезпечити своєчасне і повне повернення кредиту і відсотків по ньому від Позичальника, який на момент одержання кредиту все ще мав заборгованість перед бюджетом, банк змусив його знайти поручителя, який, виступаючи боржником по відношенню до Позичальника, зміг би забронювати кошти на рахунку № 911701 «Розрахунки банків по доміціліантним векселям» на суму виписаних векселів.

Так, ЗАТ КБ «ПриватБанк» уклав з ТОВ «Медсервіс» договір про виконання функцій доміціліата. Згідно цього договору банк зобов’язаний перерахувати кошти, раніше депоновані ТОВ «Медсервіс» – поручителем, з рахунку 911701 на рахунок векселедержателя для оплати векселів. Якщо векселі виписані Поручителем на користь банку, банк має право на дострокове списання коштів. Початок дії договору – момент перерахування коштів ТОВ «Медсервіс» на рахунок № 911701 на суму виписаних векселів. Кінець дії – повне виконання сторонами своїх обов’язків по договору.

Для депонування коштів на рахунку № 911701 ТОВ «Медсервіс» надає заяву на доміціляцію векселів на ім’я керівникао ЗАТ КБ «ПриватБанк»: Просимо прийняти на доміціляцію векселі згідно реєстру, що додається”.

З кредитного договору бачимо такий графік погашення заборгованості:

10000 – 31.07.2007 р.

60000 – 31.08.2007 р.

60000 – 30.09.2007 р.

70000 – 31.10.2007 р.

Першу частину кредиту в сумі 10 тис. грн.. Позичальник погасив за рахунок невідкладних потреб (це стаття, куди спрямовуються кошти (певний відсоток від виручки) у випадку наявності заборгованості перед бюджетом, наприклад, на заробітну плату. Підприємство має виключне право розпоряджатися коштами на цій статті). Другу частину кредиту та проценти Позичальник погасив за допомогою першого векселя, а третю і четверту – за допомогою другого векселя.

Отже, повернемось до реєстру доміцільованих векселів. Перший вексель, виписаний ТОВ «Медсервіс», містить номінальну суму 63607 грн. 40 коп., врахований банком за тією ж вартістю. Місце складання і платежу по векселю – ЗАТ КБ «ПриватБанк» в м. Кривий Ріг.

Підтвердженням того, що вексель прийнятий на доміціляцію банком, є напис на лицевій стороні векселя: "Як аваліст за".

На зворотній стороні вексель містить 2 накази платити. Перший наказ, виписаний ДП «Медиком», якому Позичальник поставляє свою продукцію, гласить: "Платити за наказом Позичальника". Цим написом: ДП «Медиком» переводить борг ТОВ «Медсервіс» на Позичальника. А останній своїм наказом "Платити за наказом ЗАТ КБ «ПриватБанк» в м. Кривий Ріг" гасить другу частину кредиту і відсотки за неї.

По кожному векселю складається акт прийому-передачі векселів. В акті прийому-передачі векселів від Позичальника ЗАТ КБ «ПриватБанк» вказано, що нижчезазначений вексель переданий в рахунок погашення заборгованості по кредиту та нарахованих процентів за користування кредитом. Зазначений в акті прийому-передачі вексель перевірено на:

-                     наявність на бланку векселя обов'язкових реквізитів;

-                     наявність його в реєстрі;

-                     індосація векселя та передаточний напис без помилок.

Цей акт повинно бути завірено підписом особи, яка проводила аналіз.

А завершується погашення другої частини кредиту оформленням платіжного доручення від 31.08.2007 р., де вказується платник – ТОВ «Медсервіс», одержувач коштів – ЗАТ КБ «ПриватБанк» в м. Кривий Ріг, сума – 63607 грн. 40 коп. Призначення платежу – перерахування коштів по договору-дорученню про виконання функції доміцілянта від 23.06.2007 р. Вексель № ___. Без ПДВ.

Другий вексель, виписаний ТОВ «Медсервіс», містить номінальну суму 132938 грн., банком врахований за тією ж вартістю. Дата складання векселя – 23.09.2007 р. Дата і місце платежу по векселю – 24.09.2007 р., ЗАТ КБ «ПриватБанк» в м. Кривий Ріг.

Зворотна сторона цього векселя містить три накази платити. Перший наказ виписаний ЗАТ «Таврія» (яке виступає ще одним кредитором по відношенню до ТОВ «Медсервіс». На лицевій стороні векселя міститься безумовне зобов'язання ТОВ «Медсервіс»: "24 вересня 2007 р. ми заплатимо проти цього векселя ЗАТ «Таврія» чи його наказу 132938 грн.). Він звучить: "Платити за наказом ДП «Медиком». Тобто останній став розпорядником депонованих коштів по цьому векселю. Далі ДП «Медиком» робить передаточний напис: "Платити за наказом Позичальника", передаючи останньому свої повноваження розпоряджуватися цими коштами. А вже після здійснення Позичальником напису: "Платити за наказом ЗАТ КБ «ПриватБанк» ТОВ «Медсервіс» гасить решту частини кредиту за Позичальника.

Отже, якщо співставити строк погашення кредиту за кредитним договором (31.10.2007 р.) і строк фактичного погашення (24.09.2007 р.), то бачимо, що Позичальник погасив кредит і проценти по ньому достроково.

2.4 Вплив забезпечення кредитування на результати доходності комерційного банку

Вплив факторів на результати доходності комерційного банку проводиться за допомогою факторного аналізу.

Для розрахунку впливу факторів на зміну чистого доходу банку використовують порівняльні дані відповідних форм звіту про фінансові результати, табл. 2.10.

Таблиця 2.10

Факторний аналіз чистого доходу ЗАТ КБ «ПриватБанк» за кредитами під заставу у 2006 році

Загальне відхилення чистого доходу (ΔП) становить:

ΔП = ПФ – По(2.8)

що за даними умови дорівнюватиме:

ΔП = 2052,86 – 30534,72 = –28481,86 тис. грн.

Визначимо вплив вищеперелічених факторів на цю зміну.

Між зміною доходів і прибутком існує прямий зв'язок за умови незмінної рентабельності окремих операцій. Щоб розрахувати вплив обсягу доходів на відхилення прибутку, треба базове значення прибутку скоректувати на приріст доходів при незмінних відсоткових ставках:

(2.9)

що за даними умови дорівнюватиме:

Зміна структури доходів може призвести до зміни прибутку, якщо обсяг надання кредитних послуг не змінюється, внаслідок різної рентабельності окремих операцій. Щоб розрахувати вплив структурних зрушень, потрібно знайти відхилення між прибутком фактичної реалізації за базовими цінами і витратами та базовим прибутком, а отриманий результат скоректувати на вплив обсягу доходів:

(2.10)

що за умовами табл. 2.10 дорівнюватиме:

ΔПстр = (16550,07 – 30534,72) – 1903,63 = –15888,28 тис. грн.

Між зміною витрат і прибутком існує зворотний зв'язок, за яким величина зниження (зростання) витрат є адекватною до відповідного приросту (зменшення) прибутку. Для того щоб розрахувати вплив витрат на зміну прибутку, треба від витрат фактично реалізованих кредитних послуг відняти витрати фактичної реалізації за базовими витратами і змінити значення одержаного результату:

(2.11)

що за даними умовами становитиме:

ΔПстр= –(77612,97 – 49171,27) = – 28441,7 тис. грн.

Між зміною відсоткової ставки на кредитні послуги і прибутком від їх реалізації існує прямий зв'язок, за яким приріст прибутку при незмінних інших умовах пропорційний до індексу приросту відсоткової ставки. Щоб розрахувати вплив цін на кредит, потрібно від доходу фактично реалізованих послуг відняти фактичну реалізацію за базовими відсотками:

(2.12)

що за даними умовами становитиме:

ΔПц = 79665,83 – 65721,34 = 13944,49 тис. грн.

Узагальнений результат розрахунку впливу факторів у 2006 році має вигляд.

-                   зміна доходів –1903,63 тис. грн.

-                   структурні зміни у доходах ––15888,28 тис. грн.;

-                   зміна витрат –– 28441,7 тис. грн.

-                   зміна відсоткової ставки ––28481,86 тис. грн.

-                   сума відхилень —70908,21 тис. грн.

Для розрахунку впливу факторів на прибуток ЗАТ КБ «ПриватБанк» за кредитами під заставу у 2007 році, складемо табл. 2.11.

Таблиця 2.11

Факторний аналіз чистого доходу ЗАТ КБ «ПриватБанк» за кредитами під заставу у 2007 році

Загальне відхилення чистого доходу (ΔП) становить, формула (2.8):

ΔП = 10134,81 – 2052,86 = 8081,95 тис. грн.

Визначимо вплив вищеперелічених факторів на цю зміну.

Розраховується вплив обсягу доходів на відхилення прибутку при незмінних відсоткових ставках, формула (2.9):

Розраховується вплив структурних зрушень, формула (2.10):

ΔПстр = (63525,84 – 2052,86) – 4,92 = 61468,06 тис. грн.

Розраховується вплив витрат на зміну прибутку, формула (2.11):

ΔПстр= –(75965,57 – 78314,91) = 2349,34 тис. грн.

Розраховується вплив відсоткової ставки на прибуток, формула (2.12):

ΔПц = 86100,38 – 79856,77 = 6243,61 тис. грн.

Узагальнений результат розрахунку впливу факторів у 2007 році має вигляд.

-                   зміна доходів –4,92 тис. грн.

-                   структурні зміни у доходах –61468,06 тис. грн.;

-                   зміна витрат –2349,34 тис. грн.

-                   зміна відсоткової ставки –6243,61 тис. грн.

-                   сума відхилень —63822,32 тис. грн.

Таким чином, розрахунки свідчать, що у 2006 році на зменшення прибутку ЗАТ КБ «ПриватБанк» вплинули – збільшення витрат, зміна структурних зрушень та зростання відсоткової ставки за кредит під заставу. У 2007 році всі фактори на зростання прибутку вплинули позитивно.

Отже, у другому розділі дипломної роботи проведено аналіз фінансового стану ЗАТ КБ «ПриватБанк». В результаті аналізу встановлено, що баланс ЗАТ КБ «ПриватБанк» є ліквідним, значна кількість коефіцієнтів має тенденцію до покращення. Аналіз кредитного портфеля за видами валют підтверджує тенденцію минулих років, де валютний кредитний портфель становить дві третини від загального кредитного портфеля.

Світова практика в економічно розвинутих країнах зі стабільною економікою припускає в банках проблемну заборгованість до 6% від загального кредитно-інвестиційного портфеля. Станом на 31 грудня 2007 р. у «ПриватБанку» вона становила 2,2% (з них 1,2% – кредити, видані до 1998 року). Це свідчить про високопрофесійний підхід до здійснення моніторингу при видачі кредитів, а також до здійснення постійного контролю за діючими кредитами. Фахівці кредитного департаменту продовжують роботу з розробки та впровадження нових програм кредитування, і у 2007 році до послуг клієнтів – юридичних і фізичних осіб – планується представити нові кредитні продукти.

У 2006 році на зменшення прибутку ЗАТ КБ «ПриватБанк» вплинули – збільшення витрат, зміна структурних зрушень та зростання відсоткової ставки за кредит під заставу. У 20076 році всі фактори на зростання прибутку вплинули позитивно.

Розділ 3 Оцінка ефективності забезпечення банківських кредитів в Україні

3.1 Заходи, спрямовані на удосконалення забезпечення банківських кредитів

При всіх перевагах перед іншими способами забезпечення застава має і істотні недоліки. По-перше, якщо банк займається кредитуванням фізичних та юридичних осіб під заставу майна, необхідно створити спеціальний відділ або притягувати, експертів дня його оцінки, що вимагає додаткових, витрат коштів та часу. По-друге, ст. 18 Закону України «Про заставу» дозволяє наступну заставу вже заставленого майна, що знов-таки зачіпляє інтереси кредитора. Хоча зазначена стаття передбачає обов'язок боржника попередити кожного з заставодержателів про всі попередні застави і у випадку необхідності відшкодувати збитки, на справі ж отримати компенсацію втрат досить проблематично.

По-третє, відповідне оформлення і реалізація заставленого майна оподатковуються численними податками і зборами. Так, необхідно сплатити збір при нотаріальному оформленні відчуження майна, державне мито при паданні майнового позову, ПДВ і податок на прибуток після реалізації предмету застави. Цим, а також можливістю зниження ринкової вартості заставленого майна пояснюється вимога банків, щоб вартість предмету застави перевищувала розмір кредиту в 1,5-1,8 разів.

На сьогодні кількість організацій, які надають кредити фізичним особам, невелика. Ті ж банки, які надають кредити громадянам, віддають перевагу в якості застави нерухомість, транспортні засоби, рідше – цінні папери (найбільш реально отримати кредит під заставу ОВДП, які мають 100% ліквідність). Для приватних підприємств характерним є стандартний набір: застава квартири, машини, аудіо- та відеотехніки. В багатьох банках процентні ставки декілька змінюються в залежності від виду застави.

У відповідності із Законом «Про заставу» заставник зобов'язаний застрахувати заставлене майно, що залишається в його володінні, однак в списку обов'язкових видах страхування, передбачених Законом «Про Страхування», даний вид не числиться.

Звичайно банки співпрацюють з певною страховою компанією, в якій рекомендують позичальнику застрахувати заставлене майно. Це звільнює клієнта від клопіт, пов’язаних з пошуком страхової компанії, але разом з тим розцінки в компанії, що рекомендується банком, можуть бути вищими, ніж в інших.

Взагалі, страхування заставленого майна охоче займаються багато страхових організацій. В одних вартість цієї послуги визначається як процент від суми кредиту, в інших – як процент від вартості застави, і в кожному конкретному випадку вона залежить від виду застави і страхових ризиків. З цієї причини слід узнати вимоги банку щодо подій, на випадок яких відбувається страхування.

Отже, застава зовсім не є безумовно вигідним способом забезпечення ні для боржника, ні для кредитора. Але за даних умов він найбільш підходить через відсутність більш надійного способу забезпечення кредиту.

Звичайно, при вступі позичальника (заставодавця) з кредитором в заставні правовідносини виникає протиріччя: перший прагне віддати майно в заставу по більш високій ціні, а другий прагне прийняти це майно у заставу по якомога нижчій. Але ці протиріччя усуваються договором застави, який у більшості випадків засвідчується нотаріально, і в якому вказується заставна вартість майна.

ЗАТ КБ «ПриватБанк» визначає «для себе» ринкову вартість прийнятого у заставу майна. Але оскільки теж саме майно з різних причин може коштувати в різних регіонах по-різному, банк використав одну із частковостей поняття «ринкової вартості» – ціну аналогових продажів у даному регіоні, які діяли під час укладання договору застави. Ринкова вартість майна, яке Позичальник віддав під заставу «ПриватБанку» в якості забезпечення повернення отриманого кредиту, склала за таким способом оцінки 302 тис. грн. Банк, в свою чергу, прийняв це майно у заставу за ставкою 75%, тобто заставна вартість цього майна склала 75% від визначеної ринкової вартості. Різниця між ринковою та заставною вартостями (маржа) служить банку для впевненості, що у разі невиконання боржником своїх зобов’язань, яке змусить банк приступити до реалізації заставленого майна, останній напевно поверне собі всю суму грошових коштів за основним боргом та процентам по ньому.

Майно державного підприємства, яке віддається під заставу, потребує експертної оцінки незалежних експертів. Механізм оцінювання ними цього майна (автотранспорту) наступний: за вихідну ціну кожної одиниці заставленого майна (ціна на день надання) вони приймали ціну з прайс-листів на той час, яка значно перевищує визначену ринкову вартість. Тому що, як відомо, ціни в прайс-листах відповідають тій сумі, яку, скоріше, бажає отримати продавець, ніж заплатити покупець, тобто за такими цінами більше бажаючих продати, ніж тих, хто купує. Це – вихідна ціна, яку «Сформував продавець» до початку торгів з покупцем. І вже з той ціни вони відняли природний знос за пробігом та природний знос за часовим фактором. Вартість кожного автомобілю з урахуванням всього зносу все одне перевищує ринкову вартість. Така розбіжність викликана тим, що експерти оцінюють майно як об’єкт, який піддається лише фізичному зносу при експлуатації в «ідеальних» умовах. Тобто «ігноруються» фактичні умови експлуатації, моральний знос і, що вкрай важливо, кон'юнктура ринку аналогічного товару. Перевищення пропозиції на автомобілі (включаючи ті, що були в експлуатації) над попитом ще більше зменшує реальну ціну на автомобіль. Таким чином, хоча банк і не має ліцензії на здійснення оцінки майна, яке передається у заставу, визначена ним ринкова ціна цього майна значно ближча до істини, ніж результат незалежної експертної оцінки.

І все ж в цій ситуації є моменти, які заслуговують особливої уваги. Це визначення вартості майна, за якою кредитор (банк) приймає його в заставу. Легко помітити, що ця вартість в грошовому виразі приблизно дорівнює сумі кредиту, яка запрошується, та відсотків по ньому. Отже, мова піде про так звану «заставну вартість».

Порядок визначення заставної вартості, виходячи з ринкової, здійснюється надто просто, як частина від неї, і отримана таким чином маржа має досить-таки «загальне» обґрунтування, хоча, наукового обґрунтування її, з урахуванням всіх чинників, поки що не існує. Звідси, банк може її значно завищити, що позичальнику попередньо вилучати занадто багато майна для надання його під заставу стане просто невигідно, особливо, якщо це майно використовується для отримання доходу. Крім того, поняття «заставна вартість» не має і нормативного тлумачення, що дозволяє комерційним банкам вдаватися до «власної творчості» при її визначенні.

Вказуючи на відсутність однозначного тлумачення поняття «заставна вартість» та пов'язані з цим можливі конфлікти між учасниками заставних відносин, спеціалісти-оцінювачі із Українського товариства оцінювачів (УТО) радять припинити користуватися поняттям «заставна вартість» та разом з поняттям «ринкова вартість» ввести поняття «ліквідаційна вартість», яка, крім того, що вона завжди нижча за ринкову, цілком відповідає меті визначення вартості об'єктів застави.

Логіка їх пропозицій наступна. При зверненні стягнення на об'єкт застави банк зіштовхується з процесом його реалізації. А для цього треба визначити таку вартість, за якою цей предмет застави можна реалізувати з дотриманням інтересів як своїх, так і заставника. Оскільки предмет застави є об'єктом ринкових відносин, то, здавалося б, його логічно було б оцінювати, а потім і реалізовувати саме за ринковою вартістю. Отже, треба визначитись саме з цим поняттям. Згідно з «Нормами професійної діяльності оцінювача» УТО «справедлива ринкова вартість – це вірогідна ціна, за якої об'єкт міг би бути проданий на відкритому конкурентному ринку за наявності всіх ознак чесної угоди і за відсутності нетипових умов фінансування з урахуванням того, що термін реалізації об'єкту повинен бути при цьому розумно довгим».

Загальновідомо, що банк відшкодовує збитки від невиконання боржником своїх зобов'язань, забезпечених заставою, за рахунок вартості цієї застави. Крім того, він прагне мінімізувати строки реалізації майна, щоб уникнути зайвих втрат, оскільки ще нереалізоване майно – це відвернені кошти із обігу.

Виходячи із інтересів заставодержателів, тобто банків, спеціалісти-оцінювачі вважають доцільним оцінювати об'єкти застави за вартістю за умов вимушеного продажу, а саме, за ліквідаційною. В «Нормах професійної діяльності оцінювача» УТО дається наступне тлумачення цього поняття: «Ліквідаційна вартість – це вартість, за якою об'єкт оцінки міг би бути проданий на відкритому конкурентному ринку, якби термін його реалізації був би коротшим від «розумно довгого» дня даного виду об'єктів на даному ринку».

Із наведених понять ринкової та ліквідаційної вартості випливає, що остання завжди нижча, а різниця їх рівнів обумовлена передусім фактором часу.

Більш доцільним пропонується прийняття за базу для розрахунку банківськими працівниками обсягів кредитів, що надаються, саме ліквідаційну вартість об'єктів застави, визначення якої повинно здійснюватися незалежними експертами, а не ринкова, виходячи з якої потім визначається заставна вартість. Це сприятиме забезпеченню більш обґрунтованого рівня ліквідності об'єкта застави.

Послідовність визначення обсягу кредиту, що надається позичальнику, залежно від вартості об'єкту застави, повинна бути наступною:

-                     визначення ринкової вартості об'єкту застави;

-                     визначення його ліквідаційної вартості;

-                     визначення остаточного обсягу кредиту, що надається.

Тут ринкова та ліквідаційна вартості об'єктів застави та різниця між ними (Р1) повинні визначатися незалежними експертами-оцінювачами, які фіксують свої висновки в звіті, що має юридичну силу. Різницю ж між ліквідаційною вартістю об'єкту застави і обсягом кредиту, що надасться (Р2), а також сам обсяг кредиту повинні визначати вже спеціалісти банку. Виходячи з цього, суму кредиту, що видає банк, можна визначити такою формулою:

К = Врин – Р1 – Р2,(3.1)

де Врин – ринкова вартість об'єкту застави.

При цьому ліквідаційна вартість об'єкту застави визначається таким чином:

Влік = Врин – Р1,(3.2)

А обсяг кредиту, що надається, визначається наступним чином:

К = Влік – Р2.(3.3)

Співвідношення цих показників можна зобразити схематично, рис. 3.1.

Рис. 3.1. Співвідношення рівнів ринкової і ліквідаційної вартостей об’єкту застави і обсягу кредиту, що видається

Оскільки на даний час відсутня ефективна методологія визначення ймовірної вартості для умов змушеного (прискореного) продажу, виявляється доцільним запропонувати деякі підходи до вирішення проблеми визначення ліквідаційної вартості об’єктів застави.

Для цього розглянемо основні складові періоди процесу реалізації об'єкту застави за ринковою вартістю за умови «розумно довгого» періоду його реалізації (Трин). Він, в свою чергу, поділяється на два періоди:

Т1 – проміжок часу від моменту виникнення права звернення стягнення на предмет застави, (Т0) до моменту можливої реалізації об'єкту застави за ліквідаційною вартістю (Тлік), тобто:

Т1 = Тлік – Т0;(3.4)

Т2 – проміжок часу від Тлік до Трин, тобто:

Т2 = Трин – Тлік(3.5)

Перевіркою впевнюємося, що формула Трин = Т1 + Т2 розрахована вірно:

Трин = (Тлік – Т0) + (Трин – Тлік) = (Трин – Т0).(3.6)

Схематично співвідношення цих проміжків часу буде виглядати наступним чином, рис. 3.2.

Рис. 3.2. Основні періоди «розумно довгого» періоду реалізації об'єкту застави за ринковою вартістю

Аналізуючи визначення поняття «ліквідаційна вартість», бачимо, що відмінність між ринковою та ліквідаційною вартістю об'єкту застави (Т2) залежить, насамперед, від фактору часу. Тож у загальних рисах величину Р1 можна визначити так:

Р1 = f (Т),(3.7)

де f (Т) – функція, залежна від часу.

Також слід мати на увазі, що період реалізації товару залежить від цінової еластичності попиту. Причому за інших рівних умов для забезпечення реалізації об'єктів застави у мінімальні строки у разі низької еластичності попиту рівень ліквідаційної вартості, що встановлюється експертами-оцінювачами, повинен бути нижчим відносно ринкової вартості, ніж у випадку реалізації об'єктів застави з високим рівнем еластичності попиту.

З урахуванням фактору еластичності попиту формулу для розрахунків величини Р1 можна побудувати так:

Р1 = f(Т) / (Квп × | E |),(3.8)

де Е – цінова еластичність попиту;

Квп – коефіцієнт поправки, що враховує співвідношення між ймовірністю продажу товару у конкретний момент часу і значенням його цінової еластичності.

Оскільки значення коефіцієнту еластичності для короткостроковою і довгострокового періодів відрізняються, цілком правомірно під час визначення ліквідаційної вартості спиратися на значення коефіцієнта еластичності для короткострокового періоду. На Україні ж практично не ведуться дослідження з питань цінової еластичності більшості товарних груп. Тому подальше висвітлювання проблеми визначення ліквідаційної вартості, спираючись на суто український досвід в цьому напрямку, поки що не має сенсу. Вітчизняні ж експерти-оцінювачі, хоча і визнають деяку помилковість цього підходу, змушені в своїх дослідженнях спиратись на результати аналогічних закордонних розробок.

Перш, ніж приступити до розгляду функції f(Т), слід відмітити, що втрати і втрати банку, пов'язані з неповерненням кредиту та з процесом реалізації об'єкту застави, поділяються на:

Одноразові (И1), до числа яких відносяться: сума неповерненого кредиту, неодержані до моменту Тлік відсотки, втрати, пов'язані з виконанням вимоги, забезпеченою заставою.

Поточні (И2), в числі яких витрати на утримання об'єкту застави, його збереження, витрати на рекламу, інформаційні послуги тощо.

Таким чином, розрахунок функції f(Т), яка відображає витрати і втрати банку, пов'язані з неповерненням кредиту та з процесом реалізації об'єкту застави, можна побудувати так:

(3.9)

де n – число років;

м – число періодів нарахування відсотків протягом року;

n × м – число періодів нарахування відсотків за весь термін;

і – річна процентна ставка.

Але застосування цієї формули має певні обмеження. Справа в тому, що вона побудована для розрахунку складних відсотків декурсивним способом нарахування відсотків. Для розрахунку ж простих відсотків або для застосування антисипативного способу нарахування процентів формула розрахунку величини f(Т) буде іншою.

Отже, враховуючи вищезгадані обмеження і недоліки, експерти-оцінювачі пропонують таку формулу розрахунку ліквідаційної вартості об'єкту застави:

(3.10)

Наведена вище проблема визначення ліквідаційної вартості майна, запропонована вітчизняними спеціалістами-оцінювачами, має стати предметом подальших досліджень експертів-оцінювачів з метою широкого застосування в практиці оцінки вартості об'єкту застави.

Підхід, аналогічний тому, що був обраний дня розрахунку величини Р1, може застосовуватися вже банківськими спеціалістами також для розрахунку величини Р2, відповідно, для визначення обсягів кредитів, що видаються (К).

3.2 Прогнозна модель доходів від різноманітних форм забезпечення банківських кредитів

Використовуючи аналіз діяльності ЗАТ КБ «ПриватБанк» та за допомогою методу кореляції і автокореляції, складемо прогноз доходності операцій банку. Вихідні данні для прогнозування наведені в табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Вихідні дані для розрахунку прогнозної моделі

де Хі – чистий дохід банку;

Y1 – дохід до активів;

Y2 – дохід до резервів;

Y3 – дохід до кредитного портфелю;

Y4 – дохід до кредитів під заставу;

Y5 – дохід від кредитів з поручительством;

Y6 – дохід від кредитів з гарантією.

Прогнозна модель має вигляд:

(3.11)

Коефіцієнти впливу факторів обчислюються за формулами:

(3.12)

(3.13)

Для аналізу впливу факторів необхідно виконати проміжні обчислення. Знайти дисперсійні відхилення по кожному з показників та кореляційний зв’язок між показниками.

(3.14)

(3.15)

Для оцінки адекватності виконання обчислення використаємо наступну формулу:

(3.15)

Розрахунки впливу Y1 – «дохід до активів» проведено в табл. 3.2.

Таблиця 3.2

Вплив Y1 «балансовий прибуток до активів»

Знайдемо середня значення чистого доходу банку:  = 382235 грн.

Знайдемо середнє значення балансового прибутку до активів:

 = 0,047%.

Знайдемо дисперсійне відхилення по доходу банку:  = 154225,28 грн.

Знайдемо дисперсійне відхилення по балансовому прибутку до активів:

 = 0,0041%.

Знайдемо зв’язок між чистим доходом та відношення балансового прибутку до активів: ρхy = 0,7521 д.о.

Коефіцієнти впливу дорівнюють:

b = 0,00000002 д.о.a = 0,008 грн.

Похибка складає: Σ0,17%

За результатами розрахунків Y1 – «Дохід до активів» побудуємо графік, рис. 3.3.

Рис. 3.3. Вплив активів на чистий дохід

Оскільки помилка дуже низька, менше 1%, то отриманий результат є досить точним. Як показують розрахунки, між чистим доходом і активами існує позитивний зв’язок: ρ = 0,7521. Прогнозна модель має вигляд . Похибка результату складає Σ0,17%.

По наступним Y розрахунки проводяться аналогічно.

За результатами розрахунків Y2 – «доходи до резервів» побудуємо графік, рис. 3.4.

Рис. 3.4 Вплив відношення резервів на чистий дохід

Як показують розрахунки, між вартістю чистого доходу і відношенням доходів до витрат існує позитивний зв’язок: ρ = 0,2389. Прогнозна модель має вигляд . Похибка результату складає Σ0,11%

За результатами розрахунків Y3 – «доходи від кредитного портфелю» побудуємо графік, рис. 3.5.

Рис. 3.5. Вплив відношення кредитного портфелю на чистий дохід

Як показують розрахунки, між чистим доходом і резервами існує позитивний зв’язок: ρ = 0,2277. Прогнозна модель має вигляд . Похибка результату складає Σ0,01%

За результатами розрахунків Y4 – «кредити під заставу» побудуємо графік, рис. 3.6.

Рис. 3.6 Вплив кредитів під заставу на чистий дохід

Як показують розрахунки, між чистим доходом і кредитами під заставу існує негативний зв’язок: ρ = -0,0753. Одержана прогнозна модель:  Похибка результату складає Σ0,29%

За результатами розрахунків Y5 – «дохід до кредитів з поручительством» побудуємо графік, рис. 3.7.

Рис. 3.7 Вплив кредиту з поручительством на чистий дохід

Як показують розрахунки, між чистим доходом і кредитним портфелем існує позитивний зв’язок: ρ = 0,2726. Одержана прогнозна модель:  Похибка результату складає Σ0,25%

За результатами розрахунків Y6 – «дохід до кредитів з гарантією» побудуємо графік, рис. 3.8.

Рис. 3.8 Вплив кредитів з гарантією на чистий дохід

В результаті розрахунків встановлено, що між чистим доходом банку і відношенням кредитів з гарантією існує позитивний зв’язок: ρ = 0,2105.

Одержана прогнозна модель:  Похибка результату складає Σ0,08%.

Найвищий результат одержано за результатом «доходи до активів», а найменший – за результатом «кредити під заставу».

Отже, на доходність ЗАТ КБ «ПриватБанк» значний вплив мають активи, які у 2006-2007 роках значно зростають.

Таким чином, у третьому розділі дипломної роботи розглянуто заходи удосконалення форм забезпечення банківських кредитів в Україні на прикладі ЗАТ КБ «ПриватБанк» і запропоновано методику оцінки заставного майна.

Більш доцільним пропонується прийняття за базу для розрахунку банківськими працівниками обсягів кредитів, що надаються, саме ліквідаційну вартість об'єктів застави, визначення якої повинно здійснюватися незалежними експертами, а не ринкова, виходячи з якої потім визначається заставна вартість. Це сприятиме забезпеченню більш обґрунтованого рівня ліквідності об'єкта застави.

За допомогою методу кореляції і автокореляції, було розраховано прогноз доходності операцій банку ЗАТ КБ «ПриватБанк». На доходність ЗАТ КБ «ПриватБанк» значний вплив мають активи, які у 2006-2007 роках значно зростають.

ВИСНОВКИ

В результаті дослідження теми дипломної роботи було визначено, що забезпечення позики має важливе значення в кредитних операціях банку, оскільки в кінцевому підсумку це є гарантом отримання прибутку банком та запобігання кредитного ризику. Крім того, забезпечення позики позичальником необхідно для гарантії збереження банківських активів.

Спеціальні форми забезпечення виконання зобов'язань можна розділити на 3 групи по мірі їх надійності. До першої групи відносяться форми, які можуть забезпечити виконання боржником своїх обов'язків лише при наявності у нього достатніх грошових коштів і майна. До цієї групи відносяться неустойка і задаток. Більш надійними вважаються форми, коли при порушенні договору разом із боржником відповідальність несе третя особа, яка має стійке фінансове становище – поручитель або гарант, або коли із майна боржника виділяється певна частина, із вартості якої в першу чергу будуть погашені вимоги даного кредитора (застава).

Вибір форми забезпечення залежить, передусім, від характеру основного договору. Неабияку роль відіграє і те, який порядок дій кредитора передбачено у випадку порушення його прав, і наскільки швидко будуть задоволені його вимоги і в якому обсязі. Позичальник в якості кредитного забезпечення може використовувати одну або одночасно декілька форм, що закріплюється в кредитному договорі. Забезпечувальні зобов'язання по поверненню кредиту оформлюються разом із кредитним договором і є обов'язковим додатком до нього.

Кредитний ризик визначається ймовірністю того, що позичальник не зможе або не захоче виконати свої зобов'язання згідно з кредитною угодою. Управління кредитним ризиком банку здійснюється на двох рівнях відповідно до причин його виникнення — на рівні кожної окремої позики та на рівні кредитного портфеля в цілому.

Методи управління кредитним ризиком поділяються на дві групи: 1) методи управління кредитним ризиком на рівні окремої позики; 2) методи управління кредитним ризиком на рівні кредитного портфеля банку. Особливістю перелічених методів є необхідність їх послідовного застосування, оскільки одночасно вони являють собою етапи процесу кредитування. Якщо на кожному етапі перед кредитним співробітником поставлено завдання мінімізації кредитного ризику, то правомірно розглядати етапи кредитування як методи управління ризиком окремої позики.

В дипломній роботі розглянуто діяльність комерційного банку ЗАТ КБ «ПриватБанк». «ПриватБанк» – універсальний банк, який надає широкий спектр послуг клієнтам банку в багатьох галузях економіки, зокрема металургійній, гірничорудному та приватному секторі.

Як показав аналіз основних показників діяльності, у 2006 році вартість загальних активів банку зросла на 7344526 тис. грн., кредитний портфель збільшився на 7542895 тис. грн. Власний капітал збільшився на 806700 тис. грн. Його зростання відбулося за рахунок збільшення статутного капіталу на 212083 тис. грн., за рахунок зростання прибутку на 310813 тис. грн. та за рахунок зростання результатів переоцінки основних засобів і нематеріальних активів. Загальні зобов’язання банку зросли на 6537826 тис. грн. Негативним для діяльності банку є зростання витрат на 443487 тис. грн. У 2007 році спостерігається збільшення майже за всіма показниками, окрім власного капіталу, який зменшився на 84089 тис. грн.

Проведений аналіз фінансових результатів ЗАТ КБ «ПриватБанк» показав, що за досліджуваний період фінансові результати ЗАТ КБ «ПриватБанк» мають тенденцію до зростання. За 2005-2007 роки чистий прибуток банку збільшився на 341366 тис. грн. Таке зростання відбулося за рахунок збільшення процентного доходу на 334568 тис. грн. у 2006 році та у 2007 році на 960810 тис. грн., комісійного доходу на 248235 тис. грн. та 534003 тис. грн. відповідно у 2006 та 2007 роках, зростання операційного доходу на 983084 тис. грн. у 2006 році та на 1153109 тис. грн. у 2007 році. Загальні витрати банку також зросли на 443487 тис. грн. у 2006 році та на 423513 тис. грн. у 2007 році. Але таке зростання витрат пояснюється зростанням обсягу надання банківських послуг, тобто зростання кількості клієнтів банку, що позитивно впливає на фінансові результати.

ЗАТ КБ «ПриватБанк» надає послуги з кредитування юридичних осіб і для цього постійно розробляються нові кредитні програми. Усього в банку працює 8 кредитних програм для юридичних осіб, а саме: стандартне кредитування під заставу; кредитування у формі овердрафту; довгострокове кредитування під інвестиції в нерухомість (офіси, приміщення); кредитування для купівлі автомобілів у розстрочку (у тому числі парку автомобілів); кредитування шляхом врахування векселів; кредитування з використанням документарних акредитивів; кредитування під зовнішньоекономічну діяльність; мультивалютне кредитування. Найбільша питома вага у кредитуванні юридичних осіб ПриватБанку припадає на короткострокові кредитні лінії – 39%, однакову частку мають довгострокові кредити і стандартні кредити під заставу – по 25%.

Відсоткова ставка за кредитами фізичним особам теж установлена на найнижчому рівні в Україні – від 12% річних.

Обсяг кредитування фізичних осіб за 2007 рік збільшився, порівняно з 2006 роком, майже у 1,33 рази. Цих об'ємів вдалося досягти завдяки впровадженню різноманітних програм для кредитування громадян, а саме: стандартного кредитування під заставу; іпотечного кредитування для купівлі житла терміном до 20 років; кредитування для купівлі автомобілів у розстрочку терміном до 6 років; споживчого кредитування терміном до 3-х років на купівлю меблів, аудіо, відео-, побутової й оргтехніки, туристичного спорядження, автозапчастин та інших товарів, а також на одержання послуг (освітніх, медичних, юридичних, туристичних, ремонтних) як у національній валюті України, так і в доларах США; ломбардного кредитування.

Для розрахунку впливу факторів на зміну чистого доходу банку в дипломній роботі було використано факторний аналіз. Розрахунки свідчать, що у 2006 році на зменшення прибутку ЗАТ КБ «ПриватБанк» вплинули – збільшення витрат, зміна структурних зрушень та зростання відсоткової ставки за кредит під заставу. У 2007 році всі фактори на зростання прибутку вплинули позитивно.

Для удосконалення кредитування із забезпеченням більш доцільним пропонується прийняття за базу для розрахунку банківськими працівниками обсягів кредитів, що надаються, саме ліквідаційну вартість об'єктів застави, визначення якої повинно здійснюватися незалежними експертами, а не ринкова, виходячи з якої потім визначається заставна вартість. Це сприятиме забезпеченню більш обґрунтованого рівня ліквідності об'єкта застави.

Послідовність визначення обсягу кредиту, що надається позичальнику, залежно від вартості об'єкту застави, повинна бути наступною: визначення ринкової вартості об'єкту застави; визначення його ліквідаційної вартості; визначення остаточного обсягу кредиту, що надається.

Наведена вище проблема визначення ліквідаційної вартості майна, запропонована вітчизняними спеціалістами-оцінювачами, має стати предметом подальших досліджень експертів-оцінювачів з метою широкого застосування в практиці оцінки вартості об'єкту застави. Підхід, аналогічний тому, що був обраний дня розрахунку величини Р1, може застосовуватися вже банківськими спеціалістами також для розрахунку величини Р2, відповідно, для визначення обсягів кредитів, що видаються (К).

Використовуючи аналіз діяльності ЗАТ КБ «ПриватБанк» та за допомогою методу кореляції і автокореляції, складемо прогноз доходності операцій банку. За допомогою методу кореляції і автокореляції, було розраховано прогноз доходності операцій банку ЗАТ КБ «ПриватБанк». На доходність ЗАТ КБ «ПриватБанк» значний вплив мають активи, які у 2006-2007 роках значно зростають.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.       Закон України „Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000 № 2121-ІІІ // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності – 2001 – випуск 6 – С. 3-35.

2.       Закон України «Про заставу» від 02.10.92 № 2654-ХІІ (зі змінами і доповненнями станом на 26.03.2007 р. // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. Додаток до журналу Вісник НБУ – 2004 – випуск 3 – С. 6-42.

3.       Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена постановою Правління НБУ від 28 серпня 2001 року № 368 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. Додаток до журналу Вісник НБУ – 2001 – випуск 10 – С. 4-37.

4.       Інструкція про порядок регулювання та аналіз діяльності банків, затверджена постановою Правління НБУ (зі змінами і доповненнями) від 03 серпня 2000 року № 271 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. Додаток до журналу Вісник НБУ – 2000 – випуск 11 – С. 5-39.

5.       Система оцінки ризиків: методичні вказівки з інспектування банків. Постанова Правління Національного банку України за № 104 від 15.03.2004 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності – 2004 – випуск 12 – С. 12- 26.

6.       Аналіз діяльності комерційного банку: Навчальний посібник / За ред. Ф.Ф. Бутинця, А.М. Герасимовича – Житомир: ПП „Рута”, 2001 – 384 с.

7.       Банковское дело: Учебник / Под ред. О.И. Лаврушина – М.: Финансы и статистика, 2001 – 576 с.

8.       Банковский маркетинг / Н.Б. Куршакова. – СПб.: Питер, 2003. – 192 с.

9.       Банківський менеджмент: Навчальний посібник / О.А. Кириченко, І.В. Гіленко, С.Л. Роголь. – третє видавництво, перероблене і доповнене. – К.: Знання-Прес, 2002. – 438 с.

10.  Банківські операції: Підручник / За ред. А.М. Мороза – К.: КНЕУ, 2002 – 476 с.

11.  Белый Л.П. Устойчивость коммерческих банков – М.: ЮНИТИ, 2005 – 192с.

12.  Волошин І. Модель швидкого зростання банку // Банківська справа – 2004 – №5-6 – С. 24-30.

13.  Головач А.В. Статистика банківської діяльності: Навчальний посібник. – К.: МАУП, 1999. – 170 с.

14.  Головко А.Т., Грушко В.І., Денисенко М.П. Система банківського менеджменту: Навчальний посібник. – К.: Фірма „ІНКОС”, 2004. – 480 с.

15.  Гроші, банки та кредит: Навчальний посібник / За ред. Б.Л. Луціва – Тернопіль: Карт-бланш, 2000 – 225 с.

16.  Денисенко М.П. Гроші та кредит у банківській справі: Навчальний посібник. – К.: Алерта, 2004. – 478 с.

17.  Дзюблюк О.В. Оптимізація управління активами і пасивами комерційного банку // Фінанси України – 2002 – № 5 – С. 129-137.

18.  Діяльність банків України в цифрах і фактах // Вісник НБУ – 2005 – № 5 – С. 13-14.

19.  Жмуркевич А., Мищишин О., Мищишин І. Оптимізація планової фінансової моделі діяльності банківських установ // Регіональна економіка – 2003 – №1 – С. 143-152.

20.  Заруба О.Д. Фінансовий менеджмент у банках: Навчальний посібник – К.: Знання, 2007 – 172 с.

21.  Іващук О., Луців Б. Модель оптимальної структури інвестиційного портфеля комерційного банку // Фондовий ринок. – 2003. – № 7-8. – С. 63-66.

22.  Кігель В. Про визначення оптимального портфеля банку в умовах ризику неповернення коштів позичальниками // Вісник НБУ – 2003 – № 1 – С. 15- 17.

23.  Коваленко В.В. Чистий процентний спред як чинник розвитку банківської системи // Актуадбні проблеми економіки – 2004 – №12 – С. 57-64.

24.  Ковбасюк М.Р. Економічний аналіз діяльності комерційних банків і підприємств: Навчальний посібник – К.: Видавничий дім „Скарби”, 2001 – 336 с.

25.  Колодізєв О., Чмутова І. Трансфертний підхід до мінімізації ризиків у процесі антикризового управління банком // Вісник НБУ – 2005 – С. 25-27.

26.  Костюк А. Практика мікрокредитування в Україні // Баланс – 2005 – №36 – С. 35-37.

27.  Кочетков В.Н. Анализ банковской деятельности: теоретико-прикладной аспект: Монография. – К.: МАУП, 2005. – 192 с.

28.  Кочетков В.Н., Омельченко А.В. Основы экономического анализа банковской деятельности – К.: Украинско-финский институт менеджмента и бизнеса, 2003 – 168 с.

29.  Масленченков Ю.С. Финансовый менеджмент в коммерческом банке: Фундаментальный аналіз – М.: Перспектива, 2001 – 160 с.

30.  Матвійчик Я., Паучок В. Прогнозування курсу валют методом макромоделювання // Банківська справа – 2004 – №5-6 – С. 73-78.

31.  Операції комерційних банків / Р. Коцовська, В. Ричаківська, Г. Табачук та інші – 4-те видання. – К.: Алерта, 2004. – 500 с.

32.  Основні показники діяльності банків України // Вісник НБУ – 2005 – № 12 – С. 63-64.

33.  Парасій-Вергуненко І.М. Аналіз банківської діяльності: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.: КНЕУ, 2003. – 347 с.

34.  Парасій-Вергуненко І.М. Концептуальні засади стратегічного аналізу в банках // Фінанси України – 2004 – № 8 – С. 111-117.

35.  Пересада А.А., Майорова Т.В. Інвестиційне кредитування: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.: КНЕУ, 2002. – 272 с.

36.  Примостка Л.О. Кредитний ризик банку: проблеми оцінювання та управління // Фінанси України – 2004 – № 8 – С. 118-126.

37.  Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент банку – К.: КНЕУ, 1999 – 280 с.

38.  Слобода Л. Класифікація та характеристика чинників кредитних ризиків банківських установ // Регіональна економіка – 2005 – № 2 – С. 185-193.

39.  Тиркало Р.І. Банківська справа: Навчальний посібник – Тернопіль: Карт-бланш, 2001 – 314 с.

40.  Тиркало Р.І., Щибиволок З.І. Фінансовий аналіз комерційного банку: основи теорії, експрес-діагностика, рейтинг. Навчальний посібник – К.: Знання-Прес, 1999 – 233 с.

41.  Титова Н.Е., Кожаев Ю.П. Деньги, кредит, банки: Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. – М.: Гуманит. издат. центр ВААДОС, 2003. – 368 с.

42.  Файєр Д.А. Банківська система України і тіньовий капітал // Фінанси України – 2004 – № 1 – С. 123-127.

43.  Фінансові результати діяльності банків України за станом на 01.01.2005 року // Вісник НБУ – 2005 – № 3 – С. 64.

44.  Хитрін О.І. Фінансова безпека комерційних банків // Фінанси України – 2004 – №11 – С. 118-123.

45.  Черняк О., Небукін В. Моделювання динаміки процентних ставок за кредитами комерційних банків України // Банківська справа – 2004 – № 5-6 – С. 67-73.

46.  Юрін Я., Сундук А. Фінансова й інвестиційна безпека банків та її вплив на загальноекономічну безпеку держави // Вісник НБУ – 2004 – №7 – С. 18-19.

Страницы: 1, 2, 3, 4