Аналіз валютних операцій банку з метою підвищення їх ефективності

Аналіз валютних операцій банку з метою підвищення їх ефективності

Вступ

Актуальність теми дослідження дуже висока і полягає в тому, що валютне регулювання – діяльність держави, яка спрямована на регламентування розрахунків і порядку здійснення операцій з валютними цінностями. Необхідність валютного регулювання полягає у наполегливості країн та банків мінімізувати валютні ризики.

Ціллю даної роботи, є вивчення та розглядання такої ланки валютних відносин, як валютний рахунок та операції за ним. На перший погляд, валютний рахунок не є дуже складним кроком у напрямку до зовнішньоекономічних відносин, але він, у роботі клієнта з банками – є початковим. Перед тим, як здійснити будь-яку операцію за рахунком клієнта в іноземній валюті, банк повинен ознайомитися та провести валютний контроль за нею, виявити її відповідність до чинного законодавства України. Допомогти клієнту розібратися у всіх деталях, та забезпечити використання рахунків у іноземній валюті у відповідності до діючого законодавства – є завданням банків.

У теоретичній частині даної роботи буде розглядено нормативну базу, якою керується банк при здійсненні валютних операцій, також будуть розглядені вимоги щодо відкриття рахунку, оформлення операцій за рахунком, здійснення операцій з готівкою за рахунком. Також буде розлядена економічна сутність та види валютних операцій банків. Значна увага буде приділятися обліку операцій за рахунками в іноземній валюті, це знову ж таки операції з готівкою, купівля/ продаж іноземної валюти, та інші безготівкові операції.

У практичній частині буде розглянуто приклад з досвіду ВАТ «ХК Банк». Для розв’язання задачі буде застосовано інформацію, яка йдеться в теоретичній частині, як щодо законодавчих нормативів так і до нормативів обліку.

У третій частині подаються шляхи підвищення ефективності валютних операцій вітчизняних банків.

Об’єктом дослідження є ВАТ «ХК Банк».

Предметом дослідження є валютні операції ВАТ «ХК Банк».

За останні роки в нашій країні створилася нова економічна ситуація, яка характеризується низкою відмінних рис, до яких, насамперед, слід віднести ріст кількості недержавних економічних структур.

Приватизація, прийняття нових законодавчих актів про статус підприємства, про власність, про валютне регулювання та інше, надасть змогу перейти до іншого якісного та нового етапу розвитку банківської системи.

Відбуваються зміни в банківському законодавстві, у тому рахунку у напрямі розширення міжнародної діяльності комерційних банків. Слід зазначити, що комерційні банки в України почали створювати в Україні у 1989 р., але минуло лише 20 років, а банківська система України перетерпіла значних змін: розвинулася та продовжує розвиватися назустріч європейській співдружності. Сьогодні на банківському ринку України пропонує свої послуги 27 банків з іноземними інвестиціями, 7 з яких знаходяться у 100%‑й власності нерезидентів. Серед них такі всесвітньовідомі банки, як: американський банк – «Сітібанк Україна», австрійський банк – «Райффайзенбанк Україна», голландський банк – «ІНГ Банк Україна», німецький – «ХФБ Україна», французький – «Креді-Ліоне», російські банки «Альфа-Банк» та «Петрокомерцбанк Україна». Можна очікувати, що у майбутньому на банківському ринку України кількість іноземних банків зросте, це пов’язано с тим, що вийде в світ постанова, яка надасть право іноземним банкам відкривати філії в межах України.

Значні зміни у сфері банківського ринку пов’язані, як було зазначено вище, із збільшенням кількості недержавних установ, та як наслідок з поліпшенням інвестиційного клімату в Україні. На даний момент, зі стабілізацією політичної ситуації в Україні, іноземні інвестори виявили готовність робити інвестиції у вітчизняний ринок.

Поширюються міжнародні зв’язки, збільшуються об’єми імпорту та експорту, відкриваються іноземні представництва, все це штовхає банківський ринок України вперед, призводить до необхідності вивчення та використання досвіду іноземних банків в сфері валютного регулювання.

1. Теоретичні засади валютних операцій в банку

1.1 Економічна сутність та види валютних операцій банків

Валютні операції – операції, пов'язані з використанням як засобу платежу іноземної валюти і платіжних документів в іноземній валюті, а також з покладанням виконання зобов'язань в інвалюті на третю особу.

Під іноземною валютою слід розуміти:

• іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законними платіжним засобом на території відповідної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають у обігу;

• кошти у грошових одиницях інших держав і міжнародних розрахункових одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських або інших фінансово-кредитних установ за межами України;

• платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземні валюті або монетарних металах;

• монетарні метали. [8, c. 14]

Валютні операції здійснюються уповноваженими банками.

Уповноважений банк – банк, який має ліцензію НБУ на здійснення цих операцій, і виконує функції агента валютного контролю за операціями своїх клієнтів.

Суб'єктами операцій банків з іноземною валютою можуть бути як резиденти, так і нерезиденти.

Резидентами є:

♦ фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України (не менше 1 року і має намір проживання на території України протягом необмеженого строку);

♦ юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності без статусу юридичної особи з місцезнаходженням на території України;

♦ дипломатичні, консульські, торгівельні та інші офіційні представництва України за кордоном, а також філії та представництва підприємств і організації України за кордоном, що не ведуть підприємницької діяльності.

Нерезидентами є:

♦ фізичні особи, які мають постійне місце проживання за межами України;

♦ юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності без статусу юридичної особи з постійним місцезнаходженням за межами України;

♦ розташовані на території України інші дипломатичні, консульські, торгівельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їхні філії, які не здійснюють підприємницьку діяльність на підставі законів України.

Валютні операції банків включають:

• операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності за винятком операцій між резидентами у валюті України.

Валютні цінності – це валюта України, а також вся іноземна валюта;

• операції, пов'язані з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;

• операції, пов'язані із ввезенням, переказуванням і пересиланням на території України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Класифікація валютних операцій комерційних банків за ступенем складності і ризику подано на рис. 1.1

Рис. 1.1 Види операцій банків з іноземною валютою [8, c. 24]

Зупинимося докладніше на операціях банків з ведення валютних рахунків клієнтів.

Банківські рахунки в іноземній валюті поділяються на поточні і депозитні (вкладні) і можуть відкриватися юридичним та фізичним особам як резидентам, так і нерезидентам. Розглянемо порядок відкриття та ведення таких рахунків.

Поточний рахунок в іноземній валюті – відкривається підприємству-юридичній особі для проведення розрахунків у межах чинного законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті при здійсненні поточних операцій, визначених чинним законодавством України, та для погашення заборгованості за кредитами в іноземній валюті.

Юридичні особи-резиденти можуть мати більше, ніж один рахунок в іноземній валюті в уповноважених банках. Для відкриття поточного рахунку в іноземній валюті підприємство-резидент (особисто керівник чи головний бухгалтер) подає уповноваженому банку ті самі документи, що і для відкриття поточного рахунку в національній валюті.

У разі відкриття (закриття) або зміни номерів усіх видів рахунків (крім рахунків фізичних осіб та офіційних представництв) установа банку зобов'язана повідомити про це податковий орган за місцем реєстрації власника рахунку протягом 3‑х робочих днів з дати відкриття або закриття рахунку, а також надіслати повідомлення про відкриття (закриття, або зміну) рахунку до НБУ для включення до зведеного реєстру власників рахунків.

Ведення рахунку передбачає готівкове та безготівкове його обслуговування банком, зарахування та здійснення видатків відповідних коштів.

Так, на поточні рахунки в іноземній валюті юридичних осіб-резидентів зараховуються такі кошти:

а) через розподільні рахунки:

• готівка з каси від нерезидентів за економічними угодами;

• ввезена готівка уповноваженими особами, які надають послуги за межами України;

• державне мито, митні збори у готівковій формі;

• невикористана іноземна валюта у готівці, що отримана в уповноважених банках чи закордоном на відрядження, експлуатаційні витрати, представницькі витрати;

• благодійні внески нерезидентів на основі прибутково-касового ордера;

• за платіжними документами, що надіслані з-за кордону, у т.ч. за зовнішньоекономічними контрактами;

• кошти з рахунків постійних представництв;

• кошти від юридичних осіб-нерезидентів згідно з міжурядовими угодами та проектами технічної допомоги;

• за використання авторського права резидентів;

• адвокатським та іншим компаніям-резидентам;

• кошти агентам юридичної особи-нерезидента згідно з Кодексом торговельного мореплавства для виплати капітану судна, які належать нерезидентові, на експлуатаційні потреби;

• благодійні внески резидентів-юридичних осіб за наявності індивідуальної ліцензії НБУ;

• кредити (позики, фінансова допомога) від кредиторів;

б) безпосередньо на поточні рахунки:

• куплена валюта за дорученням власника рахунку уповноваженим банком:

• кредит з кредитного рахунку;

• кошти перераховані з депозитного рахунку;

• сума відсотків, нарахованих за залишком коштів на власному поточному та депозитному рахунку;

• кошти, перераховані з власного поточного рахунку.

За розпорядженням власника рахунку з його поточного рахунку можуть здійснюватися такі виплати:

• готівка для оплати праці нерезидентам, які працюють за контрактом в Україні;

• виплата готівкою чи платіжними документами працівникам на службові відрядження за кордоном, експлуатаційні витрати для обслуговування транспортних засобів за кордоном, представницькі витрати за кордоном;

• на експлуатаційні витрати судна, що належить нерезиденту;

• готівки фізичним особам, яка отримана адвокатськими та іншими компаніями-нерезидентами;

• фізичним особам готівки за використання їхніх творів за кордоном юридичними особами-резидентами, які мають на це повноваження;

• сплата державного мита;

• перерахування коштів посередникам за торгівельними угодами;

• нерезидентам за зовнішньоекономічними договорами;

• плата за використання творів зарубіжних авторів;

• плата за навчання, участь в конференціях, виставках за кордоном;

• відшкодування витрат адвоката, нотаріуса, правоохоронних органів, що знаходяться за кордоном (нерезидентам);

• витрат на державне мито за справами, що розглядаються цими органами;

• перерахування на кредитний рахунок для погашення заборгованості за отримані кредити та проценти за ним;

• продаж валюти уповноваженим банком відповідно до чинного законодавства України;

• перерахування на власний депозитний рахунок в обслуговуючому або іншому уповноваженому банку;

• перерахування благодійних внесків на рахунок іншої юридичної особи-резидента за умови отримання індивідуальної ліцензії в НБУ;

• перерахування на власний поточний рахунок;

• перерахування нерезидентам для погашення заборгованості за кредитами (у т.ч. проценти, комісія, пеня). [12, c. 74]

Юридичні особи-нерезиденти можуть відкривати поточні рахунки в іноземній валюті тільки своєму представництву, у т.ч. іноземним дипломатичним, консульським, торговельним та ін. офіційним представництвам інших держав.

Фізичним особам – суб'єктам підприємницької діяльності (резидентам), які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи, поточний рахунок відкривається згідно з порядком, визначеним для юридичних осіб-резидентів. Такий же порядок зарахування і використання коштів з цього рахунку.

Поточні рахунки в іноземній валюті відкриваються також:

– фізичним особам-резидентам:

а) громадянам України (без підтвердження джерел надходження коштів в іноземній валюті);

б) іноземцям та особам без громадянства (без підтвердження джерел надходження коштів в іноземній валюті);

– фізичним особам-нерезидентам:

а) іноземцям та особам без громадянства, що проживають в Україні відповідно до візи, відкритої строком до 1 року (за наявності підтверджених джерел надходження іноземної валюти);

б) громадянам України, які постійно проживають за кордоном (за наявності відкритої візи строком до 1 року та підтверджених джерел надходження іноземної валюти).

На постійний рахунок фізичних осіб-резидентів зараховується:

• готівкова валюта;

• валюта за платіжними документами з-за кордону;

• валюта за іменними платіжними документами (чеками), виписаними уповноваженими банками України та надіслані з-за кордону;

• валюта, переказана з-за кордону;

• валюта, одержана з-за кордону від юридичної особи-нерезидента як оплата праці, премії, авторські гонорари;

• валюта, перерахована за дорученням від юридичної особи нерезидента через юридичну особу-резидента;

• валюта від інших фізичних осіб (резидентів, нерезидентів) в межах України з власного поточного рахунку.

Для нерезидентів фізичних осіб на рахунки можливе зарахування тих же самих коштів, отриманих з-за кордону від нерезидентів, а також коштів, що були раніше зняті власниками рахунку і не використані, або не використані повністю.

З поточного рахунку в іноземній валюті за розпорядженням фізичної особи-резидента чи за його дорученням проводяться такі операції (списання коштів):

а) в іноземній валюті:

• перерахування за межі України через кореспондентські рахунки уповноважених банків України;

• виплата готівкою;

• виплата платіжними документами;

• перерахування на рахунок інших фізичних осіб в межах України;

• на власний поточний рахунок чи вкладний рахунок в іншому уповноваженому банку;

• продаж на міжбанківському валютному ринку України для подальшого зарахування на рахунок.

З рахунків нерезидентів-фізичних осіб здійснюється таке ж саме списання коштів, а також перерахування на рахунки фізичних осіб для резидентів і нерезидентів, перерахування фізичною особою-нерезидентом на рахунок юридичної особи-резидента, як інвестиція згідно з чинним законодавством України.

б) у грошових одиницях України:

• виплата готівкою при здійсненні операцій продажу іноземної валюти уповноваженого банку України;

• перерахування коштів юридичних осіб для сплати за продаж товарів чи наданих послуг на території України;

• інверсування (для нерезидентів).

Вкладні (депозитні) рахунки в іноземній валюті – відкриваються уповноваженим банком фізичним і юридичним особам (резидентам і нерезидентам) на підставі укладення депозитного договору між власником рахунку та банком на визначений у договорі строк.

На вкладний рахунок фізичних осіб резидентів (нерезидентів) зараховується:

• готівкова валюта;

• валюта з власного поточного чи вкладного рахунку в іноземній валюті в іншому уповноваженому банку. [9, c. 34]

З вкладного рахунку в іноземній валюті за розпорядженням фізичної особи-резидента чи за його дорученням проводяться операції (при закритті рахунку):

• виплата готівкою;

• виплата за платіжними документами;

• перерахування на власний поточний чи вкладний рахунок в іноземній валюті в іншому уповноваженому банку України;

• перерахування за межі України через кореспондентські рахунки уповноважених банків України (для нерезидентів).

Отже, ведення валютних рахунків клієнтів банку передбачає переміщення грошових коштів різних за призначенням та пов'язаних, як правило, з операціями торгівельного і неторгівельного характеру. Останні передбачають здійснення виплат, перерахувань та обмінних операцій з іноземною валютою.

1.2 Механізм операцій банку з валютними цінностями

Першочерговий етап аналізу діяльності банку – оцінювання структури його валютних активів і пасивів, визначення масштабів його діяльності на валютному ринку. Для цього необхідно визначити та проаналізувати питому вагу валютних активів та зобов’язань банку в їх загальному обсязі, динаміку та тенденції розвитку у цій сфері діяльності.

Масштаби діяльності банку оцінюються за питомою вагою валютних активів та зобов’язань банку в їх загальній масі. Для цього використовуються дані балансу комерційного банку (форма 1 Д), оборотно-сальдового балансу комерційного банку (форма 10), звіт про структуру активів та пасивів з а рядками (форма 631) та розшифрування валютних рахунків (форма 550).

Частка валютних активів (Чв.а) та зобов’язань банку (Чв.з) у їх загальному обсязі розраховується за такими формулами:

 (1.1)

Важливо оцінити динаміку змін цих показників на початок та кінець звітного періоду. Крім того, необхідно визначити абсолютний приріст валютних активів та валютних зобов’язань, врахувавши зміни у курсі іноземної валюти, який діяв у порівнюваних періодах.

Абсолютний приріст валютних активів (зобов’язань) розраховується як різниця суми валютних активів (валютних зобов’язань) на кінець та початок періоду:

, (1.2)

де – абсолютний приріст валютних активів;

– валютні активи на початок періоду;

– валютні активи на кінець періоду.

, (1.3)

де – абсолютний приріст валютних зобов’язань;

– зобов’язання в іноземній валюті на початок звітного періоду;

– зобов’язання в іноземній валюті на кінець звітного періоду.

Темп зростання валютних активів (Тв.а) та зобов’язань (Тв.з) розраховується як співвідношення валютних активів (зобов’язань) на кінець періоду до валютних активів (зобов’язань) на початок періоду:

; . (1.4)

Темп приросту валютних активів (Тп.в.а) та валютних зобов’язань (Тп.в.з) визначається як співвідношення різниці суми валютних активів (зобов’язань) на кінець та початок періоду до їх суми на початок періоду:

; . (1.5)

Розрахунок темпів приросту валютних активів дає можливість оцінити активність банку на валютному ринку. При цьому необхідно з’ясувати, які чинники впливають на ті чи інші зміни. Якщо збільшення абсолютних та процентних значень показників приросту активів не пов’язано зі збільшенням офіційного курсу іноземних валют, то ці зміни є наслідком розвитку масштабів валютних операцій.

Аналіз динаміки валютних активів та зобов’язань проведемо за допомогою табл. 1.1 на підставі інформації балансу банку.

Таблиця 1.1. Аналіз динаміки валютних активів та зобов’язань, тис. грн..

З даних табл. 1.1 видно, що абсолютний приріст валютних активів банку збільшився на 1608,0 тис. грн. (у гривневому еквіваленті), або на 6,47%, валютні зобов’язання зросли на 534,0 тис. грн., або на 2,74%. Водночас частка валютних активів у загальних активах у звітному періоді зменшилась із 36,6% на 1 січня 2006 р. до 33,6% на 1 січня 2007 р., тобто на 3,0 процентних пункти. Відповідно зменшилась і частка валютних зобов’язань у загальних зобов’язаннях банку. Так, на 1 січня 2006 р. вона становила 42,2% від загальної суми зобов’язань, а на 1 січня 2007 р. – 40,3%, тобто зменшилась на 1,9%. Отже, в банку намітилася тенденція зменшення масштабів діяльності з валютою. Частково це пов’язано з нарощуванням власного капіталу банку в національній валюті, що зменшило обсяг валютних коштів у загальній діяльності банку.

Такі показники обсягів валютних коштів свідчать про їх значимість у загальному обсязі коштів банку, про масштабність операцій та активну роль банку на валютному ринку.

Структурний аналіз валютних активів та пасивів може проводитись за такими групами (класифікаційними ознаками):

·                     за статтями активів і пасивів;

·                     за видами валют;

·                     за видами операцій;

·                     операції, що здійснюються з резидентами та нерезидентами;

·                     операції, що здійснюються у вільно конвертованій валюті та неконвертованій валюті. [11, c. 94]

Для визначення питомої ваги обсягу коштів в іноземній валюті звітного періоду у їх загальному обсязі використовуються дані оборотно-сальдового балансу. Розрахунок здійснюється як співвідношення суми оборотів за дебетом та кредитом в іноземній валюті до загальної суми оборотів банку у звітному періоді.

Ці показники залежно від їх значень будуть характеризувати ємність валютних операцій та їх частку у загальній масі. Їх можна порівняти з показниками інших банків і визначити у такий спосіб місце конкретного банку на валютному ринку та значимість операцій із валютними коштами у діяльності банку.

Питома вага валютних активів та зобов’язань, динаміка змін у структурі активів та пасивів банку, показники у розрізі валют, резидентності визначать основні тенденції діяльності банку, їх стабільність на внутрішньому та міжнародних валютних ринках.

Розглянемо методику структурного аналізу валютних активів та пасивів на прикладі таких даних (табл. 1.2).

Таблиця 1.2. Аналіз структури валютних активів та пасивів за їх видами

Таблиця 1.2

Як видно з даних табл. 1.2 на 1 січня 2006 р. основну частку в валютних активах становлять кредити, надані юридичним особам – 32,9%, та кошти на коррахунках в інших банках – 24,9%. Значну частку в активах банку складали міжбанківські кредити та депозити – 15,8% та інші активи – 21,9%. Приблизно така ж тенденція спостерігалась і в базисному періоді, де питома вага цих видів активів становила 98,2%.

У структурі валютних зобов’язань спостерігалась перевага строкових депозитів фізичних осіб – 26,1%, коштів до запитання юридичних осіб – 17,2%, коштів до запитання фізичних осіб – 13,8%. Велику питому вагу склали кошти на валютних рахунках юридичних осіб – 9,5%. Аналогічна структура спостерігалась і в базисному періоді, але там переважали строкові депозити фізичних осіб – 36,6% та кошти до запитання юридичних осіб – 19,5%. У структурі залучених валютних коштів дещо посилилася роль коштів на «лоро» рахунках. Так, на 1 січня 2007 р. вони зросли на 700 тис. грн., або на 3,9 процентного пункту.

Таблиця 1.3. Аналіз структури валютних активів за видами валют (станом на 1 січня 2007 р.), тис. грн.

Зміни у структурі у розрізі валют дадуть інформацію, операціям у яких саме валютах, віддає перевагу банк. У разі принципових змін у обсягах та змін частки виду валют банку слід проаналізувати причини, що призвели до цих змін. Це має особливе значення, оскільки кожна валюта має свій ризик, і відповідно може вплинути на прибутковість.

Як видно з наведених даних у структурі валют, за видами переважають залишки за статтями активів у доларах США. Їх частка на 1 січня 2007 р. становила 44% у загальному обсязі валютних активів. Високу питому вагу займають активи в євро – 31%. При цьому частка доларів США найбільша за такими статтями активів, як готівкові кошти (52%), кошти на коррахунках в інших банках (51%), кредити юридичним особам (46%), а за статтями «дорожні чеки» та «МБК надані», «цінні папери в іноземній валюті» перевага надається євро. Їх питома вага становила відповідно 46%, 49% та 51%. Аналіз структури в динаміці дає змогу зробити висновок про чітку тенденцію збільшення частки валютних активів у євро. [24, c. 114]

Подібний аналіз може проводитись не тільки за залишками на статтях активу та пасиву, а й за оборотами за цими рахунками. Оцінка структури обсягу коштів за операціями в іноземній валюті буде корисною для розрахунку прибутковості операцій.

1.3 Характеристика нормативно правової бази валютних операцій вітчизняних банків

Здійснюючи валютні операції за дорученням клієнту, банк керується великою кількість нормативно-правових актів, законів, постанов, також, що не менш важливо власним досвідом, та досвідом інших провідних банків, але в даному розділі увага насамперед приділяється нормативній базі.

Декількома принципами підприємницької діяльності є: « самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд; право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом». [5, c. 2] Це означає, що суб’єкт господарювання на свій власний розсуд обирає напрями своєї діяльності (крім випадків, що передбачені законом) у тому рахунку й зовнішньоекономічні стосунки. Тому банки повинні бути готові до задоволення потреб клієнта у сфері валютних відносин. Українське законодавство спрямовано на те, щоб допомогти банкам та клієнтам розібратися в зовнішньоекономічних відносинах та застерегти від помилок, які можуть виникнути в процесі роботи.

Одним з найважливіших законодавчих документів є Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність « від 19.02.1992 р. Цей закон містить ряд принципів, на яких базується організація зовнішньоекономічної діяльності України. Одним з таких принципів, є принцип, який надає право підприємцям мати стосунки з іноземними партнерами. Це принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у:

– праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки;

– праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України;

– обов'язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України;

– виключному праві власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності.

Також цей закон визначає які напрямки зовнішньоекономічної діяльності дозволені в Україні, основні критерії, щодо складання зовнішньоекономічного договору

Іншим нормативним документом є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.2003 р. Згідно цього документу валютними операціями в Украіні визнаються, операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Зокрема документ містить норми, щодо отримання ліцензій Національного банку України, використання надходжень в іноземній валюті, продажу іноземної валюти. Визначає повноваження Національного банку України та Кабінету міністрів України в сфері валютного регулювання.

При відкритті рахунків в іноземній валюті та в подальшому при використанні рахунків банк керується інструкцією «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» затвердженою Постановою Національного банку України №492 від 12.11.2003 р.

Постанова Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року №136 «Про затвердження Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями»: регламентує порядок розрахунків між суб’єктами господарювання при експортно-імпортних операціях. Також постанова визначає норми контролю за своєчасністю розрахунків за експортними, імпортними та лізинговими операціями клієнтів банку.

За цією постановою Банки зобов'язані при перерахуванні резидентом коштів на користь нерезидента, при надходженні від нерезидента коштів на користь резидента або – якщо резидент зазначений у реєстрі вантажної митної декларації (далі по тексту ВДМ), вимагати від останнього (залежно від виду операції) копії: договору з нерезидентом, ВМД, актів та інших документів, що підтверджують здійснення експорту (імпорту) продукції, виконання робіт (надання або отримання послуг), здійснення експорту прав інтелектуальної власності, та інших документів, що необхідні банку для здійснення контролю за своєчасністю розрахунків за експортними, імпортними та лізинговими операціями його клієнтів. «Копії цих документів підлягають збереженню у справі клієнта протягом строку, визначеного в Переліку документів Національного банку України, установ і організацій його системи, акціонерно-комерційних та комерційних банків України із зазначенням строків зберігання, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 23.12.96 №327, реєстраційний №406.» [2, c. 4]

Вантажна митна декларація – письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Постанова Правління Національного банку України від 5 березня 2003 року №82 «Про затвердження Положення про оформлення та подання клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів до уповноважених банків і інших фінансових установ та порядок їх виконання» встановлює «загальні вимоги Національного банку України до оформлення та подання клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах для здійснення транскордонних переказів (крім банківських металів) і переказів у межах України, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів до уповноважених банків і інших фінансових установ (далі – уповноважені банки) та порядку їх виконання….». [3, c. 4]

Постанова Правління Національного банку України від 4 вересня 1998 року №349 «Про введення обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті на користь резидентів» визначає норму 50% обов’язкового продажу іноземної валюти, яка надійшла на користь резидентів (юридичних осіб та фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності), крім випадків, які передбачені цією ж постановою.

Постанова Правління Національного банку України від 18 березня 1999 року №127 «Про затвердження Правил здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України» визначає порядок та умови торгівлі іноземною валютою, порядок підготовки та контролю за документами, на підставі яких здійснюються на міжбанківському валютному ринку України операції купівлі-продажу іноземної валюти за гривні. Також постанова передбачає відповідальність уповноважених банків, за порушення цих правил.

Зокрема існує багато інших нормативних документів, до яких звертається банк при наданні послуг клієнтам, які є учасниками зовнішньоекономічних відносин, а саме: Постанова Правління Національного банку України від 30.12.2003 р. №597 «Про переказування у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями.», Закон України «Про інвестиційну діяльність», Наказ Державної митної служби України «Про затвердження Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів і транспортних засобів із застосуванням вантажної митної декларації», Постанова №574 від 09.06.1997 р. Кабінету міністрів України «Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію», Постанова №515 від 03.12.2003 р. Правління Національного банку України «Про затвердження положення про зупинення операцій, арешт та примусове списання коштів в іноземних валютах та банківських металів», Постанова №135 від 11.04.2000 р. Правління Національного банку України «Про застосування іноземної валюти в страховій діяльності», Постанова Правління Національного банку України №49 від 08.02.2000 р. «Про затвердження Положення про валютний контроль», Розпорядження Кабінету міністрів України №77‑р від 24.02.2003 р. «Про перелік офшорних зон», Постанова Правління Національного банку України №555 від 17.11.2004., яка затверджує інструкції з бухгалтерського обліку операцій в іноземній валюті та банківських металах у банках України.

Страницы: 1, 2, 3