Фінансова діяльність комерційного банку на прикладі діяльності АКБ "Приватбанк", м. Дніпропетровськ

Фінансова діяльність комерційного банку на прикладі діяльності АКБ "Приватбанк", м. Дніпропетровськ

 2. У стані ліквідації перебуває 13 банків, з них 10 банків ліквідуються за рішеннями НБУ, 3 – за рішеннями господарських (арбітражних) судів.

 3. Філійна мережа банків України складається з 1 314 діючих філій.

 4. За станом на 01.01.2009 власний капітал банків склав 121,4 млрд. грн. або 13,1% пасивів банків.

 Власний капітал банків має таку структуру. Сплачений зареєстрований статутний капітал складає 67,9% від капіталу; дивіденди, що спрямовані на збільшення статутного капіталу – 0,4%; емісійні різниці – 5,3%; загальні резерви, резервний фонд та інші фонди банків – 8,4%; результат минулих років – 1,2%; результат поточного року – 8,0%; результат переоцінки основних засобів, нематеріальних активів, цінних паперів у портфелі банку на продаж та інвестицій в асоційовані компанії – 8,8%.

 5. Зобов’язання банків за станом на 01.01.2009 становили 805,8 млрд. грн.

 Кошти фізичних осіб складають 213,2 млрд. грн., або 26,5% загального обсягу зобов’язань, кошти суб’єктів господарювання –143,9 млрд. грн., або 17,9%.

 Банки мають таку структуру коштів населення з точки зору строковості. Строкові кошти складають 175,2 млрд. грн., або 82,1% від загальної суми коштів населення, а кошти на вимогу – 38,1 млрд. грн., або 17,9%.

 6. За станом на 01.01.2009 активи банків становили 927,2 млрд. грн., загальні активи – 971,8 млрд. грн.

 Більшу частину загальних активів складають кредитні операції – 81,5%.

 7. Доходи банків за 2008 рік склали 120,6 млрд. грн., в т.ч. процентні доходи становили 88,4 млрд. грн. (або 73,3% від загальних доходів), комісійні доходи – 19,6 млрд. грн. (16,2%). Витрати банків склали 110,9 млрд. грн., в т.ч. процентні витрати –50,8 млрд. грн. (або 45,8% від загальних витрат), комісійні витрати – 2,2 млрд. грн. (2,0%).

 Стан банківської системи України за результатами 1-го місяця діяльності у 2009 році характеризується наступними показниками впливу наслідків світової фінансової кризи на діяльність банківської системи України:

 1). В стадії фінансового оздоровлення та введення зовнішнього управління (тимчасовий адміністратор) з боку Національного банку України знаходяться 7 комерційних банків, з них 3-банки («Промінвестбанк», «Надра», «Укрпромбанк») належать до 1 групи найбільших системних багатофілійних банків України.

 2). Зобов’язання банків за станом на 01.02.2009 становили 779,1 млрд. грн. та за 1-й місяць 2009 року знизились на -26,7 млрд.грн.

 3). Обсяг коштів фізичних осіб в банківській системі України знизився за 1-й місяць 2009 року на – 8,1 млрд.грн., обсяг коштів юридичних осіб знизився на – 9,8 млрд.грн.

 4). За станом на 01.02.2009 активи банків становили 905,8 млрд. грн., за 1-й місяць 2009 року віддок коштів з банківської системи України становить 22,4 млрд.грн.

 Згідно з рішенням Комісії НБУ з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 30 грудня 2008 року N 765 «Про розподіл банків на групи», визначені такі граничні межі розміру регулятивного капіталу і активів для окремих груп банків на 2009 рік:

Таблиця 2.1

 Групування комерційних банків України за станом на 01.12.2008

 № рей-тингу

Рег. № Назва банку   Група 1 (Регулятивний капітал - більше 1,5 млрд. грн., активи - більше 14,0 млрд. грн.)   1 1 46 ПРИВАТБАНК   2 2 36 РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ   3 3 136 УКРСИББАНК   4 4 5 УКРСОЦБАНК   5 5 2 УКРЕКСІМБАНК   6 6 225 "НАДРА"   7 7 296 ОТП БАНК   8 8 272 АЛЬФА-БАНК   9 9 6 ОЩАДБАНК   10 10 42 ВТБ БАНК   11 11 3 ПРОМІНВЕСТБАНК   12 12 248 "ФОРУМ"   13 13 115 ПЕРШИЙ УКР. МІЖНАРОДНИЙ БАНК   14 14 17 "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ"   15 15 68 УКРПРОМБАНК   16 16 37 БРОКБІЗНЕСБАНК   17 17 274 УКРГАЗБАНК   18 18 11 СВЕДБАНК

Усього по групі 1 (18 банків)

ПриватБанк заснований як товариство з обмеженою відповідальністю згідно з рішенням зборів засновників від 07.02.1992 року і зареєстрований НБУ 19.03.1992 року, про що внесено запис у Книгу реєстрації комерційних банків України № 92. У 2000 році банк реорганізований у Закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» і перереєстрований НБУ 4 вересня 2000 року, реєстраційний №92.

 Форма власності – приватна (код-10). Юридична адреса і фактичне місце знаходження банку: 49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги,50, тел./факс:778-54-74. Кореспондентський рахунок № 32009100400 в ОУ НБУ м.Дніпропетровськ, МФО 305299, кодЄДРПОУ 14360570.

 Станом на 01.01.2007 року (за результатами 2006 року) АКБ „Приват-банк” закріпив позиції лідера і займав наступні рейтингові місця в банківській системі України [82] та відносні частки фінансів банківської системи України:

- Обсяг валюти активів балансу – 32680,0 млн.грн.( 1 місце – 10,31%);

 - Обсяг власного капіталу – 4 0290,442 млн.грн.( 1 місце – 9,49%);

 - Обсяг статутного капіталу – 312,971 млн.євро( 2 місце);

 - Обсяг кредитно-інвестиційного портфеля – 27532,83 млн.грн.( 1 місце – 10,9%);

 - Обсяг поточних і строкових депозитів фізичних осіб – 14735,393 млн.грн.( 1 місце – 15,1%);

 - Обсяг поточних і строкових депозитів юридичних осіб – 8240,128 млн.грн.( 1 місце – 9,534%);

 - Обсяг балансового прибутку – 471,775 млн.грн.( 1 місце – 11,91%);

 - Прибутковість статутного капіталу – 22,66 % (24 місце);

 - Прибутковість активів балансу – 1,444 % (33 місце);

Станом на 01.01.2008 року (за 2007 рік) АКБ „Приватбанк” продовжив закріплення позиції лідера по обсягам агрегатів валюти балансу і займав наступні рейтингові місця в банківській системі України [82] та відносні частки фінансів банківської системи України:

- Обсяг валюти активів балансу – 56211,4 млн.грн.( 1 місце – 10,1%);

 - Обсяг власного капіталу – 5 861,34 млн.грн.( 1 місце – 8,28%);

 - Обсяг статутного капіталу – 365,7 млн.євро (1 місце);

 - Обсяг кредитно-інвестиційного портфеля – 46016,7 млн.грн.( 1 місце – 9,96%);

 - Обсяг поточних і строкових депозитів фізичних осіб – 22 919,6 млн.грн.( 1 місце – 15,127%);

 - Обсяг поточних і строкових депозитів юридичних осіб – 15 216,4 млн.грн.( 1 місце – 10,81%);

 - Обсяг балансового прибутку – 1 534,16 млн.грн. (1 місце – 24,67%);

 - Прибутковість статутного капіталу – 56,54 % (2 місце);

 - Прибутковість активів балансу – 2,729 % (8 місце);

Станом на 01.01.2009 року (за 2008 рік) АКБ „Приватбанк” продовжив утримання позиції лідера по обсягам агрегатів валюти балансу і займає наступні рейтингові місця в банківській системі України [82] та відносні частки фінансів банківської системи України (Додаток А, рис.Е.1 – Е.9додатку Е):

- Обсяг валюти активів балансу – 80165,5 млн.грн.( 1 місце – 8,98%);

 - Обсяг власного капіталу – 8 711,9 млн.грн.( 2 місце – 7,05%);

 - Обсяг статутного капіталу – 523,7 млн.євро (2 місце);

 - Обсяг кредитно-інвестиційного портфеля – 71 853,6 млн.грн.( 1 місце – 9,43%);

 - Обсяг поточних і строкових депозитів фізичних осіб – 32 750,1 млн.грн.( 1 місце – 16,16%);

 - Обсяг поточних і строкових депозитів юридичних осіб – 24 743,1 млн.грн.( 2 місце – 11,17%);

 - Обсяг балансового прибутку – 1 291,78 млн.грн. (1 місце – 17,33%);

 - Прибутковість статутного капіталу – 22,723 % (15 місце);

 - Прибутковість активів балансу – 1,611 % (19 місце);

2.2 Характеристика динаміки та структури власного, залученого і запозиченого капіталу КБ «Приватбанк» у 2003 -2008 роках

На рис.Ж.1 – Ж.4 Додатку Ж наведені графічні показники динаміки росту обсягів активів та пасивів ЗАТ КБ „Приватбанк” у 2003 – 2008 роках:

 Динаміка росту абсолютних рівнів агрегатів активів балансу ЗАТ КБ «Приватбанк» у 2003 -2008 роках (рис.Ж.1 додатку Ж);

 Динаміка росту абсолютних рівнів агрегатів пасивів балансу ЗАТ КБ «Приватбанк» у 2005 -2009 роках (рис.Ж.2-Ж.3 додатку Ж);

 Динаміка росту абсолютних рівнів власного капіталу та зобов’язань в пасивах балансу ЗАТ КБ «Приватбанк» у 2005 -2009 роках (рис.Ж.4);

 Як показує аналіз графіків, наведених на рис.Ж.1 - Ж.4 додатку Ж, валюта балансу та основних грошових агрегатів активі та пасивів в ЗАТ КБ «Приватбанк» має тенденцію постійного зростання, але вплив світової фінансової кризи на діяльність банку є суттєвим за результати 1 кварталу 2009 року:

 Банк втратив 9,5 млрд.грн. залучених коштів клієнтів, що частково компенсоване запозиченим довгостроковим кредитом НБУ у 3,4 млрд.грн. та додатковими запозиченнями у 4,8 млрд.грн. на міжбанківському вітчизняному та міжнародному фінансових ринках;

 На протязі 3 кварталу 2008 року банк тимчасово припинив нарощування обсягів кредитування;

 У 4 кварталі 2008 року банк провів диверсифікацію кредитної політики, зупинив пріоритетне нарощування кредитів фізособам з сумнівною заставною гарантією та різко наростив обсяги кредитів, виданих юридичним особам під ліквідну заставу ( в основному товари імпорту продовольчої групи та енергоносії);

 У 3-4 кварталі 2008 року банк значно наростив рівень власного капіталу на 3,1 млрд.грн., що підвищило рівень його фінансової стійкості на період значних коливань на фінансовому ринку України та світу.

 Рис. К.1 - К.3 додатку К наведені результати аналізудинаміки змін структури фінансових джерел (пасивів) операцій ЗАТ КБ «Приватбанк» у 2005 - 2009 роках, які характеризують стратегію фінансової діяльності банку у докризовий та кризовий періоди на світовому та вітчизняному фінансовому ринках.

 Як показує спільний аналіз графіків рис.Ж.1 – Ж.4 додатку Ж та рис.К.1 – К.3 додатку К, вплив світової фінансової кризи викликав наступні дії фінансового менеджменту ЗАТ КБ «Приватбанк» у 4 кварталі 2008 року та 1 кварталі 2009 року:

 1. Банк провів реструктуризацію своїх зобов’язань перед клієнтами – юридичними особами:

 - для зупинки масового відтоку коштів з поточних рахунків клієнтів у 4 кварталі 2008 року 5 млрд.грн. з поточних рахунків були переведені в строкові депозити юридичних осіб (падіння обсягів поточних коштів з 12,6 млрд.грн. до 7,6 млрд.грн. , нарощування обсягів строкових депозитів юросіб з 6,75 млрд. грн. до 11,9 млрд.грн.) ;

 - у першому кварталі 2009 року все одно з штучно створених депозитів юросіб зафіксований відток коштів у сумі 3,1 млрд.грн. (падіння обсягів строкових коштів юросіб з 11,9 млрд.грн. до 8,8 млрд.грн.);

 2. За рахунок знецінення національної валюти з рівня 5,0 грн./ за 1 долар США до рівня 7,7 грн./ за 1 долар США обсяг гривневого еквіва-ленту строкових валютних депозитів фізичних осіб зріс на 3,6 млрд. грн. у 4 кварталі 2008 року (див.повалютну структуру коштів клієнтівна рис.2.2), але під тиском впливу фінансової кризи не зміг стримати відтоку 3,7 млрд.грн. строкових депозитів фізичних осіб у 1 кварталі 2009 року. Одночасно у 4 кварталі 2008 року -1 кварталі 2009 року обсяги коштів на поточних гривневих рахунках фізичних осіб (поточні карткові рахунки зарплат та пенсій) поступово зменшився на 2 млрд. грн.;

 3. За рахунок знецінення національної валюти з рівня 5,0 грн./ за 1 долар США до рівня 7,7 грн./ за 1 долар США обсяг гривневого еквіва-ленту міжбанківських валютних депозитів зріс на 3,6 млрд. грн. у 4 кварталі 2008 року (див. повалютну структуру коштів банків на рис. 2.1), але реальне зростання міжбанківських коштів здійснене тільки за рахунок гривневого довгострокового кредиту НБУ в 3,4 млрд.грн.

 Рис. 2.1 – Динаміка повалютної структури запозичених коштів банків в фінансових джерелах (пасивах) операцій ЗАТ КБ «Приватбанк» у 2007 – 2008рр.

 Рис. 2. – Динаміка по валютної структури залучених коштів юридичних та фізичних осіб в фінансових джерелах (пасивах) операцій ЗАТ КБ «Приватбанк» у 2007 - 2008 роках

4. В структурі фінансових джерел банківських операцій питома вага залучених та запозичених коштів має наступну динаміку(рис.К.1- К.3 Додатку К):

 - питома вага агрегату «Поточні кошти юросіб» в докризовий період (на 01.01.2008) в загальній валюті ресурсів банку становила 13,04%, змінилася до рівня 10,34% на першому етапі впливу світової кризи (на 01.01.2009) та залишилась на рівні 10,32% на протязі продовження впливу світової кризи у 1-му

 кварталі 2009 року;

 - питома вага агрегату «Строкові кошти юросіб» в докризовий період (на 01.01.2008) в загальній валюті ресурсів банку становила 6,47%, змінилася до рівня 14,35% на першому етапі впливу світової кризи (на 01.01.2009) та зменшилась до рівня 11,91% на протязі продовження впливу світової кризи у 1-му

 кварталі 2009 року;

 - питома вага агрегату «Поточні кошти фізичних осіб» в докризовий період (на 01.01.2008) в загальній валюті ресурсів банку становила 9,25%, змінилася до рівня 7,12% на першому етапі впливу світової кризи (на 01.01.2009) та зменшилась до рівня 6,22% на протязі продовження впливу світової кризи у 1-му

 кварталі 2009 року;

 - питома вага агрегату «Строкові кошти фізичних осіб» в докризовий період (на 01.01.2008) в загальній валюті ресурсів банку становила 31,08%, змінилася до рівня 33,74% на першому етапі впливу світової кризи (на 01.01.2009) та зменшилась до рівня 31,62% на протязі продовження впливу світової кризи у 1-му кварталі 2009 року;

 - питома вага агрегату «Міжбанківські депозити» в докризовий період (на 01.01.2008) в загальній валюті ресурсів банку становила 9,02%, змінилася до рівня 9,49% на першому етапі впливу світової кризи (на 01.01.2009) та змінилася до рівня 9,02% на протязі продовження впливу світової кризи у 1-му кварталі 2009 року;

 - питома вага агрегату «Кредити міжнародних фінорганізацій» в докризовий період (на 01.01.2008) в загальній валюті ресурсів банку становила 7,93%, змінилася до рівня 9,78% на першому етапі впливу світової кризи (на 01.01. 2009) та зменшилась до рівня 7,34% на протязі продовження впливу світової кризи у 1-му кварталі 2009 року;

 - питома вага агрегату «Довгострокові кредити НБУ» в докризовий період (на 01.01.2008) в загальній валюті ресурсів банку становила 0 %, змінилася до рівня 4,25% на першому етапі впливу світової кризи (на 01.01.2009) та змінилася до рівня 4,53% на протязі продовження впливу світової кризи у 1-му

 кварталі 2009 року;

 - питома вага агрегату «Власний капітал» в докризовий період (на 01.01. 2008) в загальній валюті ресурсів банку становила 9,48%, зросла до рівня 10,22% на першому етапі впливу світової кризи (на 01.01.2009) та подальше зросла до рівня 11,54% на протязі продовження впливу світової кризи у 1-му кварталі 2009 року.

 Таким чином, на фоні впливу наслідків світової фінансової кризи єдиними реальними джерелами компенсаційного фінансування відтоку коштів з ЗАТ КБ «Приватбанк» є:

 - додаткове «вливання» коштів засновників та інвесторів в власний капітал банку;

 - кредитно-стабілізаційне фінансування банку Національним банком України на рівні віддтоку коштів з поточних рахунків клієнтів під заставу довгострокових іпотечних активів;

 - «непопулярна» серед клієнтів кампанія по достроковому поверненню кредитів, що не мають ліквідної застави, яку можна використати для отримання короткострокових кредитів рефінансування на міжбанківському ринку чи в Національному банку України (згортання кредитного портфелю);

 - «непопулярна» серед клієнтів кампанія по пролонгуванню наданих кредитів при умові авансово-дострокової сплати клієнтом відсотків за користування кредитами банку;

 - кампанія підняття депозитної відсоткової ставки за залучені чи запозичені кошти клієнтів та банків, що раціональне тільки при наявності заявок клієнтів по кредитуванню під підвищенний відсоток.

2.3 Аналіз активних операцій КБ «Приватбанк» у 2006 –2008 роках

На графіках рис.Л.1 -Л.9 додатку Л наведені результати аналізу динаміки обсягів та структури кредитного портфелю ЗАТ КБ «Приватбанк»:

 – Динаміка росту абсолютних рівнів кредитів юридичним і фізичним особам та резервів на кредитні ризики в ЗАТ КБ «Приватбанк» у 2003 -2008 роках(рис.Л.1);

 – Структура строковості наданих кредитів юридичним і фізичним особам в кредитному портфелі ЗАТ КБ «Приватбанк» у 2008 році(рис.Л.2);

 – Структура строковості наданих кредитів юридичним особам в кредитному портфелі ЗАТ КБ «Приватбанк» у 2008 році(рис.Л.3);

 – Структура строковості наданих іпотечних кредитів юридичним особам в кредитному портфелі ЗАТ КБ «Приватбанк» у 2008 році(рис.Л.4);

 – Структура строковості наданих іпотечних кредитів фізичним особам в кредитному портфелі ЗАТ КБ «Приватбанк» у 2008 році(рис.Л.5);

 – Структура строковості наданих кредитів(крім іпотечних) фізичним особам в кредитному портфелі ЗАТ КБ «Приватбанк» у 2008 році(рис.Л.6);

 – Структура строковості сум наданих кредитів юридичним та фізичним особам в кредитному портфелі ЗАТ КБ «Приватбанк» у 2008 році(рис.Л.7);

 – Галузева структура наданих кредитів юридичним та фізичним особам в кредитному портфелі ЗАТ КБ «Приватбанк» у 2005 році(рис.Л.8);

 – Галузева структура наданих кредитів юридичним та фізичним особам в кредитному портфелі ЗАТ КБ «Приватбанк» у 2008 році(рис.Л.9);

 – Повалютна структура наданих кредитів юридичним та фізичним особам в кредитному портфелі ЗАТ КБ «Приватбанк» у 2007 - 2008 роках (рис.Л.10);

 – Повалютна структура наданих міжбанківських кредитів в кредитному портфелі ЗАТ КБ «Приватбанк» у 2007 - 2008 роках(рис.Л.11).

2.4 Коефіцієнтний аналіз показників фінансової діяльності банку

На рис.2.3 -2.5наведені результати аналізу показників ефективності фінансової діяльності ЗАТ КБ «Приватбанк» у 2003 -2008 роках:

 – Динаміка рентабельності активів та власного капіталу в ЗАТ КБ «Приватбанк» у 2003 - 2008 роках (рис.2.3);

 – Динаміка структурних часток основних витрат в ЗАТ КБ «Приватбанк» у 2003 - 2008 роках (рис.2.4);

 – Динаміка структурних часток основних доходів в ЗАТ КБ «Приватбанк» у 2003 - 2008 роках (рис.2.5);

 – Динаміка показників доходності підпроцентних активів та пасивів в ЗАТ КБ «Приватбанк» у 2003 - 2008 роках(рис.2.6);

 Рис. 2.3 – Динаміка рентабельності активів та власного капіталу в ЗАТ КБ «Приватбанк» у 2003 - 2008 роках

 Рис 2.4 – Динаміка структурних часток основних витрат в ЗАТ КБ «Приватбанк» у 2003 - 2008 роках

 Рис. 2.5 – Динаміка структурних часток основних доходів в ЗАТ КБ «Приватбанк» у 2003 - 2008 роках

 Рис. 2.6 – Динаміка показників доходності підпроцентних активів та пасивів в ЗАТ КБ «Приватбанк» у 2003 - 2008 роках

2.5 Оцінка рівня ризиків фінансової діяльності КБ «Приватбанк»

Резервування – один із напрямів мінімізації ризиків. Чим вищій ступінь ризику бере на себе банк, тим вищім повинен бути прибуток, на який він може розраховувати. Тому основна задача банківської організації заключається в досягненні оптимального поєднання ризиковості та прибутковості, виконуємих банком операцій.

 З метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту інтересів кредиторів і вкладників банків Національним банком України (далі - Національний банк) встановлено «Порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків».

 Резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків (далі - резерв під кредитні ризики) є спеціальним резервом, необхідність формування якого обумовлена кредитними ризиками, що притаманні банківсь-кій діяльності. Створення резерву під кредитні ризики - це визнання витрат для відображення реального результату діяльності банку з урахуванням погіршення якості його активів або підвищення ризиковості кредитних операцій.

 Бухгалтерський облік формування та використання резервів здійснюється відповідно до Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку Ук-раїни від 15.09.2004 N 435 [6]. Податковий облік регулюється Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

 За результатами класифікації кредитного портфеля визначається катего-рія кожної кредитної операції: "стандартна", "під контролем", "субстандартна", "сумнівна" чи "безнадійна".

 На рис.М.1 –М.16 додатку М наведені графічні результати аналізу ризикованості кредитного портфелю ЗАТ КБ «Приватбанк» та аналіз системи створення заставного забезпечення та фінансових резервів кредитних ризиків.

Таблиця 2.2

 Основні показники ризиків діяльності та ефективності заходів по запобіганню негативних наслідків ризикованості банківської діяльності ЗАТ КБ «Приватбанк» у 2003 -2008 роках

РОЗДІЛ 3 ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ПІДВИЩЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК»

3.1 Методологія управління вартістю формування джерел ресурсів банку при стратегії максимального прибутку банку та заданій нормі ризику розміщення ресурсів в активні операції

Сучасний світовий банківський досвід показує, що внутрішнє управління залученими коштами з точки зору рентабельності, процентного ризику та ризику ліквідності відбувається за допомогою наступних інструментів:

 - встановлення GAP-розривів по активам та пасивам;

 - управління рівнем процентної маржі;

 - встановлення мінімально допустимих процентних ставок по кредитним операціям та максимально допустимих ставок по залученню депозитів;

 - встановлення позиційних лімітів по процентним активам і пасивам;

 - управління на основі визначення операції активів та пасивів;

 - управління за допомогою імітаційних моделей;

 - періодичне стрес-тестування.

 Порядок управління процентним ризиком та ризиком ліквідності визначається відповідними положеннями та методиками, що затверджується цільовою стратегією строкового ГЕП-менеджменту в управлінні активами та пасивами банку

 Стратегій управління відсотковим ризиком є дві: фіксація спреду та уп-равління гепом. Оскільки прогнозів щодо динаміки ставок і варіантів реструктуризації балансу в банку може бути багато, в межах цих загальних стратегій банк може сформувати багато альтернативних сценаріїв, які аналізуються за допомогою прийомів імітаційного моделювання. Стратегія фіксації спреду передбачає максимальну збалансованість позицій за чутливими активами та зобов'язаннями, тобто нульовий геп. У такому разі маржа банку залишається стабільною, незалежною від коливань відсоткових ставок на ринку. У разі зас-тосування стратегії фіксації спреду одержання підвищених прибутків унаслідок сприятливої кон'юнктури ринку стає неможливим, тоді як і додатний, і від'ємний геп дають таку потенційну можливість. Зате ця стратегія є найпростішою та досить надійною, адже вона не потребує ні точних прогнозів, ні складного аналітичного забезпечення.

 Стратегія управління гепом має на меті отримання підвищених прибут-ків і передбачає свідомий ризик банку, а тому характеризується як агресивніша. У разі реалізації ризику маржа банку знизиться, що буде зумовлено підвищенням ставок за від'ємного гепу або зниженням ставок за додатного гепу. У процесі реалізації стратегії управління гепом необхідно досягти відповідності між видом гепу (додатний чи від'ємний) та прогнозами зміни напряму, швидкості й рівня відсоткових ставок. Очевидно, запорукою успіху цієї стратегії є наявність надійного прогнозу (або можливість отримати такий прогноз) і передбачуваність економічної ситуації. Якщо спрогнозувати зміну відсоткових ставок неможливо, наприклад, через нестабільність економіки або під час кризових періодів, набагато безпечнішою для банку буде стратегія фіксації спреду.

 Зокрема вітчизняна практика засвідчує, що українські банки здебільшого віддають перевагу стратегії фіксації спреду, утримуючи незначний розрив між активами і пасивами з однаковими термінами погашення. Водночас є очевидним, що повністю збалансувати активи і пасиви за строками неможливо (та й недоцільно), а тому проблеми, пов'язані з управлінням гепом, не втрачають своєї актуальності.

 Основними параметрами управління є строки та обсяги активів і зобов'язань банку. Узгодження строків розміщення активів і залучення зобов'язань – один із методів, з допомогою якого банк фіксує спред і нейтралізує ризик зміни відсоткової ставки. Припускається, що всі відсоткові ставки і за активними, і за пасивними операціями змінюються з однаковою швидкістю в одному напрямі. Це припущення пов'язане з концепцією "паралельного зсуву" кривої дохідності.

 Сутність прийомів УАП банку полягає у встановленні співвідношень між строками залучення та розміщення однакових за обсягом коштів.

 Збалансований за строками підхід передбачає встановлення повної відповідності між термінами залучення та розміщення коштів. Такий прийом не максимізує, а стабілізує прибуток, мінімізуючи відсотковий ризик.

 Незбалансований за строками підхід є альтернативним прийомом управ-ління, який надає потенційні можливості одержання підвищених прибутків за рахунок зміни відсоткових ставок. Використання цього підходу базується на прогнозі зміни швидкості, напряму та величини відсоткових ставок на ринку. Згідно з незбалансованим підходом до управління, строки залучення коштів мають бути коротшими за строки їх розміщення, якщо прогноз свідчить про майбутнє зниження відсоткових ставок. І навпаки: строки виконання зобов'язань банку мають перевищувати строки за активами, якщо прогнозується зростання ставок. Це дає змогу максимізувати прибуток, але супроводжується підвищеним ризиком, пов'язаним із невизначеністю зміни відсоткових ставок. Якщо прогноз щодо відсоткових ставок не виправдається, банк може отримати збитки.

 На вибір того чи іншого підходу до управління строками впливає багато чинників, таких як обрана банком загальна стратегія управління, надійність прогнозу зміни ринкових ставок, конкретна ситуація на ринку, можливості банку щодо залучення та розміщення коштів, схильність до ризику.

 Тактика структурного балансування активів і пасивів може застосовуватись і щодо строків, і щодо обсягів залучених і розміщених коштів. Сутність підходу зводиться до намагання максимально наблизити обсяги активних і пасивних операцій, які мають однакові строки виконання. Інакше кажучи, банк щоразу намагається зупинити вибір на тому напрямі розміщення коштів, який дасть змогу повністю узгодити структуру активів і зобов'язань. Керуючись правилами структурного балансування, менеджер запропонує клієнтові кредит на таку саму суму і той самий строк, які передбачені умовами угоди, що слугує джерелом фінансування кредитної операції.

 Узгодження строків вхідних і вихідних фінансових потоків використовується менеджментом банків паралельно з іншими прийомами управління відсотковим ризиком, оскільки на практиці узгодити всі позиції за строками та сумами майже неможливо. Здебільшого цей підхід застосовують щодо найбільших за обсягами операцій. Загалом методи структурного балансування є традиційним підходом до управління активами і пасивами банку для зниження відсоткового ризику. До переваг цієї групи методів можна віднести простоту та доступність, що особливо важливо для вітчизняних банків за браком інших можливостей, які надає розвинений фінансовий ринок. Недоліками є недостат-ня гнучкість, необхідність проведення реструктуризації балансу у зв'язку зі змінами ринкових ставок, брак достатнього простору для маневру. Вимога увідповіднення структури активів і пасивів перешкоджає повному врахуванню потреб клієнтів, коли йдеться про укладення кредитних і депозитних угод, потребує деякого часу і може стати неприйнятною для щоденного управління відсотковим ризиком. Проведення збалансованих операцій не завжди відповідає потребам банку, його планам на майбутнє, а іноді невигідне з погляду витрат.

 У процесі управління активами та зобов'язаннями для встановлення контролю над рівнем ризику відсоткової ставки оцінюється чутливість окремих статей і банківського балансу в цілому до відсоткового ризику. Індикатором чутливості балансу до відсоткового ризику є показник гепу (gap – розрив, дисбаланс). Для визначення показника гепу всі активи і пасиви банку поділяють на дві групи – чутливі до змін відсоткової ставки та нечутливі до таких змін.

 Актив чи пасив є чутливим до змін відсоткової ставки, якщо впродовж зафіксованого інтервалу він задовольнятиме принаймні одну з таких умов:

 - дата перегляду плаваючої відсоткової ставки потрапляє в межі зафіксо-ваного часового інтервалу;

 - строк погашення настає в цьому інтервалі;

 - термін проміжної або часткової виплати основної суми настає в зафік-сованому інтервалі;

 - зміна базової ставки (наприклад, облікової ставки НБУ), покладеної в основу ціноутворення активу чи зобов'язання, можлива або очікується впро-довж цього самого часового інтервалу і не контролюється банком.

 До нечутливих активів і зобов'язань належать такі, доходи та витрати за якими впродовж аналізованого періоду не залежать від зміни відсоткових ставок на ринку.

 Показник гепу визначається як різниця між величиною чутливих активів і чутливих зобов'язань банку в кожному із зафіксованих інтервалів:

 (3.1)

де GAP (t) – величина гепу (у грошовому виразі) в періоді t;

 FA (t) – активи, чутливі до зміни відсоткової ставки в періоді t;

 FL (t) – пасиви, чутливі до зміни ставки в періоді t.

 Геп може бути додатним, якщо активи, чутливі до змін ставки, переви-щують чутливі зобов'язання (FA(t) > FL(t)), або від'ємним, якщо чутливі зобов'язання перевищують чутливі активи (FA(t) < FL(t)).

 Збалансована позиція, коли чутливі активи та зобов'язання рівні між со-бою, означає нульовий геп. За нульового гепу маржа банку буде стабільною, незалежною від коливань відсоткових ставок, а відсотковий ризик – мінімальним. Проте одержати підвищений прибуток внаслідок сприятливої зміни від-соткових ставок на ринку за нульового гепу неможливо. І додатний, і від'ємний геп надають банку потенційну можливість отримати більшу маржу, ніж у разі нульового гепу.

 Для визначення співвідношення чутливих активів і зобов'язань банку ви-користовують коефіцієнт гепу – FGAP (t), який обчислюється як відношення чутливих активів до чутливих зобов'язань:

 (3.2)

Якщо коефіцієнт гепу більший за одиницю, це означає, що геп додатний, якщо менший – геп від'ємний. Якщо коефіцієнт дорівнює одиниці, геп нульо-вий.

Головна ідея управління гепом полягає в тому, що величина та вид (до-датний або від'ємний) гепу мають відповідати прогнозам зміни відсоткових ставок.

Правило управління гепом:

- якщо геп додатний, то зі зростанням відсоткових ставок маржа банку зростатиме і, навпаки, у разі їх зниження маржа зменшуватиметься;

- якщо геп від'ємний, то зі зростанням відсоткових ставок маржа банку зменшуватиметься, а з їх зниженням – збільшуватиметься.

Це означає, що для банку не так вже й важливо, як змінюються відсоткові ставки на ринку. Головне – щоб геп відповідав тому напряму руху ставок, який забезпечить підвищення прибутку, тобто був додатним за підвищення ставок і від'ємним – за їх зниження.

Проте менеджменту банку потрібно пам'ятати, що потенційна можливість одержання додаткового прибутку супроводжується підвищеним рівнем відсоткового ризику. Якщо прогноз зміни ставок виявиться помилковим або не справдиться, то це може призвести до зниження прибутку і навіть до збитків. Отже, за наявності в банку додатного чи від'ємного гепу цілком реальною є і ймовірність одержання додаткових прибутків, і ймовірність фінансових втрат.

Тому геп є мірою відсоткового ризику, на який наражається банк упро-довж зафіксованого часового інтервалу. Незалежно від того, додатний чи від'ємний геп має банк, що більша абсолютна величина гепу, то вищий рівень відсоткового ризику бере на себе банк і то більше змінюється його маржа.

Однак ані абсолютна величина гепу, ані коефіцієнт гепу не дають уявлення про те, яка частина активів чи пасивів банку залежить від зміни відсоткової ставки. Для контролю за рівнем відсоткового ризику використовують індекс відсоткового ризику.

Індекс відсоткового ризику дорівнює відношенню абсолютної величини гепу до працюючих активів і виражається у відсотках:

(3.3)

де IR (t) – індекс відсоткового ризику;

А – працюючі активи банку.

Індекс відсоткового ризику показує, яка частина активів (коли геп додатний) чи пасивів (коли геп від'ємний) може змінити свою вартість у зв'язку зі зміною ринкових ставок, а отже, вплинути на ринкову вартість усієї банківської установи. Індекс розраховується без урахування знака, оскільки і додатний, і від'ємний геп можуть призвести до збитків.

Через встановлення лімітів індексу відсоткового ризику банк може здійснювати контрольну функцію. Ліміт індексу визначає той рівень ризику відсоткової ставки, який банк вважає за доцільне на себе взяти. У практиці роботи закордонних банків ліміт індексу відсоткового ризику встановлюється зазвичай на рівні 20–25%, хоча твердих норм не існує.

Зміну маржі банку залежно від коливань ринкових ставок дає змогу оці-нити модель гепу, яка описує залежність між цими показниками:

(3.4)

де– величина зміни процентної маржі банку (у грошовому виразі)

впродовж періоду t;

rp, r – прогнозована та поточна ринкові ставки відповідно.

Збільшення чи зменшення процентної маржі залежить від знака гепу ("плюс" чи "мінус"), а також від того, зростатимуть чи спадатимуть відсоткові ставки на ринку.

Додатне значеннявказує на збільшення маржі і буде результатом під-вищення ставок за додатного гепу або зниження ставок за від'ємного гепу. Від'ємне значення DP (t) означатиме зниження маржі банку, зумовлене підви-щенням ставок за від'ємного гепу або їх зниженням за додатного гепу.

З моделі гепу випливає, що величина змін у показниках прибутковості банку залежить і від темпів зміни відсоткових ставок, і від величини гепу, яку банк може регулювати на власний розсуд. Очевидно, з цих двох чинників точно виміряти можна лише внутрішній, тобто геп, тоді як зовнішній (ставки) можна тільки прогнозувати з певним рівнем імовірності.

Головне завдання менеджменту банку в процесі управління гепом – до-сягти відповідності між видом гепу та прогнозом зміни напряму, швидкості й рівня відсоткових ставок. Необхідною умовою управління гепом є наявність надійного прогнозу (або можливість одержати такий прогноз) і передбачува-ність економічної ситуації.

Метод гепу дає змогу банку зважено керувати співвідношенням обсягів активів і зобов'язань банку, проте на практиці виникає необхідність одночас-ного управління і обсягами, і строками фінансових потоків банку. Для цього застосовують метод кумулятивного гепу.

Метод кумулятивного гепу дає змогу управляти співвідношенням чутли-вих активів і зобов'язань не лише у певний момент часу (статичний аналіз), а й водночас враховувати часовий компонент (динамічний аналіз). Зміст методу полягає в тому, що в кожному з інтервалів, на які поділено досліджуваний пе-ріод (часовий горизонт), зіставляються чутливі активи та зобов'язання й обчис-люється геп. Оскільки показник гепу тісно пов'язаний з конкретним часовим інтервалом, показників гепу буде стільки, скільки й часових інтервалів. Куму-лятивний (нагромаджений) геп – це алгебраїчна сума (з урахуванням знака) гепів у кожному з часових інтервалів, на які поділено часовий горизонт. Для обчислення показника кумулятивного гепу в кожному з інтервалів обчислюють алгебраїчну суму гепів за попередні періоди:

(3.5)

де KGAP(T) – кумулятивний геп;

T – часовий горизонт;.

Показник кумулятивного гепу показує незбалансованість (різницю) між загальним обсягом чутливих активів і зобов'язань, які впродовж часового горизонту можуть бути переоцінені.

На рис. 3.1 – 3.5 наведені результати аналізу величин гепу та кумулятивного гепу для сумарного гривневого еквіваленту в ЗАТ КБ «Приватбанк» станом на 01.01.2007 та 01.01.2008.

 Порівняльний аналіз ефективності управлінням часовими геп-розривами в короткострокових активах та пасивах ЗАТ КБ &ldquo;Приватбанк&rdquo; станом на 01.01.2007 року та на 01.01.2008 року, що для короткострокових активів та пасивів часткові (в періодах) гепи (розрив між активами та пасивами) та кумулятивний геп мають від'ємний характер, тобто управління пасивами та активами, начебто, спрямоване на прогноз зниження відсоткових ставок на пасиви та активи в короткостроковому періоді. При цьому у 2007 році величина кумулятивного від&rsquo;ємного гепу для короткострокових періодів зросла практично в 10 разів за рахунок стратегії роботи в діапазоні строків активів та пасивів від 1 до 31 дня («короткі гроші»).

 Порівняльний аналіз ефективності управлінням часовими геп розривами в довгострокових активах та пасивах ЗАТ КБ «Приватбанк» станом на 01.01.2007 року та на 01.01.2008 року показує, що для довгострокових активів та пасивів часткові (в періодах) гепи (розрив між активами та пасивами) та кумулятивний геп мають додатний характер, тобто управління пасивами та активами, начебто, спрямоване на прогноз підвищення відсоткових ставок на пасиви та активи в довгостроковому періоді. При цьому у 2007 році величина кумулятивного від&rsquo;ємного гепу для довгострокових періодів зросла практично в 4 рази за рахунок стратегії роботи в діапазоні строків активів та пасивів більше 365 днів (&ldquo;довгі гроші&rdquo;).

 Аналіз структури активів та пасивів ЗАТ КБ &ldquo;Приватбанк», в той же час показує, що довгострокові кредити (строк більше 365 днів) у 2006 – 2008 роках зросли за рахунок масового іпотечного кредитування фізичних осіб, а пасивна база залучених ресурсів має, в основному, короткостроковий характер.

 Розвиток впливу світової фінансової кризи на банківську систему України повністю справдився у реалізації ризиків фінансової стійкості банків, які мають короткостроковий депозитний портфель та довгостроковий кредитний портфель. При ажіотажному попиті на зняття коштів з поточних та короткострокових депозитів у кінці 2008 року, досліджує мий банк як і інші банки України має проблеми з поверненням короткострокових коштів, вкладених в довгострокові операції кредитування.

 Для дослідження ефективності строкових діапазонів залучення коштів розглянемо кореляційну модель інструменту управління оптимальною структурою залучених коштів з точки зору максимуму рентабельності.

 Рис.3.1. – Розподіл тривалості строків до повернення активів в банк станом на 01.01.2007 та 01.01.2008 і часток активів, чутливих до зміни відсоткової ставки в ЗАТ КБ «Приватбанк»

 Рис.3.2 – Розподіл тривалості строків повернення пасивів банком клієнту станом на 01.01.2007 та 01.01.2008 і часток пасивів, чутливих до зміни відсоткової ставки в ЗАТ КБ «Приватбанк»

 Рис.3.3 – Розподіл тривалості строків повернення активів від клієнтів банку та пасивів банком клієнту станом на 01.01.2007 в ЗАТ КБ «Приватбанк» і розрахункове значення «гепу» розриву

 Рис.3.4 – Розподіл тривалості строків повернення активів від клієнтів банку та пасивів банком клієнту станом на 01.01.2008 в ЗАТ КБ «Приватбанк» і розрахункове значення «гепу» розриву

 Рис.3.5. – Розподіл «гепів» невідповідності строків та обсягів повернення активів від клієнтів банку та пасивів банком клієнту станом на 01.01.2007 і на 01.01.2008 в ЗАТ КБ «Приватбанк»

 Рис.3.6. Структура розподілу платних фінансових ресурсів (пасивів) для активних операцій ЗАТ КБ «Приватбанк» станом на 01.01.2009

 Рис.3.7. Структура розподілу фінансових ресурсів в активні операції ЗАТ КБ «Приватбанк» станом на 01.01.2009

 3.2 Методологія застосування кореляційно-регресійного інструментарію для оптимізації управління вартістю формування джерел ресурсів банку при стратегії максимізації рентабельності активів

На основі наведених даних статистичних спостережень за фінансовою діяльністю банка будуються лінійні одновимірні Y(ROA)=f(X1)… Y(ROA)=f(Xn) регресійні моделі, яка встановлює рівень рентабельності активів банку по чистому прибутку (ROA) -   від показників витрат на залучення та запозичення фінансових ресурсів для організації активних операцій банку  , (, n – кількість періодів, що розглядаються) в і-тий період.

 Одновимірна лінійна регресійна модель представляється як:

, (3.6)

де   – постійна складова доходу  (початок відліку);

  – коефіцієнт регресії;

  – відхилення фактичних значень доходу  від оцінки (математич-ного сподівання)  середньої величини доходу в і-тий період.

 Існують різні способи оцінювання параметрів регресії. Найпростішим, найуніверсальнішим є метод найменших квадратів [26]. За цим методом пара-метри визначаються виходячи з умови, що найкраще наближення, яке мають забезпечувати параметри регресії, досягається, коли сума квадратів різниць   між фактичними значеннями доходу та його оцінками є мінімальною, що мож-на записати як

. (3.7)

 Відмітимо, що залишкова варіація (3.7) є функціоналом   від па-раметрів регресійного рівняння:

 (3.8)

За методом найменших квадратів параметри регресії   і   є розв&rsquo;язком системи двох нормальних рівнянь:

, (3.9)

 .

Розв&rsquo;язок цієї системи має вигляд:

, (3.10)

 .

Середньоквадратична помилка регресії, знаходиться за формулою

, (3.11)

 Коефіцієнт детермінації для даної моделі

 (3.12)

повинен дорівнювати :  >0,75 – сильний кореляційний зв&rsquo;зок, 0,36>>0,75 - кореляційний зв&rsquo;язок середньої щільності;  <0,36 - кореля-ційній зв&rsquo;язок низької щільності [45].

 Лінійна багатовимірна модель (ЛБМ) має такий вигляд

y=&beta;0+ &beta;1x1+ … + &beta;pxp (3.13)

y – залежна змінна – ендогенна змінна (результативна ознака ROA);

 x1, x2…xp – залежні змінні – екзогенні змінні.

 У зв&rsquo;язку з тим, що економетрична модель обов&rsquo;язково має випадкову помилку, модель (3.13) переписується у вигляді (3.14)

y=&beta;0+ &beta;1x1+ … + &beta;pxp+&epsilon; (3.14)

де &epsilon; – випадкова помилка або перешкода.

Якщо після необхідних обчислень визначені чисельні значення коефіцієнтів &beta;, то кажуть, що ми отримали оцінку коефіцієнтів моделі:, тобто оцінкою коефіцієнта &beta; є його чисельне значення b=.

 Якщо замінити у виразі (3.14) коефіцієнти моделі оцінками, то ми отримаємо такий вираз

  (3.15)

Основними передумовами використання моделі (3.13-3.15), а такі моделі ще називаються регресійними багатовимірними моделями, є такі:

 M (&epsilon;)=0 математичне сподівання перешкоди равно 0;

 перешкода взаємонезалежна із змінними

cov (xi,)=0

для 2-х визначень перешкоди коефіцієнтів коваріації між ними також дорівнює 0

cov

перешкода &epsilon; нормально розподілена величина з параметрами (0;1)

&epsilon;=N (&epsilon;, 0;1)

від виміру до виміру дисперсія перешкоди не змінюється

П&rsquo;ята властивість. носить спеціальну назву: гомоскедастичність (однорідність). Якщо умова 5) не виконана, то кажуть, що дисперсія має властивість гетероскедастичності.

 Регресійні коефіцієнти визначають за допомогою методів найменших квадратів.

 (3.16)

Візьмемо частичні похідні по кожному з виразів, дорівняємо їх і отримаємо систему рівнянь

 (3.17)

Ця система рівнянь має спеціальну назву – нормальна система.

 Отримуємо цю систему в наступному вигляді:

 (3.18)

Невідомі у системі (3.18) – це коефіцієнти в0, в1...

 х1, y1 – ми маємо внаслідок статистичних спостережень

 в0, в1 - це коефіцієнти, які ми повинні визначити

 n – кількість спостережень, вони нам завжди відомі.

Розв&rsquo;язання нормальної системи у матричному вигляді буде таким

B=(XTX)-1XTY  (3.19)

B=b0,b1…bp B- це вектор коефіцієнтів b0,b1…bp

 Х - матриця даних вимірності n на р

 Х = n х p

n – кількість рядків у таблиці спостережень

 р - кількість коефіцієнтів регресійної моделі, якщо нам не потрібен вільний член.

 Або це буде вимірність Хр х (р+1), якщо нам потрібен вільний член.

 Т – символ транспонування. Якщо розкрити вираз ХТ * Х, то ми отримаємо коефіцієнти нормальних рівнянь

 -1 – це символ зворотньої матриці.

 Y - це стовпчик спостережень.

 Для того, щоб ми могли отримати зворотню матрицю, визначник вихідної матриці не повинен рівнятися 0.

 Перевірка значущості (якості) регресійного рівняння.

 Після того, як визначені оцінки вектора b, треба перевірити якість отриманого рівняння

b0 +b1х1+ b2 х2+...+ bр хp

перевірити загальну адекватність рівняння

 перевірити значущість окремих коефіцієнтів.

 Перевірку якості отриманого рівняння ми починаємо з побудови таблиці дисперсійного аналізу регресійного рівняння (показники наведені в таблиці результатів стандартної процедури в EXCEL-2007).

Джерело варіацій SS Df MSS   Що пояснює регресію 

 p-1 

   Залишки 

 n-p 

   Загальне 

 n-1

   &#375; – обчислене значення

 y – фактичне значення

  - середнє значення (фактичне)

 n – кількість спостережень

 p – кількість коефіцієнтів, які ми визначаємо

Перевірку значущості регресійного рівня здійснюють за критерієм Фішера.

 Для цього обчислимо таку величину:

 (3.20)

Якщо величина F буде більше Fтабл, то ми вважаємо, що наше рівняння значуще.

 Величина  отримала спеціальне позначення - R2 та спеціальну назву – коефіцієнт детермінації

 = R2  (3.21)

 R2=1- (3.22)

Фізичний зміст цієї величини: вона показує, яку долю загальної дисперсії пояснює наше рівняння регресії. Коефіцієнт детермінації використовується для порівняння якості конкуруючих регресійних моделей, кожна з якої значуща.

 У загальному випадку для порівняння моделей використовують скоригований коефіцієнт детермінації:

 (3.23)

Для перевірки статистичного зв&rsquo;язку між вибраними змінними та величиною y використовують коефіцієнт множинної кореляції: R- позначення цього коефіцієнта.

3.3 Кореляційно-регресійний аналіз впливу структури джерел ресурсів на рівень прибутковості діяльності КБ «Приватбанк»

Нині у світовій банківській практиці інтегрований підхід до управління активами і пасивами банку більшістю фахівців визнано єдиним раціональним способом управління, здатним забезпечити виживання банку у висококонкурентному ринковому середовищі. За сучасних умов підвищеної волатильності фінансових ринків і зростання загального рівня ризиковості саме цей підхід найефективніший.

 Незалежно від того, якого підходу до управління активами та пасивами дотримується банк, перед менеджментом неминуче постає важливе питання: чи мають величина та структура зобов'язань впливати на напрями розміщення активів?

 Традиційний підхід до вирішення проблеми полягає в об'єднанні джерел фінансування. Згідно з таким методом управління структура зобов'язань не впливає на вибір напрямів розміщення активів, усі кошти розглядаються як єдиний ресурсний потенціал банку без урахування особливостей різних видів зобов'язань. Завдання керівництва банку – визначити пріоритетні напрями розміщення активів, що розглядаються як незалежна величина.

 Перевагою методу об'єднання джерел фінансування є простота й доступ-ність його практичного застосування, а головним недоліком – виникнення проблем з ліквідністю. Ризик ліквідності зростає, якщо зв'язки між активами та зобов'язаннями не враховуються. Намагаючись вибрати найприбутковіші напрями вкладення ресурсів, банк може видати довгострокові кредити, які фінансуються за рахунок короткострокових депозитів. Така трансформація з великою ймовірністю призводить до підвищення рівня ризику ліквідності.

 Якщо менеджмент банку вирішить застрахуватися від підвищення рівня ризику ліквідності і з цією метою розглядатиме високоліквідні активи як пріоритетний напрям розміщення коштів, йому доведеться відмовитися від одержання максимально можливого прибутку для акціонерів банку.

 Альтернативний підхід до управління структурою активів і зобов'язань банку базується на поділі джерел фінансування. Сутність методу полягає у встановленні відповідності між конкретними видами таких джерел і напрямами використання ресурсного потенціалу. Частина ресурсів, сформована за рахунок мінливих джерел, таких як вклади до запитання, залишки на розрахункових рахунках клієнтів, одержані позики "овернайт", має вкладатися в короткострокові кредити та цінні папери. Кошти, одержані зі стабільних джерел, таких як строкові вклади, депозити, можуть бути спрямовані на видачу довгострокових кредитів і придбання облігацій.

Страницы: 1, 2, 3, 4